Справа № 131/1525/25
Провадження № 3/131/691/2025
"03" листопада 2025 р. м. Іллінці
Суддя Іллінецького районного суду Вінницької області Марчук В.І., розглянувши матеріали, які надійшли від Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
проживаючої по
АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП,
18 вересня 2025 року до Іллінецького районного суду Вінницької області від Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.
Згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення, серії ЕПР №432237, складеного 23 серпня 2025 року поліцейським Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області сержантом поліції Воловодівським Д.В., 23 серпня 2025 року о 19 год. 16 хв. ОСОБА_1 по вул.Соборна в с.Кам'яногірка Гайсинсинського району Вінницької області керувала транспортним засобом «Honda Dio», вчинила правопорушення повторно протягом року, чим порушила вимоги п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.
У судове засідання 03 листопада 2025 року ОСОБА_1 , будучи своєчасно і належним чином повідомленою про дату та час розгляду справи, не з'явилася, про причини неявки в судове засідання не повідомила, клопотань про відкладення судового засідання не надходило.
За вказаних обставин та відповідно до вимог ст.268 КУпАП, що не передбачає обов'язкової участі особи при розгляді справ за ст.126 КУпАП, суд враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч.1 ст.277 КУпАП, практику Європейського суду з прав людини, який в своїх рішеннях наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (справа "Каракуця проти України"), вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 на підставі матеріалів справи та наданих доказів, що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст.268 КУпАП.
Крім того, інформація щодо дати призначення справи до судового розгляду була розміщена на сайті https:// il.vn.court.gov.ua.
Дослідивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, та вважаю, що провадження в справі підлягає закриттю з наступних підстав.
Так, відповідно до вимог ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Згідно з вимогами ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
При цьому, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, яка притягається до відповідальності і лише в межах зазначеного у протоколі про адміністративне правопорушення обвинувачення, на підставі зібраних посадовою особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення, доказів.
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості, передбаченого статтею 62 Конституції України, згідно з якою всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
В статті 7 КУпАП зазначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст.9 КУпАП).
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Диспозиція ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, зокрема, за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, та керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Вказане свідчить, що для притягнення особи до відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП має бути доведено належними та допустимими доказами повторного протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами другою - четвертою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР №432237 від 23 серпня 2025 року вбачається, що 23 серпня 2025 року о 19 год. 16 хв. ОСОБА_1 по вул.Соборна в с.Кам'яногірка Гайсинсинського району Вінницької області керувала транспортним засобом «Honda Dio», вчинила правопорушення повторно протягом року, чим порушила вимоги п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Відповідно до підпункту «а» п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Як доказ притягнення протягом року ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частинами другою-четвертою ст.126 КУпАП, накладення адмінстягнення, та наявність в її діях складу адмінправопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, надано копію постанови про накладеннч адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5555566, винесеної 23 серпня 2025 року поліцейським Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області сержантом поліції Воловодівським Д.В., згідно якої ОСОБА_1 притянуто до адміністративної відповідальності за вчинення адмінправопорушення, передбаченого ч.1ст.121-3 КУпАП, та накладено адмінстягнення у виді штрафу.
Отже, відповідальною особою при складанні протоколу допущено невірний висновок щодо повторності вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частинами другою-четвертою ст. 126 КУпАП, ОСОБА_1 і неправильно кваліфіковано її дії за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Матеріали справи не містять належного підтвердження про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП протягом року.
З огляду на те, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, який офіційно засвідчує факт вчинення особою неправомірних дій і є одним із джерел доказів та підставою подальшого провадження у справі, суд вважає, що складений стосовно ОСОБА_1 протокол не може бути визнаний належним та допустимим доказом наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є достатнім та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні правопорушення.
Обставини, які зазначені посадовими особами у протоколі про адміністративне правопорушення повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому правопорушенні.
Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції, «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».
Розглядаючи справу, суддя зберігає неупередженість і не може вийти за рамки пред'явленого обвинувачення (протоколу), і так само самостійно знаходити нові обставини та підстави для засудження особи, займаючи тим самим обвинувальну позицію у справі.
Згідно усталеної судової практики ЄСПЛ (рішення від 30 травня 2013 року у справі «Малофєєва проти Росії» (Malofeyeva v. Russia), заява № 36673/04); рішення від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії» (Karelin v. Russia), заява № 926/08) у випадку, «коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 08.07.2020 року у справі №463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму дії або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Враховуючи вищевказане, при розгляді протоколу в суді не встановлено наявності складових та події адміністративного правопорушення, зокрема, відсутня об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Виходячи з наведеного, вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, не доведено поза розумним сумнівом, а тому не вбачаю підстав для притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Пунктом 1 частини 1 ст. 247 КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Крім того, суд враховує вимоги ч. 1 ст. 284 КУпАП, відповідно до якої за наслідками розгляду по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Отже, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у даній справі підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 173-2, 247, 283, 284 КУпАП,
Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя Іллінецького районного суду Вінницької області Валентина МАРЧУК