17 листопада 2025 року м. Харків Справа № 913/164/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Гребенюк Н.В., суддя Мартюхіна Н.О.
розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації (вх.№ 1830 Л/2) на рішення Господарського суду Луганської області від 01.08.2025 (прийняте у приміщенні Господарського суду Луганської області суддею Вінніковим С.В., повне рішення складено 01.08.2025) у справі №913/164/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ,
до Управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації, м. Сватове Луганської області,
про стягнення 30961,41 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг") звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації (далі - УСЗН Сватівської РДА) про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу від 09.11.2021 №11-1041/21-БО-Т у сумі 18308 грн 71 коп., пені за період з 16.04.2022 по 15.10.2022 у сумі 3867 грн 40 коп., 3% річних за період з 16.04.2022 по 31.03.2025 у сумі 1625 грн 20 коп. та інфляційних втрат за період з травня 2022 року по березень 2025 року в сумі 7160 грн 09 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням УСЗН Сватівської РДА зобов'язань за договором постачання природного газу від 09.11.2021 №11-1041/21-БО-Т у частині своєчасної сплати поставленого в лютому 2022 року природного газу, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, на яку позивачем відповідно до п.7.2 договору нарахована пеня за період з 16.04.2022 по 15.10.2022 у сумі 3867 грн 40 коп., а також згідно ст.625 Цивільного кодексу України - 3% річних за період з 16.04.2022 по 31.03.2025 у сумі 1625 грн 20 коп. та інфляційні втрати за період з травня 2022 року по березень 2025 року в сумі 7160 грн 09 коп.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 01.08.2025 у справі №913/164/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації задоволено частково. Стягнуто з Управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" заборгованість у сумі 18308 грн 71 коп., пеню в сумі 1933 грн 70 коп., 3% річних у сумі 1625 грн 20 коп., інфляційні втрати в сумі 7160 грн 09 коп., судовий збір у сумі 2422 грн 40 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вказане рішення місцевого господарського суду з посиланням на положення статей 11, 509, 526, 530, 549, 610, 625, 627, 638, 655, 714 Цивільного кодексу України, статі 193 Господарського кодексу України мотивоване тим, що позивачем доведено факт споживання відповідачем у лютому 2022 року природного газу на загальну суму 18 308,71грн, проте матеріали справи не містять доказів оплати поставленого позивачем відповідачеві у лютому 2022 року природного газу. Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку про можливість зменшити розмір заявлених штрафних санкцій у вигляді пені, що підлягає до стягнення з відповідача, до 1933,70 грн, тобто 50% від заявленої позивачем суми пені за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу, що є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення.
Управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації не погодилось з рішенням суду першої інстанції та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 01.08.2025 у справі №913/164/25; прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу від 09.11.2021 № 11-1041/21-БО-Т за поставлений у лютому 2022 року природний газ в сумі 18308 грн 71 коп., пені в сумі 1933 грн 70 коп., 3% річних у сумі 1625 грн 20 коп., інфляційних втрат в сумі 7160 грн 09 коп., відмовити; стягнути з позивача на користь апелянта судові витрати, у тому числі витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги.
В обґрунтування доводів апеляційної скарг скаржник посилається, зокрема, на таке:
- оригінали актів приймання-передачі газу за спірний період, підписані зі свого боку, постачальником споживачеві надані не були, адже відповідна обставина заперечена відповідачем, а доказів на її підтвердження позивачем всупереч ст. ст. 13, 74 ГПК України не надано;
- виникнення права вимоги оплати спожитого газу за змістом пункту 5.1 договору залежить від підписання споживачем акту приймання-передачі газу, який опосередковує перехід права власності на товар згідно пункту 3.1 договору та є первинним документом у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що покладає на постачальника як кредитора у розглядуваному спірному грошовому зобов'язанні вчинити дії з надання для підписання споживачу такого акту (п. п. 3.1., 3.5.1., 3.5.2. договору);
- застосування передбаченого умовами договору "механізму" подолання відсутності підписаного скаржником акту приймання-передачі можливе лише у випадку, коли оригінал акту приймання-передачі був направлений позивачем скаржнику на підпис, але не підписаний ним у встановлений строк, і не може тлумачитися як спосіб звільнення позивача від обов'язку своєчасно скласти та оформити первинний документ для підтвердження господарської операції з передачі газу у власність скаржника у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що є законною та достатньою підставою для проведення грошових розрахунків, отже, позивач припустився прострочення кредитора; така поведінка виключає настання прострочення з боку боржника та, відповідно, правові підстави для нарахування штрафних санкцій (пеня, 3% річних, інфляційні втрати);
- розмір пені, трьох відсотків річних, інфляційних втрат за договором постачання природного газу від 09.11.2021 № 11-1041/21-БО-Т є невиправдано завищеними через умисне несвоєчасне доведення ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" інформації про стан заборгованості за спожитий природний газ Управління метою збільшення розмірів пені, річних та інфляційних втрат;
- у відзиві на позовну заяву було зазначено про те, що листом торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення в Україні воєнного стану.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації (вх.№ 1830 Л/2) на рішення Господарського суду Луганської області від 01.08.2025 у справі №913/164/25; постановлено здійснити її розгляд у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи; встановлено позивачу строк до 03.10.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту, учасникам справи строк до 03.10.2025 для подання заяв, клопотань, тощо.
Судова колегія зазначає, що учасники справи належним чином повідомлені про відкриття апеляційного провадження у справі та розгляд даної апеляційної скарги в порядку письмового провадження, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, сформованими в програмі Діловодство спеціалізованого суду.
Таким чином, судом апеляційної інстанції було вжито всіх можливих заходів задля повідомлення учасників процесу про хід розгляду справи, витримано терміни, які колегія суддів вважає достатніми для можливості реалізації сторонами своїх процесуальних прав.
Проте позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Частиною 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що у даному випадку апелянтом було подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
Крім того, дана справа не відноситься до категорії справ, зазначених у частині 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, що не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного провадження.
Клопотань від учасників справи про розгляд справи з їх повідомленням (викликом) до суду апеляційної інстанції не надійшло.
За таких обставин, матеріалами справи підтверджується належне повідомлення сторін про відкриття апеляційного провадження у справі та розгляд даної апеляційної скарги в порядку, передбаченому частиною 10 статті 270 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.
09.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", EIC-код 56Х930000010610Х, (далі - постачальник, позивач, ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг") та Управлінням соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації, EIC-код 56XS000035Н0100Т, (далі - споживач, відповідач, УСЗН Сватівської РДА) укладено договір постачання природного газу №11-1041/21-БО-Т, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору (п. 1.1. договору).
Згідно з п.1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для своїх власних потреб.
У п.1.3 договору передбачено, що за цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України).
Відповідно до п.2.1 договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з жовтня 2021 року по грудень 2022 року (включно) в кількості 12,5 тис. куб. м, із зазначенням щомісячних обсягів (які, зокрема, за лютий 2022 року складають 1,5 тис. куб. м).
Згідно з п.3.1 договору постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
У пункті 3.5 договору сторони передбачили, що приймання-передачі газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором(ами) ГРМ та/або оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (пп.3.5.1 п.3.5 договору).
Відповідно до пп.3.5.2 п.3.5 договору на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника.
Згідно з пп.3.5.3 п.3.5 договору споживач протягом 2-х робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
У пп.3.5.4 п.3.5 договору сторони передбачили, що у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до пп.3.5.1 п.3.5 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних інформаційної платформи оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.
Ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13658,42 грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб. м. Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу за цим договором становить 16554 грн 00 коп. (п.4.1 договору).
Відповідно до п.5.1 договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: - 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов пп.3.5.4 п.3.5 цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.
Згідно з п. 7.1. договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.
Відповідно до п.7.2 договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п.5.1 та/або строків оплати за п.8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
У пункті 10.1 договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків згідно з цим договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, що виникли після укладення договору, і сторони не могли передбачити їх.
Строк виконання зобов'язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин (п.10.2 договору).
Згідно з пунктами 10.3, 10.4 договору сторони зобов'язані негайно повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 днів з дати їх виникнення подати підтвердні документи відповідно до законодавства. Настання форс-мажорних обставин підтверджується в порядку, встановленому чинним законодавством України.
Виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови споживача від сплати постачальнику вартості природного газу, поставленого до їх настання (п. 10.5 договору).
Пунктом 13.1 договору передбачено, що даний договір набирає чинності з дати його укладення і діє в частині поставки газу до 31.12.2022 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.
Як вказує позивач, на виконання вказаних умов договору позивач протягом листопада 2021 року - лютого 2022 року передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 100573,78 грн. УСЗН Сватівської РДА повністю оплатило поставлений у листопаді - грудні 2021 року, січні 2022 року природний газ у сумі 82265,07 грн, проте відповідачем не було здійснено оплати за спожитий в лютому 2022 року газ на суму 18308,71 грн.
За таких обставин, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом у цій справі.
На підтвердження своїх вимог позивачем додано до позовної заяви акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2022 (акт не підписаний з боку відповідача); лист-відповідь ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" від 11.11.2024 № ТОВВИХ-24-17288 на адвокатський запит від 06.11.2024 № 125/3/2-14747 про фактичний обсяг споживання природного газу, зокрема, споживачем за EIC-кодом 56XS000035Н0100Т.
У відзиві на позовну заяву, поданому до суду першої інстанції, відповідач заперечував проти позовних вимог, посилаючись, зокрема, на те, що відповідно до договору момент виникнення обов'язку зі сплати вартості поставленого газу пов'язується з датою підписання акта приймання-передачі, проте до моменту подання позову позивачем не було надано оригіналу акта приймання-передачі за лютий 2022 року відповідачу для підписання та здійснення розрахунку за спожитий природний газ. Також посилався на наявні обставини непереборної сили (форс-мажору) в даному випадку, а саме: військова агресія російської федерації проти України.
01.08.2025 місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення про часткове задоволення позову з підстав, зазначених вище.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.
Предметом позову у справі, що розглядається, є вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу, пені, 3% річних, інфляційних втрат, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору постачання природного газу від 09.11.2021 №11-1041/21-БО-Т щодо повної та своєчасної оплати поставленого природного газу за лютий 2022 року.
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (статті 509 ЦК України).
Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України встановлено обов'язковість виконання договору сторонами.
Згідно з частиною першою статті 12 Закону України "Про постачання природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
За приписами частини 1 статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 712 ЦК України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Положеннями статті 664 ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Згідно зі статтею 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
За своєю правовою природою, укладений позивачем та відповідачем договір є договором поставки у розумінні статті 712 ЦК України, що зумовлює застосовність загальних приписів статей 664 та 692 ЦК України щодо моменту передачі товару та його оплати, в контексті яких сторони дійшли згоди, що перехід права власності від постачальника до споживача опосередковується підписанням акта приймання-передачі, тоді як обов'язок останнього з оплати є обов'язком саме з послідуючої оплати (тобто після передачі, опосередкованої відповідним актом).
За доводами відповідача, викладеними в апеляційній скарзі, порушення (прострочення) ним виконання зобов'язань за договором в частині своєчасної та повної оплати за поставлений газ, пов'язане з ненаправленням позивачем підписаних зі свого боку оригіналів актів приймання-передачі за лютий 2022 року, тоді як момент виникнення обов'язку зі сплати вартості поставленого газу пов'язується з датою підписання акта приймання-передачі.
За умовам пункту 3.5.2 договору постачальник зобов'язаний надати споживачу два примірники оригіналів актів приймання-передачі, підписаних уповноваженим представником постачальника, проте доказів направлення позивачем підписаних зі свого боку оригіналів актів приймання-передачі за лютий 2022 року матеріали справи не містять, відповідно, відсутні докази підписання такого акта з боку споживача.
До позовної заяви додано підписаний в односторонньому порядку з боку позивача акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2022, за яким відповідно до договору від 09.11.2021 № 11-1041/21-БО-Т ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" передає, а Управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації приймає природний газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) в період лютого 2022 року в обсязі 1,10600 тис. куб.м на суму 18 308,71 грн.
Отже, у спірних правовідносинах для правильного вирішення спору слід дослідити та встановити наявність/відсутність факту виконання постачальником зобов'язань за договором щодо здійснення поставки природного газу споживачеві у спірний період.
Щодо встановлення факту поставки природного газу та визначення обсягу поставленого газу, з урахуванням зокрема доводів відповідача про відсутність підписаного сторонами акта приймання-передачі в якості належного доказу на підтвердження виникнення в нього обов'язку щодо розрахунку за поставлений газ, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з преамбулою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
В даному випадку акт підписаний лише з боку позивача не є первинним документом для підтвердження господарської операції з передачі газу у власність споживача у розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Водночас, однією із судових доктрин, виділених на сьогоднішній день національним законодавством та судовою практикою Верховного Суду є доктрина реальності господарської операції.
Верховний Суд у постанові від 10.12.2020 у справі №910/14900/19 дійшов висновку про те, що за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема ст.9 Закону "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції. У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 вказала, що норми Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати певні реквізити, разом із тим указані норми не визначають, що обставини передачі товару між юридичними особами можуть підтверджуватись тільки первинними документами, передбаченими Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18 виснувала, що оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов'язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю.
Згідно з усталеною позицією Верховного Суду (наведеною, наприклад, у постановах від 29.01.2020 у справі №916/922/19, від 10.12.2020 у справі №910/14900/19) визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.
При цьому, Верховний Суд у постановах від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 09.03.2023 у справі №910/5041/22 звернув увагу на те, що в разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.
У зазначених постановах викладено загальний правовий висновок про те, що факт здійснення господарської операції може підтверджуватися не лише первинними документами, а й іншими доказами в їх сукупності, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (надання послуг) (аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 22.08.2023 у справі № 910/14570/21).
Таким чином, учасники господарської операції можуть доводити/спростовувати факт здійснення постачання товару як первинними документи бухгалтерського обліку, так і іншими доказами.
Згідно з частинами першою та третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, що виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до вимог статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).
Як убачається з аналізу змісту статті 79 ГПК України, нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Водночас у статті 86 цього Кодексу передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З'ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
З огляду на вищевикладене та враховуючи обставини даної справи, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Умовами пп.3.5.2 п.3.5 договору передбачено, шо на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника.
Споживач протягом 2-х робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (п.п. 3.5.3 п. 3.5 договору).
У договорі передбачено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: - 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов пп.3.5.4 п.3.5 цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду (п.5.1. договору).
За умовами п.п. 3.5.4 договору, у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до пп.3.5.1 п.3.5 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних інформаційної платформи оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.
Як встановлено вище, акт приймання-передачі природного газу за лютий 2022 відповідачем не підписано.
Разом з тим, обов'язку відповідача, передбаченому підпунктом 3.5.1 пункту 3.5 договору щодо надання постачальнику не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим, завіреної належним чином копії відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором(ами) ГРМ та/або оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ, кореспондує обов'язок постачальника, передбачений підпунктом 3.5.2 пунктом 3.5 договору щодо підготовки та надання споживачу двох примірників акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника.
Проте, відповідачем як споживачем були порушені вказані умови підпункту 3.5.1 пункту 3.5 договору та не надано позивачу акт надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором(ами) ГРМ та/або оператором ГТС та споживачем, тому позивач не виконав свого обов'язку щодо своєчасного складання та надання споживачу відповідних актів приймання-передачі.
Акти приймання-передачі природного газу повинні складатися на підставі, в тому числі даних отриманих від Відповідача до 5 числа місяця, в такий спосіб сторони узгоджують обсяги спожитого газу за відповідний розрахунковий період.
З аналізу умов укладеного між сторонами договору випливає, що у разі недотримання споживачем умов підпункту 3.5.1 пункту 3.5 договору та відсутності належним чином оформленого між сторонами акту приймання-передачі природного газу обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних інформаційної платформи оператора ГТС та переданим у власність споживачу.
Факт поставки позивачем відповідачу природного газу у листопаді 2021 - лютому 2022 підтверджується інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з EIC-код 56XS000035H0I00T в період листопада 2021 по лютий 2022, згідно умов пункту 3.5, підпункту 3.5.4, пункту 5.1, укладеного сторонами договору.
Відповідно до підпункту 19 пункту 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 24.12.2019 прийнято постанову №3011 "Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ "Оператор ГТС України" на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України".
Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС), затвердженим постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015.
Згідно з пунктом 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
Оператор газотранспортної системи відповідно до п. 5 глави 3 розділу ІV Кодексу ГТС виконує функції адміністратора інформаційної платформи.
Отже суб'єкти ринку природного газу (у даному випадку позивач та відповідач як продавець та покупець природного газу відповідно) користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.
Згідно з абз. 1, 2 п. 2 глави 3 розділу ІV Кодексу ГТС інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом. Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою отримання інформації про фактичне споживання відповідачем природного газу позивач звернувся до ТОВ "Оператор ГТС України" із адвокатським запитом.
ТОВ "Оператор ГТС України" листом від 11.11.2024 № ТОВВИХ-24-17288 надало відповідь на адвокатський запит від 06.11.2024 № 125/3/2-14747 та повідомило, що обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 56XS000035H0I00T за період з 12.11.2021 по 28.02.2022, та віднесений в алокацію постачальника ТОВ "ГП "Нафтогаз Трейдинг" (ЕІС - код 56X930000010610X), становить: з 12.11.2021 по 30.11.2021 - 1035,00 куб.м; з 01.12.2021 по 31.12.2021 - 2235,00 куб.м; з 01.01.2022 по 31.01.2022 - 1699,50 куб.м; з 01.02.2022 по 28.02.2022 - 1106,00 куб.м.
Таким чином, в листі ТОВ "Оператор ГТС України" фактично підтверджено зазначений позивачем у акті приймання-передачі природного газу за лютий 2022 обсяг (1106,00 куб.м) переданого відповідачу природного газу, виходячи з відомостей інформаційної платформи Оператора ГТС України, що узгоджується з умовами укладеного між сторонами договору, а вартість (18308,71 грн) поставленого природного газу визначено позивачем шляхом множення об'ємів природного газу на ціну природного газу, яка встановлена пунктом 4.1. договору.
Таким чином, факт поставки природного газу, його обсяги та вартість підтверджуються належними доказами, передбаченими договором та чинним законодавством.
Натомість відповідач не надав належних та допустимих доказів спростування обсягів постачання природного газу, у тому числі доказів того, що використані позивачем дані, розміщені Оператором ГТС на інформаційній платформі щодо остаточної алокації відборів газу відповідача за лютий 2022 року, є неповними/неправильними або такими, що відрізняються від даних самого споживача або Оператора ГРМ.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що умовами договору не передбачено звільнення споживача від здійснення оплати за поставлений газ через ненаправлення постачальником оригіналу акта приймання-передачі природного газу, тоді як такі умови договору та встановлені фактичні обставини свідчать про можливість споживача визначити кількість спожитого ним природного газу для здійснення його оплати.
Враховуючи особливості правового регулювання ринку природного газу, а також встановлений факт його постачання позивачем та споживання відповідачем, колегія суддів вважає, що посилання скаржника на ненадання позивачем оригіналу підписаного акта приймання-передачі природного газу відповідачеві як на підставу для відмови в позові в частині стягнення заборгованості за лютий 2022 року є помилковим.
Посилання відповідача на обставини окупації міста, де знаходиться та споживає газ відповідач, також не спростовують підтвердженого матеріалами справи обсягу спожитого газу.
Відповідно до Наказу № 376 від 28.02.2025 Міністерства розвитку громад та територій України "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" (з відповідними змінами) Сватівська міська територіальна громада: з 24.02.2022 по 08.03.2022 - територія активних бойових дій, з 08.03.2022 - тимчасово окупована територія (по теперішній час).
Тобто відповідні обставини не спростовують підтверджений факт споживання природного газу у лютому 2022 року.
Самі по собі активні воєнні дії та неможливість здійснення функціональних обов'язків відповідачем за своїм місцезнаходженням також не впливають на обов'язок сплати за спожитий природний газ об'єктами відповідача.
Щодо доводів апелянта про наявність форс-мажорних обставин, спричинених військовою агресією Російської Федерації та тимчасовою окупацією території Сватівської громади, яка офіційно визнана такою з 08.03.2022, та як наслідок, унеможливлення належного виконання договірних зобов'язань, що підтверджується листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, судова колегія зазначає наступне.
Згідно зі статтею 218 Господарського кодексу України (чинний, на час виникнення спірних правовідносин), статті 617 Цивільного кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько - правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.
За змістом частини 3 статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, засвідчує Торгово-промислова палата України за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Згідно з пунктами 10.3, 10.4 укладеного між сторонами договору наявність форс-мажорних обставин підтверджується в порядку встановленому чинним законодавством України.
Сторони повинні негайно повідомити про наявність форс-мажорних обставин та протягом 14 днів підтвердити такі обставини відповідно до законодавства.
Судова колегія зауважує, що матеріали справи не містять, а скаржником не спростовано, що відповідач повідомляв позивача (постачальника) про настання форс-мажорних обставин відповідно до умов договору.
Крім того, матеріали справи не містять сертифікату ТПП України щодо настання форс-мажорних обставин за конкретним договором та конкретним контрагентом цього договору.
Наведені обставини правильно установлені місцевим господарським судом, що зазначено в оскаржуваному рішенні.
При цьому, суд зауважує, що відповідачем не наведено належного обґрунтування безпосереднього впливу воєнних дій на можливість розрахунку за спожитий у лютому 2022 року природний газ. При цьому, форс-мажорні обставини не звільняють сторін договору від виконання зобов'язань, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов'язань на період існування форс-мажору. Тобто, наведені відповідачем обставини у будь-якому випадку не передбачають звільнення останнього від виконання зобов'язання з оплати поставленого та спожитого природного газу.
Підсумовуючи викладене вище, з огляду на наявність доказів споживання відповідачем природного газу у заявленому обсязі та за встановленою ціною, постачання якого здійснено позивачем, відсутність доказів сплати заявленої заборгованості за лютий 2022 року, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 18308,71 грн за поставлений природний газ в лютому 2022 року на підставі договору від 09.11.2021 № 11-1041/21-БО-Т.
Щодо заявлених позивачем до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає таке.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).
Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
У постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України, зробила висновок про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю.
Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 Цивільного кодексу України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13, від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17.
Відповідно до пункту 7.2 договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п.5.1 та/або строків оплати за п.8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Враховуючи вищевикладене, саме наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання свідчить про наявність правових та фактичних підстав для нарахування відповідачеві пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Визначення початку строку має практичне значення, оскільки від цього залежить як правильність обчислення строку, так і встановлення факту його закінчення, що обумовлює ті чи інші юридичні наслідки, які настають у зв'язку із цим.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п. 5.1 розділу 5 договору, яким визначено порядок та умови проведення розрахунків, оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється відповідно до акту приймання-передачі природного газу, обов'язок належного оформлення та надання споживачу якого покладено на постачальника у відповідності до пункту 3.5.2 договору.
При цьому, пунктом 3.5.3 договору передбачено обов'язок споживача протягом двох робочих днів з дати одержання акта повернути постачальнику один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
Відтак, виникнення права вимоги оплати спожитого газу за змістом п.5.1 договору узалежнено від підписання споживачем акту приймання-передачі газу, який опосередковує перехід права власності на товар згідно п.3.1 цього договору та є первинним документом у розумінні ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що покладає на постачальника як кредитора у розглядуваному спірному грошовому зобов'язанні вчинити дії з надання для підписання споживачу такого акту (п.п.3.1., 3.5.1., 3.5.2. договору).
Доступ позивача до інформаційної платформи, а також використання даних Оператора ГТС для визначення обсягів газу, поставленого відповідачу у січні 2021 - лютому 2022 року, дають підстави стверджувати, що виконання або невиконання споживачем обов'язку за п. 3.5.1 договору не унеможливлює складання постачальником акта приймання-передачі. Наведене також підтверджується тим, що до позовної заяви долучений примірник акта приймання-передачі за лютий 2022 року.
Проте, доказів виконання позивачем умов договору щодо направлення (надання) відповідачу підписаних зі свого боку примірників актів приймання-передачі газу за спірний період, всупереч ст.ст.13, 74 ГПК України, ним надано не було.
Застосування передбаченого п. 3.5.4 договору "механізму" подолання відсутності підписаного споживачем акту приймання-передачі можливе у випадку, коли оригінал акта приймання-передачі був направлений постачальником споживачу на підпис, але не підписаний ним у встановлений строк, і не може тлумачитися як спосіб звільнення позивача від обов'язку своєчасно скласти та оформити первинний документ для підтвердження господарської операції з передачі газу у власність споживача у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що є законною та достатньою підставою для проведення грошових розрахунків.
Водночас, оскільки договір постачання природного газу був запропонований та складений саме постачальником (позивачем), колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне застосувати принцип verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору тлумачаться проти того, хто їх сформулював.
Колегія суддів звертає увагу, що сама по собі відсутність підписаного сторонами акту приймання-передачі природного газу не впливає на факт його споживання в обсягах, який може бути встановлений за відомостями Оператора ГТС, однак з точки зору сформульованих умов договору між позивачем та відповідачем, відсутність такого акту як первинного документу та підстави для оплати не з причин безпідставного ухилення споживача від підписання наданого йому оригіналу примірника такого акта постачальником, а саме через невиконання останнім обов'язку з надання такого оригінального примірника (і можливість його виконання не залежало від відомостей про дані лічильників споживача, адже за змістом п.3.5.2. договору належним джерелом відомостей, доступних постачальнику, є остаточні алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС), не може змінювати на користь останнього умов щодо розрахунків.
Відтак, колегія суддів не може визнати обґрунтованою та добросовісною позицію позивача, яка фактично зводиться до сприйняття положення п.3.5.4 договору як належної альтернативи власному обов'язку з надсилання оригіналу акта приймання-передачі споживачеві.
Таким чином, відсутність підписаних актів приймання-передачі за спірний період не може бути покладена на відповідача (не зумовлена його протиправною бездіяльністю), оскільки позивач не довів належного виконання свого обов'язку щодо оформлення та направлення актів відповідно до умов договору.
При цьому, доводи відповідача про неможливість встановлення достовірної суми заборгованості за лютий 2022 року у зв'язку з відсутністю доступу до первинної документації та лічильника (3) є також необґрунтованими та не впливають на правомірність розрахунку обсягу поставленого газу на підставі даних алокації з Інформаційної платформи Оператора ГТС з підстав викладених у цій постанові.
Водночас, як вже встановлено вище, об'єм (обсяг) спожитого газу визначено постачальником на підставі даних Оператора ГРМ шляхом доступу до інформаційної платформи оператора ГТС, матеріалами справи підтверджуються та відповідачем не спростовано обставини щодо реальності господарської операції, тоді як спірним є питання щодо визначення початку прострочення виконання зобов'язань з оплати.
При цьому, наданий до матеріалів справи примірник акта-приймання передачі природного газу за лютий 2022 року датований 28.02.2022, водночас на підтвердження обсягів переданого споживачеві природного газу у спірний період позивач посилається на відомості з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо остаточної алокації відборів, одержані ним на адвокатський запит у листопаді 2024 року.
Відтак, оскільки в даному випадку розмір заборгованості відповідача визначався на підставі п.п. 3.5.4 договору, а матеріали справи не містять доказів доведення до споживача виникнення обов'язку щодо розрахунку за поставлений в лютому 2022 року природний газ у визначеному в акті обсязі та вартості, то за висновками суду апеляційної інстанції позивачем не доведено період прострочення грошового зобов'язання, що унеможливлює встановлення періодів прострочення виконання зобов'язання з метою перевірки правильності здійснених позивачем нарахувань пені, відсотків річних та інфляційних на підставі п. 7.2 договору.
З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що у даному випадку саме позивач, звертаючись до суду з позовом про стягнення пені, відсотків річних та інфляційних втрат у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання має довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог (зокрема, щодо строку виникнення обов'язку з остаточного розрахунку за поставлений товар та періоду такого прострочення).
Враховуючи обставини справи в їх сукупності, з огляду на встановлення обставин відсутності доведення позивачем виконання свого обов'язку надання відповідачеві оригіналів підписаних зі свого боку актів приймання-передачі природного газу з метою оформлення господарської операції з передачі газу як товару, що має бути сплачений після оформлення його передачі згідно з умовами укладеного між сторонами договору, відсутність у суду об'єктивних даних на підставі яких можливо достовірно встановити період прострочення оплати, що є необхідним для здійснення відповідних розрахунків заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, а також їх перевірки судом, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність позивачем заявлених вимог в цій частині.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та відсотків річних, оскільки неможливо встановити період прострочення.
Отже, доводи скаржника частково знайшли своє підтвердження.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 1933 грн 70 коп., 3% річних в розмірі 1625 грн 20 коп. та інфляційних втрат в розмірі 7160 грн 09 коп., з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України, підставами для зміни судового рішення судового рішення є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції у даній справі обставини та докази на їх підтвердження, перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права та відповідність рішення нормам процесуального права, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому підлягає частковому скасуванню.
За змістом частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 14 статті 129 ГПК України).
Керуючись статтями 129, 269, 270, п.2 ч.1 статті 275, п. 3 ч.1 статті 277, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Луганської області від 01.08.2025 у справі №913/164/25 скасувати в частині стягнення пені в сумі 1933 грн 70 коп., 3% річних у сумі 1625 грн 20 коп., інфляційних втрат в сумі 7160 грн 09 коп.
Прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В решті рішення Господарського суду Луганської області від 01.08.2025 у справі №913/164/25 залишити без змін.
Викласти пункт 2 резолютивної частини рішення в такій редакції:
"2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації, майдан Злагоди, буд. 25, м. Сватове Луганської області, 92600, ідентифікаційний код 03197018, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код 42399676, заборгованість у сумі 18 308 грн 71 коп., судовий збір у сумі 1432 грн 46 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.".
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код 42399676, на користь Управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації, майдан Злагоди, буд. 25, м. Сватове Луганської області, 92600, ідентифікаційний код 03197018, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1341 грн 77 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктами а)-г) частини 3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 17.11.2025.
Головуючий суддя Я.О. Білоусова
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя Н.О. Мартюхіна