ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.11.2025Справа № 910/11558/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МОТОТЕХІМПОРТ"
до Державної митної служби України
про стягнення 82 434,37 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "МОТОТЕХІМПОРТ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Державної митної служби України (далі - відповідач) про стягнення з Державного бюджету України майнової шкоди (збитки) у загальному розмірі 82 434,37 грн, що складається з: 34 199,34 грн - інфляційних втрат; 13 518,44 грн - 3% річних; 34 716,59 грн - збитків у вигляді упущеної вигоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Тернопільською митницею Державної митної служби прийнято рішення про коригування митної вартості №UA403070/2025/000042/2 від 31.01.2025 на підставі якого, з метою уникнення затримки товару на митниці, позивач сплатив 929 219,79 грн митних платежів.
Разом з тим, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16.05.2025 року у справі №280/1795/25 визнано протиправним та скасовано Рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару №UA403070/2025/000042/2 від 31 січня 2025 року.
Оскільки кошти у розмірі 929 219,79 грн було повернуто Тернопільською митницею Держмитслужби позивачу лише 29.07.2025, останній просив стягнути матеріальні втрати від знецінення грошових коштів внаслідок прийняття митним органом неправомірного рішення про коригування митної вартості товарів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/11558/25. Постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
06.10.2025 представником відповідача в системі "Електронний суд" сформовано заяву про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 у задоволенні заяви Державної митної служби України про розгляд справи в порядку загального позовного провадження відмовлено.
06.10.2025 через підсистему «Електронний суд» відповідач подав письмовий відзив, в якому проти позову заперечував, посилаючись, що Порядком повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 643 від 18.07.2017, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 серпня 2017 р. за № 976/30844 визначено процедури під час повернення суб'єктам господарювання та/або фізичним особам коштів авансових платежів (передоплати) та помилково та/ або надміру сплачених сум митних, інших платежів, контроль за справлянням яких здійснюють Держмитслужба та митниці Держмитслужби. Положеннями Розділу ІІІ Порядку № 643 встановлено, що повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня їх виникнення. Зазначивши, що законодавством України чітко встановлені підстави та порядок сплати митних платежів, а також порядок повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів. Вважаючи, що кошти у ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» перебували на депозитному рахунку відповідача на законній підставі і могли бути повернуті на підставі заяви, проте Позивач не скористався своїм правом на повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів на підставі відповідної заяви.
14.10.2025 позивач подав до суду відповідь на відзив.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва
Для здійснення митного оформлення товару, Товариством з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» 30 січня 2025 року подано до Тернопільської митниці Державної митної служби електронну митну декларацію № 25UA403070000806U7.
За результатами розгляду поданих позивачем документів, митницею винесено рішення про коригування митної вартості товарів №/2025/000042/2 від 31 січня 2025 року, відповідно до якого зазначено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за основним методом визначення митної вартості товару, у зв'язку з тим, що у документах наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не надано документів, що підтверджують митну вартість товару.
Уповноваженою особою позивача - агентом з митного оформлення, для здійснення митного оформлення товару позивача повторно подано до митного органу електронну митну декларацію № 25UA403070000945U3 від 03 лютого 2025 року.
З урахуванням положень пункту 2 частини 3 статті 52 МК України позивачем подано ЕМД № 25UA403070000945U3 від 03 лютого 2025 року, при цьому сплачено вартість донарахованих митних платежів відповідно до спірного рішення про коригування митної вартості товарів, товар випущено у вільний обіг.
З метою здійснення митного оформлення за вказаними вище митними деклараціями та уникнення затримки товару на митниці, позивачем було сплачено митних платежів на загальну суму 929 219,79 грн.
Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості товарів №UA403070/2025/000042/2 від 31.01.2025 року ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування Рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару №UA403070/2025/000042/2 від 31 січня 2025 року.
Так, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16.05.2025 року у справі №280/1795/25 визнано протиправним та скасовано Рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару №UA403070/2025/000042/2 від 31 січня 2025 року.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.07.2025 року апеляційну скаргу Тернопільської митниці на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.05.2025 року у справі №280/1795/25 повернуто.
Згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (вказане положення відображено в Законі України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 до Конвенції» і поширенням на Україну юрисдикції Європейського суду з прав людини, прийняттям Закону України «Про ратифікацію Протоколів №12 та №14 до Конвенції»).
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
За твердженнями позивача, у зв'язку із набранням законної сили рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16.05.2025 у справі № 280/1795/25 на рахунок позивача 29.07.2025 було повернуто надмірно сплачені ним суми митних платежів за здійснення митного оформлення товару за вказаними вище митними деклараціями в сумі 929 219,79 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №28/07/2025 №176861116 та випискою по рахунку.
Звертаючись до суду з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "МОТОТЕХІМПОРТ" стверджує, що у період з березня 2025 року по липень 2025 року відповідач безпідставно користувався коштами позивача, у зв'язку із чим останньому була заподіяна шкода у вигляді упущеної вигоди, інфляційних втрат та трьох процентів річних, яка підлягає відшкодуванню.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд не вбачає підстав для задоволення позову виходячи з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За приписами частини 2 статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов'язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової шкоди.
Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Як встановлено у ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення; при визначення неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Частинами 1, 2 статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Складовою збитків є упущена вигода, як рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.
Оскільки упущена вигода є категорією розрахунок якої потребує урахування значної кількості чинників, зокрема, звичайних умов обороту, справедливості, розумності, компенсаційності відшкодування, які є оціночними поняттями, очевидно, що доведення таких обставин передбачає існування ряду міркувань (умовиводів), ймовірностей, а отже має здійснюватися із застосуванням стандарту переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Збитки у вигляді упущеної вигоди підлягають відшкодуванню у разі: 1) коли заявлений кредитором не отриманий дохід (майнова вигода) був у межах припущення сторін на момент виникнення зобов'язань; 2) втрата доходу є ймовірним результатом порушення зобов'язання іншим контрагентом (боржником); 3) дохід не є абстрактним і може бути доведеним із розумним рівнем впевненості.
Тернопільська митниця діяла виключно в межах правового поля, виконуючи свої прямі службові обов'язки щодо здійснення митного оформлення товару.
За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За змістом частини 1 статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Частиною 1 статті 1174 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.04.2020 у справі №925/1196/18 дійшла висновку про те, що статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними й передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Утім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України (пункти 6.11-6.13). При цьому, природа такого зв'язку має бути пряма, тобто дії відповідача мають завдавати шкоду позивачеві як conditio sine qua non («умова, без якої не може бути»).
За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17, питання наявності між сторонами деліктних зобов'язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника. Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.04.2020 у справі №904/3189/19, від 10.12.2018 у справі №902/320/17.
Предметом позову у цій справі є стягнення шкоди, завданої незаконними діями Тернопільської митниці Держмитслужби при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів.
Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.
Згідно з пунктами 23, 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст. 24 Митного кодексу України кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.
Тобто, рішення, дії або бездіяльність посадових осіб митних органів можуть бути піддані судовому контролю. Проте, факт їх скасування чи визнання неправомірними не може в обов'язковому порядку свідчити про наявність винних дій посадових осіб митниці, особливо у формі умислу, оскільки вони в будь-якому випадку вчинені в межах визначеної митним законодавством компетенції в рамках реалізації своїх повноважень. Факт визнання неправомірним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів свідчить лише про скасування у судовому порядку відповідного результату митного контролю та в жодному разі не свідчить про неправомірність дій митниці, які передували його винесенню.
Відповідно до статті 30 Митного кодексу України посадові особи та інші працівники органів доходів і зборів, які прийняли неправомірні рішення, вчинили неправомірні дії або допустили бездіяльність, у тому числі в особистих корисливих цілях або на користь третіх осіб, несуть кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та іншу відповідальність відповідно до закону.
Шкода, заподіяна особам та їх майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю органів доходів і зборів або їх посадових осіб чи інших працівників при виконанні ними своїх службових (трудових) обов'язків, відшкодовується цими органами, організаціями у порядку, визначеному законом.
Таким чином спеціальною нормою (статтею 30 Митного кодексу України) також передбачено відшкодування збитків, заподіяних органами митної служби громадянам чи юридичним особам під час виконання ними своїх повноважень.
Частиною 7 ст. 55 Митного кодексу України передбачено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Як зазначалося вище судом, рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару №UA403070/2025/000042/2 від 31 січня 2025 року, визнані адміністративним судом протиправними та скасовані.
За приписами пункту 43.1 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 МК України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Відповідно до статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів митний орган не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб митного органу, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.
Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету (стаття 45 Бюджетного кодексу України).
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що у разі незгоди з рішенням чи дією митних органів щодо визначення, призначення, заявлення, з'ясування достовірності, коригування та/чи інших дій щодо митної вартості, митного контролю і митного оформлення, декларант може піддати ці дії чи рішення судовому контролю.
Якщо суд визнає рішення або дії митних органів із зазначених питань протиправними, зобов'яже вчинити певні дії відповідно до вимог митного законодавства і коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень чи дій митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 Митного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, статті 45 Бюджетного кодексу України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 № 643, який набрав чинності з 26.09.2017 (далі - Порядок №643).
Згідно із пунктом 1 розділу III Порядку № 643, повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня їх виникнення.
У пунктах 4-7 зазначеного Порядку, зокрема, передбачено, що після надходження до митниці Держмитслужби заява, подана за допомогою засобів ІТС Держмитслужби в електронній формі, автоматично після перевірки засобами антивірусного захисту інформації вноситься до Реєстру опрацювання заяв на повернення (далі - Реєстр), який ведеться за допомогою засобів АСМО. Внесення до Реєстру інформації щодо заяви, поданої платником у паперовому вигляді або за допомогою засобів електронного зв'язку в електронній формі, здійснює працівник Підрозділу. Заяву платника, внесену до Реєстру, розглядають відповідні структурні підрозділи митниці Держмитслужби, за визначенням керівника митниці. Підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету та відсутність у нього податкового боргу за допомогою засобів АСМО. Якщо за результатами розгляду заяви митницею Держмитслужби встановлено наявність підстав для повернення коштів, працівник Підрозділу формує електронний висновок про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені (далі - електронний висновок) за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, який подається керівнику (заступнику керівника) митниці Держмитслужби для прийняття рішення щодо повернення відповідної суми коштів. Сформовані електронні висновки з накладеними кваліфікованими електронними підписами та кваліфікованими електронними печатками митниці Держмитслужби у строк не пізніше 17:00 шостого робочого дня до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви до митниці Держмитслужби в автоматичному режимі надсилають до Казначейства для виконання.
Повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені здійснюють територіальні органи Казначейства протягом п'яти робочих днів, наступних за днем прийняття електронного висновку митниці Держмитслужби (пункт 11 Порядку №643).
Отже, як правильно зазначено відповідачем, порядок повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів чітко регламентований і передбачає сукупність послідовних дій учасників зазначених правовідносин, а тому й питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення спірних сум річних та інфляційних необхідно вирішувати у площині наведених норм права.
Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Отже, положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з деліктного зобов'язання та рішення суду.
Аналогічну правову позицію містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 по справі № 646/14523/15-ц.
Відповідно до частини 2 статті 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 ЦК України).
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з частиною 1 статті 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
Суд зазначає, що для забезпечення дотримання всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи необхідно дослідити та встановити обставини, на які посилаються сторони на підтвердження своїх вимог та заперечень та які входять до предмета доказування у цій справі, зокрема, з якого моменту виник обов'язок повернути позивачу кошти з бюджету з огляду на нормативно-правове регулювання спірних правовідносин; чи своєчасно таке зобов'язання виконано та, відповідно, чи мало/має місце прострочення виконання грошового зобов'язання зі сторони відповідачів і чи містять матеріали справи на підтвердження цього належні докази.
Як зазначалося вище, 16.05.2025 рішенням Запорізького окружного адміністративного суду у справі №280/1795/25 визнано протиправним та скасовано Рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару №UA403070/2025/000042/2 від 31 січня 2025 року.
Враховуючи, що рішення набрало законної сили 11.07.2025, то з 11.07.2025 митні платежі, сплачені позивачем відповідно до рішення митниці про коригування митної вартості товару у розмірі 929219,79 грн вважаються помилково та/або надмірно зарахованими, а у позивача виникає право на звернення до відповідача з заявою про повернення вказаних платежів.
Відповідно до Порядку №643, якщо за результатами розгляду заяви, митницею Держмитслужби встановлено наявність підстав для повернення коштів, працівник підрозділу формує електронний висновок про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені.
В подальшому зазначений висновок з накладеними кваліфікованими електронними підписами та кваліфікованими електронними печатками митниці Держмитслужби у строк не пізніше 17:00 шостого робочого дня до закінчення двадцятиденного строку з дня подання позивачем заяви до митниці Держмитслужби в автоматичному режимі надсилається до Казначейства для виконання.
Повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені здійснюють територіальні органи Казначейства протягом п'яти робочих днів, наступних за днем прийняття електронного висновку митниці Держмитслужби.
Суд вважає за необхідне зазначити, що обов'язок відповідача з повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "МОТОТЕХІМПОРТ" помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, виникає після закінчення п'ятиденного строку від дня надходження до органів Казначейства висновку митниці Держмитслужби, який сформований відповідно до поданої позивачем заяви про повернення зазначених митних платежів.
Позивачем до матеріалів справи не долучено доказів, які підтверджують дату звернення останнього до митних органів з вимогою про повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів у розмірі 929 219,79 грн, а тому суд позбавлений можливості перевірити дотримання Тернопільською митницею Держмитслужби строків повернення вказаних митних платежів, передбачених Порядком №643
Враховуючи недоведеність порушення відповідачем обов'язку щодо повернення митних платежів у розмірі 929 219,79 грн суд дійшов висновку, про відсутність підстав для застосування інфляційних втрат та відсотків річних, передбачених ст. 625 ЦК України.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Позов у даній справі поданий на підставі статей 1173, 1174 ЦК України, а тому для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди, позивач має довести наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
Суд зазначає, що позивачем всупереч приписів ст. 73 та ст. 74 ГПК України не доведено заподіяння йому шкоди незаконними діями Тернопільської митниці Держмитслужби, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
Згідно з ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 86, 129, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 17.11.2025.
Суддя Наталія ЯГІЧЕВА