вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
про оголошення перерви в судовому засіданні
"13" листопада 2025 р. Справа№ 910/4552/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Коротун О.М.
Буравльова С.І.
при секретарі судового засідання Муковоз В.І.,
за участю представників:
від позивача - Чекман М.П., Шульженко Д.Ю., Караговнік А.Ю.,
від відповідача - Прокопенко І.І.,
від третьої особи - Міністерства культури України - Яцишен Д.В., Мнацаканян С.А.,
від третьої особи - Київської Митрополії Української Православної Церкви - Задніпряний В.В.,
від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (особи, які не брали участі у справі) - Ковальчук Я.В.,
розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Свято - Успенської Києво-Печерської Лаври / Чоловічий монастир / Української Православної церкви на рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2023 у справі №910/4552/23 (суддя Сташків Р.Б., повний текст складено - 17.08.2023) за позовом Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври/Чоловічий монастир/Української Православної Церкви до Національного заповідника "Києво-Печерська лавра", за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерства культури України, та третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Київської Митрополії Української Православної Церкви, про визнання недійсним правочину.
ВСТАНОВИВ наступне.
У провадженні колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Пономаренко Є.Ю., судді: Буравльов С.І., Коротун О.М. перебуває справа №910/4552/23 за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Свято - Успенської Києво-Печерської Лаври / Чоловічий монастир / Української Православної церкви на рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2023 у справі №910/4552/23, розгляд якої було призначено на 13.11.2025.
Від позивача 13.11.2025 надійшла заява про відвід судді Коротун О.М. від розгляду справи №910/4552/23.
В судовому засіданні 13.11.2025 р. суддею Коротун О.М. заявлено самовідвід від розгляду даної справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2025 заяву Свято - Успенської Києво-Печерської Лаври / Чоловічий монастир / Української Православної церкви про відвід судді Коротун О.М. та заяву судді Коротун О.М. про самовідвід від розгляду справи №910/4552/23, залишено без розгляду.
Від Київської Митрополії Української Православної Церкви 13.11.2025 надійшла заява про відвід судді Коротун О.М. від розгляду справи №910/4552/23.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2025 визнано заяву Київської Митрополії Української Православної Церкви про відвід судді Коротун О.М. від розгляду справи №910/4552/23 - необґрунтованою.
При цьому, суддею Коротун О.М. висловлено окрему думку.
В судовому засіданні колегією суддів поставлено на обговорення клопотання позивача про залучення Фонду державного майна України до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
Протокольною ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2025 вказане клопотання залишене без розгляду через пропуск заявником строку на його подання відповідно до ст. 118 ГПК України.
Також в судовому засіданні 13.11.2025 колегією суддів поставлено на обговорення розгляд заяв ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про залучення їх до участі у справі, як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
В судовому засіданні 13.11.2025 представники позивача, третьої особи - Київської Митрополії Української Православної Церкви, а також представник осіб, які не брали участі у справі, підтримали вказані заяви та просили їх задовольнити.
Представники відповідача та третьої особи - Міністерства культури України заперечили проти задоволення вказаних заяв.
Розглянувши вказані заяви, колегія суддів дійшла висновку про відмову в їх задоволенні, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 50 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Частиною 4 цієї статті передбачено, що про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.
Суд зазначає, що у господарському процесі треті особи - це особи, які перебувають у певних відносинах зі стороною (сторонами) справи, та/або мають певні права щодо предмета спору і, як наслідок, рішення у справі може вплинути на їх права і обов'язки.
Сама по собі заінтересованість у результатах вирішення даного спору не може вважатися достатньою підставою для вступу третьої особи у справу.
Стосовно заяв осіб, які є ченцями Монастиря, Суд вказує наступне.
При розгляді вказаних заяв колегією суддів враховуються висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 22.04.2024 та від 10.06.2024 у цій же справі №910/4552/23 стосовно того, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права, інтереси та/або обов'язки ченців, як осіб, що не брали участі у справі.
При цьому, згідно норм статті 50 ГПК України та статті 254 ГПК України, підставою для залучення до участі у справі третіх осіб без самостійних вимог та підставою розгляду апеляційної скарги - не учасників справи є те, що судове рішення повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та/або обов'язків таких осіб.
Так, незалучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок; такий правовий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Якщо заявник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов'язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов'язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи із зазначеного вище, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема апеляційної (касаційної) скарги.
Особа повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та/або обов'язки і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що заявник має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та/або обов'язки, та про які саме.
Рішення є таким, що прийнято про права, інтереси та/або обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права, інтереси та/або обов'язки такої особи, або у резолютивній частині рішення суд зазначив про права, інтереси та/або обов'язки такої особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, незалучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав та обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги. Наведене відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2019 у справі № 908/1141/15-г, від 17.10.2022 у справі № 904/6084/21, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №916/4093/21 (пункт 108).
Так, в обґрунтування цих заяв заявники (ченці) посилаються на те, що рішення суду першої інстанції безпосередньо впливає на права та обов'язки всіх ченців Монастиря, оскільки в разі прийняття рішення суду про задоволення позову зачіпаються не тільки житлові права, а ще й права на здійснення релігійних обрядів у культових будівлях.
Стосовно вказаного слід зазначити наступне.
Так, місцевим господарським судом вирішено спір за позовом Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври/Чоловічого монастиря/Української Православної Церкви до Національного заповідника "Києво-Печерська лавра" про:
визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови Заповідника від договору № 2 про безоплатне користування релігійною організацією культовими будівлями та іншим майном, що є державною власністю (далі - Договір), укладеного 19.07.2013 між Заповідником та Монастирем;
застосування наслідків недійсності правочину щодо односторонньої відмови Заповідника від цього Договору шляхом визнання за Монастирем права користування майном відповідно до умов Договору.
Учасниками цього спору є Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра/Чоловічій монастир/Української Православної Церкви та Національний заповідник "Києво-Печерська лавра".
Позов мотивовано тим, що у 2013 році на підставі Договору позивачу були передані у безоплатне користування зазначені у цьому Договорі споруди Києво-Печерської Лаври. Монастирем 10.03.2023 від Заповідника отримано лист (попередження) №04-24/222, яким відповідач попередив позивача про розірвання Договору з 29.03.2023 на підставі пункту 8.1 цього Договору. Цей односторонній правочин про розірвання Договору позивач вважає неправомірним, немотивованим та таким, що не породжує для нього жодних правових наслідків.
Місцевий господарський суд, зокрема, встановив недійсність (нікчемність) Договору та вирішив у позові відмовити повністю.
З оскаржуваного рішення вбачається, що судом не вирішувалось питання щодо прав та обов'язків вказаних заявників, а лише з'ясовувались обставини правомірності односторонньої відмови Заповідника від договору № 2 про безоплатне користування релігійною організацією культовими будівлями та іншим майном, що є державною власністю (далі - Договір), укладеного 19.07.2013 між Заповідником та Монастирем.
Так, спірні правовідносини виникли саме між Заповідником та Монастирем, які є сторонами договору № 2.
В оскаржуваному рішенні не містяться судження про права, інтереси та (або) та обов'язки наведених вище заявників у правовідносинах, що виникли між учасниками цієї справи (Заповідником та Монастирем), а в мотивувальній та резолютивній частинах оскаржуваного рішення не наведено висновків про права, інтереси та (або) обов'язки вказаних осіб.
В тому числі це судове рішення не містить жодних посилань / вказівок на необхідність звільнення заявниками конкретних приміщень (келій), які використовуються ними як житло, або висновків щодо обмеження заявників у свободі вибору світогляду та віросповідання.
Оскаржуване судове рішення стосується виключно дослідження листа Заповідника на предмет одностороннього правочину щодо відмови від укладеного із Монастирем договору № 2 від 19.07.2013 внаслідок порушення його умов позивачем як орендарем спірного нерухомого майна.
Тобто спір у справі, що переглядається, виник стосовно прав та обов'язків юридичних осіб - Заповідника і Монастиря як сторін господарського договору щодо надання в користування нерухомого майна державної власності (культових будівель і споруд). При цьому фізичні особи - заявники, які є ченцями Монастиря (орендаря за спірним договором та позивача у справі), не є сторонами цього спору, а судове рішення місцевого господарського суду про відмову в позові за наслідком розгляду господарського спору безпосередньо не стосується їх прав, інтересів та обов'язків.
Отже, місцевим господарським судом не було розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції були заявники.
Суд наголошує, що зв'язок між оскаржуваним судовим рішенням та правами, інтересами та/або обов'язками заявників має бути очевидним і безумовним, а не ймовірним.
Більше того, за наведеними вище положеннями ГПК України для вирішення питання про залучення заявників до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору підлягають встановленню обставини того, чи зачіпає вже винесене, тобто оскаржуване судове рішення безпосередньо права, інтереси та/або обов'язки цих осіб, але не вірогідність такого впливу в майбутньому при подальших судових провадженнях.
Тому доводи, наведені в заявах, відхиляються як необґрунтовані.
Таким чином, суд апеляційної інстанції встановив, що рішенням місцевого господарського суду від 09.08.2023 не вирішувалося питання про права, інтереси та обов'язки вказаних ченців щодо жодної зі сторін спору та відносно предмета спору. Також у мотивувальній та резолютивній частинах оскаржуваного рішення суд першої інстанції не навів жодних висновків про права, інтереси та/або обов'язки ченців у спірних правовідносинах, в тому числі це судове рішення не містить жодних посилань / вказівок на необхідність звільнення ними конкретних приміщень (келій), які використовуються ними як житло, або висновків щодо обмеження заявників у свободі вибору світогляду та віросповідання.
Також, в судовому засіданні Судом поставлено на обговорення розгляд клопотань про зупинення провадження у даній справі до розгляду справи №607/15144/20 та про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням по справі №855/11/25.
Стосовно клопотань про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням по справі №855/11/25, колегія суддів дійшла висновку про відмову в їх задоволенні з огляду на наступне.
Так, в обґрунтування вказаного клопотання заявники посилаються на те, що з огляду на предмет спору у справі №855/11/25 (про припинення релігійної організації - Київської Митрополії Української Православної Церкви) та у разі задоволення позову в ній і переходу корпоративних прав до держави, правовий конфлікт між Монастирем і Заповідником втратить предмет, адже обидві сторони спору належатимуть до сфери державної власності.
Наведене, за доводами заявників прямо впливає на предмет і суб'єктний склад спору, оскільки унеможливлює подальше існування правовідносин «державна установа - релігійна організація» та створює об'єктивну неможливість розгляду даної справи до набрання законної сили рішенням у справі №855/11/25.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарського суду слід у кожному конкретному випадку з'ясувати, як пов'язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, та чим обумовлюється неможливість розгляду справи. При цьому, наявність одночасно двох цих обставин є необхідною процесуальною підставою для застосування пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України. Сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду справи до прийняття рішення у іншій справі.
Заявниками не було обґрунтовано, яким чином розгляд справи №855/11/25 унеможливлює розгляд заявлених у даній справі позовних вимог та не зазначено, які саме обставини не можуть бути встановлені судом самостійно при вирішенні спору у цій справі.
Отже, у даному випадку відсутня така необхідна умова для зупинення провадження у справі, як неможливість її розгляду до прийняття рішення у іншій справі.
Таким чином, колегією суддів відмовляється у задоволенні вказаних клопотань.
Стосовно клопотань позивача та Київської Митрополії Української Православної Церкви про зупинення провадження у даній справі до розгляду справи №607/15144/20, то Суд дійшов висновку про їх розгляд в подальшому.
Суд дійшов висновку про закінчення підготовчих дій та призначення справи до судового розгляду по суті.
Керуючись ст. ст. 169, 207, 216, 234, 267-269 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити у задоволенні заяв ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про залучення їх до участі у справі, як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
2. Відмовити у задоволенні клопотань позивача та третьої особи - Київської Митрополії Української Православної Церкви про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням по справі №855/11/25.
3. Закінчити проведення підготовчих дій та призначити справу до судового розгляду по суті, оголосивши перерву на 18 грудня 2025 року о 12 год. 30 хв.
Повідомити учасників, що засідання відбудеться в приміщенні Північного апеляційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, б.1А, зал судового засідання №14. Явка учасників не є обов'язковою.
4. Суд повідомляє учасників судового процесу про межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, з урахуванням особливостей, передбачених частинами 2-5 ст. 269 ГПК України.
Повна ухвала складена: 14.11.2025.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді О.М. Коротун
С.І. Буравльов