вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"06" листопада 2025 р. Cправа № 902/1190/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" (вул. Пирогова, буд. 131, м. Вінниця, 21037)
до: Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 1261214,95 грн
Головуючий суддя Яремчук Ю.О.
Секретар судового засідання Надтока Т.О.
за участю представників сторін:
позивача: Топольницький А.Й.
відповідача: Каправий А.М.
28.08.2025 до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення 1 261 214,95 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2025 справу № 902/1190/25 розподілено судді Яремчуку Ю.О.
Ухвалою суду від 02.09.2025 відкрито провадження у справі № 902/1190/25. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 02.10.2025.
За результатами проведеного судового засідання 02.10.2025 суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення судового розгляду справи по суті на 06.11.2025, про що винесено ухвалу яку занесено до протоколу судового засідання.
На визначену дату судом в судове засідання з'явились представник позивача та представник відповідача.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Представник позивача позов підтримав в повному обсязі. Представник відповідача проти позову
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
06.11.2025 в судовому засіданні в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням зі сторони відповідача умов укладеного між сторонами договору № КА-101800 від 16.01.2025 про постачання електричної енергії споживачу в частині розрахунків за надані послуги, а саме за постачання електричної енергії.
Представник відповідача проти позову заперечує повністю відповідно до відзиву на позовну заяву від 30.09.2025, обгрунтовуючи тим, що кінцевим бенефіціаром власником позивача є ОСОБА_1 , який володіє 100% часткою у статутному капіталі компанії "Полпон Трейдінг Лімітед", яка є засновником ТОВ "Енера Вінниця". Указом Президента України №38/2025 від 19.01.2025 введено в дію рішення Ради національної безпеки та оборони України від 19.01.2025 згідно якого відносно ОСОБА_2 застосовано персональні спеціальні, економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), що передбачають заборону на участь у публічних закупівлях товарів, робіт, послуг підприємствам кінцевим бенефіціарним власникам, яких є підсанкційна особа. Тому, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.
Із наявних доказів в матеріалах справи судом встановлено наступне: Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії юридичним та фізичним (побутовим) споживачам, відповідно до отриманої ліцензії (Постанова НКРЕКП від 14.06.2018 № 429), починаючи з 01.01.2019.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" та Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України було укладено договорір про постачання електричної енергії споживачу № КА-101800/ 2 КЕС.
Відповідно до умов укладеного договору, Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору - п. 2.1. Договору.
Між сторонами договору було погоджено, що Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору.
Ціна 1 кВт*год електричної енергії, станом на дату укладання цього Договору, з урахуванням тарифу на послуги з передачі, становить 11,22 грн. (одинадцять гривень 22 копійки) з урахуванням ПДВ, у тому числі:
-ціна електричної енергії - 6,00061 грн.;
-регульований тариф на послуги з передачі електричної енергії, у розмірі, встановленому НКРЕКП - 0,68623 грн.;
-регульований тариф на послуги з розподілу, у розмірі, встановленому НКРЕКП - 2,23725 грн.;
-вартість послуг Постачальника, що включає усі витрати Постачальника, які необхідні для виконання Постачальником умов цього Договору, в тому числі на пересилання документів, сплату митних тарифів, податків, зборів та інших платежів, інших витрат, які понесе Постачальник у зв'язку з виконанням Договору - 0,42591 грн.;
-податок на додану вартість у розмірі 20% до ціни електричної енергії - 1,87 грн.
Сума оплати за послуги з передачі електричної енергії та вартість послуг з розподілу відповідному ОСР включається в рахунок за електричну енергію.
Загальна вартість всього обсягу поставки електричної енергії складає: 11220000,00 грн. (одинадцять мільйонів двісті двадцять тисяч гривень 00 копійок) грн., з урахуванням ПДВ 13464000,00 грн. (тринадцять мільйонів чотириста шістдесят чотири тисячі гривень 00 копійок ) (п.п. 5.1., 5.2. - договору).
Відповідно до п. 5.3. договору, умови оплати електричної енергії зазначаються в комерційній пропозиції Постачальника (додаток 3 до Договору).
Вартість спожитої електричної енергії визначається як добуток обсягу спожитої електричної енергії на ціну за 1 кВт*год, визначеної згідно з Додатком 3 до Договору (п.5.6. договору).
Пунктом 5.6.2. договору зазначено, що на виконання пп. 7 п. 19 Особливостей, Сторони домовились, що зміна ціни за одиницю та визначення ціни поставки за розрахунковий місяць здійснюється у разі зміни та на підставі середньозваженої ціни електричної енергії на Ринку на добу наперед (РДН). Зміна ціни РДН підтверджується інформацією з сайту Оператора ринку (https://www.oree.com.ua).
Враховуючи специфіку формування ціни на ринку, ціна за 1 кВт/год. електричної енергії може бути змінена з першого числа місяця (розрахункового періоду), в якому відбуваються зміни, що буде відображено в додатковій угоді до договору із застосуванням статті 631 ЦК України.
На виконання пп.7 п.19 Особливостей, Сторони домовились, що зміна ціни за одиницю Товару за розрахунковий місяць здійснюється також у разі зміни регульованих цін (тарифів), які враховуються при розрахунку ціни на електричну енергію. Постачальник здійснює коригування шляхом збільшення/зменшення відповідної регульованої складової з дати її введення в дію на підставі відповідних постанов НКРЕКП.
За змістом п. 5.7. договору, Споживач має право на дострокове розірвання цього договору, якщо Постачальник повідомив Споживача про намір внесення змін до договору в частині умов постачання електричної енергії та нові умови постачання виявилися для Споживача неприйнятними.
Оплата електричної енергії здійснюється Споживачем виключно в грошовій формі. Розрахунок за фактично передану електричну енергію здійснюється до 20-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки електричної енергії, на підставі рахунків та актів приймання-передачі електричної енергії - 5.8. Договору.
Відповідно до п. 5.16. Договору, розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць, в якому здійснюється постачання електричної енергії.
Згідно до пп. 1 п. 6.2. Договору, Споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.
В свою чергу, Постачальник має право отримувати від Споживача плату за поставлену електричну енергію (пп. 1 п. 7.1. Договору).
У п. 9.1. Договору Сторони дійшли згоди, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.
За змістом п. 13.1. Договору, Договір набуває чинності з дати його підписання і діє в частині постачання електричної енергії до 31.12.2025 р. (включно), а в частині розрахунків - до повного виконання Сторонами своїх обов'язків за цим Договором.
За умовами п. 13.4. Договору, дія Договору припиняється у разі зміни електропостачальника.
Судом встановлено, що відповідачем ініційовано процедуру зміни електропостачальника, відповідно до положень Закону та Розділу VI. Зміна електропостачальника ПРРЕЕ, яка була закінчена шляхом переходу Відповідача до нового постачальника електричної енергії - ТОВ «ЯСНО+», починаючи з 10.06.2025, що підтверджується відомостями, отриманими з інформаційно-комунікаційної платформи Datahub (створена адміністратором комерційного обліку - НЕК «УКРЕНЕРГО» для керування даними на ринку електричної енергії України шляхом збору та обробки основних даних та даних комерційного обліку, докази додаються).
Натомість, позивачем вказується, що станом на дату переходу відповідача до нового постачальника електричної енергії, залишилися не виконаними зобов'язання зі сплати вартості електричної енергії спожитої у травні та червні 2025 року на загальну суму 1 259 235,91 грн.
Судом встановлено, що факт постачання електричної енергії Боржнику, її обсяг та розмір заборгованості, підтверджується наданими до цієї заяви актами прийняття - передавання товарної продукції - активної електричної енергії та рахунками на оплату активної електричної енергії за травень та червень 2025 договору.
Так, у травні 2025 року відповідачу поставлено електричну енергію в обсязі 112358 кВт*год, що із застосуванням тарифу, погодженого сторонами у Додаткові угоді №6 та який становив 7,9877 грн. за 1 кВт*год (без ПДВ) - складає заборгованість у розмірі 1 076 978,40 грн (з ПДВ), що підтверджуються підписаними обопільно сторонами актом прийняття - передавання товарної продукції - активної електричної енергії та рахунком на оплату активної електричної енергії за травень 2025 року.
У червні 2025 року відповідачу поставлено електричну енергію в обсязі 18676 кВт*год, що із застосуванням тарифу, запропонованого Позивачем у Додатковій угоді №8, який становив 8,132430 грн. за 1 кВт*год (без ПДВ) - складає заборгованість у розмірі 182 257,51 грн (з ПДВ).
17.07.2025 на адресу відповідача цінним листом з описом вкладення надіслано Пропозицію про внесення змін до Договору та оплату наявної заборгованості, до якої Позивачем було додано: акт прийняття - передавання товарної продукції - активної електричної енергії №1810936-2506-1, рахунок на оплату активної електричної енергії за червень 2025 року №1810936-2506-1, Акт звірки взаєморозрахунків №1810936-010725, а також проєкт Додаткової угоди №8 до Договору, який відповідачем отримано 21.07.2025, що підтверджується відправлення за №2240300038407.
Позивачем в поясненнях та в позові стверджується, що у зв'язку з тим, що у встановлений законом строк для розгляду пропозиції про внесення змін до Договору, встановлені положеннями ст. 188 ГК України, відповідачем не прийнято запропоновані зміни та не надано позивачу відповідь, позивачем здійснено перерахунок вартості спожитої відповідачем електричної енергії у червні 2025 року за тарифом, погодженим сторонами у Додатковій угоді №6 який становив 7,9877 грн. за 1 кВт*год (без ПДВ) та застосовувався для розрахунку споживання у травні 2025 року, тому для розрахунку позовних вимог у червні 2025 року, позивачем застосовано останній погоджений сторонами тариф - 7,9877 грн. за 1 кВт*год (без ПДВ). З огляду на викладене, заборгованість відповідача за червень місяць 2025 року становить: (18676 кВт*год. * 7,9877 грн.) * 20% (ПДВ) = 179 013,94 грн. Позивачем зазначається, що загальний розмір заборгованості станом на дату припинення договору становить 1 255 992,34 грн. (один мільйон двісті п'ятдесят п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дві гривні, 34 копійка): (1076978,40 грн. + 179 013,94 грн.).
Натомість, відповідач розрахунки за поставлену електроенергію не здійснив, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 1 255 992,34 грн. Поряд з цим, позивачем заявлено до стягнення 5 222,61 грн - 3 % річних.
Отже, предметом позовних вимог є стягнення заборгованості в розмірі 1 255 992,34 грн та 5 222,61 грн - 3 % річних .
Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з п. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
У відповідності до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника. У разі проведення споживачем розрахунків в інших формах та/або сплати коштів на інші рахунки такі кошти не враховуються як оплата спожитої електричної енергії.
Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 (ПРРЕЕ).
Дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг (п. 4.3. ПРРЕЕ).
Розрахунки споживача за електричну енергію здійснюються за розрахунковий період, який, як правило, становить календарний місяць відповідно до умов договору (п. 4.19. ПРРЕЕ).
Так, обов'язок відповідача щодо сплати за поставлену електричну енергію настав за фактом отримання відповідного рахунку та актів прийняття-передавання товарної продукції-активної електричної енергії, як визначено у Комерційній пропозиції. При цьому заперечень відповідача щодо обсягу та вартості отриманої електричної енергії за вказаний період матеріали справи не містять, з огляду на що несплачений основний борг в сумі 1 255 992,34 грн підтверджений матеріалами справи, обґрунтований та є такий, що підлягає до задоволення.
Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення 5 222,61 грн 3% річних.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми Закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Виходячи із положень ст. 625 ЦК України наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, встановив, що при здійсненні розрахунку позивачем не допущено помилок.
Відтак, вимоги позивача про стягнення 3% річних в розмір 5 222,61 грн підлягають задоволенню в зазначеному розмірі.
Рішенням Ради національної безпеки та оборони України від 19.01.2025 року застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до фізичних осіб згідно з додатком, до переліку яких включено ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 Громадянство: Україна, Російська Федерація. Відомості згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків України: реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 (п. 9 Додатку) (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0002525-25#n2).
Указом Президента України №38/2025 від 19.01.2025 року “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 січня 2025 року "Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)"», уведено в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 січня 2025 року "Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)".
Згідно офіційного сайту Верховної Ради України, Указ Президента України №38/2025 від 19.01.2025 року набрав чинності 21.01.2025 року (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/38/2025#n5).
Таким чином, станом на момент прийняття замовником рішення про визначення переможця публічної закупівлі (16.01.2025 року), запроваджені Указом Президента України санкції не діяли.
Разом з тим, суд звертає увагу на зміст та обсяг санкцій, котрі застосовано до кінцевого бенефіціарного власника відповідача.
Відповідно до п. 9 Додатку №1 рішення РНБО від 19.01.2025 року значиться прізвище кінцевого бенефіціарного власника відповідача ОСОБА_2 , щодо якого терміном на 10 років застосовано наступні санкції:
[1] блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними
[2] обмеження торговельних операцій
[3] обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України
[4] запобігання виведенню капіталів за межі України
[5] зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань
[7] заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах
[10] заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб-резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб'єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом
[11] заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України
[12] повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з цим Законом
[16] заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність
[18] припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони
[19] заборона передання технологій, прав на об'єкти права інтелектуальної власності
[23] анулювання офіційних візитів, засідань, переговорів з питань укладення договорів чи угод
[24] позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення
[24-1] заборона на набуття у власність земельних ділянок
[25] інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом.
Перелік застосованих санкцій відповідає ч. 1 ст. 4 Закону України “Про санкції».
З буквального змісту п. 10 ч. 1 ст. 4 Закону, який визначає обмеження у сфері публічних закупівель, слідує, що заборона стосується здійснення саме публічних закупівель:
- товарів, робіт і послуг у юридичних осіб-резидентів іноземної держави державної форми власності;
- товарів, робіт і послуг у юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави;
- у інших суб'єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції.
Тобто, обмеження стосуються закупівель в осіб-нерезидентів або котрі мають частку іноземного статутного капіталу (суб'єктний критерій), а також товарів, робіт, послуг підсанкційної іноземної держави (об'єктний критерій).
Однак, під визначені заборони ТОВ “ЕНЕРА ВІННИЦЯ» не підпадає, оскільки не є юридичною особою-нерезидентом, не має у статутному капіталі частки іноземної держави, не здійснює постачання товарів, походженням з іноземної підсанкційної держави.
Норма не може вважатися законом доти, допоки її не буде сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати громадянинові можливість регулювати свою поведінку; він повинен бути здатен - за потреби й за відповідної консультації - передбачати тією мірою, що є розумною за певних обставин, наслідки, які може потягнути його дія.
На вимогах “доступності», “передбачуваності» та “зрозумілості» наголошено також у низці інших рішень ЄСПЛ, зокрема, в рішеннях по справах “Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства»: “особа повинна мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку»; “громадянин повинен мати можливість - у разі необхідності за належної правової допомоги - передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія»; “у внутрішньому праві повинні існувати загороджувальні заходи від довільного втручання влади у здійснення громадянами своїх прав».
Узагальнюючи, ЄСПЛ у справі “Михайлюк та Петров проти України» (заява № 11932/02, п. 25) резюмував, що вираз “згідно із законом» насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права (Рішення у справі “Полторацький проти України» (Poltoratskiy v. Ukraine) № 38812/97, п. 155).
Суд Європейського Союзу вважав, що принципи юридичної визначеності й леґітимних очікувань означають, що “наслідки законодавства Спільноти мають бути зрозумілими та очікуваними для тих, на кого воно поширюється» (“Amministrazione delle finanze dello Stato v. SRL Meridionale Industria Salumi and Others», справа №212-217/80, п. 10); або “що законодавство має бути зрозумілим і чітким, і що його застосування має бути передбачним для усіх зацікавлених сторін» (“Europaisch-Iranische Handelsbank AG v. Council of the European Union», справа № T434/11, п. 93; “France v. Commission», справа № C-325/91, п. 26).
Згідно із ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, врахувавши принцип диспозитивності та змагальності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.
В силу приписів ст.129 ГПК України судовий збір внаслідок задоволення позову покладається на відповідача.
Керуючись ст. 7, 8, 13, 14, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 № 3674-VI (із змінами та доповненням) та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» (вул. Пирогова, 131, м. Вінниця, 21037, ідентифікаційний код юридичної особи - 41835359) заборгованість за електричну енергію у розмірі 1 255 992,34 грн. (один мільйон двісті п'ятдесят п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дві гривні, 34 копійки) на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання ТОВ «Енера Вінниця» НОМЕР_4 , в ПАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478, код ЄДРПОУ 41835359.
3. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» (вул. Пирогова, 131, м. Вінниця, 21037, ідентифікаційний код юридичної особи - 41835359) 3% річних у розмірі 5222,61 грн. (п'ять тисяч двісті двадцять дві гривні, 61 копійка).
4. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» (вул. Пирогова, 131, м. Вінниця, 21037, ідентифікаційний код юридичної особи - 41835359) витрати по сплаті судового збору в розмірі 15 134,58 грн. (п'ятнадцять тисяч сто тридцять чотири гривні, 58 копійок) на поточний рахунок ТОВ «Енера Вінниця» НОМЕР_5 в ТВБВ №10001/0179 ФВОУ АТ "Ощадбанк" МФО 302076, код ЄДРПОУ 41835359.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
6. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
7. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
8. Примірник повного судового рішення надіслати до Електронних кабінетів ЄСІТС.
Повне рішення складено 17 листопада 2025 р.
Суддя Яремчук Ю.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи