ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.11.2025 Справа № 910/10043/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
За позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"
до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:
Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської обласної державної адміністрації)
про стягнення 276 141,60 грн.
Без повідомлення (виклику) представників учасників справи.
Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за Договором № 466-2 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 28.02.2019 в розмірі 276 141, 60 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказав на те, що відповідачем неналежним чином виконано взяті на себе обов'язки в частині здійснення орендних платежів за період з 01.09.2018 по 28.02.2019 року склала 276 141, 60 грн, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2025 відкрито провадження у справі № 910/10043/25, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) представників сторін.
Крім того, цією ухвалою на підставі статті 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справу третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
26.08.2025 року через систему "Електронний суд" від представника третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких третя особа вказала, що з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України та приписів пункту 3.7 Договору, відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 15 числа поточного місяця на рахунок позивача. Проте, Банк свого обов'язку зі сплати орендних платежів належним чином не виконав, у зв'язку з чим за останнім виникла спірна у даній справі сума заборгованості з орендної плати.
04.09.2025 року через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти заявлених позовних вимог та зазначив, що сторони у Договорі узгодили суму орендної плати за перший місяць оренди, яка є базовою для визначення орендної плати в наступних періодах, тобто досягнули згоди щодо істотної умови договору - орендної плати та порядку її визначення (коригування) на наступні місяці оренди.
Разом із тим відповідач у відзиві на позовну звертає увагу суду на те, що сторони Договору не укладали будь-яких змін до цього правочину в частині узгодження зміни розміру орендної плати; відповідних пропозицій від орендодавця та балансоутримувача відповідачу не надходило. Водночас, підставою для донарахування сум орендної плати за Договором позивач визначив лист Департаменту від 10.01.2020 року № 062/05/20-175, направлений на адресу балансоутримувача з розрахунком недоотриманої орендної плати, наданим Державною аудиторською службою України. При цьому, виконаний Державною аудиторською службою України розрахунок недоотриманої орендної плати за Договором є лише табличними даними із зазначенням періодів, індексів інфляції та сум орендної плати, розрахованих контролюючим органом, та не містить будь-яких пояснень і з якого не вбачається за можливе встановити за якою саме методикою і яким чином такий розрахунок проводився. Наданий розрахунок не є первинним бухгалтерським документом, що підтверджує операції з оренди комунального майна та/або оплати за Договором і спростовується доданими Банком доказами. У свою чергу, зауваження та розрахунок не змінюють узгоджений сторонами розмір орендної плати та не є належним доказом на підтвердження факту недоотримання грошових коштів за Договором, оскільки відповідний аудит є внутрішнім аудитом орендодавця та не створює ніяких наслідків для третіх осіб - суб'єктів господарювання. Крім того, зауваження та розрахунки Державної аудиторської служби України не можуть встановлювати обов'язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу вимог статті 19 Господарського кодексу України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
28.02.2019 року між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) (далі - орендодавець), Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (далі - орендар) та Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (далі - балансоутримувач) укладено Договір № 466-2 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 17.09.2014 № 466-1) (далі - Договір) відповідно до п. 1.1 якого орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 13.03.2018 № 6/82 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця І. Пулюя, будинок № 5, для розміщення відділення ПАТ "Ощадбанк".
Згідно з пунктами 2.1, 2.2 Договору об'єктом оренди є нежитлові приміщення загальною площею 203, 90 м2, у т.ч. 1 поверх - 203, 90 м2, згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину Договору.
Вартість об'єкта оренди, згідно із затвердженим 22.11.2018 року висновком про вартість майна станом на 31.08.2018 року, становить: за 1 м2 - 21 663, 56 грн., всього: 4 417 200 грн. без ПДВ.
За умовами пункту 3.1 Договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 року № 415/1280 (зі змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 08.02.2018 року № 21/4085) в редакції Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 06.12.2018 року № 253/6304, та становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку січень 2019 року: 289, 70 грн. за 1 м2, що в цілому складає: 59 070, 69 грн. Якщо Договір укладено на строк, що перевищує три роки, розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку переглядається кожні три роки і доводиться до орендаря листом за підписом уповноваженої особи орендодавця.
Відповідно до пункту 3.2 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою (пункт 3.5 Договору).
У пункті 3.6 Договору сторони погодили, що орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства - балансоутримувача, починаючи з дати підписання договору.
Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця за поточний місяць (пункт 3.7 Договору).
Пунктом 9.1 Договору передбачено, що останній є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 28.02.2019 року до 26.02.2022 року.
З матеріалів справи вбачається, що Департамент за відповідним актом приймання-передачі нерухомого майна передав, а відповідач прийняв у орендне користування приміщення у нежитловому будинку, що перебуває на балансі КП «Київжитлоспецексплуатація», загальною площею 203, 90 кв. м. за адресою: місто Київ, вулиця І.Пулюя, 5 літ. А.
Позивач у позовній заяві вказує, що листом від 10.01.2020 року № 062/05-20-175 Департамент (орендодавець за Договором) звернувся до позивача з повідомленням про зауваження Державної аудиторської служби України під час ревізії окремих питань діяльності Департаменту, та доручив здійснити донарахування з орендної плати по ряду договорів оренди, у тому числі за Договором, укладеним з Банком. На виконання цього доручення Департаменту позивач у січні 2020 року здійснено донарахування орендної плати за Договором у розмірі 276 141, 60 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказав на те, що відповідачем неналежним чином виконано взяті на себе обов'язки в частині здійснення орендних платежів за період з 01.09.2018 по 28.02.2019 року склала 276 141, 60 грн, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача вищевказаної суми грошових коштів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За своєю правовою природою Договір є договором оренди, а відтак правовідносини, що виникли між його сторонами, регулюються нормами Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.
Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час укладення Договору) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За змістом статті 283 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на час укладення Договору) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як єдині майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
Згідно з частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1, 3, 5 статті 762 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час укладення Договору) передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
На підтвердження наявності та дійсного розміру заборгованості відповідача перед балансоутримувачем за Договором у період з 01.09.2018 по 28.02.2019 року позивач надав суду розрахунок плати за перший (базовий) місяць оренди нерухомого майна (яка за базовий місяць розрахунку січень 2019 року склала 59 070, 69 грн.), здійснений Державною аудиторською службою України розрахунок недоотриманої орендної плати по Банку (по вул.І. Пулюя, 5 А) за період з 01.09.2018 року по 28.02.2019 року, а також довідку позивача про нарахування і надходження платежів за оренду нежилих приміщень по вулиці І. Пулюя 5 А згідно з Договором (за якою заборгованість Банку, яка станом на 01.08.2025 року складає 276 141, 60 грн., була донарахована за період з 01.09.2018 по 28.02.2019 року на підставі доручення Департаменту від 10.01.2020 року № 062/05/20-175 та Розрахунку недоотриманої орендної плати).
Проте, у позовній заяві позивач жодним чином не обґрунтував та не підтвердив будь-якими доказами наявності правових підстав для здійснення донарахування у період з 01.09.2018 по 28.02.2019 орендної плати за Договором.
Здійснений Державною аудиторською службою України розрахунок недоотриманої позивачем орендної плати за Договором містить лише інформацію про періоди, індекси інфляції та суми орендної плати, розраховані контролюючим органом, та не містить будь-яких роз'яснень чи посилань на методику здійснення відповідного розрахунку.
Слід зазначити, що у матеріалах справи наявний Акт обстеження нежитлових приміщень від 05.12.2019, який складений сторонами КП «Київжитлоспецексплуатація» та АТ «Ощадбанк», відповідно до п. 3 якого заборгованість на момент перевірки відсутня.
Доказів, які свідчать про внесення сторонами Договору змін до цього правочину, зокрема, в частині збільшення ставки орендної плати чи зміни методики її розрахунку, матеріали справи не містять.
Суд звертає увагу на положення частин 2, 3 статті 632 Цивільного кодексу України, за якими зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, тоді як зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Суд зазначає, що зауваження Державної аудиторської служби України під час ревізії окремих питань діяльності Департаменту (які відсутні в матеріалах справи) не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Такі зауваження не можуть змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договором.
Більше того, складені за результатами відповідної ревізії (перевірки) документи не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.
За таких обставин, сама лише наявність певних зауважень Державної аудиторської служби України не є підставою для стягнення з відповідача визначеної в розрахунку недоотриманої орендної плати суми, та не звільняє сторону від процесуального обов'язку доводити свої вимоги іншими належними та допустимими доказами.
У той же час, виявлення відповідних порушень може бути підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому чинним законодавством України порядку.
За таких обставин, враховуючи вищенаведені імперативні законодавчі приписи та умови Договору, суд дійшов висновку про наявність в орендаря обов'язку сплачувати орендну плату за користування орендованим майном лише в межах узгоджених сторонами Договору розмірів, у той час як заявлена позивачем до стягнення сума донарахованої орендної плати за період з 01.09.2018 по 28.02.2019 року не базується на умовах Договору та нормах чинного законодавства України.
Згідно зі статтею 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
З огляду на предмет та підстави позовних вимог, які розглядаються в межах даної справи, а також враховуючи те, що позивач у встановленому законом порядку не довів належними і допустимими доказами наявності тих обставин, на які він посилався у позовній заяві як на підставу своїх вимог до відповідача (наявності у відповідача заборгованості з орендної плати за Договором у розмірі 276 141, 60 грн., що виникла у період з 01.09.2018 року по 28.02.2019 року), у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про стягнення заборгованості в розмірі 276 141,60 грн відмовити.
Судовий збір, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 237 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позовних вимог Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про стягнення заборгованості в розмірі 276 141, 60 грн відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 17.11.2025.
Суддя М.Є. Літвінова