Справа № 134/1464/25
2/134/607/2025
Іменем України
11 листопада 2025 року с-ще Крижопіль
Крижопільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючої судді Кантонистої О.О.
за участю секретаря судового засідання Васільєвої Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Крижопіль в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
15 вересня 2025 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (далі - ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС») через систему «Електронний суд» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3210838 від 17 листопада 2020 року в розмірі 19680 грн., з яких: 6000 грн. - заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту); 13680 грн. - заборгованість за нарахованими процентами.
В обґрунтування заявлених вимог представник позивача вказує, що 17 листопада 2020 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (далі - ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА») та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 3210838.
Вказаний договір був підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на його номер мобільного телефону, що підтверджується умовами договору, реквізитами та підписами сторін.
За загальними умовами вказаного кредитного договору позичальник ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в сумі 6000 грн. на умовах платності користування та зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором.
Однак, в подальшому відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання щодо повернення наданого йому кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, в зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість за кредитним договором.
26 серпня 2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») укладено Договір факторингу № 26082021, за умовами якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3210838, укладеним із відповідачем.
23 травня 2024 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено Договір факторингу № 23/05/24, за умовами якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3210838, боржником у якому є відповідач.
Оскільки відповідач в добровільному порядку не виконав своїх зобов'язань, тому ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», яке набуло права вимоги за кредитним договором № 3210838 від 17.11.2020 року, просить стягнути з відповідача на свою користь 19680 грн. заборгованості за кредитним договором, а також понесені судові витрати: 2422,40 грн. судового збору та 9000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою судді Крижопільського районного суду від 16 вересня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Крижопільського районного суду від 13 жовтня 2025 року розгляд справи було відкладено в зв'язку з відсутністю відомостей про вручення відповідачу повідомлення про дату, час і місце судового засідання.
В судове засідання 11 листопада 2025 року сторони не з'явилися.
Представник позивача - Сердійчук Я.Я. у позовній заяві просила проводити розгляд справи у відсутності сторони позивача. Не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений в порядку, визначеному п. 2 ч. 7 ст. 128, п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, причини неявки суду невідомі. У встановлений судом строк відповідач не подав відзив на позов.
Ухвалою Крижопільського районного суду від 11 листопада 2025 року постановлено провести по справі заочний розгляд.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Судом встановлено, що 17 листопада 2020 року ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідач ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту № 3210838.
Кредитний договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом, який відтворений шляхом використання ним одноразового ідентифікатора А288296, про що свідчить п. 10 Договору.
Відповідно до п. п. 1.3, 1.4, 2.1 Договору, кредит надається в сумі 6000 грн., строком на 30 днів (з можливістю пролонгації), у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .
У п. 1.5 Договору сторони погодили, що процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від фактичного виконання споживачем умов Договору та становить: 0,01 % в день від суми кредиту (знижена процентна ставка), яка застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.4 цього Договору (без пролонгації), якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку; 1,90 % в день від суми кредиту (стандартна процентна ставка), яка застосовується у межах строку кредиту, зазначеного в п. 1.4 цього Договору, якщо споживач не виконав умови для застосування зниженої процентної ставки, у межах нового строку кредиту, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до умов Договору, а також у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення.
Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт» (п. 3.1 Договору).
У п. 6.1 Договору сторони передбачили, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, крім випадку, визначеного в пп. 6.1.1 Договору. Якщо відбулося продовження строку користування кредитом, повернення кредиту та сплата відсотків, що нараховуються в період пролонгації, здійснюється не пізніше дня, що є новою датою повернення кредиту та відображається споживачу в особистому кабінеті, крім випадку, визначеного в пп. 6.1.1 Договору.
У Додатку № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 3210838 від 17.11.2020 року сторони погодили графік платежів та орієнтовну сукупну вартість кредиту, а саме: сума нарахованих процентів за користування кредитом в сумі 6000 грн. в разі застосування зниженої процентної ставки становить 18 грн.
Паспорт споживчого кредиту, який ОСОБА_1 підписав 17 листопада 2020 року електронним підписом одноразовим ідентифікатором А288296, містить інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, де зазначено, зокрема, що орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом становить 9420 грн., з яких 3420 грн. - відсотки за користування кредитом.
Фінансова установа виконала свої зобов'язання за кредитним договором № 3210838 від 17.11.2020 та надала відповідачу кредитні кошти згідно умов договору, однак останній свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого у нього перед кредитором виникла заборгованість за вказаним кредитним договором.
26 серпня 2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 26082021, за умовами якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 26082021 від 26.08.2021 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 (№ з/п в Реєстрі 189) за кредитним договором № 3210838 в сумі 19680 грн., з яких: 6000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 13680 грн. - сума заборгованості за відсотками.
23 травня 2024 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено Договір факторингу № 23/05/24, за умовами якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» відступило ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» прийняло належні «ФК «ЄАПБ» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі заборгованостей.
Відповідно до витягу з Реєстру заборгованостей до Договору факторингу № 23/05/24 від 23.05.2024 року ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 (№ з/п в Реєстрі 678) за кредитним договором № 3210838 в сумі 19680 грн., з яких: 6000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 13680 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.
Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Стаття 625 ЦК України регламентує, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов'язанні. За однією з таких підстав кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом. Крім того, статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним Договором або законом.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина 1 статті 1077 ЦК України).
Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг це придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.
Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
При цьому, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 6 лютого 2019 року в справі № 361/2105/16-ц.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи факт підписання відповідачем ОСОБА_1 електронного договору шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, суд вважає, що укладення кредитного договору № 3210838 від 17.11.2020 року відбулось, що узгоджується зі ст. ст. 6, 627 ЦК України та ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», та останньому перераховано суму кредиту в розмірі 6000 грн. на банківську картку № НОМЕР_1 .
При цьому, факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 6000 грн. підтверджується квитанцією до платіжної інструкції № 18583-1327-141003309 ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ», згідно якої 17.11.2020 о 18:35:08 на банківську картку № НОМЕР_1 через платіжну систему EasyPay перераховано грошові кошти в сумі 6000 грн., призначення платежу: кредитні кошти від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» за договором № 3210838.
Наявність заборгованості відповідача за договором підтверджується розрахунком позивача, а також карткою обліку Договору.
Обставини набуття ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитним договором підтверджуються копіями договорів факторингу, витягами з реєстрів боржників/заборгованостей, актами прийому-передачі цих реєстрів та платіжною інструкцією № 422780413 від 24.05.2024.
Отже, відповідач несе відповідальність за неналежне виконання зобов'язань за договором перед новим кредитором ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» у тому ж обсязі, що і перед первісним кредитором.
ОСОБА_1 отримані кошти у визначений кредитним договором строк не повернув, тому вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу, які доведені належними та допустимими доказами, ґрунтуються на законі та кредитному договорі, підлягають задоволенню і з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 6000 грн. за кредитним договором № 3210838 від 17.11.2020 року.
Що стосується розміру відсотків за користування кредитними коштами за кредитним договором № 3210838, які позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, то суд зважає на наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому суд зазначив, що кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання, відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що заборгованість по відсотках, яку просить стягнути позивач, складає 13680 грн.
За умовами кредитного договору, які були погоджені його сторонами, кредитор має право нараховувати відсотки за кредитним договором в межах строку дії договору кредиту (30 днів) та після його закінчення у разі неповернення кредиту, але не більше 90 календарних днів, починаючим з першого дня прострочки виконання зобов'язання.
Оскільки ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором № 3210838 від 17.11.2020 року не виконав, то розмір заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами за цим договором, з урахуванням умов договору щодо розміру денного відсотку за користування коштами (1,90 %), відповідно складає 13680 грн. (6000 грн. тіла кредиту х 1,90 % : 100 х 90 днів + 3420 грн. відсотків, нарахованих в межах строку дії договору (30 днів)).
Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути 13680 грн. відсотків за кредитним договором № 3210838 від 17.11.2020 року, а тому позов в цій частині є обґрунтованим і також підлягає задоволенню.
Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» слід стягнути 19680 грн. заборгованості за кредитним договором № 3210838 від 17 листопада 2020 року, з яких: 6000 грн. - заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту); 13680 грн. - заборгованість за процентами.
Щодо судових витрат.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI), адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
Так, договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).
Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Відповідно до положень частин 1, 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 137 ЦПК України).
В силу положень частини 5 статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини 6 статті 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).
Судом встановлено, що 02 липня 2024 року між АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» був укладений договір про надання правової допомоги № 02-07/2024.
Відповідно до наданих позивачем заявки на надання юридичної допомоги № 28 від 01.08.2024 року та витягу з Акта № 17 про надання правничої допомоги від 31.08.2025 року, АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» було надано позивачу ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» послуги з правничої допомоги по даній цивільній справі на загальну суму 9000,00 грн. (надання усної консультації з вивченням документів - 2 години роботи вартістю 3000 грн.; складання позовної заяви про стягнення боргу для подання до суду - 2 години роботи вартістю 6000 грн.).
Відповідач не звертався до суду з клопотанням про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлений позивачем до відшкодування у розмірі 9000 грн., є співмірним із: складністю справи; часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатським об'єднанням послуг та виконаних робіт.
Враховуючи, що позов задоволено у повному обсязі, тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» слід стягнути 9000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Підстав для зменшення вказаного розміру витрат на правничу допомогу суд не вбачає.
Крім того, при поданні позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 0552760002 від 08.09.2025 року.
Оскільки позов задоволено у повному обсязі, тому понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. підлягають стягненню на його користь з відповідача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 268, 280-282 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за кредитним договором № 3210838 від 17 листопада 2020 року в розмірі 19680 грн. (дев'ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят гривень), з яких: 6000 грн. - заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту); 13680 грн. - заборгованість за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» 2422,40 грн. судового збору та 9000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а всього 11422,40 грн. (одинадцять тисяч чотириста двадцять дві гривні, 40 копійок) судових витрат.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів до Вінницького апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», місцезнаходження: вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, м. Київ, код ЄДРПОУ 42640371.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Повне рішення складено 17 листопада 2025 року.
Суддя