Справа № 133/4160/23
1-кп/132/155/25
Ухвала
Іменем України
17 листопада 2025 року Калинівський районний суд Вінницької області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора - ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Хмільницького району Вінницької області, клопотання прокурора Козятинського відділу Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_6 про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави відносно ОСОБА_7 , заявленого в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022020230000470 від 17 листопада 2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України,
На розгляді Калинівського районного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022020230000470 від 17 листопада 2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України.
Під час судового засідання 17.11.2025 року прокурор Козятинського відділу Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_6 заявив клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави відносно ОСОБА_7 .
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_8 не заперечували проти задоволення клопотання прокурора та продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави.
Розглянувши доводи заявлене клопотання, з'ясувавши позицію сторін кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.
Положеннями ч.ч.1, 2, 3 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч.1 ст.176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Згідно з ч.1 статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1-5 частини 1 цієї статті, а саме: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Статтею 178 КПК України визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Судом з матеріалів кримінального провадження встановлено, що строк тримання ОСОБА_7 під вартою було продовжено до 24.11.2025 року включно, на підставі ухвали Калинівського районного суду Вінницької області від 26.09.2025 року у справі № 133/4160/23.
При вирішенні питання щодо продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить із наявності пред'явленого йому обвинувачення та необхідності уникнення ризиків, визначених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема, що обвинувачений може переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд вважає такі дії цілком вірогідними з огляду на покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину.
Крім того, відповідно до рішення ЄСПЛ «Бекчієв проти Молдови» ризик переховування оцінюється також з урахуванням характеру людини, його моральних принципів, місця проживання, місця роботи, статків, сімейних стосунків, відносин з державою.
Доведений і ризик того, що обвинуваченій ОСОБА_7 , може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки останній офіційно не працевлаштований, не має належного та постійного джерела доходу (прибутку).
Ймовірним є й те, що обвинувачений ОСОБА_7 може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадження, оскільки останні ще не допитані в судовому засіданні, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
При вирішенні питання доцільності продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 відповідно до вимог ч.1 ст.178 КПК України, судом враховуються такі обставини як вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у його вчиненні, відсутністю сталих соціальних зв'язків та стосунків, а також вільний вибір місця знаходження та проживання, що може бути достатньою причиною разом з іншими для продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_7 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачене покарання виключно у виді позбавлення волі, а також беручи до уваги те, що у суду відсутні докази, які б свідчили про те, що ризики передбачені ст.177 КПК України, які існували на час обрання та продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зникли, а тому оскільки підстав для обрання (зміни) більш м'якого запобіжного заходу не встановлено, суд приходить до висновку про необхідність продовження відносно нього дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Зазначені ризики виправдовують продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Враховуючи вищевикладене, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 необхідно продовжити на 60 (шістдесят) днів, до 15 січня 2026 року включно.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи тяжкість злочину, обставини кримінального правопорушення, майновий, сімейний стан обвинуваченого, суд прийшов до висновку про необхідність залишення без змін визначеного обвинуваченому ОСОБА_7 розміру застави у межах 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 90840грн.00коп., із покладенням на нього певних обов'язків відповідно до ч.5 ст.194 КПК України.
Відповідно до частини 1 статті 65 КПК України, свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань.
Права та обов'язки свідка визначені статтею 66 КПК України.
Згідно пункту 1 частини 2 статті 66 КПК України, свідок зобов'язаний прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду.
Із системного аналізу статті 66 КПК України убачається, що беззаперечним обов'язком свідка є його явка за викликом до суду, а в разі наявності поважних причин неможливості прибути за викликом до суду у визначений час, передбачених статтею 138 КПК України, свідок зобов'язаний заздалегідь про це повідомити суд.
В порушення зазначених вище вимог процесуального закону, свідок ОСОБА_9 в судове засідання, призначене на 17.11.2025 року не з'явився, про причини неможливості прибути до суду у визначений час, не повідомив.
Поважними причинами неприбуття особи на виклик згідно положень статті 138 КПК України, є: 1) затримання, тримання під вартою або відбування покарання; 2) обмеження свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення; 3) обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини); 4) відсутність особи у місці проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження, подорожі тощо; 5) тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров'я у зв'язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад; 6) смерть близьких родичів, членів сім'ї чи інших близьких осіб або серйозна загроза їхньому життю; 7) несвоєчасне одержання повістки про виклик; 8) інші обставини, які об'єктивно унеможливлюють з'явлення особи на виклик.
Матеріали кримінального провадження не містять даних, які вказують на поважність причин повторного неприбуття ОСОБА_9 на виклик до суду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 139 КПК України, якщо підозрюваний, обвинувачений, свідок, потерпілий, цивільний відповідач, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, який був у встановленому цим Кодексом порядку викликаний (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з'явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накладається грошове стягнення у розмірі: від 0,25 до 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик слідчого, прокурора; від 0,5 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик слідчого судді, суду. У випадку, встановленому частиною першою цієї статті, до підозрюваного, обвинуваченого, свідка може бути застосовано привід.
Свідок обвинувачення ОСОБА_9 в судове засідання, призначене на 17.11.2025 року не з'явився, без поважних причин.
Така поведінка свідка ОСОБА_9 свідчить про явну зневагу до суду та небажання виконувати передбачені кримінальним процесуальним законом покладені на нього обов'язки.
Враховуючи те, що свідок ОСОБА_9 в черговий раз, без поважних причин не з'явився у судове засідання, тому суд, приходить до висновку про необхідність застосування до нього примусового приводу.
Керуючись ст.ст.23, 176-178, 193-194, 196, 331, 327, 369-372, 376, 395 КПК України, суд -
Клопотання прокурора Козятинського відділу Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_6 про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави відносно ОСОБА_7 - задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Козятин Вінницької області, громадянина України, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, до 15 січня 2026 року включно.
Обвинуваченого ОСОБА_7 утримувати під вартою у слідчому ізоляторі Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)», куди невідкладно надіслати копію цієї ухвали для виконання.
Залишити без змін раніше визначений розмір застави у межах 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (що складає 90840грн.00коп.), яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок отримувача: UA688201720355219002000000401, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26286152, код банку отримувача (МФО) 820172, призначення платежу: застава, номер та дата ухвали суду, кримінальне провадження, прізвище, ім'я, по-батькові платника застави.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
В разі внесення застави покласти на обвинуваченого наступні обов'язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме: прибувати до суду за викликом; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну (за їх наявності).
Роз'яснити обвинуваченому положення п.п.8, 10 ст.182 КПК України, згідно з якими у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Строк дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 15 січня 2026 року включно.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Здійснити привід свідка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , номер засобу мобільного зв'язку НОМЕР_1 , в судове засідання, яке відбудеться в приміщенні Калинівського районного суду Вінницької області, за адресою: Вінницька область, місто Калинівка, вулиця В.Нестерчука, 70, під головуванням судді ОСОБА_11 - 04 грудня 2025 року на 11год.00хв.
Відповідно до вимог ч.1 ст.140 КПК України, привід полягає у примусовому супроводженні особи, до якої він застосовується, особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, до місця її виклику в зазначений в ухвалі час.
Роз'яснити свідку, що згідно вимог ч.3 ст.143 КПК України, особа, рішення про здійснення приводу якої прийнято слідчим суддею, судом, зобов'язана прибути до місця виклику в зазначений в ухвалі про здійснення приводу час у супроводі особи, яка виконує ухвалу. У випадку невиконання особою, що підлягає приводу, законних вимог щодо виконання ухвали про здійснення приводу, до неї можуть бути застосовані заходи фізичного впливу, які дозволяють здійснити її супроводження до місця виклику.
Виконання ухвали про здійснення приводу доручити органу Національної поліції за місцем проживання свідка.
Контроль за виконанням ухвали про здійснення приводу покласти на Хмільницьку окружну прокуратуру Вінницької області.
У разі неможливості здійснення приводу, відповідно до ч.4 ст.143 КПК України, особа, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, повертає її до суду з письмовим поясненням причин невиконання.
Ухвала в частині продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя