ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
06.11.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/319/25 (918/1109/24)
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
судді Рочняк О. В.
секретар судового засідання Михайлюк А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Військової частини НОМЕР_1
АДРЕСА_1
до відповідача: Івано-Франківської обласної державної адміністрації
76004, вул. М. Грушевського, буд.21, м. Івано-Франківськ
до відповідача: Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" 76018, вул. Є.Петрушевича, 1, м. Івано-Франківськ
про солідарне стягнення 3 847 542 грн 76 коп.
за участю представників сторін:
від позивача: Коваль Едуард Володимирович ; Новак Микола Володимирович; Матюшок Назарій Ростиславович;
від відповідача - Івано-Франківської обласної державної адміністрації: Шешурак Оксана Василівна;
від відповідача - ДП "Івано-Франківський облавтодор" АТ "ДАК" Автомобільні дороги України": Миськів Мар'яна Ігорівна
ВСТАНОВИВ: у провадженні Господарського суду Івано-Франківської області знаходиться справа №909/319/25 про банкрутство ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України".
Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовом до Івано-Франківської обласної державної адміністрації та ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України" про стягнення 3 847 542 грн 76 коп., з яких: збитки за пошкоджене (знищене) майно в сумі 2 742 512 грн 45 коп.; збитки у вигляді упущеної вигоди (матеріальної вигоди - недостача металобрухту від неотриманих елементів мосту) в сумі 229 198 грн 50 коп.; пеня за порушення строків виконання зобов'язання у розмірі 0,01 відсотка вартості мосту, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення за період 30.10.2008-20.12.2023 в сумі 193 430 грн 62 коп.; інфляційні втрати в сумі 400 309 грн 71 коп.; три проценти річних від простроченої суми в сумі 52215 грн 98 коп.; штраф за прострочення понад тридцять днів у розмірі семи відсотків, інфляційних втрат та 3% річних вартості мосту в сумі 175 351 грн 34 коп.; відшкодування витрат за проведення експертизи мосту САРМ-М в сумі 54524 грн 16 коп.
Згідно з ухвалою Господарського суду Рівненської області від 10.12.2024, суд передав справу №918/1109/24 за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до ухвали Господарського суду м. Києва від 03.02.2025, суд прийняв справу №918/1109/24 до провадження; постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
07.02.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява від 06.02.2025 (вх.№07-10/1096/25) про повернення помилково сплаченого судового збору у розмірі 11 429 грн 49 коп.
17.02.2025 через систему "Електронний суд" до Господарського суду м. Києва від відповідача - Івано-Франківської обласної державної адміністрації надійшов відзив на позовну заяву від 17.02.2025 (вх.№074/14300/25).
21.02.2025 через систему "Електронний суд" до суду від позивача надійшла відповідь відзив від 21.02.2025 (вх.№07-11/16086/25).
Згідно з ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.02.2025, суд задовольнив клопотання Військової частини НОМЕР_1 про повернення судового збору, повернув Військовій частині НОМЕР_1 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 11 429 грн 49 коп., сплачений згідно з платіжною інструкцією №1372 від 03.12.2024.
26.02.2025 через систему "Електронний суд" до суду від відповідача - Івано-Франківської обласної державної адміністрації надійшли заперечення на відповідь на відзив від 26.02.2025 (вх.№07-11/17281/25).
Відповідно до ухвали Господарського суду м. Києва від 26.02.2025, суд залишив без руху позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 та встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом уточнення складу учасників справи та/або уточнення змісту позовних вимог щодо кожного з зазначених у позовній заяві відповідачів.
03.03.2025 через систему "Електронний суд" до Господарського суду м. Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків від 03.03.2025 (вх.№07-11/18786/25), в якій позивач уточнив склад відповідачів - Івано-Франківська обласна державна адміністрація та Дочірнє підприємство "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"; уточнив позовні вимоги та просив стягнути солідарно з Івано-Франківської обласної державної адміністрації та ДП "Івано-Франківський облавтодор" АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на користь військової частини НОМЕР_1 грошові кошти на загальну суму 3 847 542 грн 76 коп. та 46 170 грн 51 коп. суму понесених попередніх судових витрат, з яких:
- з Івано-Франківської обласної державної адміністрації грошові кошти на загальну суму 1 923 771 грн 38 коп. та 23 085 грн 25 коп. суму понесених попередніх судових витрат, з яких: збитки за пошкоджене (знищене) майно в сумі - 1 371 256 грн 22 коп.; збитки у вигляді упущеної вигоди (матеріальної вигоди - недостача металобрухту від неотриманих елементів мосту) в сумі - 114 599 грн 25 коп.; пеня за порушення строків виконання зобов'язання у розмірі 0,01 відсотка вартості мосту, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення за період 30.10.2008-20.12.2023 в сумі - 96 715 грн 31 коп.; інфляційні втрати в сумі - 200 154 грн 86 коп.; 3% річних від простроченої суми в сумі - 26 107 грн 99 коп.; штраф у відповідності, за прострочення понад тридцять днів у розмірі семи відсотків, інфляційних втрат та 3% річних вартості мосту в сумі - 87 675 грн 67 коп.; відшкодування витрат за проведення експертизи мосту САРМ-М в сумі - 27 262 грн 08 коп. та 23 085 грн 25 коп. суму понесених попередніх судових витрат;
- з ДП "Івано-Франківський облавтодор" АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" грошові кошти на загальну суму 1 923 771 грн 38 коп. та 23 085 грн 26 коп. суму понесених попередніх судових витрат, з яких: збитки за пошкоджене (знищене) майно в сумі - 1 371 256 грн 23 коп.; збитки у вигляді упущеної вигоди (матеріальної вигоди - недостача металобрухту від неотриманих елементів мосту) в сумі - 114 599 грн 25 коп.; пеня за порушення строків виконання зобов'язання у розмірі 0,01 відсотка вартості мосту, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення за період 30.10.2008-20.12.2023 в сумі - 96 715 грн 31 коп.; інфляційні втрати в сумі - 200 154 грн 86 коп.; 3% річних від простроченої суми в сумі - 26 107 грн 99 коп.; штраф у відповідності, за прострочення понад тридцять днів у розмірі семи відсотків, інфляційних втрат та 3% річних вартості мосту в сумі - 87 675 грн 67 коп.; відшкодування витрат за проведення експертизи мосту САРМ-М в сумі - 27 262 грн 08 коп. та 23 085 грн 26 коп. суму понесених попередніх судових витрат.
Також позивач просив суд, у разі неправильної юридичної кваліфікації позивачем позовних вимог до відповідачів у спірних правовідносинах, визначити відповідальність Івано-Франківської обласної державної адміністрації та ДП "Івано-Франківський облавтодор" АТ "ДАК "Автомобільні дороги України", які спільно завдали збитки за пошкоджене (знищене) майно, у частці відповідно до ступеня їхньої вини та стягнути у відповідній частці на користь військової частини НОМЕР_1 грошових коштів на загальну суму 3847 542 грн 76 коп., з яких:
- збитки за пошкоджене (знищене) майно в сумі 2 742 512 грн 45 коп.;
- збитки у вигляді упущеної вигоди (матеріальної вигоди - недостача металобрухту від неотриманих елементів мосту) в сумі 229 198 грн 50 коп.;
- пеня за порушення строків виконання зобов'язання у розмірі 0,01 відсотка вартості мосту, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення за період 30.10.2008-20.12.2023 в сумі 193 430 грн 62 коп.;
- інфляційні втрати в сумі 400 309 грн 71 коп.;
- три проценти річних від простроченої суми в сумі 52 215 грн 98 коп.;
- штраф у відповідності, за прострочення понад тридцять днів у розмірі семи відсотків, інфляційних втрат та 3% річних вартості мосту в сумі 175 351 грн 34 коп.;
- відшкодування витрат за проведення експертизи мосту САРМ-М в сумі 54524 грн 16 коп.
30.04.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача - ДП "Івано-Франківський облавтодор" АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" надійшли додаткові пояснення від 30.04.2025 (вх.№07-11/37801/25).
Згідно з ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.05.2025, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2025, суд передав справу №918/1109/24 до Господарського суду Івано-Франківської області для розгляду в межах справи № 909/319/25 про банкрутство Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.09.2025 справі присвоєно єдиний унікальний №909/319/25 (918/1109/24) та передано на розгляд судді Рочняк О.В., у провадженні якої знаходиться справа про банкрутство ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України".
Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 17.09.2025, суд прийняв справу №909/319/25(918/1109/24) до розгляду в межах справи про банкрутство ДП "Івано-Франківський облавтодор" АТ "ДАК "Автомобільні дороги України", постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, призначив підготовче засідання на 06.10.2025; залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: розпорядника майна ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України" арбітражного керуючого Бриксу Андрія Олеговича, зобов'язав позивача у п'ятиденний строк з дня постановлення цієї ухвали направити третій особі копію позовної заяви з додатками, а третю особу надати суду письмові пояснення по справі, копії яких направити всім учасникам справи.
19.09.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява від 18.09.2025 (вх.№15266/25) про приєднання до матеріалів справи доказів надсилання третій особі позовної заяви з додатками.
06.10.2025 через систему "Електронний суд" до господарського суду від відповідача - ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України" надійшло клопотання від 06.10.2025 (вх.№16233/25) про поновлення відповідачу строку для подання відзиву по справі.
В судовому засіданні 06.10.2025 суд залишив без розгляду клопотання відповідача про поновлення строку для подання відзиву у справі мотивуючи тим, що відповідач, всупереч ч.4 ст. 119 ГПК України, одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку не вчинив процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а саме - не подав відзив на позов.
Представниця відповідача - ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України" заявила клопотання про відкладення підготовчого засідання для надання відповідачу та третій особі можливості надати письмові пояснення, яке суд задовольнив та відклав підготовче засідання на 21.10.2025, про що представники сторін повідомлені в судовому засіданні, а третя особа - ухвалою повідомленням від 06.10.2025.
21.10.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача - ДП "Івано-Франківський облавтодор" АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" надійшли додаткові пояснення від 21.10.2025 (вх.№17152/25).
В судовому засіданні 21.10.2025 представниця відповідача - Івано-Франківської обласної державної адміністрації надала суду копії розпоряджень Івано-Франківської обласної державної адміністрації №70 від 19.02.2008 та №200 від 11.04.2008 в підтвердження повноважень голови та заступника голови обласної державної адміністрації станом на серпень 2008 року, тобто на час підписання листа від 09.08.2008, яким Івано-Франківська ОДА доручила директору ДП "Івано-Франківський облавтодор" АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" укласти договір позики військового майна.
За наслідками підготовчого засідання 21.10.2025 суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 04.11.2025, про що учасники справи повідомлені в судовому засіданні.
03.11.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача - Івано-Франківської обласної державної адміністрації надійшли додаткові пояснення від 03.11.2025 (вх.№17994/25).
04.11.2025 через систему "Електронний суд" до господарського суду надійшли:
- від позивача - додаткові пояснення від 03.11.2025 (вх.№18015/25);
- від відповідача - ДП "Івано-Франківський облавтодор" АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" - додаткові пояснення від 04.11.2025 (вх.№18019/25);
- від третьої особи - письмові пояснення щодо позову від 04.11.2025 (вх.№18004/25) та заява про проведення судового засідання за відсутності арбітражного керуючого Брикси А.О. від 04.11.2025 (вх.№18003/25).
В судовому засіданні 04.11.2025 суд розглянув справу по суті та перейшов до стадії ухвалення рішення; відклав ухвалення та проголошення скороченого рішення на 06.11.2025, про що представників сторін повідомлено в судовому засіданні.
Позиція позивача. Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.08.2008 №1086-р "Про передачу військового майна збройних сил" погоджено передачу на договірних засадах Івано-Франківській облдержадміністрації комплексу автодорожнього розбірного мосту САРМ-М на період ліквідації наслідків стихійного лиха. Листом/дорученням Івано-Франківська обласна державна адміністрація уповноважила/доручила директору ДП "Івано-Франківський облавтодор" АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" укласти з правом підпису договір позики військового майна та отримати міст від Міністерства оборони України згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.08.2008 №1086-р.
На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.08.2008 №1086-р 09.08.2008 між військовою частиною НОМЕР_2 (позичкодавець) та ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (користувач) укладено договір позички №09/08/1, відповідно до п.1.1 якого позичкодавець передає, а користувач приймає в строкове безоплатне користування військове майно (далі майно) - основні елементи комплекту середнього автодорожнього мосту САРМ-М.
За час використання мосту, яке було передано відповідачу - ДП "Івано-Франківський облавтодор" АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" за договором позички, у період із 09.08.2008 по 20.12.2023 і до моменту його повернення до військової частини НОМЕР_1 передані за договором позички основні елементи мосту CAPM-M не доглядались та не ремонтувались.
Міст CAPM-M має пошкодження, які не дозволяють використовувати його за цільовим та функціональним призначенням і причиною виявлених пошкоджень є порушення відповідачами - Івано-Франківською ОДА та ДП "Івано-Франківський облавтодор" п. 3.2. договору позички щодо організації та проведені щоденних та періодичних оглядів мосту при його експлуатації. Також позивач вказав на те, що під час приймання мосту, яке оформлено актом приймання-передачі майна від 20.12.2023 ним зафіксовано, що військовій частині не повернуто всіх елементів мосту.
Позивач вважає, що вищевказані відповідачами порушення призвели до завдання військовій частині НОМЕР_1 збитків, які складаються із залишкової вартості мосту - 2 742 512 грн 45 коп.; недостачі металобрухту від недоотриманих елементів мосту - 229 198 грн 50 коп. та підлягають відшкодуванню відповідачами солідарно. Крім того, за несвоєчасне повернення майна позивач нарахував відповідачам пеню, штраф, інфляційні втрати та 3% річних.
Стосовно твердження відповідача-1 про те, що Івано-Франківська обласна державна адміністрація не відповідає за порушення зобов'язання відповідача-2, позивач вказав на те, що згідно з ч.1 ст.618 ЦК України боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця, де у даному випадку Івано-Франківська обласна державна адміністрація відповідає за порушення зобов'язання ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", оскільки відповідним листом доручила директору ДП "Івано-Франківський облавтодор" Рачкевичу Володимиру Степановичу укласти з правом підпису договір позички військового майна та отримати міст САРМ-М від Міністерства оброни України згідно розпорядження КМУ №1086-р від 06.08.2008 на період ліквідації наслідків стихійного лиха.
Позиція відповідача - Івано-Франківської обласної державної адміністрації. Відповідач проти позову заперечив, мотивуючи тим, що Івано-Франківська обласна державна адміністрація не укладала жодних договорів з військовою частиною НОМЕР_2 і не несе відповідальності за порушення виконання договірних зобов'язань ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України". ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" не є підприємством, яке належить до сфери управління Івано-Франківської обласної державної адміністрації і Івано-Франківська обласна державна адміністрація не укладала з ДП "Івано-Франківський облавтодор" договору доручення, а лист від 09.08.2008 за № 855/0/2-08/01-102 не виступає дорученням, а є листом інформаційного характеру.
Вищевказаний лист надісланий першим заступником голови облдержадміністрації Юрієм Бодоряком, до повноважень якого згідно з додатком 1 до розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 19.02.2008 №70 "Про функціональні повноваження голови, першого заступника, заступників голови та заступника голови - керівника апарату обласної державної адміністрації", не належить забезпечення взаємодії чи координування діяльності ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", а головою Івано-Франківської обласної державної адміністрації не видавалось розпорядження, яким було б доручено ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" укласти договір позички.
Позиція відповідача - ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України".
Відповідач проти позову заперечив, мотивуючи тим, що ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" уклало договір позички №09/08/1 виключно на підставі листа-доручення Івано-Франківської обласної державної адміністрації, яка на підставі Указу Президента України №682/2008 та розпорядження Кабінету Міністрів України №1086-р від 06.08.2008 була наділена повноваженнями на розпорядження та отримання майна на період ліквідації наслідків стихійного лиха. Тому в силу ст. 618 ЦК України саме Івано-Франківська ОДА має відповідати за порушення зобов'язання іншою особою, на яку було покладено його виконання.
При цьому, представниця відповідача вказала на те, що ДП "Івано-Франківський облавтодор" неодноразово зверталося з листами до Івано-Франківської обласної державної адміністрації із проханням вирішити питання про переміщення моста САРМ-М, оскільки ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" перебуває в скрутному матеріальному становищі, що підтверджується, зокрема, і тим, що ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 15.10.2019 відкрито провадження у справі №909/995/19 про банкрутство ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України"; крім того, тимчасовий міст використовувався не на потреби дочірнього підприємства, а на потреби народного господарства області для забезпечення автомобільного руху на автомобільній дорозі державного значення та для не допущення транспортного колапсу. Також просила суд застосувати строк позовної давності, що є підставою для відмови у позові.
Позиція третьої особи. У письмових поясненнях розпорядник майна ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України" арбітражний керуючий Брикса А.О. підтримав позицію відповідача 2 - ДП "Івано-Франківський облавтодор", при цьому зазначив, що позивачем не доведено наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме вини відповідача-2, його протиправної поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача-2 та збитками з його вини, а тому підстави для стягнення з ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України" на користь позивача збитків відсутні.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення учасників справи, давши оцінку доказам у відповідності до ст.86 Господарського процесуального кодексу України, які мають значення для справи, суд встановив таке.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Указом Президента України від 28.07.2008 № 682/2008 "Про оголошення окремих територій Вінницької, Івано-Франківської, Закарпатської, Львівської, Тернопільської та Чернівецької областей зонами надзвичайної екологічної ситуації" (далі - Указу) оголошено з дня набрання чинності цим Указом на строк дев'яносто днів окремі місцевості зонами надзвичайної екологічної ситуації згідно з переліком територій Вінницької, Івано-Франківської, Закарпатської, Львівської, Тернопільської та Чернівецької областей, що додається.
За змістом пп. 3 п. 2 Указу, постановлено: Кабінету Міністрів України разом із Вінницькою, Івано-Франківською, Закарпатською, Львівською, Тернопільською та Чернівецькою обласними державними адміністраціями: забезпечити у найстисліші строки ліквідацію наслідків стихійного лиха, в тому числі проведення аварійно-рятувальних, ремонтних, будівельних робіт для відновлення, будівництва житлових будинків, відновлення транспортної мережі, мостів, ліній зв'язку, систем енерго-, газо- та водопостачання, інших систем житлово-комунального господарства, інженерних споруд і комунікацій, порушених сільськогосподарських угідь, організувати проведення у повному обсязі та у визначені строки протипаводкових робіт.
Відповідно до п. 5 цього Указу, Указ набирає чинності одночасно з набранням чинності Законом України про його затвердження.
Закон України "Про затвердження Указу Президента України "Про оголошення окремих територій Вінницької, Івано-Франківської, Закарпатської, Львівської, Тернопільської та Чернівецької областей зонами надзвичайної екологічної ситуації" набрав законної сили 01.08.2008.
На виконання Указу Президента України від 28.07.2008 № 682/2008, Кабінет Міністрів України розпорядження від 06.08.2008 №1086-р "Про передачу військового майна Збройних Сил", погодив передачу на договірних засадах Івано-Франківській облдержадміністрації комплексу автодорожнього розбірного мосту САРМ-М на період ліквідації наслідків стихійного лиха (т. 1 а.с. 126).
Згідно з Директивою начальника Генерального штабу - Головокомандувача збройних сил України від 09.08.2008 №ДГШ-7 "Про тимчасове вилучення техніки та майна з непорушних запасів для ліквідації наслідків стихійного лиха", запропоновано командувачу сил підтримки Збройних Сил України організувати вилучення з непорушних запасів військової техніки та майна згідно з Переліком озброєння військової техніки та майна за номенклатурою і кількістю, що дозволяється тимчасово вилучити з непорушних запасів на період ліквідації наслідків стихійного лиха (згідно додатка до директиви) та передати їх на договірних умовах Івано-Франківській облдержадміністрації (т. 2 а.с. 144).
В додатку до директиви Перелік озброєння, військової техніки та майна за номенклатурою і кількістю, що дозволяється тимчасово вилучити з непорушних запасів на період ліквідації наслідків стихійного лиха, визначено майно Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ), а саме: комплект середнього автодорожнього розбірного мосту модернізованого (САРМ-М №17, 1990 року випуску) (т. 2 на звороті а.с.144).
На виконання вимог доручення Міністра оборони України від 08.08.2008 №2493/у, директиви начальника Генерального штабу - Головнокомандувача збройних сил України від 09.08.2008 №ДГШ-7, розпорядженням командувача Сил підтримки Збройних Сил України від 11.08.2008 №235 "Про тимчасове вилучення техніки та майна з непорушних запасів для ліквідації наслідків стихійного лиха" (т. 1 а.с. 127), поставлено вимогу командиру військової частини НОМЕР_2 в термін до 11.08.2008 зняти один комплект середнього розбірного автодорожнього мосту модернізованого (САРМ-М №17, 1990 року випуску) із зберігання, привести у готовність до використання своїми силами, до 12.08.2008 передати зазначений комплект CAPM-M на договірних умовах Івано-Франківській облдержадміністрації.
Відповідно до листа першого заступника голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 09.08.2008 №855/0/2-08/01-102 (т. 1 а.с. 59), Івано-Франківська обласна державна адміністрація доручила директорові ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" ДП "Івано-Франківський облавтодор" ОСОБА_2 укласти з правом підпису договір позики військового майна та отримати міст САРМ-М від Міністерства оброни України згідно з розпорядження КМУ №1086-р від 06.08.2008.
09.08.2008 між військовою частиною НОМЕР_2 (позичкодавець), в особі командира військової частини, який діє на підставі Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом МО України від 16.07.1997 №300 та відповідно до вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.08.2008 №1086-р "Про передачу військового майна збройних сил", з однієї сторони та ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (користувач), в особі директора ОСОБА_2 з другої сторони, що діє на підставі статуту та доручення першого заступника голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 09.08.2008 №855/0/2-08/01-102 укладено договір позички №09/08/1 на ліквідацію наслідків повені 23-27 липня 2008 року (т. 1 а.с. 56-58).
Відповідно до п.1.1 договору позички, позичкодавець передає, а користувач приймає в строкове безоплатне користування військове майно (далі майно) - основні елементи комплекту середнього автодорожнього мосту САРМ-М.
За змістом п. 1.2 договору, користувач забезпечується майном виключно для використання при організації автомобільного руху автотранспорту на 103 км. автомобільної дороги державного значення Н-10 в районі АДРЕСА_3 на період ліквідації наслідків стихійного лиха. Будь-яке інше використання майна заборонено.
Згідно з п. 2.1 договору, передача майна оформлюється актом прийому-передачі, який підписується сторонами або уповноваженими представниками позичкодавця та користувача.
Передача монтаж, демонтаж і повернення майна здійснюється силами, засобами та за рахунок користувача. Місце передачі та повернення майна здійснюється за адресою: АДРЕСА_2 , в/ч НОМЕР_2 (п. 2.2 договору).
В п. 3.2 договору визначено, що користувач зобов'язаний забезпечити збереження переданого в користування майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, своєчасно здійснювати поточний ремонт переданого в користування майна за рахунок власних коштів.
Відповідно до п.3.6. договору, користувач зобов'язаний у повному обсязі відшкодувати позичкодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) переданого в користування майна з вини користувача згідно з актом, складеним відповідною комісією Міністерства оборони України, за цінами, діючими на момент відшкодування.
За змістом пунктів п. 6.2, 6.3 договору, позичкодавець має право контролювати наявність, технічний і санітарний стан, напрями та ефективність використання майна, переданого в користування за цим договором, а також здійснювати контроль за станом переданого в користування, шляхом обстеження і складання відповідного акту.
Згідно з п. 7.1 договору, за невиконання або прострочення виконання зобов'язань за цим договором щодо повернення майна користувач сплачує позикодавцеві пеню у розмірі 0,01 відсотка вартості майна зазначеного у п.1.1. цього договору за кожен день прострочення.
В п. 7.2 договору визначено, що незалежно від сплати штрафних санкцій, сторона, що порушила цей договір, відшкодовує іншій стороні завдані, в результаті цього збитки без урахування розміру штрафних санкцій.
Відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням обов'язків, не звільняють сторони від виконання зобов'язань за цим договором (п. 7.3 договору).
Відповідно до 7.4 договору, у всьому іншому, що не передбачено договором сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.
Згідно з п. 9.1 договору, цей строк діє на період ліквідації наслідків стихійного лиха.
На виконання умов договору, військова частина НОМЕР_2 передала, а ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" прийняло в безоплатне користування військове майно - основні елементи комплекту середнього автодорожнього мосту САРМ-М зав.№17, 1990 року виготовлення, що підтверджується актом приймання-передачі майна від 09.08.2008 (т.1 на звороті а.с.60).
Упродовж 2008-2018 років військова частина НОМЕР_2 неодноразово проводила огляд моста САРМ-М та виявляла недоліки в експлуатації моста та дефекти, за результатами чого складала акти проведення технічного огляду моста САРМ-М в районі населеного пункту Старий Лисець Тисменицького району Івано-Франківської області, а саме: 27.11.2008, 13.01.2009, 14.01.2009, 16.03.2009, 25.12.2009, 20.05.2010, 21.10.2010, 14.01.2011, 12.04.2011, 02.08.11 та листами від 03.12.08 №3419, від 14.01.2009 №71, від 19.01.2009 №176, від 16.03.2009 №744, від 31.12.2009 №4166, від 01.06.2010 №1611, від 27.10.2010 №3168, від 14.01.2011 №124, від 02.08.2011 №2796 повідомляла ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про порушення умов договору позички №09/08/1 від 09.08.2008 і виявлені недоліки та просила негайно усунути недоліки вказані в акті огляду мосту (т.1 а.с. 16-29).
Крім того, відповідно до листа від 27.04.2011 №1523 (т.1 а.с. 28), військова частина НОМЕР_2 у зв'язку з виявленими недоліками мосту просила ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" припинити експлуатацію мосту та повернути міст до місця постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_2 для подальшого обслуговування та консервації з метою утримання у стратегічних запасах, також повідомила, що при подальшій експлуатації міст вийде з ладу та використання згідно призначення на особливий період буде неможливим.
Згідно з актом визначення технічного стану середнього автомобільного розбірного мосту САРМ-М (заводський №17, 1990 року випуску) переданого відповідно до договору позички від 09.08.2008 №09/08/08 ДП "Івано-Франківський облавтодор" для ліквідації наслідків повені 23-27 липня 2008 року від 04.08.2018 (т.1 а.с. 14), комісією зроблено висновок, що технічний стан CAPМ-М характеризується як технічно несправний, до використання за призначенням непридатний; потребує технічного діагностування акредитованою випробувальною лабораторією на предмет подальшого використання за призначенням; потребує капітального ремонту на спеціалізованому підприємстві.
Листом від 18.10.2011 №8544/1/1-11/01-082 Івано-Франківська обласна державна адміністрація просила Міністра оборони України продовжити термін повернення мосту CAPМ-М до відкриття основного (т.2 а.с. 76).
Військова частина звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до відповідача - ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про розірвання договору позички №09/08/1 від 09.08.2008, укладеного між військовою частиною НОМЕР_2 та ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України"; зобов'язання відповідача повернути основні елементи комплекту (згідно додатку до договору №3) середнього автодорожнього розбірного мосту САРМ-М до місця постійної дислокації у військову частину НОМЕР_2 АДРЕСА_2 в належному стані, з врахуванням нормального фізичного зносу, а також у повному обсязі відшкодувати позичкодавцеві збитки, викликані погіршенням стану переданого в користування майна, після складання акту прийому відповідною комісією Міністерства оборони України.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 22.11.2012 у справі №5010/1593/2011-15/82-21/62 в позові Військової частини НОМЕР_2 відмовлено повністю.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 у справі №5010/1593/2011-15/82-21/62 (т.2 а.с. 14), рішення господарського суду Господарського суду Івано-Франківської області від 22.11.2012 у справі №5010/1593/2011-15/82-21/62 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково; зобов'язано ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" повернути Військовій частині НОМЕР_2 основні елементи комплекту середнього автодорожнього розбірного мосту САРМ-М до місця постійної дислокації у військову частину НОМЕР_2 АДРЕСА_2 . В частині решти вимог у позові відмовлено.
При цьому, у вищевказаній постанові суд виснував, що строк, визначений Указом Президента України від 28.07.2008 №682/2008 "Про оголошення окремих територій Вінницької, Івано-Франківської, Закарпатської, Львівської, Тернопільської та Чернівецької областей зонами надзвичайної екологічної ситуації", яким оголошено окремі місцевості зонами надзвичайної екологічної ситуації згідно з переліком територій Вінницької, Івано-Франківської, Закарпатської, Львівської, Тернопільської та Чернівецької областей встановлено лише на дев'яносто днів з дня набрання чинності цим Указом. Цей строк не продовжувався, а відтак, фактичне невчасне усунення наслідків стихійного лиха не з вини позичкодавця не породжує для позичкодавця негативних наслідків. Враховуючи наведене, строк договору позички №09/08/1 закінчився, а тому позовна вимога про його розірвання не підлягає задоволенню. Також суд вказав на те, що правильним є висновок, що стосується вимоги про відшкодування збитків, які на думку позивача будуть підраховані після повернення спірного майна. Оскільки така вимога сформульована з відкладальною умовою, тобто на майбутнє, а згідно ст. 84 ГПК України, резолютивна частина рішення суду не може містити висновок про обставини, які ще не настали, у цій вимозі підставно було відмовлено.
З огляду на те, що у постанові Львівського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 у справі №5010/1593/2011-15/82-21/62 не визначено конкретної дати припинення договору позички №09/08/1, з урахуванням того, що Указ Президента України від 28.07.2008 №682/2008 на підставі Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про оголошення окремих територій Вінницької, Івано-Франківської, Закарпатської, Львівської, Тернопільської та Чернівецької областей зонами надзвичайної екологічної ситуації" набрав законної сили 01.08.2008, суд у справі №909/319/25 (918/1109/24) встановив, що строк дії договору позички №09/08/1 від 09.08.2008 закінчився 30.10.2008.
Відповідно до листа від 14.08.2023 №09-09/425 (т.2 а.с. 75), ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" повідомило Івано-Франківську обласну державну адміністрацію про те, що дочірнє підприємство знаходиться у скрутному фінансовому становищі і не має можливості перемістити міст, а тому оскільки міст CAPМ-М отримано в позику ним за дорученням Івано-Франківської ОДА на ліквідацію послідків повені у області, просило вирішити питання про переміщення автодорожнього моста CAPМ-М до місця знаходження військової частини в АДРЕСА_2 .
Як зазначив позивач, у період з жовтня по листопад 2023 року проводилася процедура повернення основних елементів мосту САРМ-М, яка завершилась у грудні 2023 року, за результатами якої військовою частиною було оформлено акт приймання-передачі майна від 20.12.2023 (т.1 а.с. 30).
Відповідно до листів військової частина НОМЕР_1 від 20.12.2023 №5280 та №5279, акт приймання-передачі основних елементів мосту CAPМ-М для підписання та затвердження було направлено Івано-Франківській обласній державній адміністрації та ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (т.1 а.с. 32-33).
Із змісту акту технічного стану військового майна середнього автомобільного розбірного мосту (модернізованого) САРМ-М, 1990 року випуску, заводський №17 від 05.06.2024 вбачається, що під час приймання мосту із позички та відповідно до акту приймання-передачі від 20.12.2023, військовою частиною НОМЕР_1 прийнято поелементно складові частини мосту САРМ-М, загальною вагою 128 873,37 кг та кількістю 665 шт, за винятком 1343 штук елементів загальною вагою 38 199,75 кг. (т.1 а.с. 38-39).
Згідно з комерційною пропозицією ТОВ "РМет", станом на 21.11.2024 вартість брухту чорних металів становить 6 грн.
Відповідно до висновку експертів КНДІСЕ від 15.08.2024 №3286/24-53/8799/24-82 (т.1 а.с. 41-52):
- технічний стан середнього автодорожнього розбірного моста CAPM-M.1990 року виготовлення, заводський номер 17 за своїм функціональним призначенням на дату огляду визначається як непридатний стан засобу інженерного озброєння, за яким його неможливо використовувати за цільовим та функціональним призначенням;
- залишкова вартість середнього автодорожнього розбірного моста CAPM-M.1990 року виготовлення, заводський номер 17, станом на 05.06.2024, за умови його комплектності, складала: 2 742 512 грн 45 коп.;
- середній автодорожній розбірний міст CAPM-M.1990 року виготовлення, заводський номер 17 має механічні пошкодження, які не дозволяють використовувати за цільовим та функціональним призначенням;
- причиною виявлених пошкоджень є багаторічна експлуатація мосту у визначеному місці із можливими порушеннями в організації та проведенні щоденних та періодичних оглядів мосту CAPM-M.;
- не вбачається необхідність та доцільність відновлення мосту CAPM-M.
За змістом акту здачі-приймання висновку експертів №3286/24-53/8799/24-82 від 15.08.2024, загальна вартість експертизи становить 54 524 грн 16 коп. (т.1 а.с. 37).
27.08.2024 військова частина НОМЕР_1 звернулася до ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України" із претензією №3190 від 27.08.2024, в якій просила до 20.09.2024 сплатити борг в сумі 3 821 604 грн 12 коп. (т.1 а.с. 114-117).
02.10.2024 військова частина НОМЕР_1 звернулася до Івано-Франківської обласної державної адміністрації із претензією №3909 від 02.10.2024, в якій просила до 20.10.2024 сплатити борг в сумі 3 826 480 грн 27 коп. (т.1 а.с. 118-121).
Листом від 17.10.2024 №6496/11419/6-24/01-086 Івано-Франківська обласна державна адміністрація повідомила військовій частині НОМЕР_1 , що надіслана претензія не підлягає задоволенню, оскільки Івано-Франківська обласна державна адміністрація не є стороною договору позички від 09.08.2008 №09/08/1 та не уповноважена виконувати умови вказаного договору, а відтак не може вважатись порушником прав та інтересів військової частини НОМЕР_1 (т.1 а.с. 68).
Відповідно до проведених позивачем розрахунків, розмір пені за порушення строків виконання зобов'язання у розмірі 0,01 % вартості мосту за період з 30.10.2008 по 20.12.2023 становить 193 430 грн 62 коп.; розмір інфляційних втрат та 3% річних на розмір пені 0,01 відсотка вартості мосту за період з листопада 2008 року по 05.12.2024, розмір інфляційних втрат становить 400 309 грн 71 коп., а розмір 3% річних становить 52 215 грн 98 коп.; розмір штрафу у відповідності до ч. 2 ст. 231 ГПК України за прострочення понад тридцять днів у розмірі семи відсотків вартості мосту, інфляційних втрат та 3% річних становить 175 351 грн 34 коп., з яких: 24 489 грн 32 коп. - сума штрафу, 139 089 грн 03 коп. - сума інфляційних втрат та 11 772 грн 99 коп. - сума 3% річних.
З урахуванням заяви позивача про уточнення позовних вимог від 03.03.2025 (вх.№07-11/18786/25), яка по суті є заявою про зміну предмету позову, предметом позову є позов військової частини НОМЕР_1 про солідарне стягнення з Івано-Франківської обласної державної адміністрації та ДП "Івано-Франківський облавтодор" АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" грошових коштів в розмірі 3 847 542 грн 76 коп.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Правовідносини у справі виникли на підставі договору позички №09/08/1 від 09.08.2008.
Так, договір позички є окремим та самостійним видом договору. Він оформлює боргові правовідносини між позичкодавцем і користувачем.
Відповідно до ст.827 Цивільного кодексу України, за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними. До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.
В ст. 760 ЦК України визначено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Згідно з ч. 2 ст. 828 ЦК України, договір позички між юридичними особами, а також між юридичною та фізичною особою укладається у письмовій формі.
За приписами ч. 1 ст. 829 ЦК України, позичкодавцем може бути фізична або юридична особа.
Відповідно до ст. 833 ЦК України, користувач несе звичайні витрати щодо підтримання належного стану речі, переданої йому в користування.
Користувач зобов'язаний:
1) користуватися річчю за її призначенням або відповідно до мети, визначеної у договорі;
2) користуватися річчю особисто, якщо інше не встановлено договором;
3) повернути річ після закінчення строку договору в такому самому стані, в якому вона була на момент її передання.
У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1 ст. 785 ЦК України).
Частиною 1 статті 836 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо після припинення договору користувач не повертає річ, позичкодавець має право вимагати її примусового повернення, а також відшкодування завданих збитків.
Судом встановлено, що договір позички №09/08/1 від 09.08.2008 укладено між військовою частиною НОМЕР_2 (позичкодавець) та ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (користувач).
Тому за неповернення в належному стані військового майна після припинення договору має відповідати саме відповідач - ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України".
Щодо посилання позивача на те, що передача моста ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" відбувалася на підставі доручення Івано-Франківської обласної державної адміністрації, а тому обласна державна адміністрація має нести солідарну відповідальність, шляхом відшкодування збитків за пошкодження моста, переданого в користування за договором позички №09/08/1 від 09.08.2008 суд зазначає таке.
Матеріалами справи підтверджено, що на підставі Указів (розпоряджень) на період ліквідації наслідків стихійного лиха саме Івано-Франківській облдержадміністрації було доручено прийняти від Міністерства оброни України на договірних умовах комплекс автодорожнього розбірного мосту САРМ-М і таку передачу було погоджено Кабінетом Міністрів України (розпорядження КМУ від 06.08.2008 №1086-р "Про передачу військового майна Збройних Сил").
Проте, Івано-Франківська обласна державна адміністрація листом від 09.08.2008 №855/0/2-08/01-102 доручила ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" укласти такий договір.
Відповідно до ч. 1 ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
За приписами статей 1000 та 1007 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Тобто однією з умов договору доручення є те, що одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити певні юридичні дії саме за рахунок другої сторони (довірителя), а не за власний рахунок. Наведена правова позиція висловлена також у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №924/1049/17 та від 09.10.2018 у справі №924/1096/17.
Разом з тим, як вбачається із змісту договору позички від 09.08.2008 №09/08/1 ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", як користувач уклало договір позички не від імені Івано-Франківської обласної державної адміністрації, а від власного імені, а отже саме ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" зобов'язане було виконувати умови укладеного між ним та військовою частиною договору позички, в тому числі забезпечувати збереження переданого в користування майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, своєчасно здійснювати поточний ремонт переданого в користування майна.
Також Івано-Франківська обласна державна адміністрація не є солідарним боржником щодо відшкодування позивачу збитків, з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст. 541 Цивільного кодексу України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
В ч. 1 ст. 543 ЦК України визначено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Згідно з ч. 1 ст. 618 ЦК України, боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.
Солідарна відповідальність - один із різновидів цивільно-правової відповідальності. Солідарна відповідальність - це відповідальність кількох боржників перед кредитором у зобов'язальному праві, при якій кредиторові надається право на свій розсуд вимагати виконання зобов'язання у повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного з них окремо.
Солідарна відповідальність настає лише у випадках, прямо передбачених законом чи договором. Так, у статті 1190 ЦК України зазначено, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
Отже, згідно з вимогами частини 1 статті 1190 Цивільного кодексу України обов'язковою умовою солідарної відповідальності є вчинення особами спільних дій чи бездіяльності, в результаті яких потерпілому завдано шкоди.
Позивачем не доведено, що відповідачі спільними своїми діями спричинили йому шкоду, а саме пошкодили/не зберегли його майно, яке було передане на підставі договору позички №09/08/1 від 09.08.2008.
Також матеріали справи не містять договору про те, що Івано-Франківська обласна державна адміністрація зобов'язується солідарно відповідати за зобов'язаннями ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", тоді як договором позички від 09.08.2008 №09/08/1 чітко встановлено відповідальність безпосереднього користувача майна - ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України".
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що Івано-Франківська обласна державна адміністрація є неналежним відповідачем у справі, що є підставою для відмови у задоволенні позову щодо цього відповідача.
В частинах 1, 2 ст. 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до частин 1, 2 ст. 224 ГК України (в редакції, чинній на період виникнення спірних правовідносин) (далі - ГК України), учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду (ч.ч.1, 3, 4 ст.225 ГК України).
Отже збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Відповідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди у завдано не з її вини (частина друга ст. 1166 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Тобто, чинне законодавство виходить з принципу презумпції вини особи, яка допустила порушення зобов'язання. Отже, відповідач зобов'язаний довести, що від діяв правомірно, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Крім застосування принципу вини, при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою. Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності шкоди. При цьому, доведенню підлягає те, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки Протиправною поведінкою є різновид правової поведінки, що характеризується як соціальне відхилення від норми, зловживання правом та правопорушенням. Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб'єкт права свідомо порушує норму права.
Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.
З аналізу вищевказаних норм законодавства, вбачається, що об'єктивною стороною правопорушення є наявність збитків в майновій сфері кредитора, протиправна поведінка, яка втілилась в невиконанні або неналежному виконанні боржником зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. Відсутність хоч би одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним зобов'язань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки з заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Слід зазначити, що з огляду на договірний характер заявлених до стягнення у цій справі збитків протиправність поведінки однієї із сторін у договірних правовідносинах полягає у порушенні договірного зобов'язання.
Так, відповідно до умов договору позички №09/08/1 09.08.2008 військовою частиною НОМЕР_2 було передано ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на період ліквідації наслідків стихійного лиха в безоплатне користування військове майно - основні елементи комплекту середнього автодорожнього мосту САРМ-М.
Умовами договору (п. 3.2) визначено, що користувач зобов'язаний забезпечити збереження переданого в користування майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, своєчасно здійснювати поточний ремонт переданого в користування майна за рахунок власних коштів.
За встановлених судом обставин справи, строк дії договору позички №09/08/1 закінчився 30.10.2008.
Однак відповідач - ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" у встановлений договором строк розбірний міст CAPM-M позивачу не передав та впродовж користування не забезпечував його збереження, не запобігав його пошкодженню і своєчасно не здійснював поточний його ремонт, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами проведення технічного огляду моста САРМ-М в районі населеного пункту Старий Лисець Тисменицького району Івано-Франківської області (т.1 а.с. 16-29).
Після отримання розбірного мосту CAPM-M.1990 у грудні 2023 року позивачем встановлено, що передано не всі елементи мосту і цей міст має механічні пошкодження, які не дозволяють використовувати його за цільовим та функціональним призначенням.
Так, відповідно до акту технічного стану військового майна середнього автомобільного розбірного мосту (модернізованого) САРМ-М, 1990 року випуску, заводський №17 від 05.06.2024 під час приймання мосту із позички, військовою частиною НОМЕР_1 прийнято поелементно складові частини мосту САРМ-М, загальною вагою 128 873,37 кг та кількістю 665 шт, за винятком 1343 штук елементів загальною вагою 38 199,75 кг.
Згідно з комерційною пропозицією ТОВ "РМет", станом на 21.11.2024 вартість брухту чорних металів становить 6 грн.
Отже, військовій частині НОМЕР_1 передано міст САРМ-М вартістю брухту 773 240 грн 22 коп. (128 873,37 кг х 6 грн).
Відповідно до висновку експертів КНДІСЕ від 15.08.2024 №3286/24-53/8799/24-82, залишкова вартість середнього автодорожнього розбірного моста CAPM-M. 1990 року виготовлення, заводський номер 17, станом на 05.06.2024, за умови його комплектності, складала: 2 742 512 грн 45 коп.
Таким чином, у зв'язку з погіршенням стану моста CAPM-M і частковою втратою його елементів, військовій частині НОМЕР_1 завдано шкоду у розмірі 1 969 272 грн 23 коп. (2 742 512 грн 45 коп. (вартість моста) - 773 240 грн 22 коп. (вартість повернутого брухту)).
У п. 3.6 договору визначено, що користувач зобов'язаний у повному обсязі відшкодувати позичкодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) переданого в користування майна з вини користувача за цінами, діючими на момент відшкодування.
Судом встановлено, що:
- протиправна поведінка відповідача - ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" полягає у тому, що відповідач впродовж користування мостом CAPM-M не забезпечував його збереження, не запобігав його пошкодженню і своєчасно не здійснював поточний його ремонт. Отже, відповідач діяв в супереч умов договору та вимог чинного законодавства;
- наявність шкоди (збитків) - 1 969 272 грн 23 коп. ( 2 742 512 грн 45 коп. (встановлена експертизою вартість моста) - 773 240 грн 22 коп. (вартості повернутого брухту));
- протиправна поведінка відповідача спричинила наявність збитків позивачу, а звідси і доводиться причинний зв'язок між двома цими елементами.
Відповідно до ст. 614 ЦК України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Доказів відсутності своєї вини відповідач суду не надав.
Таким чином, суд встановив склад цивільного правопорушення, за яке наступає відповідальність особи, що порушила зобов'язання.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги військової частини НОМЕР_1 про стягнення з відповідача ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" 1 969 272 грн 23 коп. збитків є обґрунтованими та належать до задоволення.
В задоволенні вимоги в частині стягнення 773 240 грн 22 коп. збитків належить відмовити, оскільки позивачем при визначенні розміру збитків не враховано, що у висновку експертів КНДІСЕ від 15.08.2024 визначено залишкову вартість моста CAPM-M. в розмірі 2742 512 грн 45 коп. за умови його комплектності (тобто придатному для використання стані). Оскільки елементи мосту CAPM-M повернуто позивачу в непридатному стані засобу інженерного озброєння, за яким його неможливо використовувати за цільовим та функціональним призначенням, тому суд врахував вартість повернутих елементів моста за ціною металобрухту 773 240 грн 22 коп. Отже, збитки за пошкоджене (знищене) майно в цій частині є недоведеними.
Також належить відмовити в частині позовної вимоги про стягнення 229 198 грн 50 коп. матеріальної вигоди (збитків) у вигляді недостачі металобрухту від неотриманих елементів мосту, яка фактично є подвійним стягненням збитків, оскільки судом вже присуджено до стягнення розмір реальних збитків, завданих позивачу внаслідок пошкодження його майна.
Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України, збитки підлягають відшкодуванню у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом, проте відшкодування має бути реальним, тобто обмеженим фактичними втратами, яких зазнала особа.
Таким чином, включення позивачем до складу збитків вартості пошкодженого мосту та вартості металобрухту від неотриманих елементів мосту за умови, що частина цих елементів фактично була передана йому, суперечить принципу реального відшкодування збитків та призводить до подвійного стягнення, що є неприпустимим у розумінні цивільного законодавства.
Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних.
Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Як вбачається із проведеного позивачем розрахунку, інфляційні втрати в розмірі 400309 грн 71 коп. та 3 % річних в розмірі 52 215 грн 98 коп. нараховані на суму пені.
Проте, стягнення пені є самостійною мірою цивільно-правової відповідальності, тому на неї не можуть нараховуватись проценти річних та інфляційних втрат, передбачені ч.2 ст.625 ЦК України (правова позиція з цього питання викладена в постанові Верховного Суду у справі №915/14/17 від 31.01.2018).
Також у додатку №4 (розрахунок штрафу у відповідності у відповідності до ч. 2 ст. 231 ГПК України, за прострочення понад тридцять днів у розмірі семи відсотків вартості мосту, інфляційних втрат та 3% річних), позивачем наведено розрахунок 139 089 грн 03 коп. інфляційних втрат та 11 772 грн 99 коп. 3% річних, які нараховані з 01.12.2008 по 05.12.2024 за прострочення виконання зобов'язання щодо повернення майна на суму вартості майна.
Як зазначено вище, інфляційні втрати та три відсотки річних можуть бути нараховані виключно за прострочення боржником грошового зобов'язання.
З огляду на те, що зобов'язання відповідача за договором позички щодо повернення майна полягав у поверненні індивідуально визначеної речі, а не сплати грошових коштів, то вказане зобов'язання є не грошовим, а тому правові підстави для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України відсутні.
Таким чином, в позові в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат слід відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Щодо стягнення пені та штрафу.
За приписами ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 ГК України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається (ч.1 ст. 231 ГК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі 20 % вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг) (абзац другий);
- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості (абзац третій).
Відповідно до ч.4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
З аналізу положень статті 231 ГК України вбачається, що Законом передбачено можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов'язань штрафних санкцій, що мають імперативний характер (тобто, їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення), а також можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов'язань штрафних санкцій, розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору.
Тлумачення приписів наведеної норми права дозволяє зробити висновок, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у виді штрафу, передбаченого абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, можливе за сукупності таких умов:
- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;
- якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;
- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховують у відсотковому відношенні розмір штраф.
Такий правовий висновок зробив Верховний Суд у постановах від 23.08.2022 у справі № 910/9375/21, від 28.03.2024 у справі № 905/405/22, від 04.05.2023 у справі № 910/21298/21.
Отже, застосування до боржника, який прострочив виконання негрошового зобов'язання, в якому однією із сторін є суб'єкт господарювання, що належить до державного сектора економіки, застосовуються штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 у справа № 910/12876/19.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Цей шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).
В договорі позички №09/08/1 від 09.08.2008 сторони погодили, що за невиконання або прострочення виконання зобов'язань за цим договором щодо повернення майна користувач сплачує позикодавцеві пеню у розмірі 0,01 відсотка вартості майна зазначеного у п.1.1. цього договору за кожен день прострочення.
Таким чином умови договору не містять будь-яких додаткових застережень (зокрема, "до повного виконання зобов'язання", "до повної сплати заборгованості", "до повного погашення боргу" тощо), які свідчили б про визначення в них іншого строку нарахування штрафних санкцій, ніж визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, тому пеня за прострочення виконання відповідачем зобов'язань за договором має нараховуватися за період шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі №911/952/22).
За порушення строків виконання зобов'язання за період з 30.10.2008 по 20.12.2023 на суму 349 847 грн 38 коп. (балансова вартість майна) позивачем нараховано 193 430 грн 62 коп. пені та у відповідності до ч. 2 ст. 231 ГК України 24 489 грн 32 коп. штрафу.
Суд здійснив перерахунок пені та штрафу, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду та з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, відповідно до якого за період з 31.10.2008 по 30.04.2009 на суму 349 847 грн 38 коп. розмір пені становить 6 367 грн 22 коп., а розмір штрафу 24 489 грн 32 коп. штрафу.
Отже, за перерахунком суду, є обґрунтованим штраф у розмірі 24 489 грн 32 коп. та пеня у розмірі 6 367 грн 22 коп.
Відповідно до ст. 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Трофимчук проти України" вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін; Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Руїс Торіха проти Іспанії").
Стосовно позовної давності.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За змістом ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) позовна давність застосовується в один рік (ч.1 та п.1 ч.2 ст.258 ЦК України).
Слід зазначити, що позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.
Відповідно до ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно частин 3 та 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідач ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України" у додаткових поясненнях та представниця відповідача у судових засіданнях просили суд застосувати строк позовної давності.
Щодо застосування позовної давності до вимоги про стягнення збитків.
Як встановлено судом, про наявність підстав для стягнення збитків, які виникли внаслідок пошкодження переданого в позичку мосту САРМ-М позивач довідався після його повернення у грудні 2023 року, відтак трирічний строк, у межах якого позивач міг звернутися до суду з вимогою про стягнення збитків не сплив. Тому строк позовної давності для звернення з позовом до суду про стягнення збитків позивачем не пропущено.
Щодо застосування позовної давності до вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.
З огляду на те, що суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, суд у цій частині відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. Правила про позовну давність у цьому випадку судом не застосовуються.
Щодо застосування позовної давності до вимог про стягнення штрафу та пені.
Судом встановлено, що строк дії договору позички №09/08/1 від 09.08.2008 закінчився 30.10.2008, відтак обов'язок відповідача (користувача) щодо повернення майна - мосту САРМ-М виник саме 30.10.2008, а початком прострочення такого зобов'язання є - 31.10.2008.
Таким чином, однорічний строк позовної давності, встановлений ч. 2 ст. 258 ЦК України сплив 30.10.2009.
Отже, беручи до уваги те, що суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення 24 489 грн 32 коп. штрафу та 6 367 грн 22 коп. пені, суд відмовляє в захисті порушеного права позивача в цій частині у зв'язку із пропуском строку позовної давності, у частині стягнення 187 063 грн 40 коп. пені відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.
Враховуючи викладене, позов Військової частини НОМЕР_1 до ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України" підлягає до задоволення частково.
Щодо судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (п. 2 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до платіжної інструкції №1372 від 03.12.2024 за подання цього позову позивач сплатив 57 600 грн, з яких ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.02.2025 йому повернуто 11 429 грн 49 коп. Таким чином, правомірно сплаченою залишається сума судового збору в розмірі 46 170 грн 51 коп.
Згідно з відомостями акту здачі-приймання висновку експерта № 3286/24-53/8799/24-82 від 15.08.2024, вартість експертизи становить 54 524 грн 16 коп.
Враховуючи те, що позов Військової частини НОМЕР_1 до ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України" задоволено частково, судові витрати (судовий збір та витрати на проведення експертизи) у відповідності до ст.129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 20, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
позов Військової частини НОМЕР_1 до Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" задовольнити частково.
Стягнути з Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" (76018, вул. Є.Петрушевича, 1, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 31790584) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) 1 969 272 (один мільйон дев'ятсот шістдесят дев'ять тисяч двісті сімдесят дві) грн 23 коп. збитків, 23 631 (двадцять три тисячі шістсот тридцять одну) грн 27 коп. судового збору та 27 906 грн 88 коп. витрат на проведення експертизи.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні позову Військової частини НОМЕР_1 до Івано-Франківської обласної державної адміністрації відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 17.11.2025
Суддя О.В. Рочняк