вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"17" листопада 2025 р. м. Київ Справа № 911/2208/25
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦЛОМ" (40000, Сумська обл., м. Суми, вул. Кіровоградська, буд. 2)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮПІГЛАС» (07401, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, буд. 221)
про стягнення 135258,00 грн. безпідставно отриманих коштів,
Без виклику представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦЛОМ" (далі - позивач, ТОВ "УКРСПЕЦЛОМ") звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮПІГЛАС» (далі - відповідач, ТОВ «ЮПІГЛАС») про стягнення 135258,00 грн. безпідставно отриманих коштів.
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що між ТОВ "УКРСПЕЦЛОМ" та ТОВ «ЮПІГЛАС» було укладено договір поставки брухту та відходів чорних металів № 1-03/24 від 13.03.2024 р. Відповідачем за вказаним договором було недопоставлено товар на суму 135258,00 грн., сплачену позивачем, у зв'язку з чим останній просить суд стягнути з відповідача 135258,00 грн. вартості безпідставно отриманих коштів і судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.07.2025 р. вказану позовну заяву було залишено без руху.
18.07.2025 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява б/н від 17.07.2025 р. (вх. № 10059/25 від 18.07.2025 р.) про усунення недоліків позовної заяви.
Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену у даному спорі ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за вказаною позовною заявою підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.07.2025 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Ухвалу суду від 23.07.2025 р. було отримано позивачем 23.07.2025 р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі ЄСІТС.
Крім того, ухвалу суду від 23.07.2025 р. було направлено на адресу місцезнаходження відповідача поштою, проте, вручення поштового відправлення 0601175018712 не відбулося, і конверт повернувся на адресу суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Згідно з ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України судові рішення вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 232 ГПК України, ухвала є судовим рішенням.
Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення, зокрема, є: день вручення судового рішення під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Водночас, встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, а також строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
За таких обставин, повернення поштою рекомендованого листа із зазначенням причини "за закінченням терміну зберігання" можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним (відправлення не вручене під час доставки), та якщо на вкладене до абонентської скриньки адресата повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення адресат не відреагував - не звернувся на пошту для отримання поштового відправлення, проте відправлення чекало адресата (зберігалося) на пошті встановлений законом строк, і після його сплину було повернуто за зворотною адресою.
Відтак, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2021 р. у справі № 910/16249/19.
Також суд зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку - суду. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 р. у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 р. у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 р. у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 р. у справі № 24/260-23/52-б, від 19.05.2021 р. у справі № 910/16033/20.
Поряд з цим, у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
З урахуванням наведеного, сторони не були позбавлені можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Київської області від 23.07.2025 р. у справі № 911/2208/25 у Єдиному державному реєстрі судових рішень, яка опублікована та доступна до вільного перегляду.
24.07.2025 р. до Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява б/н від 24.07.2025 р. (вх. № 6710 від 24.07.2025 р.) про забезпечення вказаного позову, за якою позивач просив суд накласти арешт на грошові кошти ТОВ "ЮПІГЛАС" (код ЄДРПОУ 35115337) у розмірі 135258,00 грн., що знаходяться на його банківських рахунках у банківських установах України.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.07.2025 р. вищезазначену заяву ТОВ "УКРСПЕЦЛОМ" про забезпечення позову у справі № 911/2208/25 було повернуто заявнику.
07.08.2025 р. до Господарського суду Київської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦЛОМ" б/н від 07.08.2025 р. (вх. № 7133 від 07.08.2025 р.) про повернення судового збору, за якою позивач просить суд повернути судовий збір у розмірі 1541,25 грн., сплачений за заявою про забезпечення позову, яку було повернуто судом, та сформувати електронне подання через систему "Клієнт казначейства - Казначейство" для повернення відповідної суми та надіслати його до відповідних органів Державної казначейської служби України.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.09.2025 р. заяву ТОВ "УКРСПЕЦЛОМ" про повернення судового збору задоволено частково, постановлено повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦЛОМ" з Державного бюджету України судовий збір у сумі 1514,00 грн., сплачений та перерахований згідно з квитанцією № 4510-8566-1094-5946 від 24.07.2025 р.
13.08.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява б/н від 12.08.2025 р. (вх. № 7249 від 13.08.2025 р.) про забезпечення позову у даній справі.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.08.2025 р. вищезазначену заяву ТОВ "УКРСПЕЦЛОМ" про забезпечення позову у даній справі було повернуто заявнику.
У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 ГПК України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.
Відзиву на позов чи інших пояснень або заперечень щодо позовних вимог відповідачами до матеріалів справи не подано.
З огляду на зазначене, у відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
13.03.2024 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦЛОМ" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮПІГЛАС» (постачальник) укладено договір поставки брухту та відходів чорних металів № 1-03/24 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов?язується передати у встановлений строк у власність покупця брухт та відходи чорних металів (далі - товар), а покупець зобов?язується прийняти і оплатити товар в терміни і на умовах, обумовлених в цьому договорі.
Умовами п. 1.2 договору встановлено, що найменування, вид, одиниця виміру, кількість і ціна за одиницю товару вказуються в специфікаціях, які додаються і є невід?ємними частинами цього договору. За угодою сторін, в специфікаціях можуть бути вказані додаткові відомості про товар, а також інші умови виникнення і виконання зобов?язань за договором. Загальний обсяг товару по договору - 1000 тон.
Згідно з п. 2.4 договору у разі попередньої оплати товару покупцем постачальник зобов?язаний поставити товар протягом 5 (п?яти) календарних днів з моменту отримання попередньої оплати.
Відповідно до п. 4.3 договору сторони домовилися, що зобов?язання з поставки товару вважаються виконаними з дати актів приймання металів чорних (вторинних), підписаних представниками постачальника і покупця і завірених печатками сторін.
Пунктом 7.1 договору встановлено, що покупець оплачує поставлений товар в національній валюті шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника по факту відвантаження товару.
Відповідно до п. 7.2 договору за погодженням сторін, розрахунки можуть проводитися на умовах повної або часткової попередньої оплати протягом 3 (трьох) банківських днів з дати виставлення рахунку.
Згідно з п. 7.3 договору товар вважається сплаченим з дати зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Ціна сплаченого товару зміні не підлягає.
Відповідно до п. 7.5 договору у випадку, якщо сума передоплати буде більше вартості фактично поставленого товару, різниця повертається покупцеві протягом 5 (п?яти) банківських днів з дати поставки або зараховується в рахунок оплати майбутніх поставок по взаємній згоді сторін з оформленням сторонами акту звірки розрахунків.
Пунктами 12.1, 12.2 встановлено, що цей договір вступає в юридичну силу з його дати і діє по 31.12.2024 р. Якщо за один місяць до закінчения дії цього договору жодна із сторін письмово не звернулася до іншої сторони з пропозицією про припинення його дії, то термін дії цього договору продовжується на наступний рік або до надходження такої пропозиції. Закінчення терміну дії цього договору не звільняє сторони від виконання своїх зобов'язань за даною угодою.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору ТОВ «ЮПІГЛАС» поставило ТОВ "УКРСПЕЦЛОМ" товар на суму 2251392,00 грн., а саме - актами приймання металів чорних (вторинних) № 19 від 14.03.2025 р. (20,97 т.), № 20 від 20.03.2024 р. (20,63 т.), № 21 від 20.03.2024 р. (19,83 т.), № 22 від 25.03.2024 р. (27,1 т.), № 23 від 25.03.2024 р. (23,96 т.), № 24 від 26.03.2024 р. (24,32 т.), № 25 від 01.04.2024 р. (23,52 т.), № 26 від 02.04.2024 р. (10,65 т.), № 30 від 15.04.2024 р. (16,59 т.), № 37 від 30.04.2024.2024 р. (20,52 т.), № 39 від 06.05.2024 р. (18,17 т.), № 40 від 06.05.2024 р. (22,07 т.), № 42 від 13.05.2024 р. (20,27 т.), № 32 від 18.04.2024 р. (18,4 т.), № 31 від 18.04.2024 р. (13,45 т.), № 38 від 01.05.2024 р. (23,56 т.), № 49 від 29.05.2024 р. (22,34 т.) та видатковими накладними № 19 від 14.03.2024 р. 146790,00 на грн., № 20 від 20.03.2024 р. на 144410,00 грн., № 21 від 20.03.2024 р. на 138810,00 грн., № 22 від 25.03.2024 р. на 173440,00 грн., № 23 від 25.03.2024 р. на 153344,00 грн., № 24 від 26.03.2024 р. на 155648,00 грн., № 25 від 01.04.2024 р. на 150528,00 грн., № 26 від 02.04.2024 р. на 68224,00 грн., № 30 від 15.04.2024 р. на 106176,00 грн., № 37 від 30.04.2024 р. на 131328,00 грн., № 39 від 06.05.2024 р. на 116288,00 грн., № 40 від 06.05.2024 р. на 141248,00 грн., № 42 від 13.05.2024 р. на 129728,00 грн., № 31 від 18.04.2024 р. на 117760,00 грн.
Згідно з виписками з рахунку ТОВ "УКРСПЕЦЛОМ" в АТ «Райффайзен Банк» за період з 01.03.2024 р. по 31.12.2024 р. позивачем було перераховано на рахунок ТОВ «ЮПІГЛАС» 2486650,00 грн. за договором № 1-03/24 від 13.03.2024 р. Окрім того, 100000,00 грн. ТОВ «ЮПІГЛАС» повернуло позивачу.
Отже сума, яка сплачена ТОВ "УКРСПЕЦЛОМ" на рахунок ТОВ «ЮПІГЛАС», становить 2386650,00 грн.
Як зазначає позивач, відповідачем не було здійснено поставку товару на всю суму здійсненої позивачем попередньої оплати.
Відповідно до акту взаємних розрахунків за період з 2024 р. між ТОВ «ЮПІГЛАС» і ТОВ "УКРСПЕЦЛОМ" за договором № 1-03/24 від 13.03.2024 р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 135258,00 грн. станом на 31.12.2024 р.
Вказані обставини відповідачем не заперечені та не спростовані.
Отже, спір у справі виник внаслідок того, що відповідач, отримавши попередню оплату від позивача, недопоставив останньому товар на суму 135258,00 грн., у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти у розмірі 135258,00 грн. грн.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені у даній справі позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 2 ст. 692 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України).
Поряд з цим, згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
В матерілах справи наявний акт взаємних розрахунків за період з 2024 р. між ТОВ «ЮПІГЛАС» і ТОВ "УКРСПЕЦЛОМ" за договором, згідно з яким заборгованость у відповідача перед позивачем становить 135258,00 грн. станом на 31.12.2024 р.
Суд зазначає, що акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема, в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, тощо.
Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2019 р. у справі № 910/1389/18.
Як зазначалося вище, відповідно до п 7.5 договору у випадку, якщо сума передоплати буде більше вартості фактично поставленого товару, різниця повертається покупцеві протягом 5 (п?яти) банківських днів з дати поставки або зараховується в рахунок оплати майбутніх поставок по взаємній згоді сторін з оформленням сторонами акту звірки розрахунків.
Як встановлено судом, та підтверджується матеріалами справи, позивачем належним чином було виконано умови договору поставки брухту та відходів чорних металів № 1-03/24 від 13.03.2024 р. та перераховано відповідачу попередню оплату, однак відповідач свої зобов'язання за договором в повному обсязі не виконав, у визначені строки товар не поставив і передоплату за недопоставлений товар не повернув.
Факт невиконання відповідачем обов'язку щодо повернення позивачеві сплаченої за договором попередньої оплати у сумі 135258,00 грн. відповідачем не заперечений та не спростований, доказів щодо поставки товару на вказану суму до суду не надано.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, щодо наявності підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати в розмірі 135258,00 грн.
Щодо посилання позивача на норми ст. 1212 Цивільного кодексу України слід зазначити наступне.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга статті 1212 Цивільного кодексу України).
Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі № 910/1238/17).
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Крім того, згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави (такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 р. у справі № 910/9072/17).
У даній справі кошти у розмірі 135258,00 грн., сплачені позивачем за договором поставки брухту та відходів чорних металів № 1-03/24 від 13.03.2024 р., на виконання своїх зобов'язань за чинним договором, не були безпідставно набуті відповідачем відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, як зазначає позивач у позовній заяві, внаслідок існування між сторонами діючих договірних відносин, що свідчить про відсутність правових підстав для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України у даній справі.
Поряд з цим, слід відзначити, що принцип «суд знає закони» (лат. jura novit curia) зобов'язує суд самостійно встановлювати правильні норми права та застосовувати їх до спірних правовідносин, незалежно від посилань сторін на конкретні закони чи їх неправильної юридичної кваліфікації. Цей принцип, зокрема, діє і в господарському судочинстві, що закріплено в статті 11 Господарського процесуального кодексу України.
У процесуальному законодавстві принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).
Окрім того, суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постановах від 04.09.2019 р. у справі № 265/6582/16-ц, від 12.06.2019 р. у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 р. у справі № 487/10132/14-ц, від 25.06.2019 р. у справі № 924/1473/15 зазначала, що суд, згідно з принципом "суд знає закон", з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує при прийнятті рішення саме такі норми матеріального права.
Враховуючи вищевикладене, судом було застосовано норми, які відповідають спірним правовідносинам.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладаються судом на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮПІГЛАС» (07401, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, буд. 221, код 35115337) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦЛОМ" (40000, Сумська обл., м. Суми, вул. Кіровоградська, буд. 2, код 38397070) 135258 (сто тридцять п'ять тисяч двісті п'ятдесят вісім) грн. 00 коп. попередньої оплати, 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 17.11.2025 р.
Суддя В.М. Бабкіна