65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"13" листопада 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2914/25
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЛТА» (67732, Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, с. Петрівка, вул. Звягінцева Б.Г., буд. 25, код ЄДРПОУ 39717150)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «НІБУЛОН-ТОРГСЕРВІС» (01135, м. Київ, пр. Берестейський, буд. 16, код ЄДРПОУ 42824264, електронна адреса: ni0990589311@gmail.com)
про стягнення
Суддя Рога Н.В.
Секретар с/з Барбанягра К.Е.
Представники сторін:
Від позивача: Уртаєв О.І. - на підставі ордера серії ВН №1551836 від 24.07.2025р.
Від відповідача: не з'явився.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «СПЕЛТА» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «НІБУЛОН-ТОРГСЕРВІС» про стягнення заборгованості за Договором поставки №722/34-1 від 08.07.2025р. у розмірі 356 537 грн 60 коп., 3% річних у розмірі 410 грн 20 коп., неустойки в розмірі 1% від вартості не поставленого товару за кожен день прострочення у розмірі 49 915 грн 32 коп.
Ухвалою суду від 28.07.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2914/25, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 28.08.2025р. Ухвалою суду від 28.08.2025р. відкладено судове засідання на 23.09.2025р. Ухвалою суду від 23.09.2025р. відкладено судове засідання на 06.11.2025р. Ухвалою суду від 06.11.2025р. оголошено перерву в судовому засіданні на 11.11.2025р. Ухвалою суду від 11.11.2025р. повідомлено сторін про призначення судового засідання у справі №916/2914/25 на 13.11.2025р.
Суд вважає за необхідне також зауважити, що ч. 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Закон України Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).
Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов'язків.
У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.
При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».
Враховуючи все викладене вище, матеріали справи, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.
Позивач - ТОВ «СПЕЛТА», просить задовольнити позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві.
Відповідач - ТОВ «НІБУЛОН-ТОРГСЕРВІС», не скористався своїм правом на судовий захист, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав.
Ухвала про відкриття провадження по справі направлялась відповідачу на його поштову адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак повернулись з відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою».
В ухвалі від 16.01.2023р. у справі №916/3670/21 Верховний Суд зазначив, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), провадження №11-268заі18).
Крім того, ухвали по справі направлялись відповідачу на його електронну адресу - ni0990589311@gmail.com, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та позовній заяві.
Зокрема, у рішенні від 09.07.2024р. у справі Hyett Perger Cvitanoviж v. Croatia (справа № 57743/19) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Оскільки під час слухань 23 травня і 17 вересня 2014 року позивач надав суду два документи, в яких чітко була зазначена електронна адреса заявниці, яку вона використовувала для зв'язку з Хорватською асоціацією адвокатів (Croatian Bar Association), враховуючи важливість принципу змагальності судового розгляду, належна старанність вимагала від суду першої інстанції використати цю електронну адресу для повідомлення заявниці про провадження щодо неї (навіть якщо за хорватським законодавством такий метод повідомлення не був офіційним способом вручення судових повісток), або отримати поштову адресу заявниці через електронну пошту для вручення їй позовної заяви чи принаймні запропонувати представнику ad litem це зробити».
Враховуючи зазначене, суд вважає, що ним вчинено всі можливі дії щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.
Згідно ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Позивач по справі зазначає, що 08 липня 2025 року між ТОВ «НІБУЛОН - ТОРГСЕРВІС» (Постачальник) та ТОВ «СПЕЛТА» (Покупець) було укладено Договір поставки № 722/34-1 від 08.07.2025 р., в порядку та на умовах якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця ПММ (надалі «Товари») відповідної якості і за ціною в порядку та строки, передбачені Договором, а Покупець - прийняти та оплатити товар на умовах, визначених в цьому Договорі.
Відповідно до п 1.2. Договору найменування товару, кількість, асортимент, комплектність на інші характеристики товару, вартість товару, який поставляється згідно Договору, вказується у відповідних специфікаціях та/або накладних на товар, що оформлюються на кожну поставку та є невід'ємною частиною Договору. У разі, якщо вартість товару окремої поставки перевищу 100 тисяч гривень, підписання сторонами специфікації щодо такої поставки є обов'язковою.
Позивач повідомив, що в рамках виконання Договору, 08.07.2025 року між сторонами було узгоджено та підписано Заявку на придбання Товару, а саме Дизельного палива сорту С, Efix 51 Diesel, SR EN 590, Romania, Rompetrol у кількості 7 800,00 л, на загальну вартість 366 537,60 грн з ПДВ. Умови поставки Товару: автомобільним транспортом, за адресою: 67732, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Петрівка. Орієнтовна дата поставки: 10 липня 2025 року. Умови оплати: 100% попередня оплата.
На твердження позивача, на виконання умов укладеного Договору та узгодженої Заявки, ТОВ «СПЕЛТА» було здійснено повну оплату за вищевказаною Заявкою на рахунок ТОВ «НІБУЛОН - ТОРГСЕРВІС», що підтверджується Платіжною інструкцією № 359 від 09.07.2925 р. на суму 366 537 грн 60 коп.
Однак, в порушенням умов виконання Договору поставки № 722/34-1 від 08.07.2025р., ТОВ «НІБУЛОН -ТОРГСЕРВІС» не було поставлено Товар у встановлений Заявкою строк - до 10. 07.2025 року.
Позивач відмітив, що між ТОВ «СПЕЛТА» та ТОВ «НІБУЛОН - ТОРГСЕРВІС» велося листування щодо повернення сплачених коштів на рахунок підприємства, у зв'язку з чим відповідач повернув грошові кошти у розмірі 10 000 грн. та направив гарантійний лист №08/257, в якому повідомив про збільшення терміну повернення перерахованих коштів до 21.08.2025р. у зв'язку із форс мажорними обставинами, пов'язаними зі збоями в ланцюгу постачання ПММ.
Таким чином, як зазначає позивач, в порушення умов укладеного Договору поставки №722/34-1 від 08.07.2025 р. ТОВ «НІБУЛОН -ТОРГСЕРВІС» не було передано ТОВ «СПЕЛТА» товар у вигляді палива, що призвело до утворення заборгованості в загальному розмірі 356 537 грн 60 коп. (з урахуванням повернених 10 000 грн.).
Посилаючись на п. 7.1.2. Договору та ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу неустойку в розмірі 1% від вартості не поставленого товару за кожен день прострочення у розмірі 49 915 грн 32 коп. та 3% річних у розмірі 410 грн 20 коп.
На підставі зазначено вище, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором поставки №722/34-1 від 08.07.2025р. у розмірі 356 537 грн 60 коп., 3% річних у розмірі 410 грн 20 коп., неустойку в розмірі 1% від вартості не поставленого товару за кожен день прострочення у розмірі 49 915 грн 32 коп.
Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав.
Розглянув матеріали справи, заслухавши представника позивача, судом встановлено, що 08 липня 2025 року між ТОВ «НІБУЛОН - ТОРГСЕРВІС» (Постачальник) та ТОВ «СПЕЛТА» (Покупець) було укладено Договір поставки № 722/34-1 від 08.07.2025 р., відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця ПММ (надалі «Товар»), відповідної якості і за ціною, в порядку та строки, передбачені Договором, а Покупець - прийняти та оплатити товар на умовах, визначених в цьому Договорі.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 762 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Таким чином, на підставі Договору поставки № 722/34-1 від 08.07.2025р. між сторонами склалися правовідносини щодо купівлі-продажу товару.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до п. 10.1. Договору поставки № 722/34-1 даний договір набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і діє до 08 липня 2026 року. При цьому, закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від виконання взятих на себе зобов'язань за Договором, а також від відповідальності за невиконання цих зобов'язань.
Згідно з п 1.2. Договору найменування товару, кількість, асортимент, комплектність на інші характеристики товару, вартість товару, який поставляється згідно Договору, вказується у відповідних специфікаціях та/або накладних на товар, що оформлюються на кожну поставку та є невід'ємною частиною Договору. У разі, якщо вартість товару окремої поставки перевищу 100 тисяч гривень, підписання сторонами специфікації щодо такої поставки є обов'язковим.
Відповідно до п 1.3. Договору ціна товару після підписання специфікації не може бути змінена Постачальником в односторонньому порядку.
Згідно п. 1.4 Договору загальна вартість поставленого за Договором товару визначається на підставі всієї вартості товару, зазначеної в накладних на товар, за якими покупцем був отриманий товар.
У відповідності до п 2.2. Договору, у разі якщо протягом 1 робочого дня з моменту направлення Покупцем заявки Постачальнику від Постачальника не надійде повідомлення про неможливість виконання заявки, заявка на поставку товару вважається прийнятою до виконання.
Згідно п. 2.3. Договору Постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару Покупцю на умовах DDP (згідно правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року), на склад Покупця за адресою: 67732, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Петрівка.
Як вбачається із матеріалів справи, у додатку №1 від 08.07.2025р. до Договору сторони погодили заявку на придбання товару, згідно якої найменування товару - Дизельне паливо сорту С, Efix 51 Diesel, SR EN 590, Romania, Rompetrol у кількості 7 800,00 л. на загальну вартість 366 537 грн 60 коп. з ПДВ.
Також у п. 3 Додатку №1 визначено умови поставки Товару: автомобільним транспортом, за адресою: 67732, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Петрівка. Орієнтовна дата поставки: 10 липня 2025 року (п. 4 Додатку №1).
Умови оплати: 100% попередня оплата (п. 5 Додатку №1).
Відповідно до п. 3.1. Договору форма оплати: безготівковий розрахунок, шляхом перерахування грошових коштів Покупцем на банківський рахунок Постачальника.
Оплата за Договором здійснюється Покупцем на умовах 100% попередня оплата, згідно наданого рахунку.
Матеріали справи містять рахунок на оплату №02258 від 08.07.2025р. до Договору №722/34-1 від 08.07.2025р. щодо оплати погодженого у заявці на придбання товару палива.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Судом встановлено, що платіжною інструкцією № 359 від 09.07.2925 р. ТОВ «СПЕЛТА» перерахувало ТОВ «НІБУЛОН -ТОРГСЕРВІС» грошові кошти у розмірі 366 537 грн 60 коп. з призначенням платежу: Оплата згідно рахунка №02258 від 08.07.2025р. ПДВ 20% - 61 089,60 грн.
Відповідно до п. 2.4. Договору Постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару в строк не пізніше 3 (трьох) календарних днів з моменту оплати Покупцем рахунку на поставку товару, якщо інший строк письмово не погоджено сторонами.
Поставка вважається завершеною з моменту отримання товару Покупцем (п. 2.5. Договору).
Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Статтею 525 Цивільного Кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із приписами ч. 1 ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У ст. 610 Цивільного Кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з матеріалів справи та неспростовано відповідачем, позивач свої зобов'язання щодо оплати товару виконав належним чином, проте, відповідач зобов'язання за Договором щодо поставки оплаченого товару не виконав що є порушенням умов п. 2.4 Договору щодо своєчасної поставки товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Тобто, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він або взагалі не приступив до виконання зобов'язання, або якщо він не виконав зобов'язання в межах встановленого в договорі чи законі строку.
Невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (відсутність поставки відповідачем оплаченого товару), згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема, з боку ТОВ «НІБУЛОН -ТОРГСЕРВІС».
Разом з тим, ТОВ «СПЕЛТА» повідомило суд, що відповідачем повернуто 10 000 грн., у зв'язку з чим, основна сума боргу складає 356 537 грн 60 коп.
На підставі наведеного вище, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги щодо стягнення заборгованості за Договором поставки №722/34-1 від 08.07.2025р. у розмірі 356 537 грн 60 коп.
За умовами п. 7.1.2 Договору сторони несуть відповідальність за невиконання, неналежне виконання зобов'язань за цим Договором у такому порядку: у разі прострочення поставки товару Постачальник сплачує Покупцю неустойку в розмірі 1% від вартості не поставленого (несвоєчасно поставленого) товару за кожний день прострочення поставки товар.
Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання.
Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Перевірив наданий позивачем розрахунок неустойки, судом встановлено, що він є правильним, у зв'язку з чим стягненню з відповідача підлягає неустойка в розмірі 1% від вартості не поставленого товару за кожен день прострочення у розмірі 49 915 грн 32 коп.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Крім того, у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016р. у справі № 910/22034/15 зроблений висновок, що стаття 625 Цивільного кодексу України поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018р. у справі № 910/10156/17 погодилась з цим висновком.
Суд вважає за необхідне зауважити, що отримавши передплату за Договором, але не виконавши своїх зобовязань щодо поставки товару, відповідач фактично користувався коштами позивача без достатніх правових підстав та з порушенням строків виконання зобов'язання.
Це прямо утворює прострочення грошового зобов'язання, оскільки відповідач зобов'язаний був або передати товар позивачу у строк, визначений Договором, або повернути отриману суму попередньої оплати.
Така ж позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020р. по справі № 918/631/19, в якій зроблено висновок: про те, що за змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
Тобто правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі ч.2 ст. 625 цього Кодексу.
В силу положень ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідача виникло грошове зобов'язання перед позивачем, розмір якого підтверджується, зокрема, банківськими виписками, квитанціями, актами зарахування зустрічних однорідних вимог та актами звіряння взаєморозрахунків.
З огляду на вищевикладене, у відповідача виникло зобов'язання повернути позивачу суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України, ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України з наступного дня після спливу строку передачі товару, тобто з 11.07.2025 року, отже таке зобов'язання є грошовим.
У зв'язку з тим, що відповідач належним чином не виконав договірні зобов'язання в частині своєчасної та повної поставки оплаченого товару, позивачем нараховано 3% річних у розмірі 410 грн 20 коп.
Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що він є правильним, на підставі чого наявні підстави для задоволення позовної вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 410 грн 20 коп.
З огляду на зазначене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача у відповідності до положень ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЛТА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «НІБУЛОН-ТОРГСЕРВІС» про стягнення заборгованості за Договором поставки №722/34-1 від 08.07.2025р. у розмірі 356 537 грн 60 коп., 3% річних у розмірі 410 грн 20 коп., неустойки у розмірі 49 915 грн 32 коп. - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НІБУЛОН-ТОРГСЕРВІС» (01135, м. Київ, пр. Берестейський, буд. 16, код ЄДРПОУ 42824264, електронна адреса: ni0990589311@gmail.com) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЛТА» (67732, Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, с. Петрівка, вул. Звягінцева Б.Г., буд. 25, код ЄДРПОУ 39717150) заборгованість за Договором поставки №722/34-1 від 08.07.2025р. у розмірі 356 537 грн 60 коп., 3% річних у розмірі 410 грн 20 коп., неустойку у розмірі 49 915 грн 32 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 882 грн 36 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 17 листопада 2025 р.
Суддя Н.В. Рога