ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.11.2025Справа № 910/11332/25
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДЖИ ПРОДАКШН» (19000, Черкаська обл., Черкаський р-н, місто Канів, вул. Дорошенка Михайла гетьмана, будинок 1) до Приватного підприємства «МАККОМ ХАУС» (01004, місто Київ, вулиця Горького, будинок 13, офіс 3) про стягнення 314 978,73 грн,
без повідомлення (виклику) сторін,
09.09.2025 в системі «Електронний суд» представником Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДЖИ ПРОДАКШН» сформовано позовну заяву до Приватного підприємства «МАККОМ ХАУС» про стягнення 314 978,73 грн та була передана 10.09.2025 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВ «ВІДЖИ ПРОДАКШН» (Замовник, позивач) та ПП «МАККОМ ХАУС» (Підрядник, відповідач) укладено Договір №27.11.1 від 27.11.2023р. відповідно до п. 1.1 якого, Підрядник зобов'язується на свій ризик виконати увесь комплекс робіт на об'єктах будівництва Замовника, за завданням Замовника, та згідно із затвердженим кошторисом (додаток №1 до Договору), а також зобов'язується передати об'єкт Замовнику у встановлений цим Договором термін (строк).
Відповідно до п. 4.1 Договору, Замовник зобов'язується сплатити авансовий платіж в розмірі 100% від вартості матеріалів, а саме - 649 753 (шістсот сорок дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят три) грн. 20 коп. і 30% від вартості робіт, а саме - 131 886 (сто тридцять одна тисяча вісімсот вісімдесят шість) гривень 00 коп. зазначених у кошторисі (Додаток 1), протягом 3 (трьох) робочих днів з дати підписання Договору.
В подальшому Замовник проводить оплати протягом 3 (трьох) робочих днів з дати підписання акту здачі-приймання виконаних робіт кожні 15 робочих днів.
Отже, відповідно до умов Договору, Замовник мав сплатити за першим кошторисом (Додаток 1.1 до Договору) 100% вартості матеріалів, що складає 522 895,20 грн. з ПДВ та 30% вартості робіт, що складає 76 896,00 грн. з ПДВ. Отже, за Додатком 1.1 Замовник мав сплатити 599 791,20 грн.
Згідно умов Договору, Замовник мав сплатити за другим кошторисом (Додаток 1.2 До Договору) 100% вартості матеріалів, що складає 126 858,00 грн. з ПДВ та 30% вартості робіт, що складає 54 990,00 грн. з ПДВ. Отже, за Додатком 1.2 Замовник мав сплатити 181 848,00 грн.
22.02.2024р. замовником двома платежами було сплачено 609 787,68 грн. та 188 996,7 грн., тобто суми, які перевищують зазначені у п. 4.1 Договору.
Проте, станом на дату подання позовної заяви Підрядник навіть не приступив до виконання робіт, що передбачені Додатком 1.2 до Договору. Водночас, строк завершення робіт, відповідно до п. 2.1 Договору - січень 2024р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 позовну заяву залишено без руху.
Позивачем у строк встановлений ухвалою суду від 11.09.2025, подано заяву про усунення недоліків, з доданими до неї документами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.
Ухвала про відкриття провадження у справі від 16.09.2025 була надіслана на адреси учасників справи в їх електронні кабінети та доставлено зокрема відповідачу 17.09.2025 о 15:40 год., що підтверджується повідомленням про доставку електронного листа.
Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев'ятій ст. 165 ГПК України.
Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Частинами першою та другою ст. 161 ГПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
З огляду на вказані приписи ГПК України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву відповідно до частини першої ст. 251 ГПК України, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев'ятої ст. 165 ГПК України та частини другої ст. 178 ГПК України.
Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
27.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІДЖИ ПРОДАКШН» (далі Замовник) та Приватним підприємством «МАККОМ ХАУС» (далі Підрядник) укладено договір № 27.11.1 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого підрядник зобов'язується на свій ризик виконати увесь комплекс робіт на об'єктах будівництва замовника, за завданням замовника, та згідно із затвердженим кошторисом (додаток №1 до Договору), а також зобов'язується передати об'єкт замовнику у встановлений цим Договором термін (строк).
Пунктом 1.2-1.3 Договору передбачено, що Замовник зобов'язується надати Підряднику будівельний майданчик (фронт робіт) для виконання робіт Підрядника, прийняти завершений будівництвом Об'єкт і оплатити вартість виконаних Робіт у порядку і в розмірах, передбачених цим Договором та додатками до нього.
Роботи за цим Договором виконуються в повному обсязі з матеріалів та обладнання Підрядника.
Відповідно до п. 2.1 Договору передбачено, що початок робіт - грудень 2023 року. Завершення робіт - січень 2024 року.
Розділом 3 Договору передбачено, що Сторони домовились, що вартість виконаних робіт встановлюється Договором і складає 1146523\один мільйон сто сорок шість тисяч п'ятсот двадцять три \ гривні 80 коп. в т.ч. ПДВ 20%.
Договірна ціна визначається з урахуванням ціни визначеної в кошторисі \Додаток 1\.
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що Замовник зобов'язується сплатити авансовий платіж в розмірі 100% від вартості матеріалів, а саме - 649753\шістсот сорок дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят тригрн. 20 коп. і 30% від вартості робіт, а саме - 131886 \сто тридцять одна тисяча вісімсот вісімдесят шість) гривень 00 коп. зазначених в кошторосіДодаток 1\, протягом 3 (трьох) робочих днів з дати підписання Договору. В подальшому Замовник проводить оплати протягом 3 (трьох) робочих днів з дати підписання акту здачі-приймання виконаних робіт кожні 15 робочих днів.
Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 Договору, Підрядник зобов'язаний виконати роботи на об'єкті в терміни встановлені п. 2. цього Договору відповідно до вимог кошторису, будівельних норм та правил, а також чинного законодавства України.
Відповідно до п. 7.1 Договору передбачено, що виконані Роботи за цим Договором приймаються повноважними представниками Сторін. Після виконання Робіт, Підрядник повідомляє про це Замовника, шляхом надсилання підписаного Акту здачі-приймання виконаних робіт. Замовник зобов'язується протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання підписаного Підрядником Акту прийняти виконані Роботи або відмовитися від підписання Акту та надати свої зауваження щодо якості та обсягу Робіт в письмовому вигляді.
У відповідності до 9.10 Договору, сторони погодили, що виконавець підтверджує своє зобов'язання видавати згідно з податковим законодавством України податкові накладні без окремої письмової вимоги Замовника. Виконавець зобов'язується в електронному вигляді за допомогою модуля електронного документообігу в програмному забезпеченні «M.E.DOC IS» надсилати Замовнику:
- податкові накладні / розрахунки коригування, що складаються, якщо передбачається збільшення суми компенсації вартості на користь Виконавця, протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з дати виписки.
Податкові накладні / розрахунки коригування, що складаються, якщо передбачається збільшення суми компенсації вартості товарів (робіт, послуг) на користь Виконавця, повинні відповідати таким вимогам:
а) бути оформленими в порядку, встановленому чинним законодавством України;
б) містити цифровий підпис уповноваженої особи Виконавця;
в) бути зареєстрованими у Єдиному реєстрі податкових накладних.
Розрахунки коригування, що складаються, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів Виконавцю, повинні бути оформленими в порядку, встановленому чинним законодавством України.
У випадку невиконання вимог п. 9.10. Виконавець зобов'язаний компенсувати ЗАМОВНИКУ суму заподіяних збитків в розмірі суми втраченого податкового кредиту та штрафних санкцій.
Відповідно до додатку 1.1. та 1.2 до Договору сторони погодили:
Додаток 1.1 - загальна ціна 812 536,80 грн з яких: 213 600,00 грн - вартість робіт, вартість матеріалів - 435 746,00 грн без ПДВ, загальновиробничі витрати (5%) 10680,00 грн, адміністративні витрати (3%) 6408,00 грн, прибуток (5%) - 10 680,00 грн, загальна вартість робіт і матеріалів без ПДВ 677 114,00 грн, податок (20%) 135 422,80 грн;
Додаток 1.2 - загальна ціна 333 987,00 грн з яких: 152 750,00 грн - вартість робіт,вартість матеріалів 105 715,00 грн без ПДВ, загальновиробничі витрати (5%) 7637,50 грн, адміністративні витрати (3%) 4582,50 грн, прибуток (5%) - 7637,50 грн, загальна вартість робіт і матеріалів без ПДВ 278322,50 грн, податок (20%) 55664,50 грн.
Відповідно до платіжної інструкції №25780 від 22.02.2024 позивачем оплачено на рахунок відповідача 609 787,68 грн із призначенням платежу: «За послуги згідно рах.передоплата згідно Додатку №1.1. (дог.№27.11.1 від 27.11.2023). У т.ч. ПДВ 20% - 101 631,28 ВПР00000841\\##240222003#».
Відповідно до платіжної інструкції №25781 від 22.02.2024 позивачем оплачено на рахунок відповідача 188996,70 грн із призначенням платежу: «За послуги згідно рах.передоплата згідно Додатку №1.2. (дог.№27.11.1 від 27.11.2023). У т.ч. ПДВ 20% - 31 499,45 ВПР00000842\\##240222004#».
26.12.2024р. позивач звернувся до відповідача із вимогою №26122024-2 про повернення ТОВ «ВІДЖИ ПРОДАКШН» 181 848,00 грн. за Договором №27.11.1 від 27.11.2023р. Зазначена вимога була направлена із накладенням електронного цифрового підпису.
Окрім того означена вимога була надіслана на адресу Приватного підприємства «МАККОМ ХАУС» (01004, місто Київ, вулиця Горького, будинок 13, офіс 3) цінним листом з описом вкладення за № поштового трекінгу 0103300151764.
Відповідачем 30.12.2024 за № 30/12-24 було надіслано на адресу позивача вимогу про перерахування 202 714,32 грн.
У якому зокрема зазначив що: «У відповідь на лист №08/05 від 08.05.2024, цим повідомляло що, ПП «МАККОМ ХАУС» були виконані зобов'язання за договором, об'єкт «Бетонований майданчик» у повному обсязі, незважаючи на зміни ТЗ у процесі виконання робіт, що спричинило збільшення витрат. Загальна сума оплати за матеріали та виконані роботи становить 812502,00. Сплачено 609787,68. Борг становить 202714,32 грн.
Вимагав негайно Перерахувати ПП «МАККОМ ХАУС» 202714,32 (Двісті дві тисячі сімсот чотирнадцять грн.32 коп.) за актом виконаних згідно Додатку №2.1. до Договору №27.11.1 від 27.11,2023р.».
Як зазначає представник позивача у вимозі № 30/12-24 від 30.12.2024 перші три абзаца стосуються відповіді на вимогу ТОВ «ВІДЖИ ПРОДАКШН» від 26.12.2024р., а саме: «Між ПП «МАККОМ ХАУС» та ТОВ «ВІДЖІ ПРОДАКШН» укладено Договір №27.11.1 від 27.11.2023р. на виконання будівельних робіт, з Додатками №1.1,1.2 до цього Договору.
Згідно Договору, п.1.1., Додатку №1.2., за згодою сторін, виконання робіт призупинено, до з'ясування визначення загальної суми акту виконаних робіт Додатку №1.1.
Вимога №26122024-2 від 26.12.2024р. ТОВ «ВІДЖІ ПРОДАКШН» не обгрунтована. Виконані роботи не узгоджені, згідно Додатку №1.1».
Представник позивача вказує, що жодного рішення щодо призупинення робіт по Додатку 1.2 ТОВ «ВІДЖИ ПРОДАКШН» не приймалось, ані одноособово, ані сумісно із відповідачем.
З огляду на те, що на момент подачі позову відповідачем не зареєстровано податкові накладні на суму 609 787,68 грн. та на суму 188 996,7 грн., у зв'язку з чим позивач втратив право на включення до податкового кредиту податку на додану вартість в розмірі 133 130,73 грн. а відтак зазначене призвело до понесення позивачем збитків у вказаному розмір. Окрім того представник просить стягнути з відповідача 181 848,00 грн. авансового платежу за Додатком 1.2 до Договору №27.11.1 від 27.11.2023р., а також збитки у розмірі втраченого податкового кредиту на суму 133 130,73 грн.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Суд встановив, що за своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є договором підряду.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України).
Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Предметом спору є стягнення передоплати у розмірі 181 848,00 грн відповідно до Додатку 1.2 до Договору №27.11.1 від 27.11.2023р., а також збитки у розмірі втраченого податкового кредиту на суму 133 130,73 грн.
Стосовно передоплати у розмірі 181 848,00 грн, відповідно до Додатку №1.2 Договору, суд зазначає наступне.
Відповідно до платіжної інструкції №25781 від 22.02.2024 позивачем оплачено на рахунок відповідача 188996,70 грн із призначенням платежу: «За послуги згідно рах.передоплата згідно Додатку №1.2. (дог.№27.11.1 від 27.11.2023). У т.ч. ПДВ 20% - 31 499,45 ВПР00000842\\##240222004#».
У той же час представник позивача просить стягнути передоплату у розмірі 181 848,00 грн.
Оскільки суд при ухваленні рішення не може виходити за межі позовних вимог, суд розглядає спір в частині здійсненої передоплати у розмірі 181 848,00 грн.
Судом з матеріалів справи встановлено, що позивачем було здійснено передоплату у розмірі 188996,70 грн згідно Додатку №1.2. (дог.№27.11.1 від 27.11.2023).
Розділом 3 Договору передбачено, що Сторони домовились, що вартість виконаних робіт встановлюється Договором і складає 1146523\один мільйон сто сорок шість тисяч п'ятсот двадцять три \ гривні 80 коп. в т.ч. ПДВ 20%.
Договірна ціна визначається з урахуванням ціни визначеної в кошторисі \Додаток 1\.
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що Замовник зобов'язується сплатити авансовий платіж в розмірі 100% від вартості матеріалів, а саме - 649753\шістсот сорок дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят тригрн. 20 коп. і 30% від вартості робіт, а саме - 131886 \сто тридцять одна тисяча вісімсот вісімдесят шість) гривень 00 коп. зазначених в кошторосіДодаток 1\, протягом 3 (трьох) робочих днів з дати підписання Договору. В подальшому Замовник проводить оплати протягом 3 (трьох) робочих днів з дати підписання акту здачі-приймання виконаних робіт кожні 15 робочих днів.
Додатком 1.2 Договору передбачено, що загальна ціна 333 987,00 грн з яких: 152 750,00 грн - вартість робіт, вартість матеріалів 105 715,00 грн без ПДВ, загальновиробничі витрати (5%) 7637,50 грн, адміністративні витрати (3%) 4582,50 грн, прибуток (5%) - 7637,50 грн, загальна вартість робіт і матеріалів без ПДВ 278322,50 грн, податок (20%) 55664,50 грн.
Відтак позивач повинен був здійснити передоплату за Додатком 1.2 Договору у розмірі 181 848,00 грн з яких: 100% від вартості матеріалів - 105 715,00 грн без ПДВ (126858,00 грн з ПДВ) та 30% від вартості робіт - 45825,00 грн без ПДВ (54990,00 грн з ПДВ). Втім, доказів виконання робіт в матеріали справи не надано.
Частинами 1-3 ст. 849 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.
Отже, у статті 849 Цивільного кодексу України передбачено три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду, а саме: - підрядник несвоєчасно розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина 2); - очевидність для замовника невиконання роботи належним чином та невиконання підрядником у визначений замовником строк вимоги про усунення недоліків (частина 3); - відмова замовника від договору до закінчення робіт з виплатою підрядникові плати за виконану частину робіт та відшкодуванням збитків, завданих розірванням договору (частина 4).
Відповідно, правові наслідки відмови замовника від договору підряду на підставі статті 849 Цивільного кодексу України є різними.
26.12.2024р. позивач звернувся до відповідача із вимогою №26122024-2 про повернення ТОВ «ВІДЖИ ПРОДАКШН» 181 848,00 грн. за Договором №27.11.1 від 27.11.2023р. Зазначена вимога була направлена із накладенням електронного цифрового підпису.
Окрім того означена вимога була надіслана на адресу Приватного підприємства «МАККОМ ХАУС» (01004, місто Київ, вулиця Горького, будинок 13, офіс 3) цінним листом з описом вкладення за № поштового трекінгу 0103300151764.
У вищевказаній вимозі позивачем було зазначено зокрема наступне: «На даний час виконання робіт за Додатком 1.2, які навіть не розпочаті вже понад рік, втратило інтерес для Замовника ТОВ «ВІДЖИ ПРОДЛКШН», у зв'язку із чим ТОВ «ВІДЖИ ПРОДАКШН» відмовляється від Договору №27.11.1 від 27.11.2023р. у частині виконання робіт за Додатком 1.2 до Договору.». У той же час в матеріалах справи відсутні додаткові угоди.
Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 15.02.2019 у справі №910/21154/17 зроблено правовий висновок, згідно із яким КГС ВС зазначив за можливе застосування до спірних правових відносин положень ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України в сукупності з приписами ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказав, що відповідно до ч. 2 ст. 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов'язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.
Як зазначено судом вище, ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України визначено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Згідно з ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Зазначена норма кореспондує положенням ст. 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Тобто, положеннями ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України законодавцем визначено більш широке поняття збитків при їх відшкодуванні за наслідками порушення умов договору підряду, де відшкодуванню підлягають і витрати зроблені замовником на виконання договірних зобов'язань.
Водночас нормами глави 83 Цивільного кодексу України урегульовано питання повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні, навіть тоді коли правова підстава, на якій набуте майно, згодом відпала.
Так, частина перша статті 1212 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Частиною другою статті 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України, предметом регулювання якої є відносини, що виникають у зв'язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій набуто майно, згодом відпала.
Ураховуючи відсутність доказів належного виконання відповідачем договірних зобов'язань із виконання робіт за договором, який припинив свою дію внаслідок закінчення строку на який його було укладено, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 101436,00 грн відповідно до статей 849 і 1212 Цивільного кодексу України у їх сукупності.
Близьких за змістом правових висновків щодо застосування положень статті 849 ЦК України та можливість стягнення з підрядника на користь замовника коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 11.11.2018 у справі №910/13332/17, від 14.06.2018 у справі №912/2709/17, від 15.02.2019 у справі №910/21154/17, від 25.02.2021 у справі №904/7804/16.
Суд зазначає, що відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання щодо повернення позивачеві перерахованих коштів.
З огляду на що позовні вимоги в частині стягнення передоплати у розмірі 181 848,00 грн, підлягають задоволенню
Стосовно вимоги про стягнення збитків у розмірі втраченого податкового кредиту на суму 133 130,73 грн., суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до додатку 1.1. та 1.2 до Договору сторони погодили:
Додаток 1.1 - загальна ціна 812 536,80 грн з яких: 213 600,00 грн - вартість робіт, вартість матеріалів - 435 746,00 грн без ПДВ, загальновиробничі витрати (5%) 10680,00 грн, адміністративні витрати (3%) 6408,00 грн, прибуток (5%) - 10 680,00 грн, загальна вартість робіт і матеріалів без ПДВ 677 114,00 грн, податок (20%) 135 422,80 грн;
Додаток 1.2 - загальна ціна 333 987,00 грн з яких: 152 750,00 грн - вартість робіт,вартість матеріалів 105 715,00 грн без ПДВ, загальновиробничі витрати (5%) 7637,50 грн, адміністративні витрати (3%) 4582,50 грн, прибуток (5%) - 7637,50 грн, загальна вартість робіт і матеріалів без ПДВ 278322,50 грн, податок (20%) 55664,50 грн.
Відповідно до платіжної інструкції №25780 від 22.02.2024 позивачем оплачено на рахунок відповідача 609 787,68 грн із призначенням платежу: «За послуги згідно рах.передоплата згідно Додатку №1.1. (дог.№27.11.1 від 27.11.2023). У т.ч. ПДВ 20% - 101 631,28 ВПР00000841\\##240222003#».
Відповідно до платіжної інструкції №25781 від 22.02.2024 позивачем оплачено на рахунок відповідача 188996,70 грн із призначенням платежу: «За послуги згідно рах.передоплата згідно Додатку №1.2. (дог.№27.11.1 від 27.11.2023). У т.ч. ПДВ 20% - 31 499,45 ВПР00000842\\##240222004#».
Відповідно до п. 2.1 Договору передбачено, що початок робіт - грудень 2023 року. Завершення робіт - січень 2024 року
У відповідності до 9.10 Договору, сторони погодили, що виконавець підтверджує своє зобов'язання видавати згідно з податковим законодавством України податкові накладні без окремої письмової вимоги Замовника. Виконавець зобов'язується в електронному вигляді за допомогою модуля електронного документообігу в програмному забезпеченні «M.E.DOC IS» надсилати Замовнику:
- податкові накладні / розрахунки коригування, що складаються, якщо передбачається збільшення суми компенсації вартості на користь Виконавця, протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з дати виписки.
Податкові накладні / розрахунки коригування, що складаються, якщо передбачається збільшення суми компенсації вартості товарів (робіт, послуг) на користь Виконавця, повинні відповідати таким вимогам:
а) бути оформленими в порядку, встановленому чинним законодавством України;
б) містити цифровий підпис уповноваженої особи Виконавця;
в) бути зареєстрованими у Єдиному реєстрі податкових накладних.
Розрахунки коригування, що складаються, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів Виконавцю, повинні бути оформленими в порядку, встановленому чинним законодавством України.
У випадку невиконання вимог п. 9.10. Виконавець зобов'язаний компенсувати ЗАМОВНИКУ суму заподіяних збитків в розмірі суми втраченого податкового кредиту та штрафних санкцій.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №916/334/22 дійшла висновку про те, що хоча обов'язок відповідача зареєструвати податкову накладну (розрахунок коригування до податкової накладної) є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, але у разі визначення такого обов'язку у господарському договорі такий обов'язок стає також господарсько-договірним зобов'язанням перед позивачем, і саме невиконання цього обов'язку може завдати покупцю збитків.
При цьому, факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов'язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни.
В матеріалах справи відсутні докази реєстрації податкових накладних як за роботи, які передбачені Додатком 1.1 так і Додатком 1.2 Договору.
У той же час суд звертає увагу представника позивача, що судом було задоволено вимогу останнього в частині стягнення передоплати у розмірі 181 848,00 грн, яка в свою чергу включає у себе ПДВ.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача збитків в розмірі 133 130,73 грн підлягає частковому задоволенню, а саме в частині 101 631,28 грн.(за Додатком 1.1 Договору).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2025 у справі №910/6636/24 (у подібних правовідносинах між цими ж учасниками справи за аналогічним договором).
Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).
Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
З урахуванням встановленого вище, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства «МАККОМ ХАУС» (01004, місто Київ, вулиця Горького, будинок 13, офіс 3, код ЄДРПОУ 35077920) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДЖИ ПРОДАКШН» (19000, Черкаська обл., Черкаський р-н, місто Канів, вул. Дорошенка Михайла гетьмана, будинок 1, код ЄДРПОУ 42602802) суму попередньої плати 181 848 (сто вісімдесят одна тисяча вісімсот сорок вісім) грн. 00 коп., збитки у розмірі втраченого податкового кредиту на суму 101631 (сто одна тисяча шістсот тридцять одна) грн. 28 коп. та судовий збір у розмірі 3401 (три тисячі чотириста одна) грн. 75 коп.
3. В іншій частині відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 17.11.2025
Суддя Владислав ДЕМИДОВ