Справа № 346/2832/24
Провадження № 22-ц/4808/1183/25
Головуючий у 1 інстанції Сольський В. В.
Суддя-доповідач Мальцева
13 листопада 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мальцевої Є.Є.
суддів: Девляшевського В.А., Луганської В.М.,
секретар Гудяк Х.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Коломийський завод комплектних розподільчих пристроїв» - адвоката Тропця Володимира Васильовича на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30 травня 2025 року, ухвалене судом у складі головуючого судді Сольського В.В. у м. Коломия, у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Коломийський завод КРП», про визнання майнових прав та обов'язків забудовника квартири,
24 травня 2024 року позивач звернулася до суду із вказаним позовом, в якому зазначила, що її чоловік ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1983 року працював у ПАТ «Коломийський завод комплектних розподільчих пристроїв».
Згідно з ордером № 64 на житлову площу у гуртожитку ОСОБА_2 було надано право на зайняття кімнати АДРЕСА_1 . Кімната знаходиться на 6-му поверсі вказаної будівлі.
На підставі рішення виконкому Коломийської міської ради № 224 від 18.07.1995 року «Про уточнення назв вулиць м. Коломиї» змінено назву вулиці Паризької Комуни на вулицю Григорія Тютюнника.
Будівля гуртожитку по АДРЕСА_2 , з часу її побудови у 1972 році належала ЗАТ «Заводоуправління будівельних матеріалів», що підтверджується рішенням № 163 від 30 квітня 1972 року виконкому Коломийської міської Ради депутатів трудящих.
Чоловік позивача - ОСОБА_3 з 23 грудня 1987 року по день смерті проживав у вказаній квартирі. Після укладення шлюбу 05 травня 1989 року позивач на правах члена сім'ї проживала там же.
В березні 2001 року на замовлення ВАТ «Заводоуправління будматеріалів» було розроблено Проект реконструкції гуртожитку під житловий будинок по АДРЕСА_3 . Згідно із пояснювальною запискою житлові приміщення, які підлягають реконструкції, розміщені на 3-му, 4-му, 5-му і 6-му поверхах.
Протоколом № 6 спільного засідання профкому та адміністрації підприємства від 01 червня 2001 року зафіксовано рішення про згоду на реконструкцію кімнат заводського гуртожитку по АДРЕСА_4 під квартири мешканцям гуртожитку, які працюють на заводі та спеціалістам заводу.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 10 вересня 2001 року у справі № 7/202 право власності на 6-й поверх гуртожитку по АДРЕСА_3 визнано за ВАТ «Коломийський завод КРП». На підставі даного рішення суду 24 грудня 2001 року в Коломийському МБТІ зареєстровано право власності за ВАТ «Коломийський завод КРП» на 16/100 будинку АДРЕСА_5 , що складається з 6-го поверху даного будинку.
На підставі зазначеного рішення приміщення 6-го поверху гуртожитку було передано від ЗАТ «Коломийське управління будматеріалів» до ВАТ «Коломийський завод КРП», передача оформлена Актом від 30 листопада 2001 року.
Рішенням № 365 від 19 листопада 2002 року виконкому Коломийської міської ради відкритому акціонерному товариству «Коломийський завод комплексних розподільчих матеріалів» надано дозвіл на проведення проектно-пошукових робіт на реконструкцію 16/100 частини гуртожитку (6-й поверх) по АДРЕСА_4 під житлові квартири.
Відповідно до подання адміністрації ВАТ «КзКРП» голові профкому ВАТ «КзКРП» пропонувалось надати згоду на реконструкцію кімнат заводського гуртожитку по АДРЕСА_4 під квартири мешканцям гуртожитку спеціалістам і працівникам заводу, в тому числі ОСОБА_2 , та членам сім'ї в кількості 5-ти чоловік.
05 лютого 2004 року голова правління ВАТ «Коломийський завод комплектно розподільчих приладів» звернувся до міського голови м.Коломия із листом № 25 із проханням надати дозвіл на проведення будівельно-монтажних робіт на 6-му поверсі житлового будинку по АДРЕСА_4 ( АДРЕСА_2 з введенням в експлуатацію кожного під'їзду.
На підставі рішення Виконавчого комітету Коломийської міської ради № 394 від 21 грудня 2004 року надано дозвіл ВАТ «Коломийський завод комплектних розподільчих пристроїв» на реконструкцію 16/100 частини гуртожитку / 6-ий поверх/ по АДРЕСА_4 під житлові квартири.
Протоколом № 4 спільного засідання профкому та адміністрації від 07 серпня 2008 року надано згоду на безоплатну передачу кімнат заводського гуртожитку по АДРЕСА_4 для реконструкції їх під квартири, в тому числі і ОСОБА_2 - слюсарю КВП, що проживає у гуртожитку з 1984 року, для реконструкції в трьохкімнатну квартиру.
В подальшому протоколом № 5 спільного засідання профкому та адміністрації від 14 серпня 2008 року затверджено спільне рішення адміністрації ВАТ КзКРП та профкому від 01.01.2001р № 6 із доповненнями конференції трудового колективу від 10.07.2002, в якому зазначено про згоду на безоплатну передачу кімнат заводського гуртожитку по АДРЕСА_4 для реконструкції їх під квартири, в тому числі ОСОБА_2 - слюсару КВП, що проживає у гуртожитку з 1984 року, величина кімнат 3-х, номер кімнат згідно з планом 2-П (632, 631, 630, 599).
Відповідно до Технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_6 передані безкоштовно у власність ОСОБА_2 кімнати у гуртожитку були ним реконструйовані у 3-хкімнатну квартиру АДРЕСА_7 житловою площею 44,8 кв.м. (загальна площа 77,4 кв.м.).
Проведена реконструкція квартири є частиною реконструкції 6-го поверху в гуртожитку, відбулась вона за згодою відповідача, як власника 6-го поверху будівлі гуртожитку, та після визначеного протоколом № 5 від 18.08.2008 року погодження на безоплатну передачу кімнат заводського гуртожитку по АДРЕСА_4 для реконструкції їх під квартири. Дана реконструкція не призвела до порушень прав власників інших квартир (кімнат) у будинку, не порушує санітарно-технічні вимоги і правила експлуатації будинку, не погіршує умови експлуатації і проживання громадян у будинку та не створює незручностей для мешканців будинку.
Свого права на приватизацію житла ОСОБА_4 не використав, про що свідчить довідка № 144 від 08.02.2018р.
Позивач як дружина померлого є спадкоємицею за законом після смерті чоловіка, що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , отже набула в порядку спадкування і права на визнання за нею майнових прав та обов'язків забудовника спірної квартири, як таких, що входять до складу спадщини після її померлого чоловіка.
Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30 травня 2025 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право на права та обов'язки забудовника квартири АДРЕСА_6 , як такі, що входять до складу спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_2 .
Не погоджуючись із рішенням суду, представник ПАТ «Коломийський завод комплектних розподільчих пристроїв» - адвокат Тропець В.В. подав апеляційну скаргу. Вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим у зв'язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд вважав доведеною ту обставину, що у зв'язку із смертю спадкодавця позивача відкрилась спадщина, до складу якої увійшли його права та обов'язки забудовника квартири АДРЕСА_8 з правом здачі в експлуатацію та отримання документів, що посвідчують право приватної власності на цю квартиру. Однак вказані твердження суду щодо встановлення саме таких обставин справи є безпідставними, недостовірним та такими що прямо суперечать наявним у матеріалах справи доказам. Адже апелянт зазначає, що спадкодавцю позивача ніколи не належали права забудовника приміщення (частини приміщення), що було і по даний час є власністю відповідача.
Стверджує, що спадкодавцю позивача не надавались (і не могли надаватись) дозволи на реконструкцію приміщень відповідача та проведення будівельних та інших робіт. Такі дозволи і погодження могли надаватись тільки власнику майна - відповідачу, право власності яким набуто на законних підставах та зареєстровано у встановленому законом порядку. І реконструкцію своїх приміщень мав право і міг здійснювати тільки його власник, але аж ніяк не спадкодавець позивача. Неодноразові посилання та твердження суду, що протокольним рішенням профспілкового комітету та окремих представників адміністрації підприємства частину приміщень було передано у власність спадкодавцю позивача і він є власником переданого йому нерухомого майна, жодним чином не відповідає законодавчо встановленому та існуючому в Україні порядку набуття права власності на об'єкти нерухомого майна, яке згідно закону ще й потребує факту державної реєстрації. Ні Статутом ПАТ "Коломийський завод КРП", ні нормами цивільного законодавства України профспілковий комітет підприємства не був наділений повноваженнями розпоряджатись майном юридичної особи та передавати його (його частини) у власність іншим особам. Єдиним органом Відповідача, що уповноважений приймати рішення щодо відчуження чи передачі майна Відповідача є Загальні збори ПАТ «Коломийський завод КРП», рішення яких оформлюються належним чином та виконуються уповноваженим виконавчим органом (директором, головою правління, тощо), але аж ніяк не профспілковим комітетом чи іншою громадською організацією.
Вказує, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 10.09.2001р. у справі 7/202 визнано та встановлено за юридичною особою ВАТ «Коломийський завод КРП» право власності 16/100 (6-й поверх) гуртожитку, об'єкта житлової нерухомості загальною площею 5018,2 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 . Актом приймання-передачі належну ВАТ «Коломийський завод КРП», згідно рішення суду, частку належним чином було передано підприємству. На підставі вищезазначеного рішення суду 24.12.2001р. державним реєстратором Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано речове право за ВАТ «Коломийський завод КРП» на 16/100 часток об'єкта житлової нерухомості, гуртожитку загальною площею 5018,2 кв.м., розміщеного за адресою АДРЕСА_2 . Тому на момент ухвалення оскарженого рішення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чітко і однозначно зазначено факт реєстрації права власності на майно - Об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1716019726232 ( із зазначенням його площі) саме за підприємством.
Просить скасувати рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30 травня 2025 року повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Представник позивача адвокат Паламарчук О.А. подала відзив на апеляційну скаргу.
Зазначає, що твердження апелянта суперечить наявним в матеріалах справи доказам та дійсним обставинам справи. Адже до набрання чинності 01 січня 2009 року Законом України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" адміністрація та профспілкові комітети підприємств, на балансі яких перебували гуртожитки збудовані до 01 грудня 1991 року, самостійно вирішували питання щодо передачі працівникам, що на законних підставах вселились у кімнати у гуртожитках, майнових прав на займані ними кімнати. В матеріалах справи містяться копії протоколів спільних засідань адміністрації підприємства - відповідача та профспілкового комітету, відповідно до змісту яких чітко вбачається волевиявлення відповідача на передачу у власність безоплатно відповідних кімнат у гуртожитку працівникам підприємства. Від імені Коломийського заводу КРП дані протоколи підписані головою правління та головою профкому. Тобто саме особи, які без окремого доручення, на підставі Статуту та інших установчих документів, мають право діяти від імені підприємства та, відповідно, профспілкового комітету засвідчили своїми підписами протокольні рішення щодо розпорядження кімнатами в гуртожитку.
Відповідно до Проекту реконструкції передбачено реконструкцію (перебудову) спірного гуртожитку під житловий будинок. Рішенням виконкому Коломийської міської ради № 365 від 19.11.2002 року надано дозвіл ВАТ "Коломийський завод комплектних розподільчих пристроїв" на реконструкцію 16/100 частин гуртожитку (6- й поверх) по АДРЕСА_4 під житлові квартири. Рішенням виконкому Коломийської міської ради № 394 від 21 грудня 2004 року ВАТ "Коломийський завод комплектних розподільчих пристроїв" надано дозвіл на проведення такої реконструкції. Проте сам відповідач реконструкцію не здійснював, а натомість, як виходить зі спільних рішень адміністрації та профкому, передав безоплатно мешканцям гуртожитку, в том числі і спадкодавцю позивачки, право власності на визначені кімнати у гуртожитку із правом їх реконструкції, тобто права та обов'язки забудовника. Наведені вище докази були судом дослідженні в ході розгляду справи, оцінені в їх повноті та сукупності із врахуванням і фактичних обставин даної справи. А отже і висновок суду першої інстанції щодо належності до спадкового майна ОСОБА_2 прав та обов'язків забудовника спірної квартири є належним та обґрунтованим.
Також апелянт стверджує, що спірної квартири, як об'єкта житлової нерухомості, фактично не існує, а існує об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1716019726232, 16/100 якого (приміщення гуртожитку на 6 поверсі будівлі) належить відповідачу на праві власності. Проте, дане твердження представника відповідача також суперечить наявним в матеріалах справи доказам, а саме Технічному паспорту на квартиру АДРЕСА_6 . У зазначеному Технічному паспорті визначено конфігурацію квартири, кількість кімнат та площу, як загальну, так і житлову. Технічний паспорт виготовлено спеціалістами Обласного комунального підприємства "Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" - організацією, яка відповідно своїх функціональних обов'язків проводить технічну інвентаризацію, в тому числі і житлової нерухомості, результати якої можуть оформлюватись у вигляді технічного паспорту на об'єкт нерухомості.
Таким чином, передані у власність ОСОБА_2 три кімнати гуртожитку з номерами 632, 631, 599 шляхом узгодженої із правлінням "Коломийський завод КРП" реконструкції утворили новостворене нерухоме житлове майно - трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_7 . Проте, оскільки ОСОБА_2 до моменту своєї смерті не встиг здати в експлуатацію реконструйоване житло та здійснити державну реєстрацію права власності, то позивач в порядку спадкування має право отримати лише права та обов'язки забудовника.
Просить в задоволенні апеляційної скарги представника ПАТ «Коломийський завод комплектних розподільчих пристроїв» відмовити, а рішення Коломийського міськрайонного суду від 30 травня 2025 року - залишити без змін.
Позивач ОСОБА_1 до апеляційного суду не явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, представника відповідача - адвоката Тропця В.В., який підтримав апеляційну скаргу, заперечення представника позивача - адвоката Паламарчук О.А., вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, вимоги та доводи апеляційної скарги апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Коломийської міської ради депутатів трудящих від 30 квітня 1972 року було вирішено затвердити акт державної приймальної комісії по прийомі гуртожитку на 555 місць заводоуправління будівельних матеріалів по вулиці Паризької комуни побудованого пересувною механізованою колоною № 67 житловою площею 2956 кв.м. (т.1 а.с. 31).
29 жовтня 1987 року ОСОБА_2 виданий ордер № 64 на житлову площу у гуртожитку в кімнаті 632 . Кімната знаходиться на 6-му поверсі даної будівлі. (т.1 а.с.37)
Протоколом №6 спільного засідання профкому та адміністрації від 01 червня 2001 року зазначено про ухвалення рішення про згоду на реконструкцію кімнат заводського гуртожитку по АДРЕСА_3 під квартири мешканцям гуртожитку, які працюють на заводі та спеціалістам заводу.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 10.09.2001 року було задоволено позовні вимоги та визнано за ВАТ «Коломийськийзавод КРП» право власності на 6-й поверх гуртожитку по АДРЕСА_3 та зобов'язано відповідача передати позивач у власність вказане житло в гуртожитку (а.с.35).
Актом приймання-передачі 6 поверху гуртожитку по АДРЕСА_3 у власність ВАТ «Коломийський завод КРП» згідно з рішенням суду від 10.09.2001 року було передано вказаний поверх гуртожитку (а.с. 31-32).
На підставі даного рішення суду 24 грудня 2001 року в Коломийському МБТІ зареєстровано право власності за ВАТ «Коломийський завод КРП» на 16/100 будинку АДРЕСА_5 .
З листа ВАТ «Коломийський завод комплектних розподільчих пристроїв» від 05.02.2004 року встановлено, що правлінням ВАТ «Коломийський завод КРП», прийнято рішення про реконструкцію 6-го поверху будинку по АДРЕСА_4 (2), який є власністю заводу (колишній гуртожиток ЕАТ «Кз КРП»). Реконструкція 6-го поверху будинку погоджена з ЗАТ «ЗУБМ», як співвласником цього будинку, за проектами, розробленими Інститутом «Київський будпроект» та Івано-Франківською філією «Діпроміст» (замовник ВАТ «Кз КРП»). Виконком Коломийської міської ради надав дозвіл на проведення проектно-пошукових робіт № 365 від 19.1.2002 р.
Рішенням Виконавчого комітету Коломийської міської ради № 394 від 21 грудня 2004 року надано дозвіл ВАТ «Коломийський завод комплектних розподільчих пристроїв» на реконструкцію 16/100 частини гуртожитку / 6-ий поверх/ по будинку АДРЕСА_5 під житлові квартири.
Висновком про вартість об'єкта оцінки встановлено, що ринкова вартість двохкімнатної квартири АДРЕСА_8 з метою оподаткування становить 1 019 822 грн. (а.с. 50-60).
Відповідно до протоколу № 4 спільного засідання профкому та адміністрації від 07 серпня 2008 року прийнято рішення про надання згоди на безоплатну передачу кімнат заводського гуртожитку по АДРЕСА_4 для реконструкції їх під квартири, в тому числі і ОСОБА_2 , що проживає у гуртожитку з 1984 року, для реконструкції в трьохкімнатну квартиру. ( т.1. а.с.20)
Протоколом № 5 спільного засідання профкому та адміністрації від 14 серпня 2008 року «Затверджено спільне рішення адміністрації ВАТ КзКРП та профкому від 01.01.2001р № 6 із доповненнями конференції трудового колективу від 10.07.2002 року, в тому числі, керуючись ст. 37 п. 2, вирішено дати згоду на безоплатну передачу кімнат заводського гуртожитку по АДРЕСА_4 для реконструкції їх під квартири зокрема і ОСОБА_2 , слюсару КВП, що проживає у гуртожитку з 1984 року, кімнат - 3, номер кімнат згідно плану 2-П: 632, 631, 630, 599. (т.1 а.с.32-33)
На квартиру АДРЕСА_6 виготовлений техпаспорт, за яким площа трьохкімнатної квартири складає 44,8 кв.м, загальна - 77,4 кв.м. (т.1 а.с. 18-19).
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с. 44).
Позивачка ОСОБА_1 є спадкоємицею першої черги за законом на майно померлого, і прийняла спадщину (т.1 а.с. 64).
Задовольняючи позов, суд вважав, що до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 увійшли його права та обов'язки забудовника квартири АДРЕСА_8 з правом здачі в експлуатацію та отримання документів, що посвідчують право приватної власності на цю квартиру. Такі права та обов'язки існували у нього на момент смерті і не відносились до тих прав та обов'язків, які в силу положень статті 1219 ЦК України, не входять до складу спадщини, бо припиняються. Тому позивачка, як законні спадкоємиця особи, що мала право на приватизацію, і не реалізувала його, але мала право на реконструкцію спірного майна, успадкувала вказані права та обов'язки ОСОБА_2 ..
Колегія суддів не може погодитися із таким висновком.
Судом першої інстанції правильно вказано, що за положеннями ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. А відповідно до ч. 1 статті 332 Цивільного кодексу України переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ.
Враховуючи наведені норми закону, суд вважав, що у разі проведення реконструкції, реставрації або капітального ремонту об'єкта нерухомого майна утворюється нова річ.
Згідно із статтею 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності або спеціального майнового права на нього відповідно до закону.
Таким чином, на думку суду, спадкодавець ОСОБА_2 , який безоплатно отримав кімнати у гуртожитку зі згоди власника приміщення, не реалізував право на приватизацію, але фактично реконструював три кімнати в новий об'єкт нерухомості - квартиру, мав на неї майнові права та обов'язки забудовника квартири з правом здачі в експлуатацію та отримання документів, що посвідчують право приватної власності на цю квартиру.
Разом з тим з матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 10.09.2001р. у справі № 7/202 визнано та встановлено за юридичною особою ВАТ «Коломийський завод КРП» право власності ВАТ «Коломийський завод КРП», код ЄДРПОУ 05755602, 16/100 (6-й поверх) гуртожитку, об'єкта житлової нерухомості загальною площею 5018,2 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 . Актом приймання-передачі належну ВАТ «Коломийський завод КРП» згідно рішення суду частку належним чином було передано підприємству. І державним реєстратором Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано речове право за № 29341367 (право власності) ВАТ «Коломийський завод КРП» на 16/100 часток об'єкта житлової нерухомості, гуртожитку загальною площею 5018,2 кв.м., розміщеного за адресою АДРЕСА_2 .
Отже, існує об'єкт нерухомого майна, 16/100 якого (приміщення гуртожитку на 6 поверсі будівлі) належить відповідачу на праві власності, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав. (т.1 а.с.15)
Як вже зазначалося вище, переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ. (ст.332 ЦК України).
Але не може вважатися новою річчю (новоствореним об'єктом) об'єкт нерухомого майна, який перероблений з прив'язкою до вже існуючого нерухомого майна та з використанням функціональних елементів цього майна, тобто такий, що фактично є тим самим об'єктом з видозміненими загальними характеристиками. До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/7918/20. Згідно з положеннями частин першої, другої статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що кожному індивідуально визначеному об'єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше присвоюється реєстраційний номер, який є індивідуальним, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об'єкта.
У разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна або зміни відомостей про об'єкт нерухомого майна його реєстраційний номер не змінюється, крім випадків, передбачених статтею 14 цього Закону.
Верховний Суд в цій постанові підкреслив, що за правилами частини першої статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються у разі: 1) знищення об'єкта нерухомого майна; 2) поділу, об'єднання об'єктів нерухомого майна або виділу частки з об'єкта нерухомого майна; 3) державної реєстрації права власності на новостворений об'єкт нерухомого майна, щодо якого в Державному реєстрі прав відкрито розділ як на об'єкт незавершеного будівництва.
За змістом наведених норм реєстраційний номер нерухомого майна є незмінним протягом усього часу його існування, в той час як новоствореному об'єкту нерухомого майна надається свій власний індивідуальний номер.
Рішенням виконкому Коломийської міської ради № 365 від 19.11.2002 року надано дозвіл ВАТ "Коломийський завод комплектних розподільчих пристроїв" на реконструкцію 16/100 частин гуртожитку (6-й поверх) по АДРЕСА_4 під житлові квартири. Рішенням виконкому Коломийської міської ради № 394 від 21 грудня 2004 року ВАТ "Коломийський завод комплектних розподільчих пристроїв" надано дозвіл на проведення такої реконструкції (т.1 а.с.17, 22 ).
Суд першої інстанції наведеного не врахував та, встановивши обставини реконструкції будівлі гуртожитку спадкодавцем - колишнім працівником підприємства, яке є власником гуртожитку, не дослідив, зокрема, обставини, чи є поверх гуртожитку (16/100) з реєстраційним номером майна 29341367, право власності на яке зареєстровано за відповідачем та вимоги щодо майнових прав на частину якого заявлено позивачем у спірних правовідносинах, новоствореним об'єктом нерухомого майна.
Тобто суд не дослідив ті обставини, чи є таке майно саме іншим об'єктом нерухомості у розумінні статті 332 ЦК України та частини першої статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відмінним від того, що було передано у власність ПАТ «Коломийський завод КРП».
Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ч. 3. ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Як встановлено судом, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано речове право за № 29341367 (право власності) ВАТ «Коломийський завод КРП» на 16/100 часток об'єкта житлової нерухомості, гуртожитку загальною площею 5018,2 кв.м., розміщеного за адресою АДРЕСА_2 .
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги про безпідставність вимог позивачки щодо наявності у спадкоємця ОСОБА_2 майнових прав забудовника спірного майна, є обгрунтованими. Відповідно, нема підстав для задоволення вимог позивачки про її спадкові права на предмет спору.
Заперечення представника позивачки проти доводів апеляційної скарги зводяться до аналізу норм закону, які регулювали право адміністрація та профспілкові комітети підприємств, на балансі яких перебували гуртожитки збудовані до 01 грудня 1991 року, самостійно вирішували питання щодо передачі працівникам, що на законних підставах вселились у кімнати у гуртожитках, майнових прав на займані ними кімнати до набрання чинності 01 січня 2009 року Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», підтверджують право спадкодавця на безоплатне отримання кімнат в гуртожитку і їх реконструкцію. Як встановлено судом, ОСОБА_2 за життя не реалізував права на приватизацію житла, однак позивач не заявляє вимоги про визнання права власності на спірне майно або про право завершення приватизації, тому такі заперечення не мають значення для вирішення спору з огляду на характер позовних вимог.
Також неможливо погодитися із доводом представника позивачки про те, що технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_6 , в якому визначено конфігурацію квартири, кількість кімнат та площу, як загальну, так і житлову, виготовлений спеціалістами Обласного комунального підприємства "Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації", підтверджує факт існування спірної квартири як об'єкта житлової нерухомості, оскільки технічна документація не є єдиною підставою визначення статусу самостійного об'єкту нерухомості, право власності на яке відповідно до закону підлягає державній реєстрації в розумінні положень статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» .
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Коломийський завод комплектних розподільчих пристроїв» - адвоката Тропця Володимира Васильовича задовольнити.
Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30 травня 2025 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Коломийський завод КРП», про визнання майнових прав та обов'язків забудовника квартири відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 17 листопада 2025 року.
Судді Є.Є. Мальцева
В.А. Девляшевський
В.М. Луганська