номер провадження справи 22/175/25
17.11.2025 Справа № 908/2874/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,
Розглянувши без виклику учасників справи матеріали справи № 908/2874/25
за позовом: Комунального некомерційного підприємства “КОДИМСЬКА ЛІКАРНЯ» Кодимської міської ради Подільського району Одеської області (вул. Крівенцова, буд. 1, м. Кодима, Одеська область, 66000)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» (вул. Каховська, буд. 11А, кабінет № 8, м. Запоріжжя, 69096)
про стягнення 68 921,35 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача
15.09.2025 до Господарського суду Запорізької області через систему “Електронний суд» надійшла позовна заява (вих. № б/н від 12.09.2025) Комунального некомерційного підприємства “КОДИМСЬКА ЛІКАРНЯ» Кодимської міської ради Подільського району Одеської області до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» про стягнення 54500,00 грн. безпідставно отриманих коштів, 10606,35 грн. пені та 3815,00 грн. штрафу.
Позов обґрунтовано не поставкою відповідачем у повному обсязі попередньо оплаченого позивачем товару (палива) за договором № 1042 від 25.12.2024 про закупівлю товару.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача
Відповідач відзив на позов не надав. Останнім днем строку для подання відзиву було 08.10.2025.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
3. Процесуальні питання, вирішені судом
Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 15.09.2025 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2874/25 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.09.2025 суддею Ярешко О.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2874/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами. Ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Ухвала від 22.09.2025 була доставлена до зареєстрованих електронних кабінетів сторін 22.09.2025 після 17 години, що підтверджується відповідними довідками.
Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відтак, ухвала є врученою сторонам 23.09.2025.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Судом було дотримано права відповідача в частині належного повідомлення про судовий розгляд справи. Відповідач наданим йому процесуальним законом правом щодо подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України, за наявними матеріалами справи.
Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилося.
Згідно ч. 1 ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.
Відповідно ч. 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Таким чином, розгляд справи по суті в цій справі розпочався з 23.10.2025.
Рішення по суті ухвалено судом 17.11.2025.
4. Обставини справи, встановлені судом, та докази, що їх підтверджують
25.12.2024 між Комунальним некомерційним підприємством “КОДИМСЬКА ЛІКАРНЯ» Кодимської міської ради Подільського району Одеської області (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» (постачальник, відповідач) був укладений договір про закупівлю товару № 1042, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця у визначені договором строки товар: бензин А-95 (талони) код ДК 021:2015 09130000-9 Нафта і дистиляти, у кількості та якості відповідно до специфікації, а покупець зобов'язався прийняти товар і сплатити за нього грошову суму у розмірі та у порядку, визначеними цим договором (пункт 1.1 договору).
Відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (талонами) на отримання товару відповідно "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 (п. 1.3).
Згідно п. 3.2 договору, ціна цього договору становить 54500,00 грн. з ПДВ. Ціна за одиницю товару вказується у специфікації.
Відповідно п.п. 4.1, 4.2, договору, розрахунки за фактично поставлений товар здійснюються на підставі видаткових накладних, протягом 7-ми (семи) банківських днів. Розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, наведений в реквізитах постачальника.
Поставка товару (талонів), відповідно до п. 5.1 договору, здійснюється до 31 грудня 2024 року.
Поставка за даним договором здійснюється постачальником не пізніше 5 (п'яти) робочих днів з дати отримання постачальником письмового та/або усного повідомлення - заявки, від покупця (п. 5.2.).
Місце поставки й передачі товарів (талон): Одеська область, Подільський район, м. Кодима, вул. Крівенцова, буд 1. Передача покупцю товару за цим договором здійснюється на АЗС постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами покупця талону. Талон є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених талонах вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в талоні (п. 5.3).
Умови постачання товару - самовивезення. Покупець зобов'язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі (п. 5.4).
За умовами п. 6.3 договору, постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару за власний рахунок у строки, встановлені цим договором.
Відповідно п. 7.2 договору, у разі затримки поставки товару, або поставки не в повному обсязі, заявленому покупцем, постачальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару.
Договір, згідно п. 10.1, діє до 31.12.2024.
До договору сторонами підписано специфікацію (додаток 1), згідно якої ціна 1 літру товару (бензину А-95) становить 54,50 грн. з ПДВ, кількість - 1000 літрів.
Позивач взяті на себе обов'язки перед відповідачем виконав у повному обсязі, перерахувавши у повному обсязі вартість нафтопродуктів, що підтверджується платіжною інструкцією № 237 від 25.12.2024 на суму 54500,00 грн.
Згідно видаткових накладних № 0010/0003330 від 25.15.2024, № 0010/0003392 від 31.12.2024 та специфікації № 0010/0003392-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах, відповідач передав позивачу скретч-картки на бензин А-95 у кількості 100 штук на суму 54500,00 грн.
Як зазначив позивач у позовній заяві, відповідач із 23.12.2024, без жодних попереджень (повідомлень), припинив належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання з поставки ПММ. У результаті чого, у відповідача перед позивачем виник борг, що підтверджується копіями невикористаних талонів ПММ, які містяться в матеріалах справи.
Заборгованість відповідно до невикористаних талонів на бензин А-95 складає 1000 літрів бензину (54 грн. 50 коп. за 1 літр бензину), на суму 54500,00 грн (номери талонів з 303526670940 по 303526671039).
04.02.2025 позивач надіслав листом з описом вкладення відповідачу лист № 39 від 04.02.2025, яким повідомив неможливість отримання пального на АЗС, просив надати відповідь щодо виконання умов договору.
Вказаний лист був отриманий відповідачем 13.02.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
01.05.2025 позивач надіслав листом з описом вкладення відповідачу вимогу № 122 від 29.04.2025 про відпуск товару з АЗС за довірчими документами (скретч-картками) на суму 545000,00 грн.
Вказана вимога була отримана відповідачем 09.05.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповіді на лист та вимогу у матеріалах справи відсутні.
Як зазначив позивач, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивач був змушений укласти договори з іншим постачальником нафтопродуктів ТОВ «ВСТ-ОЙЛ», а саме: договори № ВСТ-1509 від 06.02.2025, № ВСТ-1738 від 19.05.2025 щодо поставки бензину А-95.
5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення
З матеріалів та обставин справи встановлено, що підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір від 25.12.2024 № 1042 про закупівлю товару.
Отже, до спірних правовідносин застосовуються положення законодавства про поставку та купівлю-продаж.
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За умовами ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Як встановлено судом, договір, укладений між сторонами, виконувався сторонами: з боку позивача була проведена повна оплата товару, а з боку відповідача - передача талонів на бензин.
Згідно ст.ст. 13, 14, 526 ЦК України, цивільні права і обов'язки здійснюються та виконуються у межах, наданих договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускається зловживання правами. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до пункту 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, зобов'язання за договором повинні бути виконані, незважаючи на інші обставини.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п. 3 Правил).
Відомості про роздрібні ціни, марки та види нафтопродуктів, що реалізуються на автозаправних станціях, автогазозаправних станціях, в автогазозаправних пунктах, повинні бути зазначені на інформаційному табло, яке встановлюється на в'їзді та біля оператора автозаправної станції, автогазозаправної станції, автогазозаправного пункту (п. 7 Правил).
Згідно з п. 9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Згідно з п. 3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п. 10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона.
Відтак, талон (паливна картка) є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.
Судом встановлено, що на виконання умов вказаного вище договору позивачем був оплачений замовлений товар у повному обсязі у сумі 54500,00 грн.
Факт отримання вказаних грошових коштів відповідачем не заперечено та не спростовано.
Разом з тим, відповідачем взагалі товар (бензин А-95) за договором поставлений не був, відповідно, позивачем не було отримано товар на загальну суму 54500,00 грн., що був попередньо оплачений останнім.
Вказаної обставини відповідач не заперечив та не спростував.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до приписів статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно статті 13 Цивільного кодексу України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Згідно ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
За приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 ЦК України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року в справі № 918/631/19.
Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 у справі № 918/631/19).
Отже, не має значення причини порушення таких строків. Сума попередньої оплати (авансу), який покупець має намір стягнути у судовому порядку у зв'язку з простроченням поставки товару є грошовим зобов'язанням продавця.
Оплата за товар є попередньою, якщо відповідно до договору вона має бути здійснена до моменту виконання продавцем свого обов'язку з передачі товару саме у власність, тобто до моменту переходу права власності на товар від продавця до покупця. Це випливає з визначення договору купівлі-продажу, наведеного у ч. 1 ст. 655 ЦК, яка встановлює обов'язок продавця передати товар саме у власність покупця.
Враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку, що зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» з поставки товару згідно умов договору № 1042 від 25.12.2024 через звернення позивача до суду змінилося на повернення попередньої оплати.
З огляду на викладене позивач законно скористався своїм правом вимагати повернення передоплати за непоставлений відповідачем товар, оскільки таке право у позивача існує паралельно з правом вимагати поставки оплаченого товару, при цьому, такі права покупця є альтернативними, тобто взаємовиключними.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".
Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.
Отже, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на «законне очікування», що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії", "Пономарьов проти України", "Агрокомплекс проти України").
Згідно приписів ст.ст. 74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Матеріали справи не містять доказів передання відповідачем позивачу товару (палива) в обсязі, який був оплачений.
Відповідач проти позову не заперечив, доказів виконання зобов'язання щодо передачі позивачу товару у повному обсязі або повернення суми 54500,00 грн. не надав.
Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 54500,00 грн. заборгованості визнається судом обґрунтованою та доведеною.
Позивач із посиланням на пункт 7.2 договору просив стягнути з відповідача пеню у сумі 10606,35 грн., яка нарахована за (236 днів прострочення) період із 23.12.2024 по 15.08.2025, та штраф у сумі 3815,00 грн.
При порушенні виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати у договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується з свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України, пеня та штраф є формами неустойки, які є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17.
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пеня є різновидом санкції за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, суть якого може полягати як в зобов'язанні сплатити гроші (грошове зобов'язання), так і в зобов'язанні виконати роботу, передати майно, надати послугу (негрошове зобов'язання).
Приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, який був чинним під час виникнення між сторонами правовідносин, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.2 договору встановлено, що у разі затримки поставки товару, або поставки не в повному обсязі, заявленому покупцем, постачальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару.
Застосування у тексті господарського договору формулювання “за кожен день прострочення» не можна вважати встановленням іншого, ніж визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені).
У разі використання в договорі лише формулювання про нарахування пені “за кожен день прострочення» за відсутності застережень про період чи строк, за який нараховується пеня, таке нарахування припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.
Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі № 911/952/22.
Отже, у даному випадку нарахування позивачем пені за 236 днів прострочення, тобто строк, більший ніж визначено ч. 6 ст. 232 ГК України, є неправомірним.
Суд зробив перерахунок пені у межах, визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України строку (за 183 дні прострочення з 23.12.2024 по 23.06.2025 включно).
Згідно перерахунку суду, пеня за договором становить 8156,09 грн., яка стягується з відповідача на користь позивача. У стягненні пені у сумі 2450,26 грн. судом відмовляється з підстав, що вказані вище.
Розрахунок штрафу, складений позивачем, судом перевірений та визнається арифметично правильним.
Таким чином, з відповідача на користь позивача стягується штраф у сумі 3815,00 грн.
Враховуючи наведене, позов у цілому задовольняється судом частково.
6. Судові витрати
Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, судовий збір у сумі 2336,28 грн. стягується з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 3028,00 грн. згідно з платіжною інструкцією № 5287 від 05.09.2025.
Позовна заява подана в електронній формі в системі “Електронний суд».
Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі, застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, позивачем мав бути сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Оскільки позивачем сплачено судовий збір у розмірі більшому, ніж встановлено у Законі України “Про судовий збір», зайво сплачена сума 605,60 грн. судового збору буде повернута позивачу ухвалою суду у разі його звернення до суду з відповідним клопотанням.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» (вул. Каховська, буд. 11А, кабінет № 8, м. Запоріжжя, 69096, код ЄДРПОУ 40308189) на користь Комунального некомерційного підприємства “КОДИМСЬКА ЛІКАРНЯ» Кодимської міської ради Подільського району Одеської області (вул. Крівенцова, буд. 1, м. Кодима, Одеська область, 66000, код ЄДРПОУ 01998785) 54500 (п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. заборгованості, 8156 (вісім тисяч сто п'ятдесят шість) грн. 09 коп. пені, 3815 (три тисячі вісімсот п'ятнадцять) грн. 00 коп. штрафу, 2336 (дві тисячі триста тридцять шість) грн. 28 коп. судового збору.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 17 листопада 2025.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.В. Ярешко