вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"12" листопада 2025 р. Справа № 911/2442/25
за заявою боржника ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність
Суддя Лопатін А.В.
за участю секретаря судового засідання Єрьоміч О.А.
за участю представників згідно з протоколом судового засідання.
Обставини справи:
До господарського суду Київської області звернулась ОСОБА_1 із заявою від 29.07.2025 р. б/н (вх. № 6783, 29.07.2025 р.) про відкриття справи про її неплатоспроможність.
Зазначену заяву, згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2025 р., передано до розгляду судді Лопатіну А.В.
Ухвалою господарського суду Київської області від 30.07.2025 р. прийнято заяву боржника - ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до розгляду; проведення підготовчого засідання суду та розгляд заяви арбітражного керуючого Белінської Наталії Олександрівни про участь у даній справі призначено на 14.08.2025 р.; викликано в судове засідання, яке відбудеться 14.08.2025 р., ОСОБА_1., явку останньої визнано обов'язковою; вжито заходи для забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони ОСОБА_1 відчужувати майно.
Ухвалою господарського суду від 14.08.2025 р. відкрито провадження у справі № 911/2442/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 121 Кодексу України з процедур банкрутства, введено процедуру реструктуризації боргів боржника - ОСОБА_1 та призначити керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Белінську Наталію Олександрівну, здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , вжито заходи для забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони ОСОБА_1 відчужувати майно, попереднє засідання суду призначено на 08.10.2025 р.
30.09.2025 р. через систему "Електронний суд" від АТ "Таскомбанк" надійшла кредиторська заява.
03.10.2025 р. через систему "Електронний суд" від керуючого реструктуризацією боргів боржника надійшов поточний звіт про виконану роботу.
Ухвалою господарського суду від 06.10.2025 р. розгляд кредиторської заяви АТ "Таскомбанк" призначено на 08.10.2025 р.
03.10.2025 р. через систему "Електронний суд" від керуючого реструктуризацією боргів боржника надійшло повідомлення про результати розгляду кредиторських вимог АТ "Таскомбанк", акт опису майна, та виправлені декларації про майновий стан боржника.
Ухвалою господарського суду від 08.10.2025 р. розгляд кредиторської заяви АТ "Таскомбанк", розгляд справи у попередньому засіданні відкладено на 12.11.2025 р.
08.10.2025 р. через систему "Електронний суд" від АТ "Укрсиббанк" надійшла кредиторська заява.
Ухвалою господарського суду від 15.10.2025 р. розгляд кредиторської заяви АТ "Укрсиббанк" призначено на 12.11.2025 р.; встановлено строк до 07.11.2025 р. для подання боржником та керуючим реструктуризацією боргів боржника пояснень, аргументів, міркувань та, у разі наявності, заперечень відносно кредиторської заяви АТ "Укрсиббанк", з доказами направлення їх копій заявнику кредиторських вимог.
22.10.2025 р. через систему "Електронний суд" від керуючого реструктуризацією боргів боржника надійшла заява про долучення до матеріалів справи проєкту плану реструктуризації боргів боржника.
11.11.2025 р. через систему "Електронний суд" від керуючого реструктуризацією боргів боржника надійшло повідомлення про результати розгляду кредиторських вимог.
У судове засідання з'явився представник АТ "Укрсиббанк" (заявник кредиторських вимог) та керуючий реструктуризацією боргів боржника, боржник та інші заявники кредиторських вимог (АТ "Таскомбанк"), належним чином повідомлені про місце, дату та час проведення судового засідання, у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Судом враховано, що у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 р. у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
В силу вимог частини першої ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Судом враховано, що неявка належним чином повідомлених про місце, дату та час судового засідання учасників судового процесу не перешкоджає проведенню судового засідання.
Розглянувши матеріали, проаналізувавши докази, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, суд
встановив:
Відповідно до п. 1 частини першої статті 120 Кодексу України з процедур банкрутства з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника: пред'явлення кредиторами вимог до боржника та задоволення таких вимог може відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно із положеннями частини першої статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Частиною першою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Адміністратор за випуском облігацій, який діє як конкурсний кредитор, подає заяву з вимогами до боржника з урахуванням вимог статті 93-1 цього Кодексу. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.09.2025 р., у відповідності до приписів частини шостої статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства, оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника у порядку, визначеному цим Кодексом (№ публікації 77264).
У встановлений частиною першою ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства 30-денний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі до суду з вимогами до боржника звернулись АТ "Таскомбанк" на суму 53 948,22 грн. та АТ "Укрсиббанк" на суму 53 524,38 грн.
Розглянувши кредиторську заяву АТ "Таскомбанк" з грошовими вимогами на суму 53 948,22 грн., проаналізувавши подані на їх підтвердження докази, суд зазначає таке.
Як вбачається з матеріалів заяви, 24.09.2024 р. між Акціонерним товариством "ТАСКОМБАНК" та ОСОБА_1 було укладено заяву-договір № 4267026-821 про надання кредиту "Зручна готівка Максимум" (далі також - Кредитний договір).
Відповідно до п. 1 розділу першого Кредитного договору Позичальник просив надати йому кредит на власні потреби в рамках кредитного продукту "Зручна готівка Максимум" на умовах Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб на наступних умовах:
- п. 1.2.2. Сума кредиту: 48 105 (сорок вісім тисяч сто п'ять гривень 00 копійок);
- п. 1.2.6. Строк кредиту: 24 місяці;
- п. 1.2.9. Проценти за користування кредитом: 0,01 % річних;
- п. 1.4. Комісія за обслуговування кредиту: 6,9 % щомісячно.
Відповідно до п. 11 розділу першого Кредитного договору Позичальник просив надати йому кредит, шляхом виплати кредитних коштів в сумі, визначеній в п. 1.2.2, з оформленням такої виплати відповідно до законодавства України - на власні потреби у сумі 48 105 (сорок вісім тисяч сто п'ять гривень 00 копійок), шляхом перерахування на його поточний рахунок в АТ "ТАСКОМБАНК".
Як зазначає заявник, у зв'язку з невиконанням умов Кредитного договору № 4267026-821 від 24.09.2024 р., станом на 30.07.2025 р. у ОСОБА_1 виникла заборгованість в сумі 46 412,86 грн., з якої:
- заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 33 134,81 грн.;
- заборгованість по відсоткам (в т. ч. простроченим) - 1,05 грн.;
- заборгованість по комісії (в т.ч. простроченій) - 13 277,00 грн.
Крім того, 16.05.2024 р. між Акціонерним товариством "ТАСКОМБАНК" та ОСОБА_1 було укладено заяву-договір № 4064829-008 про надання кредиту "Зручна готівка Максимум" (далі також - Кредитний договір).
Відповідно до п. 1 розділу першого Кредитного договору Позичальник просив надати йому кредит на власні потреби в рамках кредитного продукту "Зручна готівка Максимум" на умовах Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб на наступних умовах:
- п. 1.2.2. Сума кредиту: 10 690 (десять тисяч шістсот дев'яносто гривень 00 копійок);
- п. 1.2.6. Строк кредиту: 24 місяці;
- п. 1.2.9. Проценти за користування кредитом: 0,01 % річних;
- п. 1.4. Комісія за обслуговування кредиту: 6,9 % щомісячно.
Відповідно до п. 11 розділу першого Кредитного договору Позичальник просив надати йому кредит, шляхом виплати кредитних коштів в сумі, визначеній в п. 1.2.2, з оформленням такої виплати відповідно до законодавства України - на власні потреби у сумі 10 690 (десять тисяч шістсот дев'яносто гривень 00 копійок), шляхом перерахування на його поточний рахунок в АТ "ТАСКОМБАНК".
У зв'язку з невиконанням умов Кредитного договору № 4064829-008 від 16.05.2024 р. станом на 31.07.2025 р. виникла заборгованість у ОСОБА_1 в сумі 7 535,36 грн., з якої:
- заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 5 322,40 грн.;
- заборгованість по відсоткам (в т. ч. простроченим) - 0,13 грн.;
- заборгованість по комісії (в т.ч. простроченій) - 2 212,83 грн.
Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за кредитним договором Кредитор або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною другою ст. 554 ЦК України Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків та інших витрат.
Отже, як зазначає кредитор та визнавав у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність сам боржник, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 , що виникла внаслідок неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором № 4267026-821 від 24.09.2024 р. (на суму 46 412,86 грн.) та за кредитним договором № 4064829-008 від 16.05.2024 р. (на суму 7 535,36 грн.) складає 53 948,22 грн. та наразі залишається непогашеною боржником.
Керуючий реструктуризацією боргів боржника, у свою чергу, подав повідомлення про результати розгляду вимог кредиторів, згідно з яким грошові вимоги банку були частково визнані ним - у сумі 33 135,86 грн. за кредитним договором № 4267026-821 від 24.09.2024 р. та в сумі 5 322,53 грн. за кредитним договором № 4064829-008 від 16.05.2024 р. Водночас вимоги, що складаються з нарахованої комісії у розмірі 15 489,83 грн. за вищевказаними договорами, керуючим реструктуризацією визнані не були.
Щодо вказаної заборгованості по комісії, суд зазначає наступне.
За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
У рішенні від 03.10.1997 р. № 4-зп Конституційний Суд України роз'яснив порядок набрання чинності Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами. Зокрема зазначається, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori "наступний закон скасовує попередній".
Таким чином, єдиний орган конституційної юрисдикції фактично передбачив порядок подолання правових колізій шляхом застосування принципу, відповідно до якого новий закон скасовує положення закону, прийнятого раніше, якщо обидва ці закони регулюють аналогічні види правовідносин та містять суперечливі між собою положення.
Отже, залежно від порядку набрання чинності нормативно-правового акта, може бути застосовано декілька способів його дії у часі. Зокрема, як зазначено у пункті 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. № 1-рп/99, перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема: негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
Перша форма застосовується у разі, якщо нормативно-правовий акт прийнято на момент виникнення правовідносин та він залишається чинним на час, коли правовідношення припинило своє існування. У випадку, якщо у новоприйнятому нормативно-правовому акті визначено особливий порядок набрання ним чинності, у тому числі визначено перехідний період, під час якого залишаються чинними окремі норми скасованого ним нормативно-правового акта, застосовується ультраактивна форма.
Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції станом на 01.01.2017 р. - остання редакція до набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування") кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Згідно із частиною п'ятою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції станом на 01.01.2017 р. - остання редакція до набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування") до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.
Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції станом на 01.01.2017 р. - остання редакція до набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування") продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливими, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Згідно із пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 р. № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
10.06.2017 р. набув чинності Закон України "Про споживче кредитування", у зв'язку з чим у Законі України "Про захист прав споживачів" текст статті 11 викладено в такій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" з набуттям чинності Закону України "Про споживче кредитування" залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України "Про захист прав споживачів", визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України "Про споживче кредитування".
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 р. № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10.05.2007 р. № 168 "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту".
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною в договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг банку, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит додатка 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги банку, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту (уключаючи комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення та інші платежі), кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб (страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів та інших осіб, а також інші обов'язкові платежі), які сплачуються споживачем згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (крім платежів, що згідно із законодавством України не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом).
Закон України "Про споживче кредитування" розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування", щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частини першої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21.10.2020 р. у справі № 194/1387/19 (провадження № 61-7416св20), а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 р. у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).
Крім того, в постанові від 01.04.2020 р. у справі № 583/3343/19 (провадження № 61-22778св19) Верховний Суд встановив, що "оспорюваними пунктами кредитного договору позичальнику фактично встановлено плату за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо встановлена частиною першою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування". За наслідками касаційного перегляду справи Верховний Суд положення частини другої пункту 1.10, а також пункту 6 кредитного договору від 21 листопада 2018 року щодо встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості визнав недійсними відповідно до положень частин першої-п'ятої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів".".
Також, у постанові Верховного Суду від 15.03.2021 р. у справі № 361/392/20 (провадження № 61-16470св20) підставою визнання недійсними пунктів кредитного договору від 16 липня 2018 року щодо встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості вказано частини першу-п'яту статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів".
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 р. у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) наголосила, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Дані висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 р. у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), пункт 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 р. у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20). Судове рішення щодо правових наслідків недійсного правочину, в якому суд у мотивувальній частині робить висновки щодо дійсності чи нікчемності правочину, відповідає зазначеному принципу.
Врахувавши все вищенаведене, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, наведених у зазначених постановах, суд дійшов висновку про нікчемність пунктів наведених кредитних договорів щодо можливості нарахування позичальнику комісії за обслуговування кредиту, так як такі умови договору суперечать наведеному законодавству, чинному на дату укладення договору, у зв'язку із чим, грошові вимоги АТ "Таскомбанк" до боржника ОСОБА_1 в частині комісії за обслуговування кредиту на суму 15 489,83 грн. відхиляються судом.
За таких обставин, за результатами дослідження наданих кредитором доказів в сукупності з іншими матеріалами справи, керуючись положеннями ст.ст. 512, 514, 516, 525, 526, 629, 1049 ЦК України, одночасно, врахувавши те, що відшкодуванню підлягають судові витрати у цій справі в сумі 4 844,80 грн., так як кредитором подано кредиторську заяву в електронній формі, а відповідно до частини третьої статті 4 ЗУ "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, також, з огляду на відсутність доказів погашення вказаного боргу, суд визнає Акціонерне товариство "Таскомбанк" кредитором ОСОБА_1 з грошовими вимогами, що, з урахуванням понесених на сплату судового збору витрат, становлять 43 303,19 грн., які, з урахуванням положень статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства, підлягають задоволенню наступним чином: 4 844,80 грн. підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 38 458,39 грн. підлягають задоволенню в другу чергу.
Розглянувши кредиторську заяву АТ "Укрсиббанк" з грошовими вимогами на суму 53 524,38 грн., проаналізувавши подані на їх підтвердження докази, суд зазначає таке.
Як вбачається з матеріалів заяви, між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "УКРСИББАНК" (надалі - Банк, Кредитор) та ОСОБА_1 (надалі - Клієнт, Боржник) укладено договір про надання споживчого кредиту № 99055654000 від 01.06.2024 р. типу "Б" (надалі - кредитний договір ). Підписуючи цей договір, клієнт погоджується з умовами надання споживчого кредиту, його обслуговування і погашення, викладеними у договорі та у Правилах (договірних умовах) споживчого кредитування позичальників АТ "УКРСИББАНК" з можливістю відкриття і розрахунково-касового обслуговування карткових рахунків, які оприлюднені у офіційному виданні "Урядовий кур'єр" № 105 від 09.06.2017 р. (із усіма змінами та доповненнями) та розміщені на сайті банку та на інформаційних стендах у приміщеннях установ Банку (п. 1.1. кредитного договору). Правила є невід'ємною частиною кредитного договору, не підлягають додатковому підписанню сторонами і вступають в силу для сторін одночасно із підписанням цього кредитного договору. Сторони, підписавши договір, стверджують що досягли згоди за усіма істотними умовами договору та Правил.
Відповідно до умов кредитного договору, 01.06.2024 р. Банк надав Боржнику кредит (грошові кошти) в сумі 15 284,00 грн. для особистих потреб, з яких 15 235,00 грн. на придбання ноутбуку, а 49,00 грн. на оплату щомісячної комісії.
Відповідно до п. 3.5, п. 3.6, 3.7 кредитного договору Боржник зобов'язався повертати кредит, плату за кредит, інші платежі шляхом внесення щомісячно до 01 числа ануїтетних платежів у розмірі 1 068,00 грн. з моменту укладення договору до 01.08.2025 р., з 02.08.2025 р. - у розмірі 1552,94 грн. та відповідно до Графіка платежів, що викладений у додатку до Договору, але в будь-якому випадку кредит повинен бути повернений не пізніше 01.09.2025 р.
За користування кредитними коштами Боржник зобов'язалася сплатити проценти у розмірі 0,00001 % річних. Нарахування процентів здійснюється у порядку, передбаченому Правилами. (п.п. 3.9 - 3.10 кредитного договору).
Позичальник зобов'язаний сплачувати Банку комісії відповідно до умов цього Договору та Додатку № 1 до Договору, який є його невід'ємною частиною (п. 3.12 кредитного договору, додаток № 1 до договору, графік платежів). Так, згідно додатку № 1 до договору встановлені: щомісячна комісія у розмірі 49,00 грн. за інформування про стан кредитної заборгованості, щомісячна комісія за управління кредитом у розмірі 3.5% від суми наданого кредиту (15 284,00 грн. х 3.5% = 534,94 грн.), яка сплачується починаючи з 02.08.2025 р.
Заявник вказує, що станом на момент винесення ухвали про відкриття провадження (від 14.08.2025 р.) існує заборгованість Боржника за кредитним договором № 99055654000 від 01.06.2024 р. у загальному розмірі 4230,94 грн., з яких: 3451 грн. - заборгованість по кредиту, 779,94 грн. - заборгованість по комісіям.
Крім того, між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "УКРСИББАНК" (надалі - Банк, Кредитор) та ОСОБА_1 (надалі - Клієнт, Боржник) укладено договір про надання споживчого кредиту № 99264571000 від 26.12.2024 р. типу "Б" (надалі - кредитний договір ). Підписуючи цей договір, клієнт погоджується з умовами надання споживчого кредиту, його обслуговування і погашення, викладеними у договорі та у Правилах (договірних умовах) споживчого кредитування позичальників АТ "УКРСИББАНК" з можливістю відкриття і розрахунково-касового обслуговування карткових рахунків, які оприлюднені у офіційному виданні "Урядовий кур'єр" № 105 від 09.06.2017 р. (із усіма змінами та доповненнями) та розміщені на сайті банку та на інформаційних стендах у приміщеннях установ Банку (п. 1.1. кредитного договору). Правила є невід'ємною частиною кредитного договору, не підлягають додатковому підписанню сторонами і вступають в силу для сторін одночасно із підписанням цього кредитного договору.
Сторони, підписавши договір, стверджують що досягли згоди за усіма істотними умовами договору та Правил.
Відповідно до умов кредитного договору 26.12.2024 р. Банк надав Боржнику кредит (грошові кошти) в сумі 50 648,00 грн. для особистих потреб, з яких 50 000,00 грн. шляхом перерахування коштів на рахунок позичальника, а 648,00 грн. на оплату страхового платежу.
Відповідно до п. 3.5, п. 3.6, 3.7 кредитного договору Боржник зобов'язався повертати кредит, плату за кредит, інші платежі шляхом внесення щомісячно до 25 числа ануїтетних платежів у розмірі 3884,00 грн. з моменту укладення договору до 01.08.2025 р., з 02.08.2025 р. - у розмірі 1552,94 грн. та відповідно до Графіка платежів, що викладений у додатку до Договору, але в будь-якому випадку кредит повинен бути повернений не пізніше 25.12.2026 р.
За користування кредитними коштами Боржник зобов'язалася сплатити проценти у розмірі 0,00001 % річних. Нарахування процентів здійснюється у порядку, передбаченому Правилами. (п.п. 3.8 - 3.10 кредитного договору).
Позичальник зобов'язаний сплачувати Банку комісію у розмірі 1772,68 грн. відповідно до умов цього Договору та Додатку № 1 до Договору, який є його невід'ємною частиною (п. 3.11 кредитного договору, додаток № 1 до договору, графік платежів). Так, згідно додатку № 1 до договору встановлена щомісячна комісія за управління кредитом у розмірі 3.5% від суми наданого кредиту ( 50 648,00 грн. х 3.5% = 1 772,68 грн.).
Так, станом на момент винесення ухвали про відкриття провадження (від 14.08.2025 р.) існує заборгованість Боржника за кредитним договором № 99264571000 у загальному розмірі 49293,44 грн., з яких: 42202,72 грн. - заборгованість по кредиту, 7090,72 грн. - заборгованість по комісії.
Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за Кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові, у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.
Відповідно до частини першої ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Отже, як зазначає кредитор та визнавав у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність сам боржник, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 , що виникла внаслідок неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором № 99055654000 від 01.06.2024 р. (на суму 4230,94 грн.) та за кредитним договором № 99264571000 від 26.12.2024 р. (на суму 49 293,44 грн.) складає 53 524,38 грн. та наразі залишається непогашеною боржником.
Керуючий реструктуризацією боргів боржника, у свою чергу, подав повідомлення про результати розгляду вимог кредиторів, згідно з яким грошові вимоги банку були частково визнані ним - у сумі 3 451,00 грн. за кредитним договором № 99055654000 від 01.06.2024 р. та в сумі 42 202,72 грн. за кредитним договором № 99264571000 від 26.12.2024 р. Водночас вимоги, що складаються з нарахованої комісії у розмірі 7 870,66 грн. за вищевказаними договорами, керуючим реструктуризацією визнані не були.
Щодо вказаної заборгованості по комісії, суд зазначає наступне.
За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
У рішенні від 03.10.1997 р. № 4-зп Конституційний Суд України роз'яснив порядок набрання чинності Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами. Зокрема зазначається, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori "наступний закон скасовує попередній".
Таким чином, єдиний орган конституційної юрисдикції фактично передбачив порядок подолання правових колізій шляхом застосування принципу, відповідно до якого новий закон скасовує положення закону, прийнятого раніше, якщо обидва ці закони регулюють аналогічні види правовідносин та містять суперечливі між собою положення.
Отже, залежно від порядку набрання чинності нормативно-правового акта, може бути застосовано декілька способів його дії у часі. Зокрема, як зазначено у пункті 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. № 1-рп/99, перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема: негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
Перша форма застосовується у разі, якщо нормативно-правовий акт прийнято на момент виникнення правовідносин та він залишається чинним на час, коли правовідношення припинило своє існування. У випадку, якщо у новоприйнятому нормативно-правовому акті визначено особливий порядок набрання ним чинності, у тому числі визначено перехідний період, під час якого залишаються чинними окремі норми скасованого ним нормативно-правового акта, застосовується ультраактивна форма.
Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції станом на 01.01.2017 р. - остання редакція до набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування") кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Згідно із частиною п'ятою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції станом на 01.01.2017 р. - остання редакція до набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування") до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.
Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції станом на 01.01.2017 р. - остання редакція до набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування") продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливими, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Згідно із пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 р. № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
10.06.2017 р. набув чинності Закон України "Про споживче кредитування", у зв'язку з чим у Законі України "Про захист прав споживачів" текст статті 11 викладено в такій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" з набуттям чинності Закону України "Про споживче кредитування" залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України "Про захист прав споживачів", визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України "Про споживче кредитування".
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 р. № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10.05.2007 р. № 168 "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту".
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною в договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг банку, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит додатка 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги банку, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту (уключаючи комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення та інші платежі), кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб (страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів та інших осіб, а також інші обов'язкові платежі), які сплачуються споживачем згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (крім платежів, що згідно із законодавством України не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом).
Закон України "Про споживче кредитування" розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування", щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частини першої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21.10.2020 р. у справі № 194/1387/19 (провадження № 61-7416св20), а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 р. у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).
Крім того, в постанові від 01.04.2020 р. у справі № 583/3343/19 (провадження № 61-22778св19) Верховний Суд встановив, що "оспорюваними пунктами кредитного договору позичальнику фактично встановлено плату за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо встановлена частиною першою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування". За наслідками касаційного перегляду справи Верховний Суд положення частини другої пункту 1.10, а також пункту 6 кредитного договору від 21 листопада 2018 року щодо встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості визнав недійсними відповідно до положень частин першої-п'ятої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів".".
Також, у постанові Верховного Суду від 15.03.2021 р. у справі № 361/392/20 (провадження № 61-16470св20) підставою визнання недійсними пунктів кредитного договору від 16 липня 2018 року щодо встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості вказано частини першу-п'яту статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів".
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 р. у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) наголосила, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Дані висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 р. у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), пункт 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 р. у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20). Судове рішення щодо правових наслідків недійсного правочину, в якому суд у мотивувальній частині робить висновки щодо дійсності чи нікчемності правочину, відповідає зазначеному принципу.
Врахувавши все вищенаведене, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, наведених у зазначених постановах, суд дійшов висновку про нікчемність пунктів наведених кредитних договорів щодо можливості нарахування позичальнику комісії за обслуговування кредиту, так як такі умови договору суперечать наведеному законодавству, чинному на дату укладення договору, у зв'язку із чим, грошові вимоги АТ "Укрсиббанк" до боржника ОСОБА_1 в частині комісії за обслуговування кредиту на суму 7 870,66 грн. відхиляються судом.
За таких обставин, за результатами дослідження наданих кредитором доказів в сукупності з іншими матеріалами справи, керуючись положеннями ст.ст. 512, 514, 516, 525, 526, 629, 1049 ЦК України, суд визнає Акціонерне товариство "Укрсиббанк" кредитором ОСОБА_1 з грошовими вимогами, що, з урахуванням понесених на сплату судового збору витрат, становлять 50 498,52 грн., які, з урахуванням положень статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства, підлягають задоволенню наступним чином: 4 844,80 грн. підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 45 653,72 грн. підлягають задоволенню в другу чергу
Судом враховано, що положеннями частини четвертої статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що в ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються:
1) обов'язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої ухвали;
2) дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто схвалений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.
З огляду на наведене, суд призначає судове засідання з розгляду погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі на 10.12.2025 р.
Керуючись ст. 234 Господарського процесуального кодексу України та Кодексом України з процедур банкрутства, суд
ухвалив:
1. Визнати кредиторські вимоги Акціонерного товариства "Таскомбанк" до боржника - ОСОБА_1 на суму 43 303,19 грн., з яких: 4 844,80 грн. підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 38 458,39 грн. підлягають задоволенню у другу чергу.
2. В іншій частині кредиторські вимоги Акціонерного товариства "Таскомбанк" відхилити.
3. Визнати кредиторські вимоги Акціонерного товариства "Укрсиббанк" до боржника - ОСОБА_1 на суму 50 498,52 грн., з яких: 4 844,80 грн. підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 45 653,72 грн. підлягають задоволенню у другу чергу.
4. В іншій частині кредиторські вимоги Акціонерного товариства "Укрсиббанк" відхилити.
5. До реєстру вимог кредиторів боржника - ОСОБА_1 підлягають внесенню наступні кредиторські вимоги:
- кредиторські вимоги Акціонерного товариства "Таскомбанк" на суму 43 303,19 грн., з яких: 4 844,80 грн. підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 38 458,39 грн. підлягають задоволенню у другу чергу;
- кредиторські вимоги Акціонерного товариства "Укрсиббанк" на суму 50 498,52 грн., з яких: 4 844,80 грн. підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 45 653,72 грн. підлягають задоволенню у другу чергу.
6. Зобов'язати керуючого реструктуризацією боргів боржника організувати та провести збори кредиторів, які мають відбутись не пізніше 14 днів з дня постановлення даної ухвали, та про які арбітражний керуючий протягом трьох робочих днів після постановлення ухвали за результатами попереднього засідання має повідомити кредитора. Кредитору на зборах розглянути: звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації про майновий стан боржника; проект плану реструктуризації боргів боржника та прийняти рішення: про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність. Відповідний протокол подати до суду у строк до 08.12.2025 р.
7. Судове засідання з розгляду погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі призначити на "10" грудня 2025 року о 12:00 год. Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Київської області за адресою: м. Київ, вул. С.Петлюри, 16/108, в залі судових засідань № 1.
8. Учасникам процесу письмові докази, які подаються до господарського суду, оформити відповідно до вимог ст. 91 ГПК України, а заяви та клопотання - в письмовій формі відповідно до частини другої ст. 169 та ст. 170 ГПК України, вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування в заявах по суті відповідно до статті 161 ГПК України.
9. Повноваження представників учасників судового процесу мають бути підтверджені довіреністю, оформленою в установленому порядку (засвідченою нотаріально або, якщо довіреність видає юридична особа - підписом її керівника та завірена печаткою цієї організації); у разі представництва інтересів сторони безпосередньо її керівництвом або засновниками - відповідним документом, що підтверджує його призначення або обрання (або засвідчені належним чином витяги з них).
10. Повідомити учасників справи, що інформацію по справі, що розглядається, учасники справи можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://ko.arbitr.gov.ua/sud5012.
Примірники даної ухвали надіслати: боржнику, керуючому реструктуризацією, АТ "Таскомбанк" та АТ "Укрсиббанк".
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписання повного тексту ухвали 17.11.2025 р.
Суддя А.В. Лопатін