61022, м. Харків, пр. Науки, 5
іменем України
17.11.2025 Справа №905/923/25
Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.,
розглянувши матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства «Акцент-Банк», м.Дніпро
до відповідача: ОСОБА_1 , м.Маріуполь
за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «АИР-17», м.Київ
про звернення стягнення на предмет застави
без виклику представників сторін
Суть спору: Позивач, Акціонерне товариство «Акцент-Банк», м.Дніпро, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, ОСОБА_1 , м.Маріуполь про звернення стягнення на предмет застави.
Позивач просить суд звернути стягнення на предмет застави за договором застави транспортного засобу №70.97.0000000193 від 11.12.2023, належний на праві власності відповідачу, ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «АИР-17» за кредитним договором №20.97.0000000752 від 11.12.2023 в розмірі 1222878,80 грн яка складається з: 1016717,37грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 920,51 грн - залишок заборгованості за поточними процентами; 42240,92 грн - залишок заборгованості за процентами, нарахованими на залишок простроченої заборгованості за кредитом; 27000,00грн - залишок заборгованості по комісії; 60000,00 грн - загальна сума нарахованої пені; 75000,00 грн - штраф змінна складова; 1000,00 грн - штраф фіксована складова.
Ухвалою суду від 09.09.2025 позовну заяву Акціонерного товариства «Акцент-Банк», м.Дніпро до відповідача, ОСОБА_1 , м.Маріуполь про звернення стягнення на предмети застави залишено без руху; надано позивачу строк для усунення недоліків його позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення її без руху.
19.09.2025 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява б/н від 18.09.2025 про усунення недоліків з відповідними поясненнями та документами.
Ухвалою суду від 22.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/923/25; здійснювати розгляд справи вирішено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «АИР-17» (02217, м.Київ, пр.Маяковського Володимира, буд.8а, кв.214, код ЄДРПОУ 41531102).
Відповідно до ч.11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до п.2 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Ухвала суду від 22.09.2025 про відкриття провадження у справі була доставлена до електронних кабінетів учасників справи в підсистемі «Електронний суд», про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку документу до електронного кабінету.
Ухвала суду від 22.09.2025 була направлена учасникам справи на їх відомі електронні поштові скриньки, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронних листів від 22.09.2025 та журналом обліку вихідної електронної пошти від 25.09.2025.
Ухвала суду від 22.09.2025 була направлена на юридичну адресу третьої особи та на адресу реєстрації в якості внутрішньо переміщеної особи відповідача.
Отже, учасники справи (позивач, відповідач та третя особа) належним чином повідомлені про рух справи.
Суд зазначає, що станом на дату винесення цього рішення у встановлений строк відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, про причини та/або намір вчинити відповідні дії суд не повідомив.
Третя особа також не надала пояснення по суті спору з невідомих причин.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено учасникам справи необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на належне повідомлення учасників справи про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд встановив.
11.12.2023 між позивачем, Акціонерним товариством «Акцент-банк» (банк) та третьою особою, Товариством з обмеженою відповідальністю «АИР-17» (позичальник) укладено кредитний договір №20.97.0000000752 (кредитний договір), відповідно до предмету якого банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни. Строковий кредит (далі - «кредит») надається банком у безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з подальшим перерахуванням за цільовим призначенням. Термін повернення кредиту зазначений у п. А.3 цього договору. Усі істотні умови кредитування наведені у розділі А цього договору - «Істотні умови кредитування».
Згідно з умовами пункту А.2 та пункту А.3 кредитного договору, ліміт останнього становить 1500000,00 грн. Термін повернення кредиту 10.12.2026.
Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розмірі та в строки згідно з графіком платежів (додаток № 1 цього договору).
Ануїтетний платіж включає в себе погашення частини основної суми кредиту та процентів за його користування. Щомісячний ануїтетний платіж розраховується за формулою: сума щомісячного ануїтетного платежу = сума кредиту за договором*((1+процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.)*процентна ставка за місяць)/((1+процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.)-1); сума щомісячного платежу за % = (залишок заборгованості за кредитом * річна процентна ставка/кількість днів поточного року)* кількість днів в місяці, який передує сплаті ануїтетного платежу; сума щомісячного платежу за основним боргом = сума щомісячного погашення кредиту - сума щомісячного платежу за %.
Відповідно до п. А.5 кредитного договору, зобов'язання позичальника забезпечуються договором поруки №70.97.0000000189 від 11.12.2023, договором застави транспортного засобу №70.97.0000000191 від 11.12.2023, договором застави №70.97.0000000193 від 11.12.2023, договором іпотеки №70.97.0000000195 від 11.12.2023.
Згідно пункту А.6 кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 18,90 % річних.
Згідно п. А.7 кредитного договору, у випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов'язань та при реалізації права банку, передбаченого п. А.3 цього договору, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки.
Відповідно до пункту А.8 кредитного договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році, та процентної ставки, передбаченої договором. При цьому день видачі та день повернення кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів «факт/360»). Якщо ануїтетний платіж не буде здійснено у відповідну дату згідно з графіком платежу, то заборгованість за кредитом та/або процентами вважається простроченою на наступний день.
Пунктом А.10 кредитного договору передбачено, що позичальник щомісячно сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,90% від суми зазначеного у п.А.2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати.
У п. 2.1 кредитного договору викладено перелік обов'язків банку, якими є:
2.1.1 відкрити для обслуговування кредиту рахунки, зазначені у п. А.4 цього договору;
2.1.2 надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів позичальнику на цілі, відмінні від платежів на сплату судових витрат, у межах суми, обумовленої п. 1.1 цього договору, а також за умови виконання позичальником зобов'язань, передбачених п. 2.2.12 цього договору. Зобов'язання з видачі кредиту на сплату судових витрат та/або інших платежів виникають у банку у випадку непред'явлення позичальником документів, підтверджуючих сплату судових витрат, та/або інших платежів за рахунок інших джерел;
2.1.3 забезпечити позичальника консультаційними послугами з питань виконання цього договору;
2.1.4 здійснювати контроль за виконанням умов цього договору, цільовим використанням, своєчасним та повним погашенням кредиту у порядку, передбаченому умовами цього договору;
2.1.5 за дорученням позичальника перераховувати необхідні суми із сплати судових витрат, передбачених п.п. 2.2.13, 2.3.13, 5.8 цього договору. Перерахування коштів із сплати судових витрат здійснюється в національній валюті України. Зазначене доручення позичальника не підлягає виконанню банком лише у випадку пред'явлення позичальником банку документів, підтверджуючих сплату судових витрат за рахунок інших джерел;
2.1.6 виконувати розрахункові документи позичальника згідно п.п. 2.4.3, 2.4.4 цього договору в день надходження до банку розрахункового документу (платіжного доручення) за наявності технічної можливості для здійснення відповідної операції.
Відповідно до п.п. 2.2.2-2.2.3. кредитного договору, позичальник зобов'язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3 цього договору; повернути кредит у терміни, встановлені п.п.1.2, 2.2.14, 2.3.2. цього договору.
Згідно з пункту 2.2.5. кредитного договору позичальник зобов'язується сплатити банку винагороду відповідно до п.п. 2.3.5, 4.4, 4.5, 4.6, 4.13 цього договору.
За умовами п. 4.1. кредитного договору за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту, згідно з п. 1.2., 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 цього договору, позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п. А.6 цього договору.
Сплата процентів за користування кредитом, передбачених п. 4.1., 4.2. цього договору, здійснюється відповідно до п. А.8 цього договору. Якщо повне погашення кредиту здійснюється у дату, відмінну від зазначеної у цьому пункті, то останньою датою погашення процентів, розрахованих від попередньої дати погашення до дати фактичного повного погашення кредиту є дата фактичного погашення кредиту (п. 4.3 кредитного договору).
Згідно зі пункту 4.5. кредитного договору постачальник сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування згідно з п.А.10 цього договору.
Розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щоденно з дати списання коштів з позичкового рахунку до майбутньої дати сплати процентів та/або за період, який починається з попередньої дати сплати процентів до поточної дати сплати процентів. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту на суму залишку заборгованості по кредиту. Нарахування процентів та комісій здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів на рік. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів, не враховується (п.4.10.-4.11. кредитного договору).
У п.5.8. кредитного договору сторони погодили, що у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формою: 1000,00грн +5% від суми встановленого у п.А.2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Пунктами 6.1.-6.3. кредитного договору передбачено, що цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами. Цей договір у частині п. 4.4. цього договору набуває чинності з моменту підписання цього договору, в решті частин - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором. Цей договір може бути змінений або розірваний за ініціативою однієї зі сторін у встановленому законом та цим договором порядку.
Додатком 1 до кредитного договору №20.97.0000000752 від 11.12.2023, який є невід'ємною його частиною, сторонами погоджено графік погашення, який містить такі складові: термін повернення частини кредиту та сплати процентів за відповідний розрахунковий період; розмір частини кредиту, що підлягає поверненню у відповідну дату, гривня; сума процентів, що підлягає сплаті у відповідну дату; сума комісійних винагород; кредит та проценти та комісія разом, гривня.
Як встановлено судом, відповідно до означеного графіку, позичальник взяв на себе зобов'язання з повернення кредиту частинами, починаючи з 11.01.2024 по 10.12.2026.
Кредитний договір №20.97.0000000752 від 11.12.2023 підписаний уповноваженими представниками позичальника та банка без зауважень та застережень, а також скріплені печатками.
Факт отримання кредитних коштів в розмірі 1500000,00 грн позичальником підтверджується меморіальним ордером № TR.34311689.45100.64999 від 11.12.2023.
Позивач наполягає, що позичальник зобов'язання за кредитним договором №20.97.0000000752 від 11.12.2023 належним чином не виконує, внаслідок чого у виникла заборгованість за кредитом, за процентами та за комісією.
Так, позивач стверджує, що заборгованість позичальника перед позивачем за кредитним договором №20.97.0000000752 від 11.12.2023 становить 1222878,80 грн, яка складається з: 1016717,37 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 920,51 грн - залишок заборгованості за поточними процентами; 42240,92грн - залишок заборгованості за процентами, нарахованими на залишок простроченої заборгованості за кредитом; 27000,00 грн - залишок заборгованості по комісії; 60000,00 грн - загальна сума нарахованої пені; 75000,00 грн - штраф змінна складова; 1 000,00 грн - штраф фіксована складова.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №20.97.0000000752 від 11.12.2023 період нарахування процентів, комісій, штрафних санкцій до 12.06.2025.
11.12.2023 між позивачем, Акціонерним товариством «Акцент-банк» (заставодержатель) та відповідачем, ОСОБА_1 (майновий поручитель, заставодавець) на забезпечення виконання кредитних зобов'язань ТОВ «АИР-17» за кредитним договором №20.97.0000000752 від 11.12.2023 укладено договір застави транспортного засобу №70.97.0000000193 (договір застави) відповідно до умов якого відповідач надав в заставу TOYOTA RAV4, державний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 .
Відповідно до умов п. 15.1. договору застави, заставодержатель має право одержати задоволення за рахунок предмету застави переважно перед іншими кредиторами заставодавця.
За п. 15.8.1 договору застави заставодержатель має право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання термінів виконання позичальником якого-небудь із зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.
Заставодержатель має право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет застави незалежно від настання термінів виконання позичальником якого-небудь із зобов'язань за кредитним договором у випадках: порушення позичальником якого-небудь із зобов'язань, передбачених умовами кредитного договору (п. 15.8.3 договору застави).
Сторони дійшли згоди, що заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави і в разі дострокового розірвання кредитного договору або зміни його умов, при наявності невиконаних зобов'язань на момент розірвання або внесення змін (п.15.9 договору застави).
Відповідно до п. 21 договору застави звернення стягнення на предмет застави у випадках, передбачених п.п. 15.6, 15.8.1, 15.8.2, 15.8.3, 15.9 цього договору, здійснюється відповідно до чинного законодавства України та цього договору.
Відповідно до п. 22 договору застави заставодержатель має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет застави: 1)передача предмету застави у власність заставодержателю в рахунок виконання забезпечених предметом застави зобов'язань; 2) продаж заставодержателем предмету застави шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.
Якщо публічні торги оголошено такими, що не відбулись, заставодавець цим договором надає заставодержателю право залишити предмет застави за собою за початковою ціною (п. 23. договору застави).
Термін дії договору - до повного виконання позичальником та заставодержателем зобов'язань за кредитним договором, та всім договорам про внесення змін до нього (п. 26. договору застави).
В матеріалах справи наявні вимоги банка від 05.08.2025, від 14.08.2025 до позичальника та заставодавця про дострокове повернення суми кредиту у розмірі 1146878,80грн за кредитним договором №20.97.0000000752 від 11.12.2023, а у разі невиконання вказаних зобов'язань банк має намір звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави, що направлені позичальнику та заставодавцю через підсистему «Електронний суд», на електронну адресу заставодавця та на юридичну адресу позичальника.
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань кредитним договором №20.97.0000000752 від 11.12.2023 банк звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, ОСОБА_1 , м.Маріуполь про звернення стягнення на предмет застави.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За своєю правовою природою договір №20.97.0000000752 від 11.12.2023 є кредитним договором, та за приписами ст. 1054 Цивільного Кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.
Факт перерахування банком кредитних коштів позивачу у розмірі 1500000,00грн підтверджується матеріалами справи та не заперечується позичальником.
За приписами частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина 1 статті 1048 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.2 ст.1056-1 Цивільного кодексу України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч.3 ст.1049 Цивільного кодексу України).
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовами кредитного договору №20.97.0000000752 від 11.12.2023 (п. А.3) сторони узгодили, що згідно зі статтями 212, 651 Цивільного кодексу України у випадку порушення позичальником будь - якого із зобов'язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов'язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 10.12.2026.
Частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Як встановлено судом з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 у справі № 910/8650/25, позов Акціонерного товариства «Акцент-банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АИР-17» про стягнення заборгованості за кредитним договором №20.97.0000000752 від 11.12.2023 у розмірі 1191572,85 грн, у тому числі: 1016717,37 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 51254,48 грн - загальний залишок заборгованості за процентами, 27000,00 грн - загальний залишок заборгованості за винагородою, 20601,00 грн - пеня, 1000,00 грн - штраф (фіксована складова), 75000 грн - штраф (змінна складова) задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АИР-17» на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» 1016717,37 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 51254,48 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами, 27000,00 грн - загальний залишок заборгованості за винагородою та 16424,58 грн - судового збору.
Згідно Єдиного державного реєстру судових рішень, датою набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 у справі № 910/8650/25 є 06.10.2025.
В рішенні Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 у справі № 910/8650/25 зазначено, що враховуючи наявність у відповідача (ТОВ «АИР-17») простроченої заборгованості, позивач звернувся до ТОВ «АИР-17» з вимогою від 20.06.2025 про погашення у строк до 27.06.2025 існуючої заборгованості за договором. Наведена вимога 21.06.2025 була направлена відповідачу (ТОВ «АИР-17») за належною адресою (яка ним самим також зазначена й у відзиві), що підтверджується описом вкладання у цінний лист з відбитком поштового штемпеля, фіскальним чеком та накладною №4907400145890 від 21.06.2025. Таким чином, позивач набув право на дострокове стягнення кредитних коштів з відповідача (ТОВ «АИР-17»).
Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 у справі № 910/8650/25 в частині встановлення факту невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором №20.97.0000000752 від 11.12.2023, набуття позивачем прав на дострокове стягнення кредитних коштів з ТОВ «АИР-17», наявність заборгованості за кредитним договором №20.97.0000000752 від 11.12.2023 за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 1016717,37 грн, за процентами в розмірі 51254,48 грн, за винагородою в розмірі 27000,00грн, має преюдиційний характер для цієї справи.
З урахуванням обставин, що встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 у справі № 910/8650/25 та на підставі наданих документів до матеріалів цієї справи, суд дійшов висновку про факт наявності заборгованості за кредитним договором №20.97.0000000752 від 11.12.2023 за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 1016717,37грн, 920,51 грн - залишок заборгованості за поточними процентами; 42240,92грн - залишок заборгованості за процентами, нарахованими на залишок простроченої заборгованості за кредитом; 27000,00 грн - залишок заборгованості по комісії.
Також, позивачем нараховані 60000,00 грн - пені, 1000,00 грн - штрафу (фіксована складова), 75000,00 грн - штрафу (змінна складова).
Згідно п. А.7 кредитного договору, у випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов'язань та при реалізації права банку, передбаченого п. А.3 цього договору, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки.
У п.5.8. кредитного договору сторони погодили, що у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формою: 1000,00грн +5% від суми встановленого у п.А.2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, на теперішній час воєнний стан продовжено.
Отже, з 24.02.2022 включно і до припинення воєнного стану в Україні в силу п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, позичальник звільняється від відповідальності від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором.
Зважаючи на викладені приписи чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позивачем неправомірно нараховані пеня у розмірі 60000,00 грн, штраф (фіксована складова) у розмірі 1000,00 грн, штраф (змінна складова) у розмірі 75000,00 грн.
За приписами ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Згідно з ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Частиною першою статті 584 Цивільного кодексу України передбачено, що у договорі застави визначаються суть, розмір і строк (термін) виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, та (або) посилання на договір чи інший правочин, яким встановлено основне зобов'язання, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору.
Статтею 589 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до положень статті 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2018 у справі №921/107/15-г/16 викладено правову позицію, згідно з якою наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов'язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством. Застосування кредитором іншого законного засобу для захисту свого порушеного та не поновленого боржником належним чином права не є подвійним стягненням заборгованості.
З огляду на приписи статті 583 Цивільного кодексу України, статтi 11 Закону України «Про заставу», заставодавцем може виступати як сам боржник, так i третя особа (майновий поручитель). Майновий поручитель несе відповідальність перед кредитором за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета застави.
За положеннями ч. 1 ст. 20 Закону України «Про заставу», заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Частиною 7 ст. 20 Закону України «Про заставу» визначено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду.
Приписами ст. 19 Закону України «Про заставу» зазначено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяження може забезпечувати виконання боржником дійсної існуючої вимоги або вимоги, яка може виникнути в майбутньому. Обтяжувач та боржник повинні досягти згоди про максимальний розмір вимоги, яка забезпечується обтяженням. За рахунок предмета обтяження обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає: 1) відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження; 2) сплату процентів і неустойки; 3) сплату основної суми боргу; 4) відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов'язання або умов обтяження; 5) відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження.
Відповідно до ст.24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє обтяжувача права звернутися до суду.
Позичальник неналежним чином виконувались обов'язки за кредитним договором, доказів які свідчили б протилежне до матеріалів справи не надано.
В матеріалах справи наявні вимоги банка до позичальника та заставодавця про повернення всієї суми кредиту, з посиланням на те, що у разі невиконання вказаних зобов'язань банк має намір звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави.
Нормами ч. 2 ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження; опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача; заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження; початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.
В силу ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» якщо інше не передбачено рішенням суду, реалізація предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом продажу на публічних торгах у порядку, визначеному законом.
Частиною 1 статті 21 Закону України «Про заставу» визначено, що реалізація заставленого майна провадиться спеціалізованими організаціями з аукціонів (публічних торгів), якщо інше не передбачено договором, а державних підприємств та відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації, всі акції яких перебувають у державній власності, - виключно з аукціонів (публічних торгів).
За змістом ч.ч. 1-2 статті 591 Цивільного кодексу України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом. Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави.
Отже, суд визначає спосіб реалізації предмета застави шляхом його продажу на публічних торгах.
Враховуючи законодавче визначення поняття застави та правові наслідки невиконання зобов'язання, заставодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед заставодержателем за виконання боржником основного зобов'язання в межах вартості предмета застави.
Зазначена відповідальність заставодавця не обмежена саме вартістю предмета застави, визначеною сторонами у відповідному договорі застави, оскільки початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів, відповідно до вимог ч. 2 ст. 591 Цивільного кодексу України, визначається в порядку, встановленому договором або законом, зокрема, може бути визначена в рішенні суду.
Статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.
Згідно з ч. 3 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва, майбутніх об'єктів нерухомості, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.
З огляду на вищевикладене, початкова ціна предмета застави має бути визначена на підставі висновку суб'єкта оціночної діяльності в межах процедури виконавчого провадження, та це не суперечить нормам діючого законодавства.
Слід також зазначити, що Велика Палата Верхового Суду в постанові від 21.03.2018 у справі №235/3619/15-ц дійшла висновку про те, що у спорах цієї категорії не зазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення та не тягне за собою безумовного скасування судових рішень.
Окрім того, в постанові Верховного Суду від 11.06.2018 у справі №523/7665/14-ц зазначено, що визначена початкова ціна предмета іпотеки у резолютивній частині рішення суду не є остаточною, оскільки під час здійснення виконавчого провадження ціна предмету іпотеки може бути переглянута та повторно визначена на підставі оцінки суб'єкта оціночної діяльності.
За таких обставин, обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню є вимога позивача щодо звернення стягнення на предмет застави за договором застави транспортного засобу №70.97.0000000193 від 11.12.2023 належний на праві власності відповідачу Черкасу Дмитру Олександровичу в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «АИР-17» за кредитним договором №20.97.0000000752 від 11.12.2023 в розмірі 1086878,80 грн, яка складається із заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 1016717,37грн, заборгованості за поточними процентами у розмірі 920,51 грн, заборгованості за процентами, нарахованими на залишок простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 42240,92 грн, заборгованості по комісії у розмірі 27000,00 грн.
Також, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати на оплату правової допомоги «гонорар успіху» у розмірі 15000,00 грн.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, окрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
У відповідності до ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
На підтвердження понесення Акціонерним товариством «Акцент-Банк», м.Дніпро витрат на правову допомогу до Господарського суду Донецької області надано: довіреність №22968608-К-Н-О від 13.06.2023; ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АЕ №1305966; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №4257; договір №2812-1/2023 від 28.12.2023 про надання правової допомоги, що укладений між позивачем та адвокатом Омельченком Євгеном Володимировичем.
Згідно з договором №2812-1/2023 від 28.12.2023 про надання правової допомоги (договір), що укладений між АТ «Акцент-Банк» (клієнт) та адвокатом Омельченком Євгеном Володимировичем (адвокат), предметом договору є, зобов'язання адвоката щодо, зокрема, надання правової допомоги клієнту адвокатом, як його представником в судах всіх інстанцій, та зобов'язання клієнта сплатити адвокату гонорар за надані послуги, а також у випадку необхідності фактичні витрати, пов'язані з виконанням договору (відповідно до п.1.1. договору).
Згідно п. 4.1. договору (з урахуванням додаткової угоди №2 від 31.12.2024), гонорар адвоката за загальне надання правової допомоги клієнту складає суму в розмірі 25348,00грн. Додатково за ведення кожної окремої справи клієнт сплачує «Гонорару успіху» відповідно до п.4.2.
Відповідно до п.4.2. договору, додатковий гонорар за ведення кожної конкретної судової справи клієнта виплачується адвокату у вигляді «Гонорару успіху». «Гонорар успіху» становить 5% від ціни позову, але не менше 3000,00 грн та не більше 15000,00грн, по справах немайнового характеру «Гонорару успіху» становить 5000,00 грн.
Положеннями пункту 4.4. договору встановлено, що оплата «Гонорару успіху» проводиться після отримання відповідного судового рішення по справі.
Відповідно до п.7.1. договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, але не раніше 01.01.2024 і діє до 31.12.2025 (з урахуванням додаткової угоди №2 від 31.12.2024).
Суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 по справі №922/45/19.
Відповідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Що стосується стягнення з відповідача на користь позивача гонорару успіху в розмірі 15000,00 грн, суд зазначає, що передбачена між сторонами винагорода є додатковою винагородою адвоката, платою за ведення кожної конкретної судової справи, та є за своєю суттю так званим "гонораром успіху", нарахування та сплата якого залежать від настання певної події, а саме: після отримання відповідного рішення по справі.
З цього приводу суд зазначає, що хоча чинне законодавство і не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар успіху, проте суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Суд зазначає про те, що Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Правила адвокатської етики надають визначення поняття "гонорар" без поділу цього поняття на види. Зокрема норми зазначених закону та Правил не передбачають такі різновиди винагороди (гонорару) як основний, додатковий чи "гонорар успіху", що свідчить про те, що поняття "гонорар", яке міститься у зазначених нормативно-правових актах, є загальним, під яким розуміється як основна, так і додаткова винагороди.
Суд зазначає про те, що "гонорар успіху", погоджений сторонами у договорі, є складовою частиною гонорару адвоката і належить до судових витрат, а відтак, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати, зокрема, і гонорар успіху за критерієм розумності таких витрат, їх співмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для сторони справи.
Як вже було встановлено судом, сторони у п. 4.2. договору №2812-1/2023 від 28.12.2023 дійшли згоди, що «Гонорар успіху» становить 5% від ціни позову, але не менше 3000,00 грн та не більше 15000,00 грн, по справах немайнового характеру «Гонорару успіху» становить 5000,00 грн.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 15000,00 грн витрат на правову допомогу.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
За приписами ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (у даному випадку - витрати на правничу допомогу), у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням вищевикладеного, відповідно до вимог п.4.2. договору №2812-1/2023 від 28.12.2023, приймаючи до уваги ціну позову у цій справі, враховуючи, що позов задоволено частково, суд дійшов висновку, що обґрунтованою до стягнення з відповідача на користь позивача є сума витрат на правову допомогу у розмірі 13331,81грн пропорційно задоволеним вимогам.
Згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 7, 13, 42, 46, 73, 76, 79, 86, 123, 210, 233, 236-241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк», м.Дніпро, до відповідача, ОСОБА_1 , м.Маріуполь про звернення стягнення на предмети застави задовольнити частково.
В рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «АИР-17» (02217, м.Київ, просп. Володимира Маяковского, буд.8А, кв.214, код ЄДРПОУ 41531102) перед Акціонерним товариством «Акцент-Банк» (49074, м.Дніпро, вул.Батумська, буд.11, код ЄДРПОУ 14360080) за кредитним договором №20.97.0000000752 від 11.12.2023, яка складається з заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 1016717,37 грн, залишок заборгованості за поточними процентами у розмірі 920,51 грн, залишок заборгованості за процентами у розмірі 42240,92 грн, залишок заборгованості по комісії у розмірі 27000,00 грн, звернути стягнення на майно, що передане в заставу відповідно до договору застави транспортного засобу №70.97.0000000193 від 11.12.2023, а саме автомобіль TOYOTA RAV4, державний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , належний на праві власності відповідачу, ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса ВПО: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт серія НОМЕР_4 виданий Іллічівським РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області, дата видачі 11.07.1998, ІНФОРМАЦІЯ_1 ), шляхом проведення публічних торгів у порядку виконавчого провадження за початковою ціною реалізації предмета застави, визначеної в ході виконавчого провадження суб'єктом оціночної діяльності відповідно до вимог чинного законодавства України.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , м.Маріуполь (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса ВПО: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт серія НОМЕР_4 виданий Іллічівським РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області, дата видачі 11.07.1998, ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк», м.Дніпро (49074, м.Дніпро, вул.Батумська, буд.11, код ЄДРПОУ 14360080) судовий збір у розмірі 13042,54 грн, витрат на оплату правничої допомоги у розмірі 13331,81 грн.
Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана до Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено та підписано 17.11.2025.
Суддя Г.Є. Курило