Справа № 304/1432/25 Провадження № 3/304/795/2025
14 листопада 2025 року м. Перечин
Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Ганько І.І., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції № 1 (м. Перечин) Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Херсон Херсонської області, мешканця АДРЕСА_1 , особи з інвалідністю ІІІ групи, непрацюючого, громадянина України,
за ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
тринадцятого червня 2025 року о 00.58 год у селі Сімер по вулиці Будівельників Ужгородського району Закарпатської області водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки «Fiat Ducato», р/н НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.9. «а» Правил дорожнього руху України.
Крім цього 07 вересня 2025 року о 01.00 год ОСОБА_1 , знаходячись за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство в сім'ї відносно своєї дружини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , висловлюючись на її адресу нецензурною лайкою, внаслідок чого могла бути заподіяна шкода психологічному здоров'ю потерпілої.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину визнав, щиро розкаявся та вказував, що всередині червня цього року його зупинили поліцейські, оскільки на автомобілі не освітлювався номерний знак, однак під час перевірки вони встановили, що крім цього у нього відсутнє посвідчення водія, а також запропонували пройти огляд на стан сп'яніння. З приводу події конфлікту з дружиною пояснював, що такий виник через те, що вона сховала документи на авто, яке він попередньо придбав та не хотіла їх віддавати. Просив визначити для нього адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту, а не штрафу, оскільки оплатити такий не зможе - є інвалідом, внутрішньо переселеною особою та ніде не працює. Окрім цього вважав, що за скоєне треба відповідати.
Присутня у судовому засіданні ОСОБА_2 просила притягнути її чоловіка до відповідальності, оскільки він систематично, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, допускає фізичне насильство відносно неї та її неповнолітньої доньки, однак вона вперше викликала поліцію. Цього разу вона дуже перелякалася, оскільки чоловік знову прийшов додому у нетверезому стані та облив бензином автомобіль, кинувши туди безбашенку та газонокосарку, погрожуючи все підпалити разом з ними, при тому, що вони винаймають житло.
Заслухавши їх пояснення, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя прийшов до такого висновку.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Європейським Судом з прав людини неодноразово було наголошено, що суди при оцінці доказів мають керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Яременко проти України» від 12.06.2008, «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, «Кобець проти України» від 14.02.2008).
За змістом ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП при розгляді справи про адміністративні правопорушення має бути забезпечено всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи, підлягають для з'ясування питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчиненні, рішення приймається на підставі доказів, долучених у суді і оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст. 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, положеннями статті 266 КУпАП визначено, що особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Пункт 2.9 «а» Правил дорожнього руху України визначає, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з матеріалами справи, а саме постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 368877 від 13 червня 2025 року, ОСОБА_1 керував транспортним засобом, в якого не освітлювався задній державний номерний знак. З Направлення водія на медичний огляд видно, що такий проводився у зв'язку з виявленням у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння - запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук.
Відповідно до п. 7 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року за № 1452/735, що затверджена спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерством охорони здоров'я України, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Так згідно Висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 13 червня 2025 року (час огляду 01.50 год), ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння (результат тесту склав 0,45 ‰), проходження такого огляду зафіксовано за допомогою спеціального технічного засобу - нагрудної камери поліцейського № 10, 6, а відтак ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» ПДР України.
Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП правопорушенням є вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких із зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ст. 173-2 КУпАП, необхідно з'ясувати, чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Зокрема, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи; економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Так, крім повного визнання ОСОБА_1 вини така стверджується протоколами про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 360105 від 13 червня 2025 року та серії ВАД № 767513 від 07 вересня 2025 року, що складені у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП та зі змістом яких ОСОБА_1 ознайомлений, про що свідчать його підписи у протоколах; рапортом інспектора-чергового відділення поліції № 1 Оленя А.С. про прийняття повідомлення зі служби «102» від 13 червня 2025 року № 3334 про те, що тієї ж ночі о 00.07 год за адресою: Ужгородський район, с. Порошково, вул. Головна, знайомий з виду чоловік ОСОБА_3 (борода на обличчі) у стані алкогольного сп'яніння сів за кермо мікроавтобуса червоного кольору, р/н невідомий, та поїхав у напрямку міста Ужгорода; постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 368877 від 13 червня 2025 року, згідно з якою ОСОБА_1 керував транспортним засобом, в якого не освітлювався задній державний номерний знак; Направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до протоколу серії ЕПР1 № 360105 (результат тесту склав 0,45 ‰); Висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 574 від 13 червня 2025 року (час огляду 01.50 год), згідно з яким ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння; записами відеофайлів «Андреєв Диск № 1» та «Андреєв Диск № 2»; рапортом інспектора-чергового відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції ГУ НП в Закарпатській області Оленя А.С. про прийняття повідомлення зі служби «102» від 07 вересня 2025 року № 4836 про те, що 07.09.2025 о 01.11 год за адресою: АДРЕСА_1 , чоловік вчиняє сварку, заявник ОСОБА_4 ; письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 від 07 вересня 2025 року, в яких остання, зокрема просить прийняти міри по притягненню ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, та у судовому засіданні вказану позицію не змінила, вказуючи на систематичність домашнього насильства з боку чоловіка у стані алкогольного сп'яніння.
Зазначені докази є належними і допустимими в розумінні ст. 251 КУпАП, з огляду на їх узгодженість, та достатніми для встановлення необхідних фактичних обставин справи та належного її розгляду.
Отже наведені та досліджені в судовому засіданні докази дають підстави визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Стаття 23 КУпАП визначає, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності за скоєне правопорушення і застосовується не тільки з метою виховання особи, яка його вчинила, а й з метою загальної та спеціальної превенції.
Так, виходячи зі змісту санкцій ч. 1 ст. 173-2 та ч. 1 ст. 130 КУпАП найбільш серйозним з правопорушень, вчинених ОСОБА_1 слід вважати адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, як таке, за вчинення якого передбачено стягнення у виді адміністративного арешту.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
З урахуванням обставин справи та особи ОСОБА_1 , який вину визнав повністю, щиро розкаявся, є особою з інвалідністю ІІІ групи та ніде не працює, беручи до уваги те, що він є особою, яка вчинила, зокрема адміністративне правопорушення, що створює потенційну загрозу для забезпечення безпеки дорожнього руху й експлуатації транспорту, а також допустив домашнє насильство стосовно дружини, яка у судовому засіданні серед іншого вказувала на зловживання чоловіком алкогольними напоями і систематичність насильницьких дій стосовно неї та її неповнолітньої доньки, суддя вважає за необхідне накласти на нього адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту у межах санкції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за якою зокрема кваліфіковано його дії, що у даному випадку є необхідною мірою стягнення для виправлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та запобігання вчинення нею нових правопорушень.
Суддя вважає, що такий вид адміністративного стягнення справить на ОСОБА_1 належний виховний вплив, а також буде сприяти його вихованню як особи, яка вчинила адміністративні правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При цьому з врахуванням встановлених обставин того, що ОСОБА_1 згідно з інформацією правоохоронного органу посвідчення водія не видавалося (а. с. 8), суддя прийшов до висновку, що відносно нього буде застосоване лише основне адміністративне стягнення.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 01 січня 2025 року згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» складає 605,60 грн.
Керуючись ст. 33, 36, 40-1, 283, 284 КУпАП, суддя,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 173-2 КУпАП і на підставі ч. 2 ст. 36 цього Кодексу накласти стягнення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у виді адміністративного арешту на строк 10 (десять) діб.
Початок строку відбування адміністративного арешту ОСОБА_1 рахувати з моменту приведення постанови до виконання.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Закарпатського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову, протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя:Ганько І. І.