номер провадження справи 33/116/25
10.11.2025 Справа № 908/2365/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Мірошниченка М.В., при секретарі судового засідання Драковцевій В.В., розглянувши скаргу вих. без номеру від 20.10.2025 (вх.№21268/08-08/25 від 20.10.2025)
Акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго» на дії заступника начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) при виконанні судового наказу Господарського суду Запорізької області від 06.08.2025 у справі № 908/2365/25
за заявою стягувача: Акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго» (вул. Сталеварів, буд.14, м.Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код 00130926)
до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат» (69600, м Запоріжжя, вул. Теплична, 18, ідентифікаційний код 38983006)
про стягнення грошової заборгованості
за участю органу виконання: Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (69006, м.Запоріжжя, пр.Металургів, буд.6, ідентифікаційний код 45028225)
за участю представників:
від стягувача - Дамірова Н.Н., довіреність №205 від 20.05.2025;
від боржника - не з'явився;
від органу виконання - не з'явився;
01.08.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат» грошової заборгованості в загальному розмірі 129298,88 грн. та витрат зі сплати судового збору в сумі 242,24 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2025 вказану заяву передано для розгляду судді Мірошниченку М.В.
06.08.2025 Господарським судом Запорізької області видано судовий наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат» на користь Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго» заборгованість за послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії у лютому 2025 року в сумі 122565,64 грн., 3% річних у сумі 1380,12 грн., інфляційних нарахувань у сумі 5353,12 грн. та витрат зі сплати судового збору в сумі 242,24 грн.
27.08.2025 судовий наказ набрав законної сили та виданий стягувачу. Строк пред'явлення судового наказу до виконання становить до 27.08.2028.
16.05.2025 відбулась реєстрація змін до установчих документів Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго», а саме: змінено найменування Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на Акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго". У зв'язку з цим стягувачем за виконавчим провадженням є Акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго".
20.10.2025 до суду надійшла скарга стягувача на дії заступника начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій стягувач просить:
1) визнати неправомірною та скасувати постанову заступника начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 08.10.2025 у ВП №79291232 про зупинення вчинення виконавчих дій;
2) зобов'язати заступника начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) поновити порушені права Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" шляхом поновлення виконавчого провадження ВП № 79291232 з примусового виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 06.08.2025 у справі № 908/2365/25.
Стягувач вважає, що винесення постанови про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі п. 12 ч. 1 ст. 34, ст. 35 Закону України “Про виконавче провадження» у зв'язку з включенням боржника до "Переліку об'єктів великої приватизації державної власності" є неправомірним, суперечить нормам Конституції України, порушує основоположні права на виконання судового рішення, та є такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.10.2025 прийнято скаргу до розгляду, призначено розгляд скарги в судовому засіданні на 10.11.2025 об 10 год. 30 хв.
Копію ухвали доставлено до електронних кабінетів сторін та органу виконання 22.10.2025, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
В судовому засіданні 10.11.2025 був присутній представник стягувача. Технічна фіксація здійснювалася за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку: vkz.court.gov.ua.
Боржник не надав відзиву на скаргу, не направив у судове засідання свого представника, про час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином.
07.11.2025 від органу виконання надійшли пояснення по скарзі, відповідно до яких він повідомив, що виконавче провадження є зведеним, що об'єднує різні виконавчі документи про стягнення на користь юридичних та фізичних осіб, надав облікову картку на зведене виконавче провадження, з якої вбачається, які виконавчі документи об'єднані у зведеному виконавчому провадженні ВП №62736560. Просить розглянути скаргу без участі представника органу виконання на розсуд суду.
Представник стягувача в судовому засіданні на запитання суду відповів, що виконавче провадження з виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 06.08.2025 у справі № 908/2365/25 зі зведеного виконавчого провадження не виводилося.
Розглянувши матеріали справи, суд ухвалив закрити провадження за поданою скаргою, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є обов'язковість судового рішення.
За приписом ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
За змістом ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 340 ГПК).
Аналіз правових норм, передбачених статтями 339, 340 ГПК України дає підстави зробити висновок, що у разі оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого господарським судом, таку скаргу розглядає відповідний господарський суд, який ухвалив таке рішення за правилами господарського судочинства.
Законом України “Про виконавче провадження» встановлені особливості виконання рішень у разі відкриття кількох виконавчих проваджень щодо одного боржника.
Так, згідно з ч. 1 ст. 30 Закону України “Про виконавче провадження» виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.
Відповідно до п. 14 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція), у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження та виконуються державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження. Про об'єднання виконавчих проваджень у зведене державний виконавець виносить постанову.
У разі відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється зведене виконавче провадження, воно приєднується до зведеного виконавчого провадження, про що державним виконавцем виноситься постанова.
За приписами абз. 2 п. 13, абз. 1 п. 15 розділу VII Інструкції у разі наявності відомостей від стягувача про шляхи отримання ним коштів державний виконавець невідкладно після ознайомлення з інформацією про надходження коштів готує одне розпорядження (додатки 6, 7) (у тому числі за зведеним виконавчим провадженням), яким визначає належність указаних коштів та спосіб перерахування стягувачу, яке затверджується начальником органу державної виконавчої служби із зазначенням дати та скріплюється печаткою органу державної виконавчої служби. Розпорядження готується в двох примірниках, оригінал видається відповідальній особі, копія залишається у виконавчому провадженні.
У разі надходження суми, яка не задовольняє вимоги усіх стягувачів, а також за необхідності відрахування виконавчого збору, основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження виконавець невідкладно складає розрахунок, який повинен містити загальну суму стягнених коштів, суму, що залишилась після відрахування витрат виконавчого провадження, перелік стягувачів кожної черги, визначених статтею 46 Закону, та суму коштів, яка перераховується кожному стягувачу, суму стягненого виконавчого збору або основної винагороди приватного виконавця, штрафів у разі винесення відповідних постанов. Розрахунок долучається до матеріалів зведеного виконавчого провадження.
Розрахунок державного виконавця затверджується начальником органу державної виконавчої служби (кошти розподіляються на підставі розрахунку державного виконавця та перераховуються на підставі розпорядження).
Згідно з абз. 2 п. 8 розділу VIII Інструкції за зведеним виконавчим провадженням арешт накладається на загальну суму заборгованості за зведеним виконавчим провадженням з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.
Згідно з п. 16 розділу III Інструкції за наявності підстав для закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа виконавчий документ виводиться із зведеного виконавчого провадження за постановою виконавця про виведення виконавчого документа зі зведеного виконавчого провадження.
Таким чином, з вищевикладених законодавчих приписів вбачається, що при виконанні судових рішень діє правило існування одного виконавчого провадження про примусове виконання щодо одного боржника, незалежно від кількості виконавчих документів, виданих іншими органами державної влади, судових рішень та юрисдикції, у яких вказані рішення, що підлягають примусовому виконанню, були ухвалені, та кількості стягувачів.
Крім того, єдиною підставою для виведення виконавчого документа зі зведеного виконавчого провадження є наявність підстав для закінчення або повернення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа. При цьому таким правом наділений лише виконавець, який ухвалює відповідну постанову, що є його дискреційним повноваженням.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 74 Закону України “Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Нормами ГПК України не врегульовано порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання документів, виданих різними органами та судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Разом із тим, у частині п'ятій вказаної статті передбачено, що адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист. Тобто частина п'ята статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає загальне правило оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС щодо виконання ними рішень до того суду, який ухвалив вказане рішення, якщо таке виконання не обтяжене об'єднанням з виконанням рішень, ухвалених судами за правилами іншої юрисдикції.
Оскільки чинним законодавством не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, а також виконавчих документів, виданих іншими органами державної влади, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.03.2018 у справі № 660/612/16-ц дійшла висновку, що у такому випадку потрібно застосовувати частину першу статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, та розгляд скарги на дії державного виконавця, вчинені саме в межах зведеного виконавчого провадження, слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.
У п. 53 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.10.2021 у справі №903/889/19 викладено висновок про те, що оскарження дій посадової особи органу державної виконавчої служби під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень судами за правилами різних юрисдикцій, підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Отже, визначальним критерієм для віднесення спору до адміністративної юрисдикції є наявність у зведеному виконавчому провадженні судових рішень, ухвалених за правилами різних юрисдикцій, чи рішень інших (не судових) органів, якщо ці рішення підлягають примусовому виконанню.
Як встановлено судом, стягувач оскаржує дії заступника начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) при виконанні судового наказу Господарського суду Запорізької області від 06.08.2025 у справі № 908/2365/25 у зведеному виконавчому провадженні ВП №62736560, в межах якого здійснюється виконання рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій.
Представник стягувача в судовому засіданні на запитання суду відповів, що виконавче провадження з виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 06.08.2025 у справі № 908/2365/25 зі зведеного виконавчого провадження не виводилося.
З огляду на викладене, керуючись правовими висновками Верховного Суду, суд дійшов висновку, що скарга не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а підлягає розгляду адміністративним судом за правилами позовного провадження.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Враховуючи викладене, застосовуючи за аналогією норму п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, суд ухвалив закрити провадження за скаргою, оскільки вона підлягає розгляду адміністративним судом за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись статтями 234, 235, 342, 255, 256 ГПК України, суд
Провадження за скаргою Акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго» на дії заступника начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) при виконанні судового наказу Господарського суду Запорізької області від 06.08.2025 у справі №908/2365/25 закрити.
Ухвала суду набрала законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду. Повний текст ухвали складено та підписано 17.11.2025.
Суддя М.В.Мірошниченко