61022, м. Харків, пр. Науки, 5
про залишення позовної заяви без руху
14.11.2025 Справа № 905/1184/25
Господарський суд Донецької області у складі судді Зельман Ю.С., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Курахівська ЦЗФ» (85621, Донецька обл., Мар?їнський р-н, с. Вовчанка, вул. Нагорна, буд. 1А; код ЄДРПОУ: 33959754)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Донмехтранс» (84313, Донецька обл., м. Краматорськ, просп. Миру, буд. 6; код ЄДРПОУ: 30983124)
про стягнення збитків в розмірі 11 160 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Курахівська ЦЗФ» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Донмехтранс» про стягнення збитків в розмірі 11 160 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо складення та реєстрації податкових накладних за договором №991-ЦК-ДЦ від 01.04.2019, внаслідок чого позивач зазнав додаткових втрат у вигляді сплати ПДВ на суму 11 160 грн. Водночас, відповідачем в порушення умов договору №991-ЦК-ДЦ від 01.04.2019 не відшкодовано позивачу означену суму витрат.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, зважаючи на наступне.
Основні вимоги, що пред'являються до форми та змісту позовної заяви, а також вимоги щодо надання разом з нею певних доказів, визначені статтями 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до приписів частини 1 статті 10 Конституції України, державною мовою в Україні є українська мова.
Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України "Про судоустрій статус суддів", судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.
До позовної заяви в якості доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, позивачем надано документи, що викладені російською мовою, зокрема договір № 991-ЦК-ДЦ від 01.04.2019.
Рішенням Конституційного Суду України № 8-рп/2008 від 22.04.2008 у справі №1-18/2008 встановлено, що відповідно до статті 124 Конституції України, Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції здійснюють правосуддя, яке стосується конституційного, адміністративного, господарського, кримінального та цивільного судочинства. Ці види судочинства є процесуальними формами правосуддя та охоплюють порядок звернення до суду, процедуру розгляду судом справи та ухвалення судового рішення. Суди реалізують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян щодо використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють, відповідно до Конституції і законів України. Таким чином, Основним Законом України закладено конституційні основи для використання української мови як мови судочинства та одночасно гарантовано рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою.
Суд зазначає, що забезпечення рівності прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою, гарантування права громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють, не означають абсолютного права сторони (учасника справи) подавати відповідні процесуальні документи мовою, якою вона володіє, якому кореспондує безумовний обов'язок суду приймати такі документи до розгляду.
Згідно з частиною 1 статті 10 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою, а відповідний механізм забезпечення рівності прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою передбачено у частинах 3, 4 статті 10 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасникам судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють. Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до статті 14 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
При цьому, згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.
Згідно з частин першої, другої, четвертої, п'ятої статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
При цьому до письмових доказів, викладених недержавною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку статті 79 Закону України "Про нотаріат". Пунктом 2.1. глави 8 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України №296/5 від 22.02.2012, визначено, якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком. Переклад має бути зроблений з усього тексту документа, що перекладається, і закінчуватися підписами. Під текстами оригіналу та перекладу вміщується підпис перекладача у разі здійснення перекладу перекладачем. Посвідчувальний напис викладається під текстами документа і перекладу з нього. Переклад, розміщений на окремому від оригіналу чи копії аркуші, прикріплюється до нього, прошнуровується і скріплюється підписом нотаріуса і його печаткою.
Таким чином, докази, не перекладені з російської мови (недержавної мови) на українську мову та не засвідчені належним чином в порядку статті 79 Закону України "Про нотаріат" не є належними документами, оскільки не оформлені в установленому законом порядку. Такої ж думки дотримується Верховий Суд у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 20.06.2019 у справі №910/4473/17 та від 12.03.2025 по у справі №910/20940/21 (910/19964/23).
Враховуючи викладене, а також беручи до уваги положення ч. 1 ст. 10 Господарського процесуального кодексу України та ч. 1 ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд зауважує, що докази надані до позовної заяви повинні бути подані державною (українською) мовою. Разом із тим, всупереч наведених приписів процесуального закону, позивачем подано зазначені вище додатки до позовної заяви без нотаріально засвідченого перекладу українською мовою.
За таких обставин, позивачу необхідно подати до суду нотаріально посвідчений переклад українською мовою договору №991-ЦК-ДЦ від 01.04.2019.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, що має беззаперечно виконуватись сторонами в разі необхідності реалізації цього права.
Положеннями ст.ст.1, 2 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч.3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно до ст.7 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня складає 3028,00 гривні.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовними вимогами про стягнення 11 160 грн.
Враховуючи ціну позову та подання позивачем позовної заяви через Електронний суд, судовий збір повинен був бути сплачений у розмірі 2422,40 грн.
Натомість, позивачем до матеріалів позовної заяви не додано жодного підтвердження оплати судового збору у встановленому розмірі, що підтверджується актом про відсутність документу від 10.11.2025.
З урахуванням встановлених недоліків, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху на підставі ч.1 ст.174 ГПК України із встановленням 10-денного строку з дня вручення копії даної ухвали для усунення виявлених недоліків, шляхом надання до суду доказів сплати судового збору в сумі 2587,04 грн. за наступними реквізитами:
Отримувач коштів - ГУК Харків обл/МТГ Харкiв/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37874947
Банк отримувача - Казначейство України(ел. адм. подат.)
Код банку отримувача (МФО) - 899998
Рахунок отримувача - UA368999980313151206083020649
Код класифікації доходів бюджету - 22030101
Призначення платежу - *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорт); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Господарський суд Донецької області (назва суду, де розглядається справа).
Відповідно до приписів частин 3 та 4 ст. 174 ГПК України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 162, 164, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Курахівська ЦЗФ» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Донмехтранс» про стягнення збитків в розмірі 11 160 грн. залишити без руху.
2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Курахівська ЦЗФ» строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду доказів сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн. за реквізитами, вказаними в ухвалі, а також нотаріально посвідченого перекладу українською мовою договору №991-ЦК-ДЦ від 01.04.2019 на який посилається позивач у позовній заяві.
Роз'яснити позивачу, що в разі неусунення недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулась з позовною заявою відповідно до п.п.4, 5 ст.174 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.
Суддя Ю.С. Зельман