Справа № 307/4187/25
Провадження № 1-кс/307/688/25
про застосування запобіжного заходу
14 листопада 2025 року м. Тячів
Слідчий суддя Тячівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів в режимі відеоконференції клопотання слідчого СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 , погодженого з прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №62025140160000119 від 08 лютого 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Руська Мокра, Тячівського району, Закарпатської області, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого, з повною загальною середньою освітою, одруженого, військовослужбовця військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат»,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст. 407 КК України,
До Тячівського районного суду Закарпатської області звернувся слідчий СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 за погодженням з прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 з клопотанням у кримінальному провадженні №62025140160000119 від 08 лютого 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.
В обґрунтування клопотання посилається на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, строк дії якого неодноразово продовжувався. У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань 24 лютого 2022 року Президент України видав Указ № 69/2022 про оголошення на території України загальної мобілізації, яка проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом, строк дії якої також неодноразово продовжувався.
09 грудня 2024 року ОСОБА_5 призваний до ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та 09 грудня 2024 року направлений для її проходження до військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 24 закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, зокрема: на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби.
У п. 81 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок) зафіксовано, що призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюють, зокрема: військовозобов'язаних та резервістів (крім резервістів, які уклали контракти на проходження служби у військовому резерві) - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до п. 82 Порядку наказ про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період видається: керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - в день відправлення військової команди до військової частини (установи).
Відтак, з моменту призову ОСОБА_5 на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, тобто з 09 грудня 2024 року останній набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, військовослужбовець ОСОБА_5 повинен у своїй повсякденній діяльності дотримуватись вимог: статей 11, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, згідно з якими військовослужбовці зобов'язані, зокрема: свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрими, ініціативними, дисциплінованими; беззастережно виконувати накази командирів (начальників); знати та виконувати свої обов'язки та додержуватись вимог статутів Збройних Сил України; бути зразком високої культури, скромності і витримки, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців; берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому; статей 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відповідно до яких військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця дотримуватися Конституції та Законів України, зміцнювати військове товариство, виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливим і додержуватися військового етикету, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.
Так, солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби під час мобілізації, на особливий період, у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 49, 127, 128, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не бажаючи переносити труднощі військової служби, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, без дозволу начальників, яким підпорядкований за службою, без поважних причин, в умовах воєнного стану, 10 грудня 2024 року прямуючи з АДРЕСА_1 до розташування військової частини НОМЕР_1 , під час зупинки автобуса на автовокзалі в АДРЕСА_2 , солдат ОСОБА_5 , втік у невідомому напрямку, тим самим не з'явився вчасно на службу до розташування військової частини НОМЕР_1 , та незаконно відсутній без поважних причин на військовій службі по теперішній час, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи свою діяльність з проходженням військової служби, чим підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тобто нез'явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
16 жовтня 2025 року тещі підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жительці АДРЕСА_1 було вручено повідомлення про підозру її зятя ОСОБА_5 , у вчиненні ним кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
Окрім цього, 16 жовтня 2025 року працівниками Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області, тещі підозрюваного ОСОБА_7 для передачі вручено повістки про виклик та необхідність прибуття підозрюваного ОСОБА_5 до слідчого СВ Тячівського РВП на 09:00 год. 19 жовтня 2025 року, 20 жовтня 2025 року, 21 жовтня 2025 року. На виклик слідчого підозрюваний ОСОБА_5 , не з'явився і не повідомив про причину не прибуття та всіляко ухиляється від органу досудового розслідування, що підтверджується не прибуттям останнього на законний виклик слідчого.
Згідно усних пояснень тещі, підозрюваний ОСОБА_5 , протягом довгого часу не з'являвся за місцем реєстрації та не володіє інформацією де може перебувати її зять.
Також згідно довідки від Усть-Чорнянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області в тім що ОСОБА_5 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 на даний час відсутній по місцю проживання та його місцезнаходження у селищній раді невідоме.
На даний час орган досудового розслідування не володіє інформацією про місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_5 так як він на даний час відсутній по місцю проживання, що підтверджується рапортами оперуповноважених сектору кримінальної поліції Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області та довідкою від Усть-Чорнянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області.
23 жовтня 2025 року слідчим за погодженням з прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону винесено постанову про зупинення досудового розслідування та оголошення підозрюваного в розшук.
З метою забезпечення належної процесуальної поведінки, з врахуванням обставин вчинення злочину, ОСОБА_5 , як підозрюваного у кримінальному провадженні, з метою запобігання можливого ухилення від досудового слідства, виникла необхідність в обранні відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Пунктом 4 частини 2 статті 183 КПК України, передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Враховуючи, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, та те, що відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, ч.1 ст.177 КПК України, а саме встановлено, що ОСОБА_5 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений ним злочин, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується його діями, та що свідчить про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Так, Указом Президента України оголошено військовий стан та на території України ведуться бойові дії, Закарпатська область межує із чотирма країнами (Республіка Польща, Румунія, Угорщина, Словаччина), що дає підстави вважати, що ОСОБА_5 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину в умовах військового стану, не дивлячись на проходження військової служби, може переховуватись, в тому числі, на території тимчасово непідконтрольній українській владі та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, поза межами пункту пропуску через державний кордон України.
Окрім іншого, ОСОБА_5 є спеціальним суб'єктом кримінального правопорушення - військовослужбовцем, а відтак обрання йому судом запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, домашнього арешту та застави створить передумови до вчинення ОСОБА_5 нового тотожного кримінального правопорушення, пов'язаного з ухиленням від проходження військової служби.
Таким чином, до підозрюваного ОСОБА_5 з огляду на його довготривале ухилення від явки до органу досудового розслідування, та унеможливлення проведення подальшого досудового розслідування, доцільно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден інший запобіжний захід не може забезпечити вирішення завдань кримінального процесу, зокрема належну його процесуальну поведінку.
Отже, ОСОБА_5 перебуваючи на волі, може перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, і вище наведені ризики та обставини є реальними і триваючими, об'єктивно існують, тому тримання під вартою підозрюваного буде виправданим та необхідним.
Інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. Альтернативні запобіжні заходи не забезпечать належний рівень гарантії доброчесної поведінки підозрюваного, тому наявна необхідність у запобіжному заході у вигляді тримання під вартою.
Також необхідно врахувати реакцію суспільства та соціальні наслідки правопорушення, а саме той факт, що серед громадян України може скластися хибне враження безкарності, недолугості правоохоронної системи в цілому, а також створить передумови для вчинення військовослужбовцями аналогічних кримінальних правопорушень, що як наслідок призведе до підриву авторитету Збройних Сил України, ухилення громадян України та військовослужбовців від виконання ними Конституційних обов'язків щодо захисту суверенітету і територіальної цілісності України та підрив боєздатності армії - Збройних Сил України в умовах прямої збройної агресії російської федерації.
Враховуючи викладене просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України ОСОБА_5 без визначення застави.
В судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали з викладених у ньому підстав та просили застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 просили при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити заставу.
Вислухавши учасників судового провадження, вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
В провадженні СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області перебувають матеріали кримінального провадження за ч. 5 ст. 407 КК України, відомості про яке 08 лютого 2025 року, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025140160000119.
ОСОБА_5 підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, повідомлення про підозру від 16 жовтня 2025 року (а.с. 56-60).
Постановою слідчого Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 , за погодженням з прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 від 23 жовтня 2025 року, оголошено розшук ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Згідно постанови слідчого Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 , погодженої з прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 від 23 жовтня 2025 року, зупинено кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 лютого 2025 року за №62025140160000119, за ч. 5 ст. 407 КК України.
Ухвалою слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2025 року надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Руська Мокра, Тячівського району, Закарпатської області, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, з метою його приводу для участі в розгляді клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Постановою слідчого СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 відновлено досудове розслідування в кримінальному провадженні №62025140160000119 від 08 лютого 2025 року.
У відповідності до ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років, а ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, а тому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_5 може бути застосований.
Згідно з ч. 1, 2, 4, ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Крім того, згідно з положеннями ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд зобов'язанні оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного, обвинуваченого.
Суд також враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Відповідно до п. 28 рішення "Плешков проти України" (заява №37789/05) ЄСПЛ погоджується, що обґрунтована підозра у тому, що особа вчинила тяжкий злочин, може на початку слугувати підставою для взяття її під варту. Крім того, необхідність забезпечення належного здійснення провадження, зокрема, отримання доказів від свідків є належною підставою для первинного взяття під варту.
Як свідчить практика Європейського Суду з прав людини, «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину", про яку йдеться у ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, визначає наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин (рішення в справі "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21.04.2011 року).
Водночас, практика Європейського Суду з прав людини не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру.
А відтак, вимоги ст. 177, 178 КПК України, передбачають, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину повинна бути підтверджена вагомими доказами, які являють собою досить переконливі факти, та в сукупності наданої ним розумної оцінки надають підстави вважати причетність особи до вчинення злочину достатньо вірогідною.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає встановленими наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, про що свідчать наступні докази: повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення від 20 грудня 2024 року з додатками (а.с.10-32), протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 07 березня 2025 року (а.с.33-35), протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 12 вересня 2025 року (а.с.38-41), протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 13 вересня 2025 року (а.с.42-45), протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 09 жовтня 2025 року (а.с.50-53) та інші матеріали кримінального провадження у їх сукупності, які слідчим суддею під час розгляду клопотання досліджені в судовому засіданні.
Наведені вище матеріали кримінального провадження з достатньою імовірністю підтверджують суду існування «розумної підозри» щодо причетності особи до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, в межах розслідування якого ставиться питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання підозрюваного під вартою.
Щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя зазначає наступне.
Відповідно до ст. 12 КК України, злочин, передбачений ч.5 ст. 407 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 є тяжким злочином, санкцією якого передбачено покарання у виді позбавленням волі на п'яти до десяти років.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_5 уродженець с. Руська Мокра, Тячівського району, Закарпатської області, зареєстрований та житель АДРЕСА_1 , одружений, військовослужбовець військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», раніше не судимий.
Відтак, слідчий суддя приходить до висновку, що ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що свідчить про існування ризиків, передбачених п. 1,4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, на підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався, дія якого продовжена на даний час.
Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 176 КПК України передбачений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи зазначені вище ризики, наявність обґрунтованої підозри та враховуючи положення ч. 8 ст. 176 КПК України та продовження на території України строку дії воєнного стану, слідчий суддя вважає, щодо підозрюваного ОСОБА_5 , слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні під час дії воєнного стану при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.182 КПК України вказано, що щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається у таких межах: від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя, з урахуванням положень ст. 177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється. При цьому, необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникло бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
При цьому, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього, що узгоджується з роз'ясненнями викладеними у листі ВССУ 04.04.2013 № 511-550/0/4-13, а саме: «Слідчому судді необхідно враховувати майновий стан підозрюваного, обвинуваченого та не допускати встановлення такого розміру застави як альтернативи триманню під вартою, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави».
Зважаючи на те, що диспозиція ч.4 ст.183 КПК України щодо невизначення розміру застави є правом слідчого судді, а не обов'язком, із врахуванням в сукупності усіх підстав та обставин, передбачених ст.ст. 177, 178 КПК України, а також враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_5 , його вік, майновий та сімейний стан, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, слідчий суддя на підставі ч.3 ст.183 КПК України визначає розмір застави, яка передбачена ч.5 ст.182 КПК України, у розмірі сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка буде достатньою для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 обов'язків.
Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, у випадку застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, необхідно покласти на нього обов'язки: прибувати за викликом до слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утриматись від спілкування з свідками у даному кримінальному проваджені, за винятком їх участі в процесуальних діях; здати на зберігання слідчому свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; носити електронний засіб контролю.
Керуючись ст. 131-132, 176-178, 183, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Руська Мокра, Тячівського району, Закарпатської області, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 рахувати з моменту його фактичного затримання з 06 год. 26 хв. 14 листопада 2025 року.
Строк дії ухвали встановити до 11 січня 2026 року.
Визначити підозрюваному заставу в розмірі 40 (сорока) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень 00 копійок, яка може бути внесена на наступний рахунок: отримувач коштів: ТУ ДСА України в Закарпатській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26213408; розрахунковий рахунок UA198201720355209001000018501; банк отримувача: ДКСУ м. Київ; код банку (МФО) : 820172, призначення платежу - застава.
У разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув'язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_5 , з-під варти.
З моменту звільнення ОСОБА_5 з-під варти у зв'язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 , наступні обов'язки:
- прибувати за викликом до слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утриматись від спілкування з свідками у даному кримінальному проваджені, за винятком їх участі в процесуальних діях.
- здати на зберігання слідчому свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- носити електронний засіб контролю.
Вказані обов'язки у разі внесення застави покладаються на ОСОБА_5 на строк до 11 січня 2026 року.
У разі невиконання вище перелічених обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали про застосування запобіжного заходу вручити ОСОБА_5 та іншим учасникам, після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваному, який тримається під вартою, у цей же строк з моменту отримання копії ухвали.
Повний текст ували слідчого судді складено та оголошено о 08 год. 40 хв. 17 листопада 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1