Єдиний унікальний номер 142/48/25
Номер провадження 1-кп/142/49/25
іменем України
17 листопада 2025 року смт. Піщанка
Піщанський районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
за участі
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
представника потерпілих, адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024020190000280 від 15 вересня 2024 року, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: с. Муравлівка, Ізмаїльський район, Одеської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого в СФГ "Лідер", раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -
29 січня 2025 року до Піщанського районного суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024020190000280 від 15 вересня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 січня 2025 року вказане кримінальне провадження було передано на розгляд судді ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 31 січня 2025 року постановлено призначити у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024020190000280 від 15 вересня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, підготовче судове засідання в приміщенні Піщанського районного суду Вінницької області в залі судових засідань № 1.
Ухвалою суду від 26 березня 2025 року постановлено завершити підготовку до судового розгляду та призначити судовий розгляд вказаного кримінального провадження з викликом у судове засідання обвинуваченого, його захисника, прокурора, потерпілих, представника потерпілих та свідків.
У судовому засіданні 14 листопада 2025 року обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 подали клопотання про призначення повторної автотехнічної експертизи та просили його задовольнити.
Клопотання ОСОБА_4 мотивоване тим, що під час досудового розслідування встановлено, що 15.09.2024 року приблизно о 12.00 годині на автодорозі сполученням між с. Студена та смт. Піщанка водій автомобіля ВАЗ-2101, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , рухаючись у напрямку до смт. Піщанка, в'їхав у «калюжу» вибоїну, що розташована по напрямку його руху, внаслідок чого автомобіль занесло та він виїхав на зустрічну смугу, де зіткнувся із зустрічним автомобілем ВАЗ-2106, д.н.з. НОМЕР_2 . В результаті зіткнення, водій даного автомобіля ОСОБА_9 та пасажирка ОСОБА_7 отримали тілесні ушкодження. Ознайомившись із матеріалами справи, а саме із висновком автотехнічної експертизи за № СЕ - 19/102-24/18974-ІТ від 19.10.2024 року, вбачається, що при надані досудовим розслідуванням у постанові про призначення автотехнічної експертизи вихідних даних експерту з метою надання висновку на поставлені питання, не було враховано та не зазначено в повному обсязі дорожні умови, що могли вплинути на розвиток ДТП з технічної точки розу, а саме слідчим не зазначено, що водій ОСОБА_4 в'їхав у відповідну вибоїну, яка була покрита (залита) дощовою водою під час опадів, і після чого втратив технічну можливість безпечно керувати авто, що і призвело до раптового виїзду па смугу зустрічного руху. Також, враховуючи фото-знімки, що знаходяться у матеріалах справи, чітко проглядається, що проїзна частина, по якій рухався ОСОБА_4 , була вкрита шаром води, яка унеможливлювала характерно виявити перешкоду у вигляді вибоїни. Дані обставини справи є невід'ємною частиною встановлення об'єктивної причини виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди, що не було встановлено досудовим розслідуванням та досліджено експертом. Згідно п. 1.1.3 Розділу 2 Інженерно-транспортні експертизи Науково-методичних рекомендацій з питань у підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 року №53/5, встановлено, що одним із основних завдань автотехнічної експертизи є: встановлення відповідності дій водія транспортного засобу у даній дорожній ситуації технічним вимогам Правил дорожнього руху, наявності у водія технічної можливості запобігти пригоді з моменту виникнення небезпеки, відповідності з технічної точки зору дій водія вимогам ІІДР, а також встановлення причинно-наслідкового зв'язку між діями водія та дорожньо-транспортною пригодою.
Таким чином захист просить Піщанський районний суд про призначення повторної автотехнічної експертизи, на розгляд якої постановили наступні запитання: Чи мав водій ОСОБА_4 об'єктивну можливість виявити вибоїну на проїзній частині, враховуючи дорожню обстановку?; Чи мав водій ОСОБА_4 технічну можливість попередити наїзд (в'їзд) у вибоїну шляхом виконання вимог п. 12.3 ПДР України при швидкості 80 км/год?; Чи можлива з технічної точки зору втрата керування водієм ОСОБА_4 з послідуючим виїздом на смугу зустрічного руху внаслідок виїзду правим переднім колесом у вибоїну?
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання про призначення та проведення повторної автотехнічної експертизи, вказавши, що воно є безпідставним. На думку прокурора, питання, які обвинувачений та його захисник пропонують поставити перед експертом, не потребують повторної перевірки, оскільки наявність вибоїн на дорозі не звільняє водія від обов'язку враховувати дорожню обстановку. Зауважив також, що зауважень до проведених під час досудового розслідування експертиз він не має.
Представник потерпілих, адвокат ОСОБА_8 , зазначив, що запропонована експертиза є додатковою, а не повторною, однак він не наполягає на її проведенні. Пояснив, що обвинувачений ОСОБА_4 сам вказував, що рухався зі швидкістю близько 80 км/год, а дорожнє покриття було у незадовільному стані, у зв'язку з чим він не вбачає необхідності у збиранні додаткових доказів.
Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримали позицію свого представника та не наполягали на призначенні додаткової експертизи.
Додатково захисник ОСОБА_5 зазначила, що обвинувачений був знайомий із зазначеною дорогою, однак не міг передбачити дорожню обстановку на момент події.
Обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що ширина проїзної частини становила близько 3 метрів, замість передбачених 4,2 метра, у зв'язку з чим він був змушений частково виїхати на узбіччя.
Заслухавши прокурора, потерпілих та їх представника, обвинуваченого та його захисника, дослідивши клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про призначення повторної автотехнічної експертизи, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими нормами КПК України.
Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником, а суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Згідно ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Статтею 42 КПК України визначені права підозрюваного, обвинуваченого, в числі яких право обвинуваченого збирати і подавати суду докази.
Відповідно до ст. 84 КПК України, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Статтею 91 КПК України визначені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, яке згідно ст. 93 цього Кодексу, здійснюється сторонами кримінального провадження шляхом збирання доказів, в тому числі шляхом ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 242 КПК України, експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з'ясування питань права.
Відповідно до ст.101 КПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.
Відповідно до п.6 ст.102 КПК України у висновку експерта повинно бути зазначено докладний опис проведених досліджень, у тому числі методи, застосовані у дослідженні, отримані результати та їх експертна оцінка.
Разом з тим, відповідно до п.1.2.10. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена Наказом міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, згідно з процесуальним законодавством України експертами виконуються первинні, додаткові, повторні, комісійні та комплексні експертизи.
Додатковою є експертиза, якщо для вирішення питань щодо об'єкта, який досліджувався під час проведення первинної експертизи, необхідно провести додаткові дослідження або дослідити додаткові матеріали (зразки для порівняльного дослідження, вихідні дані тощо), які не були надані експертові під час проведення первинної експертизи.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» додаткова експертиза призначається після розгляду судом висновку первинної експертизи, коли з'ясується, що усунути неповноту або неясність висновку шляхом допиту експерта неможливо.
Суд підкреслює, що статтею 332 КПК України передбачено саме право, а не обов'язок суду призначати під час судового розгляду проведення експертизи, тобто належить до дискреційних повноважень суду.
Водночас згідно з п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» № 08 від 30 травня 1997 року повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов'язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Істотними можуть визнаватися, зокрема, порушення, які призвели до обмеження прав обвинуваченого чи інших осіб. В ухвалі (постанові) про призначення повторної експертизи зазначаються обставини, які викликають сумніви у правильності попереднього висновку експерта. Проведення повторної експертизи може бути доручено тільки іншому експертові.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про судову експертизу" судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об'єктивності і повноти дослідження.
Частиною 5 ст.69 КПК України передбачено, що експерт зобов'язаний особисто провести повне дослідження і дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок на поставлені йому запитання, а в разі необхідності - роз'яснити його.
З урахуванням того, що у даному кримінальному провадженні під час досудового розслідування вже були проведені судові інженерно-транспортні експертизи № СЕ-19/102-24/18974-ІТ від 09.10.2024, № СЕ-19/102-24/18975-ІТ від 15.11.2024 та № СЕ-19/102-24/18976-ІТ від 15.11.2024, а подане клопотання фактично ґрунтується лише на незгоді сторони захисту з вихідними даними, які були надані експерту слідчим під час призначення експертизи, та не містить доводів, що дають достатні підстави вважати висновки експертів необґрунтованими, такими, що суперечать іншим матеріалам справи або викликають обґрунтовані сумніви у їх правильності, а також з огляду на відсутність конкретних питань, які сторона захисту бажала б поставити перед експертом, підстав для призначення повторної експертизи не вбачається.
Суд зазначає, що висновок експерта не має наперед встановленої і обов'язкової сили для суду, як в питанні обґрунтування винуватості особи у вчиненні злочину, так і невинуватості. Суд оцінює кожний висновок експерта у взаємозв'язку із іншими доказами у справі.
Крім того, статтею 332 КПК України передбачено саме право, а не обов'язок суду призначати під час судового розгляду проведення експертизи, тобто належить до дискреційних повноважень суду.
В постанові Верховного суду від 01.02.2018 року у справі № 634/609/15-к роз'яснено поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві. Дане поняття включає повноваження суду обирати між законними альтернативами та діяльність суду з вирішення спірних правових питань. Такі повноваження суду мають виходити із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин ситуації, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання, тощо. До загальних засад кримінального судочинства, зокрема, належить і розумність строків (ст.7,28 КПК України).
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що в даному випадку не доведено необхідність призначення повторної авто технічної експертизи, а наявним в матеріалах кримінального провадження висновкам раніше проведених експертиз буде надана оцінка під час ухвалення судового рішення в нарадчій кімнаті на підставі всіх об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими відповідно до ст. 94 КПК України всебічно, повно та неупереджено.
Також суд наголошує, що в силу вимог ч. 1 ст. 318 КПК України, судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку, а призначення експертизи без достатніх на те підстав призведе до невиправданої тяганини та порушення прав і законних інтересів учасників кримінального провадження.
Дискреційні повноваження суду визнаються і ЄСПЛ (зокрема, справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Таким чином, враховуючи мотиви заявленого клопотання про призначення та проведення повторної автотехнічної експертизи та перелік зазначених в ньому питань експерту, які виходять за межі тих запитань, які вирішувались при проведенні попередніх експертиз, суд приходить до висновку, що жодних даних, які б свідчили про наукову необґрунтованість проведених у даному кримінальному провадженні інженерно-транспортні експертизи, які б викликали сумніви у їх правильності, в клопотанні не зазначено. При проведенні вказаних експертиз експерти попереджались про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, а тому суд не вбачає підстав для призначення та проведення повторної авто технічної експертизи.
Керуючись ст. ст. 332, 350, 369, 372 КПК України, суд -
Відмовити в задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про призначення повторної автотехнічної експертизи.
Відкласти судове засідання в кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України на 11 годину 00 хвилин 18 грудня 2025 року
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: