Єдиний унікальний номер 644/7643/23
Номер провадження 22-ц/818/4519/25
13 листопада 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного виконавця Близнюкова Юрія Володимировича на ухвалу Індустріального районного суду м. Харкова від 21 липня 2025 року в складі судді Ізмайлова І.К. по справі № 644/7643/23 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Близнюкова Юрія Володимировича, Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_2 про визнання електронних торгів недійсними та повернення нерухомого майна,-
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного виконавця Близнюкова Юрія Володимировича, Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_2 про визнання електронних торгів недійсними та повернення нерухомого майна, у якому просив визнати електронні торги, проведені 27 серпня 2019 року з примусової реалізації квартири загальною площею 32,8 кв м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , оформлені протоколом № 428171- недійсними, та повернути нерухоме майно організатору електронних торгів ДП «СЕТАМ».
06 червня 2025 року від позивача надійшла заява про залишення позову без розгляду.
07 липня 2025 року від представника приватного виконавця Близнюкова Ю.В. адвоката Кузнецової А.А. надійшло клопотання про стягнення судових витрат, в якому вона вказала, що відповідачем понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 59 780,00 грн. Зазначила, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом не з метою захисту своїх прав, а для накладення арешту на спірне майно, його дії є необґрунтованими та порушують принцип добросовісності. Судові засідання постійно відкладались у зв'язку з зловживанням процесуальними правами позивачем. ОСОБА_1 з метою затягування розгляду справи заявив клопотання про призначення експертизи, яка так і не була проведена. Крім того, позивач вже звертався до суду з аналогічним позовом.
17 липня 2025 року від представника позивача надійшли заперечення на вказане клопотання, мотивовані тим, що суму витрат завищено, а надані квитанції викликають сумніви.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 21 липня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду; скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2023 року у вигляді заборони ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження квартири АДРЕСА_2 ; відмовлено представнику відповідача приватного виконавця Близнюкова Ю.В. адвокату Кузнецовій А.А. у задоволенні клопотання про стягнення з позивача ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвала суду в частині відмови у стягненні судових витрат мотивована тим, що відповідачем не доведено необґрунтованих дій позивача та зловживання процесуальними правами з його боку.
На вказане судове рішення в частині відмови у задоволенні клопотання про стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу засобами поштового зв'язку 23 липня 2025 року представник приватного виконавця Близнюкова Ю.В. - адвокат Кузнецова А.А. до суду апеляційної інстанції подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу суду у вказаній частині скасувати та стягнути з позивача 59 780,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, які були понесені в суді першої інстанції, та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 35 000,00 грн, які були понесені в суді апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач діяв не сумлінно, недобросовісно користувався наданими йому законом процесуальними правами, його дії вчинялись лише з видимістю реалізації таких прав, а його метою було накладення арешту на майно, яке перебуває у власності ОСОБА_2 . Справа перебувала в суді майже два роки, протягом яких призначено 10 засідань, що постійно відкладались у зв'язку зі зловживанням позивачем процесуальними правами. ОСОБА_1 з метою затягування розгляду справи заявив клопотання про призначення експертизи, яка так і не була проведена, оскільки позивач її не оплатив. Суд не вживав жодних заходів для запобігання зловживання позивачем процесуальними правами та навіть не розглянув клопотання про визнання дій позивача зловживанням. Крім того, позивач вже звертався до суду з аналогічним позовом, лише без залучення ОСОБА_2 . У зв'язку з чим, є підстави для покладення на позивача судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу.
01 вересня 2025 року від представника позивача адвоката Мамедова Е.А. огли надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив відмовити у її задоволенні. Відзив мотивовано тим, що розгляд справи по суті не розпочинався, позивач втратив інтерес до розгляду справи, тому просив залишити позов без розгляду. Вказана представником відповідача сума судових витрат є значно завищеною, з огляду на обсяг виконаної адвокатом роботи. Витрати на професійну правничу допомогу виникли у відповідача не внаслідок необґрунтованих дій позивача, а в порядку реалізації ним своїх процесуальних прав на захист від позову. Звернення позивача до суду за захистом свого права не може свідчити про зловживання ним своїми правами, а необґрунтованих дій з його боку не доведено.
Разом з тим, поданий представником позивача адвокатом Мамедовим Е.А. огли відзив не відповідає вимогам частин 4, 5 статті 178 ЦПК України, а саме до нього не долучено доказів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. Отже, суд апеляційної інстанції повертає такий відзив без розгляду та вважає за можливе вирішити справу за наявними матеріалами.
У судове засідання апеляційного суду сторони-учасники судового розгляду не з'явилися.
Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 13 листопада 2025 року надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:
ОСОБА_1 отримано поштою 22 серпня 2025 року (а.с. 98 том 2).
01 вересня 2025 року від представника позивача надійшла заяву про розгляд справи без його участі (а.с. 119 том 2).
Приватним виконавцем Близнюковим Ю.В. отримано поштою 22 серпня 2025 року (а.с. 100 том 2).
Представник відповідача адвокат Кузнецова А.А. отримала поштою 22 серпня 2025 року (а.с. 101 том 2).
ДП «СЕТАМ» отримало в електронному кабінеті 18 серпня 2025 року (а.с. 93 том 2).
Судова повістка на ім'я відповідачки ОСОБА_2 повернута на адресу апеляційного суду з відміткою від 28 серпня 2025 року «адресат відсутній за вказаною адресою», що у відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (а.с. 105-106 том 1). Крім того, про день, час та місце судового засідання вона повідомлялась відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України, через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи (а.с. 97 том 2).
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з'явилися, явка яких у судове засідання обов'язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу приватного виконавця Близнюкова Ю.В. слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у провадженні суду першої інстанції перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Близнюкова Ю.В., Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_2 про визнання електронних торгів недійсними та повернення нерухомого майна.
Ухвалою суду першої інстанції від 16 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 14 листопада 2023 року (а.с. 33-35 том 1).
У подальшому підготовчі судові засідання неодноразово відкладались через неявку учасників справи, зокрема, були призначені на 13 грудня 2023 року, 24 січня 2024 року, 11 березня 2024 року, 15 квітня 2024 року, 22 травня 2024 року, 01 липня 2024 року.
Протягом цього часу від представника позивача адвоката Мамедова Е.А. заяви про відкладення розгляду справи надходили двічі: 14 листопада 2023 року (а.с. 77-78 том 1) та 11 березня 2024 року (а.с. 164-165 том 1). 01 липня 2025 року від адвоката Мамедова Е.А. надійшла заява про проведення підготовчого засідання без його участі (а.с. 202 том 1).
04 січня 2024 року представником позивача було подано клопотання про призначення експертизи, яке ухвалою суду від 01 липня 2024 року задоволено, призначено у справі судово-будівельну експертизу для визначення ринкової вартості спірної квартири; витрати на проведення експертизи покладено на позивача, провадження у справі зупинено до закінчення проведення експертизи (а.с. 206-208 том 1).
12 лютого 2025 року справу № 644/7643/23 повернуто з експертної установи з повідомленням, що експертиза знята з проведення без виконання, оскільки оплата за її проведення та додаткові матеріали не надійшли (а.с. 221 том 1).
Ухвалою суду від 18 березня 2025 року поновлено провадження у справі, призначено її до розгляду на 03 квітня 2025 року (а.с. 222 том 1).
Ухвалою суду від 03 квітня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду на 14 травня 2025 року (а.с. 15-16 том 2). У подальшому розгляд справи відкладено на 09 червня 2025 року (а.с. 27 том 2).
06 червня 2025 року від позивача надійшла заява про залишення позову без розгляду (а.с. 33 том 2).
07 липня 2025 року представник приватного виконавця Близнюкова Ю.В. адвокат Кузнецова А.А. подала до суду клопотання про стягнення судових витрат (а.с. 39-42 том 2). Як докази понесених судових витрат надала копію договору про надання професійної правничої допомоги від 08 листопада 2023 року між АО «Мельник та Партнери» і приватним виконавцем Близнюковим Ю.В. з додатковою угодою до нього від 14 травня 2024 року, якою передбачено гонорар за ведення справи в суді першої інстанції у розмірі 59 780,00 грн; копії рахунків від 09 листопада 2023 року на суму 8780,00 грн авансового платежу та від 15 травня 2024 року на суму 51 000,00 грн; копії платіжних інструкцій про перерахування коштів ОСОБА_3 на рахунок АО «Мельник та Партнери»: № 95 від 09 листопада 2023 року на суму 8780,00 грн та № 80 від 15 травня 2024 року на суму 51 000,00 грн; акт виконаних робіт, згідно якого АО «Мельник та Партнери» надано приватному виконавцю Близнюкову Ю.В. послуги з ведення цивільної справи № 644/7643/23 в суді першої інстанції загалом протягом 44 годин 30 хвилин (а.с. 44-47 том 1).
Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 21 липня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 257 ЦПК України, скасовано вжиті заходи забезпечення позову та відмовлено представнику приватного виконавця Близнюкова Ю.В. адвокату Кузнецовій А.А. у задоволенні клопотання про стягнення з позивача ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно із частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною 1 статті 55 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частиною 1 статті 4 ЦПК України.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13 ЦПК України).
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Порядок розподілу витрат у разі залишення позову без розгляду визначено нормами статті 142 ЦПК України.
У частинах 5, 6 статті 142 ЦПК України зазначено, що в разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
У випадках, встановлених частинами третьою-п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову в зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини 9 статті 141 цього Кодексу.
Відповідно до частини 9 статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Положення частин 5, 6 статті 142 ЦПК України ідентичні нормам частин 5, 6 статті 130 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України.
Верховний Суд у постанові від 04 травня 2023 року у справі № 910/5911/22 зазначив, що в разі, зокрема, залишення позову без розгляду, суд зобов'язаний виходити з положень частини 5 статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною (пункт 8.11); при застосуванні частини 5 статті 130 ГПК України суд має встановити наявність/відсутність саме необґрунтованих дій позивача. Такі критерії встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин (пункт 8.12).
Також Верховний Суд у пункті 6.5 постанови від 06 березня 2024 року у справі № 905/1840/21 сформулював висновок, що відповідно до частини 5 статті 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені під час розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема, чи діяв позивач недобросовісно, пред'явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Тобто стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, в разі залишення позову без розгляду можливе лише в випадку встановлення необґрунтованості дій позивача (така правова позиція є сталою і послідовною, та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 925/1372/21, від 11 травня 2023 року у справі № 921/811/21, від 25 квітня 2023 року у справі № 924/341/22).
У постановах від 14 травня 2024 року у cправі № 916/3278/, від 25 квітня 2024 року в справі № 903/1079/23 Верховний Суд вказав, що ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під цими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, частина 5 статті 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин. Поняття «необґрунтованість дій позивача» не є тотожнім таким поняттям як «зловживання правом», «неправомірність дій» або ж «встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача».
Під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ чи висловлення явної неповаги до суду чи учасників справи (постанова Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 761/27076/19).
Згідно з частинами 1 та 2 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Виходячи із системного тлумачення положень частин 5, 6 статті 142, частини 9 статті 141 ЦПК України, необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних із розглядом справи, відповідно до частини 5 статті 142 ЦПК України передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами (постанова Верховного Суду від 26 липня 2024 року в справі № 736/1209/20).
Звертаючись до суду з заявою про стягнення судових витрат у розмірі 59 780,00 грн, пов'язаних із правничою допомогою, приватним виконавцем Близнюковим Ю.В. не доведено, що дії позивача ОСОБА_1 у цій справі були необґрунтованими та недобросовісними, що є підставою для компенсації витрат, пов'язаних з розглядом справи у зв'язку із залишенням позову без розгляду.
У справі не встановлено, що позивач пред'явив завідомо безпідставний позов чи вчиняв будь-які умисні дії на затягування розгляду справи, а його звернення до суду за захистом порушеного права, а також дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, а тому не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою обов'язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу (постанови Верховного Суду від 08 жовтня 2025 року у справі № 759/16936/24, провадження № 61-8918 св 25, від 28 серпня 2025 року у справі № 357/5156/23, провадження № 61-4155св25).
Посилання представника відповідача на те, що ОСОБА_1 нібито звернувся до суду з позовом не з метою захисту своїх прав, а з метою накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_2 , будь-якими доказами не підтверджуються та є лише припущеннями адвоката. При цьому, сама відповідачка ОСОБА_2 на такі обставини не посилалась, ухвалу суду про забезпечення позову не оскаржувала, з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову до суду не зверталась.
У постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16, від 02 грудня 2020 року у справі № 202/2600/15-ц зазначено, що саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.
Доводи представника відповідача щодо тривалого розгляду справи та неодноразових відкладень судових засідань через зловживання позивачем своїми правами не знайшли свого підтвердження, адже клопотання про відкладення судових засідань від представника позивача ОСОБА_1 за весь час перебування справи у суді першої інстанції (з 16 жовтня 2023 року) надходили лише двічі, явка позивача до суду обов'язковою не визнавалась, заходи процесуального примусу до нього не застосовувались. До того ж, позивачем ще у січні 2024 року було подано клопотання про призначення експертизи, яке судом розглянуто лише 01 липня 2024 року, та у подальшому провадження у справі тривалий час було зупинено - до 18 березня 2025 року.
Станом на час подання заяви про залишення позову без розгляду розгляд справи по суті не розпочинався, при цьому приватним виконавцем Близнюковим Ю.В. не доведено, що саме умисні дії ОСОБА_1 безпідставно збільшили час розгляду справи в суді.
Подання ОСОБА_1 клопотання про призначення в справі судово-будівельної експертизи також не може бути визнано необґрунтованими діями з його боку, оскільки відповідна дія є процесуальним правом позивача і способом формування доказової бази, необхідної для вирішення спору. Доводи відповідача про те, що позивач заявив відповідне клопотання про призначення експертизи, яке було задоволено судом, однак в подальшому від оплати експертизи відмовився та подав заяву про залишення позову без розгляду, відхиляються апеляційним судом як необґрунтовані, з огляду на те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від позову, а подав заяву про залишення позовної заяви без розгляду, що є беззаперечним правом особи, яка розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Твердження представника відповідача, що ОСОБА_1 вже звертався до суду з аналогічним позовом у справі № 644/8684/19, колегія суддів також не може взяти до уваги, оскільки у справі № 644/8684/19 у задоволенні позову ОСОБА_1 судом касаційної інстанції відмовлено з підстав незалучення ОСОБА_2 як відповідача (а.с. 90-97 том 1), натомість у справі, що розглядається, він реалізував своє право на звернення до суду із залученням належного відповідача, тобто його позови не є тотожними, та такі його дії не є необґрунтованими.
Отже, суд першої інстанції, перевіривши доводи відповідача, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання дій позивача необґрунтованими і зловживання ним своїми процесуальними правами, та, відповідно, покладення на нього обов'язку відшкодувати понесені відповідачем ОСОБА_3 витрати на правову допомогу на підставі статті 142 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, постановлена із належним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для її скасування в оскаржуваній частині відсутні.
В частині залишення позову без розгляду та скасування заходів забезпечення позову ухвала суду не оскаржувалась та не переглядалась.
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для розподілу судових витрат судом апеляційної інстанції немає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу приватного виконавця Близнюкова Юрія Володимировича залишити без задоволення.
Ухвалу Індустріального районного суду м. Харкова від 21 липня 2025 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
В іншій частині ухвала суду не оскаржувалась та не переглядалась.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 17 листопада 2025 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді Н.П. Пилипчук
В.Б. Яцина