133/4251/25
1-кс/133/662/25
Іменем України
12.11.25 м. Козятин
Слідчий суддя Козятинського міськрайонного суду Вінницької області ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Херсон Херсонської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
12.11.2025 року до суду надійшло дане клопотання слідчого, яке вмотивоване наступним.
Так, 11.10.2024, у солдата ОСОБА_4 , під час проходження служби за місцем розташування військової частини НОМЕР_1 , що дислокуються за адресою: АДРЕСА_3 , виник злочинний умисел на тимчасове ухилення від проходження військової служби. З метою реалізації свого злочинного умислу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, солдат ОСОБА_4 , без відповідних дозволів командирів і начальників, документального оформлення відпустки чи відрядження, за відсутності законних підстав та поважних причин, 11.10.2024 самовільно залишив місце служби, розташування військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_3 . В подальшому, ОСОБА_4 проводив час на власний розсуд, поза межами військової частини, не пов'язаний із виконанням обов'язків військової служби до 11.11.2025, тобто його затримання працівниками поліції по вул. Стрілецькій в м. Вінниця.
За час відсутності у військовій частині НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 обов'язки військової служби не виконував, перебував поза межами вказаної військової частини, правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також про учинене ним самовільного залишення місця несення служби без поважних причин не повідомляв та проводив час на власний розсуд.
11.11.2025 о 16 годині 03 хвилин ОСОБА_4 було затримано на підставі п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.
11.11.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Вина підозрюваного ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, на думку сторони обвинувачення, повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами у їх сукупності:
- Актом службового розслідування щодо самовільного залишення військової частини;
- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення;
- повідомленням про підозру ОСОБА_4 ;
- протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 .
На думку сторони обвинувачення, існують ризики передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. З отриманих даних установлено, що ОСОБА_4 хоча і має постійне місце проживання, однак в будинку за адресою реєстрації не проживає, що підтверджується його затримання в м. Вінниця та умисні дії останнього направленні на ухилення від військової служби. Крім цього останній постійного джерела доходу не має, самовільно залишив військову частину, а тому перебуваючи на волі може продовжувати свою злочинну діяльність.
Враховуючи викладене, встановлено ризики того, що ОСОБА_4 перебуваючи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Просить слідчого суддю застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсон Херсонської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України громадянина України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб.
Прокурор у судовому засіданні просив задовольнити подане клопотання. Надав пояснення, аналогічні викладеним у клопотанні.
Підозрюваний просив надати йому можливість проходити військову службу. Зазначив, що проживав в м. Одеса, нікуди не тікав, бажав, але не встиг пройти ВЛК, оскільки не міг проходити службу в тому підрозділі, де перебував, у зв'язку з отриманим пораненням. Показання в ході досудового розслідування давав добровільно, на нього не було тиску працівників правоохоронних органів чи інших незаконних дій.
Захисник підтримав позицію підозрюваного, зазначив, що ризики, наведені у клопотанні, не обгрунтовані.
Заслухавши думку прокурора щодо поданого клопотання, пояснення підозрюваного, позицію захисника, дослідивши надані матеріали, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу відповідає вимогам ст.184 КПК України і воно отримано підозрюваним 11.11.2025 р. Розгляд клопотання згідно з вимогами ч. 2 ст. 184 КПК України проведений більш ніж через 3 години після отримання підозрюваним копії клопотання та матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання.
11.11.2025 о 16 годині 03 хвилин ОСОБА_4 було затримано на підставі п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.
11.11.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований в т.ч. до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
Поняття "обґрунтована підозра" визначена в рішенні Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", відповідно до якої цей термін означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182). Мета затримання для допиту полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання (див. рішення у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п. 55, Series A, № 300-A).
Згідно п.1009 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Влох проти Польщі» №27785/95 від 19.10.2000, - для затримання достатньо мінімальної підозри у тому, що особа вчинила злочин.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме: - - Актом службового розслідування щодо самовільного залишення військової частини;
- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення;
- повідомленням про підозру ОСОБА_4 .
Протокол допиту підозрюваного ОСОБА_4 не є допустимим доказом по даному провадженню, оскільки в разі врахування даних показань підозрюваного, які він надавав слідчому, буде порушено принцип безпосередності допиту підозрюваного судом
Проаналізувавши та оцінивши досліджені докази, суд вважає, що всі вищезазначені докази (за виключенням протоколу допиту підозрюваного) є належними та допустимими. Вищеперелічені докази є достатніми для висновку суду про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 , оскільки існують факти, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що він міг вчинити дане кримінальне правопорушення.
Питання щодо наявності чи відсутності в діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, а також більш вагомі докази причетності до кримінального правопорушення, належність та допустимість цих доказів, можуть бути більш ретельно досліджені в подальшому органами досудового розслідування та/або судом при розгляді кримінального провадження в судовому засіданні.
Прокурором доведено, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України). У разі визнання винуватим за ч. 5 ст. 407 підозрюваному загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, що за ступенем тяжкості відноситься, відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України, до тяжкого злочину. Підозрюваний є неодруженим, на утриманні неповнолітніх дітей не має, тобто відсутні достатньо міцні соціальні зв'язки, які би нівелювали ризик втечі підозрюваного. Сама тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення може стимулювати підозрюваного до втечі.
При цьому, слідчий суддя враховує позицію Європейського Суду з прав людини у справі «В. проти Швейцарії», зокрема те, що небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів.
Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення «Бекчиєв проти Молдови»). З обґрунтуванням вказаного ризику, викладеним у клопотанні слідчого, слідчий суддя погоджується.
Слідчий суддя враховує й дані про особу підозрюваного, який неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, постійного місця роботи також немає, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. Вік та стан здоров'я підозрюваного дозволяє застосування щодо нього запобіжного заходу, пов'язаного з обмеженням волі та свободи пересування.
Обов'язок доведення реальності ризиків, зазначених прокурором, зокрема, зазначенних у п. п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України покладається на сторону обвинувачення. Отже ризики, зазначені у п. п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та заявлені прокурором, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, з огляду на встановлені судом обставини та особу підозрюваного.
Згідно ст. 183 КПК України, заборон щодо застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає.
Єдиним запобіжним заходом, який здатен забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та унеможливить реалізацію викладених вище ризиків є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Беручи до уваги вищевикладене, а також суспільну небезпечність злочину, інкримінованому ОСОБА_4 (ч. 5 ст. 407 КК України)., який є тяжким злочином, вчиненимй в умовах воєнного стану, військовослужбовцем, слідчий суддя вважає, що існують обставини, які свідчать про обґрунтовану підозру у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, про достатність підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 цього Кодексу, про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику, зазначеному у клопотанні.
Тому, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
За вказаних обставин, до підозрюваного необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Щодо застави. Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 182 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;
4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;
5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України.
Приймаючи до уваги, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, який не підпадає під вищезазначений перелік, слідчий суддя вважає за можливе призначити заставу.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, та не може бути завідомо непомірним для нього.
Визначаючи розмір застави суд враховує, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину. Суд враховує обставини вчинення інкримінованого йому злочину, матеріальний стан підозрюваного, який не працює, отримав поранення під час проходження військової служби.
Тому з врахуванням його матеріального стану, враховуючи вимоги законодавства про те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання покладених на підозрюваного обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього, суд приходить до висновку про необхідність обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою із альтернативою внесення застави в розмірі 30 (тридцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що у грошовому еквіваленті складає 90840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) грн.
Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) у будь-який момент у розмірі, визначеному в цій ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету АР Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб'єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.
При цьому підозрюваному роз'яснюється, що при застосуванні відносно нього запобіжного заходу у виді застави на нього на визначений нижче строк покладаються нижчеперелічені обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
Також підозрюваному і заставодавцю роз'яснюється, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до органу досудового розслідування та/або суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі внесення застави щодо підозрюваного, стосовно якого обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, ці роз'яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув'язнення.
Керуючись ст.ст. 176-178, 184, 369, 372, 376 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого слідчого відділення відділення поліції № 2 Хмільницького районного відділу поліції Головного управління національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Вінницької спеціалізованої Прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №62024240040000565 від 11.11.2024 р. у відношенні підозрюваного ОСОБА_4 задовольнити.
Застосувати до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, до 09.01.2026 року включно.
Взяти підозрюваного під варту в залі суду.
Визначити, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 30 (тридцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що у грошовому еквіваленті складає 90840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) грн.
У разі внесення застави, вона може бути внесена на депозитний рахунок суду.
У разі застосування відносно підозрюваного, ОСОБА_4 , запобіжного заходу у виді застави, - на строк до 09.01.2026 року включно покласти на нього наступні обов'язки:
1)прибувати до слідчого, прокурора чи суду із встановленою періодичністю;
2)не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває,без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3)повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4)утримуватися від спілкування зі свідками по даному кримінальному провадженню;
5)здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали, а підозрюваним, який перебуває під вартою, з моменту вручення йому копії ухвали.
Слідчий суддя: ОСОБА_1