вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
30 вересня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/841/25
Господарський суд Закарпатської області у складі судді Мірошниченка Д.Є., розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Багер Транс", с. Рокосово Хустського району Закарпатської області
до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", м. Київ в особі філії "Хустське лісове дослідне господарство", м. Хуст Закарпатської області
про стягнення 193 490,32 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Багер Транс" звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" 193 490,32 грн штрафних санкцій за неналежне виконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості наданих позивачем послуг за договором про надання послуг № 243/1 від 22.09.2023, з яких 12 424,94 грн 3 % річних, 110 105,00 грн пені та 70 960,38 грн інфляційних втрат.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/841/25 визначено головуючого суддю Мірошниченка Д. Є., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2025.
Відповідно до частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з частиною 3 статті 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 12 ГПК України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 2 статті 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з частиною 3 статті 247 ГПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, виходячи з того, що справа № 907/841/25 за ціною позову (до ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) відноситься до малозначних справ, а обсяг та характер доказів у справі не потребують розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін, така підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 01.08.2025 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом семи днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов.
Згідно з частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.
Судом встановлено, що ухвала суду від 01.08.2025 про відкриття провадження у справі була направлена відповідачу до його електронного кабінету, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа та така отримана 04.08.2025 (01.08.2025 о 17:20).
14.08.2025 за вх.№ 02.3.1-02/7220/25 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
У частині 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України, зокрема у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Позиція позивача.
В обгрунтування позовних помог позивач посилається на обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості наданих позивачем послуг за договором про надання послуг № 243/1 від 22.09.2023.
Повідомляє суд, що рішенням Господарського суду Закарпатської області від 26.07.2024 у справі № 907/521/24, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.02.2025, стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України в особі філії "Хустське лісове дослідне господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Багер Транс" 563 177,65 грн заборгованості за договором про надання послуг № 243/1 від 22.09.2023, крім цього 17 541,60 грн пені та 1 938,81 грн 3 % річних за період з 23.04.2024 по 03.06.2024, а також 6 991,90 грн в повернення сплаченого судового збору.
Зазначає, що на виконання вказаного рішення суду відповідачем 27.02.2025 була сплачена основна сума боргу, а також суми пеня та 3 % річних. Таким чином, вказує, що відповідач в період до 27.02.2025 є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за укладеним між сторонами договором, у зв'язку з чим позивач заявляє про стягнення з боржника 12 424,94 грн 3 % річних, 110 105,00 грн пені та 70 960,38 грн інфляційних втрат.
Заперечення (відзив) відповідача.
Відповідач, відповідно до поданого відзиву, заперечує проти позову в повному обсязі, зазначаючи, що присуджена до стягнення сума заборгованості була сплачена в повному обсязі після набрання законної сили рішенням суду від 26.07.2024 у справі № 907/521/24.
Заперечує і щодо періоду нарахування пені, оскільки заборгованість, за твердженням відповідача, виникла в грудні 2023 року, а оскільки відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, відсутні правові підстави для її донарахування.
Також зауважує, що Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" визнано критично важливим підприємством, яке має стратегічне значення для економіки і безпеки держави та приймає участь у посиленні обороноздатності України, безоплатно забезпечує Збройні Сили України деревиною в умовах війни та збройної агресії російської федерації проти України, виконує інші роботи для забезпечення оборони і захисту інтересів держави. У зв'язку з чим, вважає, що свої зобов'язання Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Багер Транс" виконало в повному обсязі.
22.09.2023 між Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України" в особі філії "Хустське лісове дослідне господарство", як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Багер Транс", як виконавцем укладено договір про надання послуг №243/1 (надалі - договір), за умовами пункту 1.1. якого виконавець зобов'язався за завданням замовника надавати за плату послуги екскаватора гусеничного "JCB JS200" (послуги), а замовник, в свою чергу, зобов'язався приймати і своєчасно оплачувати надані виконавцем послуги.
Порядок передачі робіт, розмір і порядок оплати сторонами визначено в розділі 2 договору, за змістом пункту 2.1 якого вартість робіт визначається шляхом ціни однієї відпрацьованої мотогодини роботи екскаватора "JCB JS200", яка становить 2300,00 грн (з ПДВ).
Облік роботи спецтехніки здійснюється за фактично відпрацьовані робочі години в змінних рапортах (журналах інших виконаних робіт), який є обґрунтуванням наданих послуг і мають таку ж юридичну силу, як і факти виконаних робіт і повинні бути підтверджені підписом відповідальної за це особи зі сторони Замовника (пункт 2.3 договору).
За змістом пункту 2.4 договору здавання послуг виконавцем та прийняття їх результатів замовником оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін не пізніше 3 робочих днів після фактичного надання послуг або в кінці кожного календарного місяця.
Відповідно до пункту 2.5 договору оплата послуг здійснюється замовником в національній валюті України безготівковим шляхом не пізніше 3 банківських днів з дня отримання рахунку.
Відповідно до пункту 4.5 договору за прострочення платежу замовник сплачує пеню в розмірі 0,5 % від суми боргу за кожний день прострочення.
За змістом пункту 5.1 договору він набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2023, проте в будь-якому випадку до повного і належного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Як встановлено судом, у межах справи № 907/521/24, Товариством з обмеженою відповідальністю "Багер Транс" на виконання умов договору виконано роботи з відновлення трелювальних волоків з залученням екскаватора гусеничного "JCB JS200" на загальну суму 563 177,65 грн, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в за 28.12.2023 (на суму 71 835,60 грн), за 28.12.2023 (на суму 182 025,82 грн), за 25.12.2023 (на суму 173 002,85 грн), за 29.12.2023 (на суму 136 313,38 грн), довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми № КБ-3 за вказані дати та на відповідні суми, підсумковими відомостями ресурсів, які підписані представниками позивача та відповідача (філії відповідача) з посиланням на умови договору № 243/1 від 22.09.2023.
У рішенні Господарського суду Закарпатської області від 26.07.2024 у справі №907/521/24 суд дійшов висновку, що підписані сторонами акти виконаних робіт є первинними документами, оскільки фіксують факт здійснення господарської операції, відповідно, є підставою для здійснення розрахунків за фактично виконані роботи (надані послуги) після їх прийняття, відтак, констатовано, що відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 563 177,65 грн, яка підлягає до стягнення з відповідача.
Також, за цим рішенням суд задовольнив вимогу позивача про стягнення з відповідача в межах заявленого позивачем періоду (з 23.04.2024 по 03.06.2024 включно) 17 541,60 грн пені та 1 938,81 грн 3% річних.
Судом встановлено, що на виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.07.2024 у справі № 907/521/24, залишеного без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.02.2025. відповідачем сплачено відповідну суму заборгованості, пені та 3 % річних, а також відшкодовано витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією № 2222 від 27.02.2025 на суму 599 629,30 грн.
Відтак, за доводами позивача, за період з 23.04.2024 по 27.02.2025 відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання до договором, у зв'язку з чим з останнього підлягають до стягнення 12 424,94 грн 3% річних та 110 105,00 грн пені за період з 04.06.2024 по 27.02.2025 та 70 960,38 грн інфляційних втрат за період з 23.04.2024 по 27.02.2025, що і є предметом розгляду даного спору.
НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ ТА ОЦІНКА СУДУ
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Розглянувши вимогу позивача про стягнення з відповідача пені за період з 04.06.2023 по 27.02.2025 в сумі 110 105,00 грн суд виходить з такого.
Згідно з приписами статей 216 - 218 ГК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 ГК України).
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 4.5 договору встановлено, що за прострочення платежу замовник сплачує пеню в розмірі 0,5 % від суми боргу за кожний день прострочення.
Однак, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання
грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Також, відповідно до частини 6 статті 232 ГК Українинарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
При цьому судом також враховуються висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі № 911/952/22, відповідно до яких застосування в тексті господарського договору формулювання "за кожен день прострочення" не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного частиною 6 статті 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує механізм її визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором. Інше тлумачення (розуміння) наведеного формулювання (ототожнення його зі строком нарахування) фактично унеможливлює застосування положень частини 6 статті 232 ГК України щодо шестимісячного строку нарахування штрафних санкцій, оскільки на практиці сторони під час визначення в умовах договору відповідальності у вигляді пені майже завжди використовують формулювання щодо її нарахування "за кожен день прострочення", тим самим відтворюють визначення пені, закріплене в частині 3 статті 549 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України, пункти 93, 94 постанови).
Подібний висновок до застосування частини 6 статті 232 ГК України та неможливості розцінювати формулювання в договорі (умови договору) про сплату пені за кожний день прострочення як установлення цим договором іншого, ніж передбаченого частиною 6 статті 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій, викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/15492/17, від 01.07.2019 у справі № 910/4377/18, від 08.07.2019 у справі №910/4375/18, від 22.08.2019 у справі № 914/508/17, від 15.11.2019 у справі № 904/1148/19, від 12.12.2019 у справі № 911/634/19, від 19.11.2020 у справі № 910/12765/19, постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.03.2021 № 910/17317/17, від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20.
Як встановлено у рішенні Господарського суду Закарпатської області від 26.07.2024 у справі № 907/521/24 підписані сторонами акти виконаних робіт є первинними документами, оскільки фіксують факт здійснення господарської операції, відповідно, є підставою для здійснення розрахунків за фактично виконані роботи (надані послуги) після їх прийняття. Таким чином, обов'язок відповідача щодо оплати виконаних робіт (наданих послуг), відповідно до умов укладеного між сторонами договору в частині проведення розрахунків не пізніше 3 банківських днів, виник 02.01.2024 в сумі 71 835,60 грн та 182 025,82 грн, 28.12.2023 в сумі 173 002,85 грн, 03.01.2024 в сумі 136 313,38 грн.
Отже, враховуючи наведені вище норми законодавства, правомірним та обґрунтованим нарахування пені мало бути за періоди з 03.01.2024 по 03.07.2024 за актами за 28.12.2023, з 29.12.2023 по 29.06.2024 за актом за 25.12.2023, з 04.01.2024 по 04.07.2024 за актом за 29.12.2023.
При цьому, беручи до уваги обставину щодо стягнення пені за рішенням суду від 26.07.2024 у справі № 907/521/24 у період по 03.06.2025, з відповідача підлягає до стягнення пеня за прострочення оплати виконаних робіт за актами від 28.12.2023 за період 04.06.2024-03.07.2024 в розмірі 5 479,52 грн, за актом від 25.12.2023 за період 04.06.2024-29.06.2024 в розмірі 3 242,62 грн, за актом від 29.12.2023 за період 04.06.2024-04.07.2024 в розмірі 3 039,12 грн, в загальній сумі 11 761,26 грн.
В решті заявленої позивачем до стягнення пені суд відмовляє, у зв'язку з тим, що така нарахована за період понад шість місяців.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача 12 424,94 грн 3 % річних та 70 960,38 грн інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).
Частина 2 статті 625 ЦК України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частина 2 статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.
При цьому положення вказаної норми стосовно 3 % річних, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються у разі, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
У постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю.
Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13, від 23.06.2020 у справі №536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17.
Таким чином, зобов'язання зі сплати 3 % річних та інфляційних втрат є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю та входить до складу грошового зобов'язання і право кредитора на нарахування та стягнення з боржника 3 % річних та інфляційних втрат закріплено у частині 2 статті 625 ЦК України.
Аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.12.2024 у справі № 910/20091/23 у подібних правовідносинах.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Отже, з урахуванням наведеного вище, суд висновує про наявність підстав для застосування статті 625 ЦК України до спірних правовідносин саме до моменту виконання такого зобов'язання та можливості стягнення з відповідача суми 3% річних та інфляційних втрат.
Суд, дослідивши розрахунок 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 04.06.2024 по 27.02.2025, зазначає, що позивачем до цього періоду помилково включено день сплати суму основного боргу, відтак 3% мають нараховуватись за період з 04.06.2024 по 26.02.2025 включно, та становлять 12 378,65 грн.
Здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд зазначає, що позивачем аналогічно помилково враховано день сплати основного боргу 27.02.2025, відтак нарахування інфляційних втрат має бути за період з 23.04.2024 (як заявлено позивачем) по 26.02.2025 і становить 71 216,65 грн.
Проте, з урахуванням приписів частини 6 статті 232 ГК України, зважаючи на імперативність приписів частини 1 статті 14 ГПК України щодо обов'язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача 70 960,38 грн саме в заявленому позивачем розмірі.
Щодо стягнення грошових коштів із Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Хустське лісове дослідне господарство" суд зазначає наступне.
Відповідно до Наказу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" № 1826 від 18.10.2024 "Про припинення філії "Хустське лісове дослідне господарство" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (далі - Наказ № 1826), філію "Хустське лісове дослідне господарство" припинено шляхом її закриття.
Згідно з пунктом 3 Наказу № 1826 наказано в.о. директора філії "Хустське лісове дослідне господарство" здійснити відповідні дії щодо припинення філії "Хустське лісове дослідне господарство", серед яких в тому числі: забезпечити передачу активів та пасивів до філії "Карпатський лісовий офіс" згідно із затвердженим передавальним актом; забезпечити передачу документів філії "Хустське лісове дослідне господарство" та державних підприємств, правонаступником яких є Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" згідно номенклатури справ Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" до філії "Карпатський лісовий офіс" з урахуванням термінів зберігання.
Наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" № 2340 від 31.12.2024 "Про затвердження передавальних актів філій, що координуються Карпатським лісовим офісом", затверджено передані до філії "Карпатський лісовий офіс" передавальні акти (в т.ч. філії "Хустське лісове дослідне господарство") активів та пасивів на балансових та позабалансових рахунках, матеріалів лісовпорядкування та документів, які підтверджують речові права на земельні ділянки, нерухоме майно та інше.
Передача активів, пасивів та документації філії "Хустське лісове дослідне господарство" відбулась до філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".
Наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" №773 від 04.04.2025, затверджено Положення про філію "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", згідно з пунктом 1.1 якого, філія "Карпатський лісовий офіс" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" є відокремленим підрозділом державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України". Філія є відокремленим підрозділом Підприємства, який не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені Підприємства та в його інтересах, здійснює делеговані Підприємством функції відповідно до мети, завдань та предмету діяльності Підприємства (пункт 3.1 положення).
Представництво інтересів Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в судах є прямим делегованим правом філії "Карпатський лісовий офіс", яка відповідно має право подавати позовні заяви та інші процесуальні заяви задля захисту інтересів Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України". З огляду на зазначене, у зв'язку із змінами структури відокремлених підрозділів Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" належною стороною відповідачем у справі № 907/841/25 є Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".
Резюмуючи викладене, суд зазначає про доведення позивачем наявності підстав для нарахування відповідачу суми 3 % річних та інфляційних втрат до моменту виконання судового рішення у справі № 907/521/24, а також суми пені, з урахуванням здійсненого судом перерахунку цих сум. Натомість, викладені у відзиві на позов доводи відповідача, наведеного не спростовують.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до часткового задоволення.
Розподіл судових витрат.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 9 А, код ЄДРПОУ 44768034) в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (88017, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 156, код ЄДРПОУ 45554542) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Багер Транс" (90410, Закарпатська обл., Хустський район, с. Рокосово, вул. Центральна, буд. 3А, код ЄДРПОУ 44095714) 95 100,29 грн (дев'яносто п'ять тисяч сто гривень 29 коп.), з яких 11 761,26 грн (одинадцять тисяч сімсот шістдесят одна гривня 26 коп.) пені, 12 378,65 грн (дванадцять тисяч триста сімдесят вісім гривень 65 коп.) 3 % річних, 70 960,38 грн (сімдесят тисяч дев'ятсот шістдесят гривень 38 коп.) інфляційних втрат, а також 1 199,10 грн (одна тисяча сто дев'яносто дев'ять гривень 10 коп.) на відшкодування сплаченого судового збору.
3. В решті позову - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повне судове рішення складено, оформлено та підписано 17.11.2025.
Суддя Д. Є. Мірошниченко