вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
17.11.2025м. ДніпроСправа № 904/4698/25
За позовом Комунального підприємства "ДНІПРОВОДОКАНАЛ" Дніпровської міської ради
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (з вбудованим приміщенням) "КОСМОС"
про стягнення боргу
Суддя Юзіков С.Г.
Без участі представників сторін
Позивач просить стягнути з Відповідача борг у розмірі 142 218,64 грн. з яких: 58 228, 74 грн. - боргу за послуги водопостачання та водовідведення, 14 161,55 грн - 3% річних та 69 828,15 грн. - індексу інфляції та судові витрати.
Господарський суд Дніпропетровської області 01.09.2025 відкрив провадження у справі №904/4698/25 та призначив її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами. Заперечень щодо порядку розгляду справи від сторін не надходило. Судом зобов'язано: Відповідача, протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, надати відзив на позовну заява; Позивача, протягом 5 днів з дня одержання відзиву, надати відповідь на відзив.
Відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності. Відповідач, зазначає, що виходячи з позовних вимог, може лише припустити, що заборгованість нарахована за період з 01.12.2013 по 30.06.2014 (згідно з протоколом наради від 30.05.2017), відповідно строк позовної давності сплинув 30.06.2017.
Відповідач позов заперечує, посилаючись на те, що з 2008 року встановлено лічильники на воду майже в усіх квартирах, мешканці будинку відкрили особові рахунки. Отже, всі квартири перебувають на прямому розрахунку із Позивачем та обсяг спожитої води особами, мав бути вирахуваний із загального показника. Позивач просить стягнути заборгованість за послуги водопостачання, проте не вказує у позовній заяві період нарахування заборгованості та показники, відповідно до яких можливо розрахувати суму заборгованості. В обґрунтування позовних вимог Позивач додав до позовної заяви протокол наради від 30.05.2017 та акт-рахунок № 56219 від 30.06.2017, проте про його існування Відповідачеві нічого не було відомо. Крім того, до позовної заяви не додано жодного акту зняття контрольних показників лічильників, на підтвердження постачання води. А наданий в якості доказу нарахування суми боргу акт - рахунок від 30.06.2017, не є належним доказом, оскільки не містить періоду нарахування заборгованості та показники постачання води за кожен місяць відповідного року. Натомість в акті зазначено лише загальну суму боргу та об'єм наданих послуг, з якого неможливо встановити період, нарахування та обсяги постачання води. Наданий Позивачем розрахунок суми 3% річних не містить помісячного періоду заборгованості та не зрозуміло як нараховувались інфляційні втрати, оскільки в розрахунках Позивач зазначає період в роках, проте не вказує ані суми боргу, ані місяць за яким нараховується заборгованість.
Позивач у відповіді на відзив щодо застосування строків позовної давності зазначив, що нарахування здійснюються саме за актом-рахунком від 30.06.2017 № 56219, тому, враховуючи п. 5.3 Договору 7281 Відповідач повинен його оплатити не пізніше 10.07.2017. В свою чергу, Відповідач, в порушення умов Договору, вказаний рахунок оплатив частково, сплативши лише суму в розмірі 21 806 грн. 47 коп. Отже, про порушення свого права Позивач повинен був дізнатися 11.07.2017 року. Враховуючи положення ст. 256, 257, 261 Цивільного кодексу України, строк звернення Позивача до суду з вимогами про стягнення з Відповідача заборгованості по рахунку від 30.06.2017 №56219 мав сплинути 12.07.2020. Між тим строки звернення Позивача до суду із вимогою про стягнення з Відповідача суми боргу в розмірі 58 228 грн. 74 коп. були продовжені у зв'язку із введенням карантину, а потім, у зв'язку із введенням воєнного стану, були зупиненні до 04.09.2025. Позивач звернувся до суду із позовом 22.08.25, тобто до 04.09.2025, отже його вимоги є такими, що заявлені в межах строків позовної давності. Посилання Відповідача на те, що Договір 7281 втратив чинність з 01.06.2006 не заслуговують на увагу, оскільки після вказаної дати Позивач продовжив надавати послуги на виконання умов Договору, а Відповідач оплачував їх. Стосовно періоду нарахування заборгованості, то період надання послуг, за який Позивач виставив до сплати Відповідачеві акт-рахунок від 30.06.2017 року №56219 на суму 80 035 грн. 21 коп. - з 01.12.2013 року по 30.06.2014 року. Об'єм спожитих послуг вказано в акті-рахунку - 14 854, 345 м. куб. (дивитись роз'яснення до акту рахунку). Отже, документ на підставі якого було визначено об'єм спожитих послуг, проведено нарахування та виставлено до сплати акт рахунок від 30.06.2017 року №56219 саме протокол наради, а не акти зняття показників лічильника. Посилання Відповідача на необізнаність з приводу заборгованості, що є предметом спору та про наявність вказаного протоколу жодним чином не впливає на ті правові наслідки, які виникли внаслідок його підписання, зокрема правомірності виставлення рахунку від 30.06.2017 року №56219 на суму 80 035 грн. 21 коп. Стосовно розрахунків між Позивачем та Відповідачем, Позивач надав відомість оплачених платіжних вимог, в якій зазначені оплати, що надходили від Відповідача, а також мешканців будинку №3 по вул. Л. Стромцова на оплату послуг спожитих у період з 2006 по 2014р. Крім того, Відповідач не надав жодного належного доказу на спростування споживання послуг у обсягах, за які Позивач проводив нарахування та виставив акт - рахунок. Стосовно розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, то їх розрахунок проведено з урахуванням п. 5.3 Договору № 7281 та у відповідності до вимог чинного законодавства.
Від Відповідача надійшли заперечення, в яких зазначено, що Позивач не навів жодних поважних підстав, які б заважали або унеможливлювали подання позову продовж більше ніж 10 років. Протягом цих років підприємство працювало, як в роки пандемії так і під час воєнного стану. Однак, позов про стягнення заборгованості за період з 2013-2014 вирішив подати лише зараз, при цьом,у з нарахуванням 3% річних та інфляційних витрат починаючи з 2017 року, тобто майже за 10 років, сума яких перевищує загальну суму боргу. Отже, Відповідач вважає, що строк позовної давності необхідно обчислювати за кожен місяць з дати, з якої на думку Позивача утворилась заборгованість, тобто починаючи з 01.12.2013 і так далі по кожному місяцю. Так само, це стосується і обчислення строків позовної давності щодо стягнення 3 % річних та інфляційних витрат. Надані Позивачем відомості про надходження оплат за послуг, лише підтверджують доводи ОССБ щодо того, що розрахунок за надані послуги здійснюються мешканцями особисто за їх особистими рахунками. З доданого до матеріалів справи Протоколу неможливо встановити, як саме Позивач визначив обсяг наданих послуг, виходячи з відсутності лічильників у деяких квартирах, та чому анулював сальдо по всім 152 особових рахункам. Крім того Позивачем не надано жодного акту зняття контрольних показників лічильників за відповідні періоди, що є обов'язковим первинним обліковим документом для підтвердження обсягу фактично спожитої води відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема Правил №630. Отже, відсутність у справі інших належних доказів (зокрема, щомісячних актів, показників лічильників, погоджених сторонами розрахунків) дає підстави вважати, що позовні вимоги ґрунтуються на недостовірних чи неповних даних, а тому не можуть бути задоволені.
Відповідача надав пояснення про те, що доводи Позивача зводяться лише до одного сумнівного протоколу наради від 30.05.2017, який підписано начебто заступником голови правління та головним бухгалтером. Проте, не надає суду докази, які б підтверджували повноваження цих осіб на підписання вказаного протоколу. Позивач не вказує період заборгованості, тому Відповідачеві складно перевірити його достовірність, визначити, показання лічильників та об'єм наданих послуг, а також визначити, які саме мешканці не виконали оплати. Тобто фактично Відповідач позбавлений законного права, у випадку задоволення позовних вимог, звернутись в порядку регресу до відповідних мешканців, щодо повернення боргу. Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач зазначає, що єдиним документом, на підставі якого Позивач просить стягнути заборгованість - це протокол наради, на підставі якого складено акт рахунок від 30.06.2017, який не підписаний з боку Відповідача. Сумнівність протоколу як належного доказу викликана також тим, що протокол наради начебто підписано 30.05.2017, а рахунок з сумою заборгованості, яка в ньому відображено складено 30.06.2017. Тобто в протоколі визначено суму боргу, розрахунок якої відбувся через місяць після складання протоколу. Відповідно до Правил № 630 саме на споживачів покладений обов'язок з оплати повної вартості спожитого об'єму води. При цьому, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, як юридична особа, не несе обов'язку оплати (доплати) вартості послуг водопостачання, спожитої саме власниками квартир та/або нежитлових приміщень.
Від Позивача надійшло клопотання про долучення додаткових пояснень, заборгованість Відповідача в розмірі 58 228 грн. 74 коп. утворилась внаслідок порушення ним положень пунктів 5.1 та 5.3. Договору №7281 від 09.06.2003 на надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення. Та пояснив, що 01.12.13 р. є лише початковою датою періоду споживання послуг мешканцями будинку №3 по вул. Л. Стромцова, нарахування за які в подальшому, на підставі протоколу наради представників Сторін від 30 травня 2017 року, було анульовано та донарахована на Договір №7281 від 09.06.2003 на надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення та виставлено до сплати Відповідачеві в акті рахунку від 30.06.2017 №56219. Отже, починаючи з 11.07.2017 за Відповідачем мало місце порушення (прострочення) виконання зобов'язання щодо оплати акту-рахунку від 30.06.2017 року №56219 приймання наданих послуг згідно договору 7281 від 09.06.03. У зв'язку з чим, починаючи з 11.07.2017 у Позивача виникло законне право здійснювати відповідні нарахування 3% річних та інфляційних втрат. Крім того, Протокол є належним доказом, оскільки згідно з текстом останнього Позивач та Відповідач за взаємною згодою, (а не виключно Позивач в односторонньому порядку, як зазначає у запереченнях Відповідач) провівши аналіз розрахунків, визначили сальдо, тобто суму заборгованості мешканців будинку №3 по вул. Л. Стромцова в розмірі 80 035,21 грн., яка в подальшому буде знята з особових рахунків. Стосовно листів та звітів, на які є посилання у протоколі наради, то вони є документами самого Відповідача, які надавалися ним самим, а отже у Відповідача є реальна можливість самостійно перевірити обсяг наданих послуг та, відповідно, обґрунтованість та правильність нарахованої суми заборгованості. Щодо посилань Відповідача на Правила № 630, то дія їх положень за колом осіб не розповсюджується на Відповідача у відносинах з Позивачем, оскільки Позивач просить стягнути заборгованість, яка виникла внаслідок невиконання умов договору на надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення укладеного між Позивачем та Відповідачем юридичною собою - балансоутримувачем багатоквартирного будинок №3 по вул. Л. Стромцова.
Від Відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копій звітів про поквартирне споживання послуг. Позивач зазначає, що не подав вказані докази разом із позовною заявою через те, що питання поквартирного споживання взагалі не стосувалося предмету позовних вимог. Більш того Позивач був впевнений, що вказані документи повинні знаходитися у самого Відповідача, бо є його документацією. Також Позивач зазначає, що в наведеному акті (роз'ясненнях до нього) наведено період надання послуг, за який виставлено до сплати акт рахунок від 30.06.2017 року №56219 на суму 80 035 грн. 21 коп., а саме - з 01.12.2013 по 30.06.2014 та об'єм споживання - 14 854, 345 м.куб. ( дивитись роз'яснення до акту рахунку). А отже, у Відповідача є можливість перевірити обсяги спожитих послуг мешканцями будинку, оплати які надходили у вказаний період від них та порівняти їх з тими даними які зазначає Позивач. Всі заперечення Відповідача з приводу вказаних обставин фактично зводяться до обґрунтування неналежності доказів наданих Позивачем і, при цьому, Відповідач не надав жодного доказу який безпосередньо спростовував би факт споживання послуг у період з 01.12.2013 по 30.06.2014 в обсягах відмінних від тих, які виставив до сплати Позивач та підтверджували б оплати спожитих послуг у цей період. Безпосередньо з мешканцями будинку Позивач почав укладати прямі договори лише з жовтня 2014 року (підтверджується наданими Відповідачем договорами), тому період з 01.12.2013 по 30.06.2014 є таким, за яким споживання відбувалося саме за договором №7281 на надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення від 09.06.2003 року, укладеному саме з Відповідачем.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
09.06.2003 Державне комунальне виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Дніпропетровська (Водоканал) (правонаступником якого є Позивач) та ОСББ "Космос" уклали Договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення №7281 (далі Договір), за п. 1.1 якого предметом цього Договору є зобов'язання Водоканалу по наданню Відповідачеві послуг водопостачання та водовідведення, а також зобов'язання Відповідача по сплаті зазначених послуг.
Відповідно до умов Договору:
2.1. Кількість використаних Відповідачем води та стоків визначається по показаннях повірених та опломбованих лічильників використання води та стоків за умови роботи в діапазоні вимірів з нормованою похибкою.
5.1.Розрахунки за надані послуги проводяться згідно з діючим законодавством України на підставі рахунків, за затвердженими відповідними органами тарифами. У випадку зміни тарифів, що діяли на момент укладення Договору, оплата Абонентом наданих йому послуг проводиться за новими тарифами без зміни інших умов цього Договору.
5.3. Розрахунок період сплати послуг водопостачання та водовідведення - один календарний місяць. Відповідач зобов'язаний сплатити надані послуги до 10 числа місяця наступного за розрахунковим.
9.1. Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами 09.06.2003 і діє в частині надання послуг водопостачання та водовідведення до 09.06.2004, а в частині здійснення розрахунків за надані послуги до повного погашення заборгованості.
9.2. Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не заявить про намір його розірвати або внести до нього зміни, він продовжує свою дію на наступний рік.
Відповідно до протоколу наради від 30.05.2017 представників КП "Дніпроводоканал" та ОСББ "Космос" з питання врегулювання відносин, сторони домовилися про:
1. Після проведеної наради 28.02.2017 ОСББ "Космос" зі своєї сторони надав представникам КП "Дніпроводоканал" безперешкодний доступ до 147 квартирних лічильників питної води, розташованих в цокольному приміщенні будинку.
2. Представниками Відповідача проведено обстеження зазначених лічильників, перевірено їх технічний стан. Лічильники в кількості 147 шт. взято на абонентський облік при цьому їх опломбовано та складено акти про збереження пломб. При обстеженні встановлено, що лічильники на квартири №56,60,64,68,72 відсутні.
3. КП "Дніпроводоканал" на підставі листів від 01.07.2014 № 8449, від 02.06.2015 №6588 та від 23.10.2015 13800 (додаються до протоколу):
3.1. Приймає на облік, як розрахункові квартирні прилади обліку питної води з 01.07.2014 встановлені в цокольному приміщенні будинку.
3.2. Анулює нарахування, виконані по особовим рахункам за період з 01.12.2013 по 30.06.2014.
3.3. Провівши аналіз розрахунків встановлено, що сальдо по 152 особовим рахункам будинку станом на 01.07.2014 становить 80 035,21 грн., зазначена сума буде анульована з особових рахунків та донарахована на договір на надання послуг водопостачання та водовідведення ОСББ "Космос" № 7281 від 09.06.2003.
На договір також буде направлено всі оплати з особових рахунків за період з 01.12.2013 по 30.06.2014.
3.4. Донарахована сума на Договір № 7281 ОСББ "Космос" в розмірі 80 035,21 грн. може оскаржуватися сторонами, питання по перегляду нарахувань та її сплаті буде розглядатися додатково.
Позивач за результатами наради, виставив Відповідачеві акт-рахунок № 56219 від 30.06.2017 на суму 80 035,21 грн.
Відповідно до роз'яснення до акту-рахунку приймання наданих послуг № 56219 від 30.06.2017 згідно з Договором № 7281 обсяг спожитої води за вказаний період становить 14 854,345 м3 на суму 80 035,21 грн.
Відповідач зазначену заборгованість оплатив частково, у зв'язку з чим за ним обліковується заборгованість у розмірі 58 228,74 грн.
На прострочений борг Відповідача Позивач, з посиланням на ст. 625 ЦК України та нарахував 14 161,55 грн. - 3 % річних за період з 11.07.2017 по 18.08.2025, 58 228,74 грн. - індексу інфляції за період з липня 2017 року по липень 2025 року.
Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.
Предметом доказування у даній справі є: факт надання послуг, порушення Споживачем зобов'язань в частині своєчасної оплати наданих Позивачем послуг, правомірність та обґрунтованість нарахування стягуваних сум.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України (чинного на момент спірних правовідносин), до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач позов заперечує з викладених у відзиві підстав.
Перевіривши доводи сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд частково погоджується з доводами обох сторін.
Так, Позивач - Комунальне підприємство "ДНІПРОВОДОКАНАЛ" Дніпровської міської ради є надавачем послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у місті Дніпро та правонаступником Державного комунального виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Дніпропетровська (п.1.1.Статуту КП "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради).
Предметом діяльності Підприємства, зокрема, є надання комунальних послуг водопостачання та водовідведення: централізоване водопостачання та централізоване водовідведення (п. 2.2., 2.2.1. Статуту підприємства).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.
Статтею 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є:
1) споживачі (індивідуальні та колективні);
2) управитель;
3) виконавці комунальних послуг.
Виконавцями комунальних послуг, зокрема, є: щодо послуг з централізованого водопостачання - суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання; щодо послуг з централізованого водовідведення - суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення.
Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором з надання послуг з централізованого водопостачання і водовідведення.
У розділі 5 договору сторони узгодили умови щодо оплати спожитих послуг, а саме:
Розрахунок період сплати послуг водопостачання та водовідведення - один календарний місяць. Відповідач зобов'язаний сплатити надані послуги до 10 числа місяця наступного за розрахунковим.
Проте, укладений сторонами протокол наради від 30.05.2017 представників КП "Дніпроводоканал" та ОСББ "Космос" з питання врегулювання відносин за своєю природою є договором переведення боргу, в якому сторони погодили, що Позивач: приймає на облік, як розрахункові квартирні прилади обліку питної води з 01.07.2014 встановлені в цокольному приміщенні будинку; анулює нарахування, виконані за особовим рахункам за період з 01.12.2013 по 30.06.2014; сальдо по 152 особовим рахункам будинку станом на 01.07.2014 становить 80 035,21 грн., зазначена сума буде анульована з особових рахунків та донарахована на договір на надання послуг водопостачання та водовідведення ОСББ "Космос" № 7281 від 09.06.2003.
Зазначений протокол (договір) складений, підписаний представниками Сторін та скріплений печатками Сторін.
Відповідач, підписавши зазначений протокол наради погодився з об'ємом наданих послуг і їх вартістю.
Однак, Протокол не містить умов щодо строку сплати погодженої у ньому суми боргу, також у ньому відсутні посилання на п. 5.3 Договору. А оскільки переведений борг склався за період з 01.12.2013 по 30.06.2014, тобто більше ніж один календарний місяць, то, на думку суду, Позивач помилково визначив початок прострочення за Протоколом (договором переведення боргу) з 11.07.2017.
Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З матеріалі справи вбачається, що Позивач з вимогами до Відповідача про погашення боргу до подачі позову (22.08.2025) не звертався. Відповідно, у Відповідача прострочення зобов'язання почалося зі спливом семиденного строку після одержання позовної заяви.
За розрахунками Позивача, не спростованими Відповідачем, на момент звернення з позовом, борг Відповідача становить 58 228,74 грн.
До заперечень Відповідача стосовно підписання протоколу наради не уповноваженими особами, а саме заступником голови правління Хоменко В.І. та головним бухгалтером Говтв'ян Л.А., суд ставиться критично, оскільки Відповідач до матеріалів справи додав звіт про господарсько-фінансову діяльність ОСББ "Космос" за період січень 2015 - жовтень 2017 загальним зборам від 29.10.2017 року, в якому зазначено, що відповідно до п. 9.17 Статуту ОСББ "Космос" з 27.04.2017 обов'язки голови правління виконував Хоменко В.І. та згідно з текстом цього протоколу головним бухгалтером ОСББ є Говтв'ян Л.А. Зазначений звіт підписаний вищезазначеними особами. Крім того протокол наради містить печатку ОСББ.
Печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин, повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на документи, що фіксують здійснення господарських операцій.
Отже, встановивши наявність відбитку печатки Відповідача на протоколі наради, суд вважає, що саме Відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки при нанесенні відбитків на документи, що фіксують здійснення господарських операцій.
Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.07.2024 у справі № 911/2502/22.
При цьому, під час розгляду справи суд звертається до категорії стандарту доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Дослідивши всі матеріали справи в їх сукупності суд вважає, що надані Позивачем докази на підтвердження позовних вимог щодо основного боргу є більш вірогідними ніж докази, надані Відповідачем на їх спростування.
Щодо заяви Відповідача про застосування наслідків пропущення строків позовної давності, суд виходить з того, що предметом доказування у даній справі є стягнення саме боргу за протоколом наради від 30.05.2017 (договором переведення боргу). Саме в ту дату Відповідач визнав наявність боргу перед Позивачем за період з 01.12.2013 по 30.06.2014.
Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з пунктом 12 Розділу "Прикінцеві та Перехідні положення" ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався. Однак, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" постановлено відмінити з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Згідно з пунктом 19 Розділу "Прикінцеві та Перехідні положення" Цивільного кодексу України, зазначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Станом на день звернення Позивачем до господарського суду з вказаним позовом, воєнний стан в Україні, введений Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX не скасовано.
З огляду на викладене, Позивач не пропустив строк позовної давності при зверненні до суду з вказаним позовом до Відповідача про стягнення заборгованості, оскільки перебіг позовної давності у цій справі продовжувався та зупинявся у зв'язку із введенням карантину та воєнного стану.
За таких обставин, суд вважає обґрунтованими доводи Позивача з приводу наявності заборгованості Відповідача з оплати послуг водопостачання та водовідведення в розмірі 58 228,74 грн. на підставі протоколу наради від 30.05.2017 за період з 01.12.2013 року по 30.06.2014 року.
Щодо нарахованих річних та індексу інфляції на суму боргу, то, як зазначено вище, обов'язок сплати боргу в спірних правовідносинах у Відповідача виник після одержання позовної заяви. Відповідно, річні та індекс інфляції на суму боргу Позивач нарахував помилково.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Аналогічні висновки Європейський суд з прав людини зробив у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Відтак, решті доводам сторін суд не дає оцінку, оскільки вони не впливають на вирішення спору.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, до стягнення належать 58 228,74 грн. - основного боргу, решта позовних вимог не підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (з вбудованими приміщеннями) "Космос" (м. Дніпро, 49000 вул. Леоніда Стромцова, буд.3, код 23067998) на користь Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради (49001, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Троїцька, будинок 21А, код 03341305) 58 228 грн. 74 коп. - основного боргу, 1 239,76 грн. - судового збору.
У решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК України.
Суддя С.Г. Юзіков