Рішення від 07.10.2025 по справі 910/19431/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.10.2025Справа № 910/19431/20

За позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до: 1. ОСОБА_1 ,

2. ОСОБА_2 ,

3. ОСОБА_3 ,

4. ОСОБА_4 ,

5. ОСОБА_5 ,

6. ОСОБА_6 ,

7. ОСОБА_7 ,

8. ОСОБА_8 ,

9. ОСОБА_9

про: стягнення 124 106 850,76 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Гуленко Ю.М.

Від відповідача-1: Антоненко А.В.

Від відповідача-2: не з'явився

Від відповідача-3: не з'явився

Від відповідача-4: не з'явився

Від відповідача-5: не з'явився

Від відповідача-6: не з'явився

Від відповідача-7: не з'явився

Від відповідача-8: не з'явився

Від відповідача-9: Кулик В.Б.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі також Фонд) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про стягнення 124 106 850,76 грн збитків, завданих рішеннями означених осіб при виконанні ними посадових обов'язків в ПАТ "Ерде Банк".

На підставі ч. 1 ст. 176 ГПК України Господарським судом міста Києва шляхом постановлення відповідних ухвал встановлено інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) наступних відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 .

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 був знятий з реєстрації місця проживання з 26.12.2013, Морокіна Тетяна Миколаївна знята з реєстрації по смерті, а адресою місця реєстрації ОСОБА_8 вказано тимчасово окуповану територію, з огляду на що встановити місце реєстрації означених осіб не вбачається за можливе.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2021 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк і спосіб усунення виявлених недоліків.

Оскільки позивачем в установлений судом строк усунуто виявлені судом недоліки, ухвалою від 10.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 07.12.2021.

06.12.2021 від представника відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

07.12.2021 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 11.01.2022.

24.12.2021 від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, яким він заперечує проти позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність заявлених позивачем вимог.

31.12.2021від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1.

11.01.2022 від відповідача-1 надійшло клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України, яке обґрунтовано тим, що Фонд звернувся до суду з даним позовом після припинення ПАТ "Ерде Банк" як юридичної особи.

11.01.2022 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 15.02.2022.

12.01.2022 від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача-1 про залишення позову без розгляду.

01.02.2022 від відповідача-6 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти позову з підстав його необґрунтованості та недоведеності.

10.02.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-6.

11.02.2022 від позивача надійшла заява про залучення до участі у справі ОСОБА_12 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів. Вказана заява обґрунтована тим, що ОСОБА_12 була присутня на засіданнях кредитного комітету ПАТ "Ерде Банк" на час прийняття рішень стосовно угод, які є предметом позову.

15.02.2022 від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

15.02.2022 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвали: про поновлення відповідачу-6 пропущеного процесуального строку для подання відзиву та долучення цієї заяви до матеріалів справи, про відмову в задоволенні заяв позивача про залишення позову без розгляду і залучення до участі у справі ОСОБА_12 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів, з підстав невідповідності означеної заяви вимогам ст. 50 ГПК України, та про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 15.03.2022.

Підготовче засідання у даній справі, яке було призначено на 15.03.2022, не відбулось у зв'язку із веденням на території Київської області бойових дій та загрозою для життя і здоров'я громадян.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2022 визначено, що дату підготовчого засідання буде призначено після врегулювання військової ситуації на території України ухвалою суду додатково.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні на 14.05.2024.

30.04.2024 від позивача надійшли пояснення по справі.

01.05.2024 від відповідача-9 надійшли заперечення проти позовних вимог, клопотання про витребування доказів від позивача.

09.05.2024 від відповідача-1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

Протокольною ухвалою від 14.05.2024 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача-9 про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2024 зупинено провадження у справі №910/19431/20 за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення шкоди в розмірі 124 106 850,76 грн, до закінчення перегляду Верховним Судом у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду справи №916/3724/21.

14.08.2024 від відповідача-1 надійшло клопотання про поновлення провадження у справі №910/19431/20.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 поновлено провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 17.09.2024.

30.08.2024 від відповідача-1 надійшла заява про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

13.09.2024 та 16.09.2024 позивачем подано додаткові письмові пояснення по справі та заява про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності та захист порушеного права.

17.09.2024 від відповідача-9 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

17.09.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 22.10.2024.

22.10.2024 від відповідача-9 надійшли заперечення на заяву позивача про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності та захист порушеного права та клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

22.10.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про поновлення пропущеного процесуального строку на подання доказів та долучив додані до заяви від 16.09.2024 докази до матеріалів справи, та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 26.11.2024.

28.10.2024 від відповідача-1 надійшли письмові пояснення щодо заяви Фонду від 16.09.2024.

26.11.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 21.01.2025.

У судовому засіданні 21.01.2025 представником відповідача-9 подано заяву про застосування строку позовної давності.

У судовому засіданні 21.01.2025 оголошувалась перерва до 11.03.2025.

04.02.2025 від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

07.03.2025 від позивача надійшло клопотання про повернення на стадію підготовчого засідання та зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні 11.03.2025 оголошувалась перерва до 29.04.2025.

28.04.2025 від позивача надійшло клопотання про повернення на стадію підготовчого засідання та зупинення провадження у справі.

Протокольними ухвалами від 29.04.2025 за заявою позивача залишено без розгляду його клопотання про повернення на стадію підготовчого засідання та зупинення провадження у справі від 07.03.2025, відмовлено в задоволенні клопотання позивача від 28.04.2025 про повернення на стадію підготовчого засідання та зупинення провадження у справі, оголошено перерву в судовому засіданні до 29.05.2025.

07.05.2025 від відповідача-1 надійшли додаткові пояснення по справі.

Протокольною ухвалою від 29.05.2025 оголошено перерву в судовому засіданні до 17.07.2025.

16.07.2025 представником відповідача-1 подано письмову промову в судових дебатах.

Протокольною ухвалою від 17.07.2025 оголошено перерву в судовому засіданні до 12.08.2025.

11.08.2025 представником відповідача-9 подано письмову промову в судових дебатах.

Судове засідання з розгляду справи по суті, призначене на 12.08.2025, не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці з 04.08.2025 по 18.08.2025.

Ухвалою від 19.04.2025 призначено судове засідання з розгляду справи №910/19431/20 по суті на 07.10.2025.

У судовому засіданні 07.10.2025 представник позивача підтримав заяву про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності та захист порушеного права, просив позов задовольнити. Представники відповідачів -1, -9 проти задоволення позову заперечували, просили застосувати наслідки спливу строків позовної давності. Представники відповідачів -2 - 8 в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомляли, та їх неявка не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 202 ГПК України.

07.10.2025 суд проголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомив дату і час його проголошення.

07.10.2025 суд проголосив вступну та резолютивну частину рішення та повідомив, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів -1, -9, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 29.10.2012 №451 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування, Фонд, позивач, ФГВФО) 29.10.2012 прийнято рішення №25 "Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації" (копія додається), відповідно до якого з 30.10.2012 розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк" (далі - Банк) з ринку та здійснення тимчасової адміністрації на три місяці з 30.10.2012 по 29.01.2013.

Постановою Правління Національного банку України від 09.01.2013 №4 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію AT "Ерде Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення від 10.01.2013 №3 "Про призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію AT "Ерде Банк".

Рішеннями виконавчої дирекції Фонду від 28.11.2013 №34, від 08.12.2014 №143, від 30.06.2015 №125, від 17.12.2015 №226, від 29.12.2016 №3057 продовжувався строк здійснення процедури ліквідації AT "Ерде Банк" і тривав до 08.01.2018 включно.

У ході здійснення ліквідаційної процедури Банку виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 25.04.2013 №051/13 "Про затвердження Реєстру акцептованих вимог кредиторів AT "Ерде Банк", відповідно до якого (з урахуванням змін, внесених на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування від 06.11.2017 року №4941) загальна сума акцептованих вимог кредиторів становить 741 005 970,27 грн.

Крім того, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 18.07.2013 №073/13 "Про затвердження Акту за результатами інвентаризації та формування ліквідаційної маси AT "Ерде Банк", згідно якого балансова вартість ліквідаційної маси банку становить 1 120 041 129,04 грн, а ринкова вартість 246 253 336,59 грн.

Таким чином, як зазначає позивач, розмір зобов'язань AT "Ерде Банк" відповідно до реєстру акцептованих вимог кредиторів перевищує оціночну (ринкову) вартість ліквідаційної маси АТ "Ерде Банк" на 494 752 633,68 грн (741 005 970,27 грн - 246 253 336,59 грн = 494 752 633,68 грн).

11.12.2017 виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №5334 "Про затвердження ліквідаційного балансу та звіту про завершення ліквідації AT "Ерде Банк".

Як вказує позивач, за результатами проведення процедури ліквідації банку Фондом встановлено, що обсяг не задоволених вимог кредиторів AT "Ерде Банк" за недостатністю його майна становить 587 046 174,11 грн, що підтверджується меморіальними ордерами №1 від 11.12.2017, №4 від 11.12.2017, №117 від 11.12.2017, №118 від 11.12.2017, №119 від 11.12.2017, №120 від 11.12.2017, №124 від 11.12.2017, №127 від 11.12.2017, №128 від 11.12.2017 та №129 від 11.12.2017.

Зокрема, відповідно до меморіального ордеру від 11.12.2017 №124 у зв'язку з затвердженням ліквідаційного балансу AT "Ерде Банк" не задоволені вимоги Фонду гарантування як кредитора третьої черги становлять 308 504 755,04 грн.

Позивач зазначає, що внаслідок прийнятих за участі відповідачів рішень, банком було здійснено збиткові операції стосовно позичальників ТОВ "ЄВРОКОНСТРАКШН-2" за Договором від 29.08.2011 №154/11-КЛ та кредитування ТОВ "ЄВРОМАРТ" за Договором від 31.08.2011 №155/11-КЛ (без належного забезпечення - неспівмірного з сумою кредиту), ТОВ "ЄВРОКОНСТРАКШН-2" за Договором від 04.07.2011 №125/11-КЛ (без будь-якого забезпечення), ТОВ "Юридична компанія "Консалтинг Груп" за Договором від 04.10.2011 №178/11-КЛ (без належного забезпечення - неспівмірного з сумою кредиту), які прямо протирічили інтересам Банку та його кредиторам, чим Банку завдано збитків на суму 124 106 850,76 грн.

Так, Звітом НБУ за результатами проведення інспекційної перевірки АТ "ЕРДЕ БАНК" з окремих питань якості активів, ліквідності, менеджменту за період діяльності Банку з 19.09.2011 по 28.08.2012 встановлено порушення Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Згідно з висновками НБУ, основні проблеми з ліквідністю АТ "ЕРДЕ БАНК" виникли у зв'язку з проведенням невиваженої політики з управління активів, їх низької (негативно класифікованої) якості, наявність концентрацій у кредитному портфелі, ризикові вкладення у активні операції (бланкове кредитування), що й поставило під загрозу невиконання зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами Банку.

Зважаючи на вищевикладені численні порушення в діяльності АТ "ЕРДЕ БАЕІК" та у зв'язку з погіршенням фінансового стану Банку, державний регулятор на підставі статей 73, 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та глави 12 розділу II Положення про застосування НБУ заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.08.2012 №346, прийняв постанову від 19.10.2012 №432/БТ "Про віднесення АТ "ЕРДЕ БАНК" до категорії проблемних" (копія додається), оскільки його діяльність не відповідає вимогам нормативно-правових актів НБУ.

Як вбачається зі змісту означеної постанови НБУ, АТ "ЕРДЕ БАНК" до НБУ надавало недостовірну звітність, що призвело до суттєвого викривлення показників фінансового стану Банку.

Крім того, постановою Правління Національного банку України зобов'язано керівництво Банку невідкладно вжити заходів щодо приведення діяльності АТ "ЕРДЕ БАНК" до вимог банківського законодавства та розробити ефективний план фінансового оздоровлення.

29.10.2012 Правління НБУ винесло постанову № 451 "Про віднесення ПАТ "ЕРДЕ БАНК" до категорії неплатоспроможних", в якій мова йде про незадовільну якість активів та необхідність у донарахуванні резервів під активні операції на суму 343,1 млн.грн. Необхідність у донарахуванні резервів негативно впливає на фінансовий результат діяльності АТ "ЕРДЕ БАНК", розмір регулятивного капіталу та нормативи.

Зазначене, на думку правління НБУ, свідчить про здійснення АТ "ЕРДЕ БАНК" ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, та надання до НБУ недостовірної звітності, що призвело до суттєвого викривлення показників його фінансового стану.

До Національного банку України надійшли скарги від клієнтів про невиконання АТ "ЕРДЕ БАНК" своїх зобов'язань на суму 29,3 млн.грн. Вищезазначене стало підставою для прийняття постанови НБУ № 451 від 29.10.2020.

Однак, у зв'язку із невжиттям посадовими особами АТ "ЕРДЕ БАНК" належних заходів для усунення порушень нормативно-правових актів НБУ, відсутністю розробленого Банком прийнятного та дієвого плану фінансового оздоровлення, Національним банком прийнято постанову від 29.10.2012 №451 "Про віднесення АТ "ЕРДЕ БАНК" до категорії неплатоспроможних".

За результатами інвентаризації майна та активів АТ "ЕРДЕ БАНК" виявлено ряд сумнівних операцій з кредитування:

1) Операція Банку з кредитування з кредитування Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОКОНСТРАКШН-2" за Договором від 29.08.2011 №154/11-КЛ та кредитування Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОМАРТ" за Договором від 31.08.2011 №155/11-КЛ - без належного (неспівмірного з сумою кредиту) забезпечення.

2) Операція Банку з кредитування Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОКОНСТРАКШН-2" за Договором від 04.07.2011 №125/11-КЛ - без будь-якого забезпечення.

3) Операція Банку з кредитування Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Консалтинг Труп" за Договором від 04.10.2011 №178/11-КЛ - без належного (неспівмірного з сумою кредиту) забезпечення.

Так, 29.08.2011 між ПАТ "ЕРДЕ БАНК" та ТОВ "Євроконстракшн-2" укладено "Договір зростання" Кредитний договір №154/11-КЛ, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти на умовах, визначених цим договором та додатковими договорами/угодами до нього, що складають невід'ємну частину договору.

Згідно з п. 1.1.1 Кредитного договору (з урахуванням змін), кредит надається у формі кредитної лінії з максимальним лімітом кредитування у сумі 5 440 100,00 дол. США, ставка за користування кредитом становить 17 % річних.

31.08.2011 між ПАТ "ЕРДЕ БАНК" та ТОВ "Євромарт" укладено "Договір зростання" Кредитний договір №155/11-КЛ, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти на умовах, визначених цим договором та додатковими договорами/угодами до нього, що складають невід'ємну частину договору.

Згідно з п. 1.1.1 Кредитного договору (з урахуванням змін), кредит надається у формі кредитної лінії з максимальним лімітом кредитування у сумі 5 832 400,00 дол. США, ставка за користування кредитом становить 17 % річних.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язань за Кредитним договором між Банком та майновими поручителями укладено наступні договори забезпечення:

- Договір від 31.08.2011 про внесення змін до Іпотечного договору від 29.04.2011, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Зубковою О.Л. та зареєстрований в реєстрі за №562, укладений між Банком та ТОВ "ХЕЛСТУР", відповідно до якого в іпотеку передано: нерухоме майно, а саме: нежилі будівлі загальною площею 7 609,40 кв.м, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Шамрила Тимофія, буд. 7а. Узгоджена сторонами оціночна вартість предмета іпотеки становить 104 068 500,00 грн.;

- Договір застави від 29.08.2011, укладений між Банком та ТОВ "Телеканал - 100", відповідно до умов якого в заставу передано майно: основні засоби, перелік яких наведений у Додатку №1 до цього Договору. Балансова та заставна вартість предмета застави становить 1 802 644,00 грн.;

- Договір застави від 29.08.2011, укладений між Банком та ПрАТ "Українська фінансова мережа", відповідно до умов якого в заставу передано майно: основні засоби, перелік яких наведений у Додатку №1 до цього Договору. Балансова та заставна вартість предмета застави становить 361 229,58 грн.

Позивач зазначає, що рішення про видачу кредитів ТОВ "Єврокнстракшн-2" та ТОВ "ЄВРОМАРТ" та внесення змін про умови кредитування (збільшення ліміту) відповідно прийнято Кредитним комітетом від 25.08.2011, оформлене протоколом №676, та від 19.09.2012, оформлене протоколом №1132/2 (затверджено Головою Наглядової Ради та членом Наглядової Ради Банку), у складі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_6 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 .

Водночас прийняття посадовими особами органами управління Банку рішень щодо кредитування ТОВ "Євроконстракшн-2" та ТОВ "ЄВРОМАРТ" та подальше збільшення ліміту кредитної лінії без взяття належного додаткового високоліквідного забезпечення призвело до непогашення заборгованості за відповідними кредитними зобов'язаннями.

Саме неналежний контроль членів комітетів правління ПАТ "ЕРДЕ БАНК" за проведенням кредитної операції, неналежне здійснення оцінки кредитного ризику, невизначення ринкової вартості предметів забезпечення за кредитними угодами призвели до непогашення існуючої заборгованості позичальників перед Банком, що підтверджується нижчевикладеним.

Крім того, на думку позивача, проведення таких активних операцій Банком переслідувало єдину мету - виведення коштів з ПАТ "ЕРДЕ БАНК" через пов'язані з власником істотної участі Банку компанії-товариства, оскільки:

1) За даними ЄДР керівником та єдиним засновником ТОВ "ЄВРОКОНСТРАКШН-2" є ОСОБА_16 , яка є одночасно керівником ТОВ "Укрбізнесгруп Гарантія";

2) За даними ЄДР керівником ТОВ "Хелстур" (майновий поручитель Позичальників) є також ОСОБА_16 ;

3) За адресою місцезнаходження майнового поручителя ТОВ "Хелстур": 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4 А, офіс 139, - зареєстровано іншого суб'єкта господарювання - ТОВ "Хелстур 2012", кінцевим бенефіціарним власником якого є ОСОБА_17 , дружина власника істотної участі ПАТ "ЕРДЕ БАНК" ОСОБА_1 ;

4) За даними ЄДР щодо ТОВ "ЄВРОМАРТ" за адресою місцезнаходження Позичальника: 01021, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 28/2, Н/П №43, зареєстровано інші 86 суб'єктів господарювання, в тому числі - ТОВ "Юридична компанія "Консалтинг Груп", який був також великим клієнтом та боржником ПАТ "ЕРДЕ БАНК".

Таким чином, відповідні операції Банку пов'язані з надмірним концентраційним ризиком щодо одного контрагента, оскільки і ТОВ "ЄВРОМАРТ", і ТОВ "Юридична компанія "Консалтинг Груп" є пов'язаними між собою спільним місцезнаходженням, а також ТОВ "ЄВРОКОНСТРАКШН-2" та ТОВ "Євромарт" - одним і тим же майновим поручителем (ТОВ "Хелстур").

Станом на дату початку процедури ліквідації ПАТ "ЕРДЕ БАНК", заборгованість ТОВ "ЄВРОКОНСТРАКШН-2" за Кредитним договором №154/11-КЛ від 29.08.2011 становила 5 526 246,51 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 44 171 288,37 грн, а заборгованість ТОВ "ЄВРОМАРТ" за Кредитним договором №155/11-КЛ від 31.08.2011 - 6 011 568,94 дол. США. що в гривневому еквіваленті становить 48 050 470,54 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.02.2013 у справі №910/26197, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 09.10.2013, позовні вимоги ПАТ "ЕРДЕ БАНК" до ТОВ "ХЕЛСТУР" задоволено повністю та звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття Банком у власність нерухомого майна - нежитлові будівлі заг. пл. 7 609,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

В ході розгляду даної справи встановлено, що ринкова вартість предмета іпотеки складає 50 700 300,00 грн, тож керівництвом Банку було завищено вартість предмета іпотеки майже втричі - до 140 млн грн.

Позивач зазначає, що Банк 31.08.2011 перерахував ТОВ "ЄВРОМАРТ" 3 332 400,00 доларів США кредитних коштів з призначенням платежу "перерахування коштів зг. кред. договору №155/11-КЛ від 31.08.2011". В цей же день іноземна валюта була конвертована в гривневий еквівалент та в сумі 26 639 205,60 грн була перерахована на інший рахунок позичальника № НОМЕР_1 , без призначення. Разом з тим, цей рахунок (2603) відкривався Позичальнику під кредитний договір № 70/11-КЛ від 13.04.2011. Банк 13.10.2011 перерахував Позичальнику 2 500 000,00 доларів США кредитних коштів з призначенням платежу "перерахування коштів зг. кред. договору №155/11-КЛ від 31.08.2011", які були перераховані на рахунок ТОВ "Мерідіан Фінанс", яке в подальшому перерахувало ці кошти на свій позичковий рахунок № НОМЕР_2 з призначенням платежу "часткове погашення кредиту зг. кредитного договору №175/11-КЛ від 30.09.2011. Без ПДВ".

Тобто, кредитними коштами позичальника ТОВ "Євромарт" погашено заборгованість по кредиту ТОВ "Мерідіан Фінанс".

У процесі здійснення процедури ліквідації 29.08.2014 Банком реалізовано нерухоме майно (нежитлові будівлі заг. пл. 7609,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ), що перебувало на балансі внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Євроконстракшн-2" та ТОВ "Євромарт", за ціною 26 978 400,00 грн. У ході ліквідаційної процедури ПАТ "ЕРДЕ БАНК" реалізовано також активи (права вимоги за кредитами ТОВ "Євроконстракшн-2" та ТОВ "Євромарт") за ціною лише 200 000,00 грн, що підтверджується Договором про відступлення права вимоги від 03.12.2014 №31, укладеним між Банком та ТОВ "Фінансова компанія "ПАРІС".

Позивач вказує, що всупереч статутним положенням, Закону України "Про банки і банківську діяльність", приписів Національного банку України посадові особи органів управління АТ "ЕРДЕ БАНК" ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ), ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_15 , ОСОБА_9 ) здійснили невиправдано ризикову кредитну операцію шляхом видачі коштів ТОВ "Євроконстракшн-2" та ТОВ "Євромарт" без належного забезпечення з метою виведення коштів на користь власників Банку, а також перекредитування існуючої заборгованості інших позичальників Банку, що призвело до заподіяння Відповідачами шкоди Банку в розмірі 88 855 319,08 грн, з яких:

- 55 572 111,74 грн - вимоги Банку за Кредитним договором від 29.08.2011 №154/11- КЛ, визначені в Договорі відступлення від 03.12.2014 та визнані судом;

- 60 461 607,34 грн - вимоги Банку за Кредитним договором від 31.08.2011 №155/11- КЛ, визначені в Договорі відступлення від 03.12.2014 та визнані судом;

26 978 400,00 грн - кошти, отримані Банком від реалізації нерухомості, яка виступала предметом іпотеки за згаданими вище кредитними зобов'язаннями;

- 200 000,00 грн - кошти, отримані Банком від реалізації активу - прав вимоги за кредитами.

Посадовими особами ПАТ "ЕРДЕ БАНК", які приймали рішення про кредитування ТОВ "Євроконстракшн-2", були: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 .

Дана операція з кредитування здійснена в інтересах власників істотної участі ПАТ "ЕРДЕ БАНК", оскільки Позичальник є пов'язаною з ОСОБА_1 особою, оскільки згідно даних ЄДР керівником та єдиним засновником ТОВ "ЄВРОКОНСТРАКШН-2" є ОСОБА_16 .

Викладені обставини свідчать про економічно необґрунтовану ризиковану (без будь-якого забезпечення) кредитну операцію, що призвела до концентрації кредитного ризику (напрями використання кредитних коштів, пов'язані позичальники між собою), однак керівництво Банку та члени комітетів правління на зазначені факти жодним чином не відреагували, наслідком чого стало здійснення АТ "ЕРДЕ БАНК" активної операції на користь ТОВ "Євроконстракшн-2", без жодного забезпечення, в інтересах власника істотної участі Банку - ОСОБА_1 , виключною метою якого було здійснення перекредитування (погашення боргу за попередніми кредитними зобов'язаннями) та виведення коштів з Банку у власних інтересах, а також коригування балансу Банку (відсутність прострочених зобов'язань за активними операціями).

Станом на момент початку процедури в ліквідації (10.01.2013), заборгованість за кредитним договором становила 15 064 118,85 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.11.2013 у справі №6/130-12 задоволено позовні вимоги Банку та стягнуто з ТОВ "Євроконстракшн-2" борг у розмірі 14 852 315,57 грн.

В ході ліквідаційної процедури ПАТ "ЕРДЕ БАНК" реалізовано актив - право вимоги за кредитом за ціною 50 000,00 грн, що підтверджується Договором про відступлення права вимоги від 03.12.2014 №30, укладеним між Банком та ТОВ "Фінансова компанія "ПАРІЄ".

Таким чином, всупереч статутним положенням, Закону України "Про банки і банківську діяльність", приписів Національного банку України посадові особи органів управління ПАТ "ЕРДЕ БАНК" ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_15 , ОСОБА_20 ), здійснили ризикову кредитну операцію шляхом видачі коштів ТОВ "ЄВРОКОНСТРАКШН-2" за кредитним договором від 04.07.2011 №125/11-КЛ без будь-якого забезпечення, що призвело до заподіяння Відповідачами шкоди Банку в розмірі 14 802 315,57 грн.

Крім того, 04.10.2011 між АТ "ЕРДЕ БАНК" та ТОВ "Юридична компанія "Консалтинг Груп" укладено "Договір зростання" Кредитний договір №178/11-КЛ, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти на умовах, визначених цим договором та додатковими договорами/угодами до нього, що складають невід'ємну частину договору.

Згідно з п. 1.1.1 Кредитного договору (з урахуванням змін), кредит надається у формі кредитної лінії з максимальним лімітом кредитування у сумі 37 300 000,00 грн, ставка за користування кредитом становить 17 % річних.

Загальна сума виданих коштів за кредитним договором - 37 300 000,00 грн.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язань за Кредитними договорами ТОВ "Юридична компанія "Консалтинг Груп", між Банком та ТОВ "Телеканал-100" укладено Договір застави (майнові права на депозит), відповідно до умов якого в заставу передано майнові права на грошові кошти у розмірі 7 410 000,00 грн.

За результатами інспекційної перевірки НБУ, що підтверджується Довідкою НБУ від 11.10.2012, відомості про заставу заданими кредитами взагалі не були внесені до відповідного Реєстру.

Додатково забезпеченням виконання зобов'язань за Кредитним договором №178/11-КЛ виступала іпотека: земельна ділянка у м. Буча Київської обл. заг. пл. 3,8452 га. Заставна вартість - 10 027 800,00 грн. Іпотекодавець - ОСОБА_21 .

Аналіз зазначених кредитних операцій свідчить, що керівниками та членами комітетів правління Банку прийнято рішення щодо видачі грошових коштів та подальше збільшення ліміту кредитних ліній без належного забезпечення, оскільки вартість предметів застави (7 410 000,00 грн.) та іпотеки (10 027 800,00 грн), безумовно, не покривали всю суму коштів, виданих ТОВ "Юридична компанія "Консалтинг Груп" за Кредитним договором від 08.06.2011 №107/11-КЛ та від 04.10.2011 №178/11-КЛ (56 911 386,00 грн).

Більше того, в подальшому органами управління Банку внесено зміни до Договору застави (майнові права на депозит), укладеного із ТОВ "Телеканал-100" шляхом зменшення предмета застави з 7 410 000,00 грн до 4 130 000,00 грн без будь-якої заміни (взяття додаткового) предметів забезпечення.

Рішення щодо кредитування (внесення змін до предмету застави - зменшення предмета забезпечення) за Кредитним договором №178/11-КЛ від 04.10.2011, укладеного з ТОВ "ЮК "Консалтинг Груп", прийнято Кредитним комітетом від 24.10.2011, оформленого протоколом №736, від 29.11.2011, оформленого протоколом №774/2, від 06.12.2011, оформленого протоколом №780/5, від 02.10.2012, оформленого протоколом №1142, (затверджено Головою Наглядової Ради та членом Наглядової Ради Банку).

Посадовими особами АТ "ЕРДЕ БАНК", які приймали рішення про кредитування ТОВ "Юридична компанія "Консалтинг Груп", були: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_22 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_23 .

За доводами позивача, дана операція була надмірно ризикованою, оскільки несла значну загрозу у неповерненні коштів Банку без належного забезпечення, однак дані обставини залишилися поза увагою як членів Наглядової ради, так і Кредитного комітету, що призвело до заподіяння шкоди ПАТ "ЕРДЕ БАНК".

Крім того, дана операція несла для Банку значну концентрацію невиправданого кредитного ризику, оскільки:

- за даними ЄДР щодо ТОВ "Юридична компанія "Консалтинг Груп" за адресою місцезнаходження Позичальника: 01021, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 28/2, Н/П №43, зареєстровано інші 86 суб'єктів господарювання, в тому числі - ТОВ "ЄВРОМАРТ", який був також великим клієнтом та боржником ПАТ "ЕРДЕ БАНК", що свідчить про концентрацію кредитного ризику за одним контрагентом, оскільки згадані боржники Банку мають одне і те ж місцезнаходження;

- одним із засновників Позичальника є фізична особа ОСОБА_24 , яка станом на момент видачі кредиту була членом Ревізійної комісії ПАТ "БУДМЕХАНІЗАЦІЯ", що підтверджується річною регулярною інформацією емітента за 2011 рік, - іншого великого боржника ПАТ "ЕРДЕ БАНК", яке одночасно було одним із засновників ТОВ "ПВК "БУДІВЕЛЬНИК" - іншого Позичальника Банку.

Крім того, Голова та члени Наглядової ради, голова та члени Ревізійної комісії ПАТ "БУДМЕХАНІЗАЦІЯ" ( ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 ), основним місцем роботи зазначили ТОВ "Юридична компанія "Консалтинг Груп" та ТОВ "Українська Бізнес Група" (входить в корпорацію "Українська Бізнес Група", засновником якої є ОСОБА_35 - власник істотної участі АТ "ЕРДЕ БАНК").

З аналізу рухів коштів слідує, що кредитними коштами позичальника ТОВ "ЮК "Консалтинг Груп" погашено заборгованість за кредитом ТОВ "ПВК "Будівельник" (перекредитування).

Викладені обставини свідчать виключно про економічно необґрунтовані ризиковані (без належного забезпечення) кредитні операції, що призвели до виведення коштів з банку, однак керівництво Банку та члени комітетів правління зазначені факти взагалі проігнорували, наслідком чого стало здійснення ПАТ "ЕРДЕ БАНК" активних операцій на користь ТОВ "Юридична компанія "Консалтинг Груп", що призвело до значної концентрації кредитного ризику, виключною метою якої було погашення інших кредитних зобов'язань перед Банком пов'язаними з позичальником боржниками.

В ході ліквідаційної процедури ПАТ "ЕРДЕ БАНК" звернуто стягнення на предмет іпотеки: земельну ділянку у м. Буча Київської області, загальною площею 3,8452 га, в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №178/11-КЛ від 04.10.2011.

29.12.2015 Банком реалізовано зазначений актив (об'єкт нерухомості) за ціною 15 665 000,00 грн, що підтверджується протоколом №15/Е 12-29 від 29.12.2015 про проведення аукціону.

Станом на початок процедури ліквідації (10.01.2013), заборгованість за кредитним договором від 08.06.2011 №107/11-КЛ становила 20 449 424,47 грн, а заборгованість за кредитним договором від 04.10.2011 №178/11-КЛ склала 38 229 216,11 грн, що підтверджується розрахунком (копія додається).

В ході ліквідаційної процедури ПАТ "ЕРДЕ БАНК" реалізовано актив - права вимоги за двома кредитами за ціною 100 000,00 грн, що підтверджується Договором про відступлення права вимоги від 03.12.2014 №35, укладеним між Банком та ТОВ "Фінансова компанія "ПАРІС".

Таким чином, всупереч статутним положенням, Закону України "Про банки і банківську діяльність", приписів Національного банку України посадові особи органів управління АТ "ЕРДЕ БАНК" ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_15 , ОСОБА_9 ), здійснили ризикову кредитну операцію шляхом видачі коштів ТОВ "Юридична компанія "Консалтинг Груп" за кредитним договором від 04.10.2011 №178/11-КЛ без належного (не співмірного з сумою кредиту) забезпечення, що призвело до заподіяння відповідачами шкоди Банку в розмірі 20 449 216,11 грн.

Позивач вказує, що протиправність дій та рішень керівництва та власника АТ "ЕРДЕ БАНК" та членів комітетів правління Банку призвели до погіршення його фінансового становища та подальшої неплатоспроможності, внаслідок чого Фонд гарантування, з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів кредиторів, звернувся до суду з позовом до пов'язаних з АТ "ЕРДЕ БАНК" осіб про відшкодування заподіяної шкоди.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Частинами 1-2 ст. 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим (ст. 1190 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Відповідно до ст. 63 Закону України "Про акціонерні товариства" №514-VI від 17.09.2008 (що діяв на момент спірних правовідносин) посадові особи органів акціонерного товариства повинні діяти в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства. Посадові особи органів акціонерного товариства несуть відповідальність перед товариством за збитки, завдані товариству своїми діями (бездіяльністю), згідно із законом. У разі якщо відповідальність згідно із цією статтею несуть кілька осіб, їх відповідальність перед товариством є солідарною.

Таким чином, наведеними положеннями законодавства закріплено обов'язки органів юридичної особи (посадових осіб) (фідуціарні обов'язки) діяти в інтересах юридичної особи, діяти добросовісно, діяти розумно та не перевищувати своїх повноважень, а також відповідальність за їх порушення.

Право Фонду звернутися до суду від власного імені в інтересах вкладників та інших колишніх кредиторів банку з позовом про стягнення шкоди з пов'язаних осіб банку прямо передбачено нормами чинного законодавства.

Відповідно до приписів ч.1 ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, яка діяла як на момент припинення банку, так і на момент звернення Фонду з позовом) вимоги до банку, незадоволені за недостатністю його майна, вважаються погашеними, що не позбавляє Фонд або уповноважену особу Фонду права звертатися з вимогами до пов'язаної з банком особи у порядку, визначеному ч.5 цієї статті.

Законом №1588-IX ст. 53 ГПК доповнено частиною 6 згідно з якою Фонд, звертаючись з позовом про відшкодування шкоди (збитків) у порядку ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", діє від імені та в інтересах неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених ч.2 ст.77 Закону "Про банки і банківську діяльність", а у разі припинення неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених ч.2 ст.77 Закону "Про банки і банківську діяльність", як юридичної особи - в інтересах кредиторів, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації банку.

Отже, у процесуальному законодавстві, чинному на дату звернення з позовом, чітко розмежовано два види позовів Фонду про відшкодування шкоди (збитків), які подаються у порядку ст. 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб":

- позов який подається від імені та в інтересах неплатоспроможного банку;

- позов від власного імені в інтересах кредиторів припиненого неплатоспроможного банку, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації банку.

Умовами звернення Фонду з другим видом позову є: (1) завершення ліквідаційної процедури неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених ч.2 ст.77 Закону "Про банки і банківську діяльність"; (2) залишення кредиторських вимог без задоволення (їх погашення внаслідок недостатності майна); (3) припинення банку як юридичної особи.

Подібні висновки Верховного Суду викладено, зокрема, у постанові від 12.07.2022 у справі №910/18526/21.

При цьому Фонд та інші колишні кредитори банку можуть вважатися такими, що зазнали шкоди (втратили вклади чи право вимоги до банку) тільки після припинення банку як юридичної особи; тільки після завершення ліквідаційної процедури (продажу активів) та припинення банку можна визначити точний розмір шкоди, завданої Фонду та іншим колишнім кредиторам банку.

Відповідно до ст. 1 Закону "Про банки і банківську діяльність" банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Банк є фінансовою установою, яка на підставі банківської ліцензії має право використовувати залучені кошти. Така діяльність підпадає під спеціальне регулювання, передбачене Законом "Про фінансові послуги та ринок фінансових послуг" (який діяв у 2011-2014 роках), Законом "Про банки і банківську діяльність", Законом "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" яке встановлює цілу низку обмежень у діяльності Банку для запобігання надмірним ризикам, забезпечення стабільної роботи банку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банку.

Тобто, особливістю банківської діяльності є те, що банк переважно працює на "чужих", тобто залучених фінансових активах, не набуваючи право власності на них. Відтак банк не може піддавати надмірному ризику залучені кошти, тобто кошти вкладників та інших кредиторів, на відміну від звичайної юридичної особи, суб'єкта підприємницької діяльності, яка має право без обмежень ризикувати власними коштами.

За змістом Закону "Про банки і банківську діяльність" (в редакції що діяла на момент вчинення протиправних дій), зокрема з урахуванням статей 36, 44 цього Закону, банкам забороняється здійснювати ризикову діяльність, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній на момент вчинення збиткових операцій) істотна участь - пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи.

Контролером є фізична або юридична особа, щодо якої не існує контролерів - фізичних осіб та яка має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або діяльність юридичної особи шляхом прямого та/або опосередкованого володіння самостійно або спільно з іншими особами часткою в юридичній особі, що відповідає еквіваленту 50 чи більше відсотків статутного капіталу та/або голосів юридичної особи, або незалежно від формального володіння здійснювати такий вплив на основі угоди чи будь - яким іншим чином.

Відповідно до п. 1.3. Глави І Розділу VI Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 р. № 368 (в редакції, чинній на момент вчинення збиткових операцій), до управлінського персоналу банку належать: голова, його заступники та члени правління (ради директорів) банку; голова, його заступники та члени спостережної (наглядової) ради банку; головний бухгалтер банку, його заступники; керівники відокремлених підрозділів банку; керівники та члени комітетів правління банку (які створені з метою управління ризиками, зокрема кредитний комітет, комітет з питань управління активами та пасивами, тарифний комітет); керівник служби внутрішнього аудиту банку.

Частиною 1 ст. 37 Закону України про банки (в редакції, чинній на момент вчинення збиткових операцій) передбачено, що органами управління банку є загальні збори учасників, спостережна рада, правління (рада директорів) банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній на момент вчинення збиткових операцій), спостережна рада банку здійснює такі функції: контролює діяльність правління (ради директорів) банку.

Повноваження і порядок роботи спостережної ради банку визначаються статутом банку чи положенням про раду банку, що затверджуються загальними зборами учасників банку.

Статтею 40 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній на момент вчинення збиткових операцій) Правління (рада директорів) банку є виконавчим органом банку, здійснює управління поточною діяльністю банку, формування фондів, необхідних для статутної діяльності банку, та несе відповідальність за ефективність його роботи згідно з принципами та порядком, встановленими статутом банку, рішеннями загальних зборів учасників і спостережної ради банку. У межах своєї компетенції правління (рада директорів) діє від імені банку, підзвітне загальним зборам учасників та спостережній раді банку. Правління (рада директорів) банку діє на підставі положення, що затверджується загальними зборами учасників чи спостережною радою банку. Голова правління (ради директорів) банку керує роботою виконавчого органу та має право представляти банк без доручення.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній на момент вчинення збиткових операцій), керівниками банку є: голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління банку, головний бухгалтер, його заступники, керівники відокремлених підрозділів банку.

Правління (рада директорів) банку діє на підставі положення, що затверджується загальними зборами учасників чи спостережною радою банку.

Згідно ч. 18 ст. 42 Закону України "Про банки і банківську діяльність" керівники банку зобов'язані діяти в інтересах банку, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів банку.

Згідно ч. 19 ст. 42 Закону України "Про банки і банківську діяльність" керівники банку несуть відповідальність перед банком за збитки, завдані банку їхніми діями (бездіяльністю), згідно із законом. Якщо відповідальність згідно з цією статтею несуть кілька осіб, їх відповідальність перед банком є солідарною.

Згідно ст. 43 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній на момент вчинення збиткових операцій), при виконанні своїх обов'язків відповідно до вимог цього Закону керівники банку зобов'язані діяти на користь банку та клієнтів і зобов'язані ставити інтереси банку вище власних. Зокрема, керівники банку зобов'язані: 1) ставитися з відповідальністю до виконання своїх службових обов'язків; 2) приймати рішення в межах наданих повноважень; 3) не використовувати службове становище у власних інтересах; 4) забезпечити збереження та передачу майна та документів банку при звільненні керівників з посади.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 44 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній на момент вчинення збиткових операцій), банк зобов'язаний з урахуванням специфіки його роботи створити адекватну систему управління ризиками, яка має забезпечувати на постійній основі виявлення, вимірювання, контроль і моніторинг усіх видів ризиків за всіма напрямами діяльності банку на всіх організаційних рівнях та бути адекватною ризикам, що приймаються банком. Для забезпечення додаткових заходів з метою управління ризиками банки створюють постійно діючі комітети, зокрема: кредитний комітет.

З п. 1.3. Глави І Розділу VI Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 р. № 368, (у редакції від 20.06.2012 р.) випливає, що голова та члени кредитного комітету Банку є членами комітету Правління Банку та відносяться до пов'язаних осіб в розумінні Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Отже, відповідальність пов'язаних з неплатоспроможним банком осіб за заподіяння збитків його кредиторам та самому банку має дуалістичний характер: з однієї сторони відповідальність пов'язаних осіб банку визначається як відповідальність перед самим банком, а з іншої сторони - як відповідальність перед вкладниками та іншими кредиторами банку. Відповідно до специфіки банківської діяльності банк оперує не тільки власними коштами, а і значним обсягом коштів, залучених від своїх клієнтів. Тому заподіяні пов'язаними особами банку збитки розглядаються не тільки як збитки банку, а і як шкода, завдана вкладникам цього банку (після припинення банку як юридичної особи).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (редакція цієї статті лишалася незмінною з 2011 року і до дати звернення Фонду до суду з позовом).

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції на момент вчинення збиткових операцій) керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління (ради директорів), головний бухгалтер, його заступник, керівники відокремлених підрозділів банку.

Частиною 1 ст. 37 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній на момент вчинення збиткових операцій) передбачено, що органами управління банку є загальні збори учасників, спостережна рада, правління (рада директорів) банку.

Судом встановлено, що відповідачі на момент вчинення збиткових операцій були посадовими особами Банку, зокрема:

1. ОСОБА_1 - Голова Наглядової Ради, власник істотної участі Банку;

2. ОСОБА_2 - член ОСОБА_36 ;

3. ОСОБА_11 - Голова Правління, Голова Кредитного Комітету;

4. ОСОБА_4 - Головний бухгалтер, член Кредитного комітету;

5. ОСОБА_5 - Начальник Департаменту безпеки;

6. ОСОБА_10 - Начальник Управління ризик-менеджменту;

7. ОСОБА_6 - Начальник Управління кредитування;

8. ОСОБА_7 - Начальник Управління кредитування;

9. ОСОБА_8 - Заступник Голови Правління, В.о. Голови Правління;

10. ОСОБА_9 - член ОСОБА_36 .

Відповідач-1 проти задоволення позову заперечує та зазначає, що доля володіння ОСОБА_1 самостійно та спільно з іншими особами в статутному капіталі ПАТ "Ерде Банк" складала 21,8106 %, тож він не мав вирішального впливу на управління або діяльність ПАТ "Ерде Банк". Позивачем не доведено, що ОСОБА_1 мав можливість значного впливу на управління чи діяльність ПАТ "Ерде Банк" в інший спосіб, ніж формальне володіння частки в статутному капіталі та виконання повноважень Голови Наглядової ради.

Пунктом 11.1 ст. 11 Статуту ПАТ "Ерде Банк" було визначено, що Наглядова рада Банку є органом, що здійснює захист прав Акціонерів, і в межах своєї компетенції контролює та регулює діяльність Правління.

Пунктом 12.1 ст. 12 Статуту ПАТ "Ерде Банк" було визначено, що Правління є виконавчим органом Банку, який очолює Голова Правління. Правління здійснює управління поточною діяльністю Банку. До компетенції Правління належить вирішення всіх питань, пов'язаних з управлінням поточною діяльністю Банку, крім питань, що визначені законодавством, цим Статутом або рішенням Загальних зборів віднесені до виключної компетенції Загальних зборів та Наглядової ради.

Наглядова рада ПАТ "Ерде Банк" не здійснювала оперативне управління діяльністю Банку, а тому ОСОБА_1 , як Голова Наглядової ради, не був наділений повноваженнями щодо оперативного управління Банком та не здійснював таке управління.

Відповідач-1 також заперечує твердження позивача про те, що ОСОБА_1 , як бенефіціар АТ "Ерде Банк" та особа, що мала вирішальний вплив на діяльність Банку та його керівництво, організовував ухвалення рішення про кредитування позичальників, які з ним пов'язані та які були підконтрольними йому підприємствами з метою виведення таких коштів напередодні визнання банку неплатоспроможним. Відповідач-1 зазначає, що позивачем не надано жодного доказу, який би вказував на те, що ОСОБА_1 як Голова Наглядової ради був зобов'язаний затверджувати рішення Кредитного комітету Банку чи організовував ухвалення рішень про ухвалення кредитування позичальників, а висновок про те, що роль ОСОБА_1 як Голови Наглядової ради та власника істотної участі в Банку під час прийняття та погодження рішень щодо вчинення кредитних операцій була вирішальною суперечить нормам діючого законодавства та наявним обставинам справи.

Відповідач-9, заперечуючи проти позову, зазначає, що ОСОБА_9 не була акціонером, учасником ПАТ "ЕРДЕ БАНК" та не отримувала будь-яких довіреностей від учасників, акціонерів на представництво як члена, виконуючого обов'язки чи голови наглядової ради ПАТ "ЕРДЕ БАНК", не була працівником ПАТ "ЕРДЕ БАНК", не укладала будь-яких цивільно-правових угод з акціонерами, учасниками ПАТ "ЕРДЕ БАНК" як член, голова наглядової ради. У матеріалах справи відсутні будь-які докази про трудові відносини між ПАТ "ЕРДЕ БАНК" та відповідачем-9, а посилання позивача на роздруківку із сайту smida.gov.ua, як на доказ про те, що ОСОБА_9 була керівником ПАТ "ЕРДЕ Банк" (член наглядової ради), є безпідставними та не підтвердженими.

Крім того, відповідачі -1, -9, заперечуючи проти позову, зазначають, що на час прийняття відповідних рішень щодо вказаних угод (період 04.01.2011-02.10.2012 роки) діяла редакція ст. 58 ЗУ "Про банки і банківську діяльність", за якою власники істотної участі, керівники банку (крім керівників відокремлених структурних підрозділів банку) за фіктивне банкрутство, доведення до банкрутства або приховування стійкої фінансової неспроможності банку несуть відповідальність згідно із законами України". У період з 04.01.2011 по 02.10.2012 Законом України "Про банки та банківську діяльність" не було передбачено майнова відповідальність власників істотної участі та керівників банку за зобов'язаннями банку в разі віднесення банку з їх вини до категорії неплатоспроможних.

Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" набув чинності 22.09.2012, тобто, вже після прийняття пов'язаними особами відповідних рішень. Таким чином, майнову відповідальність керівників банку у випадку, якщо дії чи бездіяльність останніх призвели до понесення банком збитків та/або завдання шкоди інтересам вкладників та інших кредиторів банку, було встановлено лише з 22.09.2012.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Верховний Суд у подібних правовідносинах, зокрема, у постановах від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18, від 25.07.2022 у справі № 922/2860/18, від 07.09.2022 у справі 904/3867/21, від 27.09.2022 у справі № 904/3864/21, від 25.07.2023 у справі № 910/13325/21, неодноразово звертав увагу на те, що предметом доказування у справах за позовами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до пов'язаних з банком осіб про відшкодування шкоди є:

1) персональний склад органів управління банку на момент ухвалення рішень про вчинення сумнівних правочинів; дати обрання/призначення та звільнення з посади кожного з відповідачів; належність відповідачів до керівників банку; наявність у відповідачів статусу посадової особи акціонерного товариства, пов'язаної з банком особи;

2) факт ухвалення рішення органом управління банку про вчинення сумнівного правочину, персональний склад органу на момент ухвалення такого рішення, результати голосування кожного члена (за, проти, утримався); інші фактичні обставини ухвалення такого рішення на підставі яких документів (наданих контрагентом та внутрішніх документів банку) ухвалювалося рішення, чи була дотримана внутрішня процедура банку щодо погодження таких рішень, хід обговорення;

3) факт вчинення банком сумнівного правочину (укладення договору);

4) факт виконання банком сумнівного правочину (перерахування/отримання коштів, передання/отримання майна чи майнових прав);

5) факти протиправної поведінки відповідачів (недотримання законодавства про банківську діяльність, нормативів діяльності банку, індивідуальних приписів НБУ, обставини, що підтверджують невиваженість інвестиційної політики та ризикованість кредитної політики банку, відсутність в банку ефективної системи запобігання ризикам, порушення відповідачами фідуціарних обов'язків, дії відповідачів усупереч інтересам банку тощо);

6) збитки банку від конкретного правочину (балансова вартість активу на дату початку виведення банку з ринку, розмір грошових коштів, фактично стягнутих за рішенням суду та включених до ліквідаційної маси, оціночна вартість активу, визначена незалежним оцінювачем у процедурі ліквідації, вартість продажу такого активу в процесі ліквідації банку) та їх причини;

7) розмір недостатності майна банку для розрахунків з кредиторами (як мінімальний розмір збитків банку та шкоди, завданої кредиторам банку невиваженою інвестиційною політикою, ризикованою кредитною діяльністю, бездіяльністю відповідачів, що призвело до неплатоспроможності та ліквідації банку.

Відповідно до ч. 18, 19 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що керівники банку зобов'язані діяти в інтересах банку, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів банку. Керівники банку несуть відповідальність перед банком за збитки, завдані банку їхніми діями (бездіяльністю), згідно із законом. Якщо відповідальність згідно з цією статтею несуть кілька осіб, їх відповідальність перед банком є солідарною.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25.05.2021 у справі №910/11027/18 при вирішенні питання про притягнення до відповідальності посадових осіб банку зазначила, що суд також має встановити, чи дотримались такі посадові особи своїх фідуціарних обов'язків, а саме: чи діяли вони добросовісно, розумно та чи не перевищували своїх повноважень.

Визначення терміну "фідуціарний обов'язок" міститься у Методичних рекомендаціях щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України, схвалені постановою Правління Національного банку України № 98 від 28 березня 2007 року, що були чинними у спірний період.

Відповідно до пункту 1.12. Глави 1 Розділу І цих Методичних рекомендацій фідуціарний обов'язок - обов'язок діяти якнайкраще в інтересах іншої особи. Керівник банку (фідуціар) зобов'язаний діяти з урахуванням інтересів банку (тобто всіх його акціонерів та клієнтів), а не з особистих (приватних) інтересів. Від фідуціара завжди вимагається діяти добросовісно та безпристрасно. Фідуціар повинен бути чесним і не повинен вести справи в такий спосіб, що надає йому необумовлені вигоди або завдає шкоди інтересам клієнтів або акціонерів.

Верховний Суд у постанові від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18 вказав, що акти рекомендаційного характеру можуть бути застосовані судами при оцінці дій/бездіяльності відповідачів. Щодо регулювання діяльності банків такими документами є не тільки зазначені Методичні рекомендації, але й Принципи корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку (далі ОЕСР), ухвалені на засіданні Ради ОЕСР у 1999 році.

Зазначені Методичні рекомендації дійсно носять рекомендаційний характер, але разом з тим закріплюють певний стандарт належної поведінки керівників банку, який характеризується підвищеними вимогами до добросовісності та розумності, виваженості дій та прийняття рішень при веденні господарської діяльності, з урахуванням інтересів юридичної особи, яку він представляє.

За ст. 92 Цивільного кодексу України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов'язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема, директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов'язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду щодо застосування статті 92 Цивільного кодексу України викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 911/2129/17, від 25 травня 2021 року у справі № 910/11027/18, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №910/21493/17, від 21 липня 2021 року у справі № 910/12930/18.

Наведене відповідає міжнародним Принципам корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку, які закріплюють такі основні фідуціарні обов'язки директорів підприємства, як обов'язок дбайливого ставлення (діяти добросовісно на користь розвитку підприємства, приділяючи достатньо часу, зусиль і професійних навичок управлінню ним) та обов'язок лояльності (уникати конфлікту інтересів і діяти під час ухвалення рішень щодо діяльності підприємства лише в інтересах останнього).

Головною метою фідуціарних обов'язків є необхідність забезпечення економічного розвитку підприємства, а відповідно недотримання таких базових обов'язків може призвести до завдання шкоди підприємству і зобов'язання її відшкодувати.

Отже, при застосуванні ст. 92 Цивільного кодексу України потрібно оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників / акціонерів тощо. Адже навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства.

Вирішуючи питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою, суд виходить з презумпції, що така посадова особа діяла в найкращих інтересах товариства; її рішення були незалежними та обґрунтованими; її фідуціарні обов'язки були виконані належним чином.

Водночас спростування позивачем відповідної презумпції за одним з критеріїв свідчить про неналежне виконання своїх фідуціарних обов'язків відповідачами. У цьому разі вже відповідач зобов'язаний довести, що він діяв в інтересах товариства.

Судом встановлено, що рішення про видачу кредитів ТОВ "Єврокнстракшн-2" та ТОВ "ЄВРОМАРТ" та внесення змін про умови кредитування приймалось посадовими особами Банку: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_6 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 .

Щодо заперечень відповідачів -1, -9, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 на час здійснення спірних операцій був головою ОСОБА_36 та власником істотної участі Банку, ОСОБА_9 була членом ОСОБА_36 . При цьому рішення кредитного комітету щодо кредитування ТОВ "Єврокнстракшн-2", ТОВ "ЄВРОМАРТ" та ТОВ "Юридична компанія "Консалтинг Груп", оформлені відповідними протоколами, затверджувались головою та членами ОСОБА_36 .

Відтак суд відхиляє як безпідставні та необґрунтовані твердження відповідачів -1, -9 та зазначає, що затвердження цими особами рішень кредитного комітету щодо здійснення збиткових операцій з кредитування ТОВ "ЄВРОКОНСТРАКШН-2" (Договір від 29.08.2011 №154/11-КЛ, від 04.07.2011 №125/11-КЛ), ТОВ "ЄВРОМАРТ" (Договір від 31.08.2011 №155/11-КЛ), ТОВ "Юридична компанія "Консалтинг Груп" (Договір від 04.10.2011 №178/11-КЛ), беззаперечно свідчить про виконання ними функцій керівників Банку. При цьому члени як кредитного комітету, так і наглядової ради Банку, зобов'язані діяти добросовісно та в інтересах банку, і несуть відповідальність за ефективність роботи банківської установи, зокрема, за прийняті ними рішення, що призвели до завдання майнової шкоди акціонерам Банку.

Позивачем належним чином доведено, що операції з кредитування ТОВ "Єврокнстракшн-2", ТОВ "ЄВРОМАРТ" та ТОВ "Юридична компанія "Консалтинг Груп" були надмірно ризикованими, здійсненими з неналежною оцінкою кредитного ризику, без визначення ринкової вартості предметів забезпечення за кредитними угодами, пов'язані з надмірним концентраційним ризиком щодо одного контрагента, укладені за рішеннями посадових осіб органів управління ПАТ "Ерде Банк" (члени кредитного комітету та наглядової ради) всупереч статутним положенням, Закону України "Про банки і банківську діяльність" та приписів Національного банку України.

Так, укладення 29.08.2011 між ПАТ "ЕРДЕ БАНК" та ТОВ "Євроконстракшн-2" Кредитного договору №154/11-КЛ, 31.08.2011 - Кредитного договору №155/11-КЛ з ТОВ "Євромарт" та внесення змін щодо збільшення ліміту кредитування, за відсутності належного забезпечення, здійснено через неналежний контроль членів кредитного комітету та наглядової ради ПАТ "ЕРДЕ БАНК" за проведенням кредитних операцій, неналежне здійснення оцінки кредитного ризику, невизначення ринкової вартості предметів забезпечення. У результаті таких операцій було перекредитовано заборгованість інших позичальників Банку, крім того, ці операції пов'язані з надмірним концентраційним ризиком щодо одного контрагента, так як ТОВ "ЄВРОКОНСТРАКШН-2" та ТОВ "Євромарт" пов'язані між собою одним і тим же майновим поручителем (ТОВ "Хелстур"). Такі операції призвели до непогашення існуючої заборгованості позичальників перед Банком та заподіяння шкоди Банку в розмірі 88 855 319,08 грн.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що наведені обставини свідчать про економічно необґрунтовану ризиковану (без будь-якого забезпечення) кредитну операцію, що призвела до концентрації кредитного ризику (напрями використання кредитних коштів, пов'язані позичальники між собою), однак керівництво Банку та члени комітетів правління на зазначені факти жодним чином не відреагували, наслідком чого стало здійснення АТ "ЕРДЕ БАНК" операцій на користь ТОВ "Євромарт" та ТОВ "Євроконстракшн-2", без жодного забезпечення, в інтересах власника істотної участі Банку - ОСОБА_1 , виключною метою якого було здійснення перекредитування (погашення боргу за попередніми кредитними зобов'язаннями) та виведення коштів з Банку у власних інтересах, а також коригування балансу Банку (відсутність прострочених зобов'язань за активними операціями).

Такі ж обставини супроводжували кредитування ТОВ "ЄВРОКОНСТРАКШН-2" за кредитним договором від 04.07.2011 №125/11-КЛ та ТОВ "Юридична компанія "Консалтинг Груп" за кредитним договором від 04.10.2011 №178/11-КЛ, якими заподіяно шкоду Банку в розмірі 14 802 315,57 грн (кредитний договір від 04.07.2011 №125/11-КЛ) та 20 449 216,11 грн (кредитний договір від 04.10.2011 №178/11-КЛ), внаслідок економічно необґрунтованих ризикованих (без належного забезпечення) кредитних операцій, які призвели до виведення коштів з банку.

Таким чином, позивачем доведено, що відповідачі, всупереч статутним положенням, Закону України "Про банки і банківську діяльність", приписам Національного банку України, здійснили протиправні кредитні операції шляхом видачі кредитних коштів ТОВ "ЄВРОКОНСТРАКШН-2", ТОВ "Євромарт" та ТОВ "Юридична компанія "Консалтинг Груп".

При цьому ст. 92, 1166 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 89 Господарського кодексу України, ст. 63 Закону України "Про акціонерні товариства", ст. 37, 39, 40, 42, 43, 44 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ч. 5 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у відповідних редакціях цих законів, чинних протягом спірного періоду), презюмують солідарну відповідальність органів юридичної особи за шкоду, заподіяну юридичній особі порушенням обов'язків щодо її представництва. Неправомірність їх поведінки може полягати як у вчиненні певних дій, так і в їх не вчиненні, тобто бездіяльності.

Судом встановлено, що неплатоспроможність Банку, в даному випадку, частково - є наслідком як активних дій учасників органів управління банку (ухвалення рішень, підписання договорів, тощо), так і пасивної їх бездіяльності.

Суд звертає увагу на те, що відповідачами не надано до матеріалів справи доказів вчинення ними жодних дій з метою перешкоджання видачі ризикованих кредитів, повідомлення відповідних контролюючих органів, зокрема, Національного Банку України, тож така бездіяльність також свідчить про схвалення видачі (а в подальшому - безповоротного виведення) коштів за спірними договорами.

Таким чином, оцінивши надані учасниками справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд встановив наявність у діях відповідачів усіх елементів складу цивільного правопорушення із завдання Банку збитків на загальну суму 124 106 850,76 грн.

Щодо клопотання про застосування наслідків спливу строків позовної давності, судом встановлено наступне.

Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Приписами статті 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Важливим у застосуванні норм інституту позовної давності є правильне визначення моменту початку перебігу позовної давності. За загальним правилом, встановленим у частині першій статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У постанові від 25.05.2021 у справі №910/11027/18 Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки щодо визначення позовної давності (аналогічні містяться також у постановах Верховного Суду від 07.10.2021 у справі №910/12803/18 (п.5.9), від 08.02.2022 у справі №910/15260/18 (п.85)):

"8.3.Важливим у застосуванні норм інституту позовної давності є правильне визначення моменту початку перебігу позовної давності. За загальним правилом, встановленим у частині першій статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

8.4. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що якщо особі завдано шкоди, то вона може вважатися такою, що довідалася або могла довідатися про порушення свого права не з того дня, коли їй стало відомо про вчинення дій, якими може бути завдано шкоди, а з дня, коли вона має змогу оцінити розмір такої шкоди.

8.5.Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачає процедуру задоволення вимог кредиторів за рахунок майна банку.

8.6.Положеннями статті 49 наведеного Закону визначено заходи з підготовки задоволення вимог кредиторів.

8.7.Так, за положеннями статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у редакції, чинній станом на момент віднесення ПАТ "АБ "Укоопспілка" до категорії неплатоспроможних, уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

8.8.Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи: визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; відхиляє вимоги в разі їх непідтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та у разі потреби заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду. Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду. Вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.

8.9. Як зазначено вище, якщо банку заподіяно шкоди шляхом недотримання вимог законодавства, невжиття своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку тощо, що призвело до зниження чистих активів банку, порушення нормативів, зокрема ліквідності та втрати банком стану платоспроможності, то розмір шкоди, завданої банку, оцінюється розміром недостатності майна банку для задоволення вимог усіх кредиторів, якщо не доведений більший розмір шкоди. Для такої оцінки необхідно встановити розмір акцептованих вимог кредиторів та оцінити ліквідаційну масу банку. Отже, лише після складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, затвердження реальної ліквідаційної маси банку можна встановити розмір вимог кредиторів, що не покривається наявними активами банку, тобто конкретний розмір завданої банку шкоди.

8.10.Відповідно до статті 48 Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд, здійснюючи ліквідацію банку та реалізуючи надані йому повноваження, серед іншого, формує ліквідаційну масу, складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього). Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду, як це встановлено у частині третій статті 49 цього Закону.

8.11.Установлений статтею 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" порядок формування ліквідаційної маси банку передбачає, серед іншого, що: майно банку, яке включається до ліквідаційної маси, підлягає оцінці Фондом у порядку, встановленому Фондом (частина третя цієї статті); результати інвентаризації та формування ліквідаційної маси відображаються в акті, який підлягає затвердженню виконавчою дирекцією Фонду (частина четверта цієї статті).

8.12.Отже, розмір недостатності майна банку для задоволення вимог всіх кредиторів має бути виявлений Фондом на підставі затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів та акта формування ліквідаційної маси банку шляхом відповідних розрахунків. Тому Велика Палата Верховного Суду відхиляє довід про те, що висновок щодо недостатності майна банку можна зробити тільки після завершення продажу всіх його активів (майна).

8.13. Відповідно, у таких випадках перебіг позовної давності розпочинається з дня затвердження останнього з двох зазначених вище документів".

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що якщо банку завдано шкоди окремими діями певної особи, наприклад, шляхом знищення чи пошкодження речі, відчуженням майна банку безоплатно або за заниженими цінами та в інших подібних випадках, то розмір шкоди визначається залежно від безпосередніх наслідків таких дій шляхом оцінки вартості втраченої речі чи зниження її вартості внаслідок пошкодження, вартості безоплатно відчуженого майна, різниці між ринковою ціною та ціною відчуження тощо (п.7.60).

Якщо ж банку заподіяно шкоди не шляхом вчинення окремо визначених дій (бездіяльності), які мали наслідком знищення або пошкодження конкретної речі, втрату конкретних доходів чи подібні наслідки, а шляхом недотримання вимог законодавства, невжиття своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку тощо, що призвело до зниження чистих активів банку, порушення нормативів, зокрема ліквідності та втрати банком стану платоспроможності, то розмір шкоди, завданої банку, оцінюється розміром недостатності майна банку для задоволення вимог усіх кредиторів, якщо не доведений більший розмір шкоди. Тобто у цьому разі розмір недостатності майна банку для задоволення вимог усіх кредиторів є мінімальною оцінкою шкоди, завданої банку (п.7.61).

У постанові від 04.06.2024 у справі №916/3724/21 Корпоративна палата навела правові висновки щодо питання визначення моменту, з якого починається перебіг позовної давності у спорах за позовами Фонду про стягнення шкоди в порядку ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", поданими після припинення банку.

Корпоративна палата у вказаній постанові зазначила, що перебіг позовної давності розпочинається з дня затвердження останнього з двох документів, а саме реєстру акцептованих вимог кредиторів або акта формування ліквідаційної маси банку шляхом відповідних розрахунків.

Тобто Корпоративна палата визначила, з якого моменту в цьому випадку починає відраховуватися позовна давність, а саме - з моменту коли Фонду стало відомо, що розмір вимог кредиторів не покривається наявними активами банку, що передбачає затвердження одного з двох вищезазначених документів.

Враховуючи, що відповідно до ст. 29 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд та вкладники банку набувають статусу кредитора банку на день початку процедури виведення Фондом неплатоспроможного банку з ринку, Корпоративна палата вказала, що розмір шкоди (збитків), завданий кредиторам банку (зокрема і Фонду) визначається на підставі затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів та акта формування ліквідаційної маси банку, а відтак, Фонд та інші кредитори банку мають змогу оцінити розмір заподіяної їм шкоди (збитків) внаслідок неправомірних дій пов'язаних із банком осіб саме з моменту затвердження останнього з двох зазначених вище документів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що висновки, які містяться в рішеннях судової палати, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об'єднаної палати - над висновками палати ми колегії суддів, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об'єднаної палати, палати й колегії суддів.

Відтак, у разі наявності суперечностей між висновками колегії суддів та висновками Корпоративної палати, перевагу мають саме останні висновки Корпоративної палати.

Зазначене узгоджується з мотивами, викладеними в ухвалі від 11.04.2025, якою Корпоративна палата повернула справу №910/18526/21 колегії суддів для подальшого розгляду.

Судом встановлено, що реєстр акцептованих вимог кредиторів АТ "ЕРДЕ БАНК" було затверджено рішенням виконавчої дирекції Фонду № 051/13 від 25.04.2013, тоді як акт формування ліквідаційної маси АТ "ЕРДЕ БАНК" Фондом було затверджено 18.07.2013.

Тобто, саме з 18.07.2013 (з дати затвердження акту формування ліквідаційної маси банку, як останнього з двох зазначених документів, а не з дати внесення змін до Реєстру акцептованих вимог кредиторів) Фонд був обізнаний про те, що задоволення всіх зобов'язань банку неможливе і шкоду вже завдано.

Отже, строк позовної давності для заявлення позовних вимог до відповідачів тривав до 19.07.2016.

Натомість, з даним позовом Фонд гарантування вкладів звернувся до суду лише 09.12.2020, тобто, після спливу строку позовної давності більше, ніж на 4 роки.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 Цивільного кодексу України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності.

При цьому, саме на позивача покладено обов'язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин, що випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Водночас, позивачем не зазначено таких підстав, що зумовили неможливістю подання позовної заяви в межах строку позовної давності, у зв'язку з причинами, які є поважними, та такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Посилання позивача на те, що строк позовної давності пропущений через невизначеність у судовій практиці, до якої юрисдикції належить вирішення даного спору, свого обґрунтування не знайшло, оскільки пропуск строку на понад 4 роки є значним і безпідставним.

У пункті 139 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16-ц (провадження № 14-208цс18) зроблено висновок, що "у спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов'язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи заявити про застосування до цих вимог позовної давності".

Тобто, при солідарному обов'язку будь-який із відповідачів може заявити про застосування позовної давності.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду № 521/19151/14-ц від 26.06.2019.

Таким чином, враховуючи приписи ст. 258 ЦК України та те що, позивачем пропущено строк позовної давності при зверненні з даним позовом до суду, вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про солідарне стягнення з відповідачів 24 106 850,76 грн майнової шкоди не підлягають задоволенню судом.

З огляду на встановлені вище обставини суд дійшов висновку відмову в задоволенні позову.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27.09.2001).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 14.11.2025.

Суддя Т.М. Ващенко

Попередній документ

131819189

Наступний документ

131819191

Інформація про рішення:

№ рішення:	131819190
№ справи:	910/19431/20
Дата рішення:	07.10.2025
Дата публікації:	18.11.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд міста Києва
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань, з них; про відшкодування шкоди

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (03.03.2026)
Дата надходження:	02.12.2025
Предмет позову:	стягнення 124 106 850,76 грн

Розклад засідань:

Минулі засідання (27)

12.04.2026 17:12	Господарський суд міста Києва
12.04.2026 17:12	Господарський суд міста Києва
12.04.2026 17:12	Господарський суд міста Києва
12.04.2026 17:12	Господарський суд міста Києва
12.04.2026 17:12	Господарський суд міста Києва
12.04.2026 17:12	Господарський суд міста Києва
12.04.2026 17:12	Господарський суд міста Києва
12.04.2026 17:12	Господарський суд міста Києва
12.04.2026 17:12	Господарський суд міста Києва
07.12.2021 11:00	Господарський суд міста Києва
11.01.2022 11:20	Господарський суд міста Києва
15.02.2022 14:10	Господарський суд міста Києва
15.03.2022 09:30	Господарський суд міста Києва
14.05.2024 10:00	Господарський суд міста Києва
17.09.2024 10:30	Господарський суд міста Києва
22.10.2024 10:30	Господарський суд міста Києва
26.11.2024 10:00	Господарський суд міста Києва
21.01.2025 10:00	Господарський суд міста Києва
11.03.2025 10:00	Господарський суд міста Києва
29.04.2025 10:00	Господарський суд міста Києва
29.05.2025 10:30	Господарський суд міста Києва
17.07.2025 10:00	Господарський суд міста Києва
12.08.2025 11:00	Господарський суд міста Києва
07.10.2025 11:40	Господарський суд міста Києва
20.01.2026 10:00	Північний апеляційний господарський суд
03.03.2026 10:15	Північний апеляційний господарський суд
24.03.2026 12:10	Північний апеляційний господарський суд