ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.11.2025Справа №910/5774/25
За заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Стелліум-Ш"
проухвалення додаткового рішення
у справі№910/5774/25
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Стелліум-Ш"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Буд-Логістик"
простягнення боргу у загальному розмірі 100 000,00 грн
Суддя Бойко Р.В.
Додаткове рішення постановлено в порядку письмового провадження.
В провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/5774/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стелліум-Ш" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Буд-Логістик" про стягнення боргу у загальному розмірі 100 000,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2025 у справі №910/5774/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Стелліум-Ш" задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Буд-Логістик" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стелліум-Ш" борг у розмірі 100 000,00 грн та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
07.10.2025 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Стелліум-Ш" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якому заявник просить суд вирішити питання розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн.
Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2025 у справі №910/5774/25 судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат, понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "Стелліум-Ш" під час розгляду даної справи на професійну правничу допомогу, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення.
Статтею 221 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
З огляду на наведені приписи господарського процесуального закону та враховуючи, що підлягає ухваленню додаткове рішення про судові витрати, суд вбачає за можливе здійснити розгляд клопотання позивача про розподіл судових витрат в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи).
При цьому, судом враховано, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Буд-Логістик" було достатньо часу на подання письмових пояснень по суті клопотання позивача про ухвалення додаткового рішення, зокрема клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, оскільки, як вбачається з доданої до заяви про ухвалення додаткового рішення квитанції №4688276 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС, заяву про ухвалення додаткового рішення доставлено в електронний кабінет відповідача 06.10.2025.
Отже, за результатами розгляду справи №910/5774/25 Товариство з обмеженою відповідальністю "Стелліум-Ш" просить покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Буд-Логістик" витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У змісті позову Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" виклало попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого очікувало понести витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 12 000,00 грн.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу Товариством з обмеженою відповідальністю "Стелліум-Ш" було надано Договір про надання професійної правничої допомоги №01-1804/2024 від 04.01.2021 (надалі - Договір про надання професійної правничої допомоги) та Додаткову угоду №02 від 14.04.2025 до Договору про надання професійної правничої допомоги №01-1804/2024 від 04.01.2021 (надалі - Додаткова угода), укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стелліум-Ш" (клієнт) та Адвокатським бюро "Олександра Браницького" (бюро).
У відповідності до п. 1.1 Договору про надання професійної правничої допомоги в порядку та на умовах, визначених цим договором бюро зобов'язується здійснювати захист прав та інтересів клієнта (в тому числі, але не обмежуючись у кримінальних провадженнях), а також представництво в усіх судах України, передбачених Законом України "Про судоустрій і статус суддів", у будь-яких органах державної вдали, місцевою самоврядування, органах та територіальних підрозділах Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції України, прокуратури України, Служби Безпеки України, Бюро економічної безпеки, Державної митної служби України, Державної податкової служби України, будь-яких територіальних органах та підрозділах, перед структурними підрозділами НАБУ, ДБР, перед державними та приватними виконавцями, у відносинах з підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та підпорядкування, в чому числі перед підприємствами поштового зв'язку, перед фізичними особами та надавати інші види правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені ним договором, а клієнт зобов'язується сприяти наданню правової допомоги та оплатити фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктами 5.1, 5.2 Договору про надання професійної правничої допомоги передбачено, що за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнт сплачує бюро гонорар. Розмір гонорару та порядок його сплати узгоджується між сторонами за надання конкретної правової допомоги в окремих додаткових угодах до договору, які стають його невід'ємною частішою. При встановленні розміру гонорару враховуватимуться складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до п. 1.1, п. 1.2 Додаткової угоди сторони погодили, що бюро надає клієнту правову допомогу у спорі з Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Буд-Логістик" (ідентифікаційний код 45323505) щодо невиконання останнім умов договорів-заявок на перевезення вантажу та стягнення заборгованості. Правова допомога надаватиметься в суді першої інстанції згідно з визначеною підсудністю, що включає зокрема, але не виключно: аналіз наданих клієнтом документів, збір доказів, підготовку і подання до суду позовної заяви, підготовку необхідних процесуальних документів, ознайомлення з матеріалами справи, участь у судових засіданнях у суді першої інстанції, вчинення інших дій необхідних для надання клієнту правової допомоги, у межах повноважень, визначених пунктом 3.1. основного договору.
Згідно з п. 1.3 Додаткової угоди розмір винагороди бюро за надання правової допомоги, обсяг якої визначено у пункті 1.2 цієї Додаткової угоди до основного договору, становить грошову суму в національній валюті України (гривні) визначену згідно порядку обчислення гонорару у формі фіксованої оплати та складає 30 000,00 грн.
На підтвердження виконання зобов'язань за Договором про надання професійної правничої допомоги позивачем надано копію Акту №ДУ-02 від 03.10.2025 про надання професійної правничої допомоги по Додатковій угоді №02 від 14.04.2025 до Договору №01-1804/2024 від 18.04.2024 про надання професійної правничої допомоги (надалі - Акт №ДУ-02).
У п. 1.2 Акту №ДУ-02 сторони погодили, що бюро надало, а клієнт отримав наступну професійну правничу допомоги:
- аналіз наданих клієнтом документів (доказів); напрацювання правової позиції, підготовка позовної заяви, підготовка копій доказів, подання заяви до господарського суду (8 год.);
- аналіз ухвали Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 про відкриття провадження у справі, роз'яснення її клієнту (0,25 год.);
- аналіз ухвали Господарського суду міста Києва від 16.07.2025 про виклик у судове засідання, роз'яснення її клієнту (0,25 год.);
- підготовка та подання заперечення на заяву про поновлення строку на подання відзиву (2 год.);
- підготовка та подання клопотання про витребування доказів у Державної податкової служби (2 год.);
- підготовка та подання клопотання про витребування доказів у відповідача щодо врахування податкового кредиту, сформованого позивачем та врахування господарських операції у бухгалтерському обліку (2 год.);
- аналіз ухвали Господарського суду міста Києва від 27.08.2025 та роз'яснення її клієнту (0,25 год.);
- участь у судовому засіданні 16.09.2025 (з урахуванням витрати часу на дорогу до суду) (2 год.);
- участь у судовому засіданні 02.10.2025 (з урахуванням витрати часу на дорогу до суду та на очікування завершення повітряної тривоги) (3 год.)
Тобто адвокатом загалом витрачено 20 год. 15 хв. на надання правничої допомоги у даній справі.
Відповідно до п. 1.4 Додаткової угоди розмір винагороди визначений сторонами у фіксованому розмірі (п. 1.3. Додаткової угоди) та у грошовому становить 30 000, 00 грн.
Тобто адвокатом загалом витрачено 20 год. 15 хв. на надання правничої допомоги у даній справі вартістю 30 000,00грн.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
У той же час, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 наголошено на тому, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
В той же час, Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Тобто "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вищевказаній постанові.
При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2022 у справі №910/429/21 та від 11.11.2022 у справі №909/50/22.
Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необгрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №922/2666/21.
Судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів учасника справи (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).
З огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг (п. 2 ч. 5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України).
Судом враховано, що дана справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження та в ухвалі про відкриття провадження була визнана малозначною, оскільки при відкритті провадження судом було встановлено, що ціна майнової вимоги у даній справі не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування, вказують на незначну складність даної справи.
Однак в подальшому, після подання відповідачем відзиву на позов, в якому він заперечував наявність у нього обов'язку оплатити послуги, з огляду на відсутність первинних документів, судом було вирішено призначити у справі судове засідання, а також витребувано докази, в тому числі за клопотанням позивача.
Відтак саме через позицію відповідача було призначено розгляд справи №910/5774/25 в судовому засіданні та неодноразово витребовувались докази, внаслідок чого надана представником позивача правова допомога (її обсяг) стала відповідати заявленій до відшкодування вартості правової допомоги.
Попри наведене, суд не вважає неминучими та обґрунтованими витрати щодо заявлених послуг з аналізу ухвал Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 (про відкриття провадження у справі), від 16.07.2025 (про виклик у судове засідання), від 27.08.2025 (про відкладення судового засідання та витребування доказів) та їх роз'яснення, оскільки вказані ухвали суду складені без використання вузькопрофільних термінів, не є складними для розуміння їх змісту (є доступними для розуміння в тому числі особам без юридичної освіти). Крім того, вказаними ухвалами не визначено обов'язків щодо позивача, крім зобов'язання надати суду оригінали документів долучених ним до позову для огляду. Тобто надання таких послуг в обсязі 1 год. 15 хв. жодним чином не впливало на вирішення спору та суд не вважає їх необхідними (неменучими) для позивача.
Відтак, співставляючи вартість наданих адвокатом юридичних послуг зі складністю даної справи та обсягом наданих адвокатом послуг, суд не вважає, що розмір витрат позивача на оплату професійної допомоги у даному спорі у розмірі 30 000,00 грн є розумним та виправданим, а тому приходить до висновку про необхідність покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Буд-Логістик" витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 28 148,15 грн (пропорційно до обсягу виконаних робіт без врахування витрат на аналіз ухвал суду і роз'яснення їх клієнту).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 130, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Буд-Логістик" (01042, м. Київ, вул. Маккейна Джона, буд. 16, кімната 4; ідентифікаційний код 45323505) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стелліум-Ш" (41111, Сумська обл., Шосткинський р-н, село Дібрівка, вул. Озерна, буд. 36; ідентифікаційний код 39161460) відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 28 148 (двадцять вісім тисяч сто сорок вісім) грн 15 коп. Видати наказ.
2. Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя Р.В. Бойко