вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
17.11.2025м. ДніпроСправа № 904/5667/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу
за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (м.Київ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вега-Д" (м. Дніпро)
про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" в загальному розмірі 54 944 грн. 94 коп.,
Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вега-Д" (далі - відповідач) заборгованість за договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" в загальному розмірі 54 944 грн. 94 коп.
Ціна позову складається з наступних сум:
- 19 213 грн. 31 коп. - основний борг;
- 16 726 грн. 24 коп. - інфляційні втрати;
- 19 005 грн. 39 коп. - 15% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" в частині повної та своєчасної оплати поставленої позивачем у січні 2019 року електричної енергії в обсязі 6 089 кВт/год, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 19 213 грн. 31 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України та Комерційної пропозиції для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії" № 2 від 27.12.2018 (додаток № 1 до договору) позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з березня 2019 року по серпень 2025 року у сумі 16 726 грн. 24 коп., а також 15% річних за період прострочення з 21.02.2019 по 25.09.2025 у сумі 19 005 грн. 39 коп.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн. 00 коп.
Ухвалою суду від 10.10.2024 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою (фізичною особою - підприємцем) документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.
Слід також відзначити, що місцезнаходження юридичної особи при здійсненні державної реєстрації, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" вноситься до відомостей про цю юридичну особу. За змістом частини 4 статті 17 вказаного Закону, державній реєстрації підлягають зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться у Єдиному державному реєстрі, тобто і зміна місцезнаходження, про що юридична особа має звернутись із відповідною заявою. Не вживши заходів для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про зміну свого місцезнаходження (в разі такої зміни), юридична особа повинна передбачати або свідомо допускати можливість настання певних негативних ризиків (зокрема щодо неотримання поштової кореспонденції).
Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою (фізичною особою - підприємцем) для забезпечення комунікації та зв'язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.
На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: вулиця Байкальська, будинок 3 А, м. Дніпро, 49000, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача (а.с.69).
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Слід відзначити, що поштове відправлення на офіційну адресу відповідача - вулиця Байкальська, будинок 3 А, м. Дніпро, 49000, в якому містилася ухвала суду від 10.10.2025, було повернуто за зворотною адресою з довідкою Акціонерного товариства "Укрпошта" форми 20 від 29.10.2025 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.74-77).
При цьому відповідно до частин 6, 7 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Отже, в розумінні частини 3 статті 120 та частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України відповідач є належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом; ухвала суду від 10.10.2025 вважається врученою відповідачу у паперовому вигляді 29.10.2025 (а.с.75).
При цьому до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу, фізичну особу - підприємця.
Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв'язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2023 № 1071) (далі - Правила), які визначають порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та регулюють відносини між ними.
Відповідно до пункту 76 Правил для отримання поштових відправлень користувачі послуг поштового зв'язку повинні забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил.
Згідно з пунктом 78 Правил поштові відправлення, адресовані юридичним особам, можуть видаватися їх представникам, уповноваженим в установленому законодавством порядку на одержання поштових відправлень.
Відповідно до пунктів 82, 83 Правил рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з адресатом (одержувачем). У разі відсутності адресата (одержувача), будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого (реєстрованого) листа з позначкою "Судова повістка", працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за зазначеною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду. Рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за зазначеною адресою", яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.
Враховуючи все вищевикладене, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на учасників судового процесу.
У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.
Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.
За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.
Слід також відзначити, що статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено перелік відомостей, про юридичну особу, які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зокрема, передбачено, що до Єдиного державного реєстру вноситься інформація для здійснення зв'язку з юридичною особою: телефон, адреса електронної пошти (пункт 18 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").
Слід відзначити, що інших засобів зв'язку з відповідачем Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також матеріали справи не містять.
В даному випадку господарським судом здійснені всі можливі заходи задля повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом, що підтверджується направленням ухвал суду на всі відомі суду засоби зв'язку з відповідачем.
Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 10.10.2025 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/130890439) надіслано судом 10.10.2025, зареєстровано в реєстрі 10.10.2025 та забезпечено надання загального доступу 13.10.2025, тобто завчасно; отже у позивача та відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Так, ухвалою суду від 10.10.2025, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Враховуючи встановлену вище дату вручення ухвали суду у паперовому вигляді відповідачу (29.10.2025, а.с.74), граничним строком для надання відзиву на позовну заяву було 13.11.2025.
Слід наголосити, що у зв'язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог позивача. У даному випадку додатково наданий майже один тиждень господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у Дніпропетровській області (місцезнаходження відповідача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.
Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій не внесено.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Отже, станом на 17.11.2025 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов'язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідачки не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідачка не скористалася своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2025, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Тобто, у статті 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Крім того, згідно з частинами 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Слід відзначити, що розгляд даної справи по суті розпочався 10.11.2025, а строк розгляду даної справи закінчується 09.12.2025, отже у даному випадку судому було надано сторонам достатній строк для висловлення їх правових позицій та подання доказів по справі.
Відповідно до частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору про постачання електричної енергії, строк дії договору, порядок споживання електричної енергії за даним договором, факт постачання електроенергії за договором, обсяги спожитої електроенергії споживачем, умови та порядок її оплати, наявність часткової чи повної її оплати, допущення прострочення, наявність підстав для стягнення інфляційних втрат та 15% річних у заявлених до стягнення сумах.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема, і про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (пункт 16).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.
Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" визначено постачальником "останньої надії" на період з 01.01.2019 до 30.06.2024.
Відповідно до частини 6 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.
Згідно з частиною 11 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" має повідомити споживачу умови постачання, ціни на електричну енергію, а також про право споживача на вибір електропостачальника. Постачальник "останньої надії" зобов'язаний оприлюднити зазначену інформацію на своєму офіційному веб-сайті.
Постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу. У цьому випадку покази засобу вимірювання визначаються постачальником послуг комерційного обліку на дату початку фактичного постачання електричної енергії в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, який не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу. Про кінцевий строк постачання електричної енергії постачальник "останньої надії" має повідомляти споживача у виставлених рахунках кожні 30 днів. Повідомлення про припинення електропостачання надаються споживачу відповідно до процедури, передбаченої цими Правилами. Якщо споживач постачальника "останньої надії" не уклав договір із новим електропостачальником по закінченню терміну договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", розподіл та постачання електричної енергії такому споживачу припиняється шляхом здійснення відключення електроустановки такого споживача (пункт 3.4.4. Правил).
Договір регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" споживачу, у разі, якщо обраний споживачем електропостачальник не спроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання споживачем нового електропостачальника або до припинення у передбачених чинним законодавством чи договором випадках та є укладеним сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, з початку фактичного постачання електричної енергії споживачу.
Позивач зазначає, що на виконання частини 11 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", ним, як постачальником "останньої надії", 27.12.2018 на своєму офіційному веб-сайті у мережі Інтернет за адресою www.uie.kiev.ua розміщено Порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; Договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; додаток № 1 до договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" - "Комерційна пропозиція № 2 від 27.12.2018 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії"; додаток до Комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018 "Ціни, за якими здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії".
Згідно з положеннями частин 7 - 9 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" електропостачальник, неспроможний постачати електричну енергію, має повідомити про дату припинення постачання електричної енергії постачальника "останньої надії", споживачів, Регулятора, оператора системи передачі та оператора системи розподілу Постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу.
Положенням пункту 6.2.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ) встановлено, що адміністратор комерційного обліку повідомляє оператора системи та постачальника "останньої надії" про перелік споживачів, які переходять до постачальника "останньої надії". ОСР протягом одного робочого дня з дня отримання такого повідомлення надає постачальнику "останньої надії" інформацію про контактні дані споживачів.
Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" (далі - ПАТ "Запоріжжяобленерго", ОСР) визначений, як оператор системи розподілу згідно з реєстром суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг та на яких покладені функції адміністраторів комерційного обліку відповідно до положень пункту 10 ПРРЕЕ в редакції, що діяла до 01.07.2024.
Листом № 007-52/1267 від 29.01.2019 (а.с.32-35) ПАТ "Запоріжжяобленерго" повідомило, що ТОВ "Вега-Д" (далі - споживач, відповідач) віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник "останньої надії" з 01.01.2019.
Відповідно до пункту 6.2.8 ПРРЕЕ постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів.
Отже, відповідач перебував на постачанні електричної енергії у постачальника "останньої надії" у січні 2019 року.
Отже, судом встановлено, що відповідно до статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (далі - постачальник, позивач), який виконує функції постачальника "останньої надії", та ТОВ "Вега-Д" (далі - споживач, відповідач) укладено договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (далі - договір, а.с.18-25) на умовах договору про постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312.
Вказаний договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (далі - договір) є публічним договором приєднання споживача (далі - споживач) до цього договору і регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (далі - постачальник) споживачу, у разі, якщо обраний споживачем електропостачальник неспроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання споживачем нового електропостачальника або до припинення постачання у передбачених чинним законодавством чи цим договором випадках. Цей договір укладається сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до цього договору (пункт 1.1. договору).
Відповідно до умов пункту 1.2. договору умови договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів України.
Згідно з пунктом 2.1. договору за договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).
Відповідно до пункту 2.2. договору обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії. Побутовий споживач використовує електричну енергію виключно на власні побутові потреби, у тому числі для освітлення, живлення електроприладів тощо, що не включає професійну та комерційну діяльність.
Пунктом 3.1. договору визначено, що постачальник здійснює постачання електричної енергії споживачу з моменту припинення постачання електричної, енергії споживачу діючим електропостачальником у випадках, зазначених у пункті 3.2. цієї глави.
Згідно з умовами пункту 3.4. договору електрична енергія постачається до електроустановок споживача протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Якщо після закінчення зазначеного строку постачання електричної енергії споживач не розпочав процедуру зміни електропостачальником, постачання електричної енергії на об'єкт призупиняється.
У пункті 3.6. договору передбачено, що з першим рахунком за електричну енергію, який надає постачальник споживачу, постачальник має надати споживачу інформацію про: ціни (тарифи) та термін дії договору (не більше 90 діб); оплату послуг з розподілу через постачальника з наступним переведенням цієї оплати оператору системи; право споживача змінити постачальника. Постачальник не має права вимагати від споживача будь-якої іншої оплати за електричну енергію, що не визначена цим договором.
Початок постачання електричної енергії споживачу починається з факту споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ у разі укладення договору між сторонами (пункт 3.7. договору).
У відповідності до умов пункту 5.1. договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", яка є додатком 1 до договору.
Згідно з умовами пункту 5.2. договору спосіб визначення ціни (тарифу) за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об'єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни за електричну енергію.
Згідно з умовами пунктів 5.8., 5.9. договору розрахунковим періодом за договором є календарний місяць. Розрахунки споживача за договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (далі - спецрахунок). При цьому споживач не обмежується в праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника, та в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.
У пункті 13.1. договору передбачено, що договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.
Споживач (відповідач) був приєднаний до договору на умовах Комерційної пропозиції № 2, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", ПРРЕЕ.
Відповідно до пункту Комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018 для постачання електричної енергії споживачам - постачальником "останньої надії" (далі - Комерційна пропозиція, а.с. 26-29), ціна на електричну енергію формується згідно Порядку формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 № 1179 (далі - Порядок). Ціни постачальника наведені у додатку до цієї Комерційної пропозиції (а.с.30-31).
Як вказано вище, відповідно частин 8-9 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", які кореспондується з умовами, що зазначені в Додатку 1 "Комерційна пропозиція № 2" до договору, постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу. Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів.
У розділі "Позовна давність" Комерційної пропозиції № 2 передбачено, що, керуючись статтею 259 Цивільного кодексу України, сторони домовились встановити в договорі збільшений строк позовної давності: строк загальної позовної давності щодо вимог про стягнення боргу тривалістю 5 років; строк спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штраф, пеня) тривалістю 2 роки.
За приписами частини 1 статті 45 Закону України "Про ринок електричної енергії", розподіл електричної енергії здійснюється оператором системи розподілу. Діяльність з розподілу електричної енергії підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства.
Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 45 Закону України "Про ринок електричної енергії" ОСР зобов'язаний при застосуванні процедур зміни/заміни електропостачальника надавати новому електропостачальнику інформацію про споживачів, приєднаних до його системи розподілу, яким здійснював продаж попередній електропостачальник, в обсягах та порядку, визначених Регулятором.
ОСР щомісяця надає постачальнику "останньої надії" звіти щодо фактичного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (далі - Звіти), на підставі яких постачальник "останньої надії" визначає обсяг спожитої електричної енергії кожним споживачем.
Отже, всю інформацію щодо споживачів та обсягу спожитої ними електричної енергії ДПЗД "Укрінтеренерго" отримує від ОСР в Звітах.
З метою підтвердження обсягів спожитої відповідачем у січні 2019 року електричної енергії, позивач листом № 44/10-3257/ПОН від 15.09.2025 звернувся до ПАТ "Запоріжжяобленерго".
Листом № 007.2-66/5568 від 22.09.2025 ПАТ "Запоріжжяобленерго" повідомило, що обсяг спожитої ТОВ "Вега-Д" у січні 2019 року електроенергії становить 6 089 кВт/год (а.с.53).
Відповідно до даних Звіту, наданого ПАТ "Запоріжжяобленерго" разом з листом від 18.10.2019 № 007-067/17431, у січні 2019 року відповідачем було спожито електричну енергію в обсязі 6 089 кВт/год (а.с.37-40).
Враховуючи вказане, позивачем був складений Акт купівлі-продажу електроенергії №000618 від 31.01.2019, в якому відображено обсяг спожитої відповідачем електроенергії - 6 089 кВт/год на суму 19 213 грн. 31 коп. (а.с.42).
З матеріалів справи також убачається, що позивачем був виставлений рахунок №000036575106/07/О01/03540 від 09.02.2019 на суму 19 213 грн. 31 коп. щодо оплати вказаного в Акті обсягу електроенергії (а.с.43).
Як зазначає позивач у позовній заяві, рахунок № 000036575106/07/О01/03540 від 09.02.2019 на суму 19 213 грн. 31 коп. та Акт купівлі-продажу електроенергії № 000618 від 31.01.2019 були надіслані відповідачу разом з рекомендованим повідомленням №0100172239220, але відповідач не оплатив зазначений рахунок. Також позивач посилається на те, що надсилав відповідачу листи щодо погашення зазначеної заборгованості, а саме: лист №44/09-2348/ПОН від 12.11.2020, лист № 44/11-767 від 25.05.2021, лист № 44/09-385/ПОН від 07.02.2023, лист № 44/11-1739/ПОН від 27.06.2023, які відповідач залишив без відповіді та задоволення.
Отже, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" в частині повної та своєчасної оплати поставленої позивачем у січні 2019 року електричної енергії в обсязі 6 089 кВт/год, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 19 213 грн. 31 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України та Комерційної пропозиції для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії" № 2 від 27.12.2018 (додаток № 1 до договору) позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з березня 2019 року по серпень 2025 року у сумі 16 726 грн. 24 коп., а також 15% річних за період прострочення з 21.02.2019 по 25.09.2025 у сумі 19 005 грн. 39 коп. Вказане і є причиною виникнення спору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, який підпадає під правове регулювання норм § 5 глави 54 Цивільного кодексу України.
При цьому, як було вказано вище, договірні відносини склалися між сторонами шляхом укладення договору приєднання.
Згідно зі статтею 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Як було встановлено вище, у січні 2019 року відповідачем було спожито електричну енергію в обсязі 6 089 кВт/год на суму 19 213 грн. 31 коп., що, зокрема, було відображено позивачем у складеному ним Акті купівлі-продажу електроенергії № 000618 від 31.01.2019.
Так, з матеріалів справи вбачається, що вказаний Акт підписаний лише з боку позивача.
При цьому, як було вказано вище, дані про обсяг спожитої електричної енергії відповідачем підтверджуються коригувальним Звітом щодо фактичного корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго", які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу (передачі) за січень 2019 року (а.с.38-40), який був долучений ПАТ "Запоріжжяобленерго" до листа від 18.10.2019 № 007-067/17431, адресованого Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (а.с.37).
Враховуючи вказане, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується споживання відповідачем у січні 2019 року електричної енергії в заявленому позивачем обсязі 6 089 кВт/год на суму 19 213 грн. 31 коп.
При цьому відповідно до пункту 5.10. договору оплата виставленого постачальником рахунка за договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
Так, у Комерційній пропозиції № 2 від 27.12.2018 визначені спосіб (порядок) та строки оплати за постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", а саме: споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку. Орієнтовна вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих постачальником від оператора систем розподілу (передачі) (далі - ОС). Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.
Відповідно до пункту 4.12 ПРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20-го числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5-ти робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10-ти робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20-го календарного дня після закінчення розрахункового періоду.
Як було зазначено вище, позивач у позовній заяві посилався на те, що рахунок №000036575106/07/О01/03540 від 09.02.2019 на суму 19 213 грн. 31 коп. та Акт купівлі-продажу електроенергії № 000618 від 31.01.2019 були надіслані відповідачу поштовим зв'язком разом з рекомендованим повідомленням № 0100172239220.
Суд відзначає, що на підтвердження факту надсилання на адресу відповідача рахунку №000036575106/07/О01/03540 від 09.02.2019 на суму 19 213 грн. 31 коп. та Акту купівлі-продажу електроенергії № 000618 від 31.01.2019 позивач долучив до матеріалів справи копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0100172239220 (а.с.44), а також копію лицьової сторони конверту з поштовим ідентифікатором №0100172239220, надісланого ДПЗД "Укрінтеренерго" на юридичну адресу ТОВ "Вега-Д" (а.с.45).
Господарський суд розцінює критично вказані докази, а також доводи позивача щодо надіслання відповідачу вказаних документів, оскільки вони не підтверджуються жодним належним доказом, а саме: зі змісту рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0100172239220 (а.с.44), а також лицьової сторони конверту з поштовим ідентифікатором № 0100172239220, надісланого ДПЗД "Укрінтеренерго" на юридичну адресу ТОВ "Вега-Д", неможливо встановити, які документи були надіслані у вказаному поштовому відправленні, оскільки поштовий опис вкладення до відправлення №0100172239220 позивачем не наданий, також не надана розрахункова квитанція щодо зазначеного поштового віправлення.
Крім того, в процесі розгляду справи відповідач також не підтвердив факт отримання від позивача рахунку № 000036575106/07/О01/03540 від 09.02.2019 на суму 19 213 грн. 31 коп. та Акту купівлі-продажу електроенергії № 000618 від 31.01.2019, складених позивачем щодо спожитої в січні 2019 року електричної енергії в обсязі 6 089 кВт/год.
Інших доказів направлення відповідачу (чи отримання ним) рахунку №000036575106/07/О01/03540 від 09.02.2019 на суму 19 213 грн. 31 коп. та Акту купівлі-продажу електроенергії № 000618 від 31.01.2019, складених позивачем щодо спожитої в січні 2019 року електричної енергії в обсязі 6 089 кВт/год позивач суду не надав.
У той же час, позивачем були долучені до позовної заяви фіскальний чек від 02.10.2025, список № 463 згрупованих відправлень, поштовий опис вкладення у цінний лист №0505379138246, які підтверджують надсилання позивачем на юридичну адресу відповідача (вулиця Байкальська, будинок 3 А, м. Дніпро, 49000) позовної заяви зі всіма додатками, серед яких були наявні рахунок № 000036575106/07/О01/03540 від 09.02.2019 на суму 19 213 грн. 31 коп. та Акт купівлі-продажу електроенергії № 000618 від 31.01.2019, складені позивачем щодо спожитої в січні 2019 року електричної енергії в обсязі 6 089 кВт/год.
В аспекті зазначеного господарський суд вважає за доцільне звернутись до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, пункт 33, 08.12.2016).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/10965/17, 03.12.2018 у справі № 904/5995/16 та ухвалі Верховного Суду від 06.03.2020 у справі № 911/1974/18.
Крім того, слід відзначити, що відповідно до частини 1 статті 222 Господарського кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин), учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Виходячи з принципів розумності та справедливості, не допускаючи проявів надмірного формалізму, оцінивши всі вказані обставини в їх сукупності, враховуючи принцип вірогідності доказів, а також факт звернення позивача із позовом до суду щодо стягнення заборгованості за поставлену ще у січні 2019 року електричну енергію в обсязі 6 089 кВт/год на суму 19 213 грн. 31 коп., а також факт завчасного направлення позивачем позовної заяви з додатками, з яких вбачається наявність вимоги позивача до відповідача щодо погашення спірної заборгованості, чим було надано можливість відповідачу добровільно її виконати, суд приходить до висновку, що строк оплати спожитої відповідачем у січні 2019 року електричної енергії в обсязі 6 089 кВт/год на суму 19 213 грн. 31 коп. є таким, що настав 14.10.2025 (документи вважаються доставленими відповідачу 07.10.2025 + 7 днів відповідно до вимог статті 530 Цивільного кодексу України).
Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказів на підтвердження оплати спожитої відповідачем у січні 2019 року електричної енергії в обсязі 6 089 кВт/год на суму 19 213 грн. 31 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.
Враховуючи зазначені вище норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 19 213 грн. 31 коп. є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.
Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 19 213 грн. 31 коп.
При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з розділом "Додаткові зобов'язання споживача" Комерційної пропозиції № 2 споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також 15% річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
При цьому зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 15% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю, тобто інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 по справі № 910/4590/19).
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України та Комерційної пропозиції для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії" № 2 від 27.12.2018 (додаток № 1 до договору) позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з березня 2019 року по серпень 2025 року у сумі 16 726 грн. 24 коп., а також 15% річних за період прострочення з 21.02.2019 по 25.09.2025 у сумі 19 005 грн. 39 коп. При цьому, здійснюючи такі нарахування, позивач у позовній заяві посилається на те, що інфляційні втрати та 15% річних підлягають нарахуванню з 21.02.2019.
З приводу вказаних вимог позивача суд зазначає наступне.
Як було встановлено судом вище, позивач помилково вважає, що обов'язок з оплати спожитої відповідачем у січні 2019 року електричної енергії в обсязі 6 089 кВт/год на суму 19 213 грн. 31 коп. виник у відповідача 20.02.2019, оскільки вище судом встановлено, що обов'язок з оплати виник у відповідача лише 14.10.2025, з огляду на те, що матеріали справи містять докази належного направлення відповідачу рахунку № 000036575106/07/О01/03540 від 09.02.2019 на суму 19 213 грн. 31 коп. та Акту купівлі-продажу електроенергії № 000618 від 31.01.2019, складених позивачем щодо спожитої в січні 2019 року електричної енергії в обсязі 6 089 кВт/год, лише разом з позовною заявою 02.10.2025. Як встановлено судом, такі документи вважаються доставленими відповідачу 07.10.2025.
Отже, суд приходить до висновку, що посилання позивача на наявність прострочення оплати відповідачем спожитої у січні 2019 року електричної енергії на суму 19 213 грн. 31 коп. у період з 21.02.2019 по 25.09.2025 не підтверджується матеріалами справи, як наслідок, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факт існування прострочення в період з 21.02.2019 по 25.09.2025, в який позивачем розраховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати та 15% річних.
Враховуючи вказане, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення 16 726 грн. 24 коп. інфляційних втрат та 19 005 грн. 39 коп. 15% річних, у зв'язку з чим відмовляє в їх задоволенні.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 1 058 грн. 84 коп. частина витрат по сплаті судового збору.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вега-Д" про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" в загальному розмірі 54 944 грн. 94 коп. - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вега-Д" (вулиця Байкальська, будинок 3 А, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код 36575106) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (вулиця Кирилівська, будинок 85, м. Київ, 04080; ідентифікаційний код 19480600) - 19 213 грн. 31 коп. основного боргу та 1 058 грн. 84 коп. частину витрат по сплаті судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене та підписане 17.11.2025.
Суддя Ю.В. Фещенко