65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство
"12" листопада 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4205/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Грабован Л.І.,
за участі секретаря судового засідання Ліщук С.О.,
дослідивши матеріали заяви (вх. №4324/25 від 16.10.2025 р.) Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНГАРД-ДНЕПР" (49038, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Пастера, буд. 4-Б; код ЄДРПОУ: 36906312) про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА СТИВІДОРНА КОМПАНІЯ" (65104, м. Одеса, вул. Академіка Вільямса 86; код ЄДРПОУ: 42197434)
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін та учасників:
від ініціюючого кредитора ТОВ "АВАНГАРД-ДНЕПР": Медведева Ксенія Олегівна (приймала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду);
від боржника ТОВ "ОДЕСЬКА СТИВІДОРНА КОМПАНІЯ": Левицька Юлія Олександрівна
Судове засідання 12.11.2025 р. проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АВАНГАРД-ДНЕПР" звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою (вх. №4324/25 від 16.10.2025 р.) про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА СТИВІДОРНА КОМПАНІЯ", посилаючись на положення Кодексу України з процедур банкрутства та заборгованість останнього у розмірі 671 482,10 грн., у якій просить суд:
- відкрити провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА СТИВІДОРНА КОМПАНІЯ";
- визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНГАРД-ДНЕПР" в розмірі 671 482,10 грн. (вимоги 4 черги);
- розпорядником майна боржника призначити арбітражного керуючого Филика Андрія Ігоровича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №2044 від 09.11.2021 р.).
До заяви надано копії: угоди з арбітражним керуючим № 01-13/4 від 03.10.2025 р.; заяви арбітражного керуючого на участь у справі; наказу про призначення директора ТОВ "АВАНГАРД-ДНЕПР"; виписки з ЄДР щодо ТОВ "АВАНГАРД-ДНЕПР"; договору транспортного експедирування №070820 від 07.08.2020 р.; угоди про визнання електронних документів та використання електронного цифрового підпису від 01.01.2021 р.; актів наданих послуг за 2020-2021 роки; заявок на організацію перевезень за 2020-2021 роки; банківських виписок за 2020-2023 роки; актів звірки.
12.11.2025 р. до господарського суду надійшла відповідь (вх. №35953/25) ТОВ "АВАНГАРД-ДНЕПР" на відзив боржника на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Товариством з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА СТИВІДОРНА КОМПАНІЯ" подано до суду:
- заперечення (вх. №32781/25 від 17.10.2025 р.) на заяву ТОВ "АВАНГАРД-ДНЕПР" про відкриття провадження у справі про банкрутство та наявність ознак зловживання ТОВ "АВАНГАРД-ДНЕПР" процесуальними правами;
- відзив (вх. №35373/25 від 07.11.2025 р.) на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство, у якій просить суд відмовити у відкритті провадження за заявою ТОВ "АВАНГАРД-ДНЕПР" у справі про банкрутство та відмовити в усіх інших вимогах заяви ТОВ "АВАНГАРД-ДНЕПР";
- заперечення (вх. №36025 від 12.11.2025 р.) на відповідь на відзив на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Стислі доводи сторін.
У заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство, ТОВ "АВАНГАРД-ДНЕПР" посилається на невиконання боржником умов договору транспортного експедирування №070820 від 07.08.2020 р.
Заявник вказує, що на виконання умов договору транспортного експедирування №070820 від 07.08.2020 р. кредитором було надано послуги боржнику на загальну суму 4 652 862,12 грн. Зазначене підтверджується відповідними актами наданими послуг, підписаними сторонами договору та зареєстрованими за першою подією податковими накладними.
ТОВ "АВАНГАРД-ДНЕПР" зазначає, що між кредитором та боржником було підписано декілька актів звірки взаєморозрахунків щодо підтвердження розміру заборгованості, а саме: станом на 30.09.2021 р. боржником підтверджено заборгованість за Договором у розмірі 778 134,90 грн.; станом на 31.12.2021 р. боржником підтверджено заборгованість за договором транспортного експедирування №070820 від 07.08.2020 р. у розмірі 1216 478,10 грн. Боржником у повній мірі зі свого боку не виконано зобов'язання за Договором щодо оплати поставленого товару. На момент звернення із даною заявою, заборгованість на виконання договору боржника перед кредитором за надані послуги не погашена та складає 671 482,10 грн., зазначена сума складається з основної заборгованості, неустойка (штраф, пеня) не нараховувалася.
У відзиві на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА СТИВІДОРНА КОМПАНІЯ" заперечує щодо відкриття провадження та посилається на те, що заявлена вимога ТОВ "АВАНГАРД-ДНЕПР" в сумі 6714 82,10 грн. до боржника вже була предметом судового розгляду в порядку позовного провадження у справі №916/4475/23 за позовом ТОВ "АВАНГАРД-ДНЕПР" до боржника про стягнення заборгованості за договором транспортного експедирування №070820 від 07.08.2020 р. на суму 1 096 241,03 грн., з якої 671 482,10 грн. - сума основного боргу, 66351,84 грн. - 3 % річних, 358407,09 грн. - інфляційні втрати, та за зустрічним позовом про визнання Договору недійсним.
Боржник зазначає, що рішенням Господарського суду Одеської області від 12.08.2024 р. у справі №916/4475/23 позов ТОВ "АВАНГАРД-ДНЕПР" до ТОВ "ОДЕСЬКА СТИВІДОРНА КОМПАНІЯ" про стягнення заборгованості за договором транспортного експедирування від 07.08.2020 № 070820 - задоволено повністю та стягнуто з ТОВ "ОДЕСЬКА СТИВІДОРНА КОМПАНІЯ" на користь ТОВ "АВАНГАРД-ДНЕПР" 671 482,10 грн. суми основного боргу 66 351,84 грн., 3 % річних 358 407,09 грн. інфляційних втрат та витрати на сплату судового збору в розмірі 16 443,61 грн.
В обґрунтування заперечень на заяву ТОВ "АВАНГАРД-ДНЕПР" про відкриття провадження у справі про банкрутство, ТОВ "ОДЕСЬКА СТИВІДОРНА КОМПАНІЯ" посилається на те, що постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 р. скасовано рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2024 у справі №916/4475/23 в частині задоволення первісного позову. Прийнято нове судове рішення, яким у задоволенні первісного позову ТОВ «АВАНГАРД-ДНЕПР» до ТОВ «Одеська стивідорна компанія» про стягнення заборгованості за договором транспортного експедирування №070820 від 07.08.2020 р. відмовлено повністю.
Ухвалою Верховного Суду від 06.05.2025 р. касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "АВАНГАРД-ДНЕПР" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 р. у справі № 916/4475/23 закрито.
Ухвалою Верховного Суду від 04.08.2025 р. відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "АВАНГАРД-ДНЕПР" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 р. у справі № 916/4475/23.
ТОВ "ОДЕСЬКА СТИВІДОРНА КОМПАНІЯ" категорично заперечує щодо вимоги кредитора ТОВ "АВАНГАРД-ДНЕПР" в розмірі 671 482,10 грн. та вважає таку вимогу безпідставною, що вже розглядалась за правилами позовного провадження у справі №916/4475/23, у задоволенні якої було відмовлено у повному обсязі.
Боржник вважає, що повторне звернення до господарського суду з вимогою в сумі 671 482,10 грн., в задоволенні якої вже було відмовлено судами у справі №916/4475/23 свідчить про зловживання процесуальними правами з боку ТОВ "АВАНГАРД-ДНЕПР" в розумінні ст.43 ГПК України.
Рух заяви.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.10.2025 р. прийнято та призначено до розгляду у підготовчому засіданні суду заяву (вх. №4324/25 від 16.10.2025 р.) Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНГАРД-ДНЕПР" про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА СТИВІДОРНА КОМПАНІЯ" на "10" листопада 2025 р. о 12:20 год.
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.11.2025 р. оголошено перерву в розгляді заяви (вх. №4324/25 від 16.10.2025 р.) Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНГАРД-ДНЕПР" про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА СТИВІДОРНА КОМПАНІЯ" ) до "12" листопада 2025 р. до 14:00 год., про що повідомлено заявника та боржника.
Розглянувши у підготовчому засіданні суду матеріали заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, відзив боржника з доданими до них доказами, поясненнями, письмові заперечення та заслухавши сторін, суд встановив.
07.08.2020 між ТОВ “ОДЕСЬКА СТИВІДОРНА КОМПАНІЯ» (Клієнт) і ТОВ “АВАНГАРД-ДНЕПР» (Експедитор) укладено Договір транспортного експедирування № 070820 (далі - Договір від 07.08.2020).
Відповідно до умов цього договору Експедитор приймає на себе зобов'язання за винагороду (плату) та за рахунок Клієнта надати транспортно-експедиційні послуги з організації перевезення вантажів у вагонах Експедитора територією України, країн СНД і територією третіх країн, зазначених у погоджених сторонами заявках (Додаток № 1 Договору), які після підписання та скріплення печатками сторін є невід'ємною частиною договору, а Клієнт приймає на себе зобов'язання прийняти та оплатити надані послуги та винагороду (плату) Експедитору у відповідності з розділом 3 цього договору (пункт 1.2 Договору від 07.08.2020).
Пунктом 3.1 Договір від 07.08.2020 визначено, що Клієнт, виходячи із очікуваного обсягу перевезень, не пізніше ніж за 3 (три) банківські дні до початку навантаження здійснює попередню оплату за перевезення вантажів шляхом перерахування коштів банківським переказом у розмірі 100 % від суми, зазначеної в рахунку. За домовленістю сторін можлива оплата по факту виконання послуги. Така домовленість узгоджується сторонами у заявках Клієнта або додатках чи додаткових угодах до договору.
Згідно із пунктом 3.2 Договору від 07.08.2020, вартість послуг (узгоджена ставка) з організації перевезень вантажів у вагонах Експедитора складається з:
Винагороди (плати) Експедитору (підпункт 3.2.1);
Плати за надання вагонів та інших витрат Експедитора, пов'язаних із залученням третіх осіб для організації транспортно-експедиційних послуг. Сума витрат Експедитора, понесених при виконанні даного договору, включає всі документально підтверджені додаткові витрати на організацію перевезення вантажів Клієнта понесені Експедитором. Грошові кошти, що перераховуються Клієнтом для оплати провізних платежів і витрат Експедитора, понесених при виконанні цього договору, не є доходом і власністю Експедитора і підлягають перерахуванню Укрзалізниці та учасникам транспортно-експедиційних послуг, залучення яких виникло у Експедитора в процесі виконання договору. У разі зміни умов перевезення сторони зобов'язуються узгодити нову ставку Експедитора шляхом узгодження став Заявки/Додатку (підпункт 3.2.2).
Тарифу і додаткових зборів за перевезення вантажів по території України в залізничному рухомому складі за маршрутами згідно Заявці, встановленого Тарифом керівництва № 1 із застосуванням коефіцієнтів, що встановлені відповідними наказами, який сплачується Експедитором підприємствам залізниці. В разі, коли Клієнт самостійно проводить (організує) розрахунки із залізничницями за перевезення, Клієнт сплачує Експедитору вартість послуг, за винятком тарифу на перевезення (підпункт 3.2.3).
Відповідно до пункту 3.3 Договору від 07.08.2020, плата за користування вагонами Експедитора за час перебування вагонів під навантаженням (вивантаженням) на території України, Росії, держав Балтії та СНГ у Клієнта, його вантажовідправників та/або вантажоодержувачів налічується з 49-ої години користування від дати і часу прибуття вагонів на станцію призначення до дати і часу відправлення вагонів зі станції призначення згідно з інформацією Філія ГІОЦ АТ Укрзалізниця і становить 450,00 гривень з ПДВ за один вагон на добу. Кожна неповна доба рахується як повна.
Плата за користування вагонами складає 450,00 гривень з ПДВ за один вагон на добу (пункт 3.4 Договору від 07.08.2020).
Плата за користування рухомим складом Експедитора, договірні і додаткові збори сплачуються Клієнтом банківським переказом протягом 3-х банківських днів з моменту надання Клієнту Акту наданих послуг (пункт 3.5 Договору від 07.08.2020).
Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.08.2024 р. по справі №916/4475/23 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю “АВАНГАРД-ДНЕПР» до Товариства з обмеженою відповідальністю “ОДЕСЬКА СТИВІДОРНА КОМПАНІЯ» про стягнення заборгованості за Договором транспортного експедирування від 07.08.2020 №070820 та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ОДЕСЬКА СТИВІДОРНА КОМПАНІЯ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АВАНГАРД-ДНЕПР» 706 482,10 грн. - суми основного боргу, 59 601,36 грн. - 3 % річних, 336 354,82 грн. - інфляційних втрат та 16 536,57 грн. - витрат на сплату судового збору.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 р. скасовано рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2024 у справі №916/4475/23, в частині задоволення первісного позову; у задоволенні первісного позову відмовлено, в частині розподілу судових витрат рішення змінено, в решті рішення залишено без змін, виклавши резолютивну частини рішення в наступній редакції:
“1.У задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “АВАНГАРД-ДНЕПР» до Товариства з обмеженою відповідальністю “ОДЕСЬКА СТИВІДОРНА КОМПАНІЯ» про стягнення заборгованості за договором транспортного експедирування №070820 від 07.08.2020 - відмовити повністю.
2. Судові витрати за подання первісної позовної заяви покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю “АВАНГАРД-ДНЕПР».
3. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “ОДЕСЬКА СТИВІДОРНА КОМПАНІЯ» до Товариства з обмеженою відповідальністю “АВАНГАРД-ДНЕПР» про визнання недійсним договору транспортного експедирування №070820 від 07.08.2020 - відмовити повністю.
4. Судові витрати за подання зустрічної позовної заяви покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю “ОДЕСЬКА СТИВІДОРНА КОМПАНІЯ».
У постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 р., колегія суддів дійшла висновку, що позивач за первісним позовом не надав належних та допустимих доказів існування вимог позивача на загальну суму більшу, ніж останній отримав грошових коштів від відповідача за первісним позовом. Позовні вимоги ТОВ “АВАНГАРД-ДНЕПР» про стягнення з ТОВ “ОДЕСЬКА СТИВІДОРНА КОМПАНІЯ» основного боргу відхилено у зв'язку з недоведеністю.
Норми права, що підлягають застосуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Ч. 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що Господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
Ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Сторони у справі про банкрутство (неплатоспроможність) у відповідності до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства - конкурсні кредитори (голова комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут).
Відповідно ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства неплатоспроможність - неспроможність боржника (іншого, ніж страховик або кредитна спілка) виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом, або встановлена Національним банком України неплатоспроможність страховика відповідно до Закону України "Про страхування" чи неплатоспроможність кредитної спілки відповідно до Закону України "Про кредитні спілки".
Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства боржник - юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов'язання, строк виконання яких настав.
Грошове зобов'язання (борг), згідно абз. 5 ч. 1 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Згідно ч. 2 ст. 8 Кодексу України з процедур банкрутства право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.
Ч. 1 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. Неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання.
Згідно ч. 2 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи.
Ч. 5 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що за результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі.
Відповідно до ч. 6 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду; заяву подано про порушення справи про банкрутство оптового постачальника електричної енергії.
Завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов'язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності спору про право; встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі.
Тож, важливим елементом судового контролю при відкритті провадження у справі про банкрутство є встановлення обґрунтованості кредиторських вимог ініціюючого кредитора, за заявою якого відкривається провадження у справі.
Суд зауважує, що встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов'язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. Протилежне матиме наслідком відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство. Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов у постанові від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20.
Спір про право - це суперечність між суб'єктами цивільного права, яка виникла за фактом порушення або оспорювання суб'єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншої і потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.
Поняття "спір про право" має розглядатися з його наповненням сутнісним, а не виключно формальним змістом. Тому, вирішуючи питання, чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб'єктами правовідносин з приводу їх прав та обов'язків і неможливістю їх здійснення/забезпечення належного виконання за зверненням до суду. Спір про право може проявлятися також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за участю суду. Отже, спір про право пов'язаний виключно з порушенням, оспоренням, невизнанням або недоведенням суб'єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права.
Законодавство не містить переліку будь-яких критеріїв для висновку про існування спору про право, тому в кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасників провадження на предмет існування такого спору.
Правова категорія "спір про право", яку з'ясовує суд у підготовчому засіданні перед відкриттям провадження у справі про банкрутство, може бути виражена як у процесуальній формі, про що свідчать судові акти, так і у матеріально-правовій формі, що підтверджується юридичними фактами, які дають змогу зробити обґрунтований висновок про наявність суперечностей (розбіжностей) у структурі вимог кредитора, а отже, про відсутність можливості на цій стадії судового провадження встановити дійсний стан суб'єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб'єктивного обов'язку боржника (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 16.08.2022 р. у справі №910/10741/21).
Неврахування судами факту існування двох спорів про право, є такими помилками, які порушують принцип пропорційності господарського судочинства. Законодавство не містить переліку будь-яких критеріїв для висновку про існування спору про право, тому в кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасників провадження на предмет існування такого спору. Правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 15.10.2020 р. у справі №922/1174/20 та постанові 26.10.2021 р. у справі №910/18376/20.
У постанові від 06.07.2023 р. у справі №914/1650/22, Верховний Суд зазначив, що для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20).
Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20 також зазначив, що з моменту відкриття провадження у справі банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (аналогічний за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16 та в низці постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах про банкрутство).
Тому, з огляду на важливі правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство, які, крім заявника та боржника, стосуються невизначеного кола осіб - потенційних кредиторів боржника, ухваленню відповідного рішення суду має передувати системний аналіз обставин, пов'язаних із правовідносинами, з посиланням на які заявник обґрунтовує свої вимоги до боржника, на підставі поданих доказів. Лише після з'ясування та перевірки таких обставин суд може встановити обґрунтованість вимог кредитора до боржника, а також наявність чи відсутність спору про право у цих правовідносинах, як передумови для відкриття провадження у справі (постанова Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/2042/20).
Звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство по суті є реалізацією кредитором права на судовий захист власних майнових прав за відсутності належного виконання грошового зобов'язання боржником. У зв'язку з цим, кредитор повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту, та навести обставини, що є підставою для звернення до суду.
Верховний Суд звертає увагу, що однією з обов'язкових умов для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника є встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора. Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов'язання, суті (предмета) зобов'язання, підстави виникнення зобов'язання, суми зобов'язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов'язання тощо.
Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного державного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище. Наведені правові висновки викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду, від 13.08.2020 у справі №910/4658/20, від 24.11.2021 у справі №910/16246/18.
Також Верховний Суд в постанові від 15.10.2020 у справі №922/1174/20 зазначав, що спір про право - це формально визнана суперечність між суб'єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб'єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.
Поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Тому, вирішуючи питання чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб'єктами правовідносин з приводу їх прав та обов'язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.
Якщо у підготовчому засіданні буде з'ясовано, що між ініціюючим кредитором та боржником існують суперечки з приводу їх прав та обов'язків, що вочевидь ставить під сумнів вимогу кредитора, і їх вирішення можливе виключно шляхом встановлення об'єктивної істини, що, у свою чергу, покладає на суд обов'язок вжити всіх визначених законом заходів до всебічного, повного та об'єктивного з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін, у тому числі із застосуванням інституту доказів і доказування, що притаманно саме для справ позовного провадження, господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі про банкрутство.
Законодавство не містить переліку будь-яких критеріїв для висновку про існування спору про право, тому в кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасників провадження на предмет існування такого спору.
Правова категорія "спір про право", яку з'ясовує суд у підготовчому засіданні перед відкриттям провадження у справі про банкрутство, може бути виражена як у процесуальній формі, про що свідчать судові акти, так і у матеріально-правовій формі, що підтверджується юридичними фактами, які дають змогу зробити обґрунтований висновок про наявність суперечностей (розбіжностей) у структурі вимог кредитора, а отже, про відсутність можливості на цій стадії судового провадження встановити дійсний стан суб'єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб'єктивного обов'язку боржника.
Ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом
Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Ст. 77 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 91 ГПК України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Висновки суду.
За результатом дослідження наданих заявником та боржником документів/доказів, суд дійшов висновку про наявність обставин, які підтверджують, що вимоги ТОВ "АВАНГАРД-ДНЕПР", які виникли на підставі договору транспортного експедирування №070820 від 07.08.2020 р. свідчать про наявність спору про право, який уже вирішено в порядку позовного провадження по суті у справі №916/4475/23 з відхиленням вимог ТОВ "АВАНГАРД-ДНЕПР" за їх недоведеністю.
Тобто, вимоги заявника до боржника носять спірний характер, оскільки вони не визнаються та заперечуються боржником шляхом висловлення активної позиції щодо спростування поданих на підтвердження безспірності заявлених вимог документів.
Суд дійшов висновку, що між ініціюючим кредитором та боржником існують суперечки з приводу їх прав та обов'язків, в тому числі щодо суті (предмету) зобов'язання, тобто існує спір про право.
Враховуючи викладене, такі вимоги не підлягають розгляду на етапі відкриття провадження у справі про банкрутство, незалежно від того, якими документами вони підтверджуються, оскільки надані кредитором докази оцінені у позовному провадженні.
Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).
Факти, установлені в прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиційний характер. Преюдиційність означає обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиційність у процесуальному праві виражена як обов'язок суду, який розглядає справу, прийняти без перевірки та доказів факти, які раніше вже були встановлені набутим законної сили судовим рішенням або вироком у будь-якій іншій справі. Преюдиційність дозволяє уникнути ухвалення суперечливих судових фактів щодо одного й того ж питання та вирішувати справи з найменшими витратами часу та засобів.
Преюдиційними є факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення й окреслюється його суб'єктивними і об'єктивними межами, згідно з якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їхні правонаступники, не можуть знову оскаржувати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.09.2022 р. по справі №640/10625/21).
Суд враховує, що заявлені вимоги ТОВ "АВАНГАРД-ДНЕПР", які виникли на підставі договору транспортного експедирування №070820 від 07.08.2020 р. в сумі 671 482,10 грн. вже були предметом судового розгляду в порядку позовного провадження у справі №916/4475/23, у задоволенні яких було відмовлено постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 р. у справі №916/4475/23, факт надання заявником нових доказів не має жодного значення при розгляді даної заяви.
Підсумовуючи викладене, суд з врахуванням обставин, що мають значення для розгляду заяви відмовляє ТОВ "АВАНГАРД-ДНЕПР" у відкритті провадження у справі №916/4205/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА СТИВІДОРНА КОМПАНІЯ".
Враховуючи відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство, заява арбітражного керуючого Филика Андрія Ігоровича зі згодою на призначення його розпорядником майна боржника, судом не розглядається.
Ухвалюючи рішення, суд у кожній справі повинен належним чином дослідити всі наявні у справі докази, незалежно від того, надані вони позивачем (заявником) чи відповідачам (боржником), та встановити фактичні обставини справи на підстав наданих сторонами доказів.
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
За умовами ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, ухвала прийнята у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами заяви, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній заяві.
Керуючись ч. ч. 5, 6 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 234, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "АВАНГАРД-ДНЕПР" у відкритті провадження у справі №916/4205/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА СТИВІДОРНА КОМПАНІЯ" (65104, м. Одеса, вул. Академіка Вільямса 86; код ЄДРПОУ: 42197434).
Ухвала набирає законної сили 12 листопада 2025 року та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Повну ухвалу складено 14 листопада 2025 року.
Копію ухвали надіслати до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд": Товариству з обмеженою відповідальністю "АВАНГАРД-ДНЕПР"; Товариству з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА СТИВІДОРНА КОМПАНІЯ".
Суддя Л.І. Грабован