12.11.2025 року м.Дніпро Справа № 908/229/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чус О.В. (доповідач),
судді Дармін М.О., Кощеєв І.М.
секретар судового засідання Солодова І.М.
Представники сторін не з явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житлово-експлуатаційного комунального підприємства «СТЕПОК» на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.04.2025 (повний текст рішення складено та підписано 14.04.2025, суддя Ярешко О.В.) у справі № 908/229/25
за позовом Комунального підприємства «ОБЛВОДОКАНАЛ» Запорізької обласної ради (вул. Перемоги, буд. 129-А, м. Запоріжжя, 69005)
до відповідача: Житлово-експлуатаційного комунального підприємства «СТЕПОК» (вул. Нагорна, буд. 8, с. Степне, Запорізький район, Запорізька область, 70432)
про стягнення 980 981,70 грн,
В січні 2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 12/109 від 22.01.2025) Комунального підприємства “ОБЛВОДОКАНАЛ» Запорізької обласної ради до відповідача: Житлово-експлуатаційного комунального підприємства “СТЕПОК» про стягнення 500068,76 грн. заборгованості за послуги з водопостачання, 328,81 грн. 3% річних, 400,05 грн. пені. У рішенні просив зазначати: “органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення здійснювати нарахування 3% річних та пені в розмірі 0,01% за кожний день прострочення на суму боргу 500068,76 грн., починаючи з 22.01.2025 до моменту виконання судового рішення в частині погашення суми основного боргу. Розрахунок 3% річних здійснювати за наступною формулою: сума 3% річних = сума залишку боргу х 3% х кількість днів прострочення: 365: 100. Розрахунок пені в розмірі 0,01% за кожний день прострочення здійснювати за формулою: сума пені = сума залишку боргу х 0,01% х кількість днів прострочення».
В лютому 2025 від позивача через систему Електронний суд надійшла заява (вих. № б/н від 17.02.2025) про збільшення розміру позовних вимог. Згідно заяви збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 971534,40 грн. заборгованості за послуги з водопостачання, 1554,80 грн. 3% річних, 1891,68 грн. пені та 6000,82 грн. інфляційних втрат, а всього 980981,70 грн. Також просив у рішенні зазначити: органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення здійснювати нарахування 3% річних та пені в розмірі 0,01% за кожний день прострочення на суму боргу 971534,40 грн., починаючи з 18.02.2025 до моменту виконання судового рішення в частині погашення суми основного боргу. Розрахунок 3% річних здійснювати за наступною формулою: сума 3% річних = сума залишку боргу х 3% х кількість днів прострочення: 365: 100. Розрахунок пені в розмірі 0,01% за кожний день прострочення здійснювати за формулою: сума пені = сума залишку боргу х 0,01% х кількість днів прострочення.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.04.2025, позов задоволено повністю.
Стягнуто з Житлово-експлуатаційного комунального підприємства “СТЕПОК» (вул. Нагорна, буд. 8, с. Степне, Запорізький район, Запорізька область, 70432, код ЄДРПОУ 35764694) на користь Комунального підприємства “ОБЛВОДОКАНАЛ» Запорізької обласної ради (вул. Перемоги, буд. 129-А, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 03327115) 971534 (дев'ятсот сімдесят одна тисяча п'ятсот тридцять чотири) грн. 40 коп. заборгованості за послуги з водопостачання, 1554 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 80 коп. 3% річних, 1891 (одна тисяча вісімсот дев'яносто одна) грн. 68 коп. пені, 6000 (шість тисяч) грн. 82 коп. інфляційних втрат, 14714 (чотирнадцять тисяч сімсот чотирнадцять) грн. 73 коп. судового збору.
Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення, здійснити нарахування пені на суму основного боргу в розмірі 500068 (п'ятсот тисяч шістдесят вісім) грн. 76 коп. (на фактичну (не сплачену) суму основного боргу, починаючи з 18.02.2025 до 13.07.2025 включно, та на суму основного боргу в розмірі 471465 (чотириста сімдесят одна тисяча чотириста шістдесят п'ять) грн. 64 коп. (на фактичну (не сплачену) суму основного боргу, починаючи з 18.02.2025 до 12.08.2025 включно. Розрахунок пені в розмірі 0,01% за кожний день прострочення здійснювати за формулою: сума пені = сума залишку боргу х 0,01% х кількість днів прострочення.
Не погодившись з рішенням суду, засобами поштового зв'язку, представник Житлово-експлуатаційного комунального підприємства «СТЕПОК», звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду від 14.04.2025 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що у січні 2022 року ЖЕКП «Степок» оголосило тендерні процедури на поставку питної води за спрощеною процедурою, виходячи з особливостей предмету закупівлі.
Переможцем тендеру UA-2022-01-19-009061-a було визнано КП Облводоканал ЗОР.
27.01.2022 за результатами тендеру був укладений договір № 100В/8 між КП Облводоканал ЗОР та ЖЕКП «Степок» (далі - Договір). За своєю правовою природою укладений Договір є договором поставки, предметом якого є питна вода, що постачається водопровідними мережами КП Облводоканал ЗОР та ЖЕКП «Степок» до кінцевих споживачів - мешканців Степненської громади.
Згідно умов договору обсяг поставки питної води складає 492 451,430 м3 (пункт 1.3).
Ціна Договору є твердою та становить 6 483 052,90 грн. (пункт 1.4).
На виконання умов Договору ЖЕКП «Степок» сплатило на користь КП Облводоканал ЗОР протягом 2022-2024 років кошти у розмірі 9 265 621,13 грн.
Таким чином, Договір від 27.01.2022 № 100В/8 припинив свою дію 31.12.2022 у зв'язку з завершенням строку дії договору.
Крім того, сторони за період господарських відносин з 01.01.2022 по теперішній час вийшли за межі твердої ціни, встановленої Договором.
У будь-якому випадку, правовідносини між ЖЕКП «Степок» та КП Облводоканал ЗОР за грудень 2024 року та січень 2025 року не охоплюються умовами Договору від 27.01.2022 № 100В/8.
Правовідносини між ЖЕКП «Степок» та КП Облводоканал ЗОР за період грудень 2024 року - січень 2025 року є позадоговірними.
Отже, строк виконання обов'язку з оплати за спожиту (поставлену) питну воду за грудень 2024 року та січень 2025 року не врегульований умовами будь-якого письмового договору, та є таким, що не настав. Оскільки, строк виконання зобов'язання не настав, відсутня відповідальність за невиконання зобов'язання (сплата пені, штрафів, 3% річних, втрат від інфляції, тощо). Скаржник наголошує, що КП Облводоканал ЗОР заявляє позовні вимоги зі стягнення коштів на підставі Договору, який припинив свою дію. Таким чином, позовні вимоги є необгрунтованими та безпідставними.
Крім того, КП Облводоканал ЗОР при розрахунках 3% річних та пені посилається на Закон України «Про житлово-комунальні послуги».
05.03.2022 Кабінет міністрів України прийняв постанову № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», якою заборонив до припинення чи скасування воєнного стану в Україні нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово - комунальні послуги в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації).
22.12.2022 наказом № 309 Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України затвердило Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що постійно оновлюється.
При цьому населені пункти Степненської територіальної громади (UA23060270000087706), до яких здійснюють централізоване водопостачання Комунальне підприємство «Облводоканал» Запорізької обласної ради та Житлово - експлуатаційне комунальне підприємство «Степок», що зазначені в акті-рахунку, наданому позивачем до позовної заяви, відносяться до території активних бойових дій з 01.04.2022 по 31.12.2022 та територій можливих бойових дій з 01.02.2023 по теперішній час.
Таким чином, нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та пені є безпідставним та незаконним також з огляду на чинний нормативно-правовий акт.
Згідно до протоколу автоматизованогорозподілу судової справи між суддями 09.05.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.05.2025 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 908/229/25. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 908/229/25.
26.05.2025 матеріали даної справи надійшли до ЦАГС.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.05.2025 апеляційну скаргу Житлово-експлуатаційного комунального підприємства «СТЕПОК» на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.04.2025 у справі № 908/229/25 - залишено без руху. Рекомендовано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору, на належні реквізити та належні докази направлення копії апеляційної скарги із доданими до неї документами позивачу - надавши строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.
09.06.2025 від скаржника до ЦАГС надійшла заява про усунення недоліків, якою долучено до матеріалів апеляційної скарги докази сплати судового збору у розмірі у розмірі 22072.10 грн, відповідно платіжної інструкції від 06.06.2025 та докази направлення копії апеляційної скарги із доданими до неї документами позивачу - опис вкладення у цінний лист на ім'я КП «ОБЛВОДОКАНАЛ» Запорізької обласної ради (вул. Перемоги, буд. 129-А, м. Запоріжжя, 69005) та накладну Укрпошти від 07.06.2025.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Житлово-експлуатаційного комунального підприємства "СТЕПОК" на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.04.2025 у справі № 908/229/25. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 12.11.2025 о 10 год. 40 хв.
18.06.2025 від Комунального підприємства “ОБЛВОДОКАНАЛ» Запорізької обласної ради до ЦАГС надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про те, що рішення Господарського суду Запорізької області від 14.04.2025р. у справі № 908/229/25 є таким, що відповідає вимогам статті 236 ГПК України, є законним та обґрунтованим.
Позивач, зокрема зазначає про те, що посилання відповідача на те, що договір № 100В/8 від 27.01.2022 припинив свою дію, є необгрунтованими.
Так, Позивач у позовній заяві зазначив, що згідно пункту 2 договору, договір діє з моменту підписання до 31 січня 2022 року та відповідно до умов, викладених в цьому пункті, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії, про його припинення не було письмово заявлено однією з сторін.
З 2022 року відсутні заяви з боку відповідача відносно припинення дії вказаного договору. Відповідач продовжує споживати послуги з централізованого водопостачання, про що свідчать й підписані з його боку акти-рахунки із посиланням в них на даний договір і поведінка відповідача.
Відповідно до положень Законів України «Про житлово-комунальні послуги» та «Про питну воду та питне водопостачання», право споживача на розірвання договору про надання житлово-комунальних послуг безпосередньо залежить від фактичного технічного припинення надання такої послуги.
Отже, якщо споживач продовжує фактично користуватися житлово-комунальною послугою, він не має можливості розірвати (припинити) дію договору.
Позивач звертає увагу на те, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.03.2025 у справі № 908/2898/24, яке набрало законної сили (копія додається), встановлено такі обставини.
Щодо тверджень відповідача про припинення дії договору № 100В/8 від 27.01.2022 на надання послуг із централізованого водопостачання та неможливість застосування його положень до спірних правовідносин, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що відповідно до розділу 2 Договору, він діє з 1 січня 2022 року по 31 січня 2022 року та автоматично пролонгується на кожен наступний рік, якщо за 30 днів до завершення строку дії жодна зі сторін письмово не повідомить про його припинення. Сторони погодили, що згідно з ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України умови договору застосовуються до відносин, які виникли між ними до моменту його укладення. Термін дії договору та його окремі умови можуть переглядатися за взаємною згодою сторін відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до ст. 634 Цивільного кодексу України, строк дії договору - це період, протягом якого сторони можуть реалізовувати свої права та виконувати обов'язки за договором. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не передбачено законом або самим договором. При цьому закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення, які мали місце під час його дії.
Крім того, згідно з пунктом 13 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право розірвати договір про надання комунальної послуги, повідомивши про це виконавця не менше ніж за два місяці до дати розірвання та забезпечивши допуск виконавця для технічного припинення надання послуги.
Матеріали справи та пояснення сторін підтверджують, що споживач не звертався до КП «Облводоканал» ЗОР із заявою про розірвання договору і продовжує фактично користуватися послугою водопостачання.
Також згідно з пунктом 1.4 Договору, річний ліміт споживання питної води затверджується рішенням органів місцевого самоврядування на підставі водогосподарського балансу та оформлюється як додаток до договору. Щороку до 1 вересня споживач повинен подавати розрахунок водогосподарського балансу на узгодження. Якщо споживач цього не робить, КП «Облводоканал» самостійно встановлює ліміт на рівні фактичного водоспоживання попереднього року.
Отже, договір № 100В/8 між сторонами не було розірвано чи припинено, його дію продовжено, тому правовідносини сторін залишаються договірними.
Доводи відповідача щодо припинення договору у зв'язку з його виконанням спростовуються наведеними вище обставинами.
Споживання відповідачем водопостачання понад обсяги зазначені у п.1.3 Договору та оплату спожитих обсягів на визначену суму, також не є підставою вважати договір припиненим.
Суд погодився з позицією позивача щодо визначення в договорі орієнтовного обсягу постачання води протягом одного року, беручи до уваги, що умовами договору також передбачено порядок зміни ліміту на майбутнє споживання.
Також позивач зазначає про те, що посилання відповідача Постанову КМУ від 05.03.2022р. № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» (пункт 1), яка нібито забороняє нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги є безпідставним. Оскільки, ця заборона запроваджена по відношенню до відповідної категорії споживачів житлово-комунальних послуг, а саме до населення. Відповідач не відноситься до цієї категорії, тому заборона не стосується нього.
Позивач нарахував відповідачеві пеню в сумі 1 891,68 грн за відсотковою ставкою 0,01% відсотка суми боргу за кожен день прострочення оплати за загальний період з 14.01.2025 по 17.02.2025, що відповідає умовам договору та вимогам законодавства.
12.11.2025 позивач та відповідач наданим процесуальним правом не скористались та не забезпечили явку в судове засідання повноважних представників.
Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.
У судовому засіданні 12.11.2025 проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини постанови) по справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
27.01.2022 між Комунальним підприємством “Облводоканал» Запорізької обласної ради (Облводоканал, позивач) та Житлово-експлуатаційним комунальним підприємством “СТЕПОК» (Споживач, відповідач) укладено Договір про надання послуг з централізованого водопостачання № 100В/8.
Згідно з п. 1.1 Договору, Облводоканал забезпечує Споживачу послуги з водопостачання через мережі централізованого водопостачання на господарсько-питні, побутові та технічні потреби для потреб Споживача та споживачів (населення, бюджетні установи та інші споживачі) населених пунктів: с. Степне, с. Наталівка, с. Лежине, с. Шевченківське, с. Новостепнянське, с. Черепівське Запорізького району Запорізької області, в тому числі окремих будинків, які підключені до магістрального водоводу Облводоканал (село Наталівка: вул. 8 Березня, 78, 80, 81, 82, 83, 83а; вул. Молодіжна, 12, 14; вул. Високовольтна, 4, 6, 8; вул. Волошина, 5а; село Лежине: вул. Привокзальна, 19, 20, 21, 23, 26, 27, 31, 33, 35, 37, 39, 41, 43, 44, 49, 54, 61, 69, 72, 73, 76, 77; провулок Мирний 1, 5; вул. Садова, 2а, кв. 2), де Споживача визначено виконавцем послуг з водопостачання.
Відповідно до п. 1.2 Договору, для здійснення розрахунків між Облводоканалом та Споживачем на момент укладання договору встановлені тарифи на послуги з централізованого водопостачання та плата за абонентське обслуговування у розмірі: 13,164 грн/м3 з ПДВ за водопостачання та 35,190 грн/м3 з ПДВ - абонентська плата. Тарифи на послуги з централізованого водопостачання і водовідведення встановлюються відповідними компетентними органами. У разі зміни тарифів, що діють на момент укладення договору, Споживач зобов'язаний здійснювати оплату наданих Облводоканалом послуг за новими тарифами з моменту набування чинності нормативного документу, яким затверджено тарифи.
Пунктом 1.4 Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 01.02.2022) визначено, що загальна вартість послуг з ПДВ складає 6483052,90 грн.
Пунктом 3.2.1 Договору визначено обов'язок Споживача своєчасно оплачувати надані йому послуги з централізованого водопостачання, плату за абонентське обслуговування.
Згідно з п. 5.1 Договору, основним документом на оплату є Акт-рахунок. Оплата послуг з централізованого водопостачання та плати за абонентське обслуговування за розрахунковий місяць здійснюється Споживачем щомісяця, на підставі Акту-рахунку. Споживач зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок Облводоканалу суму, вказану в Акті-рахунку, не пізніше 12 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом.
Пунктом 6.2 Договору встановлено, що у разі випадку прострочення оплати наданих Облводоканалом послуг та плати за абонентське обслуговування в термін, зазначений у розділі 5 «Порядок розрахунків» даного Договору, Споживач зобов'язаний сплатити Облводоканалу пеню в розмірі 0,01% від суми боргу за кожен день прострочення оплати відповідно до Закону України “Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно розділу 2 Договору, він діє з 01 січня 2022 року по 31 січня 2022 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за 30 днів до закінчення терміну його дії, про його припинення не було письмово заявлено однією із сторін. Відносини сторін до укладання нового договору регулюються даним Договором.
Позивачем виписано Акт-рахунок № 3066/96349 від 31.12.2024 на суму 500068,78 грн. згідно договору № 100В/8 за період: грудень 2024 (водопостачання та плата за абонентське обслуговування водопостачання), який отриманий представником відповідача, згідно підпису та відбитку круглої печатки на цьому Акті-рахунку.
Позивачем виписано Акт-рахунок № 3066/97406 від 31.01.2025 на суму 471465,64 грн. згідно договору № 100В/8 за період: січень 2025 (водопостачання та плата за абонентське обслуговування водопостачання), який отриманий представником відповідача, згідно підпису та відбитку круглої печатки на цьому Акті-рахунку.
Враховуючи встановлений п. 5.1 Договору строк оплати (не пізніше 12 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом), оплата за грудень 2024 мала бути здійснена відповідачем 13.01.2025, оскільки 12.01.2025 було вихідним днем (неділею), оплата за січень 2025 мала бути здійснена відповідачем 12.02.2025.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виснував, що 27.01.2022 між КП «Облводоканал» ЗОР (позивач) та ЖЕКП «Степок» (відповідач) укладено договір № 100В/8 про надання послуг з централізованого водопостачання. Доказів розірвання договору не надано, а факт отримання послуг відповідачем не заперечено. Отже, договір був чинним у період виникнення боргу (грудень 2024 р. - січень 2025 р.), тому спірні правовідносини є договірними.
Відповідач не спростував дані актів-рахунків № 3066/96349, № 3066/97406 і не надав доказів сплати 971 534,40 грн (500 068,76 грн за грудень 2024 р. та 471 465,64 грн за січень 2025 р.). Ця сума визнана судом обґрунтованою до стягнення.
Суд перевірив розрахунки позивача:
- 3 % річних - 1 554,80 грн (розрахунок арифметично правильний, уточнено період нарахування з 15.02.2025 по 17.02.2025);
- інфляційні втрати - 6 000,82 грн (за січень 2025, розрахунок визнано правильним);
- пеня - після коригування судом складає 1 891,68 грн.
Доводи відповідача про заборону нарахування штрафних санкцій на підставі постанови КМУ № 206 від 05.03.2022 суд відхилив, оскільки вона не поширюється на спірні правовідносини.
Колегія суддів погоджується з таким висновком та, здійснюючи апеляційний перегляд справи, виходить з наступного.
Як вже зазначалося, 27.01.2022 між Комунальним підприємством “Облводоканал» Запорізької обласної ради (Облводоканал, позивач) та Житлово-експлуатаційним комунальним підприємством “СТЕПОК» (Споживач, відповідач) укладено Договір про надання послуг з централізованого водопостачання № 100В/8.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Аналізуючи правовідносини сторін, колегія суддів зазначає, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг водопостачання.
Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Матеріалами справи встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав та надав послуги з водопостачання в повному обсязі за період з 01.12.2024 по 31.01.2025 включно на суму 971 534,40 грн.
Відповідач не заперечив даних, зазначених в Актах-рахунках №№ 3066/96349, 3066/97406 (обсяги, суми Актів); не спростував отримання послуг з водопостачання в спірному періоді: грудні 2024, січні 2025; доказів сплати суми 971534,40 грн. заборгованості за послуги з водопостачання (500068,76 грн. за грудень 2024 та 471465,64 грн. за січень 2025) не надав. (а.с. 10-14, 50-52)
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов'язковість договору до виконання.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 971534,40 грн. не була сплачена відповідачем, і обставину наявності зазначеної заборгованості не спростовано останнім, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо наявності достатніх правових підстав для задоволення позову в цій частині.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Позивач здійснив нарахування 3% річних: на суму 500 068,76 грн за період з 14.01.2025 по 17.02.2025 (35 днів прострочення) та на суму 471 465,64 грн за період з 14.02.2025 по 17.02.2025 (3 дні прострочення).
Разом із тим суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу, що, зазначаючи 3 дні прострочення щодо суми 471 465,64 грн, позивач фактично нараховує 3% річних за період з 15.02.2025 по 17.02.2025, а не з 14.02.2025, як зазначено у розрахунку.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про його арифметичну правильність. Відповідно, з відповідача підлягає стягненню 1 554,80 грн 3% річних.
Інфляційні втрати позивач нарахував на суму боргу 500 068,76 грн за період: січень 2025 року.
Суд апеляційної інстанції також погоджується з наведеним розрахунком інфляційних втрат, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6 000,82 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, визначені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Частина 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 ГК України визначають, що штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) застосовуються у разі порушення правил здійснення господарської діяльності або неналежного виконання господарського зобов'язання та встановлюються, зокрема, у відсотках, розмір яких залежить від облікової ставки НБУ, якщо інший розмір не встановлено законом або договором.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» пеня встановлюється за згодою сторін, нараховується від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.
Згідно зі ст. 549 ЦК України пеня є різновидом неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
Частина 6 ст. 232 ГК України встановлює, що нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не передбачено договором або законом.
Стаття 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає, що у разі несвоєчасної оплати споживач сплачує пеню в розмірі, визначеному договором, але не більше 0,01% суми боргу за кожен день прострочення, при цьому загальний її розмір не може перевищувати 100% боргу.
Пунктом 6.2 Договору сторони погодили, що споживач зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,01% за кожен день прострочення відповідно до зазначеного Закону.
Позивач нарахував пеню:
- на суму 500 068,76 грн за період з 14.01.2025 по 17.02.2025 (35 днів прострочення);
- на суму 471 465,64 грн за період з 14.02.2025 по 17.02.2025 (3 дні прострочення).
Разом з тим суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що фактично 3 дні прострочення за другою сумою охоплюють період з 15.02.2025 по 17.02.2025, а не з 14.02.2025, як зазначено у розрахунку.
Здійснивши перерахунок, суд правильно визначив:
- пеню на суму 500 068,76 грн за 35 днів - 1 750,35 грн;
- пеню на суму 471 465,64 грн за 3 дні - 141,45 грн;
що разом становить 1 891,80 грн.
З огляду на приписи ч. 2 ст. 237 ГПК України суд не може виходити за межі позовних вимог, тому до стягнення підлягає визначена судом сума пені - 1 891,68 грн.
При цьому колегія суддів погоджується з правильністю висновку суду першої інстанції, що розмір пені, визначений на підставі договору та Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (1 891,68 грн), є значно меншим, ніж сума, яка була б нарахована виходячи з подвійної облікової ставки НБУ (14 783,19 грн).
Ураховуючи викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про належність та обґрунтованість задоволення позовних вимог.
Щодо доводів апелянта про припинення дії договору № 100В/8 від 27.01.2022, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з розділом 2 Договору, він діє з 01 січня 2022 року по 31 січня 2022 року та вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за 30 днів до завершення строку його дії жодна зі сторін письмово не заявить про його припинення. До укладення нового договору взаємовідносини сторін регулюються цим Договором.
Відповідно до ст. 631 ЦК України строк договору визначає період, упродовж якого сторони можуть здійснювати свої права та виконувати свої обов'язки. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не встановлено законом або самим договором. Також сторони можуть передбачити застосування його умов до правовідносин, що виникли до укладення договору. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення, допущені під час його дії.
Згідно з пунктом 13 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право розірвати договір про надання комунальної послуги, попередивши виконавця не менш як за два місяці до передбачуваної дати розірвання та забезпечивши доступ для технічного припинення надання послуги.
Матеріали справи не містять доказів розірвання Договору. Більше того, відповідач не заперечував факту отримання послуг та не спростував цього. Отже, Договір № 100В/8 від 27.01.2022 залишався чинним на момент виникнення спірних правовідносин (грудень 2024 року, січень 2025 року), а позов подано саме у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань.
Таким чином, підстав для висновку про позадоговірний характер правовідносин сторін не вбачається.
Щодо доводів відповідача про споживання послуг понад обсяги, визначені пунктом 1.3 Договору, та перевищення договірної ціни, колегія суддів вважає обґрунтованими наведені судом першої інстанції висновки.
Відповідно до пункту 1.3 Договору, ліміт споживання питної води встановлюється Споживачу щороку рішеннями органів місцевого самоврядування на підставі розрахунку водогосподарського балансу та оформлюється додатком до Договору. Ліміт підлягає щорічному перегляду, а Споживач до 1 вересня кожного року має надати Облводоканалу відповідний розрахунок на узгодження. У разі ненадання такого розрахунку вчасно, ліміт на наступний рік визначається Облводоканалом на рівні фактичного водоспоживання попереднього року.
Пункт 1.3 Договору фіксує обсяги водопостачання станом на момент його укладення. Загальна вартість послуг (з ПДВ) у сумі 6 483 052,90 грн., визначена пунктом 1.4 Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 01.02.2022), була розрахована саме для 2022 року з урахуванням відповідних річних обсягів водопостачання.
Отже, те, що фактичний обсяг водоспоживання відповідача у грудні 2024 року та січні 2025 року не відповідає обсягам, затвердженим на 2022 рік, а також те, що суми за надані послуги перевищують вартість, визначену для 2022 року, не свідчить про припинення дії Договору і не є підставою вважати відносини сторін позадоговірними.
Відповідач не довів, що фактичний обсяг спожитих ним послуг є меншим, ніж зазначено в актах-рахунках №№ 3066/96349, 3066/97406. Матеріали справи не містять жодних доказів звернень чи заперечень відповідача щодо зазначених в актах даних. У вказаних актах-рахунках містяться посилання на конкретні прилади обліку, встановлені на відповідних вводах.
З огляду на те, що відповідач не заперечив обсяги та суми, зазначені в актах-рахунках №№ 3066/96349, 3066/97406; не спростував факту отримання послуг водопостачання у спірний період (грудень 2024 року, січень 2025 року); не надав доказів сплати заборгованості в сумі 971 534,40 грн (500 068,76 грн за грудень 2024 року та 471 465,64 грн за січень 2025 року) - суд першої інстанції обґрунтовано визнав вимоги про стягнення зазначеної суми доведеними. Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Щодо тверджень відповідача про неправомірність нарахування позивачем пені та 3% річних з огляду на заборону, встановлену постановою Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022, колегія суддів вважає їх необґрунтованими з таких підстав.
Абзац перший пункту 1 постанови № 206 передбачає, що на період дії воєнного стану забороняється нараховувати та стягувати неустойку (штрафи, пеню), інфляційні втрати та проценти річні на заборгованість, яка виникла внаслідок несвоєчасної чи неповної оплати житлово-комунальних послуг населенням.
Йдеться саме про фізичних осіб, у тому числі тих, які проживають у багатоквартирних будинках, де створені ОСББ чи ЖБК, або отримують послуги за колективними договорами, і які мешкають на територіях, де ведуться бойові дії або які є тимчасово окупованими, згідно з відповідним переліком Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій. Аналогічна заборона застосовується і у разі пошкодження нерухомого майна споживача внаслідок воєнних дій, за умови повідомлення виконавця комунальної послуги.
Пункт 11 постанови № 206 встановлює, що зазначена заборона може поширюватися також на юридичних осіб, яким належать житлові чи нежитлові приміщення, але лише тоді, коли в цих приміщеннях розміщуються внутрішньо переміщені особи та за умови, що такі юридичні особи не мають права на отримання компенсації за спожиті комунальні послуги.
Таким чином, наведені норми постанови № 206 не регулюють правовідносини, які є предметом спору, і не можуть бути підставою для звільнення відповідача від нарахування пені та 3% річних.
Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновки місцевого господарського суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до п.1 ч.1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні Господарського суду Дніпропетровської області, яке є предметом апеляційного оскарження.
З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Запорізької області від 14.04.2025 у справі № 908/229/25 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Житлово-експлуатаційного комунального підприємства «СТЕПОК» на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Житлово-експлуатаційного комунального підприємства «СТЕПОК» на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.04.2025 у справі № 908/229/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 14.04.2025 у справі № 908/229/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.
Повна постанова складена та підписана 17.11.2025.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О. Дармін