вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"11" листопада 2025 р. м. Вінниця Cправа № 902/1392/25
Господарський суд Вінницької області у складі судді Міліціанова Романа Валерійовича, при секретарі Ванжулі Д.А., розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРОУЗЕН ФУДС", вул. Михайла Старицького, буд. 40-А, м. Рівне, 33024, код - 41743462
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС РІТЕЙЛ ГРУП", вул. Стеценка, буд. 57, м. Вінниця, 21009, код - 44250761
про стягнення 69 881,50 грн
10.10.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ФРОУЗЕН ФУДС" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС РІТЕЙЛ ГРУП" про стягнення 69 881,50 грн заборгованості за договором купівлі-продажу № 10323Ф від 21.08.2024.
Ухвалою суду від 14.10.2025 року відкрито провадження у справі № 902/1392/25 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 11.11.2025 року.
Ухвалою суду від 27.10.20025 року забезпечено участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРОУЗЕН ФУДС" адвоката Тарновецького П.Я. у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
Щодо обізнаності відповідача про судове засідання, суд зазначає наступне.
Ухвалу суду від 14.10.2025 року надіслано позивачу та відповідачу до електронних кабінетів у системі ЄСІТС. Згідно довідок про доставку електронного листа, що оформлені відповідальним працівником Господарського суду Вінницької області ухвалу суду від 14.10.2025 року надіслано Товариству з обмеженою відповідальністю "ФРОУЗЕН ФУДС" та Товариству з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС РІТЕЙЛ ГРУП" та доставлено до електронних кабінетів.
Ст. 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
В силу п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставляння копії судового рішення до електронного кабінету особи. За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, однак сторони не скористалися своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.
Враховуючи положення ст. ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності належно повідомленого відповідача.
Стислий виклад процесуальних позицій сторін.
Позивач, в якості підстави позовних вимог, зазначає про укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФРОУЗЕН ФУДС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС РІТЕЙЛ ГРУП" Договору купівлі-продажу № 10323Ф від 21.08.2024 року.
У зв'язку з неналежним виконанням ТОВ "АЛЬЯНС РІТЕЙЛ ГРУП" укладеного договору, в частині оплати поставленого товару, утворилась заборгованість.
З метою захисту своїх прав позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС РІТЕЙЛ ГРУП" 69 881,50 грн заборгованості за Договором купівлі-продажу № 10323Ф від 21.08.2024 року.
Матеріали справи не містять відзиву або іншої заяви по суті справи зі сторони відповідача в якому було б викладено процесуальну позицію останнього з приводу заявленого позову.
Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 21.08.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФРОУЗЕН ФУДС" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС РІТЕЙЛ ГРУП" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 10323Ф (т. 1, а.с. 7).
Відповідно п. 1.1 Договору Продавець продає, а Покупець купує морозиво та заморожені продукти ( в подальшому в тексті Товар) по ціні, асортименту та кількості згідно з п. 2.1-2.2 чинного Договору.
Продаж Товару проводиться за цінами, що встановлюються за погодженням сторін і зазначаються в накладних на відпуск-отримання Товару (п. 2.1 Договору).
Асортимент та кількість Товару визначається сторонами додатково. Фактом погодження сторонами асортименту та кількості Товару є накладна на відпуск-отримання Товару, або подана Покупцем і погоджена Продавцем заявка на продаж певного асортименту Товару та в певній кількості (п. 2.2 Договору).
Згідно п. 3.1 Договору Покупець зобов'язується прийняти Товар і оплатити його вартість заявлену в накладних на відпуск-отримання Товару, або виставлених рахунках на оплату .
Оплата Покупцем вартості поставленого за цим Договором Товару проводиться шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця або внесенням коштів в касу Продавця, відповідно до чинного законодавства України, протягом 40 календарних днів від дати поставки товару.
Датою поставки вважається день підписання представником Покупця відповідної Товарної накладної (п. 4.1 Договору).
За змістом п. 7.1 договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє протягом одного календарного року.
На виконання умов договору Постачальник поставив, а Покупець прийняв Товар на загальну суму 387 713,94 грн, що підтверджується доданими видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи (т. 1, а.с. 8 -98).
Відповідач частково здійснив оплату за поставлений товар в сумі 317 832,44 грн, що підтверджується доданими платіжними інструкціями № RМБН23696 від 10.10.2024 року на суму 34 805,68 грн; № RМБН24282 від 17.10.2024 року на суму 6 889,72 грн; № RМБН224801 від 23.10.2024 року на суму 9 479,44 грн; № RМБН27916 від 02.12.2024 року на суму 100 000,00 грн; № RМБН28087 від 03.12.2024 року на суму 15 000,00 грн; № RМБН29362 від 18.12.2024 року на суму 10 000,00 грн; № RМБН29789 від 24.12.2024 року на суму 10 000,00 грн; № RМБН836 від 14.01.2025 року на суму 28 674,00 грн; № RМБН2364 від 04.02.2025 року на суму 7 890,00 грн; № RМБН4810 від 13.03.2025 року на суму 25 000,00 грн; № RМБН10373 від 13.06.2025 року на суму 10 000,00 грн; № RМБН10708 від 20.06.2025 року на суму 10 000,00 грн; № RМБН10708 від 20.06.2025 року на суму10 000,00 грн; № RМБН10982 від 30.06.2025 року на суму 10 000,00 грн; № RМБН11121 від 04.07.2025 року на суму 20 000,00 грн; № RМБН11853 від 15.07.2025 року на суму 20 000,00 грн (т. 1, а.с. 17-24). Також, відповідачем здійснено повернення товару на загальну суму 93,60 грн, що підтверджується поверненням товарів постачальнику № 5-0000127 від 28.03.2025 року (т. 1, а.с. 25).
Заборгованість відповідача перед позивачем становить 69 881,50 грн (387 713,94 грн - 317 832,44 грн - 93,60 грн).
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
Згідно зі статтею 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до ст. 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно положень ч. 1 ст. 692 цього ж кодексу, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Оцінивши наявні у справі докази судом встановлено, що позивачем у повному обсязі виконано прийняті на себе зобов'язання з поставки товару в сумі 387 713,94 грн, що підтверджується доданими видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи (т. 1, а.с. 8 -98).
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідачем частково проведено оплату за поставлений товар в сумі 317 832,44 грн, що підтверджується платіжними інструкціями (т. 1, а.с. 17-24). Також, відповідачем здійснено повернення товару на загальну суму 93,60 грн, що підтверджується поверненням товарів постачальнику № 5-0000127 від 28.03.2025 року (т. 1, а.с. 25).
З урахуванням встановлених обставин суд приходить до висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача.
Отже, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 69 881,50 грн заборгованості за Договором купівлі-продажу №10323Ф від 21.08.2024 року правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу.
За вказаних обставин позов користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРОУЗЕН ФУДС" підлягає задоволенню у повному обсязі.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, на професійну правничу допомогу.
Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 4, 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16).
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано Договір про надання правової допомоги №14/25 від 26.09.2025 року, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат від 10.10.2025 року, згідно якого розмір правничої допомоги, який буде надано адвокатом становить 24 992,40 грн, ордер серії ВК № 1192230 від 06.10.2025 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 575 від 06.11.2007 року на ім'я Тарновецього П.Я. (т.2, а.с. 27 (зворотна сторона) - 30), Акт про надання правничої допомоги від 20.10.2025 року на суму 10 500,00 грн, платіжна інструкція кредитового переказу коштів № 261967354 від 21.10.2025 року на суму 10 500,00 грн (т. 2 а.с. 51-52).
Визначені послуги пов'язані з предметом судового розгляду, включають підготовку позову, визначення правовою позиції по справі, складення позовної заяви та заяви про збільшення розміру позовних вимог, участі представника у судових засіданнях.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог, передбачених ч. 4 ст. 126 ГПК України щодо співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, ціною позову.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України) (Постанова КГС ВС від 18 лютого 2025 року у cправі № 922/2830/23).
Суд зазначає, що відповідач не скористався правом стосовно подачі клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та докази їх понесення направлено відповідачу до електронного кабінету (т. 1 а.с. 48-54).
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (Постанови КГС ВС від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Як вбачається з попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат від 10.10.2025 року, розмір правничої допомоги, який буде надано адвокатом становить 24 992,40 грн.
При цьому, зі змісту Акту приймання-передачі наданих послуг від 20.10.2025 року судом встановлено, що адвокатом надано послуги з підготовки та подання до Господарського суду Вінницької області позовної заяви про стягнення з ТОВ "АЛЬЯНС РІТЕЙЛ ГРУП" на користь Клієнта заборгованості в розмірі 69 881,50 грн, тривалістю. 7 год на суму 10 500,00 грн, що підтверджено належними доказами (т. 2, а.с. 51-52).
Оцінюючи обставини справи у сукупності, керуючись засадами справедливості, розумності, пропорційності, суд вважає розмір підтвердженої правничої допомоги становить 10 500,00 грн.
Щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору, суд зауважує наступне.
В силу ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору на підставі ст. 129 ГПК України (з урахуванням пониженої ставки) підлягають віднесенню на відповідача в сумі 2 422,40 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС РІТЕЙЛ ГРУП" (вул. Стеценка, буд. 57, м. Вінниця, 21009, код - 44250761) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРОУЗЕН ФУДС" (вул. Михайла Старицького, буд. 40-А, м. Рівне, 33024, код - 41743462) 69 881,50 грн - заборгованості за договором купівлі-продажу № 10323Ф від 21.08.2024 року, 2 422,40 грн - судових витрат зі сплати судового збору та 10 500,00 грн - судових витрат на професійну правничу допомогу.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Копію судового рішення надіслати учасникам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС та на електронні адреси, за їх відсутності - рекомендованим листом, з повідомлення про вручення поштового відправлення: позивачу - nykoniuko1308@gmail.com, представнику позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 17 листопада 2025 р.
Суддя Міліціанов Р.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Михайла Старицького, буд. 40-А, м. Рівне, 33024)
3 - відповідачу (вул. Стеценка, буд. 57, м. Вінниця, 21009)