28.10.2025 року м.Дніпро Справа № 904/3127/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Іванова О.Г.,
при секретарі судового засідання: Кишкань М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу керівника Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Манько Г.В.) від 23.06.2025р. у справі № 904/3127/25
за позовом Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська спеціалізована база матеріально-технічного забезпечення"
про стягнення 1 345 643 грн. 40 коп., -
Правобережна окружна прокуратура міста Дніпра звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська спеціалізована база матеріально-технічного забезпечення" безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки за адресою: м. Дніпро, пр. Праці, буд. 15, з кадастровим номером 1210100000:03:050:0052, площею 0,3620 га за період з 01.01.2022 по 20.02.2025 у розмірі 1 345 643,40 грн.
Разом з позовом Правобережна окружна прокуратура міста подала заяву про забезпечення позову, згідно якої просила заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська спеціалізована база матеріально-технічного забезпечення" (ЄДРПОУ 00913315) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження, у тому числі, шляхом укладання договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачу в оренду, здійснення поділу та об'єднання тощо щодо об'єкту нерухомого майна, яке розташовано у місті Дніпрі по пр. Праці, буд. 15, а саме В-1 склад, загальною площею 588,9 кв.м., Г-1 цех, загальною площею 579,5 кв.м., г-1 навіс, метал, С-1 гараж, цегла, У-1 склад, метал, Т-1 склад, цегла, № 1, 14, 2, З - огорожа, № І-В загальному користуванні мостіння, Я-сарай (тимчасовий), І-сарай (тимчасовий) (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 275755312101), право власності на яке зареєстровано за ТОВ "СПЕЦБАЗА МТЗ" (код в ЄДРПОУ 00913315).
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2025р. у справі № 904/3127/25 в задоволенні заяви Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра про забезпечення позову - відмовлено.
В ухвалі зазначено, що суд дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, не вбачає належних доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову, визначених прокурором, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення прав.
Не погодившись з вказаною ухвалою, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся керівник Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2025 у справі №904/3127/25 та ухвалити нове рішення, яким заяву виконувача обов'язків керівника Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра про забезпечення позову задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ТОВ "СПЕЦБАЗА МТЗ", зареєструвавши за собою 22.05.2019 право приватної власності на об'єкт нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці за адресою: м. Дніпро, пр. Праці, буд. 15, з кадастровим номером 1210100000:03:050:0052, яка перебуває в комунальній власності, використовувало земельну ділянку без укладеного договору оренди, за відсутності державної реєстрації речового права на вказану земельну ділянку, відповідно до ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України та зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою, тим самим протиправно позбавляє територіальну громаду міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради права на отримання доходу у вигляді орендної плати.
Можливість накладення заборон на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2025 року для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Чередка А.Є., суддів Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.
На підставі розпорядження керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв'язку із відпусткою судді Іванова О.Г., Верхогляд Т.А. - члена колегії суддів, визначеного протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2025 року, та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2025р., для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Чередка А.Є., суддів - Мороза В.Ф., Дарміна М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 28.10.2025р. о 12:30 год.
Після відкриття провадження справа була повернута первісному складу суду.
Однак, у зв'язку з перебуванням у відрядженні судді Верхогляд Т.А., 27.10.2025 призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у судовій справі, за результатами якого визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Чередка А.Є., суддів - Мороза В.Ф., Іванова О.Г.
Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує та зазначає, що суд вірно відмітив відсутність належних доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову, визначених прокурором, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення прав.
Вжиття заходів забезпечення позову, які забороняють передачу відповідачем в оренду нерухомого майна, обмежує його у праві здійснення відповідної господарської діяльності та має для нього негативні наслідки.
Також відповідач надає заперечення щодо суті спору. Зазначає, про відсутність у прокурора права представляти інтереси держави у даних правовідносинах; про звітування та належну оплату сум земельного податку; невірне визначення прокурором суми орендної плати, які мав платити відповідач.
Позивач письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, у судовому засіданні підтримував вимоги апеляційної скарги прокурора.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.
Відповідно до вимог частини першої статі 137 Господарського процесуального кодексу позов забезпечується, зокрема: 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Відносно такого виду забезпечення як заборона вчинення реєстраційних дій щодо нерухомого майна суд зазначає про таке.
Частиною першою статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що проведення реєстраційних дій (щодо реєстрації прав/обтяжень прав) зупиняється, зокрема на підставі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили.
При цьому згідно із частиною другою цієї статті Закону судове рішення або заява власника об'єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій реєструється у Державному реєстрі прав.
Відповідно до частини третьої статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Державний реєстратор приймає рішення про відновлення реєстраційних дій на підставі судового рішення про скасування судового рішення, що було підставою для прийняття рішення про зупинення проведення реєстраційних дій та/або судового рішення про скасування заборони вчинення реєстраційних дій, або на підставі заяви власника об'єкта нерухомого майна про відкликання власної заяви про заборону вчинення реєстраційних дій, зареєстрованих у Державному реєстрі прав.
Отже, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із заходів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (постанова Верховного Суду від 07.04.2023 у справі № 910/15043/21 (910/10070/22)).
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 Господарського процесуального кодексу України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суд у кожному конкретному випадку повинен оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Предметом спору у даній справі є вимоги, про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 1 345 643, 40 грн. на підставі 1212 ЦК України.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідач, фактично користуючись у період з 01.01.2022 по 20.02.2025 без достатньої правової підстави земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:03:050:0052, за рахунок Дніпровської міської ради - власника земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування вказаною земельною ділянкою на рівні орендної плати. Прокурор зазначає, що відповідач використовував земельну ділянку без укладення договору оренди не зважаючи на набуття права власності на нерухоме майно, розташоване на цій земельній ділянці ще у 2019 році.
Дані обставини, на думку прокурора, свідчать про безпідставне ухилення відповідачем протягом тривалого часу від сплати значної суми коштів до місцевого бюджету.
Разом із позовом прокурором подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження, у тому числі, шляхом укладання договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачу в оренду, здійснення поділу та об'єднання тощо щодо об'єкту спірного нерухомого майна, яке розташовано на вищевказаній земельній ділянці.
Прокурор посилається, що під час розгляду справи існує ризик відчуження нерухомого майна, належного відповідачу, за рахунок якого можливе виконання рішення суду.
Об'єкт нерухомого майна зареєстрований за відповідачем на праві власності, на підтвердження чого ним надана Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (номер реєстраційної довідки № 430979990, дата формування 12.06.2025).
Прокурор вважає, що забезпечення позову шляхом тимчасового обмеження права на відчуження об'єкту нерухомого майна, який належить відповідачу на праві власності без обмеження/позбавлення права користування ним, не призведе до невиправданого обмеження його майнових прав, оскільки обтяжене майно фактично перебуває у власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Прокурор вважає, що можливість накладення заборон на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових котів, є додатковою гарантією того, що рішення суду в разі задоволення позову буде виконане.
У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, як його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання суд якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов в доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Вказана правова позиція також викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.
Дослідивши викладені заявником доводи та надані на підтвердження цих доводів докази, врахувавши наявність зв'язку між заявленим прокурором заходом забезпечення позову у виді заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії відчуження нерухомого майна відповідача і предметом спору, співмірність і адекватність, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для забезпечення позову, оскільки між сторонами існує спір щодо оплати за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору оренди, а виконання в майбутньому судового рішення у даній справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо пов'язано з обставинами наявності у відповідача, присудженої до стягнення суми заборгованості.
У свою чергу відповідач не спростував наведені прокурором аргументи щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову. Жодних доказів, які б підтверджували наявність у відповідача достатніх коштів для розрахунків за спірною заборгованістю, останнім не подано.
Однак, колегія суддів приймає до уваги доводи відповідача щодо здійснення ним підприємницької діяльності, яка у тому числі, пов'язана з переданням нерухомого майна в оренду.
Вказане підтверджується зареєстрованими за відповідачем видами діяльності (КВЕД), а також договорами оренди, укладеними відповідачем з третіми особами щодо передачі у користування спірного нерухомого майна.
Отже, заборона відповідачу передавати в оренду спірне майно матиме негативний вплив, створить перешкоди його господарській діяльності та буде занадто обтяжливою для відповідача.
Вказане стосується і заборони передання в іпотеку спірного нерухомого майна. Прокурор не довів пов'язаності вказаної заборони з можливість виконання судового рішення у даній справі. Іпотека є договором застави, а не договором відчуження майна.
В іншій частині запропоновані прокурором заборони відчуження щодо нерухомого майна, належного відповідачу на праві власності, є співмірними із заявленими позовними вимогами. Тоді як накладення арешту на грошові кошти відповідача здатне погіршити його майновий стан, у той час як накладення заборони відчуження об'єкту нерухомого майна, мінімально впливатиме на повсякденну роботу відповідача, не ускладнюючи його господарську діяльність. Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відповідачу або іншим особам вчиняти певні реєстраційні дії, має на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому визначений судом вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки спірне майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість його відчуження, а не користування.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі N 381/4019/18 та постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.06.2022 р. у справі № 908/2382/21. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2023 р. у cправі № 904/1329/23. При цьому, арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, проте, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном.
За таких обставин, з метою забезпечення реального захисту порушених прав та інтересів позивача у майбутньому, заява про забезпечення позову прокурора підлягає частковому задоволенню.
Доводи апелянта щодо підтвердження сплати відповідачем податку за землю та незгоди із застосуванням при розрахунку розміру недоотриманих коштів певних відомостей про нормативно грошову оцінку земельної ділянки, коефіцієнтів, не можуть оцінюватись при розгляді судом питання забезпечення позову, оскільки вони стосуються розгляду справи по суті спору.
Також при перегляді даної ухвали про забезпечення позову не може бути надана оцінка повноваженням прокурора на здійснення представництва у даній справі.
У зв'язку з наведеним, апеляційний суд дійшов висновку про те, що запропоновані прокурором заходи забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження, у тому числі, шляхом укладання договору купівлі-продажу, дарування, міни, здійснення поділу та об'єднання тощо щодо об'єкту нерухомого майна, відповідають процесуальним нормам, що регулюють дані правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
З огляду на усе вищевикладене, колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційної скарги, відповідно, оскаржувану ухвалу слід скасувати в частині відмови у вжитті заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження, у тому числі, шляхом укладання договору купівлі-продажу, дарування, міни, здійснення поділу та об'єднання тощо щодо спірного об'єкту нерухомого майна, з прийняттям у цій частині нового рішення про задоволення цих вимог; в решті вимог щодо заборони вчиняти дії щодо іпотеки, передачі в оренду майна слід відмовити.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 264, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу керівника Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2025р. у справі № 904/3127/25 - задовольнити частково.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2025р. у справі № 904/3127/25 - скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Заяву Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра про забезпечення позову - задовольнити частково.
Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська спеціалізована база матеріально-технічного забезпечення" (ЄДРПОУ 00913315) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження, у тому числі, шляхом укладання договору купівлі-продажу, дарування, міни, здійснення поділу та об'єднання тощо щодо об'єкту нерухомого майна, яке розташовано у місті Дніпрі по пр. Праці, буд. 15, а саме В-1 склад, загальною площею 588,9 кв.м., Г-1 цех, загальною площею 579,5 кв.м., г-1 навіс, метал, С-1 гараж, цегла, У-1 склад, метал, Т-1 склад, цегла, № 1, 14, 2, З - огорожа, № І-В загальному користуванні мостіння, Я-сарай (тимчасовий), І-сарай (тимчасовий) (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 275755312101), право власності на яке зареєстровано за ТОВ "СПЕЦБАЗА МТЗ" (код в ЄДРПОУ 00913315).
В решті вимог заяви про забезпечення позову - відмовити.
Стягувач: Дніпровська міська рада (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, буд. 75; код ЄДРПОУ 26510514).
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська спеціалізована база матеріально-технічного забезпечення" (49126, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вулиця Космічна, будинок 1; ЄДРПОУ 00913315)
Постанова є виконавчим документом, набирає законної сили з дня її ухвалення - 28.10.2025 та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Строк пред'явлення постанови до виконання становить три роки - до 29.10.2028.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 17.11.2025р.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя О.Г. Іванов