Справа № 128/2614/23
17 листопада 2025 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області у складі
судді Карпінської Ю.Ф.,
за участі секретаря Дусанюк Н.О.,
за відсутності учасників справи,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,про визнання заповіту недійсним,
У провадженні Вінницького районного суду Вінницької області перебуває вищевказана цивільна справа.
До позовної заяви стороною позивача долучено заяву про проведення посмертної судово-психіатричної експертизи, яка мотивована тим, що « ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_5 навідувала свого сина ОСОБА_6 та забезпечувала його необхідними речами та продуктами харчування, по мірі можливості. Враховуючи стан здоров'я та наявні у ОСОБА_6 хвороби, є сумніви щодо можливості останнього усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. ОСОБА_6 , згідно з висновком із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №6056, було поставлено такі діагнози: Діагноз по ІСРС-2: Основний R84 - Злоякісне новоутворення бронхів/легень. Діагноз по МКХ-10: Основний D38.1 - Новоутворення невизначеного чи невідомого характеру трахеї, бронхів та легень. Причиною смерті ОСОБА_6 є наявні хвороби в останнього, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №6056. Зважаючи на вищезазначене, є належні та обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_7 не міг керувати своїми діями та усвідомлювати їх, зокрема, при складанні заповіту. Для оцінки стану здоров'я померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними існує потреба в залученні відповідних фахівців у даній сфері, які уповноважені здійснювати відповідну експертизу та володіють спеціальними знаннями і методикою. Тому просить призначити у справі посмертну судово-психіатричну експертизу. На вирішення експертизи просить поставити такі питання: 1. Чи могли хвороби ОСОБА_6 , якими він хворів, у сукупності із впливом лікарських препаратів, негативно вплинути на його свідомість та свободу волевиявлення? 2. Чи міг ОСОБА_6 під час складання спірного заповіту усвідомлювати значення своїх дій, надавати їм належну оцінку та керувати ними? Проведення експертизи просить доручити Комунальному некомерційному підприємству «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка Вінницької обласної Ради», відділення №9 судово-психіатричної експертизи (місто Вінниця, вулиця Пирогова, будинок 109)».
Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою судді від 13.07.2023 відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання; витребував з Вінницької районної державної нотаріальної контори належним чином засвідчену копію спадкової справи, заведену після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 ; витребував з Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Стрижавської територіальної громади» Стрижавської селищної ради історії хвороби ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
25.07.2023 на виконання вимог ухвали судді Вінницького районного суду Вінницької області від 13.07.2023 з Вінницької районної державної нотаріальної контори подано копію спадкової справи, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 .
01.08.2023 на виконання вимог ухвали судді Вінницького районного суду Вінницької області від 13.07.2023 з Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Стрижавської територіальної громади» Стрижавської селищної ради подано витяг з електронної системи охорони здоров'я медичної картки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою від 09.11.2023 задовольнив клопотання представника позивача ОСОБА_5 - адвоката Покоєвича А.О. про заміну неналежного відповідача належним; у справі № 128/2614/23 замінив неналежного відповідача Вінницьку державну нотаріальну контору на належного - ОСОБА_2 ; до участі у справі № 128/2614/23 залучив в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 .
11.12.2023 представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Голубенко О.В. подав відзив на позовну заяву.
05.01.2024 відповідач ОСОБА_2 подала письмові пояснення у справі.
Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою від 18.01.2024 задовольнив заяву представника позивача ОСОБА_5 - адвоката Покоєвича А.О. та заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Голубенка О.В. про виклик свідків; задовольнив клопотання представника позивача ОСОБА_5 - адвоката Покоєвича А.О. про залучення третьої особи; до участі у справі № 128/2614/23 залучив у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_4 .
15.04.2024 представник позивача ОСОБА_5 - адвокат Покоєвич А.О. подав клопотання, у якому зазначив, що у зв'язку із необхідністю отримання пояснень від свідків для подальшого розгляду клопотання про призначення посмертної психологічної експертизи та у випадку її задоволення і неможливості проведення вказаної експертизи без пояснень/показань свідків, просить залишити право позивача на розгляд клопотання про проведення посмертної-психологічної експертизи після отримання пояснень від свідків.
Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою від 15.04.2024 закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.
У судовому засіданні під час розгляду справи по суті позивач ОСОБА_5 суду зазначила, що її син ОСОБА_6 проживав у селищі Стрижавка по вул. Партизанській, недалеко від неї. Будинок був оформлений на неї, але вона його подарувала ОСОБА_9 уже давно, ще коли він вперше був одружений. В січні 2022 року ОСОБА_9 у будинку проживав з відповідачем. Її син був лежачий, його доглядав брат, носив його на руках в туалет. У цей час відповідач була на роботі. Вона кожного дня готувала своєму сину їжу. Їй не було відомо, що ОСОБА_9 склав заповіт на дружину. Коли син помер, відповідач не говорила з нею. Відповідач прожила з її сином 19 років, але періодично покидала його, а потім знову поверталася. ОСОБА_9 спілкувався зі своїми синами від попереднього шлюбу, але відповідач була проти цього. Відповідач не давала ОСОБА_9 ліки. Їй відомо, що відповідач водила ОСОБА_9 до нотаріуса, але він не розумів для чого. Ці обставини їй розповів її інший син, якому розповів той син, що помер. За три тижні до смерті ОСОБА_9 уже не міг ходити.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні зазначила, що її чоловік ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 був на роботі, а коли приїхав зі зміни, у нього дуже боліли руки, він навіть не міг зняти куртку. Це була субота. В понеділок вона наполягала на тому, щоб піти в лікарню. Спочатку вони пішли у лікарню у Стрижавці, де йому призначили лікування, кожного дня йому кололи уколи. Через декілька днів вона помітила, що у ОСОБА_9 плутається язик. Після цього вони знову поїхали у лікарню, де після усіх обстежень виявили, що у ОСОБА_9 рак 4 стадії. Йому призначили підтримуючу терапію. На наступний день вона повідомила родичам діагноз. Ще до хвороби ОСОБА_9 хотів подарувати їй будинок. Дві земельні ділянки він подарував сину ОСОБА_10 . Після цього вони трохи посварилися. 27.01.2022 чоловік його сестри ОСОБА_11 з ОСОБА_9 поїхали до нотаріуса оформляти заповіт. ОСОБА_9 був при пам'яті, ходив, з усіма розмовляв. Нотаріус ОСОБА_12 сказав, що треба два свідка, тому вони не скалали заповіт. На наступний день 28 січня 2022 року ОСОБА_9 знову поїхав до нотаріуса, з ним було два свідка. Вона до нотаріуса ніколи не ходила. 28 січня 2022 року ОСОБА_9 віддав їй заповіт. Вона запитувала ОСОБА_9 , чи він показував заповіт матері, він сказав, що показував, а матір відповіла «А ще ж на кого?!». 31 січня 2022 року у ОСОБА_9 був день народження, вона наготувала, прийшли його родичі, всі сиділи за столом, говорили, він був при пам'яті, це всі бачили. Потім йому стало гірше. Після цього вона на роботу уже не ходила, бо доглядала за чоловіком. Брат ОСОБА_10 приходив до нього, переводив ОСОБА_9 , бо у нього почалися проблеми з ногами. Жодна з племінниць йому не допомагали. Спочатку вони з ОСОБА_9 жили у неї, біля її матері. Потім матір ОСОБА_9 наполягла на тому, щоб вони почали робити ремонт в хаті і переходили туди жити. Тому вони зробили ремонт і перейшли. Вона там майже 20 років вела господарство у даному будинку, ремонт в будинку вони робили за свої власні кошти.
У судовому засіданні під час розгляду справи по суті було допитано свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 .
Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні надала показання, що бабуся ОСОБА_5 була не згодна з тим рішенням, яке прийняв ОСОБА_6 , вона вважає, що на момент написання заповіту він не розумів значення своїх дій. ОСОБА_9 хворів, хвороба прогресувала дуже швидко. Вона не може стверджувати це, але він дійсно був дуже хворий. Вони їздили в онкоцентр, в онкодиспансері йому поставили діагноз, лікар призначив йому приймати таблетки, щоб хоч трішки продовжити йому життя. ОСОБА_6 був у важкому стані, але вона не може стверджувати, що він не розумів свої дії. Пам'ятає, що він захворів приблизно взимку 2022 року. Вона з донькою ОСОБА_18 зібралися і приїхали до ОСОБА_9 , коли їм повідомили, що ОСОБА_9 захворів. Постійно біля ОСОБА_9 була дружина ОСОБА_2 і брат ОСОБА_13 . З моменту хвороби і до моменту смерті вона часто бачила ОСОБА_9 , приходила до них. ОСОБА_19 повідомила, що пізніше припинила давати йому таблетки, бо від них він багато ходив у туалет і міг упасти. В січні 2022 року ОСОБА_20 інколи ставало краще, його стан змінювався кожного дня, а в березні 2022 року йому уже було дуже погано. Крім дружини та брата, до ОСОБА_9 приходила вона та її сестра ОСОБА_15 . Не може сказати, чи він усвідомлював свої дії. Для складання заповіту ОСОБА_9 супроводжував її батько ОСОБА_21 , який сказав, що треба скласти заповіт на ОСОБА_22 , бо він хворий і треба, щоб його хтось доглядав. Її батько особисто домовлявся з нотаріусом. Коли вони приїхали вперше, ОСОБА_9 нічого не розумів, тому нотаріус відмовився засвідчувати заповіт, бо потрібні свідки. Про це вона знає зі слів батька. Свідки, які в подальшому були присутні на складанні заповіту, це знайомі її батька. Коли вона приходила до ОСОБА_9 , просто спілкувалася з ним і йшла. Приходила вона до нього приблизно на годину, коли у неї на роботі була обідня перерва. Про заповіт матір ОСОБА_9 дізналася після його смерті. Про заповіт було відомо її батьку, їй та її сестрі ОСОБА_15 . Її батько не примушував ОСОБА_9 складати заповіт саме на ОСОБА_22 , це так вирішив ОСОБА_9 . Коли почалася війна він ще сидів у кріслі, щось говорив.
Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_5 являється його матір'ю. Його брат ОСОБА_9 захворів після нового року, у 2022 році. ОСОБА_9 спочатку почав робити якісь дивні вчинки, а потім впав у коридорі, після чого його завезли у лікарню, де сказали, що у нього рак 4 стадії, повідомили, що уже немає доцільності лікувати. Спочатку він приходив до ОСОБА_9 дивитися, чи все добре, бо він міг погасити цигарку об ліжко. З кожним днем ОСОБА_9 ставало гірше. В нього могла «відклюватися голова» на 5 хвилин і він нічого не розумів. Коли вони поїхали писати заповіт, то ОСОБА_9 навіть не зміг розписатися. Коли вони поїхали писати заповіт вдруге, то ОСОБА_9 розписався, бо трохи щось розумів. Він доглядав за ОСОБА_9 з 8 год ранку до 18 год вечора, у вихідні дні він спочатку не був із ним, а коли йому стало гірше, то приходив і у вихідні. Він був з ОСОБА_9 , коли ОСОБА_19 була на роботі. ОСОБА_9 могло на 5 хвилин «скрутити» і він нічого не говорив. Він водив його під руку. Зміни в поведінці у ОСОБА_9 були помітні ще до того, як виявили у нього рак. ОСОБА_9 помер на його руках. Йому давали якісь уколи, але що то було, він не знає. До нотаріуса його возив чоловік сестри ОСОБА_23 . Коли ОСОБА_9 міг самостійно дійти до столу, їв сам, це було приблизно місяць після нового року, а після його дня народження ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) він почав себе почувати гірше. Майже до його смерті він просто спостерігав за ОСОБА_9 та порався по господарству. Коли ОСОБА_19 прийшла з роботи він їй сказав, що якийсь синій папірець лежить в іншій кімнаті, вона глянула на той папірець і почала готувати їсти. ОСОБА_9 їй не вручав особисто той папірець, бо нічого тоді не розумів. ОСОБА_19 у його присутності не запитувала ОСОБА_9 , чи знає мама про заповіт. Вони святкували день народження ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_6 , прийшли родичі і сиділи за столом, усі знали, що в нього рак. ОСОБА_9 тоді сидів за столом, спілкувався з усіма, на той час він ще себе нормально почував, приступів у нього не було. ОСОБА_9 розповідав йому, що їздив до юристів, бо треба підписати якусь бумагу.
Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні надала показання, що коли помер її дядько ОСОБА_9 , він написав заповіт. Вона вважає, що при написанні заповіту її дядько ОСОБА_6 не в повній мірі розумів значення своїх дій. На різдвяні свята вони помітили, що ОСОБА_9 неадекватно себе поводив, було видно, що з ним щось не так. На ОСОБА_24 вона зустрілася з ОСОБА_25 у церкві і вона сказала їй, що ОСОБА_9 треба завезти у лікарню. Через тиждень вони завезли ОСОБА_9 у лікарню. Після обстеження одразу повідомили, що у нього рак, а також повідомили, що є експериментальне лікування, яке дуже дорого коштує. Після цього йому з кожним днем ставало гірше. Пам'ятає, що перед його днем народження приїхав батько і сказав, що треба їхати до нотаріуса. Вони швидко повернулися. Коли ОСОБА_9 приїхав, сказав, що він не підписав заповіт на ОСОБА_26 . На другий день вона прийшла і ОСОБА_9 сказав, що підписав заповіт. Коли вона запитала, чи його примусили, він просто заплакав. Вона до ОСОБА_9 не ходила кожного дня, з ним жила дружина ОСОБА_19 . До 24.02.2022 з ОСОБА_9 був ОСОБА_10 , коли дружина ОСОБА_26 була на роботі. Після 24.02.2022 ОСОБА_26 не ходила на роботу, була з ОСОБА_9 вдома. Коли ОСОБА_9 їздив до нотаріуса, він не усвідомлював, що він робить. ОСОБА_9 не знав, яка у нього хвороба, його усі обманули, він не знав, що має померти. Коли вони їхали писати заповіт, її батько пояснив, що їдуть писати заповіт, щоб ОСОБА_26 не залишилась без нічого. Син ОСОБА_9 - ОСОБА_10 (це її брат) не приходив до батька, бо ОСОБА_26 погано до нього відносилася, але він завжди дзвонив до неї і запитував про ОСОБА_9 . Її батько думав, що сини ОСОБА_9 можуть залишити ОСОБА_26 без нічого, а вона їх без нічого не залишить, тому заповіт був складений на неї.
Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні надала суду показання, що вона помічала, що ОСОБА_27 у січні 2022 року почав неадекватно себе поводити. На сімейних зустрічах він міг говорити несумісні з реальністю речі. Це було на Різдвяні свята. Вона супроводжувала ОСОБА_28 до лікаря, домовлялася про лікування. З лікарями говорила або вона, або її матір ОСОБА_29 , ОСОБА_19 з лікарями не спілкувалася. ОСОБА_19 не погодилася на повноцінне лікування, яке запропонував лікар, вони погодилися лише на підтримуюче лікування. Вона та ОСОБА_29 повноцінно займалися усіма питаннями, що стосувалися лікування. Вона також була присутня на дні народженні ОСОБА_28 , тоді він уже був у поганому стані, не міг повноцінно усіх ідентифікувати, не розумів хто є хто, був присутнім, але не приймав участі у святкуванні. ОСОБА_30 - ОСОБА_31 щодня зранку і до самого вечора був присутній і доглядав за ОСОБА_32 . ОСОБА_33 був жахливим, він погіршувався щодня. Лікар пояснював, що йому потрібно пити багато рідини. Її мама ОСОБА_29 і тітка ОСОБА_34 постійно передавали воду, але її ОСОБА_35 не давали, не було належного піклування зі сторони ОСОБА_36 . Зі слів ОСОБА_37 , про що він повідомив її матір ОСОБА_38 , їй відомо, що вперше ОСОБА_27 не погодився на складання заповіту. Вона не була присутня при відмові складати заповіт, про це та те, що відбувалося далі при складанні заповіту, їй повідомляв її дідусь ОСОБА_39 та її мама ОСОБА_29 . ОСОБА_27 не знав свого діагнозу, але дуже хотів жити. Вона не може сказати, що його хтось примушував складати заповіт. ОСОБА_40 постійно змінювався, він міг бути спокійним, а потім ставав агресивним. Після смерті ОСОБА_28 вона дізналася, що заповіт складений на ОСОБА_22 . Усім було зрозуміло, що ОСОБА_27 не повністю відповідає за свої вчинки.
Свідок ОСОБА_17 у судовому засіданні надала показання, що ОСОБА_2 являється її матір'ю. Коли ОСОБА_27 захворів, це було для всіх шоком. Її матір почала возити його по лікарях, постійно була з ним, виконувала роботу дистанційно. ОСОБА_27 був при пам'яті, розмовляв, мав плани на життя, він трохи погано розмовляв та ходив. Його брат ОСОБА_10 допомагав її матері декілька годин да день, допомагав перевезти з кімнати в кімнату. Основну частину догляду здійснювала його мама. До початку війни вона приходила до ОСОБА_28 на вихідні, бо працювала. Після початку війни вона приходила частіше. На дні народженні ОСОБА_27 був веселий, згадував молодість, планував вилікуватися та жити. Його матір майже не приходила до ОСОБА_28 , була лише двічі на вихідні дні. ОСОБА_27 був у ясній свідомості, говорив. Коли з ним був його брат ОСОБА_31 , він нервував, бо брат на нього сварився. Коли брат ішов додому, він поводив себе спокійно. ОСОБА_27 усе розумів, до його захворювання він казав їй, що хоче оформити заповіт на її матір. За декілька днів до написання заповіту він також казав, що буде оформлювати заповіт на її матір. Його ніхто не примушував писати заповіт на її матір.
13.10.2025 представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Голубенко О.В. подав заяву, у якій зазначив, що сторона відповідача відмовляється від своєї попередньої вимоги викликати свідків ОСОБА_41 та ОСОБА_42 у зв'язку із тим, що зазначені свідки з 2024 року не з'являються в суд, що перешкоджає розгляду справи.
13.10.2025 представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Голубенко О.В. подав заперечення на клопотання про призначення експертизи, які мотивовані тим, що «відповідач направила до суду письмові заперечення, де зазначала, що посвідчений 28.01.2022 заповіт відповідає волі заповідача, загальні вимоги до форми заповіту були дотримані. При цьому, якщо проаналізувати показання свідків, допитаних в судовому засіданні, то можна узагальнити, що були відсутні факти насилля щодо спадкодавця, чи що заповідач не розумів значення своїх дій, не міг керувати ними. Заповідаючи майно на дружину, ОСОБА_7 виражав свою волю, заповідав майно на дружину, з якою прожив 20 років, спонукав його до цього також той факт, що він захворів, і не знав що його далі чекає. Тому вважає, що за результатами допиту свідків не були наведені факти, які могли б бути підставою для призначення судом експертизи. Крім того, призначення експертизи без наявності для цього підстав та зупинення провадження у справі призведене до невиправданого затягування розгляду даної справи яка розглядається з 2023 року. Тому просить відмовити у задоволенні клопотання позивача про призначення посмертної психіатричної експертизи».
У судове засідання 17.11.2025 учасники справи не з'явились, хоч про день, час та місце розгляду справи повідомлялись судом у встановленому законом порядку.
Представник позивача ОСОБА_5 - адвокат Покоєвич А.О. попередньо подав до суду заяву, у якій просить розглянути клопотання про призначення посмертної-психологічної експертизи без участі позивача та її представника. Проведення експертизи просить доручити Міжобласному центру судово-психіатричної експертизи КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка» (м. Вінниця, вул. Пирогова, 109).
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Голубенко О.В. попередньо подав до суду заяву, у якій просить розглянути клопотання про призначення експертизи без участі відповідача та його представника, заперечує з приводу задоволення клопотання, просить його залишити без задоволення.
У частині третій статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Інші учасники справи будь-які заяви чи клопотання не подавали.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання 17.11.2025 за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, вирішивши заяву про призначення експертизи.
Оглянувши заяву про проведення посмертної судово-психіатричної експертизи та матеріали цивільної справи № 128/2614/23, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільної справи з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Закон визначає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України, «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» №8 від 30.05.1997 передбачено, що призначення експертизи в цивільних справах допускається як під час судового розгляду, так і в процесі підготовки до нього. У разі, коли необхідність експертного висновку обумовлена обставинами, викладеними у позовній заяві, чи поданими доказами, суддя має призначати експертизу, як правило, при підготовці справи до судового розгляду, враховуючи при цьому думку осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Результатом проведення експертизи є висновок експерта - докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Важливим моментом є те, що судова експертиза призначається виключно для встановлення обставин справи, які стосуються предмету доказування у справі.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Дульський проти України» зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури.
Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Відповідно до частин першої, другої, п'ятої статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з ч. 1 ст. 105 ЦПК України, призначення експертизи судом є обов'язковим, якщо у справі необхідно встановити, зокрема психічний стан особи.
З клопотання представника позивача слідує, що за змістом предмету експертного дослідження метою його проведення є визначення психічного стану померлого ОСОБА_6 , його здатність розуміти значення своїх дій та керувати ними під час складання заповіту.
З метою забезпечення виконання завдань та основних засад цивільного судочинства, дотримання принципів змагальності, диспозитивності та забезпечення можливості сторонам довести обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог, оскільки представником позивача обґрунтовано необхідність призначення експертизи і такий доказ є належним доказом обставин, які підлягають встановленню у даній справі, беручи до уваги, що для з'ясування обставин, що мають значення для даної справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, суд вважає за необхідне заяву представника позивача задовольнити та призначити у справі комісійну посмертну судово-психіатричну експертизу, на вирішення якої поставити питання, викладені представником позивача, оскільки інші учасники справи не заявляли своїх питань, які слід поставити на вирішення експертів.
У частині третій статті 103 ЦПК України визначено, що при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд.
Оскільки учасниками справи не подано заперечень з приводу запропонованого представником позивача суб'єкта експертної діяльності, водночас, враховуючи, що проведення комісійних посмертних судово-психіатричних експертиз віднесено до повноважень Вінницької філії судових експертиз ДУ «ІСП МОЗ України», суд вважає за необхідне доручити проведення експертизи експертам Вінницької філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» (м. Вінниця, вул. Пирогова, 109).
Відповідно до ст. 139 ЦПК України, винагороду за виконану роботу експерта слід покласти на позивача ОСОБА_5 .
Суд вважає необхідним роз'яснити учасникам справи положення статті 109 ЦПК України про наслідки ухилення від участі в експертизі, в тому числі її оплати чи надання доступу до об'єктів дослідження, а саме, що в такому випадку суд, залежно від того хто з цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати або відмовити у визнанні фактів, для з'ясування яких призначалася експертиза.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 252 ЦПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 253 ЦПК України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини першої статті 252 цього Кодексу, - на час проведення експертизи, тому суд вважає за необхідне провадження у даній справі зупинити на час проведення експертизи.
Керуючись статтями 103, 139, 211, 247, 252, 260 ЦПК України, суд -
Заяву представника позивача ОСОБА_5 - адвоката Покоєвича А.О. про проведення посмертної судово-психіатричної експертизи - задовольнити.
У справі № 128/2614/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,про визнання заповіту недійсним- призначити комісійну посмертну судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручити експертам Вінницької філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» (м. Вінниця, вул. Пирогова, 109).
На вирішення експертів поставити такі питання:
1. Чи могли хвороби ОСОБА_6 , якими він хворів, у сукупності із впливом лікарських препаратів, негативно вплинути на його свідомість та свободу волевиявлення?
2. Чи міг ОСОБА_6 під час складання заповіту від 28.01.2022 усвідомлювати значення своїх дій, надавати їм належну оцінку та керувати ними?
Попередити експертів про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України за завідомо неправдивий висновок або відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків.
Оплату за проведення експертизи покласти на позивача ОСОБА_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Цивільну справу № 128/2614/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,про визнання заповіту недійсним - направити експертам Вінницької філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» (м. Вінниця, вул. Пирогова, 109).
Роз'яснити учасникам справи положення статті 109 ЦПК України про наслідки ухилення від участі в експертизі, а саме, що в такому випадку суд, залежно від того хто з цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати або відмовити у визнанні фактів, для з'ясування яких призначалася експертиза.
Строк проведення експертизи визначити 3 (три) місяці з моменту отримання копії даної ухвали.
На час проведення експертизи провадження у цивільній справі№ 128/2614/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,про визнання заповіту недійсним - зупинити.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.