Справа № 146/1523/25
"13" листопада 2025 р. Томашпільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого-судді Пилипчука О.В.
з участю секретаря судового засідання Бойко Т.Є.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в селищі Томашпіль цивільну справу
ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
третя особа: ОСОБА_3
вимоги позивача: про визнання батьківства та внесення змін до актових записів про народження дітей
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
08 жовтня 2025 року до Томашпільського районного суду надійшов даний позов, в якому позивач ОСОБА_1 просить визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Внести відповідні зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: · виключити відомості з актового запису про народження ОСОБА_4 в графі «Батько» запис: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; внести до актового запису про народження ОСОБА_4 в графі «Батько» запис: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; змінити по батькові ОСОБА_4 з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 »; змінити прізвище дитини з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 ».
Позов обґрунтований наступним.
У 2023 році ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у стосунках один з одним як чоловік та жінка.
В той самий час, ОСОБА_3 перебувала у офіційному шлюбі з ОСОБА_2 (відповідач). Шлюб між ними було розірвано лише 29.07.2025 року рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області.
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 народила доньку ОСОБА_4 , батьком якої, в силу приписів статті 122 СК України, був записаний чоловік матері тобто ОСОБА_2 ( відповідач)
За результатами проведеного молекулярно-генетичного дослідження позивач дізнався про своє батьківство відносно вказаної дитини і змушений звернутися до суду з даним позовом.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 09 жовтня 2025 року відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання призначено 13 листопада 2025 року.
Доводи учасників процесу.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 , не з'явився однак представник позивача, адвокат Квак В.В. подав до суду заяву, в якій просить справу слухати у його відсутності, та без участі позивача, позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився однак подав до суду заяву, в якій просить справу слухати у його відсутності, позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення.
Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, проте подала до суду заяву, в якій просить справу слухати у її відсутності, позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін, які заявили про розгляд справи за їх відсутності, на підставі наявних у справі доказів, відповідно вимог ст.211 ЦПК України.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
Суд, розглянувши заяви сторін та третьої особи у справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність і достовірність показань сторін по справі, сприяючи всебічному й повному з'ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного.
Відповідно до ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; розумні строки розгляду справи судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення; обов'язковість судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно ч.3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 в м.Суми Сумської області, народилася ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Її батьками вказано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , громадянку України.
Згідно копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 31 жовтня 2013 року Зарічним РВ у м.Суми УДМС України в Сумській області , останній виданий на ім'я ОСОБА_1 .
Згідно рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 29 липня 2025 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрований 17 грудня 2019 року у виконкомі Київського районного у місті Одесі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 2107 - розірвано.
Відповідно до результату молекулярно-генетичного дослідження від 23.07.2025, проведеного ТОВ «НМГЦ ЛеоГЕН», при дослідженні зразків наданих ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , виходячи з результатів дослідження імовірність батьківства становить 99,99951%. З імовірністю 99,99951% вищевказаний батько є біологічним батьком дитини.
Згідно ст. 129 Сімейного кодексу України, особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред'явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.
Відповідно до ст.125 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду.
Згідно ст. 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 134 СК України, на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.
Пленум Верховного Суду України в п.15 постанови №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вказав, що суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства чи визнання батьківства, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини.
В третьому абзаці п.13 вказаної постанови, Пленум Верховного Суду України вказав, що факт батьківства може бути встановлено за наявності однієї з таких обставин: 1) спільне проживання батьків дитини і ведення ними спільного господарства, яке не припинилось до її зачаття; 2) спільне виховання дитини; 3) спільне утримання дитини; 4) докази, що з вірогідністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.
Згідно зі ст. 52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.
Права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державними органами реєстрації актів цивільного стану в установленому законом порядку.
Відповідно до статті 7 Конвенції про права дитини, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Статтею 8 Конвенції про права дитини (20 листопада 1989 року), передбачено, що держави-учасниці зобов'язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім'я та сімейні зв'язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання.
Пункт 20 п.1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених Наказом Міністерства Юстиції України від 18.10.2000 року №52/5, зазначено, що при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану. П. 2.16.4. Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених Наказом Міністерства Юстиції України від 12.01.2011 року № 96/5, визначено, що на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов'язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.
У відповідності до вимог ст. ст.76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відповідно до п. 24 ч.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясовування і дослідження інших обставин справи.
Відповідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, враховуючи заяву відповідача щодо визнання позову, та заяву третьої особи щодо визнання позову, застосовуючи відповідні норми права, судом встановлено, що у ході судового розгляду знайшов своє підтвердження факт батьківства ОСОБА_1 відносно ОСОБА_4 , тому приймаючи до уваги усі зібрані докази, результати молекулярно-генетичного дослідження та обставини справи, суд вважає за можливе, визнати ОСОБА_1 батьком ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_8 про, що внести зміни в актовий запис.
Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.
За змістом ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 гривень, а тому враховуючи вимоги ч.1 ст. 142 ЦПК України, позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову майнового характеру, що становить 605,60 грн., з відповідача стягнути на користь позивача 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 605,60 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.125, 128, 141, 150, 155, 164, 165, 166, 180 СК України, ст.2, 4, 10, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 89, 141, 263-265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання батьківства та внесення змін до актових записів про народження дітей - задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: виключити відомості з актового запису про народження ОСОБА_4 в графі «Батько» запис: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; внести до актового запису про народження ОСОБА_4 в графі «Батько» запис: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України; змінити по батькові ОСОБА_4 з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 », змінити прізвище дитини з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 ».
Повернути ОСОБА_1 50 відсотків сплаченого за платіжною інструкцією №0024-4МА1-0ЕТР-670А від 06.08.2025 року судового збору, а саме в сумі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складають п'ятдесят відсотків сплаченого ним судового збору в розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 31 жовтня 2013 року Зарічним РВ у м.Суми УДМС України в Сумській області, РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , паспорт НОМЕР_4 , виданий Томашпільським РВ УМВС України у Вінницькій області 08.07.2008 року, РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 ;
третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , паспорт № НОМЕР_6 , виданий 15.02.2024, органом 5930, РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_3 .
Суддя: О. В. Пилипчук