Справа № 298/1460/25
Номер провадження 3/298/932/25
14 листопада 2025 року с-ще Великий Березний
Суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області Зизич В.В., за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи, які надійшли з ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , розлученого, який має на утриманні малолітню дитину, з вищою освітою, старшого офіцера відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_3 , позаштатного начальника автомобільної служби ІНФОРМАЦІЯ_3 , військове звання - капітан, за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП,-
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ЛВУ №167 від 30 жовтня 2025 року, складеного начальником відділення запобігання вчиненню, виявлення і припинення кримінальних та інших правопорушень - заступником начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковником ОСОБА_2 , 24 жовтня 2025 року в АДРЕСА_2 , в місці розташування ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час дії особливого періоду, будучи військовою службовою особою, капітан ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді позаштатного начальника автомобільної служби та позаштатного техніка (з безпеки дорожнього руху) - начальника контрольно-технічного пункту ІНФОРМАЦІЯ_3 всупереч вимогам Статуту внутрішньої служби ЗСУ, Дисциплінарного Статуту ЗСУ, Інструкції про використання автомобільної техніки у Міністерстві оборони та Збройних Силах України затвердженої наказом Міністерства оборони України №678 від 12.12.2016 та своїх функціональних обов'язків, належним чином не організував використання, експлуатацію та зберігання автомобільної техніки, внаслідок чого виявлено ряд порушень.
Капітан ОСОБА_1 , перебуваючи на військовій службі у ІНФОРМАЦІЯ_3 , всупереч вимог Статуту внутрішньої служби ЗСУ, Дисциплінарного Статуту ЗСУ, Інструкції про використання автомобільної техніки у Міністерстві оборони та Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України №678 від 12.12.2016, усвідомлюючи протиправність власних дій, маючи визначені обов'язки контролю, маючи реальну можливість діяти, але не зробив цього, усвідомлював ризик неналежного виконання покладених на нього обов'язків, належним чином не виконав своїх функціональних обов'язків, як військова посадова особа, допустив недбале ставлення до обов'язків військової служби в умовах особливого періоду, чим явно проігнорував встановлений порядок проходження військової служби, що призвело до неналежної організації експлуатації, обліку, використання транспортних засобів, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 зазначив, що з протоколом про адміністративне правопорушення та доданими до нього матеріалами обізнаний, інкриміноване йому правопорушення заперечує. Вказав, що є позаштатним начальником автомобільної служби ІНФОРМАЦІЯ_3 , здійснює функціональні обов"язки в напрямку організації паркової служби. Вказав, що свої обов"язки виконує, всі автомобілі в технічно справному стані, документація ведеться належним чином, є певні погрішності у веденні документації, однак він працює над усуненням недоліків. Разом з тим, наголосив, що 3 грудня 2024 року він вибув у відрядження у Харківську область і повернувся аж у червні місяці 2025 року. Перевірка здійснена з 1 січня 2025 року за 2025 рік, йому в провину проставлені порушення й недоліки, за період, коли він фізично був відсутній, хто виконував обов'язки у період його відсутності - невідомо. Зауважив, що документацію веде належним чином, всі автомобілі в справному належному стані.
ОСОБА_1 у судовому засіданні просив долучити до матеріалів справи витяг з Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (по стройовій частині) №290 від 03.12.2024; витяг з Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (по стройовій частині) №64 від 14.03.2025; витяг з Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (по стройовій частині) №148 від 16.06.2025, якими підтверджується факт його перебування у відрядженні у період з 4 грудня 2024 року по 16 червня 2025 року, а також надав службову характеристику.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши протокол у справі про адміністративне правопорушення та приєднані до нього матеріали, а також надані ОСОБА_1 документи, суд приходить наступних висновків.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з положеннями ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Крім того, суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає обережності дій суду при вирішенні питання про тягар доказування в такій категорії справ.
Згідно ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Диспозиція ч. 1 ст. 172-15 КУпАП визначає склад адміністративного правопорушення, яке полягає у недбалому ставленні військової службової особи до військової служби.
Згідно ч. 2 ст. 172-15 КУпАП настає відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене в умовах особливого періоду.
З об'єктивної сторони правопорушення характеризується суспільно-небезпечною бездіяльністю у вигляді недбалого ставлення до служби та суспільно-небезпечними наслідками, які можуть настати в результаті цього, та причинно-наслідковим зв'язком між діянням і наслідками. Недбале ставлення до служби означає невиконання або неналежне виконання військовою службовою особою своїх службових обов'язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. Для встановлення факту недбалого ставлення до військової служби є необхідним встановити не тільки факт невиконання військовослужбовцем певного обов'язку, але й те чи були покладені ті чи інші обов'язки на певну особу.
З суб'єктивної сторони правопорушення характеризується необережністю, яка може виступати у двох формах: злочинна самовпевненість або злочинна недбалість.
Відповідно до положень статті 9 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України на військовослужбовців покладаються обов'язки, що визначаються статутами та порадниками Збройних Сил України.
Пункт 11 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України зобов'язує військовослужбовців свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок.
Згідно пункту 16 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами ЗС України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідно до пункту 95 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України начальник автомобільної служби бригади підпорядковується заступникові командира бригади з озброєння і є прямим начальником особового складу автомобільної служби бригади.
На доповнення вимог, викладених устаттях 82-84, начальник автомобільної служби бригади зобов'язаний: розробляти і здійснювати заходи щодо приведення автомобільної техніки в бойову готовність та виведення її з парку бригади в установлені строки; вживати заходів, спрямованих на забезпечення правильного та ощадливого витрачання моторесурсів і продовження строків служби автомобільної техніки, не менше ніж двічі на рік перевіряти її технічний стан; планувати експлуатацію автомобільної техніки, готувати наряди на щоденне її використання, здійснювати контроль за своєчасним виходом машин у рейс у справному стані і за поверненням їх у парк бригади; брати участь у керівництві роботами, пов'язаними з удосконаленням обладнання парку бригади, перевіряти внутрішню службу в парку бригади, добиватися усунення виявлених недоліків; здійснювати аналіз подій з автомобільною технікою, виявляти причини їх виникнення, виконувати заходи, спрямовані на запобігання їм; забезпечувати виконання заходів безпеки під час експлуатації, обслуговування та ремонту автомобільної техніки, а також проведення заходів пожежної безпеки у парку бригади і на машинах; проводити особисто огляд автомобільної техніки, яка надходить у бригаду і відправляється з бригади.
Відповідно до п. 82-84 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, начальник служби бригади в мирний і воєнний час відповідає за відповідний вид забезпечення бригади цією службою; за підготовку підрозділів бригади відповідно до своєї спеціальності; за забезпечення бригади озброєнням, бойовою та іншою технікою і матеріальними засобами зі своєї служби, їх правильне використання та утримання в порядку і справності; за бойову та мобілізаційну готовність, бойову підготовку, виховання, військову дисципліну і морально-психологічний стан особового складу, підпорядкованих підрозділів і служби; за додержання правил охорони довкілля підпорядкованими підрозділами на об'єктах служби, їх пожежну безпеку і санітарний стан; за стан навчально-матеріальної бази відповідно до своєї спеціальності.
Начальник служби бригади зобов'язаний: знати вимоги статутів, наказів, порадників та інструкцій щодо організації керівництва службою, додержуватися їх у службовій діяльності; брати участь у розробленні планів бойової та мобілізаційної готовності, бойової підготовки та організовувати їх виконання відповідно до своєї спеціальності; керувати діяльністю служби і бойовою підготовкою підпорядкованих підрозділів, підтримувати в них внутрішній порядок; знати ділові та морально-психологічні якості кожного військовослужбовця офіцерського, сержантського (старшинського) складу служби і безпосередньо підпорядкованих йому підрозділів, проводити з ними індивідуально-виховну роботу; проводити заняття з військовослужбовцями офіцерського, сержантського (старшинського) складу та підрозділами бригади зі своєї спеціальності, здійснювати заходи щодо підготовки відповідних класних спеціалістів; вживати заходів щодо охорони державної таємниці; знати наявність і стан, а також будову і правила експлуатації (використання) озброєння, бойової та іншої техніки і матеріальних засобів зі своєї служби; своєчасно проводити заходи щодо метрологічного забезпечення озброєння, бойової та іншої техніки, обладнання та майна служби і підпорядкованих підрозділів; здійснювати контроль та вживати заходів для забезпечення надійної охорони підпорядкованого складу, а також озброєння і техніки підпорядкованого підрозділу; стежити за справністю озброєння, бойової та іншої техніки і матеріальних засобів зі своєї служби в підрозділах бригади і на підпорядкованому складі, організовувати їх правильну експлуатацію (використання) та забезпечувати при цьому виконання вимог безпеки; здійснювати контроль за ощадливим витрачанням і правильністю використання пального та мастильних матеріалів в озброєнні, бойовій та іншій техніці служби; вести облік і складати звітність у встановленому порядку, щомісяця проводити з підрозділами і підпорядкованим складом бригади звірку облікових даних, в установлені терміни проводити перевірку підрозділів відповідно до своїх обов'язків із складанням відповідних актів; своєчасно подавати заявки на озброєння, бойову та іншу техніку і матеріальні засоби для своєї служби, здійснювати їх одержання, зберігання, видачу в підрозділи і своєчасно поновлювати (освіжати) непорушний запас; організовувати ремонт озброєння, бойової та іншої техніки (майна) зі своєї служби в бригаді, контролювати якість і терміни його проведення, своєчасно забезпечувати здавання в ремонт озброєння, бойової та іншої техніки (майна), які не можуть бути відремонтовані своїми силами; брати участь у розробленні планів проведення паркового і парко-господарського днів; оглядати озброєння, бойову та іншу техніку служби, що надходять у бригаду та відправляються з бригади; вживати заходів для запобігання надзвичайним подіям під час експлуатації озброєння, бойової та іншої техніки і використання матеріальних засобів зі своєї служби, виявляти причини цих подій і забезпечувати їх усунення; здійснювати контроль за виконанням вимог пожежної безпеки в підпорядкованих підрозділах і службі, а також заходи щодо охорони довкілля; перевіряти несення бойового чергування і служби добовим нарядом згідно з графіком, затвердженим командиром бригади; керувати роботами з обладнання навчально-матеріальної бази відповідно до своєї спеціальності.
Начальник служби бригади за спеціальністю має право: давати командирам підрозділів вказівки і рекомендації з бойової підготовки особового складу та експлуатації (використання) і обслуговування озброєння, бойової та іншої техніки, матеріальних засобів; проводити раптові перевірки наявності і стану озброєння, бойової та іншої техніки, матеріальних засобів зі своєї спеціальності; припиняти експлуатацію озброєння, бойової та іншої техніки у разі виявлення недоліків, які можуть призвести до аварій, поломок або виведення їх із ладу, а також у разі невиконання вимог безпеки.
Про всі виявлені недоліки і вжиті для їх усунення заходи начальник служби зобов'язаний письмово доповідати своєму безпосередньому начальникові.
Як вбачається з протоколу серія ЛВУ №167 від 30 жовтня 2025 року, ОСОБА_1 ставиться у вину те, що 24 жовтня 2025 року в АДРЕСА_2 , в місці розташування ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час дії особливого періоду, будучи військовою службовою особою, капітан ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді позаштатного начальника автомобільної служби та позаштатного техніка (з безпеки дорожнього руху) - начальника контрольно-технічного пункту ІНФОРМАЦІЯ_3 всупереч вимогам Статуту внутрішньої служби ЗСУ, Дисциплінарного Статуту ЗСУ, Інструкції про використання автомобільної техніки у Міністерстві оборони та Збройних Силах України затвердженої наказом Міністерства оборони України №678 від 12.12.2016 та своїх функціональних обов'язків, належним чином не організував використання, експлуатацію та зберігання автомобільної техніки, внаслідок чого виявлено ряд порушень.
Однак, судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 недбало ставився до військової служби.
ОСОБА_1 є офіцером військової служби і має присвоєне військове звання капітан є старшим офіцером відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_6 , є позаштатним начальником автомобільної служби ІНФОРМАЦІЯ_6 згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 №433 від 11.10.2022.
Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) №33 від 25.02.2022 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 та приплачено на посаду старшого офіцера відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до п.7 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (з адміністративно-господарської діяльності) №433 від 11.10.2022 ОСОБА_1 призначено позаштатним начальником автомобільної служби ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Наказом ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 №1167 від 31.12.2024 «Про організацію службової діяльності ІНФОРМАЦІЯ_5 у 2025 році» відповідальним за окремі питання (напрямки) службової діяльності у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки призначено - у другому відділі старшого офіцера обліку мобілізаційної роботи.
На ОСОБА_1 були покладені обов'язки: розробляти і здійснювати заходи щодо приведення автомобільної техніки в бойову готовність та виведення її з парку в установлені строки; вживати заходів, спрямованих на забезпечення правильного та ощадливого витрачання моторесурсів і продовження строків служби автомобільної техніки, не менше ніж двічі на рік перевіряти її технічний стан; планувати експлуатацію автомобільної техніки, готувати наряди на щоденне її використання, здійснювати контроль за своєчасним виходом машин у рейс у справному стані і за поверненням їх у парк, брати участь у керівництві роботами, пов'язаними з удосконаленням обладнання парку, перевіряти внутрішню службу в парку, добиватися усунення виявлених недоліків; здійснювати аналіз подій з автомобільною технікою, виявляти причини їх виникнення, виконувати заходи, спрямовані на запобігання їм; забезпечувати виконання заходів безпеки під час експлуатації, обслуговування та ремонту автомобільної техніки, а також проведення заходів пожежної безпеки у парку і на машинах; проводити особисто огляд автомобільної техніки, яка надходить і відправляється.
Рапортом від 24.10.2025 начальник відділення військової інспекції безпеки дорожнього руху ІНФОРМАЦІЯ_4 майора ОСОБА_5 доповідає начальнику ІНФОРМАЦІЯ_4 про результати перевірки в ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо організації внутрішньої служби на стоянці, порядку використання транспортних засобів.
При цьому, до рапорту не долучено жодних доказів, документів у підтвердження наведених в ньому обставин, у матеріалах справи відсутній відповідний акт перевірки.
Як слідує з рапорту, наведені в ньому обставини стосуються періоду перевірки за звітний 2025 рік.
З пояснень ОСОБА_1 , які він надав у судовому засіданні, слідує, що останній у період з грудня 2024 по червень 2025 року, знаходився у відрядженні в Харківській області, доказів, які б ставили під сумнів чи спростовували надані ОСОБА_1 пояснення, матеріали справи не містять.
Більше того, наданими ОСОБА_6 у судовому засіданні витягів з Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (по стройовій частині) №290 від 03.12.2024; з Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (по стройовій частині) №64 від 14.03.2025; з Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (по стройовій частині) №148 від 16.06.2025, підтверджується факт його перебування у відрядженні для виконання бойового (спеціального) завдання у військовій частині НОМЕР_1 Харківської області у період з 4 грудня 2024 року по 15 червня 2025 року.
Згідно службової характеристики на ОСОБА_1 , виданої начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_7 , ОСОБА_1 виключно позитивно характеризується за місцем несення військової служби.
Оцінивши зміст протоколу, додані до нього посадовою особою, яка склала протокол, документи як докази, пояснення ОСОБА_1 надані ним у судовому засіданні, суд приходить до висновку, що справа підлягає закриттю, з огляду на таке.
Як зазначено у протоколі ЛВУ №167 від 30.10.2025, ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою, перебуваючи на посаді позаштатного начальника автомобільної служби та позаштатного техніка (з безпеки дорожнього руху) - начальника контрольно-технічного пункту ІНФОРМАЦІЯ_3 всупереч вимогам Статуту внутрішньої служби ЗСУ, Дисциплінарного Статуту ЗСУ, Інструкції про використання автомобільної техніки у Міністерстві оборони та Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України №678 від 12.12.2016 року, та своїх функціональних обов'язків, належним чином не організував використання, експлуатацію та зберігання автомобільної техніки, внаслідок чого виявлено ряд порушень.
Разом з цим, слід зазначити, що об'єктивною стороною недбалості, тобто недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання службових обов'язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. При цьому, якщо особа не мала реальної можливості взагалі проявити ставлення до своїх службових обов'язків, то не можна говорити про те, що воно було недбалим чи несумлінним (хвороба, відсутність досвіду, нетривалість служби). Недбале ставлення військової службової особи до своїх службових обов'язків характеризує, перш за все, об'єктивну сторону вчиненого і виявляється в тому, що за наявності в особи реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, не виконує службові обов'язки, або хоча і діє, але виконує ці обов'язки неналежним чином, не відповідно до закону або відповідно до нього, проте неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччя з установленим порядком і тією обстановкою, що склалася, тощо.
Верховний Суд України у своїй постанові від 21.05.2021 у справі № 185/12161/15-к вказав, що при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов'язків необхідно встановити, що винний зобов'язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов'язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов'язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається.
Протокол про військове адміністративне правопорушення серії ЛВУ №167 від 30.10.2025, складений відносно ОСОБА_1 , не містить даних, які вказують на наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП, зокрема не зазначено обставин, які б свідчили про його службову недбалість, які дії він зобов'язаний був вчинити та у який спосіб, що передбачені відповідним нормативним документом, невиконання яких ставиться йому у провину.
Крім цього, у матеріалах справи відсутні дані стосовно того, хто виконував повноваження визначені ОСОБА_1 у період перебування його у відрядженні в Харківській області.
З урахуванням того, що ОСОБА_1 у період з грудня 2024 року по 15 червня 2025 року перебував у відрядженні в Харківській області, відтак не виконував в силу цього обов"язки начальника автомобільної служби ІНФОРМАЦІЯ_3 , отже, останньому не можуть бути проставлені в провину недоліки за вказаний період. Разом з тим, у протоколі про адміністративне правопорушення посадовою особою, яка склала протокол, не конкретизовано періоди, в межах яких допущені недоліки.
В протоколі також відсутнє посилання, до яких саме обов'язків військової служби недбало поставився ОСОБА_1 , які він повинен був виконувати, якими нормами Статуту Збройних Сил України або іншими нормативно-правовими актами вони визначені.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що у протоколі не зазначено конкретний пункт нормативно-правового акту, який порушив ОСОБА_1 , а посилання на порушення ним Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Закону про Статут Внутрішньої служби Збройних Сил України, є неконкретним, оскільки у цих документах зафіксовані загальні обов'язки військовослужбовців, командирів, начальників.
Суд звертає увагу на те, що частина 2 статті 172-15 КУпАП є бланкетною нормою та має відсилочний характер, зокрема, на норми відповідних Статутів ЗСУ, однак у протоколі не зазначено, яку саме норму Статутів ОСОБА_1 було порушено.
Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що складений щодо ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення не можна вважати належним доказом відповідно до вимогст. 251 КУпАП, оскільки такий не відповідає вимогам ст. 256 цього Кодексу, так як у ньому не наведено таких відомостей, які б свідчили про порушення ОСОБА_1 положень нормативно-правових актів, що давали б підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Суд доходить висновку, що матеріали справи не містять таких доказів, які б із достовірністю свідчили про те, що наведені в протоколі обставини стали наслідком саме недбалого ставлення ОСОБА_1 до військової служби, вчиненого в умовах особливого періоду.
Таким чином наявними у справі доказами не доведено поза розумним сумнівом факту недбалого ставлення ОСОБА_1 до військової служби, вчиненого в умовах особливого періоду, що у свою чергу не надає можливості зробити висновок про наявність в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Відповідно до ст.254 КУпАП найважливішим джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення є протокол про вчинення адміністративного правопорушення, який повинен містити ознаки правопорушення, передбаченого КУпАП.
Водночас, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а наведені у постанові суду докази не містять у собі достатніх даних про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Оцінка доказів відповідно до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) Європейський суд з прав людини встановив, серед іншого, порушення ч. 3 ст. 6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства Російської Федерації така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з чим, на думку Європейського суду з прав людини, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
У справі «Карелін проти Росії»(«Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) Європейський суд з прав людини розглянув ситуацію, коли національний суд прирозгляді справи про адміністративне правопорушення ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Приймаючи рішення про закриття провадження у справі суд також зазначає, що відповідно до положень Кодексу України про адміністративні правопорушення вжиття заходів по встановленню осіб, які вчинили військові адміністративні правопорушення, складання протоколів про такі адміністративні правопорушення, з'ясування обставин, за яких скоєно правопорушення, вилучення речей та документів, покладаються на органи управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України; відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; саме на відповідних посадових осіб органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України покладено доведення винуватості особи у вчиненні того чи іншого правопорушення з точним дотриманням положень чинних нормативно-правових актів.
Приймаючи рішення суд також бере до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що в підтвердження висновку про доведеність вини особи у скоєнні правопорушення суд вправі посилатись лише на докази, які зібрані відповідно до чинних нормативно-правових актів України, не містять суперечностей і не є суб'єктивною думкою окремих посадових осіб і не породжують сумнівів у достовірності зазначених у них відомостей; що всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на користь цієї особи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п.43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Шабельник проти України» зазначає, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів має відповідати передбаченим національним правом вимогам основним правам гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Тобто, якщо уповноваженим органом не доведено підставність притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд не може в ході розгляду справи взяти на себе функції щодо самостійного відшукування доказів винуватості особи, самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді.
Таким чином, матеріали справи не містять належних, достатніх та допустимих доказів винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, а один лише протокол про адміністративне правопорушення, не може вважатися достатнім доказом вини особи без підтвердження даних, зазначених у ньому, іншими належними та допустимими доказами.
Згідно з ч.3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про не доведення наявності в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.172-15 КУпАП, тому провадження у справі слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, ст.ст. 252, 280, 283-285 КУпАП, суд
Закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.172-15 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
На постанову протягом десяти днів з дня її винесення може бути подано апеляційну скаргу до Закарпатського апеляційного суду через Великоберезнянський районний суд Закарпатської області.
Суддя Зизич В.В.