Справа № 212/3608/25
Провадження № 2/127/6625/25
17 листопада 2025 рокум. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Іщук Т. П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в місті Вінниці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №55451241 від 23 листопада 2023 року в розмірі 26875,20 грн. Свої вимоги мотивувало тим, що 23 листопада 2023 року між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №55451241 за допомогою інформаційно-комунікаційної системи шляхом розміщення кредитодавцем проєкту кредитного договору/додаткової угоди в особистому кабінеті позичальника. Зазначене розміщення є пропозицією (офертою) щодо укладення договору, а прийняття пропозиції (акцепт) здійснюється позичальником шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який він отримує після погодження з правилами та умовами кредитного договору. Відповідач, здійснивши дії, спрямовані на укладення кредитного договору, заповнив заявку на сайті, ввів код підтвердження (одноразовий ідентифікатор для підписання електронного договору) та зазначив реквізити банківської картки ( НОМЕР_1 ). Відповідно до умов кредитного договору, товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 8000,00 грн, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами у строки та порядку, визначеному договором, із кінцевим терміном погашення не пізніше 21 лютого 2024 року. Зокрема, відповідач мав сплатити проценти за період з 1-го по 15-й день користування кредитом у розмірі 2% (2400,00 грн) - термін сплати до 8 грудня 2023 року та проценти за період з 16-го по 90-й день користування кредитом у розмірі 3,5% (32 000,00 грн) - термін сплати до 21 лютого 2024 року. Орієнтовна реальна річна процентна ставка становить 53 903,70%, а орієнтовна загальна вартість кредиту - 31400,00 грн. Товариство виконало свої зобов'язання за договором, надавши відповідачу грошові кошти в повному обсязі та у встановлений строк. Водночас відповідач, всупереч вимогам статей 509, 526, 1054 ЦК України, свої зобов'язання не виконав.
26 березня 2024 року між позивачем та ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» було укладено договір факторингу № 2603, відповідно до якого ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників, у тому числі й до відповідача. Станом на 2 лютого 2025 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 26875,20 грн, з яких: 8000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 18875,20 грн - заборгованість за відсотками.
З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 55451241 від 23 листопада 2023 року у розмірі 26875,20 грн, 2422,40 грн судового збору у сумі та 7 000,00 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 квітня 2025 року справа передана за підсудністю до Вінницького міського суду Вінницької області.
Справа надійшла до Вінницького міського суду Вінницької області 24 вересня 2025 року та ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29 вересня 2025 року було відкрите спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб та витребувано докази у справі.
Користуючись своїм правом, ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Іванушкіна І. С. подав відзив на позовну заяву та просив у задоволенні позову відмовити. Свої доводи відповідач обґрунтовує тим, що кредитний договір є неукладеним, оскільки відсутні докази того, що уповноваженим працівником ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» було накладено кваліфіковану електронну печатку кредитодавця з кваліфікованою електронною позначкою часу. Відповідні докази позивачем не надано. Крім того, позивач не надав письмової згоди сторін на використання аналога власноручного підпису, а також зразків таких аналогів, що є обов'язковою умовою для належного оформлення правочину в електронній формі. Надана копія платіжної інструкції за кредитним договором № 55451241 не відповідає вимогам Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті, затвердженої постановою НБУ від 29 липня 2022 року № 163, оскільки не містить обов'язкових реквізитів. Крім того, документ виконано не українською мовою та без зазначення отримувача коштів, що робить його неналежним, недопустимим і недостатнім доказом факту перерахування грошових коштів. Щодо доказів, поданих на підтвердження наявності заборгованості, слід зазначити, що вони є неналежними, оскільки надані позивачем документи не відповідають вимогам підпункту 4 пункту 4.2 договору факторингу № 2603 від 26 березня 2024 року, відповідно до якого ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» було зобов'язане передати позивачу детальні розрахунки заборгованостей і платежів за кожним кредитним договором. Крім того, витяг з реєстру боржників та розрахунок заборгованості за кредитним договором № 55451241 не містять детального розрахунку, відсоткової ставки та періоду нарахування процентів. При цьому, за умовами кредитного договору сума боргу мала б становити 31400,00 грн, тоді як позивач зазначає 26875,20 грн, що є суперечливим.
16 жовтня 2025 року позивач надіслав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що кредитний договір укладений у письмовій формі та підписаний сторонами. Відповідач самостійно вніс свої реквізити та персональні дані, а підписання договору одноразовим ідентифікатором відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визнається прийняттям пропозиції укласти електронний договір. Отже, доводи відповідача про те, що кредитний договір нібито не укладений, є домислами і не підтверджуються належними доказами. Посилання відповідача на відсутність довідки про ідентифікацію боржника є безпідставними, оскільки позивачем надана копія довідки ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» про ідентифікацію клієнта ОСОБА_1 № 441/53 від 21 травня 2025 року.
Щодо доказів отримання кредиту, позивач зазначає, що обов'язок доведення факту неотримання коштів лежить на відповідачеві. Відповідач також мав можливість надати виписку зі свого карткового рахунку № НОМЕР_2 , який обслуговується в АТ «Універсал Банк», або інші докази, що картка йому не належить, проте таких дій не здійснив.
Факт же отримання коштів підтверджується платіжною інструкцією «Fondy» за кредитним договором № 55451241, яка відповідає вимогам Законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». Платіжна інструкція відноситься до первинного облікового документа, оскільки Fondy є міжнародним платіжним сервісом для підприємців, який забезпечує процесинг платежів у понад 150 валютах та дозволяє приймати оплати від клієнтів із понад 200 країн. Крім того, НБУ у квітні минулого року вніс Fondy до Реєстру платіжної інфраструктури та видав ліцензію на перерахування коштів без відкриття рахунків.
Щодо обґрунтування суми боргу, позивач зазначає, що кредитним договором передбачено чіткий порядок нарахування відсотків, який можна визначити шляхом множення кількості днів користування кредитом на відсоткову ставку з урахуванням періоду та її розміру. Згідно з наданими матеріалами, з 28 грудня 2023 року первісний кредитор знизив відсоткову ставку з 3,5% до 2,49%, у зв'язку з чим загальна заборгованість позичальника зменшилась з 31400,00 грн (тіло - 8 000,00 грн, проценти - 23400,00 грн) до 26875,20 грн (тіло - 8 000,00 грн, проценти - 18 875,20 грн). Таким чином, доводи представника відповідача щодо неправильності розрахунку заборгованості є безпідставними, оскільки зменшення розміру процентів відбулося на користь позичальника.
Відповідач правом на надання заперечення не скористався.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності,
Судом установлені наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані ст. 207, 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611, 625, 628, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.
Судом установлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. ст.207,526,527,530,536,546,549,610-611,625,628,629,639,1048,1049,1054,1055 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1ст. 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1ст. 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У ч. 1, 3ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони ( кредитора ) певну дію ( у тому числі сплатити гроші ), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Відповідно до ч. 1ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно ч. 1ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно ч. 1, 2ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною ( сторонами ).
Загальні правила щодо форми договору визначено в ст. 639 ЦК України, згідно із якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді ( статті205,207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
У ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно п. 2 ч. 6ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом, зокрема, заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки ст. 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 243/6552/20, який є обов'язковим для врахування судом відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Судом установлено, що 23 листопада 2023 року між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №55451241.
Відповідно до п. 5.11 кредитного договору, цей договір укладається з допомогою інформаційно-комунікаційної системи (ІКС) шляхом розміщення кредитодавцем проекту кредитного договору/додаткової угоди в особистому кабінеті позичальника, що є пропозицією про його укладання (офертою), та прийняттям пропозиції (акцептом) позичальником, яка надається позичальником шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Приймаючи пропозицію (оферту) кредитодавця та погоджуючись з правилами та умовами електронного договору, позичальник отримує від кредитодавця одноразовий ідентифікатор (алфавітно-цифрова послідовність, otp-пароль), який відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» використовується з метою підписання електронного договору. Кредитодавець передає одноразовий ідентифікатор позичальнику засобом зв'язку, вказаним під час його реєстрації у ІКС, в тому числі, але не виключно, шляхом направлення йому SMS-повідомлення за номером фінансового мобільного телефону. Отриманий одноразовий ідентифікатор позичальник додає до інших даних в ІКС. Підписаний таким чином договір прирівнюється до укладеного договору в письмовій формі. Часом укладення договору вважається момент повторного накладення кваліфікованої електронної печатки кредитодавця з кваліфікованою електронною позначкою часу після отримання ІКС кредитодавця отр-пароля, введеного позичальником.
Згідно п. 5.12. кредитного договору, з боку кредитодавця підписання договору відбувається шляхом накладення уповноваженим працівником кваліфікованої електронної печатки кредитодавця з кваліфікованою електронною позначкою часу, яке здійснюється з використанням бібліотеки користувача центру сертифікації ключів та апаратного засобу криптографічного захисту інформації - електронного ключа. Для організації ключової системи (управління ключовими даними) засобів комплексу використовується центр сертифікації ключів (програмно-технічний комплекс ЦСК). Зазначені функції комплекс виконує шляхом застосування механізмів криптографічного захисту інформації, яка обробляється у системі.
Відповідно до п. 5.13 кредитного договору, кредитодавець здійснює верифікацію позичальника одним із наступних способів, шляхом: отримання копії ідентифікаційного документа та довідки про присвоєння РНОКПП, засвідченої КЕП позичальника: отримання ідентифікаційних даних позичальника засобами Системи BankID НБУ; зчитування ідентифікаційних даних позичальника із безконтактного електронного носія, імплантованого до ID-картки; отримання ідентифікаційних даних та фінансового номера телефону позичальника з бюро кредитних історій.
Згідно з п. 5.14 кредитного договору, кредитодавець надсилає підписаний договір (за проханням позичальника - повторно) на електронну адресу позичальника, визначену в реквізитах цього договору, або у відповідному зверненні. Протягом строку дії договору підписаний договір зберігається в особистому кабінеті позичальника на сайті cashpoint.ua.
З довідки про ідентифікацію ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» №441/53 від 21 травня 2025 року слідує, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , з яким укладено кредитний договір №55451241 від 23 листопада 2023 року, ідентифікований товариством. Акцепт кредитного договору здійснено позичальником шляхом використання одноразового ідентифікатора, направленого йому sms-повідомлення за номером фінансового мобільного телефону (одноразовий ідентифікатор (алфавітно-цифрова послідовність, otp-пароль), який відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» використовується з метою підписання електронного договору), а саме одноразовий ідентифікатор 836041, час відправки ідентифікатора позичальнику 23 листопада 2023 року о 06:02, номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор +380664675381.
Отже, кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом 836041, отриманий позичальником в sms-повідомленні на номер телефону НОМЕР_4 , який вказаний при його ідентифікації (акцепт), сформованому на сайті кредитодавця.
В даному випадку суд звертає увагу, що оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через вебсайт та відповідач підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, то без отримання відповідного ідентифікатора на номер мобільного телефону, який ним особисто зазначений, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20, від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20.
Таким чином, суд, дослідивши надані позивачем докази в їх сукупності, дійшов висновку про доведення укладення кредитного договору між сторонами.
Із умов кредитного договору №55451241 укладеного між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та відповідачем слідує, що товариство зобов'язується надати відповідачу грошові кошти у розмірі 8000,00 грн строком на 90 днів, тобто до 21 лютого 2024 року, який не може перевищувати 1 рік, а відповідач зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за кожен день користування кредитом у такому розмірі та порядку, а саме: з 1-го по 15-й день користування кредитом - 2% в сумі 2400,00 грн, термін оплати 8 грудня 2023 року та з 16-го по 90-й день користування кредитом - 3,5% в сумі 21000,00 грн терміном оплати - 21 лютого 2024 року. У разі відсутності змін щодо строку кредитування, встановленого п. 1.5 договору, розмір процентної ставки, встановленої п. 1.7 договору, залишається незмінним. Тип процентної ставки, фіксована. Орієнтована реальна річна процентна ставка складає 53903,70%, а орієнтовна загальна вартість кредиту складає 31400,00 грн.
Мета отримання кредиту: придбання товарів (робіт, послуг) для підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п.1.17 кредитного договору).
Згідно п. 1.13 кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю проценти (плату за користування кредитом), які нараховуються на фактичний залишок виданого кредиту за кожний день користування кредитом.
Відповідно до п. 1.9-1.11 кредитного договору, позичальник має право ініціювати продовження строку кредитування або строку виплати кредиту, установлених цим договором, на підставі звернення до кредитодавця в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права. Ініціювання позичальником продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування/строку договору відбувається без змін умов цього договору в бік погіршення для позичальника. Кредитодавець залишає за собою право не погодити продовження строку кредитування, встановленого п. 1.5 Договору, без пояснення причин.
У разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі, ця сума погашає вимоги кредитодавця у такій черговості: 1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; 2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; 3) у третю чергу сплачується неустойка та інші платежі відповідно до кредитного договору (п.1.18 кредитного договору).
Відповідно до п. 2.1-2.3 кредитного договору, кредитодавець надає позичальнику фінансовий кредит у формі грошових коштів у національній валюті України шляхом перерахування кредитних коштів на банківську картку позичальника в день укладення договору, але не пізніше 3 (трьох) робочих (операційних) днів з моменту його укладення. У разі, якщо день укладення договору не співпадає з днем зарахування коштів строк кредитування починається з моменту зарахування коштів на картку позичальника та відповідним чином переносяться строки в договорі. Реквізити банківської картки позичальника для перерахування кредиту кредитодавцем: 444111XXXXXX9272. Позичальник може повернути кредит повністю або частково шляхом внесення готівки в касу кредитодавця, у тому числі у будь-якому відокремленому підрозділі кредитодавця, шляхом внесення готівки в касу Приватбанк, шляхом внесення коштів через програмно-технічні комплекси самообслуговування Приватбанк, шляхом безготівкового переказу коштів засобами веб-сайту privat24.ua, blago.ua, cashpoint.ua (у т.ч. через особистий кабінет). Позичальник самостійно сплачує за послуги з переказу коштів у відповідності до тарифів обраного позичальником фінансового посередника.
Згідно п.5.9 кредитного договору, позичальник підтверджує, отримання від кредитодавця усієї інформації та надання кредитодавцю усіх запевнень і гарантій, зазначених в цьому розділі договору, шляхом власноручного підпису на договорі.
Згідно п. 5.18 кредитного договору, додаток №1, а також інші додатки та/або додаткові угоди до договору є невід'ємною частиною цього договору.
Додаток №1 до цього договору містить графік платежів за кредитним договором №55451241 від 23 листопада 2023 року, який містить дату видачу/дата платежу 23 листопада 2023 року/ 21 лютого 2024 року, кількість днів у розрахунковому періоді - 90, сума кредиту за договором 8000,00 грн, проценти за користування кредитом 23400,00 грн, реальна річна процентна ставка - 53903,70%, загальна вартість кредиту 31400,00 грн, комісія за надання кредиту 0.
Отже сторони погодили умови, порядок виконання зобов'язання, визначили розмір процентів за користування коштами, строк кредитування та досягли згоди з усіх істотних умов договору від 23 листопада 2023 року.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» належним чином виконало взяті на себе зобов'язання за кредитним договором № 55451241 від 23 листопада 2023 року. Зокрема, 23 листопада 2023 року о 08:04 год на виконання умов зазначеного договору Товариством було перераховано грошові кошти в сумі 8000,00 грн на банківську картку № НОМЕР_6, реквізити якої були вказані відповідачем. Переказ коштів здійснено через платіжний сервіс FONDY, що підтверджується квитанцією FONDY № 690062452 від 23 листопада 2023 року.
Отже, доводи відповідача про ненадання позивачем доказів щодо перерахування ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та отримання відповідачем кредитних коштів в сумі 8000,00 грн не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи. При цьому, заперечуючи проти позову, відповідач не надав будь-яких доказів виписки по його особовому рахунку, доступ до якого він має, як клієнт, та банк-емітент банківської карти, чи довідки про відсутність у нього банківської карти № НОМЕР_6 на момент здійснення перерахування коштів.
При цьому суд звертає увагу що обов'язок доказування передбачає не лише обов'язок позивача довести свої вимоги, але й обов'язок відповідача спростувати такі вимоги, (частина 1 статті 81 ЦПК України), а не лише покликатися на обов'язок позивача в доведенні.
Позичальник свої зобов'язання належними чином не виконує.
Згідно з розрахунку заборгованості ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» за кредитним договором №55451241 від 23 листопада 2023 року станом на 26 березня 2024 року заборгованість позичальника ОСОБА_1 становить 26875,20 грн, з яких: 8000,00 грн - заборгованість за тілом кредитом; 18875,20 грн - заборгованість за відсотками.
26 березня 2024 року між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» укладено договір факторингу №2603, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» зобов'язується сплатити ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» суму фінансування, який зобов'язується відступити ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» права вимоги за основними зобов'язаннями в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення права вимоги, в тому числі і за кредитним договором №55451241 від 23 листопада 2023 року.
Відповідно до п. 2.2 договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги до боржників відбувається після підписання сторонами реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами (Додаток № 1) та сплати фактором клієнту суми фінансування, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно боргів та набуває відповідні права вимоги.
Згідно ст. 3.1 договору факторингу, сума фінансування складає 256507,64 грн, що сплачується фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений у розділі 12 цього договору, протягом 3 робочих днів з моменту підписання сторонами Реєстру боржників.
В день укладення договору факторингу сторонами договору було підписано та скріплено печатками Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, що є додаток № 1 до договору.
Факт оплати при здійсненні відступлення права вимоги підтверджується копією платіжної інструкції в національній валюті №1095 від 26 березня 2024 року.
Відповідно до витягу з реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами сформованого 2 квітня 2025 року слідує, що ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , за договором №55451241від 23 листопада 2023 року, загальна сума заборгованості 26875,20 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 8000,00 грн, заборгованість за відсотками - 18875,20 грн.
Договір факторингу є правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Доказів про неправомірність цього договору матеріали справи не містять.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно ч.1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Матеріали справи містять повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором №55451241 від 23 листопада 2023 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС», яке адресовано відповідачу, однак доказів отримання відповідачем даного повідомлення матеріали справи не містять. Разом з тим, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань.
Такого висновку дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 6 лютого 2019 року в справі №361/2105/16-ц.
Отже до ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» перейшло право кредитора за вищевказаним кредитним договором, що підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.
Як вказувалося, згідно з розрахунку заборгованості ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» за кредитним договором №55451241 від 23 листопада 2023 року станом на 26 березня 2024 року заборгованість позичальника ОСОБА_1 становить 26875,20 грн, з яких: 8000,00 грн - заборгованість за тілом кредитом; 18875,20 грн - заборгованість за відсотками.
Дана сума заборгованості встановлена судом на підставі наданих доказів. Відповідач, заперечуючи проти наявності заборгованості, не надав жодного доказу на спростування її розміру чи власного контррозрахунку. Разом із тим, відсотки за користування кредитними коштами нараховані таким чином: з 1-го по 15-й день користування кредитом (з 24 листопада 2023 року по 8 грудня 2023 року) - 2% у сумі 2400,00 грн (по 160,00 грн на день) на підставі п. 1.7.1 кредитного договору; з 9 грудня 2023 року по 27 грудня 2023 року - відповідно до п. 1.7.2 кредитного договору - 3,5% (по 280,00 грн на день). З 28 грудня 2023 року товариство зменшило відсоткову ставку до 2,49%, тобто нарахування здійснювалося по 199,20 грн на день. Отже, розрахунок відсотків виконано відповідно до положень кредитного договору, шляхом множення кількості днів користування кредитом на відсоткову ставку з урахуванням періоду та її розміру, а умови нарахування не виходять за межі погоджених сторонами зобов'язань.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 не виконав умови договору та не повернув у строк, встановлений в договорі, отримані кошти, продовжує ними користуватися, то з урахуванням вищенаведеного, неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань за договором привело до порушення прав кредитора - позивача, а тому порушене право підлягає поновленню, а позов підлягає задоволенню.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з відповідачки слід стягнути на користь позивача 2422,40 грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви (судовий збір визначений з урахуванням понижуючого коефіцієнта).
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то відповідно до положень статті 265 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання про судові витрати склад та розмір яких входить до предмета доказування в справі.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата ), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом з тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно зіст.137ЦПКУкраїнивитрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом ст.137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30 березня 2004 року в справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East|WestAlianceLimited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Суд повинен оцінити витрати сторони у справі на оплату правничої допомоги у сукупності з критеріями, на які звертає увагу Європейський суд з прав людини, ураховуючи реальні обставини їх понесення та необхідності таких трат. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137та ч.8 ст.141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року в справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року в справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року в справі № 554/2586/ 16-ц.
Позивачем заявлено про стягнення витрат на правничу допомогу та в їх підтвердження надано: договір про надання правової допомоги № 250331-4Ш від 31 березня 2025 року, розрахунок суми судових витрат, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №001477 від 24 травня 2019 року та копію ордеру на надання правничої допомоги серії ВС №1269270 від 1 квітня 2025 року.
Відповідно до п.4.1 - 4.2, 4.9 договору, правову допомогу, що надається адвокатом, клієнт оплачує на умовах та в порядку встановленому даним договором. У разі ухвалення судом рішення суду на користь клієнта (задоволення судом позовних вимог у повному обсязі, клієнт зобов'язується сплатити адвокату винагороду у розмірі 7000,00 грн. Сума, вказана в п.4.2. даного договору є гонораром адвоката за надання правової допомоги поверненню не підлягає.
З розрахунку суми судових витрат у справі за позовом ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» до відповідача за кредитним договором №55451241 від 23 листопада 2023 року слідує, що сума витрати на правничу складає 7000,00 грн за надання наступних послуг: оплата послуг адвоката за аналіз наданих клієнтом документів, судової практики, визначення перспективи подання позовної заяви; оплата послуг адвоката за підготовку позовної заяви у справі; оплата послуг адвоката за збирання доказів долучених до позовної заяви; оплата послуг адвоката за підготовку та подання заяв, скарг, клопотань, чи інших процесуальних документів у ході розгляду справи.
Визначаючись з розподілом витрат на правничу допомогу та надаючи оцінку вищезазначеним доказам, суд зважає, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг наданих доказів є невеликим, а формування позиції та підготовка матеріалів не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи. Водночас звертає увагу, що розмір витрат на правничу допомогу становить майже третину ціни позову, що не відповідає критеріям розумності та виправданості та є неспівмірною. Тому, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 4000,00 грн витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об'єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою у ній.
На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 610-611, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 642, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, Законами України «Про електронну комерцію», «Про електронні документи та електронний документообіг», ст. 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (ЄДРПОУ 42655697, 79013, м. Львів, вул. С. Бендери, буд. 87, оф. 54) заборгованість за кредитним договором №55451241 від 23 листопада 2023 року в розмірі 26875,20 грн (двадцять шість тисяч вісімсот сімдесят п'ять гривень 20 коп.), з яких: 8000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 18875,20 грн - заборгованість по відсоткам, а також 2422,40 грн судового збору та 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (ЄДРПОУ 42655697, 79013, м. Львів, вул. С. Бендери, буд. 87, оф. 54),
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: