вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про забезпечення позову
17.11.2025м. ДніпроСправа № 904/6434/25
за позовом Керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра (49051, м. Дніпро, вул. Осіння, буд. 8) в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 75; ідентифікаційний код 26510514)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Образцовский" (49000, м. Дніпро, вул. Зразкова, буд. 2Б; ідентифікаційний код 41766055)
про скасування державної реєстрації та зобов'язання повернути самовільно зайняту земельну ділянку
Суддя Загинайко Т.В.
Без виклику представників сторін
Керівник Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№6004/25 від 13.11.2025) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Образцовский" про:
- зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Образцовский", (ідентифікаційний код 41766055, адреса: 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Зразкова, буд. 2 Б) повернути власнику - територіальній громаді міста Дніпра в особі
Дніпровської міської ради (ідентифікаційний код 26510514, місце розташування: 49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 75) земельну ділянку, розташовану за адресою: вул. Калинова, 76 К у м. Дніпро, привівши її у придатний до використання стан шляхом знесення будівель та споруд самочинного будівництва: нежитлові будівлі загальною площею 748 кв. м., (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1451650412101);
- скасування державної реєстрації права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Образцовский" (ідентифікаційний код 41766055, адреса: 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Зразкова, буд. 2 Б) на об'єкт нерухомого майна - загальною площею 748 кв. м., (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1451650412101) із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна 1451650412101;
Також просить стягнути з відповідача у справі на користь Дніпропетровської обласної
прокуратури (49044, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, Державна казначейська служба України, м. Київ р/р UА228201720343160001000000291 ідентифікаційний код з02909938) сплачений судовий збір.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання, яке відбудеться 09.12.2025 о 15:30 год.
Крім того, керівником Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра було подано заяву (вх.№50071/25 від 14.11.2025) про забезпечення позову з вимогами:
- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Образцовский" (ідентифікаційний код 41766055) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо нерухомого майна, а саме: магазин літ. А-1, площею 262,8 кв.м., магазин літ. Б-1, площею 485,2 кв.м. розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 1451650412101), у тому числі шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, про задоволення вимог іпотекодержателя, передачі в оренду, поділу об'єкта тощо.
Вказана заява обґрунтована тим, що:
- під час здійснення конституційних повноважень встановлено, що заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 200/10769/17 від 05.09.2017 задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та визнано за позивачем право приватної власності на комплекс будівель громадського призначення (магазини), а саме, магазин літ.А-1, загальною площею 262,8 кв. м.; магазин літ.Б-1, загальною площею 485,2 кв. м.; магазин літ.В-1, загальною площею 369,7 кв. м.; магазин літ.Г-1, загальною площею 108,2 кв.м.; магазин літ.Д.-1, загальною площею 138,1 кв. м.; магазин літ.Е-1, загальною площею 209,3 кв.м.; магазин літ. Ж-1, загальною площею 192,1 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- на підставі вказаного судового рішення, приватним нотаріусом Андрєєвою Г.О. Дніпровського міського нотаріального округу проведено реєстрацію права власності за ОСОБА_1 ;
- у подальшому, на підставі договору про поділ нерухомого майна у натурі зі зміною права власності від 27.12.2017, зареєстрований в реєстрі за №56537, приватним нотаріусом Батовою Л.Г. Дніпровського міського нотаріального округу, вказане майно розподілено між ОСОБА_1 29/50 часток та ОСОБА_3 21/50 часток;
- на підставі договорів купівлі-продажу частки нерухомого майна серія та номер: 1042 та 1040, видані 21.03.2018, видавник приватний нотаріус Батова Л.Г., за ТОВ "Образцовский" (ідентифікаційний код 41766055) 21.03.2018 зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна загальною площею 748 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 1451650412101);
- опрацюванням Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ухвалою
Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 200/10769/17 від 06.02.2018
на підставі заяви відповідача заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05.09.2017 скасовано;
- тобто, первинна реєстрація права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна 09.10.2017 проведена без правових підстав та є незаконною;
- разом з тим, згідно моніторингу офіційного сайту Дніпровської міської ради та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка за адресою вулиця Калинова, 76 К жодній особі не виділялась та як об'єкт права власності не обліковується;
- дозвільні документи у сфері містобудування у зв'язку із спорудженням вищезазначеного об'єкту нерухомого майна в реєстрі будівельної діяльності відсутні;
- окружною прокуратурою встановлено, що будівництво вказаного об'єкту нерухомості здійснено без правовстановлюючих документів на земельну ділянку та без отримання документів, що дають право на виконання підготовчих/будівельних робіт;
- згідно з інформацією Дніпровської міської ради за результатами пошуку земельної ділянки за адресою: вул. Калинова, 76 К у Муніципальній земельній інформаційній системі м. Дніпропетровська, реєстраційних записів щодо договорів оренди землі, укладених між Дніпровською міською радою та фізичними або юридичними особами, не виявлено;
- за даними інформаційної бази містобудівного кадастру, містобудівні умови та обмеження для проектування об'єктів будівництва на земельній ділянці за адресою: вул. Калинова, 76 К Управлінням не надавались, паспорти прив'язки тимчасових споруд за вказаною адресою управлінням не оформлювались, інформація щодо надання дозволів на розміщення малих архітектурних форм за зазначеною адресою відсутня;
- відповідно до даних інформаційної бази містобудівного кадастру та Адресного плану міста: вул. Калинова, 76 К офіційно жодному об'єкту нерухомості на території міста не надавалась, відповідні документи, на підставі яких було присвоєно цю адресу, відсутні;
- відповідно до інформації КП "Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації" встановлено, що станом на 31.12.2012 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Калинова, 76 К технічна інвентаризація та державна реєстрація не проводилась;
- з інформації Головного управління ДПС у Дніпропетровській області вбачається, що податкові декларації з плати за землю за земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: вул. Калинова, 76 К, Товариством з обмеженою відповідальністю "Образцовский" у період з 2021 по 2025 роки не надавались.
- крім того, інспектором Інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель 18.06.2025 складено акт №0321 обстеження земельної ділянки, з якого вбачається, що будівлі магазинів А-1 площею забудови 0,0290 га та Б-1 площею забудови 0,0526 га частково розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:01:506:0072; вказані будівлі одноповерхові, капітальні, побудовані із металоконструкцій, ззовні оздоблені керамічною плиткою чорного кольору та листами композитного матеріалу темно-сірого кольору; на час обстеження в приміщеннях будівель здійснювалась господарська діяльність;
- відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка із кадастровим номером 1210100000:01:506:0072, як об'єкт нерухомого майна, не зареєстрована;
- згідно з даними Державного земельного кадастру земельна ділянка із кадастровим номером 1210100000:01:506:0072, площею 0,0609 га, комунальної форми власності перебувала в оренді Дочірнього підприємства приватного торговельно-комерційного підприємства "Веснянка";
- крім того, опрацюванням супутникових фотознімків, розміщених у відкритому доступі на Інтернет веб-ресурсі "Google Earth Pro Maps", які відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 420/4540/22, є належними та допустимими доказами, на земельній ділянці по вул. Калинова, 76 К у м. Дніпрі, станом на червень 2016 року, знаходяться одноповерхові кіоски білого кольору; у подальшому, у квітні 2017 року, на вказаній земельній ділянці розташовується будівля із коричневим дахом, яка займає більшу площу, та у подальшому у період часу між 2019-2021 роками розширюється за рахунок прибудови;
- вказана реєстрація права власності на вищезазначений об'єкт нерухомості є незаконною та підлягає скасуванню.
Прокурор зазначає, що враховуючи характер та предмет спірних правовідносин, протиправність дій відповідача щодо незаконного розпорядження та використання земельних ділянок комунальної власності, вважає, що є усі підстави для вжиття судом заходів забезпечення позову. Насамперед, якщо відповідачем буде здійснено укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, після закриття судом підготовчого провадження у даній справі, прокурор не зможе здійснити зміну предмету позову, а це, в свою чергу, у разі задоволення позовних вимог, унеможливить виконання рішення суду. З предмету спору вбачається, що такий позов може бути поданий лише до титульного власника нерухомого майна. У разі задоволення позову та одночасної зміни власника, поділу чи об'єднання земельних ділянок під час розгляду справи в суді, а також під час набрання законної сили судовим рішенням, виконання такого рішення суду буде унеможливлено, що може призвести до необхідності подання нового позову до наступного власника та виникненню нового спору. Разом з тим, обраний прокурором вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки обтяжене майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).
Верховний Суд неодноразово наголошував (у т.ч. в постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 904/2285/19, від 16.03.2020 у справі №916/3245/19, від 21.10.2021 у справі № 910/20007/20, від 30.06.2022 у справі № 911/3616/21(911/184/22).
Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 09.06.2023 у справі №37з-23 можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (вказана правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).
Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Європейським судом з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.
Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.
Водночас частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Як вбачається із матеріалів справи, предметом позову є немайнові вимоги, а саме:
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Обзразцовский", (ідентифікаційний код 41766055, адреса: 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Зразкова, буд. 2 Б) повернути власнику - територіальній громаді міста Дніпра в особі
Дніпровської міської ради (ідентифікаційний код 26510514, місце розташування: 49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 75) земельну ділянку, розташовану за адресою: вул. Калинова, 76 К у м. Дніпро, привівши її у придатний до використання стан шляхом знесення будівель та споруд самочинного будівництва: нежитлові будівлі загальною площею 748 кв. м., (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1451650412101);
- скасувати державну реєстрацію права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Образцовский" (ідентифікаційний код 41766055, адреса: 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Зразкова, буд. 2 Б) на об'єкт нерухомого майна - загальною площею 748 кв. м., (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1451650412101) із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна 1451650412101.
При цьому суд звертає увагу на те, що обґрунтованість позовних вимог наразі не входять до предмета дослідження та мають бути з'ясовані під час розгляду справи по суті.
Звертаючись із заявою про забезпечення позову прокурор посилається, зокрема, на правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 09.06.2023 у справі № 37з-23, відповідно до якої можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Отже, аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Правова позиція Верховного Суду в питаннях забезпечення позову зводиться до того, що господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.10.2018 у справі №913/257/18).
У постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову (п. 46).
Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами (пункт 47).
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії (пункт 48).
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Крім того, у вирішенні питання про забезпечення позову суд вважає обґрунтованими доводи заявника, що в даному випадку вжиття заходів забезпечення позову виступає як спосіб гарантування обов'язкового виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог і не створює невиправданих обмежень титульного власника в його правах.
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 910/12404/21).
Суд вважає за необхідне зазначити, що обраний прокурором вид забезпечення позову не призводить до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки обтяжене майно фактично залишиться у володінні та користуванні титульного власника (відповідача), а буде обмежено лише можливість розпоряджатися ним.
За таких обставин, враховуючи доводи заявника, наведені у заяві, з огляду на предмет та підстави позовних вимог, суд вважає, що заява прокурора про забезпечення позову підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 141, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Заяву Керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра (вх.№50071/25 від 14.11.2025) про забезпечення позову - задовольнити.
2. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Образцовский" (ідентифікаційний код 41766055) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо нерухомого майна, а саме: магазин літ. А-1, площею 262,8 кв.м., магазин літ. Б-1, площею 485,2 кв.м. розташованих за адресою: вул. Калинова, 76К у місті Дніпро (реєстраційний номер 1451650412101), у тому числі шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, про задоволення вимог іпотекодержателя, передачі в оренду, поділу об'єкта тощо.
Стягувач: Керівник Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра (49051, м. Дніпро, вул. Осіння, буд. 8) в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 75; ідентифікаційний код 26510514)
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Образцовский" (49000, м. Дніпро, вул. Зразкова, буд. 2Б; ідентифікаційний код 41766055)
Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з дати її підписання - 17.11.2025 та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Ухвала про забезпечення позову, як виконавчий документ, може бути пред'явлена до примусового виконання до - 18.02.2026 включно.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України до Центрального апеляційного господарського суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Т.В. Загинайко