12 листопада 2025 року м. Харків Справа № 905/169/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.,
за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.,
за участю представників:
апелянта - не з'явився;
боржника - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу приватного виконавця Варави Романа Сергійовича (вх.№1728 Д/1) на ухвалу господарського суду Донецької області від 15.07.2025 у справі №905/169/25 (суддя Величко Н.В., постановлену в м. Харків, дата складення повного тексту - 25.07.2025) за результатами розгляду подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича про звернення стягнення на грошові кошти, які належать боржнику від третіх осіб (вх.№ 01-41/3700/25 від 16.04.2025).
за заявою: ОСОБА_1 , Донецька область, м. Покровськ,
до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю “Краснолиманське», Донецька область, м. Покровськ,
про банкрутство, -
Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.03.2025 у справі №905/169/25 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Краснолиманське»; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном строком 170 календарних днів; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Карауш Юлію Вікторівну; вирішені інші процедурні питання.
На офіційній сторінці Верховного Суду веб-порталу Судова влада України опубліковано оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Товариства з обмеженою відповідальністю “Краснолиманське» (№ 75623 від 26.03.2025).
16.04.2025 приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Варавою Романом Сергійовичем подано до господарського суду Донецької області подання про звернення стягнення на грошові кошти, які належать боржнику від третіх осіб (вх.№ 01-41/3700/25), в якому просив звернути стягнення на грошові кошти у розмірі 3100065,88грн., що належать особі, яка має заборгованість перед боржником - Товариству з обмеженою відповідальністю "Валеріон Глобал" для виконання боржником - ТОВ "Краснолиманське" зобов'язань за виконавчими провадженнями, що входять до складу зведеного виконавчого провадження № 76417271.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.04.2025 відкладено вирішення питання щодо прийняття до розгляду подання приватного виконавця Варави Р.С. про звернення стягнення на грошові кошти, які належать боржнику від третіх осіб (документ сформований в системі електронний суд 16.04.2025, вх.№ 01-41/3700/25 від 16.04.2025).
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Ірбіс-Схід» та Товариства з обмеженою відповідальністю “Шахт Пром Сервіс +» на ухвалу господарського суду Донецької області від 26.03.2025 у справі №905/169/25 залишено без задоволення; ухвалу господарського суду Донецької області від 26.03.2025 у справі № 905/169/25 залишено без змін.
Після повернення матеріалів справи до суду першої інстанції, ухвалою господарського суду Донецької області від 15.07.2025 у справі №905/169/25 відмовлено в задоволенні подання приватного виконавця Варави Р.С.про звернення стягнення на грошові кошти, які належать боржнику від третіх осіб (вх.№ 01-41/3700/25 від 16.04.2025).
Відповідні висновки місцевого господарського суду мотивовані тим, що нормами Кодексу України з процедур банкрутства передбачено певну процедуру набуття особами, які мають грошові вимоги до боржника, статусу кредитора, виключно, дотримання якої є обов'язковою підставою задоволення таких вимог у процедурі банкрутства з урахуванням визначених законом особливостей, залежно від підстав, часу виникнення та черговості задоволення вимог. Особа, що не набула статусу кредитора за правилами Кодексу України з процедур банкрутства, за виключеннями встановленими цим кодексом, не може вимагати задоволення її грошових вимог поза процедурою у справі про банкрутство боржника.
Судом встановлено, що станом на дату розгляду подання приватного виконавця про звернення стягнення на грошові кошти, які належать боржнику від третіх осіб, матеріали справи не містять доказів визнання грошових вимог та набуття особами, переліченими приватним виконавцем, статусу кредиторів боржника у визначеному статтею 45 Кодексу України з процедур банкрутства порядку.
Крім того, приватним виконавцем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження його права виступати в інтересах зазначених вище осіб фізичних осіб в межах даної справи про банкрутство.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення подання приватного виконавця про звернення стягнення на грошові кошти, які належать боржнику від третіх осіб.
Приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Варава Р.С. з ухвалою господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від 15.07.2025 по справі №905/169/25 про відмову у задоволенні подання приватного виконавця повністю та прийняти нове рішення, яким подання приватного виконавця Варави Р.С. від 16.04.2025 про звернення стягнення на грошові кошти, які належать боржнику від третіх осіб (вх.№ 01-41/3700/25) задовольнити; звернути стягнення на грошові кошти у розмірі 1101191,81грн., що належать особі, яка має заборгованість перед боржником - Товариству з обмеженою відповідальністю "Валеріон Глобал" для виконання боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" зобов'язань за виконавчими провадженнями, що входять складу зведеного виконавчого провадження № 76417271.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що постановленні оскаржуваної ухвали господарським судом першої інстанції було порушено як норми матеріального так і процесуального права, що призвело до передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення подання приватного виконавця про звернення стягнення на грошові кошти, які належать боржнику від третіх осіб.
Щодо порушення норм процесуального права скаржник посилається на те, що всупереч приписам частини 4 статті 336 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд першої інстанції ухвалою від 24.06.2025 про призначення до розгляду подання незаконно визнав явку сторін у судове засідання не обов'язковою.
Не зважаючи на це, з метою реалізації свого права на участь в засіданні та надання суду додаткових пояснень і доказів, які мають суттєве значення для справи, приватний виконавець Варава Р.С. завчасно подав до суду клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Проте, господарський суд першої інстанції ухвалою від 14.07.2025 відмовив в задоволенні заяви виконавця про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Таким чином, на думку скаржника, суд безпідставно позбавив його права прийняти участь в судовому засіданні з розгляду подання, попри те, що виклик виконавця є обов'язковим, суд першої інстанції грубо порушив норми процесуального права та не створив належних умов учасникам судового процесу в реалізації наданих їх прав.
Інші доводи апеляційної скарги є тотожними доводам відкладеним у відповідному поданні про звернення стягнення на грошові кошти, які належать боржнику від третіх осіб.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2025 апеляційна скарга передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Плахова О.В., судді Слободіна М.М., судді Тихого П.В.
Відповідно до витягу з протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 14.08.2025, у зв'язку із відпусткою судді Слободіна М.М., для розгляду справи №905/169/25 сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Плахова О.В., судді Россолова В.В., судді Тихого П.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.08.2025 витребувано у господарського суду Донецької області матеріали справи №905/169/25; відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.
19.08.2025 на виконання вимог ухвали Східного апеляційного господарського суду від 14.08.2025 господарським судом Донецької області було повідомлено, що 11.08.2025. матеріали справи № 905/169/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" направлено до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Станом на 19.08.2025 матеріали вищевказаної справи до господарського суду Донецької області не повертались.
22.10.2025 матеріали справи №905/169/25 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного виконавця Варави Р.С. на ухвалу господарського суду Донецької області від 15.07.2025 у справі №905/169/25; встановлено учасникам провадження у справі про банкрутство строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; призначено справу до розгляду на 12.11.2025 о 10:00 годині.
11.11.2025 ТОВ "Валеріон Глобал" подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№13121), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги приватного виконавця Варави Р.С., ухвалу господарського суду Донецької області від 15.07.2025 у справі №905/169/25 залишити без змін.
Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, учасники провадження у справі про банкрутство про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлені завчасно належним чином, з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони (стаття 42 Господарського процесуального кодексу України), колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні за наявними у матеріалах справи доказами.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає встановила наступне.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України. Застосування положень ГПК України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 336 Господарського процесуального кодексу України, суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Суд відмовляє в задоволенні такої заяви, якщо вона подана після закінчення строку позовної давності для відповідної вимоги боржника до такої особи, або строку на пред'явлення до виконання виконавчого документа про стягнення коштів з такої особи на користь боржника за судовим рішенням, що набрало законної сили.
Щодо застосування статті 336 Господарського процесуального кодексу України Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі № 910/7023/19 сформовано правовий висновок за яким, особа, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється нею або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, набуває статусу боржника саме у виконавчому провадженні, розпочатому виконавцем на виконання судового рішення, в силу ухвали суду про задоволення заяви стягувача, а не в межах окремих майнових відносин між стягувачем та такою особою.
Отже, подана в порядку статті 336 Господарського процесуального кодексу України виконавцем заява про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, є по суті вимогою про стягнення коштів з такої особи з визначених законом підстав, що у разі її задоволення судом має відповідати та забезпечувати досягнення мети виконавчого провадження - реальне виконання судового рішення, шляхом стягнення грошових коштів з особи, яка має заборгованість перед боржником.
При цьому важливим є те, що факт наявності заборгованості не обов'язково має бути підтверджено судовим рішенням. Якщо немає такого рішення суд має надати власну оцінку доводам заявника щодо наявності відповідної заборгованості, її розміру, а також з'ясувати обставини не пропуску строку позовної давності для відповідної вимоги боржника до особи, яка має заборгованість перед ним. Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 13.08.2021 у справі №910/20504/16.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.04.2025 приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Варавою Р.С. подано до господарського суду Донецької області подання про звернення стягнення на грошові кошти, які належать боржнику від третіх осіб (вх.№ 01-41/3700/25 т.5 а.с.1-40).
Обґрунтовуючи підстави для задоволення вказаного подання приватний виконавець посилався на те, що в нього на виконанні перебуває зведене виконавче провадження № 76417271 до складу якого входять ВП №№76209793, 76218372, 76417218, 76483486, 76641307, 76641604, 76641871, 76642412, 76642819, 76643083, 76643203, 76643446, 76643576, 76739734, 76739922, 76740238, 76740586, 76740674, 77273688, 77273852, 77273954, 77759413, 77773073 (т.5 а.с.10-21), з примусового виконання судових рішень про стягнення з боржника - ТОВ “Краснолиманське» на користь фізичних осіб заборгованості по заробітній платі.
Актуальна сума заборгованості у зведеному виконавчому провадженні №76417271, з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження становить 3089065,88грн., з яких 2807787,26грн. - заборгованість по заробітній платі на користь стягувачів, 280778,62грн. - основна винагорода приватного виконавця, та 11500,00грн. - витрати виконавчого провадження.
Пунктами 2 резолютивних частин постанов про відкриття вказаних вище виконавчих проваджень зобов'язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Копії постанов про відкриття виконавчих проваджень №№76209793 від 03.10.2024, 76218372 від 01.10.2024, 76417218 від 10.10.2024, 76483486 від 06.11.2024, 76641307 від 15.11.2024, 76641604 від 15.11.2024, 76641871 від 15.11.2024, 76642412 від 15.11.2024, 76642819 від 18.11.2024, 76643083 від 18.11.2024, 76643203 від 18.11.2024, 76643446 від 19.07.2024, 76643576 від 18.11.2024, 76739734 від 06.08.2024, 76739922 від 18.11.2024, 76740238 від 18.11.2024, 76740586 від 16.07.2024, 76740674 від 18.11.2024, 77273688 від 16.01.2025, 77273852 від 16.01.2025, 77273954 від 16.01.2025, 77759413 від 12.03.2025, 77773073 від 03.04.2025 разом з іншими документами, було направлено на адресу боржника як засобами поштового зв'язку, так і через Автоматизовану систему виконавчого провадження (АСВП).
Проте, керівником боржника не було виконано вимогу щодо надання декларації про доходи та майно.
Для забезпечення виконання судових рішень про стягнення з боржника - ТОВ “Краснолиманське» на користь фізичних осіб заборгованості по заробітній платі, приватним виконавцем в порядку статей 52, 56 Закону України “Про виконавче провадження“ було арештовано грошові кошти на рахунках боржника, в тому числі відкриті через його відокремлені підрозділи, про що винесено постанову про арешт коштів боржника від 10.04.2025 у ВП №76209793; постанову від 29.10.2024 у ВП №76209793 про арешт коштів відокремленого підрозділу боржника - ВП “МТЗП “ТОВ “Краснолиманське»; постанову від 28.11.2025 у ВП №76209793 про арешт коштів відокремленого підрозділу боржника - ВП “МТЗП “ТОВ “Краснолиманське» (т.5 а.с.21-25).
Проте, згідно повідомлень банків, грошові кошти на рахунках боржника та рахунках його відокремлених підрозділів або відсутні, або арештовані на підставі ухвал судів в рамках кримінальних справ чи на підставі постанов про арешт коштів боржника, винесених іншими державними/приватними виконавцями по іншим виконавчим провадженням.
Отже, за наведених обставин, відсутня можливість забезпечити примусове виконання рішення суду за рахунок наявних коштів на рахунках у боржника.
З огляду на вказані обставини, приватний виконавець керуючись приписами статей 10, 53 Закону України “Про виконавче провадження“, якими встановлено, що виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб, останній звернувся 08.04.2025 до боржника з вимогою про необхідність повідомити про наявність дебіторської заборгованості перед ТОВ “Краснолиманське» (т.5 а.с.26).
10.04.2025 у відповідь на вказану вимогу на його адресу надійшов договір відступлення права вимоги №2003 від 20.03.2025 укладений між ТОВ “Краснолиманське» (надалі - первісний кредитор) та ТОВ “Валеріон Глобал“ (надалі - новий кредитор) (т.5 а.с.26-27), відповідно до умов якого первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув право вимоги належне первісному кредитору і став кредитором за договором поставки №23/01-КР від 23.01.2023 укладеним між первісними кредитором та ПрАТ “Черкаське хімволокно“ (надалі - боржник) (пункт 1 договору).
Відповідно до пункту 2 договору, новий кредитор набув право вимоги до боржника про сплату ним грошових коштів в сумі 31712356,18грн.
Згідно пункту 7 договору, за відступлене право вимоги, новий кредитор зобов'язаний сплатити первісному кредитору суму в розмірі 31712356,18грн., шляхом безготівкового перерахування відповідної суми коштів на банківський рахунок первісного кредитора зазначений в цьому договорі протягом дії цього договору.
Рахунком на який новий кредитор повинен сплатити гроші первісному кредитору є рахунок НОМЕР_1 відкритий в АТ КБ "Приват Банк".
Проте, станом на дату підготовки відповідного подання до суду грошові кошти на рахунок боржника - ТОВ “Краснолиманське».
Таким чином, вищевказаним договором відступлення права вимоги №2003 від 20.03.2025 підтверджується факт наявності дебіторської заборгованості ТОВ “Валеріон Глобал“ в розмірі 31712356,18грн., яку підприємство повинно сплатити боржнику ТОВ “Краснолиманське».
Враховуючи вищевикладене, приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Варава Р.С. просив суд звернути стягнення на грошові кошти в розмірі 3100065,88грн., що належать особі, яка має заборгованість перед боржником - ТОВ "Валеріон Глобал" для виконання боржником - ТОВ "Краснолиманське" зобов'язань за виконавчими провадженнями, що входять до складу зведеного виконавчого провадження № 76417271.
Судова колегія зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 10 Закону України "Про виконавче провадження", заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.
Відповідно до частини 1 статті 53 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.
Разом з тим, пунктом 4 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).
Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.03.2025 у справі №905/169/25 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Краснолиманське»; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном строком 170 календарних днів; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Карауш Ю.В.; вирішені інші процедурні питання.
На офіційній сторінці Верховного Суду веб-порталу Судова влада України опубліковано оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Товариства з обмеженою відповідальністю “Краснолиманське» (№ 75623 від 26.03.2025).
Отже, в силу прямої вказівки пункту 4 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець мав зупинити зведене виконавче провадження № 76417271 з примусового виконання судових рішень про стягнення з боржника - ТОВ “Краснолиманське» на користь фізичних осіб заборгованості по заробітній платі.
Проте, до матеріалів справи приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Варавою Р.С. відповідних доказів не надано.
Навпаки, як вірно встановлено господарським судом першої інстанції, після 26.03.2025 (дата відкриття провадження у справі про банкрутство - ТОВ “Краснолиманське») приватний виконавець продовжував відкривати виконавчі провадження, та наклав арешт на рахунки боржника, про що винесено відповідну постанову про арешт коштів боржника від 10.04.2025 у ВП №76209793.
Вказане свідчить про протиправність дій приватного виконавця Варави Р.С., оскільки за приписами частини 14 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства, з моменту відкриття провадження у справі арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.
Колегія суддів зауважує, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс правовідносин боржника, і спеціальні норми Кодексу України з процедур банкрутства мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
Процедура банкрутства за своєю суттю є конкурсним процесом, основною метою якого є пропорційне і справедливе задоволення вимог всієї сукупності кредиторів неплатоспроможного боржника із дотриманням балансу інтересів боржника, кредиторів та інших учасників справи про банкрутство.
Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. При цьому, забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Частиною 14 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що з моменту відкриття провадження у справі,:
- пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі;
- пред'явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися у випадку та порядку, передбачених цим Кодексом;
- арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.
Таким чином, визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов'язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому, набуття статусу кредитора законодавець пов'язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку. Правовий висновок наведений Верховним Судом у постановах від 25.06.2020 у справі №916/1965/13, від 21.09.2020 у справі №916/2878/14, від 04.11.2020 у справі №904/9024/16.
Тлумачення сукупності цих приписів дає підстави для висновку, що особа, яка заявляє грошові вимоги до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, може реалізувати своє право на задоволення таких вимог через набуття статусу кредитора (конкурсного, поточного, забезпеченого) виключно з підстав і в порядку, передбачених КУзПБ, з урахуванням особливостей і черговості задоволення таких вимог згідно з реєстром вимог кредиторів (ст. 64 КУзПБ) та встановлених спеціальним законом обмежень виконання боржником зобов'язань перед кредиторам, зокрема мораторію на задоволення вимог кредиторів, що вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство.
Встановлення зазначених обставин є першочерговим при вирішенні питання про можливість задоволення заяви державного виконавця щодо стягнення грошових коштів, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником.
Мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні.
Відповідно до частини третьої статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов'язаннями, на які не поширюється дія мораторію, крім випадків, передбачених статтею 94 цього Кодексу, провадиться з рахунку боржника в установі банку, небанківському надавачу платіжних послуг або з електронного гаманця боржника в емітенті електронних грошей (абзац четвертий частини п'ятої статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства).
Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника, крім випадків, передбачених статтею 94 цього Кодексу (абзац шостий частини п'ятої статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства).
Отже, набуття статусу кредитора з вимогами боржника у справі про банкрутство законодавець пов'язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, пред'явлених у встановленому Законом порядку (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №916/1965/13).
В контексті спірних правовідносин судова колегія враховує правову позицію викладену у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі №910/4475/19, в якій Суд вказав, що лише після вчинення всіх передбачених Кодексом України з процедур банкрутства (стаття 45) дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (частина шоста статті 45 КУзПБ) визнання його вимог, кредитор (конкурсний, поточний) набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство та повну процесуальну дієздатність (здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді, стаття 44 ГПК України).
Тобто, лише за сукупністю, встановлених спеціальним законом дій (пред'явлення грошових вимог; доведення свого права вимоги перед судом; розгляд грошових вимог судом (перевірка наявності такого права у кредитора; правомірність його набуття; невтрата цього права у зв'язку із позовною давністю, тощо); визнання їх судом) кредитор може набути правового статусу учасника у справі про банкрутство.
З наведеного випливає, що нормами Кодексу України з процедур банкрутства передбачено певну процедуру набуття особами, які мають грошові вимоги до боржника, статусу кредитора, виключно, дотримання якої є обов'язковою підставою задоволення таких вимог у процедурі банкрутства з урахуванням визначених законом особливостей, залежно від підстав, часу виникнення та черговості задоволення вимог.
Особа, що не набула статусу кредитора за правилами Кодексу України з процедур банкрутства, за виключеннями встановленими цим кодексом, не може вимагати задоволення її грошових вимог поза процедурою у справі про банкрутство боржника.
Як вірно зазначено місцевим господарським судом, станом на дату розгляду подання приватного виконавця про звернення стягнення на грошові кошти, які належать боржнику від третіх осіб, матеріали справи про банкрутство ТОВ "Краснолиманське" не містять доказів визнання грошових вимог та набуття особами, переліченими приватним виконавцем, статусу кредиторів боржника у визначеному статтею 45 Кодексу України з процедур банкрутства порядку.
Крім того, приватним виконавцем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження його права виступати в інтересах зазначених вище осіб фізичних осіб в межах даної справи про банкрутство.
Окрім викладеного, судова колегія зазначає, що за своєю суттю виконавче провадження та процедура банкрутства є різними процедурами, які прямо не пов'язані між собою, мають різні механізм правового регулювання та мету.
Тому, вирішуючи питання співвідношення зазначених норм суд звертається до висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного у постанові від 22.06.2021 у справі №334/3161/17 за яким, при існуванні складної змістової колізії застосуванню підлягають норми того нормативно-правового акта, який повно та точно врегульовує конкретні правовідносини, містить чіткі та зрозумілі положення, які забезпечують передбачуваність законодавства та відповідають законним очікуванням суб'єктів правовідносин.
Системний аналіз відповідних норм Господарського процесуального кодексу України та Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави стверджувати, що саме норми КУзПБ найбільш повно та точно врегульовують правовідносини щодо стягнення за грошовими вимогами до особи, стосовно якої відкрито провадження у справі про банкрутство, регламентують підстави і порядок їх заявлення, визнання господарським судом та задоволення у процедурі банкрутства таких вимог.
Враховуючи викладене, стаття 336 Господарського процесуального кодексу України є загальною нормою відносно спеціальних норм статей 39, 41, 45, 60 Кодексу України з процедур банкрутства, що визначають підстави та виключний порядок реалізації грошових вимог у справі про банкрутство, отже ініціювання виконавцем чи стягувачем звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, стосовно такої відкрито провадження у справі про банкрутство, за заявою в порядку статті 336 ГПК України, не забезпечить можливості задоволення таких грошових вимог у процедурі банкрутства, адже суперечить зазначеним вище приписам спеціального закону, тому не є ефективним способом захисту інтересів стягувача у виконавчому провадженні та не відповідає його меті, що може бути достатньою підставою для відмови у задоволенні такої заяви.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 22.07.2021 у справі №905/1642/19.
Процедура банкрутства за своєю суттю є конкурсним процесом, основною метою якого є пропорційне і справедливе задоволення вимог всієї сукупності кредиторів неплатоспроможного боржника із дотриманням балансу інтересів боржника, кредиторів та інших учасників справи про банкрутство.
З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
Така правова позиція стосовно пріоритетного застосування норм Закону про банкрутство у справах про банкрутство є усталеною та послідовно викладена у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №915/2069/15, від 04.09.2018 у справі №922/4379/16, від 30.01.2019 у справі №912/2185/16(912/3192/17), від 18.06.2019 у справі №918/756/13, від 24.07.2019 у справі №908/6183/15, від 27.08.2019 у справі №913/982/14, від 22.10.2019 у справі №904/10560/17.
Згідно з частиною 5 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.
За змістом пункту 4 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).
В частині 1 статті 35 Закону України "Про виконавче провадження визначено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8, 11 частини першої статті 34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках, передбачених пунктами 2, 3 і 5 частини першої статті 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті.
Грошові вимоги фізичних осіб щодо заробітної плати у зведеному виконавчому провадженні №76417271 виникли до відкриття провадження у справі №905/169/25 про банкрутство ТОВ “Краснолиманське», а отже є конкурсними.
Метою та принципами конкурсного процесу є: заборона на індивідуальне задоволення вимог кредиторів; задоволення вимог кредиторів у порядку черговості; задоволення вимог кожної черги після повного задоволення вимог кредиторів попередньої черги; задоволення вимог кредиторів у разі недостатності коштів боржника для задоволення вимог кредиторів однієї черги пропорційно сумам їх вимог.
Разом з тим, їх задоволення за рахунок коштів, що знаходяться у третіх осіб, а саме за рахунок дебіторської заборгованості ТОВ “Валеріон Глобал», призведе до привілейованого статусу кредиторів однієї черги над іншими кредиторами тієї ж черги, що суперечить концепції конкурсного процесу в процедурі банкрутства, яка визначена чинним законодавством.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності правових підстав для задоволення подання приватного виконавця приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Варави Р.С. про звернення стягнення на грошові кошти, які належать боржнику від третіх осіб (вх.№ 01-41/3700/25 від 16.04.2025).
Щодо доводів апелянта про порушення господарським судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, яке на думку останнього, полягає у безпідставному обмеженні його права на участь в судовому засіданні з метою надання відповідних пояснень, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до частини 4 статті 336 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає заяву про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, в судовому засіданні з викликом учасників справи, проте їх неявка не перешкоджає розгляду справи за умови належного повідомлення про дату, час і місце судового засідання.
Таким чином, процесуальний закон прямо передбачає можливість розгляду відповідної заяви за відсутності сторін, якщо дотримано вимоги щодо повідомлення.
Отже, визнання судом явки сторін як необов'язкової є правом суду, а не його процесуальним обов'язком.
Крім того, відповідно до абзацу 4 частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, заяви учасників провадження у справі про банкрутство або інших осіб у
спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, у спрощеному позовному провадженні суд може розглядати справу без повідомлення учасників, якщо жодна із сторін не заявила клопотання про розгляд справи з викликом сторін. Тобто проведення засідання без обов'язкової присутності сторін повністю відповідає процесуальним нормам.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Донецької області від 24.06.2025 у даній справі, якою було призначено до розгляду заяву-подання приватного виконавця Варави Р.С. про звернення стягнення на грошові кошти, які належать боржнику від третіх осіб (т.5 а.с.47-49), не було позбавлено учасників права бути присутніми у судовому засіданні.
Навпаки, пунктом 5 резолютивної частини вказаної ухвали повідомлено сторін що участь у судовому засіданні можлива для учасників справи виключно в режимі відеоконференції та відбудеться лише за умови наявності об'єктивних обставин, які забезпечать безпеку проведення судового засідання у приміщенні господарського суду Донецької області.
Отже, господарський суд першої інстанції прямо передбачив можливість участі сторін в режимі відеоконференції, що повністю узгоджується з принципом доступності правосуддя.
10.07.2025 приватним виконавцем було подано до господарського суду Донецької області заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів (вх.№01-41/6816/25 т.5 а.с.102).
Однак, ухвалою господарського суду Донецької області від 14.07.2025 у даній справі було відмовлено в задоволенні відповідного клопотання внаслідок недотримання заявником вимог частини 2 статті 197 Господарського процесуального кодексу України, а саме ненадання доказів направлення копії заяви іншим учасникам справи (т.5 а.с.104-104).
При цьому, суд окремо зауважив, що заявник не позбавлений права подати письмові пояснення, в яких викласти свою правову позицію та надати відповідні докази разом з клопотанням про розгляд справи за відсутності його представника.
З наведеного випливає, що саме порушення приватним виконавцем порядку подання заяви призвело до неможливості його участі у судовому засіданні, що є наслідком недбалості самого заявника, а не процесуальним порушенням суду.
Відповідно статей 13, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам загалом, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи зазначене, доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують імперативних норм чинного законодавства про банкрутство, якими обґрунтована оскаржувана ухвала суду першої інстанції, з огляду на що, ухвала місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Керуючись статтями 269-271, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Донецької області від 15.07.2025 у справі №905/169/25 залишити без змін.
Повна постанова складена 17.11.2025.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя О.В. Плахов
Суддя В.В. Россолов
Суддя П.В. Тихий