вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,
тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
06 листопада 2025 рокуСправа № 910/9609/25
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Дмитрівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області (пл. Перемоги, буд. 4, с. Дмитрівка, Кіровоградська обл., 27422)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕШМУН" (вул. Михайла Котельникова, буд. 47-А, м. Київ, 03115)
про стягнення 32 606, 98 грн,
секретар судового засідання - Коваленко Т.А.,
представники сторін участі у судовому засіданні не брали,
у судовому засіданні підписано скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення без його проголошення,
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява (за виключною підсудністю від Господарського суду міста Києва) Дмитрівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕШМУН" про стягнення 32 606, 98 грн з покладенням судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕШМУН" безпідставно зберегло кошти у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 01.08.2022 по 31.07.2025.
Ухвалою від 08.09.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 07.10.2025 та встановив сторонам строк для подачі заяв по суті.
07.10.2025 від позивача надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи.
Протокольною ухвалою від 07.10.2025 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 23.10.2025.
Ухвалою суду від 23.10.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 06.11.2025.
Представники позивача та відповідача участі в судовому засіданні не брали. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
Судом вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про призначене судове засідання, ухвали суду від 08.09.2025, 07.10.2025, 23.10.2025 направлено на адресу місцезнаходження відповідача, яка також є офіційною адресою його місцезнаходження згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Михайла Котельникова, буд. 47-А, м. Київ, 03115.
Зазначена ухвала направлена рекомендованим листом з повідомленням з позначкою "Судова повістка".
Органом поштового зв'язку повернуто на адресу суду конверти з вкладенням (ухвали суду по справі) з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно з ч. 7 ст. 120, п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до п. 99-2 постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку", рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до п.41 Доповіді, схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25- 26 березня 2011 року), "Верховенство права" одним з обов'язкових елементів поняття "верховенство права" є юридична визначеність.
Згідно з п.46 даної Доповіді:
"Юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишались передбачуваними. Зворотна дія [юридичних норм] також суперечить принципові юридичної визначеності, принаймні у кримінальному праві (ст. 7 ЄКПЛ), позаяк суб'єкти права повинні знати наслідки своєї поведінки; але це також стосується і цивільного та адміністративного права - тієї мірою, що негативно впливає на права та законні інтереси [особи]. На додаток, юридична визначеність вимагає дотримання принципу judicata. Остаточні рішення судів національної системи не повинні бути предметом оскарження. Юридична визначеність також вимагає, щоб остаточні рішення судів були виконані. У приватних спорах виконання остаточних судових рішень може потребувати допомоги з боку державних органів, аби уникнути будь-якого ризику "приватного правосуддя", що є несумісним з верховенством права. Системи, де існує можливість скасовувати остаточні рішення, не базуючись при цьому на безспірних підставах публічного інтересу, та які допускають невизначеність у часі, несумісні з принципом юридичної визначеності.
Поряд з цим, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Отже, з метою не затягування розгляду справи та не порушення права позивача на справедливий розгляд справи у продовж розумного строку, суд дійшов висновку, що неотримання ухвал суду у даній справі відповідачем та повернення їх до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо їх належного отримання, тобто його власною волею.
Господарський суд бере до уваги, що відповідач мав можливість отримати інформацію по справі, що розглядається на сторінці Господарського суду Кіровоградської області на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://kr.arbitr.gov.ua, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
З огляду на наведене, відповідач вважається повідомленим про призначене судове засідання належним чином і причини неявки представника відповідача у засідання судом не визнаються поважними.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відзив на позов відповідач не подав.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У судовому засіданні 06.11.2025 досліджено докази у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕШМУН" набуло у приватну власність на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу від 16.11.2021, нежитлову будівлю, адміністративний корпус, загальною площею 936,8 кв.м., яка знаходиться за адресою: вул. Дмитрівська, буд. 84, м. Знам'янка, Кропивницький р-н, Кіровоградська обл., яке розташоване на земельній ділянці площею 0,1344 га з кадастровим номером 3522281500:02:003:8540 (а.с. 10-11).
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0001534632025 від 31.07.2025, земельна ділянка на якій розміщено нерухоме майно відповідача сформована з кадастровим номером 3522281500:02:003:8540, загальною площею 0,1344 га, в тому числі за угіддями: землі під соціально-культурними об'єктами - 0,1344 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (код КВЦПЗ 03.15), з категорією земель: землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення та як зазначено вище, місце її розташування: вул. Дмитрівська, буд. 84, м. Знам'янка, Кропивницький р-н, Кіровоградська обл., (далі - земельна ділянка) (а.с. 12-17).
Право комунальної власності на земельну ділянку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Дмитрівською сільською радою Кропивницького району Кіровоградської області. Іншого речового права, (зокрема права оренди), на вказану земельну ділянку не зареєстровано. Вказане підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав від 15.05.2023 індексний №332325134 (а.с. 18).
Відповідач є єдиним власником об'єкта нерухомого майна, що розташований на зазначеній земельній ділянці. Таким чином, відповідач фактично користується земельною ділянкою, що розташована за адресою: вул. Дмитрівська, буд. 84, м. Знам'янка, Кропивницький р-н, Кіровоградська обл. в межах території Дмитрівської сільської ради, загальною площею 0,1344 га, що належить до комунальної форми власності, з моменту набуття права власності на нерухоме майно (з 16.11.2021).
Позивач направляв претензії на адресу керівника відповідача та безпосередньо на адресу відповідача з питання укладення договору оренди землі на земельну ділянку, яка знаходиться у нього в користуванні під зазначеним вище нерухомим майном (копії направлених претензій вих. №03-16-918/1 від 27.05.2024, вих. №03-16-1196/1від 05.06.2025 вих. №03-16-1196/1 та вих. №03-16-1903/1 від 27.06.2025 (а.с. 29-31).
В подальшому, як зазначає позивач він неодноразово звертався до відповідача в усній та письмовій формі про укладення відповідного договору оренди землі, проте по теперішній час відповідач для цього заходів не вжив та продовжує використовувати земельну ділянку без належних на це підстав.
Відповідач ухиляється від підписання договору оренди землі, а орендна плата за користування земельною ділянкою не сплачується.
Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує наступне.
Земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України (далі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Нормами ст. 13, 14 Конституції України визначено, земля, її надра, атмосфера, повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади. Земля є основним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що до виключної компетенції міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до ст. 2 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Суб'єктами права на землі комунальної власності, згідно зі ст. 80 ЗК України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою, чи ні.
Відповідно до ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Статтею 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Статтею 125 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту реєстрації цих прав.
Як встановлено судом, з 16.11.2021 відповідач належним чином не оформив право користування земельною ділянкою за адресою: вул. Дмитрівська, буд. 84, м. Знам'янка, Кропивницький р-н, Кіровоградська обл., на якій перебуває нежитлова будівля, адміністративний корпус, загальною площею 936,8 кв.м., що є власністю останнього, та не уклав з Дмитрівської сільської ради відповідного договору оренди.
Даної обставини відповідач у справі не заперечив.
Відповідно до положень ст. 206 ЗК України та ст. 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України) використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підп. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".
Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (правовий висновок сформульований Верховним Судом України у постанові від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15).
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (правовий висновок сформульований Верховним Судом України у постанові від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13).
За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях. Натомість, для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Проте, враховуючи приписи ч. 2 ст. 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.
До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц. від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17. від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17. постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17. від 21.01.2019 у справі №902/794/17. від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17. від 12.03.2019 у справі 916/2948/17. від 09.04.2019 у справі № 922/652/18.
З аналізу змісту норм ст. 1212-1214 ЦК України випливає, що зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов'язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.
Також, суд приймає такі доводи позивача.
Відповідач зберіг майно - кошти у вигляді орендної плати, що нараховується за володіння і користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3522281500:02:003:8540, площею 0,1344 га за адресою: вул. Дмитрівська, буд. 84, м. Знам'янка, Кропивницький р-н, Кіровоградська обл. Збереження (заощадження) такого майна почалося безвідносно до волі сторін в результаті правомірних дій відповідача з моменту набуття останнім права власності на будівлі і споруди, розташовані за адресою: вул. Дмитрівська, буд. 84, м. Знам'янка, Кропивницький р-н, Кіровоградська обл.
Це є проявом правової природи нерухомого майна. Набуті відповідачем будівлі та споруди будучи, згідно зі ст. 181 ЦК України, нерухомим майном (об'єктом, розташованим на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення) є органічно і нерозривно пов'язаною з цією земельною ділянкою. Тому передача відповідачеві права власності на будівлі та споруди автоматично призвела до фактичного набуття відповідачем і майнових прав володіння і користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці будівлі та споруди.
Відсутність договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати.
Правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно зі ст. 206 ЗК України, п.п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно відсутні. Так само відсутні правові підстави для не нарахування, несплати орендної плати за землю тощо.
Відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача, земельну ділянку з кадастровим номером 3522281500:02:003:8540, площею 0,1344 га за адресою: вул. Дмитрівська, буд. 84, м. Знам'янка, Кропивницький р-н, Кіровоградська обл., на якій розташований належний відповідачу об'єкт нерухомості, та яка належить до земель комунальної власності Дмитрівської територіальної громади в особі Дмитрівської сільської ради. Згідно зі ст. 206 ЗК України, п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є Олександрійська територіальна громада в особі Олександрійської міської ради.
Таким чином, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.
Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаною, в тому числі, в практиці визначення Європейського суду з прав людини.
Податковим кодексом України визначено, що оренда плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5 ПК України).
Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема комунальної власності. Крім того, за змістом абз. 1 п. 289.1 ПК України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Відповідно до ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" технічна документація з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.
Згідно зі ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 даного Закону витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.
Статтею 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно г законодавства.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
Згідно з Витягом з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки № НВ-9936247552024 від 08.04.2024 та № НВ-996864702025, нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3522281500:02:003:8540, загальною площею 0,1344 га за адресою: вул. Дмитрівська, буд. 84, м. Знам'янка, Кропивницький р-н, Кіровоградська обл. (за 2024 рік) становить 243 013,65 грн та (за 2025 рік) 272 065,65 грн (а.с. 19-20).
Позивачем зроблено розрахунок суми безпідставно збережених коштів за фактичне використання земельної ділянки, заявленої до стягнення з відповідача (а.с 25-27), який обчислено, виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, із застосуванням коефіцієнта індексації та враховуючи площу земельної ділянки, згідно з яким сума заборгованості (безпідставно збережених коштів орендної плати) з 01.08.2022 по 31.07.2025 становить 32 606,98 грн, а саме:
Нормативна грошова оцінка (далі - НГО) земельної ділянки у 2022 році становила 200 981,06 гривень, яка розрахована із застосуванням величини коефіцієнт індексації НГО земель за 2022 рік - 1,15; 2023 рік - 1,051; 2024 рік - 1,12, до НГО 2025 року.
Таким чином, 200 981,06 грн (НГО станом на 2022 рік) х 3% (мінімальна ставка розміру орендної плати у рік): 12 місяців = 502,45 грн (розмір щомісячної орендної плати, який мав би сплачувати відповідач за оренду земельної ділянки у 2022 році). 502,45 грн х 5 місяців 2022 року (з серпня по грудень) дорівнює 2 512,25 грн (розмір орендної плати, що підлягала сплаті за 2022 рік). Отже, 2 512,25 грн - сума орендної плати за землю, яка підлягала сплаті за 5 місяців 2022 року.
НГО земельної ділянки у 2023 році становила 231 128,22 грн, яка розрахована із застосуванням величини коефіцієнта індексації НГО земель за 2022 рік - 1,15. Таким чином 231 128,22 грн (НГО станом на 2023 рік) х 3% (мінімальна ставка розміру орендної плати у рік): 12 місяців = 577,82 грн (розмір щомісячної орендної плати, який мав би сплачувати відповідач за оренду земельної ділянки у 2023 році). 577,82 грн х 12 місяців 2023 року (з січня по грудень) дорівнює 6 933,85 грн (розмір орендної плати, що підлягала сплаті за 2023 рік). Отже, 6 933,85 грн - сума орендної плати за землю, яка підлягала сплаті за 12 місяців 2023 року.
НГО земельної ділянки у 2024 році становила 243 013,65 грн. Таким чином 243 013,65 грн (НГО станом на 2024 рік) х 3% (мінімальна ставка розміру орендної плати у рік): 12 місяців = 607,53 грн (розмір щомісячної орендної плати, який мав би сплачувати відповідач за оренду земельної ділянки у 2024 році). 607,53 грн х 12 місяців 2024 року (з січня по грудень) дорівнює 7 290,41 грн (розмір орендної плати, що підлягала сплаті за 2024 рік). Отже, 7 290,41 грн - сума орендної плати за землю, яка підлягала сплаті за 12 місяців 2024 року.
НГО земельної ділянки у 2025 році становить 272 065,65 грн. Таким чином 272 065,65 грн (НГО станом на 2025 рік) х 10% (ставка розміру орендної плати у рік встановлена рішенням позивача від 24.05.2024 №2088 (а.с. 21-26): 12 місяців = 2 267,21 грн (розмір щомісячної орендної плати, який мав би сплачувати відповідач за оренду земельної ділянки у 2025 році). 2 267,21 грн х 7 місяців 2025 року (з січня по липень включно) дорівнює 15 870,47 грн (розмір орендної плати, що підлягала сплаті за 2025 рік). Отже, 15 870,47 грн - сума орендної плати за землю, яка підлягала сплаті за 7 місяців 2025 року.
Таким чином, розмір безпідставно збережених коштів відповідачем у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3522281500:02:003:8540, загальною площею 0,1344 га за адресою: вул. Дмитрівська, буд. 84, м. Знам'янка, Кропивницький р-н, Кіровоградська обл., за період з 14.02.2023 по 31.03.2024 становить 01.08.2022 по 31.07.2025 становить 32 606,98 грн (2 512,25 грн + 6 933,85 грн + 7 290,41 грн + 15 870,47 грн).
Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку, що він є правильними та здійсненим у відповідності до вимог чинного законодавства.
Відповідач проти суму орендної плати не заперечив, власного контррозрахунку суду не надав.
Враховуючи вище наведене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та наявність правових підстав для його задоволення.
На підставі ст. 129 ГПК України судові витрати у справі покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 ГПК України, господарський суд,
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕШМУН" (вул. Михайла Котельникова, буд. 47-А, м. Київ, 03115, ідентифікаційний код 42150155) на користь Дмитрівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області (пл. Перемоги, буд. 4, с. Дмитрівка, Кіровоградська обл., 27422, ідентифікаційний код 04365267) безпідставно збережені кошти орендної плати у розмірі 32 606,98 грн, а також 3 028,00 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копії рішення надіслати позивачу через систему "Електронний суд" та відповідачу (вул. Михайла Котельникова, буд. 47-А, м. Київ, 03115).
Повний текст рішення складено 17.11.2025.
Суддя М.С. Глушков