ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.11.2025Справа № 910/11160/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи
за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 13/24, ідентифікаційний код 44830311)
до Приватного акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Роза" (03038, м. Київ, вул. Грінченка Миколи, 2/1, ідентифікаційний код 00307313)
про стягнення 371 862, 00 грн,
Представники сторін: не викликались
Державне підприємство Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Роза" (далі - відповідач) про стягнення 371 862, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за державним контрактом (договором) про закупівлю №124/04-24-РМ від 15.04.2024 та додатковою угодою №1 до нього від 30.04.2024 в частині повної та своєчасної поставки товару, у зв'язку з чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 300 546, 00 грн пені та 71 316, 00 грн штрафу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників учасників справи.
24.09.2025 відділом діловодства суду зареєстровано відзив на позовну заяву, поданий Приватним акціонерним товариством "Трикотажна фабрика "Роза" через підсистему ЄСІТС, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки прострочення поставки товару було зумовлене дією форс-мажорних обставин, підтверджених сертифікатом ТПП №3200-25-1735 від 15.09.2025, які діяли протягом періоду з 16.05.2024 по 12.09.2024, а саме: пошкодження об'єктів енергетичної інфраструктури у м. Києві та Київській області, що спровокувало дефіцит енергопотужностей та призупинення виробничих процесів. У випадку задоволення позовних вимог відповідач просить суд зменшити розмір неустойки на 95%.
29.09.2025 Державним підприємством Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" подано відповідь на відзив, у якій зазначено, що відповідач протягом 3 робочих днів не повідомив позивача про дію форс-мажорних обставин, а відтак не має права посилатись на них як на підставу для звільнення від відповідальності. На переконання позивача, відповідачем не наведено підстав для зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій, окрім того, з огляду на майновий стан, відповідач має спроможність оплатити штрафні санкції за даним позовом.
03.10.2025 Приватним акціонерним товариством "Трикотажна фабрика "Роза" через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" подано заперечення на відповідь на відзив, за якими відповідач не погоджується з твердженнями позивача, викладеними у відповіді на відзив, зокрема щодо наявності грошових коштів для сплати штрафних санкцій, що спростовується доказами, доданими до відзиву.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
15.04.2024 між Державним підприємством Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" (далі - замовник) та Приватним акціонерним товариством "Трикотажна фабрика "Роза" (далі - постачальник) укладено контракт (договір) про закупівлю № 124/04-24-РМ (далі - контракт), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити замовнику шарф-труба, літній, вид 2 (18420000-9; Аксесуари для одягу) (далі - товар), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в Специфікації (Додаток №1) (номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель - ID: UA-2024-03-06-009870-a), а замовник - прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 4.1. контракту постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару за цим договором у строк, визначений у Специфікації (Додаток №1), або в строк, визначений замовником у заявці на поставку, складеній замовником за формою, визначеною у Додатку №2 до цього договору (далі - заявка на поставку товару).
Згідно пункту 5 Специфікації (Додаток №1) до контракту в редакції додаткової угоди № 1 від 30.04.2024 сторони погодили поставку в загальній кількості 60 000 штук в строк до 31.05.2024.
Відповідно до п. 4.2. контракту поставка товару здійснюється постачальником однією або окремими партіями, які формуються відповідно до заявки на поставку товару та ростовки, визначеної у Специфікації (Додаток №1).
Відповідно до п. 4.3. контракту заявка на поставку товару подається замовником постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим договором, не менш ніж за 10 (десять) календарних днів до дати поставки, визначеної у Специфікації (Додаток № 1) або в заявках на поставку товару.
За змістом пункту 6.7. контракту після здійснення перевірки товару відповідно до пунктів 6.3, 6.4 договору, у разі відсутності зауважень отримувача до товару, постачальник та отримувач підписують акт приймання товару, що підтверджує перехід права власності на товар від постачальника до отримувача, та постачальник передає підписаний акт приймання товару на підпис замовнику разом з оригіналом товарно-транспортної накладної, після чого замовник повертає належні екземпляри акту приймання товару постачальнику та отримувачу.
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань, що виникають з цього договору сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України. Загальна відповідальність кожної сторони за цим договором буде обмежуватись прямими документально підтвердженими витратами (збитками). Сторони не несуть відповідальність за упущену вигоду, моральну шкоду, шкоду репутації, втрату бізнесможливостей тощо (пункт 8.1. контракту).
Пунктом 8.2. сторони погодили, що у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим договором) товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,5 (нуль цілих п'ять десятих) відсотка від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язань за договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов'язань. За порушення строку поставки товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).
Згідно пункту 8.4. контракту у разі застосування пені/штрафу постачальник зобов'язаний сплатити суму пені/штрафу протягом 30 (тридцяти) банківських днів від дати направлення замовником письмового повідомлення постачальнику. Сплата пені/штрафів не звільняє постачальника від виконання умов цього договору. Штраф, пеня за 10 несвоєчасне/неякісне постачання товару нараховується постачальнику за весь період прострочення до моменту належного виконання зобов'язання.
У пункті 10.1 контракту сторонами погоджено, що укладаючи цей договір, сторони розуміють та усвідомлюють, що на момент його підписання: і) відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введений воєнний стан із 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та відповідно до Указу Президента України від 6 листопада 2023 року № 734/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" та Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 8 листопада 2023 року № 3429-IX, в Україні продовжений строк дії воєнного стану з 16 листопада 2023 року строком на 90 діб (до 14 лютого 2024 року включно); іі) відповідно до загального офіційного листа Торгово-промислової палати України (надалі - ТПП України) від 28.02.2022р. № 2024/02.0-7.1 військова агресія Російської Федерації проти України, що стала підставою для введення воєнного стану засвідчена ТПП України як форс-мажорна обставина (обставина непереборної сили); цим листом ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили); ііі) строк дії воєнного стану може бути змінений та/або подовжений в будь-який час після укладання цього договору.
Таким чином, сторони свідомо укладають договір, який буде виконуватися протягом строку дії офіційно встановленого і визнаного воєнного стану, який не буде вважатися сторонами форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) у розумінні цього розділу договору.
Згідно пункту 10.2. контракту, враховуючи той факт, що під час погодження та підписання цього договору сторони максимально врахували наявність в Україні специфічних обставин, перерахованих у п. 10.1. цього договору, сторони не будуть у майбутньому посилатися на ці обставини як форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) в розумінні цього розділу договору. Винятки можуть становити лише істотні зміни об'єктивних обставин під час дії воєнного стану, які можуть вплинути на виконання цього договору, зокрема: збої в роботі платіжних систем, що унеможливлює вчасне перерахування коштів; прийняття нормативно-правових актів органами державної влади або місцевого самоврядування, які впливають на строки та умови виконання зобов'язань, передбачених умовами цього договору; критичне пошкодження об'єктів інфраструктури (доріг, складів), що впливає на строки та умови виконання зобов'язань, передбачених умовами цього договору, тощо. У разі настання таких обставин, сторони діють відповідно до положень п. 10.6. цього договору та без застосування положень п. 10.7. цього договору.
За умовами пунктів 10.6.; 10.7 контракту у разі настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) сторона, яка підпала під їх дію, має негайно упродовж 3 (трьох) робочих днів повідомити про це іншу сторону у письмовій формі (на електронну пошту, що зазначена в розділі 12 цього договору; одночасно з цим відповідне повідомлення дублюється та направляється в паперовій формі на фактичну адресу, що зазначена в договорі), вказавши характер цих обставин та очікуваний строк їхньої тривалості. Якщо інша сторона не надає інших письмових інструкцій, сторона, що підпадає під дію обставин непереборної сили, має докласти всіх можливих зусиль для того, щоб і надалі виконувати свої зобов'язання за цим договором, наскільки це буде можливо в конкретних обставинах, та шукати інших прийнятних альтернативних способів виконання своїх зобов'язань, яким би не заважала дія форсмажорних обставин (обставин непереборної сили). Після закінчення дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) сторона, яка підпала під дію таких обставин, повинна повідомити про це іншу сторону протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту припинення дії таких обставин у порядку зазначеному вище.
Якщо сторона, яка підпала під дію форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту їх настання не знайшла інших можливостей виконувати свої зобов'язання за цим Договором, вона повинна підтвердити факт виникнення/існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідним документом, виданим торгово-промисловою палатою або іншим уповноваженим органом (особою) країни (місцевості), де виникли/існували форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили). Такий документ надається іншій стороні протягом 10 (десяти) робочих днів з дня виникнення таких обставин у порядку зазначеному у п. 10.6. вище.
Згідно п. 6 додатку № 1 до контракту відповідно до п. 13.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 30.09.2024, а в частині виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, у тому числі в частині нарахування та сплати штрафних санкцій та поставки товару - до повного виконання.
На виконання п. 4.3. контракту позивач направив заявку №R000202 від 18.04.2024 на поставку 60 000 шт. на суму 2 037 600, 00 грн, та з урахування заявки у редакції від 30.04.2024 строк поставки становив до 31.05.2024.
Втім, поставка товару була здійснена відповідачем у наступні строки: 30 000 шт. на суму 1 018 800, 00 грн - 28.06.2024, що підтверджується актом приймання товару від 28.06.2024 №320; 30 000 шт. на суму 1 018 800, 00 грн - 03.07.2024, що підтверджується актом приймання товару від 03.07.2024 №157.
14.06.2024 позивач відповідно до пункту 8.4. контракту направив відповідачу претензію про стягнення штрафних санкцій згідно з державним контрактом (договором) від 15.04.2024 №124/04-24-РМ за несвоєчасну поставку товару, а 01.09.2024 (на електронну пошту відповідача) уточнення до претензії із новим розрахунком суми штрафних санкцій в загальній сумі - 371 862, 00 грн.
Позаяк вказані вимоги залишені відповідачем без задоволення, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення 300 546, 00 грн пені та 71 316, 00 грн штрафу.
В свою чергу, відповідач заперечує проти задоволенні позовних у повному обсязі, зазначивши у відзиві, що прострочення поставки товару було зумовлене дією форс-мажорних обставин, підтверджених сертифікатом ТПП №3200-25-1735 від 15.09.2025, які діяли протягом періоду з 16.05.2024 по 12.09.2024, а саме: пошкодження об'єктів енергетичної інфраструктури у м. Києві та Київській області, що спровокувало дефіцит енергопотужностей та призупинення виробничих процесів.
У випадку ж задоволення позовних вимог відповідач просить суд зменшити розмір неустойки на 95%.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж статті унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України встановлений обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до п. 4.1. контракту постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару за цим договором у строк, визначений у Специфікації (Додаток №1), або в строк, визначений замовником у заявці на поставку, складеній замовником за формою, визначеною у Додатку №2 до цього договору.
У заявці №R000202 від 18.04.2024 на поставку 60 000 шт., (у редакції від 30.04.2024) сторони погодили поставку товару у строк до 31.05.2025.
Втім, як встановлено судом, відповідач здійснив поставку товару із порушенням строку, а саме: 30 000 шт. на суму 1 018 800, 00 грн - 28.06.2024, що підтверджується актом приймання товару від 28.06.2024 №320; 30 000 шт. на суму 1 018 800, 00 грн - 03.07.2024, що підтверджується актом приймання товару від 03.07.2024 №157.
Поряд з цим, не можуть бути прийняті до уваги судом посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин, як на підставу для звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання.
Так, сам по собі факт настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) не є безумовною підставою для звільнення від відповідальності.
Настання певної події, яка обумовлена у договорі, як форс-мажорна обставина (обставина непереборної сили), автоматично не призводить до правових наслідків, таких як звільнення від відповідальності та ін. Для настання цих наслідків має бути присутнім причинно-наслідковий зв'язок між настанням такої обставини і неможливістю виконати зобов'язання за договором. Отже, заінтересована сторона, має довести, що форс-мажорна обставина дійсно перешкоджає (перешкоджала) виконанню договору.
Сторони у пункті 10.6. контракту чітко узгодили, що у разі настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) сторона, яка підпала під їх дію, має негайно упродовж 3 (трьох) робочих днів повідомити про це іншу сторону у письмовій формі (на електронну пошту, що зазначена в розділі 12 цього договору; одночасно з цим відповідне повідомлення дублюється та направляється в паперовій формі на фактичну адресу, що зазначена в договорі), вказавши характер цих обставин та очікуваний строк їхньої тривалості.
При цьому, якщо сторона, яка підпала під дію форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту їх настання не знайшла інших можливостей виконувати свої зобов'язання за цим договором, вона повинна підтвердити факт виникнення/існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідним документом, виданим торгово-промисловою палатою або іншим уповноваженим органом (особою) країни (місцевості), де виникли/існували форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили). Такий документ надається іншій стороні протягом 10 (десяти) робочих днів з дня виникнення таких обставин у порядку зазначеному у п. 10.6. вище.
Отже, за умовами контракту у випадку порушення або неможливості виконання зобов'язання через обставини непереборної сили (форс-мажор) своєчасне сповіщення (повідомлення) іншої сторони про настання таких обставин, із подальшим обов'язковим документальним підтвердженням, є обов'язковою умовою для звільнення сторони від відповідальності за неналежне виконання своїх зобов'язань за контрактом.
Відповідач не подав суду жодного документального підтвердження того, що ним на виконання умов пункту 10.6. договору було повідомлено Державне підприємство Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" про настання форс-мажорних обставин у триденний строк з моменту настання таких обставин - лист-повідомлення №735 датований 21.05.2025, в той час як зобов'язання мало бути виконано до 31.05.2024.
Таким чином, оскільки Приватне акціонерне товариство "Трикотажна фабрика "Роза" належним чином не повідомило про настання форс-мажорних обставин, то воно позбавлене права посилатися на них в майбутньому як на підставу невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за контрактом.
Тоді як, частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 8.2. контракту сторони погодили, що у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим договором) товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,5 (нуль цілих п'ять десятих) відсотка від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язань за договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов'язань. За порушення строку поставки товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни товару, строк поставки якого порушено.
Відтак, оскільки відповідач допустив порушення умов контракту щодо своєчасної поставки товару, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пункту 8.2. контракту позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню за загальний період з 01.06.2024 по 02.07.2024 у розмірі 300 546, 00 грн та штраф в сумі 71 316, 00 грн.
При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №910/6046/16.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства.
Разом з цим, відповідач заявив клопотання про зменшення розміру неустойки на 95 відсотків.
Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, статті 78, статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18 від 21.11.2019 зі справи № 916/553/19).
Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
В обґрунтування клопотання щодо зменшення розміру неустойки відповідач посилається на її значний розмір у порівнянні зі збитками кредитора; винятковий характер ситуації, оскільки прострочення є наслідком доведених саме для цього договору форс-мажорних обставин, підтверджених сертифікатом про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 15.09.2025 №555/03.23, виданим Київською обласною (регіональною) торгово-промисловою палатою; скрутний майновий стан підприємства відповідача; виконанням Приватним акціонерним товариством "Трикотажна фабрика "Роза" ролі у підтриманні галузі обороноздатності держави, доказом чого є статус критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, про що свідчить відповідний наказ Міністерства економіки України від 17.02.2025 р. №1220; ступінь виконання зобов'язання і причини неналежного виконання або невиконання, незначний характер прострочення, що в сукупності свідчить про добросовісну поведінку постачальника.
Судом взято до уваги причини, на які посилається відповідач щодо затримки виконання зобов'язання, а саме пошкодження об'єктів енергетичної інфраструктури внаслідок ракетних обстрілів РФ, та дефіцит енергопотужностей, що є загальновідомим фактом. Також суд враховує, що відповідач є критично важливим підприємством для функціонування економіки та забезпечення діяльності населення в особливий період.
З огляду на вищевказане, з урахуванням інтересів обох сторін, зазначених відповідачем обставин, враховуючи ступінь виконання зобов'язання - у повному обсязі, незначний період прострочення, суд дійшов висновку про те, що в даному конкретному випадку є можливим часткове задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру нарахованих позивачем пені та штрафу на 90%. А отже з відповідача підлягає стягненню, пеня у розмірі 30 054, 60 грн та штраф у розмірі 7 131, 60 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, оскільки суд зменшує розмір пені, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 4 462, 34 грн покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Роза" (03038, м. Київ, вул. Грінченка Миколи, 2/1, ідентифікаційний код 00307313) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 13/24, ідентифікаційний код 44830311) пеню у розмірі 30 054 грн 60 коп., штраф у розмірі 7 131 грн 60 коп. та витрати зі сплати судового збору в сумі 4 462 грн 34 коп.
3. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст складено 17.11.2025
Суддя Л.Г. Пукшин