вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" жовтня 2025 р. Справа№ 910/1763/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Мальченко А.О.
Тищенко А.І.
секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.
за участю представників: згідно з протоколом судового засідання від 28.10.2025,
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Носаля В'ячеслава Ігоровича
на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2025 (повний текст складено 21.07.2025)
у справі №910/1763/25 (суддя Головіна К.І.)
за позовом Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Деснянської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області
до Фізичної особи-підприємця Носаля В'ячеслава Ігоровича
про визнання частково недійсним пункту договору та стягнення , -
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2025 року керівник Козелецької окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Деснянської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області (далі - Деснянська селищна рада, позивач) звернувся до Фізичної особи-підприємця Носаля В'ячеслава Ігоровича (далі - ФОП Носаль В.І., відповідач) з позовом про визнання недійсним пункту 10 Договору про закупівлю товару №248 від 14.06.2023 в частині включення податку на додану вартість до загальної ціни договору та стягнення коштів у сумі 480 166,67 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у пункті 10 укладеного сторонами Договору №248 від 14.06.2023 до загальної ціни договору безпідставно включено ПДВ у сумі 480 166,67 грн, оскільки відповідач не є платником цього податку. Отже, існують підстави для визнання указаного пункту Договору недійсним, та, оскільки відповідач безпідставно отримав вказану суму коштів, то вона підлягає стягненню з ФОП Носаля В.І. на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2025 у справі №910/1763/25 позовні вимоги задоволено повністю.
Визнано недійсним пункт 10 Договору про закупівлю товарів №248 від 14.06.2023, укладеного між Деснянською селищною радою Чернігівського району Чернігівської області та Фізичною особою-підприємцем Носалем В'ячеславом Ігоровичем, в частині включення податку на додану вартість до загальної ціни договору.
Присуджено до стягнення з Фізичної особи-підприємця Носаля В'ячеслава Ігоровича на користь Деснянської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області грошові кошти у сумі 480 166 (чотириста вісімдесят тисяч сто шістдесят шість) грн 67 коп., сплачених в якості ПДВ.
Присуджено до стягнення з Фізичної особи-підприємця Носаля В'ячеслава Ігоровича на користь Чернігівської обласної прокуратури судовий збір у сумі 10 230 (десять тисяч двісті тридцять) грн. 50 коп.
Приймаючи вказане рішення, суд дійшов висновку, що у спірному випадку господарська операція з надання відповідачем послуг за договором №248 від 14.06.2023 має бути звільнена від сплати ПДВ, проте, зі змісту договору закупівлі та первинних бухгалтерських документів, складених на його виконання, вбачається, що до ціни обумовлених сторонами послуг була включена сума ПДВ.
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав, передбачених статтею 215 Цивільного кодексу України, для визнання недійсним пункту 10 Договору в частині неправомірного включення ПДВ до вартості товару, а отже, і для задоволення позову прокурора в цій частині.
Стосовно доводів відповідача про те, що сума ПДВ була включена позивачем до ціни закупівлі помилково, про що свідчить зміст тендерної документації, суд зазначив, що у тендерній пропозиції позивача ціна послуг дійсно була визначена в сумі 2 881 000,00 грн без ПДВ. У той же час зі змісту Договору чітко вбачається, що до вартості закупівлі була включена сума ПДВ як окрема складова ціни договору (пункт 10 договору), а саме зазначено, що вартість послуг становить - 2 881 000,00 грн, в т.ч. ПДВ - 480 166,67 грн, що формально змінює структуру ціни та створює певні податкові наслідки.
Зазначене свідчить про порушення сторонами при укладенні договору як податкового законодавства, так і частини 4 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (де передбачалася ціна без включення суми ПДВ).
Суд із цього приводу зазначив, що не знімає відповідальності як з позивача, який належним чином не проконтролював відповідність умов договору вимогам податкового законодавства, так і з відповідача, який підписав договір з умовою про включення ПДВ до договірної ціни, а в подальшому самостійно виписав рахунок позивачу з умовою про ПДВ, підписав акт приймання-передачі, в якому вартість послуг була вказана з урахуванням суми ПДВ, та отримав відповідну суму в якості ПДВ.
За висновком суду факт наявності помилки у договорі щодо включення ПДВ до ціни договору не відміняє обов'язковий характер умов договору, підписаного сторонами, та не звільняє відповідача від належного виконання зобов'язань за цим договором в силу статей 509, 525, 629 Цивільного кодексу України.
Стосовно вимог прокурора про стягнення 480 166,67 грн податку на додану вартість, то суд виходив із того, що оскільки податок на додану вартість в сумі 480 166,67 грн відповідач отримав за відсутності правової підстави для такого набуття (збереження), то вказана сума коштів підлягає поверненню позивачу згідно з положеннями статті 1212 Цивільного кодексу України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 11.08.2025 засобами поштового зв'язку Фізична особа-підприємець Носаль В'ячеслав Ігорович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2025 у справі №910/1763/25 та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
При цьому, апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до такого:
- зазначення у пункті 10 Договору про включення до ціни Договору ПДВ є помилкою позивача, вчиненою під час підготовки тексту правочину, що підтвердив суд першої інстанції. Однак, суд дійшов висновку, що наявність такої помилки у правочині не має значення і сторони мали керуватися помилковими умовами правочину, а не реальними домовленостями, які виникли між ними. Такі висновки скаржник вважає помилковими, оскільки суд мав врахувати реальні правовідносини між сторонами, які не передбачали включення до вартості угоди ПДВ, а не вдаватися до надмірного формалізму;
- відповідач не є платником ПДВ, а наявні у матеріалах справи докази підтверджують, що реальними домовленостями між сторонами було виконання робіт за таким договором за ціну 2 881 000,00 грн без ПДВ;
- Деснянська селищна рада, яка допустила помилку в Договорі надання послуг, не має права через власну недбалість визнавати частину пункту правочину недійсним;
- ФОП Носаль В.І. не є таким, що безпідставно утримує грошові кошти у розмірі 480 166,67 грн, оскільки вони були йому перераховані за повністю та належним чином виконану роботу за Договором, що підтверджуються відповіддю самого позивача, в якій він зазначив про отримання робіт у повному обсязі на суму 2 881 000,00 грн.
В апеляційній скарзі відповідач також навів попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які він поніс та очікує понести під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції - від 40 000,00 грн до 150 000,00 грн. Остаточний розмір буде визначено після ухвалення судового рішення й докази на підтвердження будуть подані у відповідності до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
16.09.2025 засобами поштового зв'язку від Козелецької окружної прокуратури до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Носаля В'ячеслава Ігоровича залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2025 у справі №910/1763/25 - без змін.
Прокурор у відзиві наголосив на тому, що процедура закупівлі послуг провайдерів (ідентифікатор закупівлі UA-2023-06-14-003262-а) проводилась з урахуванням тендерної документації при проведенні закупівлі послуг провайдерів (послуги з підключення закладів інфраструктури до широкосмугового доступу до інтернету с.Лошакова Гута, с.Косачівка, с. Тужар (ідентифікатор закупівлі UA-2023-05-24-002675-a), які відмінено через відсутність достатньої кількості учасників процедури закупівлі. У розділі 5 тендерної документації містилось чітке роз?яснення щодо сплати податків та зборів, у тому числі і податку на додану вартість, а проєкт договору взагалі не містив умов щодо сплати ПДВ. Вказана інформація розміщена у вільному доступі, з якою був зобов?язаний ознайомитись відповідач перш ніж укладати договір №248 від 14.06.2023. Зазначене повністю спростовує доводи відповідача про його необізнаність щодо сплати ПДВ при наданні послуг провайдерів та помилковість включення у Договір надання послуг ціни ПДВ.
Разом із тим, ФОП Носаль В.I., не будучи платником ПДВ та підписавши вищевказаний договір, де в ціну послуг включений податок на додану вартість, в подальшому не звернувся до Деснянської селищної ради з листом про ініціювання укладення додаткової угоди до договору про приведення ціни договору до вимог податкового законодавства.
Натомість, ним складено та надано до Деснянської селищної ради рахунок на оплату №248-2023 від 21.12.2023 та акт здачі-приймання наданих послуг №248/2023 від 21.12.2023 за надання послуг провайдерів за договором №248 від 14.06.2023 у сумі 2 881 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 480 166, 67 грн. Вказані документи підписані особисто ФОП Носаль В.І. У подальшому між сторонами проведено розрахунки за вказаним договором.
Отже, при укладенні Договору, а також під час проведення оплати за надані послуги сторони протиправно домовились про включення в ціну надання послуг суми ПДВ, як наслідок з бюджету безпідставно витрачено частину коштів у сумі 480 166,67 грн.
Оскільки ПДВ в сумі 480 166,67 грн відповідач отримав за відсутності правової підстави для такого набуття (збереження), то вказана сума коштів підлягає поверненню позивачу згідно з положеннями статті 1212 Цивільного кодексу України.
12.10.2025 та 26.10.2025 представником відповідача через підсистему «Електронний суд» подані до Північного апеляційного господарського суду додаткові пояснення у справі.
У додаткових поясненнях відповідач зазначив про те, що саме Деснянською селищною радою було підготовлено проєкт Договору із умовою про включення до його ціни ПДВ (опискою).
При цьому прокурор позбавлений можливості спростовувати наявність помилки (описки) в договорі щодо включення ПДВ до нього, оскільки прокуратура не оскаржує мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, в якій зроблено висновок про відповідну помилку у договорі.
Твердження прокуратури, що в розділі 5 тендерної документації була наявна інформація щодо сплати ПДВ за Договором не відповідає дійсності, оскільки розділ 5 тендерної документації вказує, що ціна договору (найбільш економічно вигідна пропозиція) може як включати в себе ПДВ, так і не включати його. Наявність цього розділу жодним чином не спростовує наявність помилки (описки), вчиненої позивачем у Договорі.
Відповідач наголошує на тому, що скопійована описка в документах, складених відповідачем через півроку після укладення Договору (рахунку, акті здачі-приймання наданих послуг, в які інформація була скопійована з Договору) не має значення при встановленні недійсності умови договору з огляду на те, що такі документи ніяким чином не впливають на погоджені сторонами умови надання послуг та оплати за них.
До письмових пояснень від 26.10.2025 відповідачем долучені копії адвокатського запиту адвоката Кухарука В.О. до Деснянської селищної ради від 16.10.2025 та відповіді Деснянської селищної ради від 22.10.2025 вих.№10-11/124 на вказаний запит. Зазначені документи подані з огляду на питання, які виникли у суду під час судового засідання 14.10.2025 про те, чи обліковує Деснянська селищна рада кошти у розмірі 480 166,67 грн як податок на додану вартість.
27.10.2025 від прокуратури через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшли пояснення щодо відповіді Деснянської селищної ради від 22.10.2025 вих.№10-11/124, долученої відповідачем до пояснень від 26.10.2025.
Прокурор зазначив, що Деснянська селищна рада є органом місцевого самоврядування і не є платником податку на додану вартість, тому у фінансовій звітності не відображаються окремо сплачені за будь-якими договорами суми ПДВ, що входять до ціни придбаних товарів, послуг чи робіт.
Позивач письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, однак 24.10.2025 через підсистему «Електронний суд» подав до Північного апеляційного господарського суду заяву про долучення до матеріалів справи копії акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Деснянської селищної ради за період з 01.01.2021 по 31.12.2024 від 04.06.2025 №262505-30/02.
Також у поданій заяві позивач зазначив, що просить суд розглядати апеляційну скаргу за його відсутності, а доводи апеляційної скарги вважає безпідставними.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2025 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Носаля В'ячеслава Ігоровича на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2025 у справі №910/1763/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Мальченко А.О.
Судом встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1763/25; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.
28.08.2025 матеріали справи №910/1763/25 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Носаля В'ячеслава Ігоровича на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2025 у справі №910/1763/25, апеляційну скаргу призначено до розгляду на 14.10.2025. Клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження судом апеляційної інстанції не розглядалось, оскільки апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Носаля В'ячеслава Ігоровича подана протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту рішення, тобто у строки, встановлені статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
У судове засідання, призначене на 14.10.2025, з'явилися представники Київської міської прокуратури та Фізичної особи-підприємця Носаля В'ячеслава Ігоровича. Представник Деснянської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області до суду апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (підтверджується довідкою про доставку ухвали суду від 02.09.2025 до електронного кабінету позивача в підсистемі «Електронний суд»).
Суд у судовому засіданні 14.10.2025 розпочав розгляд справи по суті, заслухавши пояснення представників сторін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2025 у розгляді апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Носаля В'ячеслава Ігоровича на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2025 у справі №910/1763/25 оголошено перерву до 28.10.2025.
За результатами проведеного у справі 28.10.2025 судового засідання суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Явка представників учасників справи
У судове засідання 28.10.2025 з'явилися представники прокуратури та відповідача.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у поданій до суду 24.10.2025 заяві просив суд розглядати апеляційну скаргу за його відсутності.
Згідно з частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Представник прокуратури у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив її відхилити, а оскаржене рішення суду залишити без змін.
Представник відповідача підтримував доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
14.06.2023 на веб-порталі публічних закупівель «Prozorro» Деснянською селищною радою було розміщено оголошення про закупівлю послуг провайдерів (послуги з підключення закладів соціальної інфраструктури до широкосмугового доступу до Інтернету с. Лошакова Гута, с. Косачівка, с. Тужар) очікуваною вартістю 2 881 000,00 грн (ідентифікатор закупівлі UA-2023-06-14-003262-a).
За результатами проведених торгів 14.06.2023 між Деснянською селищною радою (замовник) та ФОП Носаль В.І. (виконавець) був укладений Договір №248 про надання послуг з підключення закладів соціальної інфраструктури до широкосмугового доступу до Інтернету, закупівля яких здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету (далі - Договір).
Предметом договору є закупівля послуг з підключення закладів соціальної інфраструктури до широкосмугового доступу до Інтернету, що зазначені у додатку 1 до договору (пункт 1 Договору).
Пунктом 2 Договору визначено, що виконавець зобов'язується надати замовнику, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити послуги з підключення закладів соціальної інфраструктури до широкосмугового доступу до Інтернету, код CPV згідно з ДК 021-2015: 72410000-7 - послуги провайдерів (послуги з підключення закладів соціальної інфраструктури до широкосмугового доступу до Інтернету с. Лошакова Гута, с. Косачівка, с. Тужар), що надані виконавцем для закладів соціальної інфраструктури згідно додатком 1 до договору та відповідно до технічних характеристик і вимог до послуг, наведених у додатку 2 до договору.
Згідно з пунктом 10 Договору вартість послуг за даним договором становить 2 881 000 грн 00 коп., в тому числі ПДВ - 480 166 грн 67 коп.
Надання послуг виконавцем та приймання їх замовником оформляється актом здачі-приймання наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін разом із підписанням останнього протоколу тестування послуги з позитивним результатом тестування (пункт 12 Договору).
Відповідно до пункту 13 Договору оплата наданих послуг проводиться на підставі належним чином оформлених рахунків та актів протягом семи календарних днів за рахунок коштів субвенції з державного бюджету, спрямованих на підвищення доступності місцевим бюджетам на реалізацію заходів широкосмугового доступу до Інтернету в сільській місцевості та за рахунок коштів місцевого бюджету.
Пунктом 25 Договору передбачено, що договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31 грудня 2023 року, а в частині зобов'язань, що залишилися невиконаними - до їх повного виконання.
Додатком 1 до Договору сторони затвердили Перелік закладів соціальної інфраструктури, для яких надається послуга з підключення закладів соціальної інфраструктури до широкосмугового доступу до Інтернету.
На виконання умов Договору відповідач надав позивачу послуги провайдерів (послуги з підключення закладів соціальної інфраструктури до широкосмугового доступу до Інтернету с. Лошакова Гута, с. Косачівка, с. Тужар) на загальну суму 2 881 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 480 166,67 грн, що підтверджується актом здачі-приймання наданих послуг №248/2023 від 21.12.2023 на суму 2 881 000,00 грн з ПДВ - 480 166,67 грн.
Зі свого боку відповідачем був виставлений позивачу рахунок на оплату №248-2023 від 21.10.2023 на суму 2 881 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 480 166,67 грн.
Згідно з платіжними інструкціями №3011 від 21.12.2023 на суму 2 275 849,00 грн (з ПДВ) та №3012 від 21.12.2023 на суму 605 151,00 грн (з ПДВ) позивач повністю сплатив вартість наданих йому послуг.
Звертаючись до суду з позовом у даній справі, прокурор вказує, що пункт 10 Договору №248 від 14.06.2023 про включення до ціни договору податку на додану вартість у сумі 480 166,67 грн суперечить вимогам податкового законодавства, оскільки відповідач має статус платника єдиного податку 3-ї групи та не є суб'єктом сплати податку на додану вартість, а тому просить визнати договір у цій частині недійсним, а сплачені кошти - повернути позивачу як безпідставно набуті.
Відповідач, заперечуючи проти позову, вказував, що під час проведення закупівлі на веб-порталах публічних закупівель замовником була розміщена інформація щодо предмету закупівлі з очікуваною вартістю послуг без включення ПДВ, також при укладенні договору ФОП Носаль В.І. подавав довідку про те, що він є платником єдиного податку без реєстрації ПДВ, після чого Деснянська селищна рада прийняла рішення про укладення договору з відповідачем за такою ціною. Проте у подальшому при підписанні договору позивач помилково зазначив у пункті 10 договору щодо ціни закупівлі про включення до неї ПДВ. Відповідач зазначив, що така поведінка позивача порушує принцип належного врядування, тому ризик будь-якої помилки повинен покладатися на державний орган, у той час, як відповідач є добросовісним набувачем вказаних грошових коштів. У задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Стосовно поданої позивачем разом із заявою від 24.10.2025 копії акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Деснянської селищної ради за період з 01.01.2021 по 31.12.2024 від 04.06.2025 №262505-30/02, то такий документ є новим доказом у справі, який до суду першої інстанції не подавався.
Згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
За змістом статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Водночас, згідно з частиною 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Статтею 80 Господарського процесуального кодексу України чітко врегульовано порядок і строки подання доказів учасниками справи.
Згідно з частинами 1, 2 та 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (частини 4 та 5 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні наведених положень докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена стороною суду та належним чином обґрунтована.
Системний аналіз положень статей 80 та 269 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов'язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою або із відзивом на позовну заяву. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.
Колегія суддів зазначає, що виходячи зі змісту статті 269 Господарського процесуального кодексу України у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу України покладається саме на заявника (у даному випадку на позивача, який подав їх разом із заявою від 24.10.2025), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у рішенні апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
Однак, колегія суддів зазначає, що позивач у заяві від 24.10.2025 взагалі не зазначає про причини неподання акту ревізії від 04.06.2025 до суду першої інстанції, рішення в якій було прийняте 10.07.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 про відкриття апеляційного провадження, у свою чергу, запропоновано учасникам справи надати відзиви на апеляційну скаргу, встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу, а також для надання можливості сторонам скористатися правами, наданими статтею 267 Господарського процесуального кодексу України, протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали про відкриття провадження у справі.
Днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи (пункт 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України).
Так, копія ухвали Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 була доставлена до електронного кабінету позивача у справі 04.09.2025 о 22:40.
Отже, строк на подання відзиву на апеляційну скаргу, а також інших документів до суду апеляційної інстанції сплив для позивача 15.10.2025, однак ні відзиву, ні відповідного клопотання про долучення як доказу акту ревізії позивач у встановлений судом строк із наведенням поважних причин неподання його до суду першої інстанції також не заявив.
З огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України не доведено суду апеляційної інстанції неможливості подання доданого до заяви від 24.10.2025 доказу до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №756/1529/15-ц).
Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України підстав для їх прийняття фактично буде порушувати принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки відповідно до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Поруч із цим, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на наведене у сукупності, такий документ як акт ревізії від 04.06.2025 не підлягає розгляду та оцінці судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду даної справи.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга Фізичної особи - підприємця Носаля В.І. підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Зокрема, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити ціну, яка є істотною умовою господарського договору (статті 628, 638 Цивільного кодексу України, статті 180, 189 Господарського кодексу України (тут і надалі, чинного станом на дату виникнення спірних правовідносин)).
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За приписами статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Із урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі №910/12787/17 викладено правову позицію, за змістом якої під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права; судом повинно вирішуватися питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.
Статтею 217 Цивільного кодексу України визначено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина 5 статті 180 Господарського кодексу України, чинного станом на дату укладення Договору та виникнення спірних правовідносин).
За положеннями статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.
Податок на додану вартість визначено у підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України як непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (п. «а» п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підп. 213.1.9 і 213.1.14 п. 213.1 ст. 213 цього кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем товару (замовником послуг).
Судом враховано, що податок на додану вартість, хоч і включається до ціни товару, однак, не є умовою про ціну (істотною умовою) в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися за погодженням сторін. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, від 03.12.2021 у справі №910/12764/20 та від 09.06.2022 у справі №912/1052/21.
Так, судом установлено, що у пункті 10 Договору закріплено, що в ціну вартості послуг (2 881 000,00 грн) включено сплату ПДВ (480 166,67 грн).
Підпунктом 1 пункту 292.1 статті 292 Податкового кодексу України передбачено, що доходом платника єдиного податку першої - третьої груп для фізичної особи є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/ або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
До третьої групи суб'єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, відносяться фізичні особи-підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року; електронні резиденти (е-резиденти), які зареєструвалися як фізичні особи-підприємці, здійснюють господарську діяльність з надання послуг, виробництва та/або продажу товарів виключно на користь нерезидентів України, за умови що протягом календарного року вони відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб - громадян або резидентів України; не отримують доходи з джерелом походження з України, крім пасивних доходів; обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (пп. 3 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України).
До суми доходу платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за звітний період включається вартість реалізованих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг), за які отримана попередня оплата (аванс) у період сплати інших податків і зборів, визначених цим Кодексом (п. 292.3 ст. 292 Податкового кодексу України).
Дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до статті 296 цього Кодексу (п. 292.13 ст. 292 Податкового кодексу України).
Пунктом 293.1 статті 293 Податкового кодексу України визначено, що ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Згідно з п. 293.3 Податкового кодексу України відсоткова ставка єдиного податку для платників групи 3 встановлюється у розмірі: 3% доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом; 5% доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
Із наведених приписів податкового законодавства вбачається, що платники єдиного податку 3 групи сплачують податок з загального доходу, а не з чистого (загальний дохід мінус витрати), так як витрати на спрощеній системі оподаткування не враховуються і, відповідно, не зменшують базу оподаткування.
Як вірно встановив суд першої інстанції та не заперечується сторонами, на час укладення Договору з надання послуг №248 від 14.06.2023 та їх оплати (21.12.2023) ФОП Носаль В.І. був зареєстрованим в податкових органах як платник єдиного податку третьої групи за ставкою 5%, а тому, враховуючи наведені положення Податкового кодексу України, він не був суб'єктом сплати податку на додану вартість.
Статтею 297 Податкового кодексу України передбачено, що платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з ПДВ з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім ПДВ, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену пп. 1 п. 293.3 Податкового кодексу України, а також що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи.
Із урахуванням викладеного, у даному випадку господарська операція з надання відповідачем послуг за Договором №248 від 14.06.2023 має бути звільнена від сплати ПДВ, проте у пункті 10 Договору закупівлі зафіксовано, що до ціни обумовлених сторонами послуг була включена сума ПДВ.
Крім того, частиною 4 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону.
Однак, у тендерній пропозиції передбачалася ціна без включення суми ПДВ (про що більш детально буде зазначено далі), а в пункті 10 Договору ціна вказана нібито з урахуванням ПДВ.
За таких обставин колегія суддів доходить висновку про наявність підстав, передбачених статтею 215 Цивільного кодексу України, для визнання недійсним пункту 10 Договору в частині неправомірного зазначення у цьому пункті про включення ПДВ у сумі 480 166,67 грн до вартості послуг, а отже, і підстав для задоволення позову прокурора в цій частині.
Протилежні висновки суду призвели б до того, що Договір продовжив би існувати із наявному в ньому формальною (про що буде зазначено далі) умовою про включення ПДВ у сумі 480 166,67 грн до вартості послуг, що суперечить наведеним нормам податкового законодавства.
Висновки суду про задоволення позову прокурора в цій частині спрямовані на усунення правової невизначеності між сторонами щодо розуміння умов пункту 10 Договору.
При цьому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для зняття відповідальності як з позивача, який належним чином не проконтролював відповідність умов договору вимогам податкового законодавства, так і з відповідача, який підписав договір з умовою про включення ПДВ до договірної ціни.
Водночас, під час апеляційного перегляду справи суд, дослідивши доводи скаржника щодо реальних домовленостей між сторонами за правочином, зазначає таке.
Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, а тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його предмету, умовам, правам та обов'язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, з'ясувати фактичний характер спірних правовідносин, які склались між сторонами, з'ясувати дійсні наміри сторін спору при укладенні договору щодо визначення умов виконання зобов'язань обома сторонами цього договору наслідків, застосувати відповідні норми права.
Подібні правові висновки наведені у постанові Верховного Суду від 07.05.2024 у справі №910/7718/22.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 908/2672/23 міститься висновок щодо застосування принципу «substance over form» (превалювання суті над нормою), відповідно до якого юридична оцінка операції має ґрунтуватися на її реальному економічному змісті, а не виключно на формальних аспектах правочину. У зв'язку з цим суд має враховувати необхідність оцінки податкових наслідків з урахуванням реального змісту правовідносин, їх цільового спрямування та фактичних наслідків, а обґрунтування податкових зобов'язань повинно відбуватися з урахуванням не лише буквального тлумачення норми, а й мети, яку вона покликана забезпечити (пункти 5.21, 5.22 зазначеної постанови Верховного Суду).
Отже, фактично суд касаційної інстанції наголошує на тому, що судам необхідно зважати саме на реальні правовідносини, що склалися між сторонами й виходити не лише з формальних умов, зазначених у договорі, а й із обставин, що супроводжували його укладення та виконання.
Оцінивши наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла висновку, що реальними домовленостями між сторонами Договору було виконання робіт за таким Договором на суму (ціну) 2 881 000,00 грн без ПДВ, про що свідчать такі обставини.
Згідно з інформацією, розміщеною на веб-порталі публічних закупівель «Prozorro» закупівля послуг провайдерів (ідентифікатор закупівлі UA-2023-06-14-003262-а) здійснювалася згідно з підпунктом 6 пункту 13 постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року №1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» через відміну торгів по закупівлі UA-2023-05-24-002675-a внаслідок неподання жодної тендерної пропозиції, при цьому предмет закупівлі, його технічні, кількісні та якісні характеристики, а також вимоги до суб'єкта не змінюються та сума закупівлі не перевищує очікувану вартість, визначену в оголошенні про проведення відкритих торгів.
Підпункт 6 пункту 13 постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року №1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі» (далі, Особливості), на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» передбачає, що придбання замовниками товарів і послуг (крім послуг з поточного ремонту), вартість яких становить або перевищує 100 тис. гривень, послуг з поточного ремонту, вартість яких становить або перевищує 200 тис. гривень, робіт, вартість яких становить або перевищує 1,5 млн. гривень, може здійснюватися шляхом укладення договору про закупівлю без застосування відкритих торгів та/або електронного каталогу для закупівлі товару у разі, коли відмінено відкриті торги через неподання жодної тендерної пропозиції для участі у відкритих торгах у строк, установлений замовником згідно з цими особливостями, у тому числі за лотом. При цьому предмет закупівлі, його технічні, кількісні та якісні характеристики, проект договору про закупівлю, а також вимоги до суб'єкта, з яким укладається договір про закупівлю, не повинні відрізнятися від вимог, що були визначені замовником у тендерній документації (крім вимог, визначених пунктом 47 цих особливостей), та сума договору про закупівлю не може перевищувати очікувану вартість предмета закупівлі, зазначену замовником в оголошенні про проведення відкритих торгів, які відмінено через відсутність достатньої кількості учасників процедури закупівлі (учасника процедури закупівлі), з урахуванням прийнятного відсотка перевищення ціни тендерної пропозиції учасника процедури закупівлі над очікуваною вартістю предмета закупівлі, якщо такий прийнятний відсоток був зазначений у тендерній документації.
Згідно з пунктом 31 частини 1 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» тендерна документація - документація щодо умов проведення тендеру, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу в електронній системі закупівель.
Частиною 4 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Відповідно до розділу 5 «Оцінка тендерної пропозиції» Тендерної документації щодо проведення процедури відкритих торгів (з особливостями) згідно предмету закупівлі: код ДК 021:2015 72410000-7 Послуги провайдерів (Послуги з відключення закладів соціальної інфраструктури до широкосмугового доступу до Інтернету с. Лошакова Гута, с. Косачівка, с. Тужар) (том 1, а.с. 109-122), замовник розглядає тендерну пропозицію, яка визначена найбільш економічно вигідною відповідно до Особливостей щодо її відповідності вимогам тендерної документації. Найбільш економічно вигідною пропозицією буде вважатися пропозиція з найнижчою ціною з урахуванням усіх податків та зборів (у тому числі податку на додану вартість (ПДВ) у разі якщо учасник є платником ПДВ або без ПДВ - у разі, якщо учасник не є платником ПДВ.
Тобто, ціна договору (найбільш економічно вигідна пропозиція) може як включати, так і не включати в себе ПДВ.
Як уже встановлено судом, на час укладення Договору з надання послуг №248 від 14.06.2023 та їх оплати (21.12.2023) ФОП Носаль В.І. був зареєстрованим в податкових органах як платник єдиного податку третьої групи за ставкою 5%, а тому не був суб'єктом сплати податку на додану вартість.
Згідно з пунктом 4.6. розділу І «Загальні положення» зазначеної Тендерної документації розмір бюджетного призначення за кошторисом або очікувана вартість предмету закупівлі - 2 881 000,00 грн, з них:
1. За рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію заходів, спрямованих на підвищення доступності широкосмугового доступу до Інтернету в сільській місцевості - 605 151,00 грн (шістсот п'ять тисяч сто п'ятдесят одна грн 00 коп);
2. За рахунок місцевого бюджету - 2 275 849,00 грн (два мільйони двісті сімдесят п'ять тисяч вісімсот сорок дев'ять грн 00 коп) згідно рішення 33 сесії 8 скликання №06-33/8 від 02.05.2023 р. Деснянської селищної ради.
Відповідно до інформації, яка наявна на сайті zakupivli.pro, і яка стосується спірної закупівлі без використання електронної системи, вбачається, що очікувана вартість отриманих послуг від Носаля В.І. складає 2 881 000, 00 грн без ПДВ (том 1, а.с. 81).
Також із інформації на сайті zakupivli.pro вбачається, що тендерна пропозиція скаржника складала 2 881 000, 00 грн без ПДВ (том 1, а.с. 83).
Отже з документів, які були створені до Договору надання послуг, вбачається, що ФОП Носаль В.І. надав тендерну пропозицію, яка не включала в себе ПДВ.
За змістом пункту 13 Особливостей за результатами закупівлі, здійсненої відповідно до цього пункту, замовники оприлюднюють в електронній системі закупівель звіт про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель, відповідно до пункту 3-8 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону.
Пунктом 3-8 розділу Х Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено установити, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, у разі здійснення замовником закупівлі, за умови, що вартість закупівлі дорівнює або перевищує 50 тисяч гривень, замовник оприлюднює в електронній системі закупівель звіт про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель, не пізніше ніж через 10 робочих днів з дня укладення такого договору.
Відповідно до пункту 8 частини 3 статті 3 Закону України «Про публічні закупівлі» звіт про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель, повинен містити, зокрема, інформацію про ціну, зазначену в договорі про закупівлю/документі (документах), що підтверджує (підтверджують) придбання товару (товарів), робіт чи послуги (послуг), та строк виконання договору.
Як вбачається з матеріалів справи, протоколом щодо прийняття рішення уповноваженою особою від 14.06.2023 (том 1, а.с. 138) вирішено:
1. Закупівлю за предметом «Код ДК 021:2015 72410000-7 Послуги провайдерів (Послуги з підключення закладів соціальної інфраструктури до широкосмугового доступу до Інтернету с. Лошакова Гута, с. Косачівка, с. Тужар)» здійснити відповідно до пп.6 п 13 Постанови шляхом заключення прямого договору з учасником ринку ФОП Носаль В?ячеслав Ігорович (м. Київ, ЄДРПОУ 3199014550), який надав цінову пропозицію, що повністю відповідає технічним і якісним характеристикам предмета закупівлі та тендерній документації, та його подальшим оприлюдненням відповідно до вимог Постанови на електронному майданчику (https://e-tender.ua/) без використання електронної системи закупівель https://prozorro.gov.ua/.
2. Встановити, що на підтвердження відповідності своєї пропозиції установленим критеріям і вимогам згідно із законодавством ФОП Носаль В.І. надає уповноваженій особі копії: документу, що підтверджує реєстрацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців; документи, що підтверджують повноваження посадової особи або представника учасника процедури закупівлі щодо підпису документів цінової пропозиції, договору про закупівлю та інших документів, що стосуються пропозиції: копію свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ або витягу з реєстру платників ПДВ (якщо Учасник є платником ПДВ) або свідоцтва платника єдиного податку (якщо Учасник є платником єдиного податку) або витягу реєстру платника єдиного податку: витяг з реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг; паспорту посадової та/або уповноваженої особи на право підпису документів; довідку про притягнення до кримінальної відповідальності, наявності чи відсутність судимості або обмежень МВС.
3. Оприлюднити через авторизований електронний майданчик (https://e-tender.ua) звіт про договір про закупівлю та всі додатки до нього, укладений без використання електронної системи, шляхом завантаження файлів на веб-порталі Уповноваженого органу у порядку та терміни, передбачені Постановою.
Отже, перед укладенням Договору уповноважена особа мала перевірити відсутність статусу платника ПДВ у скаржника.
На виконання вищезазначених вимог Закону України «Про публічні закупівлі» та пункту 3 рішення уповноваженої особи від 14.06.2023 через авторизований електронний майданчик (https://e-tender.ua) було оприлюднено Звіт по закупівлі № UA-2023-06-14-003262-а без використання електронної системи (том 1, а.с. 85-87), з якого вбачається таке:
- Бюджет: 2 881 000 UAH (без ПДВ);
- Закупівля: 2 881 000 UAH (без ПДВ);
- Остаточна пропозиція: 2 881 000 UAH, без ПДВ;
- 2 881 000 UAH Ціна договору;
- 2 881 000 UAH Ціна договору без ПДВ.
Отже, зі Звіту, який має відображати умови Договору надання послуг, які, у свою чергу, не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції, вбачається, що сума закупівлі та сума пропозиції не передбачали включення ПДВ, остаточна пропозиція в такому правочині визначена на рівні 2 881 000,00 грн без ПДВ, що повністю відповідає тендерній пропозиції ФОП Носаль В.І..
При цьому суд зазначає, що обсяг послуг, зазначений у Тендерній документації, (том 1, а.с. 109 (зворот)), та у Договорі надання послуг (том 1, а.с. 19 (зворот)) є ідентичними.
Так, у пункті 4.3. Тендерної документації вказані адреси, за якими виконавець мав надати послуги з підключення закладів, а саме:
- 17010, с. Лошакова Гута: в. Волкова, 77; 17010
- 17010, с. Косачівка: в. Миру, 2, в. Миру 1, пров. Чкалова, 1, в. Миру, 2;
- 17011, с. Тужар: в. Шевченка, 50, в. Шевченка, 50, в. Шевченка 50, в. Шевченка, 48, в. Шевченка,48.
Обсяг надання послуг - 1 послуга.
У свою чергу, Додатком 1 до Договору наданням послуг визначений обсяг робіт, який мав виконати ФОП Носаль В.І. за таким правочином, а саме:
- 17010, с. Лошакова Гута, в. Волкова 77;
- 17010, с. Косачівка, в. Миру, 2;
- 17010, с. Косачівка, в. Миру, 1;
- 17010, с. Косачівка, пров. Чкалова, 1;
- 17010, с. Косачівка, в. Миру, 2;
- 17011, с. Тужар, в. Шевченка, 50;
- 17011, с. Тужар, в. Шевченка, 50;
- 17011, с. Тужар, в. Шевченка, 50;
- 17011, с. Тужар, в. Шевченка, 48;
- 17011, с. Тужар, в. Шевченка, 48.
Отже, обсяг робіт, який відповідач погодився виконати за 2 881 000,00 грн без ПДВ є ідентичним тому обсягу, що зазначений в Договорі надання послуг.
Позивач у відповіді від 16.06.2025 вих. №02-12/903 (том 1, а.с. 187) на адвокатський запит адвоката відповідача Едуарда Кузовкіна від 12.06.2025 вих.№01-12/06 (том 1, а.с. 185-186) повідомив про надання ФОП Носаль В.І. послуг у повному обсязі за зазначеним предметом закупівлі. При цьому вказав, що надані послуги відповідали умовам тендерної документації, зокрема технічним вимогам до предмету закупівлі, були надані на повну суму договору і ціни закупівлі в сумі 2 881 000,00 грн.
При цьому, як вказувалось вище, ціна закупівлі становить 2 881 000,00 грн без ПДВ.
Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18).
Виходячи із досліджених доказів у їх сукупності, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що реальні правовідносини між позивачем та відповідачем не передбачали включення ПДВ до ціни Договору надання послуг, доводи скаржника з приводу чого є обґрунтованими.
Докази відповідача на підтвердження цього є більш вірогідними, ніж доводи та докази, висловлені та подані прокурором.
У даному контексті колегія суддів також звертає увагу на долучену відповідачем до справи інформацію з майданчиків для державних закупівель з Деснянською селищною радою, де ціна закупівлі була з ПДВ (том 1, а.с. 172-184).
Із наданої інформації вбачається, що у разі визначення ціни з урахуванням ПДВ майданчики чіткою зазначають про це. Так, у пункті «Деталі договору» вказується окремо «Ціна договору» (менша) та «Ціна договору без ПДВ» (більша).
Однак у спірному випадку ціна закупівлі та цінова пропозиція відповідача були визначені без ПДВ, про що і зазначено у документах позивача та на майданчиках для державних закупівель. «Деталі договору» про спірну закупівлю не визначали ціну Договору як 2 400 833,33 грн та ПДВ у сумі 480 166,67 грн, що складало б разом 2 881 000,00 грн.
Прокурор у позові просив суд стягнути з відповідача кошти ПДВ у сумі 480 166,67 грн як безпідставно набуті останнім.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Судом установлено, що на виконання умов Договору відповідач надав позивачу послуги провайдерів (послуги з підключення закладів соціальної інфраструктури до широкосмугового доступу до Інтернету с. Лошакова Гута, с. Косачівка, с. Тужар) на загальну суму 2 881 000,00 грн, що підтверджується актом здачі-приймання наданих послуг №248/2023 від 21.12.2023 на суму 2 881 000,00 грн.
Зі свого боку відповідачем був виставлений позивачу рахунок на оплату №248-2023 від 21.10.2023 на суму 2 881 000,00 грн.
Згідно з платіжними інструкціями №3011 від 21.12.2023 та №3012 від 21.12.2023 позивач повністю сплатив вартість наданих йому послуг.
Тобто матеріалами справи підтверджується, що послуги за Договором були надані позивачу відповідачем на суму 2 881 000,00 грн.
При цьому суд приймає до уваги посилання скаржника на те, що зазначення у вказаних документах, що сума 2 881 000,00 грн є сумою з ПДВ у розмірі 480 166,67 грн є фактично скопійованою умовою Договору й жодним чином не впливає на реальні погоджені сторонами умови надання послуг та оплати за них.
Деснянська селищна рада відповідно до пункту 4.6. розділу І Тендерної документації планувала отримати певні послуги з підключення 10 відповідних закладів соціальної інфраструктури саме на суму 2 881 000,00 грн без ПДВ й саме їх вона отримала.
Кошти у розмірі 480 166,67 грн не є набутими відповідачем безпідставно, оскільки входять до ціни Договору (2 881 000,00 грн) та не є сумою ПДВ. Підстава, на якій відповідач набув вказані кошти, існує та не відпала, з огляду на що до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення статті 1212 Цивільного кодексу України.
З огляду на це суд апеляційної інстанції відмовляє прокурору у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача коштів у сумі 480 166,67 грн.
Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню, оскільки відповідні висновки зроблені судом без урахування усіх наявних у матеріалах справи доказів та їх дослідження у сукупності.
Усі інші доводи та міркування учасників справи, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують наведених висновків суду.
При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 лютого 2010 року, пункт 58).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.
Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, нез'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Носаля В'ячеслава Ігоровича такою, що підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2025 у даній справі таким, що підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Фізичної особи-підприємця Носаля В'ячеслава Ігоровича на користь Деснянської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області коштів у сумі 480 166 грн 67 коп з прийняттям у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В частині визнання недійсним пункту 10 договору про включення податку на додану вартість до загальної ціни договору рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Розподіл судових витрат здійснено у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Носаля В'ячеслава Ігоровича на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2025 у справі №910/1763/25 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2025 у справі №910/1763/25 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Фізичної особи-підприємця Носаля В'ячеслава Ігоровича на користь Деснянської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області коштів у сумі 480 166 грн 67 коп.
Прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення 480 166 грн 67 коп. відмовити.
Рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2025 у справі №910/1763/25 у частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним пункту 10 договору про закупівлю товарів №248 від 14.06.2023, укладеного між Деснянською селищною радою Чернігівського району Чернігівської області (17024, Чернігівська обл., смт Десна(з), вул. Ювілейна, буд. 1-А, ідентифікаційний код 05389882) та Фізичною особою-підприємцем Носалем В'ячеславом Ігоровичем ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), в частині включення податку на додану вартість до загальної ціни договору, залишити без змін.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Носаля В'ячеслава Ігоровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Чернігівської обласної прокуратури (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, буд. 9, ідентифікаційний код 02910114; отримувач - Чернігівська обласна прокуратура; банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ; рахунок отримувача - UA248201720343140001000006008) судовий збір за подання позовної заяви у сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Стягнути з Чернігівської обласної прокуратури (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, буд. 9, ідентифікаційний код 02910114; отримувач - Чернігівська обласна прокуратура; банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ; рахунок отримувача - UA248201720343140001000006008) на користь Фізичної особи-підприємця Носаля В'ячеслава Ігоровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 10 803 (десять тисяч вісімсот три) грн 75 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
Видати накази. Видачу наказів із урахуванням резолютивної частини даної постанови доручити Господарському суду міста Києва відповідно до вимог процесуального законодавства.
Матеріали справи №910/1763/25 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 14.11.2025.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді А.О. Мальченко
А.І. Тищенко