ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
(додаткова)
14 листопада 2025 року м. ОдесаСправа № 915/1347/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богатиря К.В.
суддів: Поліщук Л.В., Філінюка І.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ» про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу (вх.4418/25 від 04.11.2025)
в межах розгляду апеляційної скарги Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт»
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.05.2025
по справі №915/1347/24
за позовом: Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт»
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ»
про стягнення коштів у розмірі 2 094 622,98 грн, -
Описова частина.
До Господарського суду Миколаївської області звернулось Державне підприємство «Миколаївський морський торговельний порт» з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ» суму заборгованості за Договором стандартного бербоутного чартеру Балтійської та міжнародної морської ради (БІМКО) проформи № 17-П від 07.06.2013 у сумі 2 094 622,98 грн.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 19.05.2025 у задоволенні позову відмовлено.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.05.2025 по справі №915/1347/24.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.05.2025 по справі №915/1347/24; призначено справу №915/1347/24 до розгляду на 30.10.2025 о 12:00.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2025 апеляційну скаргу Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.05.2025 по справі №915/1347/24 - залишено без задоволення; рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.05.2025 по справі №915/1347/24 - залишено без змін.
04.11.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ» про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу (вх.4418/25 від 04.11.2025). В даній заяві відповідач просить стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 126 900,00 грн.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.11.2025 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ» про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу (вх.4418/25 від 04.11.2025) у справі №915/1347/24 вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено позивачу строк для подання заперечень на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ» про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу (вх.4418/25 від 04.11.2025) у справі №915/1347/24 до 11.11.2025.
До Південно-західного апеляційного господарського суду від Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» надійшла заява про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Позивач вказав, що відповідачем не додані до заяви докази, які б свідчили про проведення ТОВ «МАРКОНІ» оплати рахунку №28 від 31.10.2025 на суму 126 900 грн., який був виставлений Адвокатським об'єднанням Замовнику згідно вимог пункту 3 Додаткової угоди до Договору. До того ж, представник Відповідача зазначає, що виставлений рахунок наразі ще не оплачений ТОВ «МАРКОНІ».
Позивач зазначає, що всупереч заявленим Адвокатським об'єднанням переліку виконаних робіт вказаних у Детальному описі по справі, зі сторони Відповідача не було подано до суду жодних клопотань, заяв та заперечень (окрім заяви про участь сторони у режимі відеоконференції), судова справа №915/1347/24 не містить завеликий обсяг матеріалів та не містить складних юридичних конструкцій. Більше того в Господарському суду Миколаївської області зараз на розгляді знаходиться 5 аналогічних справ.
На думку позивача, виходячи з наданого переліку виконаних Адвокатським об'єднанням робіт, можна прийти до висновку щодо об'єднання таких послуг як аналіз рішення суду першої інстанції, аналіз апеляційної скарги, дослідження судової практики в подібних правовідносинах, в одну послугу «підготовка відзиву на апеляційну скаргу», а тому
Заявником надані фактично послуги з: підготовки відзиву на апеляційну скаргу та участі у судовому засіданні.
Крім того, позивач вказав, що представництво інтересів відповідача вже здійснювалось Адвокатським об'єднанням «ЛІГАЛ ГРАН.ТТ» у справі за тим самим предметом та підставами (справа №915/437/23), при цьому, у цій справі на користь відповідача стягувались певні суми на відшкодування професійної правничої допомоги.
З огляду на викладене вище, позивач просить відмовити у задоволенні заяви ТОВ «МАРКОНІ» про вирішення питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу по справі №915/1347/24 у розмірі 126 900,00 грн в повному обсязі, зменшити розмір витрат ТОВ «МАРКОНІ» на професійну правничу допомогу до 5 000,00 грн.
Відповідно до частини третьої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Таким чином, беручи до уваги те, що за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ» про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу (вх.4418/25 від 04.11.2025) судом апеляційної інстанції вирішуватиметься лише питання розподілу судових витрат, колегія суддів вважає за можливе розглянути вказану заяву без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали апеляційного господарського суду від 05.11.2025, якою вирішено здійснювати розгляд заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, була отримана в електронному кабінеті позивачем - 05.11.2025, відповідачем - 05.11.2025.
Тобто учасники справи вважаються повідомленими належним чином про розгляд апеляційним господарським судом заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в письмовому провадженні без виклику сторін.
Мотивувальна частина.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1)попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2)визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3)розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із частинами першою, другою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
У відзиві на апеляційну скаргу Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ» заявлено, що орієнтовна сума судових витрат на правничу допомогу, які понесло і які очікує понести товариство, складає 126 300,00 грн, а також зазначено, що остаточний розрахунок та докази понесення таких витрат будуть надані у строк, передбачений частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України. До відзиву на апеляційну скаргу відповідачем долучено копію додаткової угоди №21 від 23.07.2025 до договору про надання правової допомоги від 19.01.2023.
При цьому заява про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, з доказами понесення таких витрат, подана Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ» 04.11.2025, тобто в межах п'ятиденного строку з дня ухвалення постанови суду апеляційної інстанції від 30.10.2025, якою залишено без змін рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.05.2025 по справі №915/1347/24.
Отже, відповідач дотримався вимог щодо строків звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу і подання відповідних доказів на виконання частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
За приписами частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1)розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема, на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості. Відсутність документального підтвердження факту понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до положень частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі №916/1340/18.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційої інстанції відповідач надав:
1) Договір про надання правової допомоги від 19.01.2023, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ» (замовником) та Адвокатським об'єднанням «ЛІГАЛ ГРАН.ТТ» (адвокатським об'єднанням), за умовами пунктів 1.1., 1.2. якого замовник доручає та оплачує, а адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання надавати замовнику правову допомогу, пов'язану із захистом прав та представництвом інтересів останнього при розгляді правових питань відповідно до умов зазначеного договору. Адвокатське об'єднання відповідно до узгоджених сторонами доручень, зокрема, представляє інтереси замовника з усіма необхідними повноваженнями в усіх судових органах, апеляційних та касаційних інстанціях, а також захищає інтереси замовника в господарських справах.
Для надання юридичної допомоги замовнику адвокатське об'єднання залучає своїх старших партнерів, партнерів та адвокатів (пункт 1.4. договору).
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє один рік (пункт 2.1. договору). Якщо жодна зі сторін за два календарних тижня до терміну, визначеного в пункті 2.1. договору, не повідомила іншу про намір завершити дію договору, то договір вважається укладеним на той самий період (пункт 2.2. договору).
Згідно із пунктами 4.1., 4.2. договору за правову допомогу, передбачену зазначеним договором, замовник сплачує адвокатському об'єднанню винагороду (гонорар), розмір якого врегульований додатковою угодою до цього договору. Замовник здійснює оплату за цим договором, а також витрати адвокатів адвокатського об'єднання, понесені останніми, протягом 3 днів з моменту одержання звіту про виконання доручення та акту прийомки-передачі послуг (робіт).
2) Додаткова угода №21 від 23 липня 2025 року до Договору про надання правової допомоги від 19.01.2023.
Відповідно до п. п. 1, 2.1 - 2.3. Додаткової угоди №21, послуги, що надаються за цим Договором, включають в себе надання Замовнику правової допомоги з представництва інтересів Замовника в Південно-західному апеляційному господарському суді в рамках спору з ДП «Миколаївський морський торговельний порт» у справі №915/1347/24, а саме: аналіз рішення суду першої інстанції у справі №915/1347/24, апеляційної скарги ДП «Миколаївський морський торговельний порт» та інших документів, поданих ДП «Миколаївський морський торговельний порт»; підготовку та подачу відзиву на апеляційну скаргу; супровід справи в суді апеляційної інстанції (підготовку та подачу пояснень, заперечень, клопотань та інших процесуальних документів (за необхідності), участь у судових засіданнях).
Пунктом 3 Додаткової угоди №21 від 23 липня 2025 року до Договору від 19 січня 2023 року визначена вартість правничої допомоги, яка надається Адвокатським об'єднанням «ЛІГАЛ ГРАН.ТТ».
Так, за надання послуг, що включають в себе аналіз рішення суду першої інстанції у справі №915/1347/24, апеляційної скарги ДП «Миколаївський морський торговельний порт» та інших документів, поданих ДП «Миколаївський морський торговельний порт»; підготовку та подачу відзиву на апеляційну скаргу; супровід справи в суді апеляційної інстанції (підготовку та подачу пояснень, заперечень, клопотань та інших процесуальних документів (за необхідності), участь у судових засіданнях) Замовник зобов'язується сплатити Адвокатському об'єднанню плату в еквіваленті 3000 доларів США у гривнях за курсом продажу долару США, встановленим ПАТ «ПУМБ» на дату виставлення рахунку Адвокатського об'єднання.
Відповідно до п. 4 Додаткової угоди №21, Замовник зобов'язується здійснити оплату за послуги, визначені в пп. 2.1-2.3 п. 2 цієї Додаткової угоди, в розмірі 100% (сто відсотків) від суми, вказаної в п. 3 цієї Додаткової угоди, протягом трьох днів з моменту отримання рахунку.
3) Акт надання послуг №АО-04/10 від 31.10.2025, відповідно до якого Адвокатським об'єднанням «ЛІГАЛ ГРАН.ТТ» надано ТОВ «МАРКОНІ» послуги з представництва інтересів в Південно-західному апеляційному господарському суді в рамках спору з ДП «Миколаївський морський торговельний порт» у справі №915/1347/24, загальною вартістю 126 900,00 грн.
4) Детальний опис робіт, відповідно до якого під час здійснення представництва інтересів Відповідача в Південно-західному апеляційному господарському суді в рамках спору з ДП «Миколаївський морський торговельний порт» у справі №915/1347/24 Адвокатським об'єднанням «ЛІГАЛ ГРАН.ТТ» були надані ТОВ «МАРКОНІ» наступні послуги:
- аналіз рішення суду першої інстанції у справі №915/1347/24;
- аналіз апеляційної скарги ДП «Миколаївський морський торговельний порт»;
- дослідження актуальної судової практики в подібних правовідносинах;
- підготовка відзиву на апеляційну скаргу;
- участь у судовому засіданні, яке відбулося 30.10.2025 року.
Всього витрати, понесені ТОВ «МАРКОНІ » на послуги правничої допомоги в Південно-західному апеляційному господарському суді у справі №915/1347/24 становлять 126 900,00 грн.
5) Рахунок на оплату №28 від 31 жовтня 2025 року, виставлений Адвокатським об'єднанням «ЛІГАЛ ГРАН.ТТ» ТОВ «МАРКОНІ» за надання послуг з представництва інтересів Замовника в Південно-західному апеляційному господарському суді в рамках спору з ДП «Миколаївський морський торговельний порт» у справі №915/1347/24 на суму 126 900,00 грн (курс продажу долару США, встановлений ПАТ «ПУМБ» на дату виставлення рахунку, становить 1 долар США = 42,30 грн).
Як уже зазначалося, розмір понесених стороною судових витрат на професійну правничу допомогу встановлюється судом, зокрема, на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо вартості наданих послуг (виконаних робіт).
За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.
Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).
За змістом частини третьої статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Отже, надання адвокатом правничої допомоги в порядку представництва у суді здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, положення щодо якого містяться, зокрема у главі 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору. Згідно з положеннями цієї статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:
(1)договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);
(2)за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;
(3)як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
(4)адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
(5)адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;
(6)відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18, від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19.
У пункті 3 укладеної між сторонами додаткової угоди №21 від 23 липня 2025 року до договору про надання правової допомоги від 19.01.2023 сторони погодили фіксовану вартість послуг за надання такої допомоги у розмірі 3000,00 доларів США у гривнях за курсом продажу долару США, встановленим ПАТ «ПУМБ» на дату виставлення рахунку адвокатського об'єднання.
Таким чином, розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21
У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об'єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив'язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об'єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
З огляду на викладене Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає про те, що у контексті цієї справи, що переглядається, фіксований розмір гонорару, погоджений між відповідачем та адвокатським об'єднанням у додатковій угоді №21 від 23 липня 2025 року до договору про надання правової допомоги означає те, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання умов договору та призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару у цих конкретних правовідносинах, що склалися між позивачем і його адвокатом у цій справі, як і не має значення витрачений адвокатом позивача час на надання послуг правничої допомоги.
З урахуванням викладеного, вартість послуг з надання правничої допомоги була погоджена між відповідачем та адвокатським об'єднанням у фіксованому розмірі, який не змінюється в залежності від обсягу наданих послуг та витраченого адвокатом часу, а отже, є чітко визначеним.
Щодо критеріїв оцінки розміру витрат Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ» на надання адвокатським об'єднанням послуг правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1)чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4)дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України , також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України ).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України , може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 та частиною п'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Суд апеляційної інстанції, оцінюючи обґрунтованість заявленої суми судових витрат зі складністю справи, зазначає, що справа не містить завеликий обсяг матеріалів та не містить складних юридичних конструкцій.
Південно-західний апеляційний господарський суд при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20.
Суд зауважує увагу на тому, що заявник хоча і посилається на погодження фіксованої суми винагороди адвоката за надані послуги у суді першої інстанції, втім, на переконання колегії суддів, наданий стороною перелік виконаних робіт представником позивача підлягає оцінці на предмет дотримання критеріїв їх співмірності та обґрунтованості.
Проаналізувавши опис наданих відповідачу адвокатом послуг, а також подані документи, колегія суддів вважає, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом позивача роботи (наданих послуг) в судах на загальну суму 126 900 грн не відповідає критерію розумності та є не співмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатами на виконання відповідних робіт та ступеню складності справи.
Розгляд справи у суді апеляційної інстанції відбувся за одне судове засідання.
Як вбачається із рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції і матеріалів справи, правова позиція відповідача була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору двома судовими інстанціями, а адвокат Храпицька М.О. надавала правову допомогу відповідачу у цих інстанціях, тому, відповідно, була обізнана у справі з усіма деталями, що з неї випливають.
Колегія суддів зазначає, що із заяв по суті в суді апеляційної інстанції було подано один документ - відзив на апеляційну скаргу.
Зміст відзиву на апеляційну скаргу є аналогічним із змістом із відзивом, наданим відповідачем в суді першої інстанції, тобто доводи відповідача не зумовили збільшення джерел правого регулювання спірних правовідносин, збільшення доказової бази та обставин, які входять до предмету доказування.
Аналізуючи надані адвокатом відповідача послуги, колегія суддів зазначає, що виокремлення адвокатом таких послуг як «аналіз рішення суду першої інстанції у справі №915/1347/24, аналіз апеляційної скарги ДП «Миколаївський морський торговельний порт», дослідження актуальної судової практики в подібних правовідносинах та підготовка відзиву на апеляційну скаргу» фактично дублюють одна одну послугу та не утворюють самостійного правового результату, який би міг обґрунтовувати їх окрему оплату.
Всі перелічені адвокатом в детальному описі роботи, при цьому без визначення скільки було витрачено загалом годин є необґрунтованими, не відповідають критерію необхідності та дійсності, адже всі вище перелічені послуги охоплюються послугою із підготовки та подання відзиву.
Подібний за змістом висновок викладено в постанові Верховного Суду у постанові від 08.04.2021 року у справі № 922/2321/20.
При цьому, колегія суддів зазначає, що сам по собі акт наданий послуг та наведений в ньому детальний опис робіт не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони. Суд виходить з того, що розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
У договорі про надання правничої допомоги клієнт та адвокат вправі визначити розмір винагороди адвоката за надання клієнту юридичних послуг на власний розсуд. Проте, ці витрати не повинні бути непомірним тягарем для іншого учасника справи, який не є стороною цього договору.
Колегія суддів зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
Отже, за встановлених обставин та норм права, враховуючи, що результат вирішення спору відбувся на користь відповідача, керуючись такими критеріями, як складність справи, а також розумну необхідність судових витрат для розгляду справи в суді апеляційної інстанції, а також з урахуванням наданих заявником доказів в обґрунтування судових витрат на правничу допомогу та за наявності клопотання позивача про зменшення таких витрат, судова колегія вважає, що витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ» на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн, є обґрунтованими, відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, є співрозмірними зі складністю справи та виконаними адвокатом робіт (наданими послугами), у зв'язку з чим підлягають відшкодуванню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ» за рахунок Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» у наведеній сумі.
При цьому Південно-західний апеляційний господарський суд також керувався тим, що стягнення витрат на правову допомогу у заявленому відповідачем розмірі 126 900,00 грн не відповідає критеріям розумності, співмірності, справедливості. В той же час, відмова у стягненні витрат на професійну правничу допомогу порушуватиме баланс інтересів сторін, а також не ґрунтується ані на фактичних обставинах, встановлених судом, ані на нормах процесуального закону, а також порушує право відповідача на правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача на відсутність доказів реального понесення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки з положень пункту 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України випливає, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.
За таких обставин заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції слід задовольнити частково, стягнути з позивача судові витрати на правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн, у задоволенні решти заяви - відмовити.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 244, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ» про ухвалення додаткового рішення (вх.4418/25 від 04.11.2025) - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, буд. 23/14, код ЄДРПОУ 01125608) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ» (54020, м. Миколаїв, вул. Громадянський узвіз, буд. 1, код ЄДРПОУ 31883013) витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у сумі 15 000,00 грн.
В іншій частині у задоволенні заяви відмовити.
Зобов'язати Господарський суд Миколаївської області видати наказ з дотриманням Закону України «Про виконавче провадження» щодо вимог до виконавчого документу.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Додаткову постанову складено та підписано 14.11.2025.
Головуючий суддя К.В. Богатир
Судді: Л.В. Поліщук
І.Г. Філінюк