номер провадження справи 22/178/25
17.11.2025 Справа № 915/1128/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,
Розглянувши без виклику учасників справи матеріали справи № 915/1128/25
за позовом: Центральної міської бібліотеки для дітей ім. Ш. Кобера і В. Хоменко (пр. Центральний, буд. 173/4, м. Миколаїв, 54003)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» (вул. Каховська, буд. 11А, кабінет № 8, м. Запоріжжя, 69096)
про стягнення 48 662,87 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача
До Господарського суду Миколаївської області через систему “Електронний суд» надійшла позовна заява (вих. № б/н від 28.07.2025) Центральної міської бібліотеки для дітей ім. Ш. Кобера і В. Хоменко до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» про стягнення 43179,52 грн. основного боргу, 1219,82 грн. інфляційних нарахувань, 376,19 грн. 3% річних, 3887,34 грн. пені.
Позов обґрунтовано не поставкою відповідачем попередньо оплаченого позивачем у повному обсязі товару (пального) за договорами поставки № 90/11 від 14.11.2023, № 105/11 від 24.11.2023.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача
Відповідач відзив на позов не надав. Останнім днем строку для подання відзиву було 08.10.2025.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
3. Процесуальні питання, вирішені судом
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.08.2025 позовну заяву з додатками Центральної міської бібліотеки для дітей ім. Ш. Кобера і В. Хоменко направлено за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Запорізької області.
01.09.2025 матеріали позовної заяви (справа № 915/1128/25) надійшли до Господарського суду Запорізької області та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями розподілені для розгляду судді Ярешко О.В.
Ухвалою суду від 08.09.2025 позовну заяву було залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в ухвалі.
18.09.2025 у встановлений судом строк від позивача через систему “Електронний суд» надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.09.2025 суддею Ярешко О.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1128/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами. Ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Ухвала від 23.09.2025 була доставлена до зареєстрованих електронних кабінетів сторін 23.09.2025, що підтверджується відповідними довідками.
Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Судом було дотримано права відповідача в частині належного повідомлення про судовий розгляд справи. Відповідач наданим йому процесуальним законом правом щодо подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України, за наявними матеріалами справи.
Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилося.
Згідно ч. 1 ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.
Відповідно ч. 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Таким чином, розгляд справи по суті в цій справі розпочався з 24.10.2025.
Рішення по суті ухвалено судом 17.11.2025.
4. Обставини справи, встановлені судом, та докази, що їх підтверджують
Між Центральною міською бібліотекою для дітей ім. Ш. Кобера і В. Хоменко (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» (постачальник, відповідач) були укладені договори поставки, за умовами яких постачальник зобов'язався передати у власність покупця товари, а покупець зобов'язався сплатити і прийняти товар (пункти 1.1 договорів), а саме договори:
№ 90/11 від 14.11.2023 щодо поставки бензину А-95 у кількості 190 літрів на загальну суму 10260,00 грн.;
№ 105/11 від 24.11.2023 щодо поставки дизпалива для генератора у кількості 820 літрів на загальну суму 41420,00 грн.
Згідно договорів, оплата товару здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника у день виписки рахунку-фактури та накладної на товар.
Відповідно п. 1.5 договорів, відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997.
У відповідності до п. 2.1 договорів, товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно умов договору.
Згідно розділу 5 договорів «Поставка товару», строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки). Передача покупцю товару здійснюється на АЗС постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами покупця скретч-картки. Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними. Умови постачання товару - самовивезення.
Згідно п. 7.2, за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожний день прострочення.
До вказаних договорів сторонами підписані додатки № 1 «Специфікація».
За договором № 90/11 від 14.11.2023 між сторонами було підписано видаткову накладну № 0009/0000208 від 14.11.2023 на суму 10260,00 грн.
За договором № 105/11 від 24.11.2023 між сторонами було підписано видаткову накладну № 0009/0000263 від 04.12.2023 на суму 41420,00 грн.
Позивачем за цими договорами було здійснено повну оплату на рахунок відповідача, що підтверджується платіжними інструкціями:
- № 591 від 21.11.2023 на суму 10260,00 грн. (оплата за договором № 90/11 від 14.11.2023);
- № 642 від 11.12.2023 на суму 41420,00 грн. (оплата за договором № 105/11 від 24.11.2023).
Як зазначив позивач у позовній заяві, на протязі 2023-2024 років позивач фактично отримував бензин А-95 та дизпаливо. Станом на 30.04.2025 позивач не отримав у повному обсязі товар, на який видані скретч-картки, а саме: бензин А-95 у кількості 70 літрів на суму 3750,00 грн. та дизпаливо у кількості 780 літрів на суму 39399,52 грн., оскільки у м. Миколаєві зникли АЗС, які є постачальником пального згідно вказаних договорів.
До матеріалів справи долучені копії невикористаних скретч-карток на бензин А-95 - 3 скретч-картки по 20 літрів кожна та 1 скретч-картка на 10 літрів, тобто всього на 70 літрів, та невикористаних скретч-карток на дизельне паливо - 39 карток по 20 літрів кожна, тобто всього на 780 літрів.
Посадовими особами позивача був складений акт, що затверджений директором Бібліотеки 01.04.2025, згідно якого ТОВ “ІНКАМ ФІНАНС» (заправки Авіас) не було виконано повністю своїх зобов'язань з поставки пального відповідно до договорів № 90/11 від 14.11.2023, № 105/11 від 24.11.2023, а саме: бензину (в талонах) 70 л. на суму 3750,00 грн., дизельного пального (в талонах) 780 л. на суму 39399,52 грн.
01.05.2025 позивач надіслав відповідачу претензію від 01.05.2025 № 31, якою вимагав відшкодувати вартість не отриманого пального у сумі 43179,52 грн. на вказаний розрахунковий рахунок.
Претензія була отримана представником відповідача за довіреністю 09.05.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідь на претензію в матеріалах справи відсутня.
5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення
Взаємовідносини сторін є господарськими, такими, що виникли на підставі договорів поставки, укладених у письмовій формі.
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За умовами ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Як встановлено судом, договори, укладені між сторонами, виконувалися сторонами: з боку позивача була проведена повна оплата товару, а з боку відповідача - часткова поставка товару.
Згідно ст.ст. 13, 14, 526 ЦК України, цивільні права і обов'язки здійснюються та виконуються у межах, наданих договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускається зловживання правами. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до пункту 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, зобов'язання за договором повинні бути виконані, незважаючи на інші обставини.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п. 3 Правил).
Відомості про роздрібні ціни, марки та види нафтопродуктів, що реалізуються на автозаправних станціях, автогазозаправних станціях, в автогазозаправних пунктах, повинні бути зазначені на інформаційному табло, яке встановлюється на в'їзді та біля оператора автозаправної станції, автогазозаправної станції, автогазозаправного пункту (п. 7 Правил).
Згідно з п. 9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Згідно з п. 3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п. 10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона.
Відтак, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.
Судом встановлено, що на виконання умов вказаних вище договорів позивачем був оплачений замовлений товар у повному обсязі, а саме: за договором № 90/11 - 10260,00 грн., за договором № 105/11 - 41420,00 грн.
Згідно матеріалів справи, позивачем через неможливість отримання пального не було отримано, а відповідачем фактично не було поставлено товар: бензин А-95 у кількості 70 літрів на суму 3780,00 грн. із розрахунку: 70 літрів * 54,00 грн. (ціна за 1 літр згідно специфікації та видаткової накладної) = 3780,00 грн., а не 3750,00 грн., як зазначено у позовній заяві, та дизпаливо у кількості 780 літрів на суму 39399,52 грн. із розрахунку 780 літрів * 50,5122 грн. (ціна за 1 літр згідно специфікації та видаткової накладної) = 39399,52 грн.
Таким чином, всього за двома договорами відповідачем не було поставлено позивачу без будь-яких пояснень пальне на загальну суму 43179,52 грн.
Вказаної обставини відповідач не заперечив та не спростував.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до приписів статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно статті 13 Цивільного кодексу України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Згідно ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 у справі № 918/631/19).
Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 ЦК України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року в справі № 918/631/19.
Отже, не має значення причини порушення таких строків. Сума попередньої оплати (авансу), який покупець має намір стягнути у судовому порядку у зв'язку з простроченням поставки товару є грошовим зобов'язанням продавця.
Оплата за товар є попередньою, якщо відповідно до договору вона має бути здійснена до моменту виконання продавцем свого обов'язку з передачі товару саме у власність, тобто до моменту переходу права власності на товар від продавця до покупця. Це випливає з визначення договору купівлі-продажу, наведеного у ч. 1 ст. 655 ЦК, яка встановлює обов'язок продавця передати товар саме у власність покупця.
Враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку, що зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» з поставки товару згідно умов договорів №№ 90/11, 105/11 через звернення позивача до відповідача з претензією від 01.05.2025 № 31 змінилося на повернення попередньої оплати.
З огляду на викладене позивач законно скористався своїм правом вимагати повернення передоплати за непоставлений відповідачем товар, оскільки таке право у позивача існує паралельно з правом вимагати поставки оплаченого товару, при цьому, такі права покупця є альтернативними, тобто взаємовиключними.
Згідно приписів ст.ст. 74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Матеріали справи не містять доказів передання відповідачем позивачу товару (пального) в обсязі, який був оплачений.
Відповідач проти позову не заперечив, доказів виконання зобов'язання щодо передачі позивачу товару у повному обсязі або повернення суми 43179,52 грн. не надав.
Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 43179,52 грн. заборгованості визнається судом обґрунтованою та доведеною.
Позивач просив стягнути з відповідача пеню у сумі 3887,34 грн., нараховану за період із 01.04.2025 по 15.07.2025 (106 днів прострочення).
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пеня є різновидом санкції за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, суть якого може полягати як в зобов'язанні сплатити гроші (грошове зобов'язання), так і в зобов'язанні виконати роботу, передати майно, надати послугу (негрошове зобов'язання).
Приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, який був чинним під час виникнення між сторонами правовідносин, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктами 7.2 договорів сторони встановили, що за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожний день прострочення.
Позивач нарахував пеню, як зазначив, з дати складення акту про відсутність у м. Миколаєві автозаправних станцій відповідача. Отже, суд приходить до висновку, що пеня нарахована позивачем за порушення зобов'язання відповідача з поставки товару.
Разом з тим, як встановив суд, зобов'язання ТОВ “ІНКАМ ФІНАНС» з поставки товару згідно умов договорів №№ 90/11, 105/11 через звернення позивача до відповідача з претензією від 01.05.2025 № 31 змінилося на повернення попередньої оплати. Претензія була надіслана відповідачу поштою 01.05.2025.
У претензії позивачем не було визначено строку, в який відповідач мав повернути суму попередньої оплати. Відтак, судом застосовуються приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України.
Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Претензія отримана відповідачем 09.05.2025. Відтак, суму 43179,52 грн. мав повернути у строк до 16.05.2025 включно.
Враховуючи наведене, пеня за порушення зобов'язання відповідача з поставки товару має бути нарахована позивачем до 30.04.2025, тобто до моменту пред'явлення відповідачу претензії про повернення суми.
Зробивши перерахунок пені за період із 01.04.2025 по 30.04.2025 суд встановив, що пеня за договором № 90/11 складає суму 96,31 грн., пеня за договором № 105/11 складає суму 1003,88 грн., що разом становить суму 1100,19 грн., яка стягується з відповідача на користь позивача. У стягненні 2787,15 грн. пені судом відмовляється у зв'язку з необґрунтованістю позову у цій частині.
Позивач також просив стягнути з відповідача на його користь 1219,82 грн. інфляційних нарахувань за період із квітня по червень 2025, та 376,19 грн. 3% річних, нарахованих за період із 01.04.2025 по 15.07.2025.
Відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
3% річних та інфляційні втрати не є відповідальністю та/або санкціями, а є способом компенсації втрат у зв'язку з неповерненням/не виплатою грошових коштів; є платою за користування грошовими коштами. Право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат виникає в кредитора незалежно від вини боржника.
Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16, Верховного Суду від 08.12.2022 у справі № 921/542/20.
У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: - час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; - час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
З урахуванням встановлених судом обставин, оскільки в строк до 16.05.2025 відповідач грошове зобов'язання не виконав, позивач має право на стягнення 3% річних, нарахованих за період із 17.05.2025 по 15.07.2025 (у межах визначеного позивачем строку) та інфляційні втрати, нараховані за період: червень 2025 (у межах визначеного позивачем строку).
Зробивши перерахунок 3% річних за період із 17.05.2025 по 15.07.2025 суд встановив, що 3% річних за договором № 90/11 складає суму 18,64 грн., 3% річних за договором № 105/11 складає суму 194,30 грн., що разом становить суму 212,94 грн., яка стягується з відповідача на користь позивача. У стягненні 163,25 грн. 3% річних судом відмовляється у зв'язку з необґрунтованістю позову у цій частині.
Зробивши перерахунок інфляційних втрат за період: червень 2025 суд встановив, що інфляційні втрати за договором № 90/11 складають суму 30,24 грн., інфляційні втрати за договором № 105/11 складають суму 315,20 грн., що разом становить суму 345,44 грн., яка стягується з відповідача на користь позивача. У стягненні 874,38 грн. грн. інфляційних втрат судом відмовляється у зв'язку з необґрунтованістю позову у цій частині.
Враховуючи наведене, позов у цілому задовольняється судом частково.
6. Судові витрати
Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд вважає за необхідне судовий збір у сумі 2422,40 грн. покласти повністю на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» (вул. Каховська, буд. 11А, кабінет № 8, м. Запоріжжя, 69096, код ЄДРПОУ 40308189) на користь Центральної міської бібліотеки для дітей ім. Ш. Кобера і В. Хоменко (пр. Центральний, буд. 173/4, м. Миколаїв, 54003, код ЄДРПОУ 30283755) 43179 (сорок три тисячі сто сімдесят дев'ять) грн. 52 коп. основного боргу, 345 (триста сорок п'ять) грн. 44 коп. інфляційних втрат, 212 (двісті дванадцять) грн. 94 коп. 3% річних, 1100 (одна тисяча сто) грн. 19 коп. пені, 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 17 листопада 2025.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.В. Ярешко