ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову у відстроченні виконання рішення
11.11.2025Справа № 910/1308/25
За заявою Державного підприємства "Гарантований покупець"
про відстрочення виконання рішення
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Рей"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
про стягнення грошових коштів
Суддя Котков О.В.
Секретар судового засідання Шевчук М.Д.
за участю представників сторін
позивача: не з'явився
від відповідача (заявника): Олійник Н.А.
До Господарського суду міста Києва звернулось Державне підприємство "Гарантований покупець" (далі - ДП "Гарантований покупець", заявник) з заявою про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 у справі № 910/1308/25, що набрало законної сили.
У обґрунтування поданої заяви боржник зазначив, що виконання судового рішення залежить не лише від волі боржника, а в більшій мірі - від виконання спеціальних обов'язків ПрАТ "НЕК "Укренерго", яке має значну заборгованість перед ДП "Гарантований покупець", щодо забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, розмір вартості якої затверджується НКРЕКП. Також фінансування діяльності ДП "Гарантований покупець" здійснюється лише в межах кошторису, затвердженого Регулятором, підприємство залучено до функціонування критичної сфери інфраструктури в період воєнного стану, а через збройну агресію російської федерації проти України господарська діяльність учасників ринку електричної енергії ускладнена або взагалі неможлива, наслідком чого є несвоєчасне постачання електричної енергії та несвоєчасна оплата у повному обсязі вартості послуг підприємства. Крім того, заявник зазначив про відсутність його вини у невиконанні договірних зобов'язань та тяжкий фінансовий стан підприємства, що ускладнює виконання судового рішення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 вказану заяву було призначено до розгляду.
Проте, призначене на 26.08.2025 судове засідання не відбулось, у зв'язку з направленням 31.07.2025 матеріалів справи № 910/1308/25 до суду апеляційної інстанції, на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2025.
Оскільки після перегляду рішення судом апеляційної інстанції справа повернулась до Господарського суду міста Києва, ухвалою від 21.10.2025 заява ДП "Гарантований покупець" була призначена на 11.11.2025.
У судовому засіданні, призначеному на 11.11.2025, представник заявника (боржника/відповідача) свої вимоги підтримав, просив відстрочити виконання рішення суду строком на 1 рік з моменту ухвалення рішення.
Представник стягувача у судове засідання не з'явився, клопотання про відкладення або про розгляд заяви без його участі не подав, був належним чином повідомлений про розгляд заяви.
Суд, розглянувши подану заяву, заслухавши думку представника боржника/відповідача та дослідивши наявні докази, прийшов до висновку, що заява задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 у справі № 910/1308/25, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2025, позов ТОВ "Енерджі Рей" був задоволений, стягнуто з ДП "Гарантований покупець" 3 % річних у сумі 99 280,01 грн., інфляційні втрати у сумі 465 658,73 грн., судовий збір у сумі 6 779,26 грн.
20.10.2025 на виконання наведеного судового рішення Господарським судом міста Києва був виданий відповідний наказ.
Згідно з ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Згідно з ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. При цьому, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Згідно з роз'ясненнями Вищого господарського суду України, викладеними в постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012, відстрочкою є відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Водночас суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.
Отже, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Як на підставу для відстрочення виконання рішення суду відповідач фактично вказує на відсутність належного фінансування ДП "Гарантований покупець".
Разом з тим суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно з частиною першою статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 цього Кодексу та статтею 193 ГК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином норми закону не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок коштів своїх контрагентів або бюджету, у виконанні власних обов'язків за зобов'язаннями (звільнення від відповідальності, відстрочення або розстрочення зобов'язань), також не передбачають такого положення й умови договору № 451/01 від 22.07.2019, укладеного сторонами.
При цьому статтею 1 ЦК України визначено, що однією з ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують замовника та не заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином.
Суд звертає увагу заявника на те, що договір укладений сторонами є двостороннім і в ньому не передбачено можливості невиконання договірних зобов'язань, а також уникнення відповідальності у зв'язку з невиконанням третіми особами своїх зобов'язань перед боржником.
За таких обставин факт відсутності фінансування, в тому числі через ненадходження до ДП "Гарантований покупець" коштів від ПрАТ "НЕК "Укренерго", не є виключною обставиною для звільнення боржника від виконання зобов'язань з оплати придбаної електроенергії та відповідальності за прострочення зобов'язання за рішенням суду.
Саме лише посилання ДП "Гарантований покупець" на те, що порушення грошового зобов'язання сталось не з його вини, судом до уваги не приймається, оскільки неналежне виконання грошових зобов'язань контрагентом державного підприємства не є підставою для звільнення його від виконання своїх договірних зобов'язань.
Також слід зазначити, що фінансове становище ДП "Гарантований покупець", яким обґрунтована наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, не може бути безумовною підставою для відстрочення виконання судового рішення з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється боржником на власний ризик.
Судом серед іншого також враховано відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження наявності обставин, які ускладнюють чи унеможливлюють виконання судового рішення.
При цьому, на час розгляду заяви ДП "Гарантований покупець" будь-який нормативний акт, який би на законодавчому рівні встановлював інший порядок та спосіб виконання зобов'язань відповідача перед позивачем, ніж передбачено договором та Порядком купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, відсутній.
Поряд з цим обов'язок держави полягає у захисті прав виробників "зеленої" електроенергії, тому саме з метою забезпечення загальносуспільних інтересів та виконання гарантій держави щодо купівлі всієї електричної енергії, виробленої на об'єктах електроенергетики, які використовують альтернативні джерела енергії, і було створено ДП "Гарантований покупець", відтак, воно зобов'язане добросовісно і своєчасно здійснювати розрахунок з виробниками.
Крім того, суд враховує майнові інтереси іншої сторони договору (стягувача), оскільки у зв'язку з введенням на території України військового стану через збройну агресію російської федерації всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі також перебуває в несприятливому економічному стані, оскільки невиконання взятих на себе зобов'язань протягом тривалого часу з боку ДП "Гарантований покупець" призводить до негативних наслідків у господарській діяльності ТОВ "Енерджі Рей".
Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 наявність заборгованості, підтверджена обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Виходячи з цього та з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України і Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності, суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі. Тобто у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.
Також відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).
Отже, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").
Таким чином суд вважає, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012), а невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
З урахуванням викладеного, господарський суд приходить до висновку, що відсутні підстави для відстрочення виконання рішення у даній справі.
Керуючись ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 у справі № 910/1308/25 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 17 листопада 2025.
Суддя О.В. Котков