пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
13 листопада 2025 року Справа № 903/816/25
Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняка А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі
за позовом: Акціонерного товариства “Перший Український Міжнародний Банк»
до відповідача: фізичної особи-підприємця Романюк Вікторії Сергіївни
про стягнення 713535,76 грн,
за участю представників-учасників справи:
від позивача: Курилова О. А., довіреність від 25.07.2025;
від відповідача: Масленнікова Т. М., адвокат, ордер серія АІ № 2020384 від 09.10.2025.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Суть спору: 12.08.2025 до Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства “Перший Український Міжнародний Банк» до Фізичної особи-підприємця Романюк Вікторії Сергіївни про стягнення 713535,76 грн, з них 175000,02 грн прострочену заборгованість за сумою кредиту (тіло), 495833,31 грн строкову заборгованість за сумою кредиту (тіло), 42702,43 грн прострочену заборгованість за комісією.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору “Кредит “всеБізнес» №722873738196 від 20.11.2024 в частині повернення кредитних коштів та сплати комісії.
Ухвалою суду від 13.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 09.09.2025; запропоновано відповідачу надати відзив на позов, заперечення на відповідь на відзив; позивачу - відповідь на відзив.
09.09.2025 позивач через систему “Електронний суд» подав заяву про розгляд справи без участі його представника, вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Дана заява з додатками долучена до матеріалів справи.
Відповідач в судове засідання 09.09.2025 не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, хоча вчасно та належно була повідомлена про час та місце судового засідання, що підтверджується повернутим на адресу суду рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0610274388440.
У судовому засіданні 09.09.2025 суд, на виконання вимог ст. 195 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), враховуючи строки розгляду справи, постановив на місці закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 13.10.2025.
Ухвалою суду від 09.09.2025 повідомлено учасників справи про те, що розгляд справи по суті відбудеться 13.10.2025.
Відповідач в судове засідання 13.10.2025 не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, хоча вчасно та належно була повідомлена про час та місце судового засідання, що підтверджується повернутим на адресу суду рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0610279001896.
10.10.2025 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав заяву про відкладення розгляду справи по суті для надання йому можливості реалізувати своє право на професійну правову допомогу. Дане клопотання долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 13.10.2025 представник відповідача просив відкласти розгляд справи по суті для надання можливості мирно врегулювати спір, оскільки звернулися письмово до позивача з пропозицією реструктуризувати заборгованість, що є предметом спору.
Ухвалою суду від 13.10.2025 повідомлено учасників справи про те, що розгляд справи по суті відбудеться 05.11.2025 в режимі відеоконференції з представником відповідача.
04.11.2025 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав письмові пояснення (фактично відзив на позов), які суд в судовому засіданні 05.11.2025 залишив без розгляду з підстав наведених в ухвалі суду від 05.11.2025.
04.11.2025 позивача через систему “Електронний суд" подав заяву про закриття провадження в частині позовних вимог, щодо стягнення простроченої заборгованості за комісією в сумі 42702,43 грн та простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 87297,57 грн, оскільки відповідачем після пред'явлення позову було частково погашено заборгованість. Дана заява з додатками долучена до матеріалів справи.
Також 04.11.2025 через систему “Електронний суд" надійшла заява від позивача про відкладення судового засідання на іншу дату та надання можливість представнику позивача адвокату Куриловій Ользі Анатоліївні брати участь в наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції. Дана заява з додатками долучена до матеріалів справи.
Представник відповідача в судовому засіданні 05.11.2025 підтримала клопотання представника позивача про відкладення судового засідання, оскільки чекають погодження позивача про реструктуризацію заборгованості, що є предметом позову.
Ухвалою суду від 05.11.2025 повідомлено учасників справи про те, що розгляд справи по суті відбудеться 13.11.2025 в режимі відеоконференції з представниками позивача та відповідача.
13.11.2025 позивач через систему «Електронний суд» подав заяву про закриття провадження у справі в частині стягнення простроченої заборгованості в сумі 30000,00 грн, які відповідач сплатила 12.11.2025, а тому з урахуванням погашених сум станом на 13.11.2025 загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 553535,76 грн, з яких 57702,45 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту (тіло), 495833,31 грн строкова заборгованість за сумою кредиту (тіло). Дана заява з додатками долучена до матеріалів справи.
У судовому засіданні 13.12.2025 представник позивача підтримала заяви про закриття провадження у справі в частині стягнення 42702,43 грн простроченої заборгованості за комісією та 117297,57 грн простроченої заборгованості за сумою кредиту (тіло) у зв'язку з відсутністю предмету спору, щодо вимог про стягнення решти 553535,76 грн просила позов задовольнити повністю.
У судовому засіданні 13.12.2025 представник відповідача не заперечувала щодо закриття провадження у справі в частині стягнення 42702,43 грн простроченої заборгованості за комісією та 117297,57 грн простроченої заборгованості за сумою кредиту (тіло) у зв'язку з їх сплатою після відкриття провадження у справі, в іншій частині позову просила відмовити, оскільки вважає їх безпідставними, необгрунтованими та передчасними.
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
установив:
20.11.2024 між Акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" (кредитором) та фізичною особою-підприємцем Романюк Вікторією Сергіївною (позичальник) укладено кредитний договір «Кредит «всеБІЗНЕС» №722873738196 (далі - договір).
Договір укладено за допомогою системи «Інтернет Банкінг» шляхом підписання його тексту в електронному вигляді електронним цифровим підписом. Факт укладення договору з боку позичальника підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 20.11.2024, відповідно до якого файл Dogovir_vseBusiness_722873738196.pdf, що містить кредитний договір, підписаний фізичною особою-підприємцем Романюк Вікторією Сергіївною 20.11.2024 о 10:59:48 год.; результат перевірки підпису - підпис створено та перевірено успішно; цілісність даних підтверджено.
Відповідно до статті 1 договору банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені договором та типовими умовами, зокрема (але не виключно), відповідно до наступного:
- сума кредиту 700000,00 грн (п. 1.1.1 договору);
- строк кредитування до 20.11.2026 включно (п. 1.1.3 договору);
- комісійна винагорода за надання кредиту: тариф комісійної винагороди - 0%; комісійна винагорода розраховується шляхом множення тарифу комісійної винагороди на суму кредиту; комісійна винагорода сплачується одноразово за рахунок кредитних коштів відповідно до п. 6.3.1 типових умов (п. 1.1.4.1 договору);
- комісійна винагорода за обслуговування кредиту: тариф комісійної винагороди - 1,6% за один місяць користування кредитом; комісійна винагорода розраховується шляхом множення тарифу комісійної винагороди на суму кредиту відповідно до п. 6.3.2 типових умов, та сплачується щомісячно згідно графіку платежів, наведеного в п.1.4 договору (п. 1.1.4.2 договору);
- процентна ставка за користування кредитом 0,00001 % річних; проценти нараховуються відповідно до п. 6.2 типових умов та сплачуються згідно графіку платежів, наведеного в п.1.4 договору (п. 1.1.4.3 договору);
- процентна ставка на прострочену суму кредиту 0,00001% річних; проценти нараховуються та сплачуються відповідно до п.6.2 типових умов (п. 1.1.4.4 договору);
- поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ» (п. 1.1.5 договору);
- рахунок для погашення боргових зобов'язань: № НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ» (п. 1.1.6 договору);
- цільове використання кредиту: на придбання основних засобів та/ або поповнення оборотного капіталу в межах видів діяльності позичальника, на здійснення яких позичальник має право відповідно до законодавства України і кредитування яких не заборонено законодавством України та договором, а також на сплату комісійної винагороди, передбаченої п. 1.1.4.1 договору (у разі наявності такої комісійної винагороди) в сумі, що визначається згідно п.1.1.4.1 договору (п. 1.1.7 договору);
- типові умови кредитування в рамках кредитного договору «Кредит «всеБІЗНЕС», укладеного в Системі ІНТЕРНЕТ-БАНКІНГ ПУМБ DIGITAL BUSINESS Акціонерного Товариства «Перший Український Міжнародний Банк», що розміщуються на інтернет-сайті банка (за електронною адресою: https://www.pumb.ua/) та є невід'ємною частиною договору (п. 1.1.8 договору).
Згідно з п. 1.4 договору позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити плату за кредит в розмірах та строки, зазначені в графіку платежів, а саме починаючи з 20.12.2024 щомісячно не пізніше 20 числа місяця до 20.10.2026 включно сплачувати платежі за кредитом у розмірі 40366,67 грн, а 20.11.2026 40366,59 грн, з яких на погашення основної суми (тіла) кредиту по 29166,67 грн, а 20.11.2026 - 29166,59 грн, та на погашення комісії по 11200,00 грн щомісяця. Загальна сума, яку зобов'язався сплатити позичальник на погашення кредиту складає 968800,00 грн, з яких: 700000,00 грн на погашення основної суми (тіла) кредиту; 268800,00 грн на погашення комісії.
Повернення кредиту, сплата плати за кредит та інших боргових зобов'язань здійснюється позичальником шляхом безготівкових перерахувань грошових коштів на користь банку на рахунок для погашення боргових зобов'язань (п. 1.5 договору).
У п. 2.1 договору зазначено, що підписанням договору позичальник звертається до банку за наданням кредиту в сумі, зазначеній в п. 1.1.1 договору, та підтверджує, що кредитні кошти будуть використані за цільовим призначенням відповідно до договору. Умови цього пункту договору є заявою (клопотанням) позичальника про надання кредиту.
Відповідно до п. 2.3 договору позичальник уповноважує банк здійснити за рахунок кредитних коштів переказ суми комісійної винагороди за надання кредиту у розмірі, визначеному відповідно до п. 1.1.4.1 договору, на користь банку, згідно з п. 6.3.1 типових умов. Сума кредиту, що залишиться після переказу суми комісійної винагороди за надання кредиту на користь банку, зараховується на поточний рахунок позичальника, зазначений в п. 1.1.5 договору.
Згідно з п. 4.3 договору підписанням договору позичальник підтверджує, що до укладення договору був в письмовій формі повідомлений банком про обов'язкову інформацію, яка повинна надаватися відповідно до вимог ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», в тому числі шляхом надання позичальнику доступу до такої інформації на власному веб-сайті банку та попереднього погодження проекту договору. Всі умови та положення договору та типових умов позичальнику зрозумілі, згоди з усіх істотних умов договору досягнуто.
Цей договір складається з даного документа та типових умов. З моменту укладення договору типові умови стають його невід'ємною частиною. Банк має право в будь-який час вносити зміни до типових умов, повідомляючи про це позичальника як передбачено типовими умовами. Підписанням договору позичальник підтверджує своє ознайомлення та повну, безумовну і остаточну згоду з договором та типовими умовами, умови договору та типових умов позичальнику відомі та зрозумілі. Укладаючи договір, позичальник приймає на себе всі обов'язки та набуває всіх прав, передбачених типовими умовами стосовно позичальника, рівно як і банк бере на себе всі обов'язки та набуває всіх прав, передбачених типовими умовами стосовно банку (п. 5.1 договору).
Зміст п. 5.3 договору вказує на те, що сторони домовились, що договір укладається сторонами в формі електронного документа за допомогою системи «ІНТЕРНЕТ-БАНКІНГ». Договір є оригіналом електронного документу після його підписання сторонами шляхом накладення КЕП уповноваженого представника банку та КЕП/ УЕП позичальника (тип підпису - на розсуд позичальника).
Відповідно до п. 5.4 договору зазначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання банком та позичальником шляхом накладення КЕП позичальника та КЕП уповноваженого представника банку (з моменту накладення останнього електронного підпису) та діє до моменту виконання сторонами взятих на себе зобов'язань згідно договору в повному обсязі.
До підписання договору позичальник ознайомився з типовими умовами завантаживши їх за посиланням, що доступне під час укладення договору в кабінеті Digital. Сторони домовились, що розміщення типових умов за посиланням в кабінеті Digital є належним способом надання типових умов позичальнику. Датою надання типових умов позичальнику та датою приєднання позичальника до типових умов є дата підписання договору позичальником. Після підписання договору зі свого боку банк направляє позичальнику підписаний обома сторонами договір на адресу електронної пошти позичальника, зазначену в реквізитах договору (п. 5.5 договору).
У п. 4.2 типових умов передбачено, що у випадку виникнення будь-якої несприятливої події, банк набуває право вимагати від позичальника достроково повернути виданий позичальникові кредит, а позичальник зобов'язаний, незважаючи на положення п.1.1.3, п.1.4 договору, п. 5.1.1 типових умов, виконати таку вимогу банку і повернути отриманий кредит в повному обсязі разом із платою за кредит і штрафними санкціями, що підлягають сплаті позичальником на користь банку згідно з договором, в строк не пізніше семи банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги. У разі невиконання позичальником зазначеної вимоги банк має право здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунків позичальника в порядку, встановленому договором та типовими умовами, для погашення боргових зобов'язань позичальника.
Згідно з п. 5.1 типових умов позичальник зобов'язаний повернути кредит в розмірах і строки, визначені в ст. 1 договору.
Позивач вказує, що виконав свої зобов'язання за договором своєчасно та в повному обсязі, оскільки надав позичальнику грошові кошти в розмірі 700000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника, що підтверджується платіжним дорученням № TR.88685155.49995.29514 від 20.11.2024 (а.с.16).
Факт надання кредиту, користування кредитом, погашення кредиту підтверджується випискою з особового рахунку за період 20.11.2024 по 17.07.2025. (а.с. 17).
Позивач зазначає, що з урахуванням здійснених зарахувань на оплату за кредитним договором заборгованість відповідача, станом на 17.07.2025, становить 713535,76 грн, з яких 670833,33 грн за сумою кредиту (тілом), яка включає прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 175000,02 грн та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 495833,31 грн, 42702,43 грн прострочена заборгованість за комісією.
У зв'язку з наявністю у відповідача заборгованості за кредитним договором, 02.05.2025 позивач поштовим відправленням №0505297912377 звернувся до відповідача з вимогою №275 від 29.04.2025 про погашення заборгованості за кредитним договором.
Існування у відповідача заборгованості за кредитним договором та ігнорування позичальником вимоги банку про погашення заборгованості стала підставою для прийняття рішення про дострокове повернення всієї суми кредиту в судовому порядку.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За змістом положень ст. 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України встановлено обов'язковість виконання договору сторонами.
За правилом ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Згідно зі ст. 638 ЦК України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ст. 5 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно зі ст. 8 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України “Про електронну комерцію» та Законом України “Про електронний цифровий підпис».
Статтею 1 Закону України “Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Згідно зі ст. 4 Закону України “Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
Статтею 6 Закону України “Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов'язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов'язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.
За змістом п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Частинами 7, 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" врегульовано, що електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно з ч. 3-6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" врегульовано використання підпису в сфері електронної комерції, відповідно до якої якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
За п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовим ідентифікатором є алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Отже, підписання договору (електронного правочину) за допомогою одноразового пароля- ідентифікатора є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення сторонами такого договору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, в якій, серед іншого, зазначено, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений).
Як установлено судом, наявний в матеріалах справи договір про надання кредиту містить відмітки про підписання його ЕЦП (підтверджено кваліфікованою позначкою часу для підписання від надавача 20.11.2024 о 10:59:48.
Суд також зазначає, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2- 1383/2010).
З урахуванням принципів добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) мають тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17).
Відповідач доказів визнання недійсним договору про надання кредиту не надав, а отже, повинен виконувати його умови у повному обсязі.
Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).
За приписами ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Отже, за договором позики та кредитним договором обов'язку позикодавця (кредитодавця) передати позичальнику грошові кошти кореспондує обов'язок позичальника повернути позикодавцю (кредитодавцю) грошові кошти або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (при наданні позики), а також сплатити проценти, якщо це передбачено договором. Договір позики та кредитний договір вважаються виконаними в момент повернення позичальником грошових коштів, такої ж кількості речей того ж роду та такої ж якості (при наданні позики), а також сплати процентів, якщо це передбачено договором.
За наявними у справі доказами позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором, перерахувавши на поточний рахунок відповідача кредитні кошти в загальній сумі 700000,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 1.4 договору визначений графік повернення кредиту та сплати плати за кредит.
Згідно з розрахунком позивача у боржника станом на 17.07.2025 утворилась заборгованість за договором в сумі 713535,76 грн, що складається з яких 670833,33 грн за сумою кредиту (тілом), яка включає прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 175000,02 грн та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 495833,31 грн, 42702,43 грн прострочена заборгованість за комісією.
У подальшому, після відкриття провадження у справі, відповідачем частково сплачено заборгованість, а саме 42702,43 грн простроченої заборгованості за комісією та 117297,57 грн простроченої заборгованості за сумою кредиту (тіло), що підтверджується випискою по особовому рахунку та не заперечується представниками сторін.
Згідно з п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи, що відповідачем частково оплачено заборгованість, а саме 42702,43 грн простроченої заборгованості за комісією та 117297,57 грн простроченої заборгованості за сумою кредиту (тіло) після відкриття провадження у справі, тому в даній частині позову слід закрити провадження на суму 160000,00 грн, з них 42702,43 грн простроченої заборгованості за комісією та 117297,57 грн простроченої заборгованості за сумою кредиту (тіло) у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Судом встановлено, що договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), тому враховуючи прострочення повернення чергової частини позики(яка в т.ч. станом на час розгляду справи становить 57702,45 грн), позикодавець підставно вимагає дострокового повернення частини позики, що залишилася в силу положень ч.2 ст. 1050 ЦК України, тому решта позовним вимог про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 553535,76 грн, з них з них 57702,45 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту (тіло), 495833,31 грн строкова заборгованість за сумою кредиту (тіло) є обґрунтованими та підставними.
Судом відхиляються твердження представника відповідача, що позовні вимоги є передчасними через їх безпіставність, оскільки в силу положень ч.2 ст. 1050 ЦК України, через прострочення відповідачем повернення чергової частини позики(яка в т.ч. станом на час розгляду справи становить 57702,45 грн) у позивача виникло право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.
За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачем належними та достатніми доказами заборгованість за кредитом та процентами не спростована, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки згідно ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Доказів на спростування обставин, викладених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути 553535,76 грн, з них 57702,45 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту (тіло), 495833,31 грн строкова заборгованість за сумою кредиту (тіло).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 4 ст. 129 ГПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.129 ГПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути 6642,43 грн судового збору.
Керуючись ст.73-79, 86, 129, 231, 232, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Закрити провадження у справі № 903/816/25 за позовом Акціонерного товариства “Перший Український Міжнародний Банк» до фізичної особи-підприємця Романюк Вікторії Сергіївни в частині стягнення 42702,43 грн простроченої заборгованості за комісією та 117297,57 грн простроченої заборгованості за сумою кредиту (тіло) у зв'язку з відсутністю предмету спору.
3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Романюк Вікторії Сергіївни ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства “Перший Український Міжнародний Банк» (вул.Андріївська,4, м.Київ, 04070, код ЄДРПОУ 14282829) 553535,76 грн (п'ятсот п'ятдесят три гривні п'ятсот тридцять п'ять гривень 76 коп.), з них 57702,45 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту (тіло), 495833,31 грн строкова заборгованість за сумою кредиту (тіло), а також 6642,43 грн (шість тисяч шістсот сорок дві гривні 43 коп.) витрат по сплаті судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Дата складення повного
судового рішення
17.11.2025.
Суддя А. С. Вороняк