ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову у розстроченні виконання рішення
11.11.2025Справа № 910/5100/25
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Промбудконсалтінг"
про розстрочення виконання рішення
у справі за позовом Київської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Промбудконсалтінг"
про стягнення коштів
Суддя Котков О.В.
Секретар судового засідання Шевчук М.Д.
за участю представників сторін
позивача: Шульга І.Ю.
від відповідача: Лопатинська Є.Г.
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Промбудконсалтінг" (далі - ТОВ "Компанія Промбудконсалтінг", заявник) з заявою про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2025 у справі № 910/5100/25, що набрало законної сили.
У обґрунтування своєї заяви боржник зазначив, що ТОВ "Компанія Промбудконсалтінг" знаходиться у складному фінансовому становищі, а приватним виконавцем, з метою примусового виконання рішення суду на грошові кошти на рахунку ТОВ "Компанія Промбудконсалтінг" був накладений арешт, що має негативні наслідки для боржника.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 розгляд вказаної заяви було призначено у судовому засіданні з викликом сторін відповідно до ч. 2 статті 331 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
03.11.2025 стягувачем (Київрадою) були подані заперечення проти розстрочення боржнику виконання рішення. Також стягувач зазначив, що заявник не надав суду належних та переконливих доказів на підтвердження неможливості виконання ним судового рішення та доказів, які б свідчили про те, що в запропонований боржником період рішення суду буде виконане.
У судовому засіданні представник ТОВ "Компанія Промбудконсалтінг" подану заяву підтримав та просив розстрочити виконання рішення суду.
Представник позивача (стягувача) у судовому засіданні проти розстрочення виконання рішення заперечив, просив відмовити у його задоволенні.
Розглянувши подану заяву, заслухавши думку представників сторін та дослідивши надані докази, суд прийшов до висновку, що заява про розстрочення виконання рішення задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 21.08.2025, що набрало законної сили, позовні вимоги Київради було задоволено, стягнуто з ТОВ "Компанія Промбудконсалтінг" безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою у сумі 807 253,12 грн.
26.09.2025 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва був виданий відповідний наказ.
Згідно з ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Частиною 1 статті 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Також згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.
Відповідно до частин 3, 4, 5 статті 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду України, викладених у постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Отже законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
При цьому, розстрочення виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком, а обґрунтування пов'язаних з цим обставин та подання доказів, які свідчать про наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, покладається на зацікавлену особу. Можливість розстрочення або відстрочення виконання рішення суду залежить виключно від винятковості обставин, які виникли у процесі виконання рішення суду.
Як на підставу для розстрочення виконання рішення суду відповідач посилається на тяжке матеріальне становище підприємства та відсутність достатньої кількості обігових коштів для погашення боргу одноразовим платежем.
Проте, слід зазначити, що скрутне фінансове становище відповідача, яким обґрунтована наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, не може бути безумовною підставою для розстрочення виконання судового рішення з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється боржником на власний ризик.
Так, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності, особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17, а також у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 910/2376/18.
При цьому, надана боржником банківська виписка АТ «Райффайзен Банк» за період з 01.01.2025 по 07.10.2025, а також постанова про арешт коштів боржника від 03.10.2025, не можуть вважатись належними та достатніми доказами важкого фінансового стану підприємства чи відсутності коштів на його рахунках в інших установах банку (на яких арешт не було накладено).
Крім того, як свідчать матеріали справи, заборгованість в сумі 807 253,12 грн. у ТОВ "Компанія Промбудконсалтінг" виникла перед позивачем за період з 06.11.2020 по 28.02.2022 та з 01.05.2022 по 27.09.2022.
Водночас, подаючи заяву про розстрочення виконання судового рішення, боржник не надав будь-яких гарантій того, що рішення господарського суду буде виконано в запропонований ним період, не вказав, яким чином, за рахунок яких коштів та як це розстрочення сприятиме боржнику у виконанні судового рішення.
Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 наявність заборгованості, підтверджена обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачена та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Виходячи з цього, з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України і Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі. Тобто у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.
Також відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).
Отже, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справах "Горнсбі проти Греції", "Бурдов проти Росії", "Ясюнієне проти Литви").
Таким чином, суд вважає, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012), а невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
З урахуванням викладеного господарський суд приходить до висновку, що відсутні підстави для розстрочення виконання рішення у даній справі.
Керуючись ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Промбудконсалтінг" про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2025 у справі № 910/5100/25 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 17 листопада 2025 року.
Суддя О.В. Котков