ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.11.2025Справа № 910/8203/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши матеріали справи за позовом заступника керівника Володимирської окружної прокуратури Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Гуманітарного відділу Затурцівської сільської ради Володимирського району Волинської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Деноіл" про визнання недійними додаткових угод та стягнення безпідставно сплачених грошових коштів у розмірі 25 344,70 грн,
за участю представників:
Прокуратури: Синюк І.А.;
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився;
У червні 2025 року заступник керівника Володимирської окружної прокуратури Волинської обласної прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Гуманітарного відділу Затурцівської сільської ради Володимирського району Волинської області (далі - Відділ) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Деноіл" (далі - Товариство) про визнання недійними додаткових угод: від 19 серпня 2021 року № 2, від 30 листопада 2021 року № 3, - до укладеного між сторонами договору від 15 березня 2021 року № 88. Крім того, Прокурор, посилаючись на приписи статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просив суд стягнути з Товариства на користь Відділу 25 344,70 грн безпідставно набутих грошових коштів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 7 липня 2025 року відкрито провадження в справі № 910/8203/25, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14 серпня 2025 року.
31 липня 2025 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив від 30 липня 2025 року, у якому останній проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що оспорювані додаткові угоди були укладені відповідно до приписів Закону України "Про публічні закупівлі" (далі - Закону) у зв'язку з коливанням цін на пальне на ринку в бік збільшення. Відповідач, як постачальник спірного товару, не мав можливості при укладанні договору наперед спрогнозувати та включити до ціни продукції подальше ймовірне її підвищення. Збільшення ціни на обумовлену продукцію відбувалось у межах 10% від кожної попередньої додаткової угоди, що жодним чином не суперечило умовам укладеного між сторонами договору. При цьому, кожне збільшення ціни обґрунтовувалось довідками Головного управління статистики у Волинській області, які підтверджують факт коливання цін на ринку паливно-мастильних матеріалів.
4 серпня 2025 року через систему "Електронний суд" від Прокурора надійшла відповідь на відзив від цієї ж дати, у якій останній вказав, що відповідач не довів у встановленому законом порядку наявності підстав для укладання спірних додаткових угод - факту реального коливання ціни на ринку, яке б обґрунтовувало збільшення вартості товару. Сама лише зміна цін на ринку не є підставою для автоматичного збільшення ціни договору. Підвищення повинно бути підтверджене реальним істотним коливанням, яке робить виконання договору для постачальника вочевидь невигідним. У свою чергу, надані Товариством довідки Головного управління статистики у Волинській області не підтверджують коливання цін саме в період укладення спірних додаткових угод, не містять жодних порівняльних даних, а також призначені лише для визначення індексів споживчих цін, а не для підтвердження реальної ринкової вартості товарів. Підвищення ціни на товар не було обґрунтованим, оскільки постачальник не довів факту понесення збитків внаслідок виконання договору за первісною ціною або того, що виконання зазначеного правочину є неможливим. Крім того, нормами Закону чітко передбачено, що загальне підвищення ціни договору (з урахуванням усіх додаткових угод) не може перевищувати 10%. На думку Прокурора, спірні додаткові угоди укладені з порушенням Закону, у зв'язку з чим підлягають визнанню недійсними в судовому порядку.
5 серпня 2025 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення від цієї ж дати, у яких останній навів свої аргументи проти доводів Прокурора, викладених у відповіді на відзив. Разом із вказаними запереченнями Товариство подало заяву про проведення засідання без участі його представника.
У підготовчому засіданні 14 серпня 2025 року суд постановив протокольні ухвали: про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення засідання на 18 вересня 2025 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18 вересня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 9 жовтня 2025 року.
У судовому засіданні 9 жовтня 2025 року суд постановив протокольну ухвалу про відкладення засідання на 6 листопада 2025 року.
У судовому засіданні 6 листопада 2025 року Прокурор підтримав вимоги, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив, наполягав на їх задоволенні.
Відділ та Товариство про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином та у встановленому законом порядку, проте явку своїх уповноважених представників у призначені засідання не забезпечили. Позивач жодних заяв чи клопотань до суду не подав.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення Прокурора, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).
Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або у разі відсутності такого органу.
Наявність вказаних обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.
Відповідно до частини 4 цієї статті Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта владних повноважень.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року в справі № 912/2385/18.
У цій справі Прокурор звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Відділу. В обґрунтування звернення із вказаним позовом Прокурор зазначав, що укладання спірних додаткових угод до договору призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, порушило економічні (майнові) інтереси держави у бюджетній сфері.
Відповідно до частини 3 статті 140 Конституції України, статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон про ОМС), місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Частиною 1 статті 10 вказаного Закону встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
З відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, вбачається, що Відділ за своєю організаційно-правовою формою є органом місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 1 розділу І Положення про Відділ останній є структурним підрозділом Затурцівської сільської ради (далі - Рада) зі статусом юридичної особи, утворюється за поданням сільського голови рішенням сільської ради, підзвітний і підконтрольний сільській раді, яка його створила, її виконавчому комітету й сільському голові.
З наявної в матеріалах справи копії звіту від 20 січня 2022 року про виконання договору про закупівлю № UA-2021-03-03-007347-a вбачається, що джерелом фінансування вказаного правочину є кошти місцевого бюджету Ради.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 22 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, є місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.
Згідно зі статтею 26 БК України контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів, шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень. Розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх установах і на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління таких розпорядників бюджетних коштів.
Відповідно до частини 4 статті 71 Закону про ОМС органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Відтак, Відділ, у розумінні вищевказаних приписів законодавства, є розпорядником коштів місцевого бюджету (за рахунок яких здійснювалася закупівля за спірним правочином), що уповноважений на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків місцевого бюджету, зобов'язаний ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти місцевого бюджету, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави та відповідної територіальної громади в бюджетній сфері й публічних закупівель.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 469/1044/17 зазначено, що: "Прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування. Зокрема, забезпечуючи виконання, у тому числі соціальних, гуманітарних, економічних функцій на відповідній території, територіальні громади діють у цивільних правовідносинах через утворені ними органи самоорганізації населення, які безпосередньо і вступають у цивільні та господарські правовідносини з метою реалізації наданих їм бюджетних повноважень. У цьому випадку органи місцевого самоврядування є органами, уповноваженими здійснювати функції держави у правовідносинах щодо розпорядження та використання бюджетних коштів, наданих відповідним бюджетним призначенням чи асигнуванням на певні цілі. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду".
З матеріалів справи вбачається, що Прокурор листом від 5 травня 2025 року № 50/1- 1032вих-25 повідомляв Відділ про факт виявлення порушення сторонами приписів Закону в частині укладання спірних додаткових угод, які призвели до необґрунтованого збільшення ціни товару та про необхідність вжиття заходів для усунення виявлених порушень у судовому порядку.
Листами від 13 травня 2025 року № 22274-25 Відділ повідомив Прокуратуру про те, що заходи щодо усунення виявлених порушень у судовому порядку не вживались, а також зазначив про відсутність наміру вжиття заходів щодо визнання спірних додаткових угод до договору недійними в судовому порядку, оскільки, на думку позивача, вони були укладені відповідно до приписів чинного законодавства.
19 червня 2025 року Прокурор листом від вказаної дати № 50/1-1316вих-25 повідомив Відділ про намір звернутися з позовом до суду в інтересах держави в особі позивача про визнання недійсними додаткових угод №№ 2, 3 до договору від 15 березня 2021 року № 88 та про стягнення з Товариства безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 25 344,70 грн.
Оскільки судом встановлено, що позивач, як орган місцевого самоврядування (відокремлений структурний підрозділ Ради), протягом тривалого періоду часу не здійснював ефективних заходів, направлених на захист інтересів держави, Прокурор правомірно вжив представницькі заходи в даній справі відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Судом встановлено, що за результатами проведення в порядку Закону відкритих торгів на закупівлю продукції "Дизельне паливо, бензин А-02 на 2021 рік для потреб освіти та культури гуманітарного відділу Затурцівської сільської ради" № UA-2021-03-03-007347-a, між Відділом і Товариством, як переможцем аукціону, було укладено договір від 15 березня 2021 року № 88, за умовами якого останнє зобов'язалося поставити товар - бензин А-92 та дизельне паливо (код ДК 021:2015:09130000-9 Нафта і дистилят) у вигляді талонів у кількості, асортименті та за ціною, визначеною у видатковій накладній, а Відділ - прийняти й оплатити вказану продукцію.
Цей договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.
Відповідно до пунктів 3.1.-3.2. вказаного правочину загальна його ціна становить 525 400,00 грн з ПДВ. Вказана ціна договору та кількість товару є незмінними протягом 37 днів з дня підписання цього правочину, або надалі може бути змінена шляхом укладання додаткової угоди.
Для оплати поставленого товару Товариство надає Відділу видаткову накладну, що містить номенклатуру (асортимент) поставленого товару, його ціну, загальну суму для оплати, сертифікат якості на поставлений товар тощо. Оплата здійснюється Відділом протягом 10-ти банківських днів на підставі належно оформлених документів (видаткової накладної та акта приймання-передачі товару) відповідної суми у строки та на умовах цього правочину. Оплата вважається здійсненою з дати зарахування відповідної суми грошових коштів у національній валюті України на поточний рахунок Товариства. Оплата здійснюється в межах затверджених кошторисних призначень на відповідний період (пункти 4.1.-4.6. договору).
За умовами пунктів 5.1. та 5.2. вказаного правочину строк поставки скретч-карток (талонів) на дизельне паливо, бензин А-92 - до 31 грудня 2021 року включно згідно видаткової накладної. Місце поставки товару (передачі палива) - на стаціонарних автозаправних станціях (далі - АЗС) постачальника чи його партнерів відповідно до номіналів скретч-карток (талонів), цілодобово, включаючи вихідні та святкові дні
Цей договір набирає чинності з дня його підписання й діє до 31 грудня 2021 року, але в будь-якому випадку до повного виконання гарантованих зобов'язань (пункт 10.1. договору).
У специфікації (додаток № 1 до договору) сторони погодили асортимент, кількість і вартість товару, а саме: бензин А-92 (талони) у кількості 7 000,00 літрів по ціні 25,00 грн/1 літр на загальну суму 175 000 грн з ПДВ; дизельне паливо (талони) у кількості 14 600,00 літрів по ціні 24,00 грн/1 літр на загальну суму 350 400 грн з ПДВ. Загальна вартість товару становить 525 400,00 грн з ПДВ.
Судом встановлено, що у період з липня 2021 року по листопад 2021 року між сторонами були підписані три додаткові угоди до договору.
Зокрема, у додатковій угоді від 22 липня 2021 року № 1 сторони домовилися про внесення змін до специфікації шляхом зменшення кількості поставленого товару, а саме: бензин А-92 (талони) у кількості 3 000,00 літрів по ціні 25,00 грн/1 літр на загальну суму 75 000,00 грн з ПДВ. Цією ж додатковою угодою пункт 3.1. договору викладено в новій редакції, відповідно до якої загальна сума договору становить 425 400,00 грн. Ця додаткова угода набирає чинності з дати її підписання сторонами та діє до 31 грудня 2021 року.
Додатковою угодою від 19 серпня 2021 року № 2 до договору сторони погодили, що з 20 серпня 2021 року ціна дизельного пального за договором становить 26,37 грн за 1 літр. У зв'язку з цим сторони домовилися про внесення змін до специфікації шляхом зменшення кількості поставленого товару та збільшення його ціни, а саме: бензин А-92 (талони) на загальну суму 75 000,00 грн з ПДВ: у кількості 600,00 літрів по ціні 25,0 грн/1 літр за період з 15 березня 2021 року по 19 серпня 2021 року; у кількості 2 184,20 літрів по ціні 27,47 грн/1 літр за період з 20 серпня 2021 року по 31 грудня 2021 року; дизельне паливо (талони) на загальну суму 350 400,00 грн з ПДВ: у кількості 4 000,00 літрів по ціні 24,00 грн/1 літр за період з 15 березня 2021 року по 19 серпня 2021 року; у кількості 9 647,31 літрів по ціні 26,37 грн/1 літр за період з 20 серпня 2021 року по 31 грудня 2021 року. Ця додаткова угода набирає чинності з 20 серпня 2021 року та діє до 31 грудня 2021 року.
Додатковою угодою від 30 листопада 2021 року № 3 до договору сторони погодили, що з 1 грудня 2021 року ціна дизельного пального за договором становить 28,93 грн за 1 літр; ціна бензину А-92 - 29,39 грн за 1 літр. У зв'язку з цим сторони домовилися про внесення змін до специфікації шляхом зменшення кількості поставленого товару та збільшення його ціни, а саме: бензин А-92 (талони) на загальну суму 75 000,00 грн з ПДВ: у кількості 600,00 літрів по ціні 25,0 грн/1 літр за період з 15 березня 2021 року по 19 серпня 2021 року; у кількості 400,00 літрів по ціні 27,47 грн/1 літр за період з 20 серпня 2021 року по 1 грудня 2021 року; у кількості 1 667,64 літрів по ціні 29,39 грн/1 літр за період з 1 грудня 2021 року по 31 грудня 2021 року; дизельне паливо (талони) на загальну суму 350 400,00 грн з ПДВ: у кількості 4 000,00 літрів по ціні 24,00 грн/1 літр за період з 15 березня 2021 року по 19 серпня 2021 року; у кількості 5 000,00 літрів по ціні 26,37 грн/1 літр за період з 20 серпня 2021 року по 1 грудня 2021 року; у кількості 4 236,08 літрів по ціні 28,93 грн/1 літр за період з 1 грудня 2021 року по до 31 грудня 2021 року. Ця додаткова угода набирає чинності з 1 грудня 2021 року та діє до 31 грудня 2021 року.
На виконання умов договору, з урахуванням вказаних додаткових угод, Товариство в період з березня по грудень 2021 року поставило, а Відділ - прийняв і платив 11 490 літрів дизельного палива (талони) на суму 299 885,70 грн та 1 100,00 літрів бензину А-92 на суму 28 927,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: видаткової накладної від 1 грудня 2021 року № 473 на суму 74 974,70 грн (паливо дизельне у кількості 2 490,00 літрів по ціні 28,93 грн за 1 літр; бензин А-92 у кількості 100 літрів по ціні 29,39 за 1 літр), від 23 вересня 2021 року № 381 на суму 90 098,00 грн (паливо дизельне у кількості 3 000,00 літрів по ціні 26,37 грн за 1 літр; бензин А-92 у кількості 400 літрів по ціні 27,47 за 1 літр), від 15 березня 2021 року № 76 на суму 48 000,00 грн (паливо дизельне в кількості 2 000,00 літрів по ціні 24,00 грн за 1 літр), від 15 квітня 2021 року № 117 на суму 48 000,00 грн (паливо дизельне в кількості 2 000,00 літрів по ціні 24,00 грн за 1 літр), від 6 квітня 2021 року на суму 2 500,00 грн (бензин А-92 у кількості 100 літрів по ціні 25,00 грн за 1 літр); від 6 травня 2021 року на суму 5 000,00 грн (бензин А-92 у кількості 200 літрів по ціні 25,00 грн за 1 літр), від 20 травня 2021 року на суму 7 500,00 грн (бензин А-92 у кількості 300 літрів по ціні 25,00 грн за 1 літр), від 20 серпня 2021 року № 316 на суму 52 740,00 грн (паливо дизельне в кількості 2 000,00 літрів по ціні 26,37 грн за 1 літр), а також платіжних доручень: від 2 грудня 2021 року: № 568 на суму 72 035,70 грн, № 125 на суму 2 939,00 грн, від 28 вересня 2021 року: № 456 на суму 4 944,60 грн, № 464 на суму 79 110,00 грн, № 100 на суму 6 043,40 грн, від 15 березня 2021 року № 60 на суму 48 000,00 грн, від 15 квітня 2021 року № 138 на суму 48 000,00 грн, від 8 квітня 2021 року № 127 на суму 2 500,00 грн, від 11 травня 2021 року: № 47 на суму 1 000,00 грн, № 15 на суму 2 000,00 грн, № 23 на суму 2 000,00 грн, від 20 травня 2021 року № 191 на суму 7 500,00 грн, від 25 серпня 2021 року № 305 на суму 52 740,00 грн.
Оскільки, на думку Прокурора, додатковими угодами № 2-3 до договору сторони безпідставно збільшили ціну за одиницю товару в порівняні з ціною, визначеною в договорі, чим порушили вимоги статті 41 Закону, останній звернувся до суду з цим позовом в інтересах держави про визнання вказаних угод недійсними та стягнення з відповідача на користь Відділу 25 344,70 грн грошових коштів.
Правові й економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначено Законом (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 якого договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Договір про закупівлю укладається відповідно до норм ЦК України та Господарського кодексу України (далі - ГК України) з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 статті 41 Закону в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частиною 4 статті 41 Закону визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 41 Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу й електричної енергії.
Зміст вказаної вище правової норми вказує на те, що зміна ціни за одиницю товару, закуповуваного відповідно до норм Закону, можлива у разі істотної зміни ринкової ціни на товар в проміжок часу після укладення договору про закупівлю та до повного його виконання.
Суд також звертає увагу на те, що в чинній редакції Закону змінено положення нікчемності договору про закупівлю. У попередніх редакціях Закону (19 квітня 2020 року) існували положення (частина 1 статті 37, пункт 2 частини 4 статті 36), згідно яких, змінюючи істотні умови договору про закупівлю, зокрема щодо збільшення ціни за одиницю товару більше як на 10%, такі додаткові угоди визнавалися нікчемними в силу вказаних приписів.
Положеннями нової редакції Закону встановлено, що додаткові угоди, направлені на збільшення ціни товару більше як на 10%, не є нікчемними в силу цього Закону, однак вони можуть бути визнані недійсними в судовому порядку.
Істотні умови договору визначені ГК України (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин). Так, статтею 180 цього Кодексу встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити: предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Судом встановлено, що істотна умова договору - ціна, була змінена додатковими угодами: від 19 серпня 2021 року № 2, від 30 листопада 2021 року № 3.
Так, внаслідок укладення вказаних вище додаткових угод до договору, ціну: за 1 літр дизельного пального було збільшено з 24,00 грн за 1 літр з ПДВ (у первісній редакції договору) до 28,93 грн з ПДВ за 1 літр (у редакції додаткової угоди від 30 листопада 2021 року № 3), тобто на 4,93 грн; за 1 літр бензину А-92 було збільшено з 25,00 грн за 1 літр з ПДВ (у первісній редакції договору) до 29,39 грн з ПДВ за 1 літр (у редакції додаткової угоди від 30 листопада 2021 року № 3), тобто на 4,39 грн. Таким чином, внаслідок підписання вищевказаних додаткових угод до договору ціна на дизельне паливо зросла на 20,54%, а на бензин А-92 - на 17,56%.
Системний аналіз положень частини 1 статті 525, статті 526, частини 1 статті 651 ЦК України та положень частини 5 статті 41 Закону дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором; підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.
Метою закріплення на законодавчому рівні можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.
У той же час, обидві сторони (Товариство та Відділ) не могли не розуміти особливостей функціонування ринку паливно-мастильних матеріалів (тобто постійне коливання їх цін, сезонне зростання-падіння були прогнозованими). Тому сторони договору не були позбавлені можливості визначити в цій угоді порядок зміни ціни, зокрема, які коливання ціни надають право на перерахунок ціни (порогові показники), формулу розрахунку нової ціни, якими саме конкретними документами має підтверджуватися коливання цін на ринку товару. Проте договір не містить відповідних застережень і положень.
Судом встановлено, що між сторонами договір був укладений 15 березня 2021 року й у специфікації до нього погоджена вартість товару: паливо дизельне - 24,00 грн за 1 літр; бензин А-92 - 25,00 грн за 1 літр. Разом із цим, у наданих самим відповідачем до його пропозицій про збільшення вартості товару довідках Головного управління статистики у Волинській області (далі - Управління) зазначено, що станом на березень 2021 року середня споживча ціна на вказані паливно-мастильні матеріали становила: 26,77 грн - за 1 літр дизельного пального, 26,92 грн - за 1 літр бензину А-92. Отже, на момент укладання договору сторони мали можливість передбачити збільшення ціни обумовленого товару.
Будь-який суб'єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує особі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики й одразу закладати їх у ціну договору.
Суд звертає увагу на те, що кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (стаття 13 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 188 ГК України, який був чинний на час спірних правовідносин, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це іншій стороні договору. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у 20-денний строк після одержання пропозиції повідомляє іншу сторону про результати такого розгляду.
Будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.
У справі, що розглядається, Відділ мав беззаперечне право на отримання паливно-мастильних матеріалів по ціні, визначеній в укладеному з Товариством договорі. У свою чергу, внаслідок підписання додаткових угод про збільшення ціни, вартість 1 літру дизельного палива та бензину А-92 зросла на 20,54% та 17,56% відповідно, що фактично призвело до нівелювання результатів процедури закупівлі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року в справі № 922/2321/22 викладено такий правовий висновок: "Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, у порядку статті 652 ЦК України, коли вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини 5 статті 41 Закону. В іншому випадку не досягається мета Закону, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а потім, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку. Як вбачається з пояснювальної записки до проекту Закону № 114-ІХ, метою його прийняття було удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов'язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії "ціновому демпінгу" коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі. За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом № 114-ІХ у норму пункту 2 частини 5 статті 41 Закону, не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати "ціновий демпінг" з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю".
Крім того, стаття 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за наявності одночасно таких умов: у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане, зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися, виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору, із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, Закон дає можливість збільшити ціну. Крім того, внесення змін до істотних умов договору про закупівлю, зокрема щодо збільшення ціни, повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.
Суд звертає увагу на те, що відповідач має довести не лише підвищення ціни на певний товар на відповідному ринку, але й обґрунтувати для замовника пропозиції підвищення ціни, визначеної у договорі, а також обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору за запропонованою замовнику ціною, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18 червня 2021 року в справі № 927/491/19 та від 25 листопада 2021 року в справі № 927/563/20.
При підписанні спірних додаткових угод, якими збільшувалась ціна предмета закупівлі, сторони договору виходили з інформації, що містилася в наданих на запит самого Товариства довідках Управління: від 18 серпня 2021 року № 03.2-07/503-21, від 17 листопада 2021 року № 03.2-07/725-21. Копії цих документів містяться в матеріалах справи.
Разом із тим, чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і такі документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами - при укладенні договору (відповідно до тендерної документації). Водночас умовами договору сторони не передбачили, що є належним доказом, який підтверджує коливання цін на ринку.
Судом встановлено, що вищенаведені довідки Управління не містять точної інформації про коливання цін на паливо-мастильні матеріали як на момент звернення відповідача до Відділу з листами-пропозиціями про внесення змін до договору, так і на момент підписання спірних додаткових угод.
Разом із цим, вказані висновки лише констатують рівень середній споживчих цін на окремі паливно-мастильні матеріали й згідно зазначеної у цих довідках приміток, останні надані Управлінням виключно для виконання розрахунків індексації споживчих цін та відповідно до мети спостереження. Крім того, у вказаних довідках прямо вказано, що вони не призначені для інших цілей, у тому числі для оцінки тендерних пропозицій та визначення переможців під час проведення торгів згідно з процедурами, встановленими Законом.
Враховуючи викладене, довідки Управління не підтверджують як належні докази коливання цін на спірні паливні матеріали на момент укладення спірних додаткових угод.
Слід зазначити, що в пункті 1 додаткової угоди від 19 серпня 2021 року № 2 сторони погодили виключно про збільшення ціни дизельного пального в розмірі 26,37 грн за 1 літр, тоді як у пункті 2 цієї ж додаткової угоди внесли зміни до специфікації як щодо ціни дизельного пального, так і до ціни на бензин А-92 грн у бік збільшення.
Оскільки збільшення ціни на товар внаслідок підписання оспорюваних додаткових угод відбулося без належного обґрунтування та належних доказів коливання цін на зазначену продукцію, суд дійшов до висновку про те, що таке збільшення є прямим порушенням статті 5, пункту 2 частини 5 статті 41 Закону, а відтак є підставою для визнання спірних додаткових угод недійсними на підставі положень статей 203, 205 ЦК України.
За умовами частини 2 статті 712 ЦК України до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Відповідно до частини 1 статті 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Згідно з частиною 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Оскільки спірні додаткові угоди № 2, 3 до договору підлягають визнанню недійсними та, відповідно, не породжують правових наслідків, підстава для оплати поставлених паливно-мастильних матеріалів за ціною, встановленою у цих додаткових угодах, фактично відпала, а тому відповідач має обов'язок повернути грошові кошти в частині збільшеної ціни товару за недійсними додатковими угодами, як безпідставно набуте майно, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.
Оскільки суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про визнання недійсними додаткових угод № 2, 3 до договору, ціна за поставлений у період з серпня 2021 року по грудень 2021 року товар (дизельне паливо та бензин А-92) повинна була визначатися за умовами договору в первинній редакції, а саме - 24,00 грн з ПДВ за 1 літр дизельного палива та 25,00 грн з ПДВ за 1 літр бензину А-92. Отже, Відділом безпідставно переплачено Товариству грошові кошти в загальному розмірі 25 344,70 грн (24 125,70 грн надлишково сплачена сума за дизельне паливо та 1 219,00 грн за бензин А-92).
За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги Прокурора про стягнення з Товариства на користь Відділу вказаної спірної суми коштів, у зв'язку з чим ця вимога також підлягає задоволенню.
Інші доводи, на які посилалися учасники судового процесу під час розгляду справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані й такі, що не спростовують висновків суду про задоволення позову Прокурора.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, позов Прокурора підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Визнати недійсною додаткову угоду від 19 серпня 2021 року № 2 до договору від 15 березня 2021 року № 88, які укладені між Гуманітарним відділом Затурцівської сільської ради Володимирського району Волинської області (45523, Волинська область, Володимирський район, село Затурці, вулиця В'ячеслава Липинського, будинок 66; ідентифікаційний код 42439226) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Деноіл" (02094, місто Київ, проспект Леоніда Каденюка, будинок 23; ідентифікаційний код 41066052).
Визнати недійсною додаткову угоду від 30 листопада 2021 року № 3 до договору від 15 березня 2021 року № 88, які укладені між Гуманітарним відділом Затурцівської сільської ради Володимирського району Волинської області (45523, Волинська область, Володимирський район, село Затурці, вулиця В'ячеслава Липинського, будинок 66; ідентифікаційний код 42439226) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Деноіл" (02094, місто Київ, проспект Леоніда Каденюка, будинок 23; ідентифікаційний код 41066052).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Деноіл" (02094, місто Київ, проспект Леоніда Каденюка, будинок 23; ідентифікаційний код 41066052) на користь Гуманітарного відділу Затурцівської сільської ради Володимирського району Волинської області (45523, Волинська область, Володимирський район, село Затурці, вулиця В'ячеслава Липинського, будинок 66; ідентифікаційний код 42439226) 25 344 (двадцять п'ять тисяч триста сорок чотири) грн 70 коп. основної заборгованості.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Деноіл" (02094, місто Київ, проспект Леоніда Каденюка, будинок 23; ідентифікаційний код 41066052) на користь Волинської обласної прокуратури (43000, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Володимира Винниченка, будинок 15; ідентифікаційний код 02909915) 7 267 (сім тисяч двісті шістдесят сім) грн 20 коп. судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 17 листопада 2025 року.
Суддя Є.В. Павленко