ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.11.2025Справа № 910/10349/25
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"
про стягнення 216585,92 грн.
Суддя Усатенко І.В.
Без виклику учасників справи
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" про стягнення 216585,92 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем в силу положень ст. 108 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Оскільки відповідальність власника транспортного засобу, водієм якого скоєно дорожньо-транспортну пригоду, застрахована відповідачем на підставі договору добровільного страхування, позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.
Ухвалою суду від 25.08.2025 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
29.08.2025 від позивача через канцелярію суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали від 25.08.2025. В заяві позивач вказав про неможливість надання Договору комплексного страхування № FO-02240373 від 20.12.2024 року, оскільки, відповідач відмовився надати його копію на адвокатський запит позивача, через наявність конфіденційних та персональних даних. Позивач просив суд витребувати копію договору у відповідача.
Ухвалою суду від 08.09.2025 відкрито провадження у справі № 910/10349/25, вирішено, розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву. Витребувано у відповідача копію договору № FO-02240373 від 20.12.2024.
22.09.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, оскільки, договором добровільного страхування передбачено, що страхових випадків не відноситься та виплата страхового відшкодування не здійснюється, в разі не підкорення владі, в тому числі втеча з місця ДТП, що мала місце в даному випадку. До відзиву долучено копію витребуваного судом договору.
22.09.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що нормативне визначення не підкорення владі, а тому залишення місця ДТП без вчинення конкретних дій з не підкорення владі не є підставою для не виплати страхового відшкодування.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
01.01.2024 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УСГ" та ПІІ "ВІП-Рент" укладений Генеральний договір страхування наземних транспортних засобів № 28-КАСКО-0199-2700\24-AVIS та Додаткової угоди № 59 до нього, предметом страхування якого є транспортний засіб "KIA Cee'd" д.р.н. НОМЕР_1 .
16.02.2025 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "KIA Cee'd" д.р.н. НОМЕР_1 та транспортного засобу "КІА Сarniva" д.р.н. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 .
Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 03.04.2025 року по справі № 295/3840/25, яка набрала законної сили, водія транспортного засобу "КІА Сarniva" д.р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, що 17.02.2025 страхувальник, звернувся до позивача з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування № СТОКА-25764. В заяві страхувальник просив виплатити страхове відшкодування на особистий рахунок після надання доказів про здійснення ремонту
Згідно акту надання послуг № VСТ1105472 від 20.06.2025 на суму 374985,92 грн та наряду-замовлення вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "KIA Cee'd" д.р.н. НОМЕР_1 становить 374985,92 грн.
До матеріалів справи долучено страховий акт № СТОКА-25764 від 26.06.2025 та розрахунок до нього на суму 374985,92 грн.
Позивач виплатив суму страхового відшкодування у розмірі 374985,92 грн на рахунок страхувальника, що підтверджується платіжною інструкцією № 73813 від 26.06.2025.
Позивач звернувся до відповідача з заявою на виплату (страхового) відшкодування № 54589 від 27.06.2025.
Листом від 21.07.2025 № 15428/9125/ТС відповідач підтвердив обгрунтованість вимоги на суму 158400,00 грн.
Відповідачем оплачено частину суми з вимоги у розмірі 158400,00 грн в зв'язку з виконанням своїх зобов'язань за полісом ЕР № 225576885. Виплата здійснена в межах ліміту від повільності за вирахуванням франшизи (2600,00 грн), передбаченої полісом. Оплата підтверджується платіжною інструкцією від 23.07.2025 на суму 158400,00 грн.
Листом від 22.07.2025 № 15645/9125/ТС відповідач зазначив про відсутність підстав для сплати страхового відшкодування на підставі договору № FO-02240373 від 20.12.2024 з посиланням на п. 23.2.7 означеного договору.
Позивач не погодився з відмовою відповідача та звернувся з означеним позовом, в якому просить стягнути страхове відшкодування у сумі 216585,92 грн (374985,92-158400,00).
Відповідно до ст. 108 Закону України "Про страхування" страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов'язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Частинами 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п.п. 1,3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, на підставі наведених норм цивільного законодавства та встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що у позивача виникло право вимагати суму страхового відшкодування в особи, винної у настанні дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ст. 979, 980 ЦК України договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів. Предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об'єктом страхування можуть бути: життя, здоров'я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.
Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
20.12.2024 між Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" та страхувальником згідно полісу ЕР № 225576885 ( ОСОБА_1 , як зазначають сторони у заявах по суті спору) укладено договір № FO-02240373 комплексного страхування (Індивідуальна частина (частина 1) та Загальні умови стразового продукту "Повний захист" Публічна частина договору комплексного страхування "Повний захист" частина 2).
Страхова сума за договором № FO-02240373 від 20.12.2024 "автоцивілка плюс" визначена у сумі 250000,00 грн; опція страхування - заподіяння шкоди майну третіх особі внаслідок настання ДТП під час експлуатації ТЗ.
Згідно п.11.1, 11.2 індивідуальної частини договору, даний договір укладений шляхом приєднання, він складається з частини 1 та частини 2, розміщеної на веб-сторінці страховика. Підписанням частини 1, страхувальник приєднується до договору вцілому та погоджується дотримуватись умов, викладених в цьому договорі, включаючи частину 1 та частину 2.
Відповідно до п. 21.6 частини 2 договору підставами відмови у страховій виплаті зокрема є наявність обставин, які є винятками із страхових випадків та обмеженнями страхування, передбаченими договором страхування.
Як передбачено п. 23.2.7 частини 2 договору до страхових випадків не відносяться та виплати страхового відшкодування не здійснюються, якщо збиток настав опосередковано або внаслідок непідкорення владі, у тому числі, але не обмежуючись: втечі з місяця ДТП, переслідування особи, яка керує ТЗ правоохоронними органами.
Відповідно до ст. 104 Закону України "Про страхування" підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат є: 6) наявність обставин, які є винятками із страхових випадків та обмеженнями страхування, передбаченими договором страхування; 7) наявність інших підстав, встановлених законодавством, у тому числі для договорів страхування, обов'язковість укладення яких визначена законом. Умовами договору страхування можуть передбачатися також інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить законодавству. Рішення страховика про здійснення або відмову у здійсненні страхової виплати може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування" 50) страхова виплата (страхове відшкодування) - грошові кошти, що виплачуються страховиком у разі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування та/або законодавства; 59) страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування або відповідно до законодавства.
Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 03.04.2025 року по справі № 295/3840/25, яка набрала законної сили, встановлено, що 16.02.2025 о 14:25 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «КІА Сarniva» державний реєстраційний № НОМЕР_2 по вул.. Перемоги, 89, у м. Житомирі, став учасником ДТП, місце якої зашив, чим своїми діями порушив п. 2.10а ПДР. Означено постановою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.
Відповідно до ст. 122-4 КУпАП залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.
Згідно п.1.1, 1.3, 1.5 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні грунтуватися на вимогах цих Правил. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху залишення місця дорожньо-транспортної пригоди - дії учасника дорожньо-транспортної пригоди, спрямовані на приховання факту такої пригоди або обставин її скоєння, які спричинили необхідність проведення поліцейськими заходів щодо встановлення (розшуку) цього учасника та (або) розшуку транспортного засобу.
Згідно п. 2.10 Правил дорожнього руху у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил; в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди; д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських; е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об'їзд місця пригоди.
Отже, матеріалами справи підтверджено, що водій транспортного засобу "КІА Сarniva" д.р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_1 після скоєння ДТП залишив місце події, що є порушенням п. 2.10 Правил дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, і є обов'язковими до виконання всіма учасниками дорожнього руху.
З аналізу п. 1.10, 2.10 Правил дорожнього руху вбачається, що залишення місця ДТП це вчинення винуватцем саме свідомих дій (не бездіяльності) по не підкоренню владі, наслідком яких є розшук такого учасника ДТП та його транспортного засобу.
Отже, на переконання суду, порушення вимог Правил дорожнього руху та залишення місця ДТП, можна кваліфікувати (розтлумачити) як непідкорення владі, в тому числі шляхом втечі з місяця ДТП. А отже, згідно умов договору № FO-02240373 від 20.12.2024 подія (ДТП), яка відбулась 16.02.2025 за участю транспортного засобу "КІА Сarniva" д.р.н. НОМЕР_2 та "KIA Cee'd" д.р.н. НОМЕР_1 і була спричинена протиправними діями ОСОБА_1 , не відноситься до страхового випадку та виплата страхової виплата в даному випадку не здійснюється.
З огляду на зазначене, суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Заперечення позивача про відсутність нормативного визначення "непідкорення владі" з посиланням на ст. 402 КК України, що визначає поняття "непокори", як відмови виконати вимоги начальника та на ст. 342 КК України "опір представникові влади" не приймаються судом до уваги, оскільки, означені статті знаходяться в розділах КК України "Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення)" та "Кримінальні правопорушення проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та кримінальні правопорушення проти журналістів" тобто стосуються інших правовідносин.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Кабінет Міністрів України " Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
Відповідно до ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Отже, порушення Правил дорожнього руху та залишення місця ДТП за своєю суттю є непідкоренням владі і відсутність нормативного визначення такого поняття не перешкоджає контрагентам за договором використовувати його у своїх правовідносинах та стимулювати учасників дорожнього руху дотримуватись правопорядку та не порушувати обов'язкових до виконання Правил дорожнього руху, зокрема і шляхом виключення з переліку страхових випадків подій, в разі вчинення страхувальниками відповідних порушень.
Отже, позивачем не обгрунтовано своїх позовних вимог та не спростовано правомірність відмови відповідача виплатити страхове відшкодування, оскільки, таке його право обумовлено договором № FO-02240373 від 20.12.2024.
Відповідно до статей 74, 75 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Згідно зі статтею 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
З огляду на вищезазначене, позов визнається судом не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України залишаються за позивачем.
На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -
У позові Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" (03038, м. Київ, вулиця Федорова Івана, 32 А, ідентифікаційний код 30859524) до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (03117, м. Київ, проспект Берестейський, 65, ідентифікаційний код 30115243) про стягнення 216585,92 грн - відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя І.В.Усатенко