Справа № 129/861/25
Провадження по справі № 2-адр/129/3/25
"17" листопада 2025 р. Гайсинський районний суд Вінницької області
у складі: головуючої судді Бондар О.В.,
розглянув у судовому засіданні в місті Гайсині заяву представника позивача адвоката Луценка Олександра Івановича про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції у Вінницькій області, інспектора СРПП Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області Стецька Валерія Анатолійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
установив:
Рішенням Гайсинського районного суду від 10.06.2025 р. задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 , визнано незаконною та скасовано постанову серії ЕНА № 4177909, винесену 01.03.2025 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 1190 грн., провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КпАП України - закрите.
04.08.2025 р. до суду надійшла заява адвоката Луценка О.І., в якій останній просить суд ухвалити додаткове рішення про стягнення з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в загальній сумі 3500 грн.
24.10.2025 р. до суду надійшло заперечення представника відповідача Орленка В.В., в якому просив відмовити в ухваленні додаткового рішення з огляду на те, що витрати на правничу допомогу явно завищені, справа є незначної складності, розгляд справи здійснено без участі сторін, позов не є майновим.
Позивач та його представник у судове засідання не прибули.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 3 ст. 252 КАС України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Частинами 1,2 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлено Законом України Про судовий збір від 8 липня 2011року №3674-VI (зі змінами та доповненнями), відповідно до ст.1 якого судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно до положень ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частин 4, 5 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частинами 6, 7 статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимоги частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно вимог ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Зокрема, на підтвердження обґрунтованості понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3500 грн., заявником до позовної заяви додано копії наступних документів: договір без номера від 05.03.2025 р. про надання правничої допомоги, укладений між позивачем та адвокатом, ордер адвоката Луценка О.І., акт приймання наданих послуг від 10.03.2025 р.; квитанція про переказ готівки.
Отже, перевіряючи обґрунтованість визначеного адвокатом розміру правничої допомоги у сумі 3500 грн. суд зазначає наступне.
Згідно зі ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Без сумніву, суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
При цьому, як зазначено вище, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої винесено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відтак, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд акцентує, що предметом позовних вимог, в межах даної адміністративної справи, є скасування постанови №4177909 від 01.03.2025 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 1190 грн.
Ця справа належить до категорії справ незначної складності, розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі його витрати на адвоката у разі, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо не є співмірним.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, складність розгляду саме даної адміністративної справи, заявлені позовні вимоги та їх співвідношення із заявленим розміром судових витрат, наявність сталої судової практики з розгляду такої категорії спорів, предмет позовних вимог та їх співвідношення із розміром заявлених судових витрат на правничу допомогу, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, суд доходить висновку щодо наявності підстав для стягнення 3 000,00 грн. витрат на правничу допомогу на користь позивача, оскільки саме такий розмір гонорару є справедливим, розумним, та співмірним, зважаючи на обсяг виконаних адвокатом робіт, витрачений час, тощо. Також стягненню на користь позивача підлягають судові витрати на сплату судового збору в розмірі 605,60 грн. відповідно до квитанції від 10.03.2024 р.
Відтак, заява адвоката Луценка О.І. про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, підлягає задоволенню частково, з урахуванням вище зазначених мотивів суду.
Керуючись 132, 134, 139, 244, 252, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ухвалив:
Заяву задовольнити частково.
Ухвалити додаткове рішення у справі в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції у Вінницькій області, інспектора СРПП Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області Стецька Валерія Анатолійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Національної поліції у Вінницькій областіна користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн. та 605,60 грн.
У задоволенні решти вимог заяви відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя: