133/2955/25
2/133/1821/25
Іменем України
03.11.25 м. Козятин
Козятинський міськрайонний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Дурач О.А.
за участю секретаря Блащук Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Козятин Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Юрченко Ірина Олександрівна, до ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , представник відповідачів адвокат Пилипчук Володимир Оленксійович, третя особа - Козятинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання батьківства,-
07.08.2025 року позивач звернувся до суду з даним позовом.
12.08.2025 року ухвалою суду відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи провести в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
24.09.2025 р. справу призначено до судового розгляду.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з на початку 2021 року він познайомився з ОСОБА_2 , з якою мав нетривалі близькі стосунки. Вони періодично зустрічалися, але разом не проживали. На той час остання перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . 24 травня 2021 року рішенням Козятинського міськрайонного суду шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було розірвано. Після чого вони з ОСОБА_2 планувати створити сім'ю, але посварилися і тому їх відносини припинилися. 24 лютого 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення російських військ на територію України. Будь-яких зв'язків з ОСОБА_2 він не підтримував, і не бачився з нею близько двох років. Лише влітку 2023 року при випадковій зустрічі в місті Козятині, ОСОБА_2 розповіла, що після початку війни виїхала в Королівство Нідерланди, де наразі і проживає. Тоді ж ОСОБА_2 позивачу повідомила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в неї народилася донька ОСОБА_4 , батьком якої записаний її колишній чоловік, ОСОБА_3 . Позивач запитав, чи це може бути його дитина, однак відповідачка пояснила, що не знає цього достеменно, адже на той час в неї були стосунки також і з її колишнім чоловіком. В травні 2025 року при зхустрічі з ОСОБА_5 позивач дізнався, що ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідачка народила доньку ОСОБА_6 , яка була зареєстрована в місті Гелмонд, Королівство Нідерланди. При її реєстрації батьком дитини ніхто не був записаний. Тоді він вирішив встановити, хто є батьком обох дітей і звернувся до медико-генитичного центру «Mama Papa» з метою проведення молекулярно-генетичного експертного дослідження. Відповідно до висновку молекулярно-генетичного експертного дослідження №48116 від 30.05.2025 року встановлено, що ймовірність того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є біологічним батьком дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в рамках проведеного дослідження, складає 99,999999%.
Відповідно до висновку молекулярно-генетичного експертного дослідження №48116 від 30.05.2025 року встановлено, що ймовірність того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є біологічним батьком дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в рамках проведеного дослідження, складає 99,999999%. Отже, позивач дізнався, що являється біологічним батьком обох дітей відповідачки: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вважає, що його батьківство має бути визнано судом, що буде відповідати найкращим інтересам дітей, та має мету забезпечення стабільних та гармонійних умов їхнього життя. Мати дітей, ОСОБА_2 , не заперечує, що саме позивач являється біологічним батьком її дітей: доньки ОСОБА_8 та доньки ОСОБА_7 . Позивач додатково зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 129 СК України зазначена особа може звернутися з такими вимогами у межах строку позовної давності (один рік), перебіг якого починається з дня, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство. Так про своє батьківство він дізнався лише в травні 2025 року, тому позов ним подається в межах строку позовної давності. Просить суд визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьком дитини - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка народилась в місті Вінниці Вінницької області.
Внести зміни в актовий запис про народження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , № 43 від 02.03.2022 року, складений Козятинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Хмільницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), а саме:
- виключити відомості з актового запису № 43 від 02.03.2022 року про народження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , в графі «Батько» запис: ОСОБА_3 , та внести відомості до актового запису № 43 про народження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , в графі «Батько» запис - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , українець, громадянин України;
- змінити по батькові ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 ». Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьком дитини - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка народилась в місті Гелмонд, Королівство Нідерланди.
В судове засідання сторони та третя особа не з'явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, надали заяви, згідно яких просять розгляд справи проводити за їх відсутністю, позовні вимоги позивач підтримує, відповідачі позов визнають. Третя особа не надала заперечень проти задоволення позовних вимог, просили розгляд справи провести за відсутністю їх представника у заяві від 18.08.2025 р. Суд вважає можливим розглянути дане провадження за відсутністю позивача, його представника, відповідачів та їх представника, представника третьої особи на підставі поданих ними заяв.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
За змістом ст. 122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.
Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.
Подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір'ю дитини заяви про визнання батьківства.
Згідно зі ст. 133 СК України, якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини.
Аналіз наведених норм свідчить, що у сімейному законодавстві України втілена презумпція шлюбного походження дитини, яка полягає в тому, що дитина, яка зачата і народжена або лише народжена у шлюбі, походить від подружжя, що перебуває в цьому шлюбі.
Зважаючи на те, що дитина ОСОБА_4 була народжена ОСОБА_2 до спливу десяти місяців після припинення шлюбу з ОСОБА_3 , то відповідач ОСОБА_3 відповідно до приписів ст. 133 СК України був записаний батьком ОСОБА_8 .
Частиною 2 ст. 125 СК України передбачено, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду, яка є релевантною при вирішення позову щодо батьківства позивача у відношенні дитини ОСОБА_6 .
Частиною 1 статті 135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Визнання батьківства за рішенням суду регулюється статтею 128 СК України. Згідно зі статтею 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.
Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
Відповідно до ч.1 ст.129 СК України особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред'явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання батьківства.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні. У таких справах позови осіб, зазначених у ч. 3 ст. 128 СК приймаються до судового розгляду, якщо, дитина народжена матір'ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім'я та по батькові дитини записано за вказівкою матері (ч.1 ст.135 СК України).
Згідно п.6.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» особа, котра вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала в шлюбі з іншим чоловіком, має право пред'явити до останнього, якщо того записано батьком, позов про визнання свого батьківства.
Визнання батьківства за рішенням суду, розглядається як засіб захисту прав дитини, тобто міра, спрямована на відновлення, визнання порушених або оспорених прав дитини. Визначення батьківства дитини є підставою виникнення батьківських обов'язків, зокрема обов'язку з утримання дитини.
Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.
Верховний Суд звертає увагу, що передумовою звернення до суду в таких справах є наявність кровного споріднення між особою, яка вважає себе батьком, і дитиною. Для з'ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи. Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт батьківства» (рішення від 07 травня 2009 року у справі «Калачова проти Російської Федерації»). Таким чином, висновок судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи має важливе значення у процесі дослідження факту батьківства (Постанов Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 202/5601/18 (провадження № 61-18654св20)).
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України.
У Постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 р. у справі №591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.
Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.
Відповідно до п.п.20 п.1 Розділу III Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 р. №52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Згідно з п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 р. №96/5 - є підставою для внесення змін в актовий запис цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.
Спір про визнання батьківства за рішенням суду розглядається як засіб захисту прав дитини, тобто захід, спрямований на відновлення, визнання порушених або оспорених прав дитини.
Частиною 1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У Принципі 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН та ратифікованою Україною 27 січня 1991 року, що є основним документом, який визначає правові стандарти у сфері захисту прав дітей, зазначено, що дитина для повного та гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою та відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку у атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Судом встановлено, що відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження вбачається, що ОСОБА_8 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . ЇЇ батьками записані: батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_2 . Державна реєстрація народження проведена відповідно до ст. 133 СК України, якою визначено, що якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини. Незважаючи на те, що на час народження дитини батьки вже були розлучені, однак дитина народилася до спливу десяти місяців після припинення шлюбу, тому походить від подружжя ( ч. 2 ст. 122 СК України).
Народження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , було зареєстроване в місті Гелмонд, Королівство Нідерланди, відповідно до Витягу з Книги реєстрації свідоцтв про народження № 100510 від 13.05.2024 року, вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_9 в місті Гелмонд народилася ОСОБА_7 , в графі батько значиться «риска», в графі мати записана - ОСОБА_2 . Свідоцтво видане відповідно до конвенції, підписаної в Відні 8 вересня 1976 року, переведене на українську мову з Апостилем. Тобто батьком дитини ніхто не записаний.
Відповідно до довідки № 61219/19-536/2-228 про реєстрацію особи громадянином України вбачається, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка міста Гелмонд, Королівство Нідерланди, згідно рішення Посольства України в Королівстві Нідерланди від 12 червня 2024 року набула громадянства України на підставі частини першої ст. 7 Закону України «Про громадянство України».
Оскільки реєстрація народження ОСОБА_7 була здійснена в місті Гелмонд, Королівство Нідерланди, тому повторна реєстрація її народження органами РАЦС України не проводиться, а батьківство визнається за рішенням суду.
Статтею 134 СК України передбачено, що на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року передбачено, що спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану (далі - органи РАЦС) спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини; іншою особою, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття.
Пунктом 9 вищевказаної Постанови ПВСУ передбачено, що питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Предметом доказування у даній справі є наявність кровного споріднення між позивачем та дітьми ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Відповідно до висновку молекулярно-генетичного експертного дослідження №48116 від 30.05.2025 року встановлено, що ймовірність того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є біологічним батьком дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в рамках проведеного дослідження, складає 99,999999%.
Відповідно до висновку молекулярно-генетичного експертного дослідження №48116 від 30.05.2025 року встановлено, що ймовірність того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є біологічним батьком дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в рамках проведеного дослідження, складає 99,999999%. За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження, а тому задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 12,13,81,223,263-265,268 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Позовні вимоги ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Юрченко Ірина Олександрівна, до ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , представник відповідачів адвокат Пилипчук Володимир Оленксійович, третя особа - Козятинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання батьківства - задовольнити в повному обсязі.
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьком дитини - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка народилась в місті Вінниці Вінницької області.
Внести зміни в актовий запис про народження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , № 43 від 02.03.2022 року, складений Козятинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Хмільницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), а саме:
- виключити відомості з актового запису № 43 від 02.03.2022 року про народження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , в графі «Батько» запис: ОСОБА_3 , та внести відомості до актового запису № 43 про народження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , в графі «Батько» запис - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , українець, громадянин України;
- змінити по батькові ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 ».
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьком дитини - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка народилась в місті Гелмонд, Королівство Нідерланди.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 17.11.2025 р. у зв'язку з перебуванням в нарадчій кімнаті по кримінальному провадженню № 133/2815/25.
Суддя О.А. Дурач